Було те давно, а
ніби вчора. В минулому, тобто в ХХ столітті, 1961 році. Ми були останніми
учнями, які закінчували 10 класів. Після нас уже навчалися 11. І ось минуло 45
років.
Теплого недільного
дня, у день Святої Трійці, зібралися
випускники Кагарлицької СШ № 1 10-А і 10-Б класів біля районного краєзнавчого
музею, тому що я, випускниця 10-А класу і так хотілося, щоб колишні
однокласники, уже з добрим досвідом за плечима, пізнали історію свого краю,
який виростив їх справжніми Людьми і повів у широкий світ. Кожен вибрав свій
шлях, здобув свою професію. Жоден з нашого випуску не став на невірний шлях.
І ось одинадцята
ранку, неділя, люди в місті здивовані... Галас, сміх, питання, які лунали від
будинку музею. Збиралися. Не бачилися по 25, а то і всі 45 років. Впізнавали
одне одного. Вигукували здивування, захоплення. Зібралося всіх 36 чоловік. Всі
різні: хто - постарів, хто - розповнів, хто - схуд, а хто - як в юності - дзвінкоголосий, стрункий. Всі рідні
і дорогі. Полилися спогади, враження, думки від пережитого за 45 літ. І з
нами дорогий, милий класний керівник, вчитель хімії Віктор Якович Мельник.
Веселий, завзятий, розважливий, ніби і не має тих літ за плечима і, як завжди,
з баяном. Переспівали майже всі пісні 50-60-х років. А Зіна Слуцька, звичайно,
разом з подружжям Мельників, подарувала кожному касету з піснями, які ми
виконували на святах ще в 60-х. Їх вистачило б на 4-годинну передачу.
І спогади, спогади,
спогади...
Немає серед нас уже
13 однокласників, пішли за вічну межу і більшість вчителів. Нехай буде їм вічна
пам’ять у наших серцях і вдячність. І про щоб ми не говорили, не згадували - то
все про школу, а значить - про
вчителів. У кожної людини, хоч би хто вона не була, був чи є вчитель. І в того вчителя був свій
вчитель. Великі вчені, мислителі, перш
ніж стати такими, мали своїх вчителів. Ніхто, ніколи не став би тим, ким він
став, не маючи своїх вчителів. Тому ми
вдячні їм, вчителям. Бо коли б не вчитель, який брав кожного із нас за руку і
вів у світ, у життя, переборюючи нашу полохливість, впертість, наші лінощі,
вперед до знань, в життя, ми не стали б такими як ми є. І ось на цій зустрічі ми згадували всіх їх -
живих і померлих, бо вони віддали все
дітям і школі, як і теперішні вчителі, свої знання, серце, здоров’я. В кожній
сивій волосинці вчителя наше життя, наша доля.
Старий учитель...
Що йому? Він вік
свій одробив.
У нього учні чи не в
кожній хаті.
Із роду він нічого не
просив -
Що оддавав - отим і
був багатий.
Тож добра па-м’ять
і низький уклін нашим вчителям за те,
що вони сіяли розумне, добре, вічне в наші душі. Безмежно вдячні ми і школам, якими б вони тепер не стали - ми
пам’ятаємо і ту, яку розбили німці,
школу № 3; і ту, в якій знаходиться терапевтичне відділення районної лікарні,
школу № 2, і Переселенську, Слобідську,
Липовецьку, Жовтневську школи.
Зустріч закінчилася
опівночі. Ми розійшлися з надією, що через п’ять років зустрінемось знов.
Любов
ТКАЧЕНКО, випускниця 1961 року, директор
музею.
ТРИМАЄ СЛОВО
У своїй передвиборній програмі депутат Стайківської сільської ради В. Р. Свинчук
порушив актуальні проблеми сільського життя. Серед них: повернути владу
обличчям до потреб села, рішуче боротися із алкоголізмом, який розпустив
отруйні тенета через начебто невинні “генделики”, як їх влучно назвав
народ; наведення законності і правопорядку, поліпшення соціального
захисту інвалідів, ветеранів війни та
праці, чорнобильців і багато іншого. На жаль,
буває, що в процесі життя депутати забувають свої обіцянки. Як же
приємно були здивовані мішканці вулиць
40-річчя Жовтня, Амбулаторної, Лесі Українки (вулиці, які голосували за В. Р.
Свинчука), коли їх депутат,
організувавши жителів вулиць, заходився упорядковувати дороги, з яких у дощовий день не вибратись до центру. Також
за домовленістю з підприємцем
встановлено торгову точку у віддалених місцях
села. Тож старим людям не треба
долати велику відстань, щоб придбати необхідні продукти. Проявляє турботу про
інвалідів, інколи підвозячи немічних людей до їх домівок.
Сподіваємось, що це лише початок і депутат Свинчук буде і надалі активно
втілювати передвиборну програму у життя.
