Першими в районі розпочали жнива-2006 механізатори ТОВ “БРСМ-Агро”. Ними
обмолочено 10 гектарів озимого ріпаку. Зібрано перші 10,8 тонни зерна нового
врожаю.
В цілому до збирання хлібів готуються всі господарства. Наприклад, у ВСП “Мир” до виходу в поле готові всі 5 комбайнів, у СВК “Агрофірма “Перемога” - 6 із 10.
7 липня 2006 року приблизно о 1-й годині 5
хвилин на 83 км + 400 м автодороги Київ - Луганськ водій невстановленого
автомобіля здійснив наїзд на пішохода Курінного Ярослава Тарасовича, 1981 року
народження, жителя м. Кагарлик, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на
місці пригоди. Водій транспортного засобу з місця пригоди зник.
Громадян, яким
будь-що відомо про ДТП чи інші обставини, які допоможуть у розслідуванні
кримінальної справи, встановленню особи водія, просимо негайно звернутися до
Кагарлицького районного відділу міліції або зателефонувати за тел.: 5-18-40, 02
чи 5-13-41.
“Батьки і діти” - одвічна
проблема людського життя, в якому кожне старше покоління вважає, що в його часи
жити було складніше, але молодь, особливо в моральному плані, була кращою. Рано
пізнавала ціну шматка хліба,
заробленого власними руками, допомагала
батькам, поважала старших, цінувала духовність і т. д.
Ми вирішили поглянути на
цю проблему очима сьогоднішніх юнаків і дівчат та представників старшого
покоління, поставивши перед ними ось такі запитання:
1. Чи існує, на ваш погляд, нині проблема
“батьків і дітей”?
2. Про що ви (ваша донька чи син) мріяли у
дорослому житті і чи здійснилися ці мрії? Якщо не здійснилися, то чому?
3. Чи легко нині бути молодим?
Першими відповідають представники молоді.
Валентина Лисюк, заступник начальника
управ-ління праці та соціального захисту населення РДА:
1. Проблема, про яку ви говорите, напевне, буде актуальною в усі часи. Адже на виховання людини впливають безліч факторів, в
тому числі рівень добробуту, стан економіки в регіоні, розвиток суспільства і т. д.
Батьки ж (не всі, звичайно) живуть старими стереотипами
і при цьому залишаються диктаторами: як
вони сказали, так і має бути. Звичайно, що треба слухати старших, вони поганого
не бажають, але й без власних думок,
ініціативи, ентузіазму нині нічого не доб’єшся. Ось, власне, в цьому і
заключаються конфлікти.
2. Дуже хотіла стати юристом. Та в тому, що не
здійснила свою мрію, звинувачую тільки
себе. По правді сказати, злякалася, що
не справлюсь з навчанням. Нині закінчую Білоцерківський аграрний університет, адже нинішня посада
потребує вищої економічної освіти. В цілому ж вважаю, що сьогодні все вирішують гроші. Є вони в твоїх
батьків, а в тебе - трішки розуму, значить і мрії здійсняться. Хоча діти
“грошових мішків” і мріяти-то не можуть. За них все вирішують тата і мами.
3. Гадаю, що нелегко. Раніше було все простіше.
Поступали навчатися у вузи в основному за рівнем знань. Після отримання диплома молоді люди одержували направлення
для роботи за фахом. Таким спеціалістам
надавалося житло. Словом, левову частку
соці-альних питань юні брала на себе держава. Нині такого немає. Головна опора для юнака чи дівчини є батьки, а, точніше, їх матеріальне
становище, зв’язки, блат і т. д. Але таких родин не багато, тому значній
частині молоді доводиться самостійно шукати
своє місце в житті. Безвихідь у цих
пошуках і стає джерелом таких
пороків, як пияцтво, злодійство, вандалізм, відсутність інтересів тощо. Взяти
наше місто. Де проводить своє дозвілля молодь? По барах та ще на дискотеці.
Дехто з цього приводу заявляє, що, мовляв,
де ж нам ще відпочивати, адже нічого більше в райцентрі немає. Але,
дозвольте нагадати, що в Кагарлику,
крім барів, є ще прекрасний фізкульутрно-оздоровчий комплекс, є стадіон,
спортивні майданчики, Центр культури і дозвілля, Будинок культури, зрештою, чудовий, хоч і
запущений, парк. Колись там були облаштовані дитячі атракціони, лавочки, буфети
з морозивом і солодощами, чисте озеро з мальовничим острівцем, а, отже, там
відпочивала і маса людей, в тому числі й молодих. Нині все те знищено,
понівечено, загаджено. Не інопланетянами, не ордами загарбників, а тією ж
молоддю в особі підлітків. З цього приводу пригадується глибокого змісту
вислів: “Погано, коли людина - в
болоті, але набагато гірше, коли болото - в людині”. Прикро, але таке “болото”
приживається і в частини нашої молоді.
