Чи бути “Гаврилівським курчатам” у Ліщинці?
Чи бути “Гаврилівським курчатам”
у Ліщинці?
До районної влади
звернулось керівництво ЗАТ “Комплекс Агромарс” з пропозицією про будівництво
птахокомплексу на землях Ліщинської та Ставівської сільських рад. Постало
питання виділення землі. І це викликало жваве
обговорення як у жителів сіл, так і в районних владних структурах.
Готуючи цей
матеріал, мені, кореспонденту районної
газети, довелося побувати двічі в с. Гаврилівка Вишгородського району, де й
знаходиться головне виробництво ЗАТ “Комплекс Агромарс”, на сесії районної ради, де обговорювалося дане
питання, а також у с. Ліщинка. Я почула протилежні думки людей стосовно
доцільності будівництва птахокомплексу.
Об’єктив фотоапарата зафіксував реальні картини
виробничого життя, а кожен респондент
висловив свої думки стосовно доцільності будівництва в нашому ра-йоні
птахокомплексу.
Тамара
ТЕЛЕШ, голова Кагарлицької районної державної адміністрації:
“ДОБРОБУТ
РАЙОНУ - ПЕРШ ЗА ВСЕ”
У діяльності
кожного державного службовця повинні домінувати, перш за все, державні
інтереси. І саме відстоювання таких інтересів я вбачаю у позиції підтримки
будівництва цього комплексу. Чому?
По-перше, це - економіка району. Яким чином її треба піднімати, розуміючи, що наш район сільськогосподарський, дотаційний? Відповідь на це запитання я бачу в одному: залучення нових інвестицій. Я
розумію, що про “Агромарс” ходять всілякі плітки, в тому числі, що нібито вони
не виконують інвестиційних зобов’язань. Можливо, так і було раніше, але нині ми
цього не допустимо. Я, як голова
райдержадміністрації, не підпишу жодного розпорядження, допоки не будуть
виконані всі зобов’язання, що бере на себе керівництво “Агромарсу”. А це: і
газифікація сіл Ліщинка та Стави на загальну суму 2 млн. грн., і фінансування
проектної документації, і, що теж дуже важливо, щорічні вкладення коштів у
бюджети сільських рад Ліщинки та Ставів - відповідно 75 тис. та 45 тис. грн. За
ці кошти можна і соціальну сферу покращити, і опалення в Будинку культури
зробити, і вирішити багато інших життєво необхідних для сільської громади питань.
Разом з осучасненням, зростанням конкурентноспроможності
аграрного виробництва, запровадженням високих технологій уже постала проблема
трудових ресурсів, бо відчутне скорочення ручної праці неодмінно спричинить
безробіття. Власне тому ми мусимо більше дбати про те, щоб створити нові робочі
місця.
Робочі місця
можна створити, розвинувши сферу
побуту в сільській місцевості, створивши промислові підприємства, які
забезпечать чи первинну обробку
сільськогосподарської сировини, чи її використання. Крім того, проект
забезпечить ефективне використання
ресурсного та інвестиційного потенціалу
земель. Будівництво птахоферм не є
зміною цільового призначення земель, - вона залишається в статусі
сіль-госппризначення.
Тому я вважаю, що мої
аргументи вагомі, і район нічим не ризикує. Ми ж не просто підписуємо
розпорядження, мовляв, беріть - робіть, що завгодно. Ми беремо на себе
зобов’язання контролювати законність створення в районі нового комплексу.
Я вважаю, що тільки так, тільки з державницької позиції
потрібно підходити до вирішення цього питання. Добробут району - перш за все.
Роман КОВАЛЕНКО, голова Кагарлицької районної ради:
“ЦІНА
ОБІЦЯНОГО НЕ ПОВИННА БУТИ ЗАНАДТО ВИСОКОЮ”
- Дискусія, що виникла навколо розгляду листа депутата Ліщинської
сільської ради стосовно доцільності будівництва птахокомплексу на орних землях
між селами Ліщинка і Стави є, на мою
думку, цілком виправданою з ряду причин
і говорить про демократичність районної ради. Справа в тому, що ні жителі села,
ні депутати районної ради, ні навіть
керівництво адміністрації не мають документально підтвердженої інформації про те, що, як,
згідно з яким проектом буде будуватися
комплекс, які екологічні наслідки ми матимемо в результаті такого
господарювання. І це лише частина тих питань, що виникали. Чітко, однозначно і
неодноразово прозвучали думки депутатів,
котрі достовірними фактами негативно охарактеризували діяльність
потенційного інвестора в нашому районі
протягом попередніх років, була дана негативна характеристика його правдивості
та порядності стосовно виконання раніше даних обіцянок та взятих на себе зобов’язань щодо підтримки соціальної сфери,
розвитку тваринницької галузі, створення нових робочих місць, збереження майна.
