Як
повідомив Укрінформ, у Києві подорожчав
хліб. У залежності від його ваги ціни зросли на 20, 30 і 40 копійок, тобто,
підвищення становить від 15 до 45 відсотків. За словами відповідальних
чиновників, рішення про подорожчання хлібобулочних виробів “фактично прийняли
самі виробники”. Пов’язане це,
насамперед, з підвищенням цін на енергоносії і сировину. Крім цього,
відмінено дотації з міського бюджету підприємствам, які забезпечують місто
хлібом і займаються його транспортуванням та перевезенням.
Зважаючи,
що забезпечення хлібом району приватними підприємцями відбувається переважно із столиці, дорожчим він став і на
Кагарличчині. Зокрема, у райцентрі на Торговій площі хліб український віднині
коштує 1,85 грн. (зростання ціни складає 35 коп.), пшеничний - 1,85 (+35 коп.), батон -
1,60-1,65 (+30, 35 коп.).
Прикро,
але факт: якщо виробники готового хліба
можуть самостійно приймати рішення про його подорожчання, то ось
справжні його творці - хлібороби - за свою майже цілорічну працю
задовольняються мізером. Закупівельні
ціни на зерно ледь перекривають затрати.
АВТОПЕРЕВІЗНИКИ СКАРЖАТЬСЯ
До
Кагарлицької районної державної адміністрації
надійшло ряд звернень від пасажирів щодо питань культури обслуговування
на АС “Кагарлик”.
26
липня 2006 року в райдержадміністрації була проведена нарада, в якій взяли участь перший заступник голови РДА З.
Лялюк, начальник управління економіки
РДА С. Стригун, перевізники району та начальник АС “Кагарлик” Т.
Киричок.
На
нараді, крім звернення пасажирів до держадміністрації, розглядалася заява
директора ПП “Ягуар” до голови райдержадміністрації із скаргою на поведінку
начальника АС “Кагарлик”.
Слід
відмітити, що райдержадміністрацією протягом півтора року, з метою налагодження
відносин потерпілих сторін, питання культури обслуговування населення на Кагарлицькій АС вирішується вже вчетверте.
Не проходить жодної наради з перевізниками
району, де б не піднімалось дане питання та не ставились претензії щодо
поведінки начальника АС “Кагарлик” та працівників автостанції (були звернення потерпілих
громадян до облдержадміністрації - від А. Антошко, до голови
райдержадміністрації - від Л. Глуші (с. Бурти).
При
розгляді цих питань вказувалося і
перевізником на необхідність суворого дотримання правил перевезень пасажирів з
питань придбання квитків на АС, культури поведінки, пільгового перевезення
пасажирів та інше.
В
результаті розгляду вищевказаних питань,
на нараді досягнуто певного порозуміння між сторонами, проте вони, як свідчить
практика, постають знову і знову.
Зважаючи
на викладене та у зв’язку з тим, що АС “Кагарлик” належить ДП “Київпассервіс”,
районна державна адміністрація направила
відповідні мате-ріали начальнику
підприємства Ю. Смику для вжиття відповідних заходів та запобігання конфліктним
ситуаціям на АС “Кагарлик”, і чекає від нього відповідного реагування та
відповіді.
Проїжджаючи
через Зорівку, потрапив на “суботник”: у
30-градусну спеку кілька жіночок, захищених від сонця світлими хустками, і пара
чоловіків косили на пустирі бур’яни.
Серед них і голова Кадомської сільської ради Катерина Скуб. Власне, це і стало приводом для нашої розмови.
-
Катерино Григорівно, що ж змусило голову
села, жінку, взятися за косу?
- А
що робити? Коли односельці обрали мене на цю посаду, гадала, що разом з довірою
мені будуть і допомагати вирішувати найактуальніші проблеми села. Адже, як
відомо, один у полі не воїн. Та вийшло
все навпаки. Як бачите, Зорівку вже скоро буде не видно у бу-р’янах, але нікого
з місцевих жителів це не хвилює. Просиш людей дружно вийти на вулиці, навести
там порядок для загального блага, та
дехто тільки іронічно посміхається, мовляв, виходь, як тобі треба. Тож
спасибі таким зорівцям, як К. Ф. Коробенко, Л. П. Горбач, В. Я. Кріпак, В. С.
