Шубівська лікарня: варіанти є. Як бути?
Безкоштовний проїзд – це Ваше право
ШУБІВСЬКА
ЛІКАРНЯ: ВАРІАНТИ Є. ЯК БУТИ?
На жаль, саме такі питання було
винесено позаминулої середи на сход жителів села Шубівки. Правда, сходу, як
такого, не вийшло: у будинок культури зійшлося лише біля трьох десятків
людей, а район представляли заступник
голови районної ради Петро Бурий і головний лікар ЦРЛ Віктор Кулініченко. Втім,
розмова про проблеми дільничної лікарні все ж відбулася.
Інформуючи присутніх про підготовку
закладу до роботи в зимовий період, голова села Микола Черкай по суті виніс йому вирок: в лікарні буде
холодно. Адже закуплені на весь нинішній рік 20 тонн вугілля через сувору зиму
вже спалені. Потребує капітального ремонту система опалення, побудована ще у
60-х роках. Котли чотирикратно вичерпали свій ресурс, а тому протягом сезону потребують по 7-8 ремонтів.
Сама система протікає. Враховуючи те, що відсутній план комунікацій, неможливо
віднайти місце її пошкодження, тож щодня
у землю витікає біля 800 л води. А тут ще одне лихо. Недавній град
зробив з покрівлі всіх приміщень лікарні решето. Побито 92 листи шиферу, скло у
вікнах. Через це дощі роблять свою
чорну справу. У багатьох палатах, кабінетах
протікає стеля, руйнуються приміщення і якщо не вжити відповідних заходів, вони
просто розваляться.
Непривабливу картину стану сільської
медицини доповнив головний лікар дільничної лікарні Олександр Чубко. За кілька
останніх років, зауважив він, закладу не виділено жодної копійки на придбання
м’якого інвентаря. Тобто, не придбано жодного простирадла, інших предметів
постільної білизни. Не має за що купувати миючі засоби. На придбання ліків для
жителів 5 сіл, більшість з яких
пільговики, щомісяця виділяється
лише 1 тисяча гривень.
А тим часом у сільській раді -
безгрошів’я. Як проінформувала
присутніх її головний бухгалтер, власні
доходи місцевого бюджету складають лише 103 тисячі гривень. Ще 348 тисяч становлять дотації з райбюджету. Із
загальної суми бюджету села у 451 тис. грн. більше половини (257 тис. грн.)
виділяється на утримання дільничної лікарні. Але цих коштів вистачає лише на
заробітну плату та розрахунки за енергоносії.
При величезному дефіциті коштів у
Шубівці однак примудряються ще й нераціонально їх використовувати. На цьому
зупинився у своєму виступі головний лікар ЦРЛ Віктор Кулініченко. У
лікарні є старенький, але все ж таки автомобіль “швидкої допомоги”, зазначив
він. З початку року ним зроблено лише один(!) виїзд по селу, але при цьому на
придбання бензину (невідомо ким) витрачено 727 гривень.
Ще один приклад. За 4 місяці ц. р. у
закладі перебувало 23 хворих. Проте чимало з них знаходилося там по 107-116
днів. Тобто, окремі люди не просто лікуються, а живуть в лікарні. Як
правило, це престарілі. Для них лікарня - свого роду притулок для
немічних, що дає змогу без остраху пережити
чергову зиму в теплі і з належним харчуванням, хоча такий тягар не під
силу медичному закладу.
Вихід із скрутного становища Віктор
Миколайович вбачає у перепрофілюванні дільничної лікарні у медичну амбулаторію.
Саме для неї вже придбано за бюджетні кошти автомобіль “Славута”. У області
реалізується програма розвитку сільської медицини, зазначив він. Згідно з нею
статус амбулаторії із сімейним лікарем одержала Черняхівська дільнична лікарня.
У нинішньому році за кошти обласного бюджету туди передано новий автомобіль.
Медамбулаторія замість ФАПу створюється у Переселенні. І там теж уже одержали
необхідне обладнання. Зрештою, перепрофілювання вимагає відповідний Указ
Президента, яким визначено нормативи
для діяльності дільничної лікарні. Це -
4,5 тисячі населення, тоді як Шубівський заклад охоплює обслуговуванням лише
1,2 тисячі чоловік.
