№№ 99,100
від 1,5 грудня 2006 року
ГОЛОВА КАГАРЛИЦЬКОЇ РАЙРАДИ РОМАН КОВАЛЕНКО: “Ми
ВЕЛИКІ КЛОПОТИ З МАЛОЮ ВУЛИЦЕЮ
... НАШ РАЙ І ПЕКЛО – ЦЕ НАШІ ДІТИ
Голова Кагарлицької
районної ради Роман КОВАЛЕНКО:
“МИ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ ЛЮДЕЙ”
Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з головою Кагарлицької
районної ради Романом Коваленком.
- Романе Володимировичу, напередодні Дня місцевого
самоврядування минає більш ніж півроку, як Ви очолили Кагарлицьку районну раду.
Чи всі очікування, з якими Ви йшли на цю посаду, справдилися? Чи є
розчарування?
- Беручись до будь-якої справи, я завжди намагався бути максимально відповідальним і працювати з найбільшою віддачею, тому про якесь розчарування не може бути й мови. Із формулювань норм, що виписані в законі „Про місцеве самоврядування в Україні” випливає, що районна рада є дійсно органом народовладдя на своїй території. Вона згідно з законом наділена значними повноваженнями, хоч і делегує частину їх райдержадміністрації та залишає згідно з законом за собою право контролювати їх виконання й вимагати від РДА звіту стосовно тих чи інших повноважень.
Коли я йшов на цю посаду, я прагнув вчитись новій роботі, вдосконалювати як себе, так і роботу апарату ради, тому одним з перших кадрових рішень було оголошення конкурсу і запрошення на роботу в межах штатного розкладу юриста для надання колегам, головам сіл кваліфікованої юридичної допомоги з усіх робочих питань. Нині в стадії обговорення із мером міста Миколою Бойченком і головами сіл ідея створення районної асоціації керівників органів місцевого самоврядування, реєстрація та приєднання до Української асоціації місцевих та регіональних влад з метою отримання новітньої інформації стосовно втілення ідей покращення життєдіяльності місцевих громад нашого району, проведення навчань депутатів районної ради та сільських голів. Окрім того, разом із заступником та апаратом ради ми працюємо над підготовкою планових сесій, проведенням колегій, постійних комісій районної ради та виконанням інших посадових обов’язків. Роботи вистачає, робота подобається.
- Кагарличчина - сільськогосподарський район. У
зв’язку з цим особливо актуальними є земельні питання. На Вашу думку, що
потрібно для ефективного функціонування ринку землі?
- Сьогодні в Україні серед тих, хто має виробничі відносини у агропромисловому комплексі думки щодо питання створення ринку землі і її продажу розді-лилися. Великі компанії, які „мали можливість” заробити значні кошти поза сільськогосподарським виробництвом, прийшли в село після активізації дій щодо реформування АПК, котрі почалися у 2000 році, відразу отримали величезні площі ріллі та можливість застосовувати новітні технології у виробництві. Вони за рік-два досягли значних успіхів у врожайності та валовому виробництві продукції. Інші ж колективні та фермерські господарства працювали, як і раніше, на застарілому обладнанні. Як наслідок, - абсолютно різний рівень сільськогосподарського виробництва.
Але за якісними показниками у валовому виробництві ми часто забуваємо про якість роботи сільськогосподарських підприємств із тими, хто віддав їм свою землю в оренду. Ця тема дуже об’єм-на для обговорення, тому що стосується долі жителів сіл Кагарличчини, переважно пенсіонерів, для котрих величина орендної плати за земельну частку-пай та турбота про догляд за присадибною земельною ділянкою є чи не найосновнішими критеріями якості роботи сільгосппідприємств в даному населеному пункті. Говорячи про цей аспект діяльності, потрібно сказати, що власні господарі, котрі не один рік очолюють сільгосппідприємства у селах нашого району, працюють ефективніше за інвесторів. Особливо приємно відзначити, що господарями з великої літери є такі депутати районної ради: голова постійної комісії районної ради з питань бюджету та фінансів Анатолій Ворона, голова постійної комісії райради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та екології Григорій Павлюк, заступник голови постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та екології Олександр Широкоступ, депутати райради, голови фермерських господарств Олег Вітенко та Володимир Онука. Тому, на мою думку, в сільгоспвиробництві зараз є дві групи господарів, які мають, відповідно, діаметральні позиції стосовно можливості продажу землі та функціонування її ринку.