Я не вперше чую нарікання про особисті інтереси, а також
досить прозорі натяки керівництва інвестора про побоювання фермерів щодо якоїсь
примарної конкуренції.
Стосовно цього скажу так. Конкуренція - це боротьба між
підприємницькими структурами при наданні однакових послуг чи при продажу однакових
товарів на ринку, тому про конкуренцію
не може йти мова, бо жоден фермер нашого району не є промисловим виробником
м’яса птиці. Що ж стосується якісного надання послуг орендодавцям, вчасних
розрахунків за оренду майна чи участі у соціальних проектах села, то тут
інвестор взагалі конкурентну боротьбу давно програв, бо в неї не вступав і у
вище-згаданих проектах участі не бере. Але було б не зовсім чесно сказати, що я
не маю особистого інтересу щодо подій, які відбуваються в Ліщинці та інших
селах цієї сільради. З останніх 11 років
мого життя 7 років минули в Ліщинці. Я дуже люблю це мальовниче село, поважаю
його жителів і вболіваю, щоб газ в цих селах був, але ціна обіцяної газифікації
не повинна бути надто високою, такою, що позбавляє наших дітей можливості пити
чисту воду в майбутньому.
Ще раз хочу наголосити на тому, про що я говорив на
сесії - це питання альтернативи проекту,
що пропонується інвестором та інвестиційної
привабливості нашого району в зв’язку з його розміщенням поряд зі
столицею. Тобто жителі району повинні знати, що пропозиції інвестицій надходять
мало не щодня, також потрібно зважити і на те, що, за словами столичних
будівельників, Кагарлик є в другому кільці котеджної забудови м. Києва. Тож інвестиції в газифікацію сіл, під гарантію
забудови, особливо в селах, де є вільні не розпайовані землі, як, наприклад, в
Ліщинці, будуть надходити, але за умови
відсутності екологічно небезпечних підприємств.
Віктор БЕВЗ,
генеральний директор Кагарлицької філії ЗАТ “Комплекс Агромарс”:
“ЦЕ - МАННА
НЕБЕСНА, ЯКУ НЕ МОЖНА НЕ ВИКОРИСТАТИ”
Саме питання бу-дівництва птахоферми (комплексу) у
Кагарлицькому районі - це ідея не сьогоднішнього дня. Це питання стояло в 2000-му році. Але були проблеми
адміністративного плану, фінансові, санітарно-екологічні тощо. В реалізації
цього проекту хотіли взяти участь німецькі, голландські та вітчизняні
інвестори. Ключове питання у вирішенні проблеми - енергетична надійність
об’єкту. Будувати можна де завгодно, але до ферми повинен підходити високий
тиск газу - не менше 12 атмосфер, та електропостачання в межах 6 мегават.
Для проекту потенційно розглядалися землі Мирівської
сільської ради, але оскільки там відсутні необхідні енергетичні умови, цей
варіант не був прийнятий. Будівництво нових комунікацій - занадто дорога річ. В
процесі вирішення питання віднайшли нове місце, прив’язане до трьох показників:
1. Санітарно-екологічне розміщення (
2. Гарантійне
енергозабезпечення підприємства.
3. Наявність
відповідних площ земель запасу і резерву при сільських радах.
Чому виникло земельне
питання? Тому, що люди отримали державні акти на землю. Якби це було до
отримання актів, це вирішувалося б
простіше. Тож, з людьми (власниками земельних
паїв, які мають державні акти) потрібно було працювати, роз’яснювати
доцільність внесення змін у проектну документацію (закон не забороняє внесення
змін). Ми зустрілися з кожним власником паїв і провели відповідні переговори.
На спільній зустрічі голови РДА Т. Телеш, інвестора Є.
Сігала в присутності спеціалістів району й голів сіл Ліщинки та Ставів було
узгоджено не просто виділення землі та
будівництво птахоферми, а й цілий ряд соці-альних програм, спрямованих на
користь жителів. А саме: перший інвестиційний внесок в сумі 1 млн. грн. буде
проведено після виготовлення нових державних
актів власникам земельних ділянок. Після укладання договору оренди буде
виділено ще один мільйон гривень як інвестиції на соціальні програми району.
Цьому передує експертна оцінка земель
для визначення суми орендної плати (строк оренди - 49 років), висновки Інституту експертної безпеки МНС
України і т. д.
Районною державною адміністрацією було вирішено
направити ці 2 млн. грн. на потреби сільських рад для газифікації Ліщинки,
Тернівки, Расавки, Ставів. Крім того, за кожну ферму (а їх буде на ліщинських
землях - 5, а на ставівських - 3) ЗАТ “Агромарс” передбачає оплату в сумі 15
тис. гривень в рік. Відповідно, для Ліщинської сільської ради ця сума
становитиме 75 тис. грн., а для Ставів - 45 тис. грн. у рік. Це дійсно реальні
цифри, які узгоджуються з інвестиційним
договором між інвестором, Кагарлицькою РДА та виконкомами вказаних сільських
рад.