Що дасть перехід дільничної лікарні у
медамбулаторію? Економію на харчуванні. Зберігаються всі ліжка, але
запроваджується тільки денний стаціонар. Відповідно зменшаться затрати на енергоносії. Значно скоротиться
кількість ставок медичних працівників: відповідно із 27,5 до 17. Правда, при
цьому виникає інша проблема: куди подітися вивільненим працівникам, адже роботи
в селі немає.
Тому головний лікар району
запропонував інший варіант. Це - передача лікарні управлінню праці та
соціального захисту населення РДА. Тобто, створення на її базі своєрідного
будинку для престарілих, при якому буде
діяти і медична амбулаторія. При цьому
ви-вільнений медперсонал перекваліфікується у соціальних працівників, а
лікарі амбулаторії за символічну доплату обслуговуватимуть і престарілих.
Пропозицію Віктора Кулініченка
про перепрофілювання дільничної лікарні
у медамбулаторію підтримав і її головний лікар Олександр Чубко. Але не
підтримали ні депутати сільської ради, ні присутні в залі.
“Ми
на власному гіркому досвіді, коли розвалилося господарство, переконалися
до чого призводять подібні експерименти”,
- мотивували вони своє рішення. Натомісць, слушних пропозицій, як же врятувати
і утримувати лікарню, так ні від кого і не поступило. Хоча спроби й були.
Наприклад, примусити ліщинських фермерів робити свій вклад на утримання
закладу. Але ж фермери добросовісно платять податки і заставити їх займатися ще
й благодійництвом ніхто не має права.
Це - справа їх совісті.
Була
пропозиція й про те, щоб діти, батьки яких перебувають у лікарні, платили за їх утримання частиною пенсії
чи доходу за земельний пай. Але це теж
протизаконне рішення. Немає таких документів, які б зобов’язували дітей платити
за перебування батьків в лікарні. Це
знову ж таки справа тільки їхньої
доброї волі.
- Взяти на себе утримання закладу,
значить уже завтра позбутися господарства, - щиро зізнався у своєму
виступі і депутат районної ради, керівник місцевого фермерського господарства
Олександр Широкоступ. - Один я не в змозі вирішити всі проблеми. Хоча допомагав
і буду допомагати, чим зможу, щоб лікарня у Шубівці діяла. (І це при тому, що той же град завдав збитків ФГ “Широкоступ” на мільйон гривень).
Зрештою,
так і не відшукавши шляхів вирішення всіх проблем дільничної лікарні, сільські
депутати вирішили повернутися до
розгляду даного питання через два тижні, тобто 21 червня. У значно ширшому складі, із запрошенням на форум керівників
всіх фермерських господарств, районних служб, представників обласного
керівництва.
А
перед цим відремонтувати дахи приміщень закладу. Той же Широкоступ
запропонував купити у рівній долі
(Шубівка і Ліщинка) новий шифер і безкоштовно перекрити покрівлі. Уже найближчим
часом. Відповідь же на головне питання - бути чи не бути Шубівській лікарні? - буде одержано,
сподіваємося, невдовзі.
Станіслав
МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
Прочитавши в газеті “Вісник Кагарличчини” № 33 від 4
квітня 2006 р. статтю “Пам’ять
безкінечна”, я вирішила написати про свого батька - Олександра Васильовича
Литвина, про родину Литвинів, про сім’ю, яка дала Батьківщині чотирьох синів.
В
далеких роках початку минулого століття в м. Кагарлик, на Шапошниківці, в сім’ї
Василя та Марфи Литвинів народилося чотири бажаних сина. Довго в сім ї чекали
дітей, але вони не виживали.
Перший
син Олександр - 1907 року народження, Арсеній - 1909 р. н., Аврам - 1911 р. н.
та Михайло - 1916 р. н. На довге життя першого сина Олександра благословила
хрещена мати генеральша Ольга Черткова, яка перша зустрілась батькам на дорозі
і погодилась бути хрещеною і молитись за нього і всіх майбутніх дітей сім’ї.
