”Що я зробив, щоб нам жилося краще?”
Тепла вереснева погода створила сільгоспвиробникам сприятливі умови для проведення комплексу осінніх польових робіт.
Триває посівна кампанія. Так, за оперативними даними,станом на 25 вересня посів озимої пшениці було проведено на площі 4851 гектар. Найбільше цією культурою засіяно в Кагарлицькій філії “Агромарс” (1420 гектарів), СВК “АФ” Перемога” (450), агрофірмі “Мир” (421), СТОВ “БРСМ-агро” (410) та ПСП “Росава”(392 гектари).
Набирають обертів збиральні роботи на бурякових ланах. В цю роботу вже включились ПСП “Росава” ( зібрано 105 гектарів, врожайність 522 центнери з гектара), агрофірма “Черняхівська”( 25; 398), СВК “АФ” Перемога” (105; 300), СТОВ “БРСМ-агро” (10; 270) та ПОСП “Дніпро” (60; 200). Загалом солодкі корені зібрано на 285 гектарах із 2897 наявних, при середній врожайності 353 центнери з гектара.
Варто зазначити, що цього року на ВАТ “Кагарлицький цукрозавод” надходить сировина не лише із сільгосппід-приємств нашого району. Так, перевагу нашим цукровиробникам надають землероби агрофірми “Узинська” (Білоцерківський район), радгоспу “Синявський” (Рокитнянський район), сільгосппідприємств ім. Бузницького (Миронівка), “Світанок” (Обухівський район), радгоспу-комбінату “Обухівський” та інші.
До збирання кукурудзи на зерно приступили лише два господарства – агрофірма “Слобідська” ( зібрано 20 із 490 гектарів, врожайність – 117 центнерів із гектара) та ПСП “Росава” (135 із 1091, врожайність 101,4 центнера з гектара).
22 вересня в міському парку відбулись покладання квітів та мітинг-реквієм, приурочені до 63-ї річниці початку форсування Дніпра та до Дня партизанської слави. У скорботній ході взяли участь ветерани Великої Вітчизняної війни, учні навчальних закладів та жителі міста, голова районної ради Роман Коваленко, заступник голови районної державної адміністрації Людмила Кононенко, керівник апарату райдержадміністрації Валентин Хайло, заступник голови Кагарлицької міської ради Олег Пурій.
Ветерани поклали квіти до меморіалу з іменами їх бойових побратимів.
Із словами вдячності від нащадків солдатам Перемоги, працівникам тилу, учасникам підпільного та партизанського рухів та скорботи за полеглими, закатованими фашистами в роки окупації звернулись Валентин Хайло, Роман Коваленко, Олег Пурій та голова ради ветеранів району Микола Орленко.
Від імені молодого покоління ветеранів привітала учениця міської загальноосвітньої школи №2 Вікторія Коваль, а її однолітки вручили їм букети осінніх квітів.
Того ж дня урочисте покладання квітів відбулось і на території меморіального комплексу «Букринський плацдарм» у Балико-Щучинці. Участь у вшануванні учасників боїв узяли ветерани –жителі села, учнівський та педагогічний колективи Баликощучинської школи, представники громадськості села, голова місцевої громади Микола Берест та делегація райдержадміністрації. Місцеві аматори сцени виконали ряд пісень на тематику Великої Вітчизняної війни
“ЩО Я ЗРОБИВ, ЩОБ НАМ ЖИЛОСЯ КРАЩЕ?”
Наприкінці травня цього року учні нашої школи Світлана Кармазин, Володимир Кошелюк та Юлія Сувейке разом з учителем історії та правознавства Тамарою Шепелявенко побували в Києві на підсумках суспільної акції школярів України „Громадянин”. Біля пам’ятника Михайлу Грушевському, першому президенту України, зібралось близько 200 учнів із різних регіонів України, щоб представити свої проекти. Назва нашого - „Чужої біди не буває”. Суть його - допомогти сім’ї нашої односельчанки Оксани Смолі, в котрої взимку згорів будинок.
Приїхавши в на-шу рідну столицю, ми не чекали, що ця акція досягне таких масштабів. Уже о восьмій годині ранку біля пам’ятника не було місця. Знайомившись з різними проектами, тільки й чули: “Донецька область, Закарпаття, Одеська область, АР Крим, Харківська область, Львівська область, Дніпропетровськ...” та ще безліч міст та областей України....Вибравши місце та освоївши оточення, ми одразу почали представляти свій проект. Він у багатьох викликав зацікавлення. Підтвердженням цьому було те, що до нас підходили члени журі, наші колеги, просто зацікавлені люди... Але найбільш приємним був той факт, що на нас звернули увагу журналісти з різних засобів масової інформації. А саме: з 5 КАНАЛУ, телеканалів Інтер, НТН, ІСТV та ТЕТ. Інтерв’ю в нас узяла Майя Манько, радіоведуча програми „Старшокласник” Національного радіо України.