Я, як в недалекому минулому працівник АПК, вважаю, що для ефективного функціонування ринку землі в нашій державі необхідно перш за все створити однакові умови для всіх, хто на цій землі працює і має бажання її купити. Необхідно знайти розумні норми обмежень, які унеможливлять недобросовісну конкуренцію, а запорукою цьому повинно стати прийняття закону про іпотеку землі й відкриття земельного іпотечного банку та земельних іпотечних програм в усіх банках, що дасть можливість з одного боку власникам земельних ділянок отримувати реальну ціну за свою землю за рахунок присутності на ринку землі достатніх фінансових ресурсів, а господарям, котрі не мають власних банківських структур та значних коштів, накопичених поза сільгоспвиробництвом, викупити землю під її заставу та бути на ній господарем, а не наймитом у новітнього латифундиста.
- Як Ви оцінюєте соціально-економічні показники в
районі? Яких змін потребує економіка Кагарличчини вже найближчим часом?
- На другій сесії районної ради, яка відбулася 25 липня цього року, ми розглядали питання про хід виконання Програми соціально-економічного і культурного розвитку району на 2006 рік за І півріччя. Нині ж на календарі - початок грудня. За підсумками роботи провідних промислових підприємств, загальний обсяг виробництва продукції за січень-жовтень цього року в порівнянні з аналогічним періодом минулою року збільшився лише на 0,6 % і складає близько 192,3 млн.грн., при чому 39,3% продукції вироблено на ЗАТ “КФ “Лагода”. За результатами роботи за 9 місяців поточного року можна сказати, що прослідковується невтішна тенденція виробництва промислової продукції. Так, зокрема, скорочується виробництво у ТОВ “Услада”, Фірмі “Кагма”, ТОВ “Техна”, ДПФ “ЕКО-ПАК”. Основними причинами скорочення виробництва на цих підприємствах є висока конкуренція на ринку продукції.
Тривожать проблеми розвитку агропромислового комплексу. За десять місяців цього року у районі отримано валовий надій молока в розмірі 12950 тонн, що на 4 відсотки менше відповідного періоду минулого року. Головною причиною спаду виробництва молока є зменшення поголів’я корів, яке скоротилося внаслідок захворювання тварин на лейкоз, в порівнянні з відповідним періодом минулого року на 281 гол.
На мою думку, потрібно сміливіше запроваджувати прогресивні технології з утримання дійного стада, потоково-цехової системи, безприв’язного утримання поголів’я тварин, будувати нові доїльні зали, як, наприклад, у АФ “Перемога” та ПОСП “Дніпро”. Виробництво м’яса збільшилося в порівнянні з відповідним періодом минулого року на 112 тонн і становить 1768 тонн.
У районі зібрано непоганий врожай зернових культур та цукрового буряка. Так, врожайність цукрових буряків по району складає 392,8 ц/га. ВАТ „Кагарлицький цукрозавод”, який очолює депутат райради, голова постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку та комунальної власності В.Федоряка, на сьогодні вироблено 22 тис.тонн цукру. Є надія, що завод буде працювати ще, як мінімум, до середини грудня, а це - додаткові надходження до бюджету. За своїми показниками ВАТ „Кагарлицький цукрозавод” входить до десятки кращих підприємств своєї галузі в Україні.
Позитивні зрушення є і в роботі будівельних організацій, в торгіовельному та побутовому обслуговуванню населення.
Разом з тим, викликає велику стурбованість діяльність транспортних організацій з перевезення пасажирів. Скорочує обсяги перевезень пасажирів ВАТ “АТП-13255”. Збільшуються скарги громадян щодо використання маломістких маршруток та їх перевантаження, культуру обслуговування пасажирів та інше. Потребує удосконалення і мережа маршрутів району. На сесіях райради з цього приводу були розглянуті і направлені до виконавців депутатські запити І.Бугайця, О.Бевза. Враховуючи це, райрада на останній сесії розглянула питання про виконання райдержадміністрацією питання „Про затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту”. Прийнято рішення рекомендувати РДА розробити і з 1 січня 2007 року запровадити порядок компенсаційних виплат на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян та посилити вимоги до автоперевізників щодо якості обслуговування пасажирів.
Багато нарікань і щодо забезпечення безпечного руху учнів до навчальних закладів в м.Кагарлику. Це питання, зокрема, піднято у депутатському запиті депутата районної ради Л.Кириленко, листах, адресованих до районної ради директора Кагарлицького ліцею В.Мамія та директора Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Л.Шевеленко.