Хоча хочеться бути оптимісткою. Адже і в нашому районі, і в державі в цілому, є
багато прекрасних молодих людей, якими можна пишатися.
Ірина Рогоза, підприємець:
1. Така проблема закономірно існує. Адже для батьків і 30-річні діти залишаються, насамперед,
дітьми. Хоча надмірна опіка, надмірні
поради, непорозуміння того, що вони жили в іншій обстановці, при інших
моральних і матеріальних цінностях, дратує молодь. А особливо, якщо батьки,
крім порад, нічим іншим допомогти не можуть.
2. Мріяти, як кажуть, не шкодить. Але сьогодні це - прерогатива дітей із заможних
родин. Їх влаштовують і в престижні вузи, і на престижну роботу. А що робити
молоді із простих сімей? Особливо у таких невеличких містечках, як наше. Я
особисто знаю десятки молодих людей із дипломами вчителів, які не можуть
влаштуватися на роботу за фахом. А скільки дипломованих спе-ціалістів через цю
ж причину вимушені торгувати на ринках, охороняти дачі “новоспечених українців” і т.
д.?
Я, наприклад, заочно закінчила юридичний університет,
маю диплом з відзнакою. Зрештою, дістала запрошення на роботу за фахом. Але,
коли дізналася про свою майбутню зарплату, руки опустилися. Ну, скажіть, хіба
може молода сім’я за 500 грн. купити чи побудувати будинок, облаштувати його,
виростити в нормальних умовах своїх дітей? Тому продовжую працювати у приватному підприємстві своєї мами.
Робота пекельна, але ж, як відомо,
“легкого хліба не буває”.
Крім того, ще з дитячих років мене привчали в родині, що не так важливо, ким ти станеш в
дорослому житті - лікарем, юристом, пекарем - як залишатися при цьому Людиною.
Я вдячна батькам за цю науку і намагаюся дотримуватися їхніх настанов.
3. Звичайно, що не легко. І не тільки молодим. Люди втратили впевненість у
завтрашньому дні. Низькі зарплати, безкінечна інфляція і підвищення цін
примушують більшість громадян жити тільки
сьогоднішнім днем, без перспективи на майбутнє. Тож про яку культуру і мораль можна говорити з голодною і злиденною
людиною. Тим більше, коли безпосередньо
на очах у юного покоління навіть у
вищих органах влади безкарно процвітає злодійство і хабарництво, ігнорування
законодавства, несправедливість і шахрайство, продажність і корупція.
Тепер слово старшому поколінню.
Олександра Авуєва, програміст районної газети:
1. Проблема залишається і дуже значна. Пов’язана ж вона, на мій погляд, із низьким
соціально-економічним розвитком держави
і таким же добробутом її людей. При
нинішній матеріальній скруті більшість батьків зайняті вирішенням
однієї, головної проблеми: як нагодувати, одягти сім’ю, “викрутитися” з
платежами. Діти ж залишаються практично самі. Ніхто не цікавиться, як їхні
справи в школі, чим вони займаються у вільний час, з ким дружать і т. д. А
погляньте що йде по каналах телебачення, що
дивляться наші діти? Навіть, здавалося б, найцікавіше для них -
зарубіжні мультики, і ті виховують у дітей
жадобу до грошей, жорстокість,
почуття вседозволеності. Добрих світлих
“радянських” мультиків чомусь на екранах зустрінеш не часто. В результаті, найрідніші люди стають чужими. Діти замикаються в собі, не
відкривають свій духовний світ, а виховання вулиці ще більше поглиблює їхній
конфлікт з батьками.
2. На щастя, нам з донькою вдалося уникнути “фінансової проблеми” при здобутті вищої
освіти, закінчивши престижний факультет
відомого далеко за межами України Національного технічного університету “КПІ” та аспірантуру. Обійшлися її великим бажанням вчитися і відповідними знаннями.
Хоча це, скоріше, приємний виняток із
загального правила. Бо сьогодні практично без зусиль реалізують свої мрії
тільки діти багатих батьків, їх же
біднішим ровесникам, навіть при наявності певних талантів, реалізувати
свої можливості дуже складно.
