№ 21 від 20
березня 2007 року
ЗА ЧЕСНУ І ВІДПОВІДАЛЬНУ СПІВПРАЦЮ
ЗА
ЧЕСНУ І ВІДПОВІДАЛЬНУ СПІВПРАЦЮ
У березні-квітні
ц. р. у всіх селах району відбудуться загальні збори громадян за місцем
проживання. У порядок денний таких зібрань
в обов’язковому порядку включено звіти
голови села про роботу у 2006 році та
керівника сільгосппідприємства про розрахунки за оренду земельних та
майнових паїв, а також інформація про 75-річчя утворення Київської області.
Вперше такий
захід проведено у Бендюгівці.
Запроваджуючи земельну реформу у далекому 1989-му, її творці і реалізатори в числі інших переслідували і досить благородну мету. Оті, визначені Указом Президента, 1-1,5% від вартості земельної ділянки і майна розміри орендної плати мали стати певним соціальним захистом для селян. Проте подальший розвиток подій перевершив всі сподівання колишніх колгоспників. Одержавши державні акти на право володіння землею, вони отримали право розпоряджатися нею на свій розсуд. Враховуючи нинішні ціни на землю та попит на неї, у перспективі і де-юре селяни стають багатими людьми, або ж по-народному - панами. Однак, як відзначила у своєму виступі голова райдержадміністрації Тамара Телеш, низька поінформованість па-йовиків у своїх правах, однобокість реформ, коли орендаторів визначали не самі власники, а районне керівництво, споконвічна властивість селян задовольнятися мізером і не вимагати, а випрошувати своє ж власне дали протилежний результат - на своїй землі у багатьох населених пунктах фактичні пани перебувають у статусі жебраків.
Не виняток у цьому плані і Бендюгівка, на землях якої “господарюють” ВСП “Мир” корпорації МАК та ЗАТ “Комплекс-Агромарс”.
Виступаючи зі звітом, керівник ВСП Микола Соломченко більше говорив не про зроблене інвестором у звітному періоді, а про “світлу перспективу” бедюгівців щодо оранки їх городів, обмолоту хлібів і т. д. Та й що було казати керівнику, коли за оренду земельних паїв корпорація розрахувалася із селянами напередодні зборів. За майнові - не платить вже два роки. Ні копійки не виділила сільській раді на вирішення соціальних питань. А їх тут, враховуючи, що в Бендюгівці звернуто будь-яке виробництво, більш, ніж достатньо. Потребують перекриття ФАП і клуб, треба прокладати нові і ремонтувати старі дороги, які, до речі, руйнує техніка ВСП, люди втомилися чекати на обіцяну газифікацію. У той же час, як наголосила голова села Лідія Мазур, керівництво корпорації, частенько навідуючись у район, десятою дорогою минає Бендюгівку, підтверджуючи свою байдужість до умов життя тих, чию землю і майно використовують. Натомість, всі нарікання і скарги пайовиків доводиться приймати на себе керівникам структурних підрозділів МАКу на місцях, які, образно кажучи, перебувають у статусі “весільних генералів”, адже не розпоряджаються ні ресурсами, ні грішми. Тому б і раді допомогти селу, та реально не в змозі.
Інформуючи зібрання про 75-річчя Київської області, Тамара Телеш підкреслила, що по соціально-економічному розвитку наш регіон займає високе третє місце по Україні, слідом за Дніпропетровщиною і Києвом. А в число кращих на Київщині входить і Кагарлицький район. Однак високі місця і результати праці поки що мало позначаються на рівні життя людей, відзначила вона. У значній мірі через ось таке принизливе до них ставлення. А тому, не вмішуючись згідно з законом у господарські справи інвесторів, вона буде добиватися чесної і відповідальної співпраці між орендарями і орендодавцями.
Зупинилася Тамара Сергіївна і на вирішенні головних проблем села. Це - будівництво дороги по вулиці Жовтневій та підвідного газопроводу. Таке будівництво проводиться за державні кошти, розповіла вона. Останніх не вистачає. Торік, наприклад, на будівництво шляхів в район надійшло з області 800 тис. грн. І це в той час, коли вартість 1000 м асфальтованої дороги обходиться понад 300 тис. грн. Подібна ситуація і з газифікацією. По району розпочато будівництво 5 підвідних газопроводів, яке потрібно закінчувати. У Бендюгівці ж навіть не бралися за виготовлення проектної документації.
Втім, завдяки настирливості голови села, підтриманій РДА, будівництво дороги і газопроводу у Бендюгівці включені у план соціально-економічного розвитку області на 2007 рік, що дає надію багатьом із селян дочекатися і “блакитного” палива і гарної дороги по вул. Жовтневій.