На другій сесії районної ради розглядалося питання про хід виконання Програми залучення інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату в Кагарлицькому ра-йоні на 2004-2006 роки. Потрібно зазначити, що в районі з цього питання є певні зрушення на краще. Так, у ТОВ “Пантек - виробництво” після реконструкції цеху з виготовлення конструкцій сендвіч-панелей створено нову лінію потужністю 400 кв.м на добу. ТОВ “ТМС-ЛТД” продовжує проводити ремонтні роботи та освоювати виробництво зі складання корпусів комп’ютерів. На підприємстві працює 95 чоловік.
На базі колишнього ВАТ “Райагрохім”, взятого в оренду у 2006 році, планується ввести в дію дослідний завод з переробки полімерів на альтернативне паливо, виробничою потужністю 100 т/добу. Станом на сьогодні будуються фундаменти під ємності для зберігання палива, проводиться ремонт приміщення, виготовляється обладнання заводу. Освоєно понад 8 млн. грн. капітальних вкладень.
Підприємцями з Данії викуплено тваринницький комплекс, що розташований у с.Халча, з метою налагодження там виробництва м’яса свинини за данською технологією.
ПП “Альфа-Фенікс” ТОВ “Аграрне відродження” розпочало роботи з підготовки до будівництва заводу з виробництва метилового ефіру. Сьогодні проводиться виготовлення проекту. Триває робота з добудови Кузьминецького цегельного заводу ТОВ “Кузьминецький цегельний завод” потужністю 60 млн. шт. цегли європейського зразка на рік. Сьогодні на будівництві І-ї черги заводу потужністю 30 млн. шт. цегли на рік щоденно працюють 40-60 робітників, якими збудовано під’їзні шляхи з твердим покриттям, завершено комплекс з облаштування фундаментів під розміщення виробничих корпусів тощо.
Планується створення підприємства з виробництва пектину та пектинової продукції у с. Мирівка на території не діючого нині комплексу з виробництва м’яса свинини, інвестором якого є підприємство з Нідерландів.
У рішенні сесії районної ради зазначено, що головним завданням місцевих органів влади та господарських структур району є забезпечення всілякого сприяння залучення інвестицій в економіку району з метою створення нових робочих місць та нових виробничих потужностей. І тут я зобов’язаний окремо згадати про бажання ЗАТ „Комплекс Агромарс” розмістити на території Ліщинської та Ставівської сільських рад птахоферм з вирощення бройлерів. На сесіях райради це питання уже розглядалося двічі, і, зважаючи на те, що воно набуло досить широкого розголосу в районних засобах масової інформації, висловлюючи свою особисту думку, вважаю за потрібне сказати, що відхиляти втілення великих інвестиційних проектів на території нашого району є справою неприйнятною з огляду на перспективу створення нових робочих місць, збільшення виробництва дешевого м’яса, можливого збільшення надходжень до бюджету району. Але втілення будь-якого інвестиційного проекту повинно відбуватися виключно у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Районна рада, виконуючи вимоги Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні’’, на другому засіданні першої сесії V скликання делегувала районній державній адміністрації ряд власних повноважень для виконання, в тому числі і повноваження стосовно сприяння розвитку інвестицій на території району. Тому логічною була прискіплива увага депутатів райради до цього проекту. В процесі вивчення питання були зроблені висновки щодо законності вчинення певних дій райдержадміністрації в сфері земельних відносин стосовно способу виділення земельної ділянки для втілення вищезгаданого інвестиційного проекту. Виходячи з цього, на останній сесії, що відбулася 2 листопада цього року, було прийнято рішення рекомендувати районній держ-адміністрації надати дозвіл ЗАТ „Комплекс Агромарс” для розміщення на території Кагарлицького району птахоферми з виробництва м’яса птиці (тобто, на даний час, без конкретного місця розташування птахоферми) та спільно з райрадою укласти угоду з ЗАТ „Комплекс Агромарс” щодо співробітництва та розвитку виробничого потенціалу і соціальної сфери району.
Таке рішення, згідно з вимогами Земельного кодексу, передбачає замовлення потенційним інвестором та виконання відповідною установою техніко-економічного обґрунтування, котре і визначить можливе розміщення птахоферми на території району з урахуванням вимог у першу чергу земельного та екологічного законодавства.
- Ви вже оцінили роботу сільських голів? Яким
чином будуєте співпрацю із головами сіл району?
