№№ 22-23
від 23-27 березня 2007 року
СЕЛУ, ЯК І ЛЮДЯМ, ПОТРІБНА СТАБІЛЬНІСТЬ
МІС
МІЛІЦІЯ-2006 - КАГАРЛИЧАНКА
ТО ЯК ЖЕ ЗБИТИ ГОНОР ІЗ БІЙЦІВ?
СЕЛУ,
ЯК І ЛЮДЯМ, ПОТРІБНА СТАБІЛЬНІСТЬ
Чергові звітні збори, що проходили в с.Гребені,
вкотре засвідчили: в сучасних умовах суттєве покращення життя селян можливе,
передусім, за належного наповнення місцевих бюджетів. Оскільки Кагарличчина,
переважно, аграрний, а отже й дотаційний район, то залежність розвитку сіл від
державного фінансування проявляється особливо гостро. Це, звісно, значною мірою
зв’язує руки сільським головам, а з іншого – стимулює до пошуку нових шляхів
вирішення нагальних проблем, виділяючи з них першочергові і невідкладні.
СКЛАДНИЙ ТА НЕПЕРЕДБАЧУВАНИЙ 2006-Й РІК
Сільський голова Гребенів Василь Огіренко охарактеризував минулий рік як складний та непередбачуваний. Адже саме у 2006-му році після затвердження місцевого бюджету відбулися вибори до рад
різних рівнів, неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати,
зросла зарплата держслужбовцям, подорожчали енергоносії. Все це й лягло
тягарем, перш за все, на місцеві бюджети. Тож і не дивно, що наприкінці року
дефіцит місцевого бюджету в селах
Гребені та Юшки сягав близько 46 тисяч гривень.
Але навіть за таких умов у селі проводилися
роботи з благоустрою. Як зазначив
сільський голова, власними силами було прокладено дорогу з твердим покриттям
довжиною 250 м. Окрім цього – забезпечено чотирма комп’ютерами школу, проводився
контроль за своєчасністю виплат сільгосппідприємствами орендної плати власникам
земельних паїв. Звітуючись перед громадою, Василь Огіренко висловив сподівання
на те, що 2007-й рік
стане більш передбачуваним за минулий і що вже в цьому році, не без
допомоги інвесторів, все ж таки вдасться провести
ремонт ФАПів і прокласти дорогу по вулиці Мічуріна в Юшках, довжиною 1,4 км.
Особливо гострою, за словами сільського голови, для Гребенів залишається
проблема організації дозвілля молоді. «Тоді, як діти, віком до 15 років, -
зазначив він, - беруть більш-менш активну участь у художній самодіяльності, старшокласники
подібні заходи ігнорують». Для контролю
над проведенням дозвілля молоді і з метою запобігання дитячій злочинності у
Гребенях введено новацію: щовечора у вихідні дні в приміщенні Будинку культури
чергують депутати сільської ради та батьки підлітків. Це, на переконання Василя
Огіренка, лише позитивно впливає на молодь і убезпечує підлітків від необміркованих вчинків.
РОБОТА Є – БАЖАЮЧИХ ПРАЦЮВАТИ ОБМАЛЬ
Причиною ж цьому, на думку голови ПОСП «Дніпро» Анатолія
Ворони, - алкоголь. «Яку роботу можна очікувати від людини, - зазначив він, -
якщо та вже з самого ранку напідпитку? А для Гребенів ця проблема є характерною. В моєму господарстві робітник може впродовж
місяця заробити як мінімум одну тисячу гривень, але ж її потрібно дійсно
ЗАРОБИТИ! Працювати ж мало хто хоче. Люди віддають перевагу оковитій. Ось у чому
зло як для вашого села, так і для нашого господарства». Анатолій Ворона
звернувся до працівників міліції з проханням посилити контроль над
самогоноварінням у селах. Також він прозвітував перед
громадою про проведення розрахунків за земельні паї, зазначивши, що тенденція
збільшення орендної плати буде збережена і в наступні роки.