Розпочалася
Велика Вітчизняна війна і всі брати пішли захищати свою Батьківщину, свою
Кагарличчину, свою родину від фашистської навали. Були поранені, полонені, але
вижили і повернулись до своєї оселі, та не всі.
Арсеній
і Олександр якийсь час знаходились в окупації. Після визволення Олександр знову
відправився на фронт, а Арсеній не встиг. Вночі, за два тижні до визволення
Кагарлика, Арсенія і всю його сім’ю (дві доньки і два сини, меншому було
півроку) за підозрою в зв’язку з партизанами, фашисти вивезли в Калиновий Яр,
що в парку, де вони і залишились навічно і покояться в братській могилі.
На жаль, до цього часу на меморіальній
дошці не дописано “...з сім’єю”.
Дізнавшись
про звірства фашистів на Кагарличчині та страшну трагедію загибелі брата
Арсенія і його сім’ї, Олександр, Аврам та Михайло помстилися за всіх, про що
свідчать численні нагороди братів.
Закінчилась
війна. Почалась відбудова і брати тяжкою працею піднімали з руїн Батьківщину.
Та рани дали про себе знати. Михайло помер в 1970 році. За проявлений героїзм
він був нагороджений трьома орденами Слави ІІІ ступенів, Аврам - в 1995.
Олександру Бог послав довге, але тяжке життя. Пішов із життя 22. 09. 2005 року
в м. Кагарлик на 99 році. Все життя трудився, аж до 1990 року, на пенсію вийшов у 83 роки. Працював на цукровому
заводі бригадиром пробєлок, в сезон варив цукор, а влітку - по будівництву. За
сумлінну працю на заводі був нагороджений
“Всесоюзною грамотою” за рекордну кількість виробітку цукру. Працював
також і на землі, обробляючи по 300-400 га. Тракторів тоді не було, а коні та жінки, в яких він був бригадиром. Мав багато трудових нагород.
На
війні був відважним воїном. За полонення фашистського танка був представлений
до нагороди орденом Красного Знамени.
Але замість нього вручили одноразово дві медалі “За отвагу” (номери підряд).
Неодноразово брав і “язика”. Мав 12 бо-йових медалей, в т. ч. “За победу над
Германией”, “За взятие Будапешта” і
ордени “За мужність”, “Отечественной войны”.
На
війну був призваний 24. 06. 1941 р. в 48 полк. Був полонений і знову воював в
складі Збройних сил діючої армії в 1127-му стрілецькому полку мінометником.
Дійшов до Альп і в жовтні 1945 року пішки (такий був час) повернувся додому
сержантом.
Передивляюся
його документи, нагороди, фото і
хочеться кричати: “Люди! Бережіть цих людей, віддайте їм пошану, любов і
повагу. Постарайтесь покращити їм життя, якого вони заслуговують, бо хорошого в
них було дуже мало. З кожним роком їх все менше і менше. Це вони, і тільки
вони, завоювали і побудували нам безбідне життя і потрібно, щоб пам’ять про них
була безкінечна і вічна не на словах, а
на ділі. А ми це можемо!”.
Ніна ЛИТВИН, м. Кагарлик, вул. Котовського, 52.
Ми – нащадки культури, витоки якої
знаходяться на одному часовому рівні з найдавнішими цивілізаціями світу. Свідчення цьому свого часу знайшов археолог
Вікентій Хвойка у в українському Подніпров'ї, відкривши Трипільську та Черняхівську культури. Ознайомитись з
побутом, віруваннями, економікою наших предків випала нагода учням 5 класу
Кагарлицького районного ліцею, які разом із класоводом Тамарою Черненко,
вчителем Людмилою Дроб’язко, директором районного історико-краєзнавчого музею
Любов'ю Ткаченко, співробітниками відділу культури та туризму
райдержадміністрації Віталієм Полозовим та Антоніною Коршуновою відвідали
минулої середи Обласний археологічний музей в селі Трипілля. Тама вони провели
час в кам'яній добі Подніпров'я, серед знахідок часів Трипільської культури та
періоду Київської Русі.