- Давати оцінку роботи сільських головів не входить до компетенції голови районної ради, та й, на мою думку, робити це некоректно, адже вони обрані виборцями. При здійсненні наданих повноважень сільський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед сільською радою, а з питань здійснення виконавчим комітетом ради повноважень органів виконавчої влади також підконтрольний райдержадміністрації.
Районна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл та м.Кагарлика у межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
За незначний час перебування на посаді голови райради я переконався, що спільною і головною проблемою всіх сільських та й міської рад є наповнення доходної частини місцевих бюджетів. Практично всі сільради нині живуть за рахунок позичок. Так, за 10 місяців цього року 16 із 30 сільських рад не виконали план доходної частини по власних та закріплених надходженнях місцевих бюджетів.
Найбільше проблем з наповненням доходної частини у Півецькій (виконано на 67,9%), Жовтневій (на 77,7%), Расавській (на 81,7%), Стрітівській (на 83,3%), Ставівській (на 84,2%), Стайківській (на 84,4%).
Користуючись нагодою, хочу через нашу районну газету повідомити, що я маю намір особисто побувати в кожній сільській раді, зустрітись з активом села, обговорити проблемні питання і в міру можливості врахувати їх на засіданні постійної комісії з питань бюджету і фінансів та при затвердженні на сесії райради районного бюджету на 2007 рік. Можу також зазначити, що відчувається брак досвіду у новообраних голів, а їх у районі майже половина - 12 із 30-ти. Але ця справа, як кажуть, наживна.
Напередодні Дня місцевого самоврядування дозвольте
мені привітати з цим святом депутатів районної, міської, сільських рад, голів
міської та сільських рад, побажати щастя, міцного здоров’я, невичерпної енергії
і творчої наснаги, благополуччя, плідних успіхів в ім’я зміцнення нашої України,
адже всі ми працюємо для людей. Нехай багатий життєвий досвід, високий
професіоналізм, авторитет та наполегливість і надалі служать вам запорукою
успіху у всіх починаннях, спрямованих на розвиток і розквіт територіальних
громад району.
Інтерв’ю вів Олексій АДАМЕНКО.
...НАШ РАЙ І ПЕКЛО -
ЦЕ НАШІ ДІТИ
ОБДІЛЕНЕ ДИТИНСТВО
По правді
кажучи, добре знаючи всю складність
демографічної обстановки в районі,
безупинне і масове падіння
колишніх моральних цінностей,
формальність у виконанні багатьох сотень законодавчих актів, прийнятих
високопосадовцями і не підкріплених
відповідними коштами, все ж був вражений тими цифрами, які нам назвала директор Мирівської ЗОШ Ольга
Примачук. Так ось, із 157 учнів цього навчального закладу 30 дітей проживають у
23 неповних сім’ях (без батька чи матері), 72 - у 17 багатодітних, 12 - у
4 неблагополучних, ще двоє діток - у статусі
сироти та без батьківського піклування. Складемо названі вище цифри і зробимо
невтішний висновок: із 157 школярів 116
(близько 80 відсот-ків!) у тій чи іншій
мі-рі обділені щасливим дитинством. Жодним чином не хочу стверджувати, що
всі діти із неповних чи багатодітних сімей голодують чи мерзнуть, ростуть бур’янами без батьківської уваги і
державної підтримки, але...
Разом з
працівниками відповідних служб РДА і дільничним інспектором міліції ми
побували у оселях деяких із представників такої категорії сімей і можемо тільки поспівчувати їх найменшим мешканцям.
Вікторія
Т. - мати 6 дітей. Свого часу була
позбавлена материнських прав на
чотирьох з них, але після того, як
держава стала виплачувати солідні кошти одиноким жінкам і
багатодітним сім’ям, відновила статус матері. Нині проживає із черговим
співмешкнцем. Постійної роботи обоє не мають. Підробляють на випадкових заробітках. Малесенька хатка - обдерта,
обшарпана, город - в бур’янах, в домашньому господарстві - лише собаки. І хоча всередині помешкання досить
затишно, важко уявити, як тут можуть
нормально проживати 6 дітей. Втім, за словами місцевих вчителів, в основному діти перебувають у материної
рідні. Можливо, через це восьмикласник
Микола “тероризує” всю школу. Їхня сім’я
значиться серед неблагополучних.
Оксана Я. - теж із цього списку. Має трьох
дітей, найменшенькій з яких всього три
місяці. У день перевірки старший син не був у школі, так як потрібно було нарубати дров. Втім частенько,
за словами вчителів, йому ж доводиться й годувати меншого братика дошкільного
віку, коли мати в запої. У мокру сиру погоду ми застали середнього з хлопчиків,
взутого у благенькі кросівки. І це при тому, що таким сім’ям школою надається
гуманітарна допомога взуттям і одягом через один із релігійних фондів, речами дітей самих вчителів.
