№ 14 від 23
лютого 2007 року
КОЗАЦЬКИЙ ХРЕСТ – ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ
При плані засипки насіння ярих зернових і
зернобобових культур 6474 тонни, станом на середину лютого по району фактично
заготовлено і перевірено його у державній насіннєвій інспекції 6966 тонн (без
кукурудзи), або 107% до потреби.
Насіння качанистої потрібно 471 тонну. Перевірено
лише 145, із них тільки 20 тонн кондиційного, решта - низької схожості (67%).
Всього кондиційного посівного матеріалу маємо 6047 тонн, що складає 87% до засипаного.
Така картина в цілому по району і зовсім інша в
розрізі господарств.
По ЗАТ “МАК” план засипки насіння ярих зернових і зернобобових культур складає 1437
т з кукурудзою, без неї-1210. На перевірку в інспекцію надійшло 881 т, або 73%
до потреби. Аналізи, проведені нашими фахівцями, засвідчили, що тільки 659 т
посівного матеріалу (54% до плану засипки і 75 - до перевіреного) є таким, що
відповідає Держстандарту країни. Некондиційного насіння по корпорації
налічується 222 т, або четверта частина
від перевіреного. Це в основному горох - 135 т некондиційного по схожості,
гречка - 10 т (по бур’янах), овес - 27 т (теж неочищений), ячмінь - 50 т (по бур’янах).
Найгірший стан з підготовкою посівного матеріалу по
ЗАТ “МАК” у ВСП “Мир”. При потребі в
насінні 426 т, фактично є і перевірено 170 тонн, що складає 40%.
Нічого втішного в цьому плані не можна сказати і про
СТОВ “Переможець” з Кадомки. Тут не виконується план засипки посівного
матеріалу і тільки безпосереньо перед сівбою розпочинають його пошуки по всіх
усюдах.
Серед гірших по підготовці насіння до весняної сівби
і ВАТ “Кагарлицький бурякорадгосп” (забезпеченість 62% до потреби). Тут,
зокрема, не мають і кілограма гороху,
хоч його потрібно 107 т. Ячмінь (50 т) та овес (43 т) засмічені культурними
рослинами.
У той же час слід відмітити наші насіннєві
господарства: СВК “Агрофірма “Перемога” (директор Григорій Павлюк, гол. агроном
Андрій Рибник), ПОСП “Дніпро” (директор Анатолій Ворона, гол. агроном Костянтин
Гордон), СК “Агробізнес” (директор Григорій Кулініченко, гол. агроном Іван
Заїка), СФГ “Широкоступ” (керівник
Олександр Широкоступ, гол. агроном Юрій Плотніков), які вчасно справилися із завданням по засипці і очищенню
насіння для проведення весняно-польової
кампанії, та ще й продають за межі
району, в Державний насіннєвий фонд чималу кількість посівного матеріалу класу еліти та високих
репродукцій.
Дмитро ІВАШКО,
начальник Кагарлицької державної насіннєвої
інспекції.
Проблема забезпечення населення району доброякісною
питною водою залишається гострою та актуальною.
Водопровід міста живиться від шести артсвердловин з
бучанського водоносного горизонту. Стан водопроводу незадовільний, немає
можливості безперебійної подачі води в зв’язку з тим, що вона подається з
артсвердловини в водогінну мережу. Остання побудована в 60-х роках, що призводить до частих
поривів. За 2006 рік їх зареєстровано 14.
Вода не відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 “Вода питьевая. Гигиенические требования и
контроль за качеством” за хімічними та бактеріологічними показниками. Так, за
2006 рік за бактеріологічними показниками
15,7% проб не відповідають нормативам, за хімічними (органолептика, залізо, жорсткість) - 47,3.
Знезараження питної води проводиться примітивним шляхом — засипанням хлорного
вапна в ємкості, що не забезпечує безпечність рідини в епідемічному відношенні.
Крім того, забезпечення населення питною водою
проводиться з відомчих водопроводів — ВАТ „Кагарлицький цукрозавод” (водопроводи по вул. Горького та вул.
Бащенка, які були на балансі організації, в даний час ними опікуються приватні
підприємці - жителі даних вулиць). На цих водопроводах відсутні дозволи на
спецводокористування, не укладені угоди на проведення фізико-хімічних та
бактеріологічних досліджень з акредитованими лабораторіями, оголовки
артсвердловин не завжди відповідають санітарним вимогам. Дана ситуація
небезпечна в епідеміологічному відношенні і викликає справедливі скарги
населення.
Актуальним залишається питання завершення будівництва в м. Кагарлику
станції знезалізнення та
знезараження питної води. Використано коштів для будівництва установки 147 тис. грн. та для його завершення не вистачає 35 тис. грн.; а також будівництво нових чи реконструкція існуючих
очисних споруд для м. Кагарлика (витрачено 300 тис. грн.: виготовлено
документацію, виготовлено пісколовки та нестандартне обладнання - для
реконструкції очисних), яке заплановано програмою розвитку
водопровідно-каналізаційного господарства та забезпечення населення
доброякісною питною водою на 1998-2005 р.р.