І В ГРЕБЕНЯХ БУДЕ ГАЗ
Голова райдержадміністрації Тамара Телеш позитивно оцінила діяльність ПОСП
«Дніпро», одночасно з цим зазначивши, що, на жаль, не всі
господарства району працюють так стабільно.
Запросивши всіх
до відвертої бесіди, Тамара Сергіївна відповіла на низку запитань.
Схвальними вигуками з зали була зустрінута новина про те, що керівництво
держадміністрації активно працює над тим, аби вже в цьому році в Гребенях було
розпочато будівництво підвідного газопроводу. Тамара
Телеш також спростувала чутки про нібито можливе закриття Стайківської лікарні.
Що ж стосується проблем зайнятості, бездоглядності, а в цьому контексті і
проблеми продажу алкогольних напоїв, то голова РДА рекомендувала Василю
Огіренку розглянути ці питання на сесії сільської ради і в разі потреби
прийняти рішення, в межах компетенції сільради, про
обмеження часу продажу алкоголю.
Ще одна приємна звістка від голови РДА стосувалася збільшення обсягів фінансування будівництва та ремонту
доріг. Якщо в минулому році видатки на ці потреби сягнули 800 тис.грн., то цьогоріч вони майже втричі більші і перевищують 2
млн. грн. Звісно, дороги у всіх населених пунктах
району на ці кошти не відремонтуєш, але в багатьох селах це питання, хоч і
частково, але все ж вирішиться. Тамара Сергіївна висловила сподівання, що
частину коштів, можливо, буде спрямовано і в Гребені.
Після спілкування
з головою райдержадміністрації всі бажаючі мали можливість задати питання, які
їх хвилюють, завідувачам управлінь РДА, а також керівникам служб району.
Олексій АДАМЕНКО.
МІС МІЛІЦІЯ-2006 - КАГАРЛИЧАНКА
Найкрасивіші жінки та дівчата в міліцейській формі живуть
і працюють в нашому районі. Це переконливо засвідчили підсумки
конкурсу “Міс Міліція-2006”, який проводили Міністерство внутрішніх справ
України та редакція газети “Криминальная хроника”. Перше
місце в ньому зайняла начальник відділення у справах громадянства, імміграції
та реєстрації фізичних осіб Кагарлицького РВ ГУ МВС України, майор міліції Олена Швець. Корону красуні, нагороджувальну стрічку,
диплом і грошову премію Лєні та призерам
конкурсу особисто вручив напередодні
жіночого свята 8 Березня міліцейський
міністр Василь Цушко.
- Що ж собою
являв даний конкурс?
- Тривав він протягом всього
року, - розповідає Олена Григорівна. - А розпочався з об’їзду працівниками
редакції всіх структурних підрозділів ГУ МВС,
включаючи й районні ланки. Кореспонденти “Криминальной хроники” на місцях проводили бесіди з ймовірними учасницями конкурсу,
фотографували їх. Напевне, саме за цими
критеріями і було визначено контингент
претенденток на почесний титул. А далі розпочалося найскладніше. Нам
надсилали завдання по конкретних службових справах, а ми давали на них відповіді... А вже потім
було оголошено підсумки
і відбулося нагородження.
Виходячи із сказаного, можна стверджувати, що Лєна не тільки, як кажуть,
“Швець”, а й
професіонал високого класу і просто розумниця. У своєму творчому конкурсному завданні вона так визначила і свій професійний
вибір, і життєве кредо.
- Служити людству і нести
щодня Вогонь душі до вільної родини,
Нема у світі
вищого звання,
Ніж зватися дочкою України...
...Хай буде спека, буря чи пітьма -
Здолаю всі
найтяжчі перепони:
Я долю собі вибрала сама,
Коли на
плечі одягла погони.
А ось як написали про нашу
землячку у “Криминальной хронике”:
“Уже майже 10
років з честю несе службу майор міліції Швець Олена Григорівна - начальник відділення Кагарлицького РВ ГУ МВС України в
Київській області. Освіту одержала в Київському державному педагогічному університеті. Щодня разом зі своїми колегами
обслуговує понад три десятки відвідувачів і кожний з них залишає відділення з гарним настроєм і надією на
позитивний результат. Крім цього, Олена
турботлива дружина і любляча мама. В любові і злагоді виховує сина.