Надія С. У
цегляному батьківському будинку - страшенний сморід і холоднеча. Саму
господиню після тривалого стукоту в двері ми застали із добре підбитим оком і в
добрячому похміллі. Ніде не працює, стоїть на обліку в Центрі зайнятості, не
тримає ні городу, ні господарства. Останнім часом проживає із
співмешканцем, а точніше із
“співпляшником”, із Бендюгівки. Саме через такі умови проживання восьмикласниця
Віта пропускає уроки, готова виконувати різні шкільні доручення, аби тільки
менше бувати вдома. Мати в минулому трьох дітей (одна із дочок трагічно
загинула), Надія теж входить в число
неблагополучних родин в селі.
Ми відвідали і ще декілька сімей в Мирівці і можна
було б продовжити сумні розповіді про нещасливе дитинство
тамтешньої малечі і підлітків. Однак,
на жаль, Мирівка в цьому плані - далеко не виняток. У подібних, а то й гірших, умовах проживає частина дітей і в інших
населених пунктах. Більше того, район посідає чільне місце в області по смертності малечі річного віку,
причиною якої є і елементарна відсутність батьків-ського піклування. Такий
факт, на жаль, зареєстровано в Мирівці. Ось чому саме це велике село і стало, за словами
заступника голови РДА Людмили Кононенко, місцем проведення виїзного засідання Координаційної ради при
РДА з питань охорони дитинства.
Втім, зважаючи на досить широкий склад учасників
заходу, за пропозицією голови села Віктора Мисника, воно було перейменовано у спільне засідання уже названої вище ради, а також сільвиконкому і жіночої
ради Мирівки.
“ЧУЖІ”
СЕРЕД СВОЇХ
Відразу зазначу, що захід пройшов цікаво і, гадаю, з
користю і для представників села, і для районних служб. Головне, що на ньому не
було байдужих. Кожен досконало знав
обговорювані проблеми і мав що сказати про свою конкретну роботу в цьому
напрямку.
Наприклад, голова села проінформував присутніх, що питання охорони дитинства,
соціального захисту малозабезпечених верств
населення за останні два роки близько 20 разів розглядалося на
засіданнях сільвиконкому, ще більше -
на пленарних засіданнях ради і майже на
кожній нараді керівника громади. І не
просто для “галочки”. За рішенням сільвиконкому, наприклад, у Мирівці вже давно
закрили бари, які в тодішньому їх
вигляді були не місцем відпочинку
молоді, а скоріше розсадником алкоголізму і розпусти для молодих людей. У
населеному пункті стало набагато спокійніше.
На прохання жителів села і з ініціативи обласної та
районної держадміністрацій, при сприянні сільського голови Віктора Мисника
відновлено роботу дитячого садка, який
відвідують як мирівські, так і бендюгівські хлопчики та дівчатка. Не вибувають
із дворів сімей, де є немовлята, працівники
дільничної лікарні. Найбільше періодики
серед сільських книгозбірень має саме Ми-рівська бібліотека. А чого
вартий, зокрема, захід, організований і проведений керівником сільського музею
під назвою “Із бабусиної скрині”. Завдяки йому місцева скарбниця раритетів
поповнилася 140 експонатами, а в заході взяли участь майже всі школярі.
Напевне, Мирівка залишається єдиним селом, де ще діє, а не числиться, жіноча
рада. Одне слово, у названому населеному пункті впору б вивчати досвід по
роботі з молоддю, охороні дитинства,
якби не вищеназвані сумні цифри.
Чому ж велика кількість проведених виховних
заходів, скоординовані зусилля всіх установ села не дають належного
ефекту?
На думку Віктора Мисника, головна причина гіркої
статистики пов’язана із тим, що Мирівку уже досить тривалий час “облюбували”
так звані кочові родини з усієї
України. “Все, що плаває, чомусь
пливе до нас”, - так іронічно охарактеризував він цю категорію людей, які довго не затримуються на одному місці,
як правило, не працюють, і саме вони, в
основному, складають багатодітні і ризиковані по неблагополучності сім’ї.