Функціонування підприємства передбачає виробництво 50
тис. тонн м’яса за рік, створення близько 500 робочих місць, а також органічні
добрива для полів. В плані санітарно-епідеміологічної безпеки повинен
зазначити, що інкубація та забій птиці
проводитиметься виключно в Гаврилівці. Я, як
спеціаліст сільського господарства, який в свій час отримав підготовку з
птахівництва, впевнений, що це буде найменш
екологічно небезпечний об’єкт.
Отже, на мій погляд, проблема - надумана, бо в цій
ситуації зіткнулися особисті інтереси деяких землевласників з інтересами
компанії “Агромарс”, яка хоче побудувати птахокомплекс. До речі, по Ставах
подібних питань не виникло взагалі.
Петро БУРИЙ, заступник голови Кагарлицької районної ради:
“ЩО ВРЯТУЄ КАГАРЛИЧЧИНУ?”
Коли в район
приходить інвестор, треба, в першу чергу, дивитися наскільки він серйозний.
ЗАТ “Комплекс
Агромарс” працює в чотирьох селах уже не перший рік. І що ми бачимо? Знищено
тваринництво. В селі Ліщинка кількість робочих місць скоротилася із 130 до
майже 30. Чи не тому, що у людей мізерні зарплати? З людьми не розраховуються за майнові паї. І ніхто не
думає про соціально-культурну сферу. Оцінюючи внесок “Комплексу Агромарс” в
бюджет району, можна назвати такі цифри. За перше півріччя 2006 року,
обробляючи
На противагу
примарним, не підкріплених жодним документом, обіцянкам добудови підвідного газопроводу
до с. Тернівка та запевненням в екологічній безпечності проекту, мною, під час
сесії районної ради, було озвучено і показано не парадну картинку, а зняті на
відео реальні полігони, де просто неба, в лісі під с. Гаврилівкою
Вишгородського району, гниють і забруднюють грунтові води сотні тисяч тонн агресивної суміші куриного помету і
нутрощів забитих на бойні бройлерів, що стало несподіванкою для представника
потенційного інвестора, тому, що під час офіційних відвідин с. Гаврилівки, на
моє прохання показати цей полігон, було
заперечено його існування. Факт обману викликав сумнів щодо запевнення про те,
що на території нашого району такої бойні не буде. А про наслідки її діяльності
годі й говорити. Також не слід забувати про проблему складування помету, яка
також стоїть гостро, і так однобоко судити про неї, як це роблять представники
інвестора, не можна, бо перед внесенням помет повинен певний час вилежатися в
зв’язку з його агресивністю. Не слід також забувати, що його надходження йде
рівномірно протягом року, а проблема збереження надто складна в зв’язку з тим,
що на місці бажаного розміщення комплексу підгрунтові води високо і там же бере
початок річка Расавка, з якої п’ють воду чотири села нашого району та ряд сіл
сусіднього Миронівського.
Я бачив
Гаврилівський птахокомплекс з двох сторін. Спілкувався з працівниками,
які, в основному, приїжджі, та з жителями села. При європейському рівні
виробництва і високій інтенсивності праці - відносно низькі заробітні плати.
Найбільше ж вразили не стерильність на інкубаторі чи душ на фермі (це складові
виробничого процесу), а ставлення до природи та своєї землі. Гаврилівку та
навколишні села ще якось захищають густі ліси. А що врятує Кагарличчину?
Олексій
МАРЧЕНКО, генеральний директор ЗАТ
“Комплекс Агромарс”:
“МИ ГОТОВІ
ПРИЙНЯТИ БУДЬ-ЯКУ ДЕЛЕГАЦІЮ”
- Оскільки в
Кагарлику буде функціонувати новітній комбікормовий завод, який вироблятиме в день 2 тисячі тонн комбікормів,
виникла ідея спробувати розмістити в Кагарлицькому районі птахівниче
виробництво. Більше того, на території району є багато депресивних населених пунктів, що вимирають.
Якщо цього року у Ліщинці у перший клас іде 1 дитина, то ви можете собі уявити,
яка доля чекає це село через 10 років.
Пропозиція щодо
розміщення птахоферм на території вчорашніх молочних ферм є недоцільна, бо ті
ферми знаходяться на території сіл.
Ми створюємо свого
роду конкуренцію місцевим фермерам хоча б тому, що платимо зарплати
своїм працівникам 1000-2000 гривень. Я вважаю, що все одно колгосп, який
розвалився, вже не буде реанімований ніколи. А головне завдання влади
- знайти людям роботу і розвивати соціальну сферу.