Із чого черпає молода і красива жінка доброту?
- Із любові, - відповідає Олена.
Любить життя, любить людей.
Старається кожного зрозуміти, допомогти і дуже радіє,
коли це їй вдається”.
Скромно? Так. Втім, як і наша героїня, скромність, порядність, доброзичливість якої
робить її ще чарівнішою і привабливішою.
На знімку:
конкурсне фото “Міс Міліції - 2006”.
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
ТО ЯК ЖЕ ЗБИТИ ГОНОР ІЗ БІЙЦІВ?
Про стан правопорядку на наших вулицях і в громадський місцях не писав, мабуть, лише
лінивий. Точніше, най-лінивіший. І все ж: статус-кво на цьому непростому полі
залежить не тільки від вихованості чи, навпаки, кримінальних нахилів жителів, а й від активності (чи пасивності?) міліціонерів.
За два дні до Нового року група
“некволих” підлітків побила штатного працівника
міського Будинку культури, який увечері ніс чергування згідно з графіком.
Наскільки “праведною” була сутичка, свідчить те, що
зловмисників виявилось кілька, а потерпілий - один; що потерпілий після інциденту
близько двох тижнів перебував на лікарняному і ще й до цього часу може
пред’явити на тілі залишки слідів жорстокості хуліганів; що одного з них таки
було затримано у райвідділі міліції,- правда. Ненадовго.
Здавалося б, усе ясно і доволі
нескладний кримінальний епізод потягне втручання міліції, вона працює з
правопорушниками та їх батьками з відповідними наслідками (читай: покаранням),
і подібних епізодів доводиться чекати довго. Бо ті підлітки-забіяки всім закажуть чинити неподобства…
А я вам кажу: ні! Не закажуть.
Бо знають, що все мине безкарно. Такі бійки в Будинку культури стали поганою
традицією, і погіршує ситуацію те, що їх вчиняють хлопці, частина яких
відвідують секцію таеквондо, тобто б’ють професійно, в міру
таланту, сили й жорстокості. Невже про те не відомо міліції?
Чому потерпілого не направили
відразу на судмедекспертизу, а лише через кілька днів? Та й
на швидку дільничний не квапився доправляти побитого чергового по Будинку
культури. Чому наступного дня на дискотеці з’явився підрозділ
“Барс” – випадково чи все ж таки з огляду на подію напередодні? Чи відомо
міліції прізвище затриманого того ж вечора хулігана і
яке він поніс покарання? Він і його друзі – “подільники”?
Нашого колегу правоохоронці підвели до думки: тобі треба – ти й захищайся, доводь свою
невинність (от вам і презумпція!), шукай свідків, дбай про покарання
кривдників. А вони тим часом знаходитимуть нові жертви для свого
спортивно-кримінального вдосконалення. І
не буде бійкам на дискотеці, в центрі міста (!) кінця. Невідворотність
покарання відсутня.
Древні наставляли: шукай, кому вигідно.
Звучить по-блюзнірськи: а, справді, кому вигідно, щоб не припинялись подібні
розбірки в громадських місцях? І міська, і районна влада, треба сказати, досить
регулярно заслуховують на нарадах питання про стан правопорядку. Але ж останнє
слово – за правоохоронцями, покликаними його охороняти.
Порятунок тих, що тонуть –
справа їх же рук, виходить? А що ж професійні рятівники?
Людмила ДОБРОВОЛЬСЬКА, редактор телестудії.
* * *
Тема правопорядку на вулицях
нашого міста є досить актуальною й потребує комплексного підходу,
а оскільки думки, викладені в матеріалі Людмили Добровольської, стосуються лише
впливу на правопорушників з боку правоохоронних органів, то ми вирішили
розширити коло причетних до цієї проблеми, звернувшись за коментарями стосовно
піднятої проблеми до різних структур. Як результат, було вирішено провести
обговорення під
час своєрідного круглого столу на базі райвідділу міліції. Участь в ньому взяли: начальник рай-відділу
Іван Трипуз, його заступник - начальник міліції громадської безпеки - Сергій
Токовенко, заступник міського голови
Олег Пурій, директор міського Будинку культури Анатолій Климак, старший дільничний інспектор Віталій Боцвін та представники засобів масової інформації
ра-йону.
