№ 74-75
від 5,8 вересня 2006 року
10 національностей під одним дахом
Оренда житла: прибутки чи клопоти?
Шановна редакціє!
Дозвольте
повідомити через вашу газету жителям району, що після виявлення районною
комісією низки порушень з боку підприємців, які проводять торгівлю на території
Кагарлицького ринку, і публікації в районній газеті статті «Ринок чи
базар?», дирекція ринку вжила всіх
необхідних заходів щодо усунення недоліків.
Так,
впродовж останніх двох тижнів підприємці Гармаш та Рябокінь обладнали кіоски
морозильними камерами та підключили їх до електромережі; товарне сусідство харчових
продуктів дотримується.
Всі,
хто реалізує свіжу рибу, попереджені про недопустимість ведення торгівлі без
належних документів. На сьогоднішній день свіжу рибу можна придбати у підприємця
А.Мигитько, який має такі документи.
«Агрофірма
«Узинська» припинила реалізацію фаршу, холодильне обладнання вввімкнене.
Підприємці
Невдобенко, Пасько, Лісовий, Яценко та Кравець теж врахували зауваження
контролюючих органів і обладнали торгові місця додатковими вагами для
реалізації харчових продуктів, для дотримання товарного сусідства.
З
метою попередження подібних порушень правил торгівлі, дирекція ринку видала
наказ стосовно контролю за дотриманням правил торгівлі на ринку.
Окрім
цього, інформуємо читачів про виконання планових показників за 7 місяців 2006
року по Кагарлицькому ринку
За
цей період перераховано податків на суму 78 тис. грн., ( в т.ч. єдиного податку
– 43 тис.грн.), ринкового збору – 95 тис.грн..
В
колективі налічується 21 працівник. Всі вони вчасно отримують заробітну плату.
М.ЦАПЕНКО, директор ринку.
10 НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ ПІД ОДНИМ ДАХОМ
Восени не лише
розпочинається новий навчальний рік, а й відкривається новий сезон
різноманітних конкурсів. Минулої осені і я вирішила випробувати свої сили в
одному із них. Це був всеукраїнський конкурс „Історія і уроки Голокосту".
Його суть полягала в написанні дослідницької роботи. Саме цим я й займалася
протягом І семестру. Велику допомогу в написанні роботи „Рауль Валенберг – сила
однієї людини" надала мій науковий керівник Тамара Шепелявенко. В цій
роботі я намагалася дослідити велич людини, здатної протистояти світовій
жорстокості своїми вчинками. За основу було взято долю праведника світу Рауля
Валенберга, котрий в роки жахливих репресій ІІ-ї Світової війни, будучи
23-річним шведським дипломатом, рятував в Угорщині сотні тисяч євреїв, за що
пізніше був „відзначений" тюремними лавами та каторгами.
Моя робота була відібрана на Всеукраїнському конкурсі,
який проходив протягом трьох днів в Пущі Водиці, що під Києвом. Її захист
пройшов успішно і мене нагородили путівкою до табору „Джерела
толерантності" (м.Святогорськ). Саме тому 19 липня разом з групою я
вирушила в Донецьку область, навіть не здогадуючись, що там на мене чекає.
Як виявилось пізніше, це був зовсім непростий табір.
Іншою його назвою є «Табір дружби народів», оскільки задіяно в ньому було 140
дітей 10 національностей (українці, росіяни, болгари, кримські татари, греки,
німці, євреї, литовці, вірмени та молдавани).
Програма табору була дуже насиченою, оскільки
вписувалась в рамки двох тижнів. Кожного дня проводився день однієї з
національностей. У цей день представники даної національної громади одягалися в
народне вбрання та розповідали про свої звичаї та народ. А розпочиналося все з
підняття державного прапору країни цієї нації та звучання їхнього гімну. Діяли
своєрідні
„станції" - місця, де нам розповідали про цей
народ. На одній із таких «станцій» ми співали народні пісні відповідною мовою,
на іншій - вивчали їх танці. Часто нас
вчили готувати страви або ж виробляти незвичайні народні вироби цього народу.
Крім того, проводилися спортивні змагання. Загони
змагалися між собою у волейбол, баскетбол та футбол.
У їдальні на нас завжди чекав сюрприз – на обід завжди
готували якусь національну страву.
Проте найцікавіше було ввечері, коли національна громада
робила концертний підсумок дня. Там можна було побачити все: танці, співи,
перероблені на сучасний лад, казки, конкурси, змагання та дискотеку.