Близько 75% населення міста забезпечується питною
водою з шахтних криниць. На сьогоднішній день складною ситуацією є забезпечення
питною водою жителів вулиць Петровського та Гагаріна в результаті забруднення
ґрунтових вод колишнім складом шкірсировини. Якість питної води з шахтних
криниць не відповідає вимогам санітарних правил „По устройству и содержанию
колодцев и каптажей родников, используемых для децентрализованного
хозяйственно-питьевого водоснабжения» №1226-75 і погіршується з кожним роком.
Хлориди перевищують в 13 разів нормативи (норма 350 є 4675), нітрати-у 8,3 раза
(10 є 83,7), загальна жорсткість-в 13,6 раза (10 є 136.5). Встановлено, що дана
вода шкідлива для здоров’я людей і не придатна
навіть для використання побутових потреб та ведення господарства.
Питання завершення будівництва водогінної мережі по вулицях Петровського та
Гагаріна на сьогоднішній день не вирішене. Також по вулиці Ленін-градській
ґрунтові води в шахтних криницях забруднені нафтопродуктами.
Шахтні криниці громадського користування в районі,
які знаходяться на балансі сільських рад, товариств, організацій, утримуються в
незадовільному стані. Несвоєчасно проводиться їх очистка,, хлорація
та ремонт.
Особливу стурбованість викликає і стан сільських
водопроводів. Спеціалізовані організації по ремонту
водопровідно-каналізаційного господарства в сільській місцевості в районі не
створені. Значна частина водопроводів не відповідає санітарним вимогам через
відсутність зон санітарної охорони - с.с.Липовець, Жовтневе, В.Пріцьки. Через
незадовільне утримання оголовка артсвердловин, несвоєчасно проводиться ремонт
водопровідної мережі в с. Жовтневе. Довгий час не вирішується питання
відновлення роботи водопроводу в с. Гребені, який знаходиться на балансі
сільської ради. Більшість населених пунктів району забезпечується питною водою
з шахтних криниць, в яких протягом року якість питної води змінюється за
бактеріологічними та хімічними показниками. Дана питна вода шкідливо впливає на
шлунково-кишковий тракт.
За порушення санітарного законодавства накладено
штраф на керівника та головного інженера КП „Кагарликводоканал”. Направлені
приписи головам сіл та керівникам сільськогосподарських формувань.
Хочеться вірити, що зрештою відповідальні працівники
зрозуміють всю важливість даної проблеми і почнуть працювати над її вирішенням.
Адже мова, нагадую, йде про наше здоров’я і наших дітей та внуків.
Микола РЯБЧУК,
головний лікар Кагарлицької райСЕС.
Цього чудового зимового дня згуртована команда
прихильників здорового способу життя - родина Пушкарів - Іван, Олена та їх сини
- Андрій та Ян, В’ячеслав Молчанов, Любов Кириленко на чолі з їх організатором
Миколою Купійчуком черговий раз зібралися на зимові купання.
Зрозуміти їх, спробувати нового й незвичного,
отримати свою порцію гострих відчуттів прийшла і я, кореспондент районного видання “Вісник Кагарличчини”.
Ідея написання матеріалу про “моржів” виникла на Водохрещення, коли у місті на
острові Пасківського ставу зібралося близько 30 прихильників зимового купання.
Гадаю, це найздоровіші люди у Кагарлику. Але як я можу написати про свої
враження щьодо цього, якщо сама не “доторкнусь” до такого “божевілля”? І невже
я зможу ЦЕ зробити??? Проігнорувати -
значить проявити своє боягузство. Але ж це не в моєму характері! 
- думала я, налаштовуючи себе
на сміливе рішення.
Микола Купрійчук - ветеран кагарлицьких “моржів” -
чекав нас у своєму обійсті, натопивши лазню. Вийшов зустрічати до воріт...
босоніж. Гостинно запросивши до своєї оселі, запропонував переглянути сімейні
фото, де акцентував мою увагу на внукові - дідовому скарбі. Гордо ділився
враженнями про спортивні перемоги хлопця та ін.
Микола Михайлович - значуща особистість серед
прихильників зимового купання. Народився і довгий час проживав у Криму, років
15 тому доля закинула у Кагарлик,
поближче до... улюбленої тещі. Маючи 60
років, Микола Михайлович зізнається, що
за все життя не випив жодної таблетки! Пов’язує він це з постій-ним
загартовуванням, веселою вдачею і оптимістичними поглядами на життя. Саме він
розповів мені, що зимові купання зміцнюють імунну та нервову системи, і що
“моржі” набагато менше хворіють (а то й взагалі не хворіють) грипом чи ГРЗ. “Коли я вперше у своєму житті
занурився у льодяну воду, відчув, неначе тисячі тонесеньких голочок
пройшли крізь моє тіло. Але це не спричинило дискомфорту. Далі - бадьорість, приплив енергії, відчуття легкості. З того
далекого часу я “моржую”, обтираюсь
снігом, ходжу зимою босоніж”, - зізнається головний “морж”. Нині Микола
Михайлович, маючи відповідний сертифікат,
займається мануальною терапією.