Виховувати таких “батьків” і “матерів”, так як і впливати на їх совість,- що горохом об стіну. Тому у селі полегшено
зітхають, коли хтось із “циганів” добровільно чи з якоїсь причини залишає Мирівку. Як, наприклад, пара Ющенко і Семенець з чотирьма дітьми, які
проживали у двоповерховому
будинку. Днями вони “залили” водою сусідів із нижніх поверхів і, зрозумівши, що в останніх увірвався
терпець щодо їх способу життя, швидко
залишили Мирівку. “І, дай Бог, щоб назавжди”, - відверто говорили учасники
зібрання.
Достатньо “чужинців” і в сільській школі. Адже її
відві-дують не тільки мирівські діти, а й їх ровесники із Шпендівки,
Бендюгівки, Сущани, Іванівки, Горохуватки. Все це, без сумніву, ускладнює виховну роботу місцевих педагогів
як з школярами, так і з їх батьками.
Тут би мали допомогти школі діль-ничні інспектори
мі-ліції, але, за словами директора
Ольги Примачук, їх дуже часто міняють. Запрошувала декого з них у
навчальний заклад виступити перед дітьми, але поки чекали на цей візит, його
замінив інший правоохоронець.
А ось директор сільського Будинку культури Тетяна
Сокура запропонувала ввести у штат соціальних працівників посаду такого фахівця
безпосередньо по роботі з дітьми. Не відомо, що вона мала на увазі, але, якщо
для того, щоб останні взяли на себе всі батьківські обов’язки, то, на думку
більшості учасників, цього аж ніяк не потрібно. Адже значну матеріальну
підтримку дітям надає держава (дивіться
вріз). Та біда в тому, що ці кошти в
окремих родинах батьки використовують не для малюків, а на свої, далеко не життєво необхідні потреби. Тому цілком
правильно і закономірно одним із пунктів рішення зібрання було передбачено
встановити суворий контроль над
витрачанням державних коштів у таких сім’ях.
Члени виконкому, представники РДА висловили ще цілий
ряд цікавих і реальних щодо їх
здійснення пропозицій по охороні дитинства, вихованню молоді. І, знаючи
рішучість та настійливість голови села у досягненні поставленої мети, можна
сподіватися, що вони будуть
реалізовані. З певною ефективністю,
звичайно.
НАЙКРАЩІ
ВИХОВАТЕЛІ
Як колишньому випускнику Мирівської школи,
якому є що порівнювати, хотілося б і собі висловити буквально
кілька міркувань з цього приводу.
Безпосередньо біля
навчального закладу у мій час і сьогодні знаходиться прекрасне футбольне
поле, інші спортивні споруди. Так ось тридцять років тому на них буквально вирувало життя. До занять і
після них, на перервах дітвора
перебувала на спортмайданчиках. Найпа-м’ятнішою подією у моєму шкільному житті
до цього часу залишається одержання
відразу двох справжніх футбольних форм, як гравцю шкільної і сільської збірних команд. На жаль, останнім часом скільки не бував у
Мирівці, але так і не бачив там ні на стадіоні, ні на спортмайданчиках дітвори. Хоча спорт і фізкультура - чи не
найкращий засіб фізичного і морального виховання юні.
Ще один чинник - фізична праця. Прикро, але факт. І в
школі, і особливо в сім’ях з малолітства дітей ростять “білоручками”. Якщо в
третьому класі я, наприклад, не тільки
пас корову, а й годував всю домашню живність (бо батьки були на роботі),
то сьогодні сусідського хлопчину такого ж віку умиває і одягає до цього часу
мати або баба. Він не вміє обійти навіть
самого себе. Якщо в багатій Америці
переважна більшість дітей у
вільний від навчання час заробляє гроші для власних потреб, то більшість із
наших “виклянчує” їх у батьків. На відвідування комп’ютерних центрів, дискотек,
барів. Ось, власне, цей розгульний спосіб життя підлітків і виливається згодом
у сімейні й кримінальні трагедії.
І останнє. Слова, винесені у заголовок, я запозичив
із виступу на засіданні директора Мирівської школи Ольги Примачук. Вона
процитувала вислів нікому не відомого звичайного інженера Володимира Суркова.
Повністю він звучить так: “Наш порятунок,
наш рай і пекло - це наші діти. Майбут-нього не треба чекати з надією чи
страхом. Майбутнє треба будувати”. Золоті слова, чи не правда? Тож дуже
важливо, щоб так думав і діяв кожен із
нас, хто має дітей, чи відповідає за їх виховання.