Вирішена Лідією Мазур і ще одна надзвичайно важлива проблема: у сільський ФАП нарешті підшукано фахівця.
У роботі зібрання разом із представниками ЗАТ “МАК” на чолі з віце-президентом Олександром Тараном взяв участь і представник іншого інвестора, фірми “Агрофорт”, Василь Черничко. Він запропонував селянам укласти угоду на оренду землі та майна саме з “Агрофортом” на значно кращих умовах, ніж це зроблено з корпорацією.
Звичайно, що питання - кому довірити своє майно і землю? - вирішувати самим бендюгівцям. І, головне, що у селян тепер є з кого вибирати. І це потрібно робити.
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
Минулої середи в малому залі райдержадміністрації відбувся круглий стіл
„Обговорення змісту і перспектив реалізації проектів Громадської організації
Поліваленте - 87 ім. Джіно Піні”. Участь
в зустрічі взяли: Катя Орлетті -
директор Центру Солідарності Поліваленте - 87,
Ренсо Лупі - віце-президент Центру,
Ліо Джан Луїджі - завідуючий від регіону Емілія Романія
по зв’язках з Міжнародною співдружністю,
представники асоціації з м. Реджіо Емілія
Мікела Кампані, Паола
Містралі, голова
райдержадміністрації Тамара Телеш, її перший заступник Зіновій Лялюк, заступник
Людмила Кононенко, керівник апарату Надія Черничко, начальники управлінь і відділів
РДА, директори шкіл та голови сіл, на
території яких проводила свою діяльність Поліваленте-87, представники
Ржищівської мерії.
Відкриваючи засідання, Тамара
Телеш подякувала італійцям за їх допомогу в розвитку матеріальної бази
навчальних закладів району, висловила свої сподівання
на подальшу співпрацю. Гостям також було вручено оберіг,
український коровай та подарунки.
Із соціально-економічною характеристикою Кагарличчини
присутніх ознайомили Зіновій Лялюк та Людмила Кононенко. Про особливості
спів-праці відділу освіти і науки РДА, ЦРЛ та громадської організації
Поліваленте-87 доповіли начальник відділу Любов Коваль та головний педіатр
району Лідія Дзадзамідзе.
Для подальшого співробітництва з
італійською стороною було представлено ряд проектів: „Головна діяльність
молоді для заробітку в
сільськогосподарському секторі” (доповідач - директор Кагарлицького МНВК
Сергій Тесленко); „Допомога дітям-інвалідам різних категорій“ (Лідія Дзадзамідзе,
методист райметод- кабінету Олена Мельник); „Зміцнення дитячих будинків для
дітей-сиріт“ та „Санітарно-гігієнічне навчання для соці-альних
службовців, зайнятих обслуговуванням престарілих людей“.
По завершенні засідання круглого
столу його учасники відвідали ряд навчальних закладів району та Ржищева.
У мене, споживача комунальних послуг, виникає таке ж питання, як і в Івана Бугайця, який звернувся до міськвиконкому з листом (цитую): „не заперечуючи необхідності підвищення тарифів... в умовах інфляції в країні, не можна навіть припустити, щоб це робилося без фінансово-економічних розрахунків, документних підтверджень кожної копійки в ціні”.
Витяг з цього листа подано у публікації „Комунальні послуги: ціна і розрахунки” (“Рідне місто” № 4, 2007).
Питання поставлено абсолютно зрозуміло: дайте фінансово-економічне обгрунтування підвищення тарифів.
Відповідь взявся дати сам голова міста ( див. там же). На всяк випадок, застрахувавшись від ризиків прийнятого рішення, пояснює, що „Кагарлицька міська рада,як і її виконавчий комітет, ніколи не були ініціаторами перегляду тарифів на житлово-комунальні послуги. Як правило, пропозиції з даних питань надходять від комунальних підпри-ємств..., а виконавчий комітет... лише здійснює контроль за обґрунтованістю розрахунків і може в силу своєї компетенції затвердити їх або при наявності порушень відхилити”. Ось так, мовляв, наша хата з краю. А далі, обгрунтовуючи рішення виконкому по підвищенню тарифів, голова міста наводить теоретичне визначення поняття „тариф”(для нас, темних) і пояснює, як від зміни його складових може змінюватись його величина.