Дискусія між учасниками заходу
виявилась гарячою й емоційною, адже стосувалась розмова не лише роботи
правоохоронців, а й
виховання молоді, перебування її
поза межами власних осель тощо.
Не секрет, що молодь сьогодні
поводить себе не завжди пристойно й досить розкуто.
- Основна увага з боку
патрульної служби ,-
розповідає головний міліціонер району Іван Трипуз, - приділяється
місцям концентрації молоді (кафе, бари).
Як правило, щовечора патрульні здійснюють не менше двох таких відвідувань,
починаючи від поста ДАІ (бар “Вояж”) і закінчуючи торговельним майданчиком біля
супермаркету “Бумі”. Дуже прикро, що
дозвілля молоді (основної її частини) не проходить без оковитої чи інших
спиртних напоїв, внаслідок чого молоді люди починають “з’ясовувати стосунки”.
Словесні конфлікти переростають у бійки. Тож підприємцям - доходи, а міліції - проблеми. На вимогу
керівництва головного управління МВС, на
сьогодні всі чергові частини, в тому числі і наша,
обладнані комп’ютерами і пристроями для
автоматичного запису розмов по лінії 02, й інформація ця зберігається рік. Тож випадків, щоб міліція не з’явилася на виклики, фактично
бути не може. Щодо роботи танцювальних майданчиків, то влітку
діяла дискотека у міському парку в районі стадіону. Молоді люди неодноразово й
там з’ясовували між собою стосунки, тому я запросив до себе на розмову керівника дискотеки (приватну особу) і ми домовились
про те, щоб на постійній основі туди
виділяли наряд міліції. Ці підприємці у відповідь
підтримали нас коштами, які ми,
зазвичай, витрачаємо на бензин. Таким чином, на літній
дискотеці панував відносний спокій. Щодо охорони правопорядку у зимовий та
весняний періоди, то своє дозвілля
молодь в більшості випаків проводить у барах, у п’ятницю та суботу - на дискотеці у міському
Будинку культури. Сам заклад знаходиться на маршруті патрулювання і перебуває під контролем у наряду міліції. Але якщо вхід на танці
коштує 3 грн., то чому б не закласти в цю суму хоча б невеликий відсоток на
забезпечення правопорядку? Була б можливість
заправити черговий автомобіль і під час скупчення людей там би був і автомобіль, і
наряд міліції? Гадаю, це діяло б стримуюче для “надто активних” представників
молоді.
Стосовно правомірності втручання органів
міліції у роботу барів, адже у місті є випадки, коли вони працюють далеко за північ, при тому, що їх робота повинна закінчуватися о
24-й годині. Іван Іванович пояснив, що дану тему він обговорював з міським
головою Миколою Бойченком і спільно вони
визначились, щоб робота подібних закладів обмежувалась 24-ою годиною.
Бари дійсно порушують графік роботи і не закриваються у зазначений час. При
виявленні таких випадків ми складаємо
адміністративні протоколи. Але якщо б було звернення від бармена, що той хоче закрити
заклад, а хтось із відвідувачів не бажає залишати його стін
- безперечно допомогу б надали. Сигнал, звичайно, повинен надходити від працівників. Нещодавно у барі “Рікос” група молоді почала між собою “розбиратися”. Міліція
відразу з’явилася на місце, застерегла
пошкодження майна цього закладу, вивела “любителів розмовляти за допомогою
кулаків” на вулицю. Один з них почав чинити опір працівникам міліції. Дана особа понесла
адміністративне покарання у вигляді штрафу
на 180 грн. Одначе прикро, що коли
дійшло до збору матеріалів про цю подію, то бармен, як
виявляється, про те, що робилося в залі,
“нічого не чув, не бачив і не знає”.
