№№ 32-33 від 27 квітня, 4 травня
2007 року
АВТОПРОБІГ НА
ЧЕСТЬ ПЕРЕМОГИ – ЧЕРЕЗ БАЛИКО-ЩУЧИНКУ
ЧОРНОБИЛЬ - НАША СПІЛЬНА БІДА
Аварію на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 року, часто
називають найбільшою катастрофою, спричиненою людською діяльністю. З огляду на її психологічні наслідки та загальний страх,
викликаний в цілому світі, це, можливо, й так... За словами завідуючої поліклініки
Кагарлицької ЦРЛ Валентини Павловської, хвороби серцево-судинної, ендокринної
систем та онкологія серед ліквідаторів району займають
перші місця.
Вже 4 роки у Кагарлицькому районі діє Спілка інвалідів Чорнобиля. Наша бесіда - з її керівником Іваном ТУЗЕНКОМ.
- Іване
Сергійовичу, коли і з якою метою створено вашу
спілку?
- 16 березня 2003 року
відбулись наші перші збори. Тож, нашій організації, відповідно, 4 роки.
Створена вона була з метою захисту інтересів соціально
незахищених верств населення, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Найперше питання, що ми підняли, - проїзд (перевезення) для пільгових
категорій. Свого часу ми зверталися і в районну держадміністрацію, і в
управління соці-ального захисту населення, і в ПП
“Ягуар”. На сьогодні це питання вже закрите. А ось у минулому році
передбачалось підняття пенсій
“чорнобильцям”-ліквідаторам. Ми звернулися з листом у Міністерство праці з
пропозицією як провести розрахунок цих пенсій. І отримали відповідь, що
пропозиції при опрацюванні законопроекту будуть враховані. Тож, якась наша
маленька часточка в цьому також є. Постійно маємо контакт з керівництвом Центральної районної
лікарні стосовно забезпечення
медикаментами ліквідаторів.
- Скільки осіб налічує
спілка? Хто входить до її складу?
- Офіційно - 80, неофіційно -
близько 120. Спочатку, як тільки-но створилась організація, було 42 чоловіки. Діяльність спілки
забезпечую я та мій заступник Юрій
Литвин, голова ревізійної комісії Юрій Циганок, Юрій Коркішко, Надія Тузенко та ін.
У нас є офіційний бланк, який заповнюється при вступі
в організацію. Спроба збирати внески на діяльність спілки розвитку не набула, тому усіляку писанину і розтрати на неї
доводиться здійс-нювати за власні
кошти. Нещодавно я спілкувався з головою
Богуславської спілки, який повідав, що
на початку кожного року вони
звертаються до адміністрації з проханням про виділення коштів на потреби їх громадської
організації - конкретно на поховання та оздоровлення. Ми також зробили таку
спробу, але пройшло 4 місяці і відповіді
поки що немає.
Щомісяця останньої середи з 9-ї
до 10-ї години актив спілки, який становить близько 20 чоловік, збирається у малому залі міського Будинку
культури. Дякуючи міському голові Миколі Бойченку та директору БК Анатолію Климаку, які надають для зібрання приміщення, “чорнобильці” мають
змогу зустрітися і обговорити свої проблеми.
- Чи спілкуєтесь ви з членами та-ких спілок
з ін- ших, сусідніх ра-йонів?
- У 2005 році з’явився закон
про надання статусу інвалідів війни з доповненнями.