Територія табору знаходилась посеред курортного містечка
Святогорська. За вікном шумів ліс, а за
На жаль, все хороше швидко закінчується. Спливли всі
веселі і цікаві дні. В пам’ять про табір я привезла додому медаль - нагороду за
спортивні успіхи, диплом за активну участь в житті табору. Але головне тк, що
моэ серце залишилось сповнене любові і задоволення. Саме за допомогою цього
табору я змогла ще більше відчути, що не важливий колір шкіри, а важлива сама
людина, її душа.
Яна МАЙОРЕНКО, учениця 11
класу Ставівського НВО «ЗОШ І-ІІІ ст.-дитсадок».
ОРЕНДА ЖИТЛА:
ПРИБУТКИ ЧИ КЛОПОТИ?
Громадянка Г. народилася в
Україні, хоча останні понад 40 років проживає в Казахстані. Однак потяг до
рідної землі, особливо з боку її батьків, взяв гору: рідня Г. поселилася в
Кагарлику у купленому добротному будинку. Чотири роки тому батьки померли і, за
словами Г., для збереження садиби вона почала «здавати» будинок квартирантам.
Спочатку – одним, потім – іншим.
Власне, це і стало приводом
її звернення до редакції газети. По телефону, а згодом і в бесіді з
кореспондентом безпосередньо у своєму дворищі, вона ледь не з сльозами на очах
гірко розповідала, як її скривдив останній квартиронаймач. Розвалив димохід на
даху, там же відрізав бачок для води, в одній із кімнат зіпсував шпалери,
забрав (швидше викинув) кухонне приладдя і т.д.
На підтвердження своєї правоти вона
показала договір з квартиронаймачем, в якому одним із пунктів зобов’язував
останнього «нести ответственность за сохранение дома в нормальном состоянии».
Правда, за який саме нормальний стан будинку мав нести відповідальність квартирант,
в угоді не було сказано.
- Він здавався мені такою
порядною людиною, - характеризувала пізніше громадянка Г. свого останнього
квартиронаймача, - що я повірила йому на слово. А тому й переважна більшість
домовленостей мали усний характер.
Не хочеться гадати, чи
справді господарка житла виявилася такою наївною, чи мала певну матеріальну
зацікавленість в тому, щоб не фіксувати навіть письмово в угоді цілий ряд
важливих домовленостей, але факт залишається фактом: сьогодні їй доводиться
оббивати пороги багатьох інстанцій, щоб, за її словами, добитися справедливості
і покарати винного.
Відразу зазначу, що редакція
не зобов’язана і не має повноважень втручатися у вирішення побутових спірних
питань, про що й було поінформовано громадянку Г. Однак, зважаючи, що конфлікти
через передачу в оренду житла непоодинокі, ми попросили прокоментувати ситуацію
головного спеціаліста відділу юридичного забезпечення та взаємодії з
правоохоронними органами, оборонної, мобілізаційної та режимно-секретної роботи
апарату РДА Людмилу МИХАЙЛОВУ та заступника начальника Кагарлицької ОДПІ,
начальника відділу оподаткування фізичних осіб Людмилу МАЛИШЕВУ.
Людмила Михайлова: «Чинне
законодавство України дійсно захищає права громадян, в тому числі і право
приватної власності. Але потрібно зауважити, що ці норми діють лише тоді, коли
сам власник дбає про захист свого майна з дотриманням юридичних норм. Маю на
увазі, що в даному випадку укладений правочин (договір) повинен бути складений
у формі, встановленій законом і його зміст містити всі необхідні для обох
сторін вимоги, умови, заборони та, звичайно, не суперечити актам законодавства
України, а також моральним засадам суспільства.
В даному випадку між
власником та орендарем будинку виникли майнові відносини (цивільні), які
регулюються цивільним законодавством України.
Сторони уклали двосторонній
договір, в якому мали право врегулювати свої відносини, але із звернення
громадянки Г. зрозуміло, що цього зробити не вдалося.
Тому, відповідно до ст.16
Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за
захистом свого особистого немайного або майнового права та інтересу.
Людмила Малишева: «Законом
України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що доходом фізичних
осіб, які не здійснюють підприємницьку діяль¬ність, є будь-який дохід з джерел
на території Украни, нарахований (виплачений) на користь платника податку
протягом звітного оподатковуваного періоду, в тому числі і дохід від надання в
оренду нерухомості, розташованої на території України.
Порядок оподаткування доходів
фізичних осіб від надання нерухомості в оренду (суборенду) здійснюється
відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону, згідно з яким податко¬вим агентом платника
податку - орендодавця є орендар.
ГІрм цьому об'єкт
оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи
неповний місяць оренди.
Якщо таку мінімальну вартість
не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного податкового року, то об'єкт
оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, визначеного в
договорі оренди.