Сінчук, П. В. Бордусь, кадомчанам П. М. Коваленко, С. О. Сергійко, які все
ж таки відгукнулися на моє прохання про
проведення благоустрою.
-
Чому ж благоустроєм населених пунктів займається тільки голова громади? Адже,
крім нього, є ще й депутати сільської ради, чи не так?
-
Так. До Кадомської сільської ради обрано 12 депутатів, два з яких представляють
і Зорівку. Це - одноосібник Володимир і приватний підприємець Тарас Коробенки.
Вже тричі ми проводимо суботники у цьому селі, але щоразу народні
обранці відшукують причини, щоб не
працювати. То їм немає коли, то на заваді стає релігійне свято, то ще щось.
Станеш нагадувати таким про депутатські обов’язки, а вони у відповідь: ми у
депутати не набивалися, тож і вирі-шувати чужі проблеми не збираємося.
-
А керівництво сільгосппідприємства цікавиться проблемами села?
-
Коли звертаюся до керівника СТОВ “Переможець” П. К. Папіженка за допомогою,
відмови ще не чула. Але ж нині у розпалі жнива, на вагу золота кожен трактор,
автомашина. Так що просто совісно сьогодні говорити з ним про бур’яни. Хоча і
серед чагарників жити соромно. Ось через це і трудимося у таку спеку...
Катерину
Григорівну Скуб тільки в нинішньому році обрано головою села. І, гадаю, що
кадомчани не жалкуватимуть щодо свого вибору. Як ми вже повідомляли, новим
керівником за допомогою благодійного
фонду з Італії багато зроблено для місцевої школи. У най-ближчих же її планах -
газифікація Зорівського ФАПу та будівництво
дороги по вулиці Садовій. Вона любить своє село і його людей і намагається
зробити все від неї залежне, щоб там жилося і красиво, і заможно. На жаль,
цього не скажеш про більшість депутатів Кадомської сільради, яких обирали,
напевне, далеко не за моральними і діловими якостями. Звідси і така байдужість
та апатія до громадських проблем, які передаються й рядовим жителям.
Звичайно,
що це добре, коли голова села власним прикладом з косою в руках намагається “розбудити” жителів своїх
населених пунктів. Але, у той же час, Катерина Григорівна сама зауважує, що
один у полі не воїн. Тому, гадаю, їй більше треба працювати не з косою, а з
людьми, з тими ж депутатами. Давати їм завдання, не тільки прохати, а й питати з них про виконану роботу,
депутатські обов’язки, заслуховувати їх звіти на засіданнях виконкому, на
сесіях, на сходах громадян.
Взагалі
ж пасивність депутатів сільських рад характерна не тільки для Кадомки. І якщо
ми хочемо, щоб ця категорія людей обиралася для управління не задля пустої
формальності, а й з якоюсь користю для громади,
треба на державному рівні міняти статус депутата місцевих рад. Сьогодні
заставити людину працювати на громадських засадах чи на голому ентузіазмі -
нереально. І підтвердженням цьому - діяльність депутатів нашої Верховної Ради.
Ось хто турбується про себе, так
турбується. Через що й кандидатур на одержання мандатів туди більш, ніж
достатньо. Отож чи не пора зробити так, щоб і сільські обранці мали не тільки обов’язки?
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
ВРОЖАЙ-2006
Хлібороби району пересягнули екватор
жнив-2006. Станом на 7 серпня урожай
зібрано на
Середня урожайність зернових по району
складає близько 35 центнерів з гектара.
Найвища вона у агрофірмі “Слобідська” -
50,2, СТОВ “Колос” - 43,7, СВК “Агрофірма “Перемога” - 42,5.
Сільгосппідприємствами району намолочено вже
понад 30 тисяч тонн хлібів. Найбільше господарствами ЗАТ “Агромарс” - 7244
тонни, ПОСП “Дніпро” - 3350, ПСП “Расава” - 3036.
Паралельно із збиранням урожаю-2006 ведеться
підготовка грунту до сівби озимих культур. Цю роботу проведено на