3. Вважаю, що найголовніша проблема сьогоднішньої
молоді полягає навіть не стільки в
матеріальних труднощах, як у заниженні моральних і духовних цінностей. Адже що
нині поціновується юнаками і дівчатами? Сила грошей і кулака, а не інтелект, виховання, культура людини. Авторитетами серед ровесників стають
не лідери якихось громадських чи політичних
організацій, які творять добро, не віртуози своєї справи, не розумники і
мудреці, а “круті” хлопці на “мерсах” з мобілками, кілограмовими хрестами на
шиї. Про інтелект же таких “господарів” життя найкраще говориться у анекдотах.
Тетяна Заїка, голова села Горохуватка:
1. Головною причиною нинішнього конфлікту між батьками і дітьми, вважаю, є послаблення
виховання в сім’ях. Особливо в
матеріально забезпечених. Там, на жаль,
зміст виховання вбачають лише у
забезпеченні дитини різноманітними благами. Поди-віться, хто сьогодні катається
на шикарних іномарках, п’є дорогі
коньяки і курить дорогі сигарети, відвідує ресторани і бари?
Сімнадцятирічні-двадцятирічні хлопчаки, окремі з яких не знають, звідки береться хліб.
А дурний приклад, як відомо, заразний. Діти з бідніших родин хочуть жити так же і
їм не пояснити, чому одні батьки дають своїм чадам все, а їхні найрідніші не
можуть це зробити. Ось і доводиться батькам
розриватися, щоб їхні донька чи син не виглядали білою вороною серед
ровесників. Не зроблять цього, чекай біди. Адже обов’язково знайдуться “друзі”,
які підкажуть, як “роздобути” легкі гроші.
2. Маю дітей шкільного віку, тому реалізація їх мрій ще
попереду. Хоча на прикладі інших можу стверджувати, що зробити це буде набагато складніше. Я, наприклад,
мріяла стати економістом і без ніякої допомоги (батьки навіть не знали, куди я
поступатиму) здобула цю професію. Медичною сестрою таким же чином стала сестра.
А ось ким будуть наші діти, напевне, вирішувати не їм, а нам, батькам.
3. Якщо навіть в райцентрі молодим людям живеться не
солодко, то що вже говорити про село.
Роботи - катма, зарплати - на сміх курям, дозвілля - бар і дискотека. З
цієї причини чимало підлітків
байдикують, пиячать, вживають наркотики. І нікому до цього немає діла.
Звернешся до такого і почуєш у відповідь: “А у нас демократія”.
Від редакції.
Ми опитали тільки чотирьох респондентів різних, хоч і з невеликою різницею у
віці, поколінь. Але переконані, що люди похилого віку, наприклад, були б ще
різкішими у своїх висловлюваннях з приводу взаємин між батьками і дітьми, в
оцінці нинішньої молоді та методів її виховання.Втім, це не так уже й
важливо у розгляді даної проблеми. Не головним є і причини далеко непривабливого становища
нашої юні, які називалися опитуваними. Основне в цьому питанні, на наш погляд,
полягає в тому, що потрібно зробити
нам, батькам, місцевій, районній і державній владам, школі, щоб було добре
всім. Згадаймо прописну істину: дітей поганих не буває, є погані вихователі.
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
Всі види капусти (білокачанна, червонокачанна, савойська,
цвітна, кольрабі, броколі, брюссельська, китайська, пекінська, японська,
листова), редис, редька, дайкон, лобо, ріпа, бруква, турнепс, гірчиця,
крес-салат, хрін, катран - родина
капустяних (хрестоцвітих).
Томат, перець, картопля, баклажан, фізаліс, паслін, тютюн,
махорка - родина пасльонових.
Морква, петрушка, селера, пастернак, кріп, фенхель, коріандр
- родина селерових (зонтичних).
Огірок, кавун, диня, гарбуз, кабачок, патисон, горлянка, люфа
- родина гарбузових.
Буряк, мангольд, шпинат - родина лободових.
Горох, квасоля, боби, соя, чечевиця, нут, маш, вигна, чина,
арахіс, люпин - родина бобових.
Щавель, ревінь - родина гречкових.
Цибуля (ріпчаста, шалот, порей, батун, слизун, багатоярусна,
шніт та ін.), часник - родина
цибулиних (лілійних).
Кукурудза цукрова -родина злакових.
М’ята перцева, чабер, базилік, гісоп, майоран, меліса — родина
губоцвітих.
Спаржа родина спаржевих.