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
1 грудня -
професійне свято працівників прокуратури. З цієї нагоди наш кореспондент зустрівся з міжрайонним
прокурором Михайлом РИМАРЕМ і попросив його
відпо-вісти на кілька запитань, що стосуються діяльності цього органу.
- Михайле Орестовичу, ми живемо у складний, та
водночас цікавий, насичений повсякденними подіями, корінними змінами у всіх
сферах людської діяльності, час. І найбільше цих змін у законодавстві. Чи
торкнулися вони органів прокуратури?
- Як відомо, 1 грудня 1991 року, відразу після проголошення незалежності нашої держави,
вступив у дію Закон України “Про прокуратуру”, а сам цей день було проголошено нашим професійним святом. Відтоді
ми і керуємося цим законом у своїй діяльності. Ті зміни, що відбуваються в
законодавстві, на даний час прокуратури практично не торкнулися. Хоча, багато
їх сталося у кримінальному,
адміністративному та земельному законодавствах, з якими нам доводиться постійно
працювати.
Втім, ті масштабні перетворення, які відбуваються в
суспільно-економічному, політичному житті країни на її шляху до європейського
співтовариства, неминуче призведуть і до реформування органів прокуратури. На
сьогодні, зокрема, на розгляді у Верховній Раді знаходяться проекти
закону “Про прокуратуру” і Кримінально-процесуального кодексу, з
прийняттям яких відбудуться зміни в
структурі, штатній кількості прокуратур та головному напряму їх діяльності. А
він визначений ст. 121 Конституції України. Це - підтримання державного
звинувачення. Саме на здійснення цього першочергового завдання і буде
спрямовуватися діяльність і реформування наших органів згідно з
європейськими засадами.
- Отже, реформування всієї системи прокуратури в
державі - ще попереду. Однак, завітавши у приміщення вашої установи, уже
сьогодні не можна не помітити чимало змін, а точніше нових облич у кабінетах...
-Так, протягом останніх півтора років до нас прийшли 5 молодих фахівців, кожний з
яких нині працює за своїм напрямком діяльності.
Хочу відмітити, що підбір кадрів в органи прокуратури нині здійснюється
централізовано згідно з наказом Генерального прокурора України. Посилилися і
вимоги до кадрового складу: це обов’язкова вища освіта, здобута у фаховому
вузі, та стажування.
На сьогодні штатний розклад нашої міжрайонної
прокуратури складається із 12 осіб, 8 з яких безпосередньо займаються
оперативною діяльністю. Це - прокурор, його заступник, старший помічник та 4
помічники прокурора і старший слідчий. Як уже вказувалося вище, до нас прийшло
чимало молодих людей, тому нині йде формування дієздатного, дружного колективу, якому під силу виконання завдань
і конституційно визначених функцій прокуратури.
- Ось на цьому давайте зупинимося детальніше. Що ж
конкретно зроблено працівниками міжрайонної прокуратури у нинішньому році?
- За 10 місяців поточного року нами розглянуто
близько 150 звернень громадян, по окремих з яких порушені кримінальні справи,
принесені протести на незаконні рішення органів місцевого самоврядування,
притягнуті до відповідальності службові особи. Зазначу, що основну масу
звернень склали скарги на несвоєчасну виплату заробітної плати,
порушення земельного законодавства, дії працівників міліції.
Згідно з нашими актами на суму 330 тисяч грн. погашено
заборгованість по оплаті праці. За порушення
трудового законодавства притягнуто до відповідальності 11
керівників підприємств і організацій.
Скасовано за протестом прокурора 24
незаконних рішення про притягнення громадян до адміністративної відповідальності.
У сфері економіки за актами реагування прокуратури
відшкодовано до бюджетів всіх рівнів 550 тис. грн. Близько 20 службових осіб за
вчинення правопорушень в бюджетній, паливно-енергетичних системах та
зовнішньо-економічній діяльності притягнуто до відповідальності.
За
реагуванням прокуратури внесено
7 протестів на незаконні рішення органів місцевого самоврядування щодо
виділення земельних ділянок. За
порушення законодавства у використанні земельних і водних ресурсів, у сферах охорони чистоти повітря та поводження з відходами до відповідальності притягнуто 17 службових осіб.
За цей же період закінчено розслідування 14
кримінальних справ, в тому числі таких, як навмисні і необережні вбивства,
зловживання службовим становищем, порушення
в ході виборів тощо. Гадаю, що
цих фактів достатньо, щоб зрозуміти, що спокій, як кажуть, нам тільки
сниться...