За дорученням
мешканців виборчої дільниці № 3 Стайківської сільської ради ветеран війни і
праці
Ю. КОВАЛЕНКО, Н. СІЧКАР, Н.
КОВАЛЕНКО.
Кагарлицьким районним відділом внутрішніх
справ за період з 1 по 30 травня цього року зареєстровано 210 повідомлень про
скоєння злочинів та пригод. Оперативними службами міліції здійснено 157 виїздів
за повідомленнями для проведення слідчо-оперативних дій та припинення
протиправних діянь.
Крадіжки з
магазинів. З приміщень магазинів сіл
Стави, Черняхів, Кузьминці, Стайки
невідомими особами скоєно крадіжки товарно-матеріальних цінностей. За
фактами крадіжок проводяться оперативно-розшукові
заходи, спрямовані на встановлення осіб, причетних до злочинів.
Вандалізм.
В ніч на 22 травня вандали, по-іншому цих осіб назвати не можна, пошкодили
пам’ятник Невідомому солдату, встановленому в Кагарлицькому міському парку.
Нещасний випадок на
виробництві. Під час виконання
завантажувально-розвантажувальних робіт на комбікормовому заводі м.Кагарлика 25
травня в ємкості для зберігання зерна загинув 29-річний робітник заводу. За
даним фактом проводиться перевірка прокуратурою району та районною службою з
дотримання техніки безпеки на виробництві.
Нічні гості.
19 травня близько 23-ї години до чергової частини надійшло повідомлення від
нічного сторожа хлібного кіоску, розташованого в м. Кагарлик по вул. Незалежності, про те, що невідомі
особи пошкодили вхідні двері. Нарядом міліції виявлено неповнолітніх нічних відвідувачів кіоску - 13-річного
Олександра, жителя с.Сущани, та
15-річного Віктора, жителя с. Гребені,- учнів Стрітівської
школи-інтернату.
Мотоциклісти на
дорозі. Водії мототранспорту, що не мають відповідних посвідчень та не дотримуються правил дорожнього руху,
своїми діями на дорозі створюють загрозу власному життю і здоров’ю, а також
іншим учасникам руху.
26-річний
мотоцикліст, керуючи мотоциклом “ЯВА”, рухаючись по дорозі в районі с. Слобода,
здійснив наїзд на дорожній відбійник, в результаті чого тілесні ушкодження
отримав пасажир, 20-річний житель м. Кагарлика. Для надання медичної допомоги
останній був доставлений до Центральної районної лікарні.
Ще одна ДТП сталася
за участі водіїв мотоциклів “Восход” та
“ЯВА”. З тілесними
ушкодженнями власники транспорту
потрапили до лікарні.
2 травня 37- річний
водій автомобіля “Опель-Астра”,,
перевищивши швидкість руху, не
справився з керуванням та з’їхав з дороги у кювет. Від отриманих тілесних
ушкоджень водій помер.
Небезпечні
знахідки.12 травня під час проведення робіт на полі в с.Шпендівка був виявлений
артилерійський снаряд часів Великої Вітчизняної війни. Знахідку до приїзду
спеціального підрозділу вибухотехніків охороняли працівники міліції.
Усвідомивши
небезпеку та відповідальність за зберігання боєприпасів, 54-річний житель
м.Ржищів добровільно здав свою знахідку - набої калібром 7,62 мм часів ВВВ в
кількості 21 штуки, споряджені у кулеметну стрічку.
НІБИ ЩЕ ВЧОРА
Зустріч однокласників... Як це зворушливо! Сльози
на очах, адже неспинно плине час і вже минуло 15 років після закінчення школи.
А здається, ніби вчора... І шкільна
форма, і бантики, і вимогливі вчителі, і перша закоханість. Так і хочеться
заспівати: “Детство, детство, ты куда ушло, где уютный уголок нашло? Детства
милого нам не догнать, остается только вспоминать...”.
Ось ми і
згадуємо. У червні 1991 року середня школа
№ 3 м. Кагарлика видала путівки у доросле життя (атестати про середню
освіту) своїм випускникам. Наразі серед нас - вчителі і бізнесмени, лікарі і
викладачі вузів, жінки в погонах і працівники сільського господарства, навіть
пасічник є. А головне, що всі стали
добрими людьми, чесними і добросовісними, порядними громадянами своєї держави.
Ми пишаємося тим, що не втратили
зв’язок один з одним і зустрічаємося не як знайомі, а як брати і сестри. А за
це велика дяка та шана нашим вчителям - Ользі Гончар, Людмилі Кононенко, Надії Добровольській, Людмилі Куліш, Олені Кислих, Ользі Стригун,
Любові Мельничук, Тамілі Синягівській,
Таїсії Царик. Доземний уклін нашому класному керівнику - нашій мамі Ніні
Баскевич. У кожному з нас вона залишила частинку себе. До останньої краплини
віддала доброту, щирість, любов до людей і відданість справі.
Олена
ШВЕЦЬ, м. Кагарлик.