Потім ми завітали до обласного будинку вчителя, де до нас звернулися організатори акції з подякою за наші проекти. Опісля я, Юля й Володя поїхали до Верховної Ради. Зайшовши всередину, не можливо було стримати подиву від побаченого: позолочені стіни, розписи на стелі, чудові картини на стінах, шкіряні крісла, в яких сиділи міністри не тільки нашої держави, але й інших країн... До речі, саме на цих кріслах ми мали нагоду посидіти, доки екскурсовод розповідав нам про історію цієї будівлі в цілому. Побачивши красу самої будівлі, котра була зведена ще в довоєнний період, а після війни реконструйована, ми, переповнені враженнями і трішки стомлені за день від емоцій, вирушили додому...
В цілому можна сказати, що ця поїздка особисто мені запам’ятається на все життя. Й це через те, що всі присутні на цій акції школярі із різних регіонів України - мої однодумці, палкі патріоти нашої держави, в чиї душі не вселився мерзенний черв’як, ім’я якому „Моя хата з краю”. Кожному з цих людей хочеться зробити хоч на маленьку краплинку наше життя кращим і приємнішим, охайнішим і щасливішим, здоровішим і природнішим. Адже проекти були зовсім різні: хтось очистив озеро в своєму місті, хтось “добився” коштів на будівництво спортзалу у школу і працював на рівні з бу-дівельниками цілою групою, а дехто проводив міжшкільні змагання „Найдоброчинніша школа району” тощо. Проте ця кожна часточка “Я”, котра на цьому майдані переросла в велике, не байдуже, молодіжне “МИ”, була така щаслива і привітна до всіх, не звертаючи увагу Донецьк то чи Львів, Житомир чи Сімферополь, Харків чи Ужгород. Слід звернути увагу, що деякі групи дітей їхали до Києва по 14 годин потягом, лише щоб прийняти участь у цьому проекті й одразу повернутись додому, а з Київської області були ли-ше ми одні... Чи не свідчить це про байдужість нашої молоді до навколишнього світу? А він такий прекрасний! Звісно, приємно, що нас зібралось 200 чоловік. Але це з усієї України, із 48 мільйонів. Складається враження, що багато хто є мастаками тільки на словах. А дійде до діла: „Я нічого не буду робити, я нічого не знаю і не хочу знати”. Інший раз почуєш і від так званих „активістів”: “Моє діло вчитися, а не благодійністю займатись. Мені ніколи”. Виходить, що й ніколи жити. Слова, слова...Звісно, легше лежати на дивані чи стояти з цигаркою і з пивом на дискотеці і говорити про погане життя. А чи запитували ви себе: „ ЩО Я ЗРОБИВ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ НАМ КРАЩЕ ЖИЛОСЯ?” У тому й річ, що нічого. А якби це запитали себе 48 мільйонів, та ще й не просто запитали, а й зробили з цього висновки, взявшись до діла, то в нас була б країна не гірше будь - якої європейської.
Отож, ми дуже хочемо подякувати вчительці Тамарі Шепелявенко за допомогу і на початку нового навчального року побажати всім учням ніколи не бути байдужими, поважати батьків, навчатись на „відмінно” і стати справжніми патріотами й елітою нашої держави.
З повагою президент школи Світлана Кармазин,
міністр милосердя Юлія Сувейке , учениці 11 класу Ставівського НВО.
За традицією, восени – найбільш щедрої пори на дари поля, ми проводимо кампанію з заготівлі картоплі із приватного сектору для потреб лікарні. Цей захід вимагає організованості, зусиль, розуміння ситуації і відповідної роботи із власниками присадибних господарств. Уже перші дні заготівлі показали, що ця благородна справа знайшла широкий відгук у місцевих органах самоврядування та населення. Так, у селах Стави, Мирівка заготівля пройшла організовано й без проблем. Звідти було завезено в сховища райлікарні відповідно 1900 і 1600 кілограмів картоплі.
Медперсонал акушерсько-гінекологічного відділення райлікарні висловлює щиру подяку за допомогу всім, хто брав участь у заготівлі, а особливо головам сіл Стави та Мирівка – В.Михайленку і В.Миснику, медпрацівникам Л.Кузьменко, В.Куцало, К.Куцало, А.Мисник, шоферу В.Майоренку, різноробочому М.Довгих. І, звичайно, велика дяка ставівчанам та мирівчанам, які поділилися своїм урожаєм із тими, кому доведеться пе-ребувати в лікарні. Хай у цих господарів не болять руки і хай їм здоровиться і щастить!
Марія НЕДОЛЬКО, завідуюча акушерсько-гінекологічним відділенням ЦРЛ.