Постало запитання: чи не можна поєднати (у таких випадках)
адміністративний вплив на власника цього бару, який не може забезпечити
правопорядок на своїй (ввіреній йому) комерційній
території і впливати на нього таким чином, не включаючи механізм “моя хата
скраю...”?, на що Сергій Токовенко
зауважив, що коли підприємці звертаються до міської ради на здійснення
торговельної діяльності спиртними напоями, то у договорах зазначається про те, що в обов’язки власника бару входить підтримувати належний санітарний стан і забезпечувати
охорону правопорядку. Це заперечив Олег
Пурій, який сказав, що такого договору не існує і міська рада ні з ким подібних угод не укладає.
Єдине, про що попереджені власники
торговельних закладів, це те, що вони не
повинні продавати спиртні напої і цигарки неповнолітнім. Достатньо одного факту
про порушення цього правила - і вони позбавляться права вести торгівлю, -
запевнив Олег Анатолійович.
У приватних бесідах Людмили Добровольської із вчителями й
батьками звучали масові запитання - чому міліція не наведе порядку на
дискотеці? На що Іван Трипуз пояснив, що
за міжнародними дослідженнями поліція може
вплинути на 1/5 факторів, які спричиняють скоєння правопорушень. Саму
природу правопорушень Іван Іванович назвав явищем соціальним
і всі проблеми скидати на міліцію вважає неправильним. Він схильний до тієї думки, що навчальний і виховний процеси - нероздільні. А з тим
згадав про те, що були часи, коли діяли
батьківські й вчительські патрулі. Це, на думку головного міліціонера
району, впливало дуже ефективно. Адже не
секрет, що підлітки часто-густо “мають 2 обличчя”: у
школі - відмінник, “тихоня”, увечері на
дозвіллі - тиран і веде себе негідно у
громадських місцях. Тож, поява педагога чи батька діє стримуюче.
Іван Іванович впевнено заявляє, що
його працівники “чесно відпрацьовують свої гроші”. Для
прикладу навів такі цифри: у 2006 році працівниками міліції зареєстровано 2500
заяв, що носять ознаки кримінального злочину, і 3000 - іншого характеру. За
цим, безперечно, стоїть велика робота. А от за січень-лютий міліція отримала вже більше 300 заяв. Нині
в рамках загальнодержавної операції відпрацьовуються особи кавказького регіону,
які перебувають на території України. Перевіряються такі особи навіть з виходом на підрозділи їхніх держав (можливо, хтось знаходиться у
розшуку). До прикладу, нещодавно у Ржищеві ми затримали неповнолітнього вірмена, продовжує Іван Трипуз, який вимагав гроші та забрав мобільний телефон у студента. “Гостя” містечка арештовано й порушено кримінальну справу.
А нещодавно нам вночі зателефонували єгері, які у лісі за Балико-Щучинкою виявили землянку. О 6-й ранку ми
знайшли там двох хлопців, з’ясували їх
особистості. Вияснили, що ті знаходяться в розшуку Миронівським рай-відділом за
угон автомобіля. А ось у барі “Лагуш” 2 молодики викрали куртку з грошима
та мобільним телефоном у одного з
відвідувачів. В цей час ніс патрульну службу дільничний Сергій Демиденко, який
по гарячих слідах затримав зловмисника. Ми працюємо добросовісно навіть у тих умовах, що наше забезпечення бажає бути кращим, адже
автомобіль УАЗ у нашому райвідділі - найстаріший у області.
Як пояснити те, запитує Людмила
Добровольська, що нещодавно під час чергової бійки на дискотеці не було поряд жодного
міліціонера? Така ж ситуація була і в переддень Нового
року зі штатним працівником Будинку культури й телестудії. І додала, що у
молоді нема ні поваги, ні боязні до
правоохоронців. Тобто, авторитет їх низький.
На це Іван Трипуз запитав - а
чому ж не викликали міліцію? А з тим - запропонував пройти до комп’ютера, де
фіксуються усі телефонні звернення.