Раніше його мали тільки військовозобов’язані, міліція (ті, що були у
Чорнобилі), а тепер і інші категорії - учасники ліквідації, якщо вони входили у
формування цивільної оборони. Ми звернулися в АТП, де я працював, а також у Міністерство
праці, щоб нам дали більш конкретні роз’яснення
- хто саме має право на отримання цього статусу. Для нас, кагарличан, було важко
відновити якісь документи. А от Сквира і Біла Церква
ці проблеми вже вирішили, а відтак стали для нас певним “дороговказом”. Тому
ми знову почали наполегливо добиватися
своїх прав. Як виявилось пізніше, у автопарку всі ці
документи були і на сьогодні дають
відповідні довідки. На їх підставі та
інших документів й видаються довідки на посвідчення інвалідів війни. З 2006-го року ми
співпрацюємо з між-народною організацією “Союз рабочих Чернобыля”. Ось
вже 2 рази ми отримали від них гуманітарну допомогу, медикаменти, а кілька
разів - й допомогу юридичного плану.
- Чи залишились яскраві враження з часу подій, пов’язаних з катастрофою?
І. С. Тузенко: - Я працював у
тій зоні з 3-го по 31 січня 1987 року, перевозив будівельні матеріали. Це були для мене звичайні робочі будні.
Ю. М. Литвин, заступник голови
спілки: - 26-27 квітня я був при евакуації людей з Прип’яті. Близько 12-ї
години ночі нас із райвідділу міліції підняли по
тривозі. Тож, такі, як і я, міліціонери
- Кучеренко, Танченко, Ліщук - супроводжували колону автобусів. Звичайно, ніхто
не брав із собою ніяких противогазів, все проходило швидко і ніхто практично нічого не знав про небезпеку. Між людьми, яких перевозили,
звичайно, була паніка, плакали діти. Ось
такі моменти людського горя запам’ятовуються
надовго... Але наказ є наказ. Ми виконували
його добросовісно.
- Як реагує на ваші звернення наша районна влада?
- У минулому році ми
звернулися у Кагарлицьку РДА, щоб нам до
20-ї річниці надали
посильну матеріальну допомогу. Тож, ми дякуємо голові РДА Тамарі Телеш
та її заступнику Зіновію
Лялюку за те, що вони відреагували на
наше прохання, нагородили наших людей грамотами, а відтак найактивніші з них (8
чоловік) у вигляді спонсорської допомоги отримали кошти. Наші звернення були і
до начальника АТП Юрія Півторидядька, який також
виділив кошти. Фірма “Кагма” не забула про нас, надавши допомогу у вигляді
пайків зі своєї продукції.
Від імені керівництва спілки і
себе особисто хочу усім побажати міцного здоров’я, радості від дітей, достатку та
благополуччя в родинах.
Бесіду вела
Наталія КРАВЕЦЬ.
КАДРИ МИНАЮТЬ СЕЛО
У понеділок, 23 квітня, до
Шпендів-ської сільської ради, де проходили
загальні збори селян, зійшлося близько тридцяти шпендівчан. Основну її частину становили пенсіонери.
У зібранні взяли участь перший
заступник голови РДА Зіновій Лялюк, заступник
головного лікаря Кагарлицької ЦРЛ Борис Горбань, дільничний інспектор Сергій
Демиденко. Незважаючи на малу чисельність присутніх, у
залі панувала напружена атмосфера, дискусії виявились гарячими.
Голова села Микола Скиба
прозвітував перед односельцями про роботу виконкому сільської ради за 2006 рік, відмітив позитивні і негативні сторони життя села
загалом.
Представник фірми-орендаря
“Агрофорт” Василь Черничко у своєму виступі зазначив, що на рахунку цієї фірми - відремонтований ФАП та інші добрі
справи. У народі кажуть,
зауважив він, - культуру визначають за
станом кладовища, по ставленню людей до святих місць. Тому
закликав селян постійно займатися благоустроєм як села, так і цвинтаря. А
відтак час від часу вирубувати поросль,
що відходить. Техніку, яка потрібна для
роботи, він надає і пообіцяв надавати надалі, виділяє робочих для упорядкування,
а от що стосується допоміжних робочих
рук - це справа, звичайно, самих селян. У перспективі пана Черничка зайнятися
ремонтом доріг у селі.