Що ж було далі у нашому заході? Все просто - бажаючі
скупнулись в... ополонці, парилися в
лазні, качалися в снігу, обтиралися ним,
грали в сні-жки, плигали у прохолодний
басейн. Уявіть собі, шановні читачі, дорослих людей, які серед зими (слава Богу, вона подарувала чимало снігу й
надворі температура сягала 70С нижче нуля) у плавках і купальних
костюмах повибігали на вулицю, кидаються снігом і занурюються в нього! Хтось
іронічно скаже: “Кожен сходить з глузду по-своєму”. І буде правий.
“Все ж потрібно пам’ятати, - зауважує завідуючий відділом спорту РДА
Роман Дячук, який також приєднався до нашої веселої команди, - що займатися
зимовими купанями можна не всім. Це, насамперед, стосується людей із хворобами
серця. Важливо пам’ятати, що “моржування” - не панацея від усіх хвороб і щоб
люди, вирішивши загартовуватися, не починали цю справу з ополонки. Вода -
справді найкращий лікар при захворюваннях, наприклад, вегето-судинної дистонії. Для початківців краще починати ранок з
контрастного душу, чергуючи двохвилинне гаряче обливання з 30-секундним
прохолодним, поступово знижуючи температуру води. Обливайтеся водою 300С через день, щонеділі знижуючи
температуру на 1 градус і поступово доводячи її до 200С. Можна
приймати хвойні ванни. Купіть в аптеці екстракт хвої, розведіть 1 ковпачок
екстракта на повну ванну. Зануртесь на 15-20 хвилин. Ну, і останнє: 1 раз
на тиждень від-відуйте сауну. Це прекрасна гімнастика для судин, особливо якщо
після “парилки” пірнути у прохолодний басейн або стати під душ.
Мені ж залишається
додати, що наше здоров’я - у наших руках, і ми повинні грати самі
важливу роль у його збереженні й
лікуванні. Головне - систематично, послі-довно, враховуючи індивідуальні
особливості. Важливо правильно дібрати для себе свій метод. Комусь -
“моржування”, комусь - тепле море й сонце, а комусь - заспокійливі ванни.
Наталія КРАВЕЦЬ.
На фото: “Моржі” і “моржики”; В‘ячеслав МОЛЧАНОВ і Микола КУПРІЙЧУК добре почувають себе у крижаній воді.
КОЗАЦЬКИЙ ХРЕСТ -
ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ
Ні, не випадково Президент України Віктор Ющенко добивається того, щоб голодомор 1932-1933
років визнати геноцидом тодішньої влади проти українського народу. Бо стільки
жертв на Україні не було навіть в роки кривавої Вітчизняної війни.
У Мирівці голодною смертю померли 230 чоловік.
Вимирали цілими сім’ями. Наприклад, у родині Кононців пішли з життя мати і 13
дітей, у Джулаїв - чоловік, дружина і 11 дітей.
Щоб нинішні і майбутні покоління не забували
страшного лихоліття і щоб воно ніколи не повторилося на нашій землі, у Мирівці
з ініціативи голови села Віктора Мисника вирішили встановити пам’ятний знак
жертвам штучноствореної голодовки. Рішення про
це прийнято на одній із останніх сесій
сільської ради. На ній же визначено
місце встановлення пам’ятника та затверджено проект, який розробив
київський архітектор (він же і скульптор) Микола Малишко.
Пам’ятний знак являтиме собою козацький хрест розміром 1,8х1,0 м. На ньому
буде викарбувано слова “Мирівчанам -
жертвам голодомору” та віршовані рядки
про страшну подію. Розміститься хрест на штучно насипаному кургані висотою 1,2 м та
діаметром 13. Навколо кургану буде насипана піщана полоса та викладено кам’яний
бар’єр. Діаметр загальної композиції складе 6 метрів.
Меморіальна споруда, зокрема сам хрест,
виготовлятиметься за спонсорські кошти. Благодійником виступив молодий чоловік
із Києва Олег Плугатаренко. Його прадід теж помер у часи голодомору і
похоронений у загальній могилі разом з іншими жертвами у Мирівці. Ось таким
чином правнук вирішив вшанувати пам’ять і
рідної йому людини, і інших загиблих мирівчан.
Інші роботи - насип кургану, виготовлення арматури,
завезення піску тощо - голова села планує зробити силами всієї громади, а також з допомогою підприємств, розташованих
на території села.
Пам’ятний знак буде встановлено на новому кладовищі
при виїзді із села в бік Шпендівки. А його урочисте відкриття планується
провести у день проводів, коли в
Мирівці буде найлюдніше. У програмі відкриття - урочистий молебень та загальна панахида, оголошення
списку загиблих тощо. Втім, детальніше про це ми розповімо після 14 квітня.
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.