Виявляється, працівники БК мають телефон, але ним чомусь не користуються. Тож,
як з’ясувалося, ніхто нікого не
викликав...
Олег Пурій зауважив, що
знайомився з положенням про кримінальну міліцію у
справах неповнолітніх: 2/3 цієї роботи
йде на попередження злочинів, а 1/3 - на розкриття. “У нас чомусь виходить, що
ми злочини не попереджуємо, - продовжує
Олег Анатолійович, - а вже реагуємо на готові злочини. Дискотека працює всього 2 дні на тиждень.
Плата за неї складає тільки відшкодування витрат на її
організацію (електроенергія, зарплата працівників). І Будинок культури не
комерційна структура, а бюджетна установа, яка не може закладати додаткові
кошти, щоб частину платити правоохоронцям. Це просто протизаконно.
Влітку міська рада поставила для людей лавочки, та
чомусь кожна з них перетворюється вночі
на міні-бар. І жодного протоколу за літо на адмінкомісію на притягнення до
відповідальності не було! Як можна проходити патрульній службі і не реагувати на розпивання спиртних
напоїв? Досить дивно поставилися в державі до пива
і важко притягнути до
відповідальності власника магазину чи
продавця, вважаючи напій неспиртним. Але
у центрі міста на лавочках
розпивати пиво хіба не є порушенням у громадських місцях?
Сергій Токовенко відповів, що по
закону - це не порушення, адже пиво не є спиртним напоєм. Та чому ж тоді й міською радою дозволено приватному підприємцеві
реалізувати напої, в тому числі й
пиво у Будинку культури, де збирається велика кількість неповнолітніх? “Я
вважаю, що в БК пиво повинно бути заборонено!” - додав він.
Як же переломити у молодих людей
вседозволеність і неповагу до правоохоронців, адже хочеться, щоб фраза
“Викличемо міліцію” дисциплінувала? Головний міліціонер вважає,
що діятиме тільки особистий приклад з боку працівників БК, що проводять
дискотеку. Адже часто вони самі перебувають там у
нетверезому стані, зауважив Іван Іванович. Дорослим, залученим до проведення
дозвілля молоді, потрібно бути відпо-відальними насамперед до себе, потім - до інших, знати
психологію молодих людей.
Анатолій Климак вважає гарячими
годинами з 21.30 до 23.30 у п’ятницю та суботу. Тому просить частіше заходити й перевіряти БК у цей час.
Адже, коли є люди в погонах - це все ж “стримуючий фактор”. Сергій
Токовенко запевнив усіх присутніх у
тому, що віднині у приміщенні БК й на його території з метою наведення порядку
саме в цей час буде виставлено пост (2-3 працівники міліції, серед яких - офіцер), який охоронятиме
громадський порядок, допоки не стабілізується ситуація. А з тим і розібратися -
чи продавати пиво нашим дітям, які відвідують дискотеку з 14 років, чи ні? Ось тут можуть подискутувати і вчителі, і батьки.
Олег Пурій наполягає на своєчасних повідомленнях і
протоколах від правоохоронців, щоб
також своєчасно зреагувати і
міській раді на порушення. А з тим
додав, що за першого випадку продажу неповнолітнім спиртних напоїв та
цигарок - приватні підприємці отримають попередження,
за другим - їх позбавлять ліцензії на
право вести торгівлю. Крім того,
заступник мера міста акцентував на негідних “традиціях” правоохоронників. Тож ,бачив на власні
очі, як молоді люди виходили з бару “Рікос” і до них підійшли міліціонери. Те, що вони добре знайомі, було
видно з наступного: міліціонер знімає шапку і вони стукаються лобами (!) Але ж
міліціонер у формі, він - на службі! Звідси й
авторитет...
Сама дискотека проходить не у
залі БК, а у... фойє.
Насправді, там дуже тісно і це навіть провокує
молодих людей до з’ясовування стосунків, адже вони штовхаються і тиснуть
один одного. Але причиною того, що танці
проходять у фойє, а не в паркетному залі, пояснив
Анатолій Климак, є те, що після кожного такого вечора юнаки та дівчата залишають понівечене приміщення.