Хвилює жителів Шпендівки відсутність
фельдшера у селі. Борис Горбань
роз’яснив ситуацію: більше як у 10 населених пунктах району стоїть аналогічна
проблема. Проханню пенсіонерів затвердити місцеву медсестру на
посаду фельдшера Борис Володимирович відмовив. Адже
щоб бути лікарем, зауважив він, потрібна спеціальна
освіта. А відтак медсестра не може і не
має права встановлювати діагнози і
призначати лікування, а тільки виконувати призначення лікаря. Інша справа - якщо медсестра
здобуде відповідну освіту. Кадрова
проблема сільських медиків - це щоденні клопоти керівництва ЦРЛ. І головний
лікар, і його заступники ведуть розмови з дирекцією медичних вузів, їх випускниками, шукають різні альтернативи.
Річ у тім, що після навчання молодь не хоче їхати до
села - “безперспективно”. Єдиний вихід лікарі вбачають у тому, щоб “кувати
місцеві кадри”. Учень чи учениця, які
добре навчаються у школі і мають бажання вчитися, стати лікарем і залишитися після навчання у селі, мають можливість отримати відповідні
направлення на навчання і після йо-го
закінчення гарантоване місце роботи. Між
ін-шим, за таким принципом працюють і правоохоронці.
Все ж висловлювання “Пожалійте
наше село!”, “Мені сьогодні потрібно робити уколи, а не через 4 роки, коли
вивчать якусь школярку...” та інші не залишають байдужими ані Бориса Горбаня,
ані Зіновія Лялюка. Тому від Зіновія
Омеляновича прозвучала альтернативна думка:
тричі на тиждень в село приїжджатиме фельдшер і буде проводити прийом хворих, а місцева медсестра, яка
працювала у ФАПі раніше, займеться своєю
справою. Бо ж про роботу
і особисті людські якості колишньої медсестри Валентини Коваленко від селян
прозвучали саме позитивні відгуки. Зіновій Лялюк
пообіцяв відпрацювати дане питання з керівництвом ЦРЛ і дав слово, що з 4
травня цей “двигун” запрацює. Звучали нарікання від людей на роботу “швидкої
допомоги”. Мовляв, “Не приїжджають, коли
викликаємо”, або “Требують гроші за бензин, коли приїхали...”. Все ж, це питання
спірне. Щоб такі випадки не носили назви
безпідставних звинувачень,
потрібні факти:: число, день, час, коли надійшов дзві-нок.
Усі телефонні звернення фіксуються у книзі
реєстрації, крім того, служба “швидкої допомоги” оснащена телефоном з
автоматичним визначенням номера (АОНом), який у своїй
технічній пам’яті тримає час звернення і номер, з якого телефонують. Тож, як
мова зайшла про те, щоб назвати число звернення, “надактивні” селяни розвели тільки руками:
мовляв, “Хіба запам’ятаєш?”. Якщо ж все-таки подібні випадки трапляються,
потрібно інформувати про це голову села, керівництво райлікарні та РДА.
Автомобілів “швидкої” на сьогодні у районі вистачає,
та й медицина теж належно профінансована. Тож, проблем бути не
повинно.
Виготовлення і збут самогону -
головний біль не тільки для правоохоронців, а й самих
жителів, - зауважив дільничний Сергій Демиденко. Тож, нагадав шпендівчанам про
покарання у разі порушення законодавства. А з тим
наголосив про заборону посіву маку. Нещодавно Сергій
Миколайович відвідав і місцеву школу, де провів профілактичну
бесіду з учнями.
Від людей звучали запитання:
“Чому не виплачують “оздоровчих”?, “Куди здати худобу?”, “Чому балон газу не
завжди коштує однаково?” та інші.
Відповіді на них надавав шпендівчанам Зіновій Лялюк.