Наступним пунктом мандрівки юних кагарличан
став музей Монументального мистецтва Івана-Валентина Задорожнього в Ржищеві.
Тут експонується виставка макетів 114 православних та католицьких храмів
України – “ Україна соборна”. Як нині діючих, а таких – більшість, так і
зруйнованих руками “воинствующих” атеїстів у темні тридцяті роки минулого
століття. Автор та власник цієї безцінної колекції Микола Козачевський, за
освітою історик. Нині він проживає в Білій Церкві. Після фестивалю “ Ржищівський вінок” експозиція буде
демонструватись у Черкасах.
БЕЗКОШТОВНИЙ ПРОЇЗД – ЦЕ ВАШЕ ПРАВО
Учасники, діти війни, ветерани праці, інваліди, пенсіонери та інші
громадяни з числа так званих пільговиків не раз зверталися до редакції,
порушуючи питання щодо безкоштовного
проїзду в автобусах та маршрутках по території району. Спираючись на
законодавчі акти, консультації фахівців, редакція давала такі роз’яснення.
Але представники
підприємств-перевізників, зокрема - водії, як кажуть, “правили” своє. І не завжди об’єктивно.
І ось до редакції звернулася начальник
Управління праці та соціального захисту населення РДА Марія Гребельник з
проханням опублікувати в газеті своєрідну пам’ятку для вищеназваної категорії
громадян щодо порушеної теми.
Ми живемо в такий час, коли за все
треба платити. І за проїзд у транспортних
засобах теж. Але, дбаючи про людей, які майже все своє життя віддали державі, держава теж подбала про них.
Одним із виявів такого піклування є безкоштовний проїзд для учасників бойових
дій, війни, інвалідів різних категорій, ліквідаторів аварії на ЧАЕС, ветеранів
праці, пенсіонерів, дітей війни тощо. І якщо, скажімо, в Києві пред’явнику
певного посвідчення на трамваї, тролейбусі, автобусі, в метро - зелене світло,
то в нашому, зокрема, районі, з пред’явника такого посвідчення водії можуть лише покепкувати, мовляв,
показуй його комусь іншому, а мені - “бабки гоні”.
Так ось щодо “бабок”. В перекладі на нормальну людську мову - це
гроші. Отже, гроші, у гривневому еквіваленті, і немалі, Управління
соціального захисту щомісячно
перераховує таким перевізникам, як ВАТ “Кагарлицьке АТП 13255” та “Ягуару”.
Згідно з цим вищеназвані перевізники зобов’язані безкоштовно перевозити в межах
району всіх, без виключення, пасажирів-пільговиків. Якщо ж хтось із водіїв при
пред’явленні вашого посвідчення вимагатиме “свого”, чи відмовлятиметься впустити вас до салону автобуса або
маршрутки, то ви наполягайте, не відступайте від норм закону. Про неправомірні
дії водія негайно повідомляйте в Управління соціального захисту населення РДА (вказавши час рейсу, державний
номер транспортного засобу чи прізвище водія): телефони: 5-15-49, 5-12-50.
Зеленого вам світла на всіх маршрутах
Кагарличчини!
Р. S.
Добру послугу для категорії вищеназваних громадян можуть зробити і перевізники, оприлюднивши в
залі очікувань автостанції Перелік
пільговиків, які мають право на безкоштовний
проїзд.
Марія ГРЕБЕЛЬНИК, начальник Управління праці та соціального
захисту.
Напередодні свята
медичних працівників наш кореспондент Володимир Присяжнюк звернувся до
головного лікаря Кагарлицької ЦРЛ Віктора Кулініченка з проханням
розповісти про роботу медичної галузі в
районі.
- За доброю традицією, - сказав Віктор
Миколайович, - кожної третьої неділі червня відзначається свято людей
найгуманнішої професії - День медичного працівника. Від першого зойку і до
останнього дня життя люди в білих
халатах біля нас. Оточують своїм
піклуванням, турботою, увагою. Охороняють
найдорожче - здоров’я та життя. І хоча система охорони здоров’я
переживає не кращі часи, однак медичні працівники району щоденно підтримують належний рівень
надання кваліфікованої медичної допомоги населенню району, використовуючи
сучасні медичні технології діагностики та лікування. Своєю професійною
майстерністю, добрим словом не лише
лікують хворого, а й вселяють йому силу
ду-ху та віру в одужання.