Івана Бугайця, як і мене та і всіх, хто сплачує по цих тарифах, цікавить оця саме „величина”, тобто калькуляція тарифу: скільки відсотків із нього йде на заробітну плату тому роботязі слюсареві, а скільки на премію його начальнику, скільки - на паливно-мастильні матеріали для спеціального і для службового транспорту і т. д. Якщо їде до нас слюсар за наші кошти, то це одне питання. А коли службовий транспорт використовує начальник в особистих цілях, то це вже зловживання.
Але саме на це запитання наводиться ось яка аргументація: „...Як керівник міста,обраний народом, я ніколи не допущу неправомірних і безпідставних підходів при вирішенні такого делікатного питання. Це було б не в моїх інтересах приймати такі рішення, які суперечать громаді”.
Ніхто не заперечує шановному голові, що він обраний народом. Цього в першу чергу хотів він сам. І довір’ям громади міста, до якої належать і мешканці комунальних будинків, треба дорожити. А ми відчуваємо себе, у зв’язку з прийняттям нових тарифів, приниженими і потоптаними. І ось чому.
Нас поставили перед фактом. Ніхто з нами не радився, які послуги нам надавати за так звану квартирну плату. (Спілкування через газету “Рідне місто” - то було для „галочки”). Тоді як є постанова Кабінету Міністрів України, прийнята 12.07.2005 року № 560 (ще урядом Тимошенко) „Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території і типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території”.
Зазначеним Порядком передбачено, що розмір тарифів (мова йде про ту ж квартплату) визначається по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг. До типового переліку послуг з утримання будинків належать (цитую): “прибирання сходових кліток, прибудинкової території,підвалів, вивезення твердих побутових і негабаритних відходів.... обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації, освітлення місць загального користування, підвалів та інші витрати”.
Для всіх зацікавлених поясню, що квартирна плата - це плата не за площу квартири, а за утримання житла, що включає певний комплекс робіт. А розраховується вона, виходячи із загальної площі квартири. Місцева влада любить маніпулювати такою цифрою, що квартплата становила довго і незмінно 26 коп., забуваючи при цьому помножити цю цифру на загальну площу квартири. У середньому це було до підняття тарифів 12-20 гривень на місяць, хоч ремонти сходових кліток, їх освітлення, утримання прибудинкової території ми робили і робимо самостійно. Зараз ця сума піднялась залежно від площі квартири до 36-70 грн. в місяць, тобто не в 1,2-2 рази,як у Києві, а майже у 4 рази - 93-98 коп. за один метр квадратний загальної площі квартири. Окремо від цієї суми ми платимо за водопостачання та за водовідведення: кубічний метр в сумі становить з липня минулого року по лічильнику 9 грн. 15 коп. Кубічний метр технічної води коштує нам 5 грн.50 коп.І як аргумент такої ціни, нам часто розповідають про дядька і його криницю.
Уже більш як півроку ми живемо за новими тарифами. Щось змінилось у якості послуг для нас,мешканців комунальних будинків? Ми не відчули. Правда, на нашому будинку поряд з іржавою табличкою ”Карла Маркса,5" з’явилась ще одна з такою ж інформацією- ще не іржава.
Ми б хотіли бачити у себе в під’їздах таблички з інформацією, хто з електриків обслуговує нас і де його шукати на випадок аварії, хто в нас слюсар, хто двірник або хоч один який-небудь номер телефону чергової служби , до якої можна було б додзвонитись, зокрема, у вечірній чи нічний час. Ми б хотіли знати, скільки коштів з нашої плати піде на ремонт нашого будинку і благоустрій території уже в цьому році.
Коли піднялись тарифи з ініціативи,як зазначає міський голова, комунальних підприємств, то саме їм належить розірвати замкнуте коло: ”низька якість-бо мало платять і навпаки”- і зробити все від них залежне, щоб ми з розумінням ставилися і в майбутньо-му до підвищення тарифів, адже цей процес неминучий. А до повноважень органів місцевого самоврядування належить не лише встановлення тарифів, а й контроль за якістю житлово-комунальних послуг і захист наших прав як споживачів цих послуг. Так велить Закон.
Моя сім’я в змозі заплатити за підвищеними тарифами, як і багато інших,проте за всіх не ручаюсь. Але мене обурює і принижує ставлення міської влади в особі всенародного голови до нас, жителів комунальних будинків: платіть- ви ж, мовляв, не будувались. Ми вже стільки сплатили за свої квартири,що вони у нас „золоті”, а вода- дорожча від „боржомі”. Можливо, ми і більше згодні платити, але, як цього вимагає Закон, узгодьте з нами за що і скільки. Тільки не спілкуйтесь з нами через оголошення на дверях під’їздів.