Якщо в пенсіонерів відчувалась
ностальгія за далекими добрими
радянськими часами, то учасникам художньої самодіяльності місцевого Будинку культури на
чолі з їх художнім керівником Петром Ткаченком можна було тільки позаздрити. Пісні,
які вони заспівали для своїх односельців
- патріотичні та життєві - вразили присутніх до щему. А продекламовані
школярами вірші Великого Кобзаря залишили глибокий слід у
душах селян.
Наталія КРАВЕЦЬ.
А МЕНЕДЖЕРИ
ХТО?
Одним із
найбільших орендарів земельних та майнових паїв, що на сьогодні ведуть
виробничу діяльність на Кагарличчині, є ЗАТ “Міжнародна агропромислова
корпорація”. До її
складу входять ВСП “Агропереробка”, ПСП “Росава”, Агрофірма “Слобідська”, ВСП
“АФ “Мир”, “Переселенська”, “Черняхівська”. І хоча загалом виробничі
показники корпорації в районі одні з
найкращих, та при більш прискіпливому розгляді справ виявляється разюча
відмінність у результатах господарювання по різних
підрозділах МАКу. Окрім того, різниться ситуація і
щодо своєчасності виплати заробітної плати. Причому керівники господарств, де
допускаються ці порушення - ставлять їх у вину керівництву корпорації, останні ж навпаки -
покладають відповідальність на директорів ВСП.
З метою
розставити крапки над “і” та покласти край недомовкам та суперечностям у цьому
напрямі ситуацію коментує президент ЗАТ “Міжнародна агропромислова корпорація” Володимир Бортник.
Сьогодні в багатьох
пра-цівників наших господарств і орендодавців побутує хибна думка, що, мовляв,
МАК має зі своїх підприємств величезні прибутки, при
цьому неналежно винагороджуючи працівників і вкладаючи мізер у виробництво.
Проте, - це міф. За останні п’ять років
ми лише вкладали в розвиток наших підприємств,
постійно нарощуючи суми кредитів. Наприклад,
минулорічні кредити складали 67 мільйонів гривень, позаминулорічні – 40,
а в 2007 році плануємо залучити близько 80 мільйонів кредитних ресурсів.
Одночасно з цим із таких господарств, як ВСП “Переселенська”, “Мир”,
“Черняхівська” ми поки що не мали ніяких прибутків. Причому в перші 5 років ми
на це і не сподівались. Адже розуміємо, що в землю
спочатку потрібно вкласти: вивести з полів бу-р’яни,
забезпечити добривами, засобами захисту, якісним насінням, сучасною тех-нікою. Розуміли ми й становище на ринку сільськогосподарської продукції.
Одначе сьогодні ціновий фактор можна назвати досить сприятливим, з нашого боку
йде належне фінансування й мате-ріальне забезпечення господарств, тож, вважаю,
що на даному етапі все залежить від менеджменту на місцях, від уміння керівника
ВСП організувати роботу.
Відносно наших стосунків із
керівниками підрозділів, а вони працюють за контрактом
і відповідно отримують заробітну плату в корпорації, то, на мою думку, їм
створюються більш ніж сприятливі умови для ефективної діяльності. В нас діє
система особистої мотивації керівництва: при виконанні доведених із корпорації
планів, керівнику , як преміальні, виплачується до 10%
прибутку. От і по- рахуйте: зарплата директора ВСП від 2,8
до 5 тисяч гривень на місяць, плюс відсоток за результатами діяльності, який
може скласти від 40 до 120 тисяч доларів
(!), окрім того, дехто з керівників ще й нараховує собі паралельно зарплату в
господарстві. Як на мене, мотивів працювати з повною віддачею й виконувати
доведені плани більш ніж достатньо.
Не забули ми й про соці-альний аспект - контрактом також передбачено, що в разі
виконання й перевиконання планів до 50% прибутку залишаються в господарстві й
можуть бути використані директором за таким принципом: 10% - на
соціально-культурну сферу села, допомогу працівникам на лікування, матеріальну
й спонсорську допомогу тощо. В наших планах по району надання такої допомоги
мало б складати близько 800 тисяч гривень, і розпоряджатись ними має саме
керівник без погодження з центром. Наступні 30% - на додаткову мотивацію
працівників, забезпечення належних
санітарно-побутових умов праці.