Ми готові прийняти
делегацію будь-якого рівня і довести, що екологія і санітарний стан - це
найважливіші елементи технології, без яких птахівниче підприємство працювати і
не зможе, і не буде.
Володимир
ОНУКА, фермер:
“АГРОМАРС”
ІДЕ ПЕРЕВІРЕНИМ ШЛЯХОМ...”
- Компанія ЗАТ “Агромарс” розпочинала свою діяльність в
районі з великих обіцянок створення нових робочих місць, забезпечення належних
умов та високого рівня оплати праці, вирішення соціальних проблем населених
пунктів та окремих громадян. На жаль,
обіцянки виявились нереалізованими. Про це говорять люди на зустрічах в тих селах, де працює дане
підприємство.
Пропонуючи проект будівництва в районі великого птахокомплексу, ЗАТ “Комплекс
Агромарс” іде перевіреним для себе шляхом: такі ж обіцянки і спекуляція на
проблемах, які реально існують в районі - це завершення газифікації сіл та
працевлаштування населення.
Для вирішення цих питань з боку ЗАТ “Комплекс Агромарс”,
переконаний, буде докладено мінімум зусиль і коштів, а саме стільки, скільки
потрібно, щоб їх бізнесовий проект в
районі був реалізований.
На жаль, окремі керівники району цьому сприяють, не
маючи на руках належної всебічної експертної оцінки проекту, не беручи до уваги
як досвід роботи цього підприємства в нашому районі, так і досвід роботи
птахопідприємств ЗАТ “Комплекс Агромарс” у вирішенні екологічних та соціальних
проблем.
Людмила
ШАРАХМАТОВА, техпрацівник:
- У Будинку культури я працюю техпрацівником і отримую
трохи більше 300 гривень. Чоловік не працює. Маємо 2 дітей. Як ви думаєте -
можна жити учотирьох на такі гроші?
Рятує нас город і корова. Я навіть дітей на оздоровлення не можу відправити, бо
немає за що купити новіший одяг для них. Тому, побувавши у Гаврилівці, я оглянула і виробництво, і, головне,
звернула увагу на розміри заробітних плат, які отримують працюючі. Цифри ці
сягали за 1000, 2000, 3000 гривень. Ми, сільські жінки, роботи не боїмося, а як така нагода трапляється - гадаю,
потрібно її використовувати.
Житель с.
Гаврилівка, який відмовився озвучити своє ім’я
- Це
під-приємство має великі проблеми з утилізацією від-ходів. В Баришівці, куди вивозилися від-ходи, вже
виникли ці проблеми і тому нутрощі там вивертають просто серед поля. Курпомету
настільки багато, що дозволили брати
його всім безкоштовно. Нині його нема куди дівати.
Нове промислове бройлерне підприємство не обходиться
сьогодні без антибіотика, який додають в корми. Антибіотик повністю не
розщеплюється і переходить у м’ясо, яке ми споживаємо.
При викидах в
очисні знищується вся мікрофлора. Що стосується сміттєзвалищ, то їх тут багато
і до того ж вони - не санкціоновані.
Борис
СТЕЦЕНКО, газоелектрозварник:
- Я працюю
газоелектро-зварником у відділку “Комплекс Агромарс”. Розміром
заробітної плати роботодавець мене не ображає. І виплачують вча-сно. Дружина
працює в Кагарлику на “Лагоді”. У нас 3
дітей, тому гроші заробляти потрібно.
Побувавши на підприємстві в Гаврилівці, хочу сказати, що мені дуже
сподобався рівень сучасних технологій. Якщо
питання відкриття птахоферми вирішиться позитивно, гадаю, дружина
відразу змінить роботу. Чому їхати кудись її шукати, якщо добре оплачувана
робота буде під боком?
Віктор
КИРИЧОК, механізатор:
- Мені не
зрозуміло, чому саме на родючих полях треба будувати птахоферми? Невже для них не
знайдеться іншого призначення? Що стосується екології, то я знаю, що в річку,
яка знаходиться між Ліщинкою і Тернівкою,
при випаданні опадів піде весь бруд. Ну хіба можна це допустити?
Я працював в “Агромарсі” три роки. Зарплата там нікудишня. Підеш добиватися за себе -
ніхто не звертає на тебе уваги. Був такий випадок (я в них працював на
тракторі): міліція зупинила мене для перевірки документів. Їх не було. Мене
викликали в суд і оштрафували на 17 грн. Привіз керівництву рішення суду, неодноразово нагадував про повернення
мені грошей, адже це не моя провина,
кошти ніхто так і не повернув. До речі,
документів на той трактор в них по цей день також нема. 17 гривень - це,
звичайно, не сума. Справа в принципі. Ось за ці 17 гривень ця компанія впала в
моїх очах дуже низько. Мені здається, не можна з ними мати діла взагалі.
Наталія КРАВЕЦЬ.