Якщо орендар є фізичною
особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, то договір оренди
підлягає нотаріальному посвідченню, а особою, відповідальною за нарахування та
сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку — орендодавець.
При цьому такий орендодавець
самостійно нарахвує та сплачує податок до бюджету у строки, встановлені законом
для квартального податкового періоду, а саме: протягом 40 календарних днів,
наступних за останнім днем такого звітного кварталу.
Доходи, зазначені у цьому
пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою
оподаткування 15%.
Щодо реєстрації орендодавця -
фізичної особи в якості платника податку на додану вартість та сплати цього
податку, тс відповідно до п. 1.2 ст. 1 та п. 2.1 ст. 2 Закону № 166/97-ВР
платниками податку на до¬дану вартість є лише фізичні особи, які зареєстровані
суб'єктами підприємницької діяльності, та фізичні особи, які здійснюють
діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортують
товари на митну територію України.
Враховуючи зазначене, якщо
фізична особа не за¬реєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з видом
діяльності «здавання в оренду майна»,така фізична особа не є платником податку
на додану вартість та не підлягає обов'язковій реєстрації платником цього
податку незалежно від суми отриманого доходу».
Станіслав
МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
(дорожні нотатки)
Зростання цін на пальне та проїзд, якість
обслуговування, «піратські» рейси, обслуговування пільговиків, поновлення
рухомого складу – все це клопоти, що збурюють приватних перевізників та тих,
хто користується їхніми послугами. Інколи це тертя переростає у вельми
драматичні сплески. Згадаймо хоча б дикий випадок, що стався між
водіями-маршрутниками навесні цьогоріч, коли один водій перехопив клієнтуру
іншого на зупинці «Фірма «Кагма». Конкурентність у погоні за гривнею переросла
до розмірів не то бандитського нападу, не то злісного хуліганства: від
заподіяного удару важким предметом один з водіїв опинився на досить тривалий
час в реанімації...
На другий день свята Незалежності мікроавтобус «Кагарлик
– Українка», сумлінно оглянутий контролером вокзалу, рушив за заданим
маршрутом. Пасажирів у салоні було так, як зернят у кабачкові... На під’їзді до
вже згаданої зупинки «Фірма «Кагма» на маршрутку очікувало ще чимало пасажирів,
в основному – слобідчан. Водій активно проводив «ущільнення» в салоні до стану
бочки з оселедцями. Гривні акуратно вкладалися в його ліву долоню.
Одна з останніх пасажирок, пані достойних розмірів,
тицьнула йому замість сірої гривні посвідчення зі словами: «Ветеран праці».
Очі водія звузилися до татарського розрізу. Він читав
посвідчення і раптом вибухнув єхидним смішком: «А-а-а! Це ті Т...ки!»
-
Ти
мені зуби не скаль, а запиши номер посвідчення, як належить! – підвищила голос
опасиста людина.
-
А
то що буде-станеться? – єхидненько запитав водій.
-
А
от викличемо тебе на НАШЕ засідання громадського контролю та й відзвітуєш, як
ти НАС обслуговуєш. А там санкції від НАС, гадаю, не забаряться. Вам щомісячно
10 тис.гривень перераховується для перевезення НАШИХ пільговиків...
Водій раптом якось збайдужів до
суперечки, глянув назад за мікроавтобус і добродушним голосом став моделювати
заготовлену фразу:
- Громадяни слобідчани! Не переймайтеся дуже. Он позаду
підійшла маршрутка до Слободи. Прошу всіх залишити салон та перейти до поданого
мікроавтобуса Гроші повертаю при виході!..
Слобідчани один по одному, разом з пишною молодицею,
кинулися до «піратського» бусика.
Обидва транспортні засоби рушили майже одночасно, але
кожен по своїй діагоналі. І всі залишилися майже задоволеними. Водій
справжнього рейсу беззупиночно погнав до Українки, зібравши більше сотні
гривень, і, знаючи, що у вільний від маршруту день йому колеги також нададуть
можливість зробити «піратський» рейс до Слободи, підрізавши напарника за такою
ж схемою біля «Кагми». Водій «піратського» бусика був задоволений тим, що за 20
хв. Заробив стільки ж гривень. Диспетчерська служба автовокзалу, напевне,
вельми пишалася своєю безкомпромісністю та суворим обліком рейсів, а молодиця з
посвідченням «Ветеран праці», зекономивши сіру гривню, з полегкістю змінила
множинні особові займенники МИ та НАШ на ближчі для свідомості: Я і МОЄ...
Ралі по гривневій діагоналі продовжується...
Микола АНДРУЩЕНКО, с.
Слобода.