Ще 10% - це ті кошти, про які я говорив раніше.
Адже і село, й господарство, які розташовані на його території, були завжди тісно пов’язані між собою. Ми хочемо, щоб директор підприємства був не лише його керівником, а й господарем, мав авторитет серед людей в селі.
Одначе...
Є давня приказка: ”Хліб не той,
що на полі, а той, що в коморі”. Й тут по трьох вищеназваних господарствах
кояться дивні речі: на полі все начебто добре, все свідчить
про високі майбутні врожаї, а в коморі – пусто.
Сьогодні сільське господарство
працює в умовах жорсткої конкуренції і тому ми маємо постійно йти попереду. А
це можливо лише за рахунок прибуткової діяльності. Спитаєте,
чи можна сьогодні отримати в сільському господарстві нормальний прибуток?
Наведу приклад: нині маємо ціну на кукурудзу 700 гривень ( ми
так і планували). За нашими розрахунками для отримання
70 центнерів із гектара сухого зерна кукурудзи потрібно вкласти максимум 2,5
тисячі гривень. Але й прибуток складе близько 100%. І
так за нашими розрахунками не лише з
кукурудзою. Тому я не розумію, як можна примудрятись отримувати збитки, адже
врожаї у наших господарствах високі.
Стосовно тваринництва
погоджусь, що виробництво м’яса останнім часом є
збитковим, або з нульовою рентабельністю. Молоко ж – прибуткове. І якщо зернова
продукція в нас реалізовується централізовано, через корпорацію, то продаж
продукції тваринництва ми віддаємо господарствам, залишаємо в їхнє
розпорядження й виручені від цього кошти. При цьому зазначаємо, що в першу чергу вони мають йти на
виплату заробітної плати.
Однак директори трьох ВСП поводять себе досить незрозумілим чином - за
результатами господарської діяльності за минулий рік в
цих господарствах ми маємо 5,8 мільйона
збитків. Тобто, результати їх господарювання повністю негативні. Й при цьому
вся вина звалюється на корпорацію в моїй особі: коштів на зарплату їм не дає
Бортник, матеріальних ресурсів не дає знову Бортник, всі
їхні біди виходять від Бортника.
З огляду на невідповідність того, що ми вкладаємо,
тому, що отримуємо в дійсності, ми провели внутрішні розслідування причин
збитковості, результатом яких стало виявлення цілого ряду зловживань
керівниками. На основі
виявлених фактів 25 квітня 2007 року було звільнено директора – віце-президента
ВСП “Агрофірма ”Черняхівська” Олексія Тищенка. Я хочу процитувати частину
наказу про його звільнення, де практично вказано причини збитковості,
несвоєчасної виплати заробітних плат та те скільки корпорація вклала в дане підприємство й що з цього отримала. А також допоможе
зрозуміти механізм стосунків “корпорація
- сільгоспформування”.
“Між закритим акціонерним
товариством „Міжнародна агропромислова корпорація” та Тищенком Олексієм
Степановичем був укладений контракт, згідно з яким Тищенко О.С. був призначений
на посаду директора - віце-президента
відособленого структурного підрозділу
„Агрофірма „Черняхівська” (надалі агрофірма) закритого акціонерного товариства
„Міжнародна агропромислова корпорація” (надалі - корпорація) на строк до 31.
07. 2007 року.
Тищенко О.С., як директор
агрофірми, зобов’язувався забезпечити рентабельну роботу агрофірми, ефективне
використання коштів і збереження закріпленого за агрофірмою та орендованого
корпорацією майна, виконання показників виробничої програми, затвердженої
наказом корпорації ... Контрактом передбачалася спеціальна система мотивації за
виконання плану прибутку в розмірі 607 тис. грн.