Відтак у ДСП побито дірки, обдерта плитка і маса жуйок на підлозі,
які не можна прибрати. Не новина, що
молоді люди не тільки напідпитку, а й “обкурені”.
“Скляні” очі, стан заторможеності (запах відсутній) кажуть самі за себе.
Виховання дітей, зауважує Анатолій Олександрович, на дуже низькому рівні. І дівчата - не виняток.
Щодо
наслідків за ступенем тяжкості ушкоджень
(середні, легкі, тяжкі), нам пояснили: кримінальну справу порушують при
середніх і тяжких тілесних ушкодженнях, а
при легких - відмовляють. Відтак за минулий рік відмовних матеріалів аж
800! Переломи, наприклад, відносяться до
середніх тілесних ушкоджень, струс головного мозку - до легких. А також, якщо
крадіжка майна на суму менше 600 грн. -
у порушенні кримінальної справи також відмовляють. Напевне, це викличе певні
емоції, бо згодиться з цим не кожен. Але правоохоронці діють у
рамках закону, який
переступати права не мають.
Іван Трипуз запевнив усіх
присутніх, що ситуація в районі
контролююча і вони, правоохоронці, здатні захистити жителів
району. “За потреби - спецпідрозділ
“Барс” завжди зреагує на наші звернення і надасть допомогу”, - сказав головний
міліціонер району.
Наталія КРАВЕЦЬ.
ЯКІ В РОКИ ВІЙНИ
МЕНІ СТАЛИ РІДНИМИ
Я, Бойко Ольга Полікарпівна,
нині Сосюра, родом із с. Черняхів. Життя проходить, а думки часто вертають нас у дитинство, а точніше - у повоєнні роки.
Було це у 1942-1943 р.р. Війна,
жорстокі бої проходили від самого Дніпра
і до Черняхова. Страшно те, що дніпровські села горіли, а людей як худобу,
великими табунами німці гнали невідомо
куди. Однієї ночі до нас у вікно постукали люди і попросились погрітися і
переночувати (стояли люті морози). Хата наша була
маленька - піч, столик і піл. Але людей ми пустили. Вони залишилися в нас до весни. Це були тітка Улита і її
син Микола. Микола був старший за мого брата Миколу. Моєму
братові було близько 8 років, а старшому
- років 10-12. Два Миколи дуже сильно подружились. В нашій
малій хатинці було тісно, але сварок
ніколи не було. Коли німці відступили, два Миколи ходили за село шукати їсти.
Через дві хати була німецька
комендатура. Німці усе, що можна було, з хат і погребів позабирали собі.Забирали не тільки їжу, а
й столи, стільці, посуд, свійських тварин.
Наша нова сім’я була із Стайок. Тітка Улита
також десь ходила, але я не знаю куди, можливо, навідувалась у рідне село... Хата їхня була спалена.
В моїй
пам’яті залишились дуже теплі спогади
про цих людей. Вони були дуже чуйними, добрими, що не відчувалось того, що вони не наші. Наша родина їх любила. З
настанням весни тітка Улита зі своїм Миколою пішли додому. Пішли
ні з чим - з єдиним вузликом у руках. Але і ми були такими бідними. Та все ж... у хаті, а їхню - спалили...
Допомогти матеріально їм на той час у наших батьків не
було чим. Якось у 60-х роках приїхала додому, а батько
мені каже: “Микола приїжджав із Стайок...” Але я його не бачила. І взагалі ніколи не бачила
відтоді, як вони пішли додому. Я б дуже хотіла знати -
як склалося їхнє життя. Тітки Улити, напевно,
уже немає в живих, а Микола, я надіюся, живий. Прізвища
його не знаю.
Прошу, надрукуйте цей лист,
можливо, хтось по іменах упізнає себе чи своїх родичів
і обізветься. У Черняхові з моїх родичів
ніхто не проживає. Я залишилась одна, мені 67 років.
Нині моя
адреса: м. Миронівка, вул. Дзержинського, 1, Сосюра О. П., телефон 8(274)
5-35-90.