Не можу обминути і таке лукавство з боку голови,який у своїй статті радить (цитую): ”Тим громадянам, які бажають здешевити витрати на утримання власного помешкання, я б порадив створити об’єд-нання співвласників житлового будинку. Саме за таких обставин мешканці самі визначатимуть кому, скільки і за які види послуг платити”. Постає запитання: “А за інших обставин мешканці що, не повинні знати, кому,скільки і за які послуги платять?!”
У свою чергу, резонно порадити голові міста таке:”Вам,шановний Миколо Івановичу, враховуючи Ваш 20-річний досвід мера і заслуги перед містом, справедливо оцінені високою державною нагородою - орденом „За заслуги”, слід уже давно мати в місті такі об’єднання. Коли Ви радите, то ми віримо, що це слушно. А для цього скористайтесь і нашою простою порадою: доручіть кожному своєму працівнику апарату, і особливо численним замам, в місячний термін провести таку роботу з мешканцями будинків і покласти Вам на стіл зареєстровані статути таких об’єднань.
Тоді, на Ваше переконання, справа буде вирішена і у всіх зникне головний біль:”Чи нас не ошукано?”
Галина ТИЩЕНКО,
мешканка комунального будинку
м. Кагарлика.
Сверблять руки до
бійок та крадіжок. Звичка
з’ясовувати стосунки з оточуючими за допомогою брутальної лайки, погроз, часто підтверджуючи свою
“правоту” кулаками, схоже, міцно вкоренилась в декого із наших співгромадян. Підтвердженням цьому є ряд заяв та повідомлень, що надійшли
до чергової частини райвідділу міліції – із 6 по 11 березня зареєстровано 12
таких фактів. Причому спектр як зловмисників, так і потерпілих досить широкий:
це і “класичні” - теща й зять, колишнє подружжя, вітчим та пасинок, падчериця
та мачуха, чи й зовсім не пов’язані родинними
стосунками люди. Причому фігурантами сутичок були й суто жіночі пари, як то
сталось 9 березня в Слободі та Великих Пріцьках. Як
правило, “героїв” стимулювала до таких вчинків
оковита.
З свого ж боку
правоохоронці, прореагувавши на заяви, розглянули їх за місцями подій, а до
винних було застосовано заходи адміністративного покарання.
А от жертвами злодіїв найчастіше стають власники дач. Зазвичай,
навідуються до своїх сільських осель вони досить рідко,
та й їх будинки часто-густо знаходяться
в нелюдних місцях. Одначе до
цього “з розумінням” ставляться любителі чужого добра, цуплячи все, що
потрапило під руку: особисті речі (с. Демівщина,
Ржищів), килими (Черняхів), газову плиту (Жовтневе), цукор тощо.
Є випадки й своєрідного вандалізму. Як то під час
минулих святкових вихідних невідомий,
пробрався в Кузьминецьку бібліотеку, й створив там розгардіяш та
порозкидав книги; а в Стрітівці колишній
чоловік однієї із жительок села зірвав
замок з дверей її сараю та пошкодив там перегородки.
6.03 невідомий, підібравши ключі, відкрив посеред білого дня, о 14.00, авто
кагарличанки Н., котре було припарковане
біля Центральної аптеки, та поцупив 300 грн.
ДТП 7. 03. 07
р. біля с. Юшки ржищівчанин І., рухаючись на автомобілі
ВАЗ-21099, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на дерево, в результаті
чого отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, перелому
ребер та численних ушибів. Того ж дня по
телефону надійшло повідомлення від
громадянина Л., жителя м. Миронівка про те, що на автодорозі Київ-Знам’янка автомобіль ВАЗ-21093 під керуванням
миронівчанина Ч. здійснив наїзд на невідомого пішохода, який раптово вибіг на проїжджу частину.
8. 03. 07. У м.
Кагарлику на вул. К. Маркса водій автомобіля МАЗ, кагарличанин К., не впорався
з керуванням та зіткнувся із автомобілем “Форд-Мондео”, водій останнього
кагарличанин Т. отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми,
струсу головного мозку, забою шийного відділу хребта.
9. 03. 07 на автодорозі Кагарлик
- Сущани водій автомбіля ГАЗ-2410, мирівчанин
І. не впорався з керуванням та зіткнувся з деревом, внаслідок чого
отримав черепно-мозкову травму, струс головного мозку та забій правого стегна.
11. 03. 07 на автодорозі Київ -
Знам’янка поблизу с. Переселення киянин О., керуючи автомобілем “Шевролет
Епіка” не впорався з керуванням та здійснив наїзд на дерево, в результаті чого
пасажирка автомобіля Т. отримала перелом
правої ключиці.
За даними райвідділу міліції.