винагороди для працівників агрофірми, в тому числі для Тищенка О.С. - 205 тис.грн.
Під узяті за контрактом зобов’язання, корпорація
про-фінансувала агрофірму на загальну суму 7398,6 тис.грн., з яких насіння,
добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали та запасні частини
- 6040,6 тис.грн., кошти цільового фінансування - 699,7 тис.грн. Для виконання
запланованих обсягів робіт за погодженням з агрофірмою був установлений річний фонд оплати праці в сумі 765,0 тис.грн. Визначений
фонд оплати праці повністю покривався за рахунок доходів від
реалізації продукції тваринництва, який згідно з погодженим планом становив
911,0 тис.грн.
Проте, незважаючи на
збалансованість планів виробництва сільськогосподарської продукції й джерел
фінансування, аналіз виконання ВСП „Агрофірма „Черняхівська” виробничої
програми на 2006 рік та контракту з її директором
Тищенком О.С. свідчить про значне невиконання планових показників виробництва
сільгосппродукції, отримання збитків, що призвело до заборгованості із
заробітної плати та перед фондами соціального та
пенсійного обов’язкового соціального страхування, несвоєчасних і неповних
розрахунків із власниками земельних та майнових паїв.
Замість очікуваних доходів від виробництва сільгосппродукції в обсязі 12050,0 тис.грн.
фактичний дохід склав 9140,0 тис.грн., недоотримано продукції рослинництва на суму
2534,0 тис.грн., тваринництва - 376,0 тис.грн. При планових витратах 9287,0 тис.грн. фактичні склали
9634,0 тис. грн., внаслідок цього збиток складає 494,0 тис. грн.
Наказами корпорації було
визначено, що кошти, які надходять від реалізації тваринницької продукції,
направляються виключно на виплату заробітної плати, а також заборонялось
фінансування інших витрат у разі невиплати заробітної
плати. Проте, тільки за період з жовтня 2006 року по березень 2007 року
директором агрофірми Тищенком О.С. було придбано за готівку
матеріально-технічних ресурсів та оплачені послуги на загальну суму 117 тис.
грн., сума виплаченої.заробітної плати складає лише 109,2 тис.
грн. В цілому в 2006 році агрофірма мала джерела для
виплати заробітної плати та сплати податків, які наді-йшли
від фактичної реалізації продукції тваринництва, та коштів, наданих
корпорацією, на загальну суму 1234,7 тис.грн., що забезпечувало виплату
нарахованої заробітної плати в сумі 990,1 тис.грн., проте заборгованість із
заробітної плати за 2006 рік склала 332,7 тис.грн.
При
перевірках окремих питань виробничо-господарської діяльності агрофірми виявлені
непоодинокі факти грубого порушення з боку директора агрофірми Тищенка О.С.
умов контракту, пов’язаних із раціональним використанням матеріально-технічних
та фінансових ресурсів агрофірми. Так, розрахунки з бригадами, найманими на прополку цукрових буряків та
виконання будівельних робіт, проводилися без визначення обсягів виконаних
робіт, що призвело до несанкціонованої реалізації 56,5 тонн зерна пшениці, а
проїзд бригад до місця проживання всупереч укладеним договорам проводився
двічі. В результаті відсутності щоденного обліку зерна
на збиранні ранніх зернових культур агрофірмою було втрачено
127,9 тонн зерна пшениці, які за документами були відправлені на збереження на
ВСП „Агропереробка”, але туди не були доставлені. За рахунок коштів агрофірми
проводилася оплата витрат ПСП „Черняхівська”, директором якої був Тищенко О.С.,
зокрема, експертна оцінка приміщення магазину, який належить ПСП „Черняхівська”
та орендна плата власникам земельних паїв, які
передали свої земельні ділянки в оренду ПСП „Черняхівська”.