- Михайле Орестовичу, сьогодні у пра-цівників
прокуратури своєрідний ювілей - ви вп’ятнадцяте відзначаєте своє професійне свято. Що побажаєте колегам,
підлеглим?
- Насамперед, міцного здоров’я, трудового і
професійного довголіття, здійснення всіх добрих сподівань та задумів. Хай кожне
їхнє рішення по тій чи іншій справі буде тільки справедливим і законним. Щоб
працівників міжрайонної прокуратури боялися
тільки люди з нечистими руками і совістю, а всі інші - поважали і цінували.
Розмову вів
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
ВЕЛИКІ КЛОПОТИ З МАЛОЮ ВУЛИЦЕЮ
Головним питанням
чергового засідання постійної комісії районної ради з питань
соціально-економічного розвитку та комунальної власності став розгляд
відкритого листа керівництву району від
жителів вулиці 1-го Травня міста,
надрукованому у “ВК” (№ 97 від 24. 11. 06). Про серйозність проблеми
засвідчив уже сам склад учасників
зібрання. Крім членів комісії, в ньому взяли участь голова районної ради Роман
Коваленко, перший заступник і заступник голови РДА Зіновій Лялюк та Іван
Шевченко, заступник міського голови
Вадим Візьонок, жителі Першотравневої.
Коментуючи лист,
директор ВАТ “Кагарлицький цукровий завод”, він же і голова комісії, Василь
Федоряка відзначив, що провести капітальний ремонт навіть 300-метрового
відрізка дороги, як того вимагають жителі,
підприємство не в змозі. Акціонери заводу, які розпоряджаються
прибутком, просто не дадуть згоди на виділення близько 100 тис. грн. на дорогу,
яка не стоїть на балансі підприємства, а сам завод потребує значних вкладень у
оновлення виробництва, щоб не
закритись. Хоча керівництво ВАТ цілком погоджується із законними
вимогами жителів вулиці і всіляко намагається, чим може, допомогти у підтриманні належного стану на шляху. Зокрема, дорога грейдерується, туди завозиться щебінь, у літній період здійснюється полив. Сам директор
цукрозаводу неодноразово звертався до голови міста про необхідність
капітального ремонту найбільш завантаженої транспортом вулиці, де нічого не робилося
протягом 5-6 років. Але безрезультатно. Більше того, торік там міняли водогін
саме у розпалі бурякових жнив, що, власне, й стало головною причиною її
забруднення.
У свою чергу,
заступник міського голови Вадим
Візьонок наголосив, що в місті нараховується 125 кілометрів доріг. І багато з
них знаходяться у значно гіршому стані,
ніж на вулиці 1 Травня. Це, зокрема, на
Зеленського, 8 Березня, Чехова, по яких
можна проїхати хіба що трактором. Ось
чому ремонт саме таких доріг вимагає
першочергової уваги. На вирішення ж проблеми жителів Першотравневої у
міськради немає коштів. Тому, на думку В. Візьонка, є один шлях вирішення
питання. Це - включити ремонт даної вулиці у районну цільову програму і
провести фінансування за рахунок державних субвенцій.
“То в скільки ж
обійдеться приведення в порядок траси на Першотравневій? І чи варто взагалі там
робити капітальний її ремонт, якщо вона в задовільному стані?”, - резонно
запитав у присутніх Іван Шевченко. І ось тут виникло різноголосся. Перший
заступник голови РДА Зіновій Лялюк, наприклад,
висловив припущення, що, можливо, по вулиці біля тротуарів з одного боку
треба встановити захисні борти від бруду, а на
самій дорозі навести порядок силами шляхових організацій, цукрозаводу. Тоді мова буде вестись не про 80-100
тис. грн., а про 15-20. Були й інші пропозиції.
Зрештою всі зійшлися
на тому, що перш, ніж вирі-шувати проблему, треба її добре
вивчити. Для цього створити комісію із представників міської ради, РДА, відділу містобудування і архітектури, дорожних
організацій, яка має визначити, як найраціональніше навести порядок по вул. 1
Травня. Міській же раді включити
дану дорогу в перелік тих, ремонт яких
здійснюватиметься за державні кошти бюджету-2007.
А поки що, зазначив
Зіновій Лялюк, вулицю треба прибрати від бруду, засипати ями, зробити все, щоб “протриматися до весни”.
* * *
На засіданні комісії було розглянуто також лист військового комісара району про передачу службового приміщення військкомату в управління та на баланс райдержадміністрації з подальшою його орендою на договірних умовах. Члени комісії одностайно підтримали це питання.
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.