Лікарі не з своєї вини останнім часом
опинилися в нелегкій ситуації.
Дестабілізаційні процеси, які
паралізували економіку і майже
усі галузі народного господарства, не могли не позначитись на діяльності
установ та закладів охорони здоров я, а тому й на рівні надання медичної
допомоги.
Зростання захворюваності вплинуло й
на демографічну ситуацію в районі. Смертність населення вже кілька років
перевищує народжуваність. Але, незважаючи на це, в районі робиться все можливе для виживання медичної служби,
покращення здоров’я людей.
Поряд з подальшим удосконаленням
якості надання медичної допомоги
населенню, проведена значна робота по зміцненню матеріальної бази лікувальних
закладів. Так, починаючи з квітня 2005 року проведено ремонт водонапірної башти
ЦРЛ та системи водовідведення на суму 12.000 гривень, придбано новий варочний
котел на харчоблок на суму 9,5 тисячі гривень, холодильне обладнання вартістю
2,5 тисячі гривень.
Для дитячого відділення придбано приліжкові тумбочки та новий телевізор (3,5
тисячі гривень). Це все кошти районного бюджету.
За рахунок спонсорської допомоги
закуплено нові пральні машини промислового
зразка на 31 тисячу гривень.
У листопаді минулого року проведено
ремонт даху неврологічного корпусу вартістю 35 тисяч гривень, а в першому
кварталі завершено ремонт реанімаційного відділення на 205 тисяч гривень. У
грудні минулого року, завдяки наполегливій роботі РДА, придбано за кошти
спонсора санітарний автомобіль на 45 тисяч гривень та ще одне санітарне авто
такої ж вартості за бюджетні кошти.
Не залишаються поза увагою місцевих
рад дільничні лікарні, амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти - виділяються по можливості кошти
на проведення ремонтів, зміцнення
матеріальної бази. Активно залучаються і спонсорські кошти: в дільничній
лікарні с. Стайок налагоджено автономну систему водопостачання, в стаціонарі замінено сантехніку, забезпечено гарячу проточну воду.
За кошти держбюджету отримано для ФАПу
с. Переселення медичного інструментарію
та обладнання на 15,5 тисячі гривень,
для медамбулаторій сімейного типу в
Черняхові - автомобіль “Таврія”, в
дільничну лікарню Шубівки та для
сімейного лікаря в с. Бурти -
автомобілі “Славута”.
Усі медзаклади району достатньо
забезпечені медикаментами, одноразовими шприцами, перев’язувальним матеріалом
для потреб невідкладної медичної допомоги.
Покращенню діагностичного процесу
сприяє придбання високоточного
обладнання - рентгенапарату “Індіаксан” та нового ЕКГ-апарату,
фізіотерапевтичного обладнання.
Велика робота проводиться і в плані
підготовки медичних кадрів. Більшість
лікарів пройшли курси вдосконалення та передатестаційний цикл, захистивши кваліфікаційні категорії.
Середні медпрацівники підвищували свій
фах на базі Миронівської та
Кагарлицької ЦРЛ, в обласній лікарні.
Навчаються в ін-тернатурі Володимир Горбань-по анестезіології, Антон Зубань
і Тетяна Самелюк - по
стоматології, Альона Горбунова - по загальній практиці сімейної
медицини, які будуть працевлаштовані в медзаклади району.
Недоліки, які ще, на жаль, є,
оперативно усуваємо.
І на закінчення хочу привітати всіх медпрацівників району з професійним
святом. Бажаю міц-ного здоров’я, благополуччя, сімейного затишку, щастя, добра, миру та злагоди. Дякую вам за сумлінну працю, витримку, уміння
дарувати людям ра-дість життя і теплі вітання всім медикам - пенсіонерам, які
вже на заслуженому відпочинку. Будьте здорові і щасливі.
Володимир
ПРИСЯЖНЮК.