В ході контрольних заходів, які
проводилися під час збирання цукрових буряків на
полях, орендованих ЗАТ “Корпорація “МАК”, було встановлено, що на ВАТ
“Кагарлицький цукровий завод” у листопаді 2006 року були здані цукрові буряки
від фізичної особи гр. Тищенка Олексія Степановича. Перевіркою встановлено, що
здані буряки були зібрані на полі №2 ВСП „Агрофірма “Черняхівська”, посів та вирощування яких проводились корпорацією. Усього
Тищенком О.С., як фізичною особою, було здано на ВАТ “Кагарлицький цукровий
завод” на власне ім’я 1066 тонн цукрових буряків. Оціночна вартість цукру та
іншої продукції, отриманої від переробки зазначеної кількості цукрових буряків,
складає понад 200 тис. грн. Ці кошти були вилучені із загального доходу агрофірми, за
рахунок яких директор агрофірми Тищенко О.С. міг би повністю й своєчасно
розрахуватися із заробітної плати з працівниками агрофірми.
Виходячи з викладеного,
наказую:1. У зв’язку з невиконанням наказів закритого
акціонерного товариства „Міжнародна
агропромислова корпорація”, а також у
зв’язку із порушенням пп.
2.2.4 та 6.3.1
Контракту звільнити з підстав,
передбачених контрактом, із посади директора - віце-президента ВСП
“Агрофірма „Черняхівська” Тищенка Олексія Степановича згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП
України.
2. За матеріалами перевірок, що
свідчать про зловживання гр. Тищенком О.С. службовим
становищем із метою особистого збагачення в особливо великих розмірах, що
призвело до збиткової роботи ВСП „Агрофірма „Черняхівська” та невиплати
заробітної плати її працівникам, направити відповідні матеріали до
правоохоронних та податкових органів.
Чи піддаються
поясненню дії цього керівника, якими були поставлено на межу виживання
господарство, фактично спровоковано незадоволення його працівників та кинуто
тінь на ім‘я корпорації?
Нині триває розслідування у ВСП “Агрофірма ”Мир”.
За її результатами, з нашого боку теж
будуть прийняті відповідні заходи.
Звертаючись до тих людей, хто здає в оренду корпорації земельні та майнові
паї, працює в її господарствах, хочу зазначити: ми не “одноденки”, й не маємо
на меті наживатись на вашій праці й вашому багатстві - землі. Наша мета -
працювати й отримувати прибуток для спільного
блага. У відповідь же хочеться розуміння того, що ніщо не дається дарма,
а високі заробітні плати, підтримка сільської громади
залежать і від вас.
АВТОПРОБІГ НА ЧЕСТЬ ПЕРЕМОГИ
–
ЧЕРЕЗ БАЛИКО-ЩУЧИНКУ
У п‘ятницю, 27 квітня, до Балико-Щучинки завітав незвичайний автокортеж - через це село Кагарличчини пройшов маршрут міжнародного автопробігу по містам-героям, присвяченого святкуванню 62-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Учасники акції рзповіли, що автопробіг проводиться Авторадіоклубом міста Москви та інших міст Росії з метою увіковічнення пам’яті загиблих воїнів
та історико-патріотичного виховання молоді.
Маршрут пробігу пролягає по території Росії, України, Білорусі. А його
загальна протяжність складає більше 5000 км. Урочистий старт відбувся у Москві 24 квітня 2007 року, фінішуватиме акція на тому ж місці 9 травня.
Учасники автопробігу у
кількості близько 20 чоловік проводять
урочисті зустрічі,мітинги за участю жителів, ветеранів сіл та міст, через які пролягає
їх шлях , а з тим покладають вінки й
квіти 
до пам’ятників захисників Вітчизни.
У кожному 
з міст-героїв у спеціальні капсули збирають землю
з місць боїв. Птім
капсулиякі буде передано у музеї Москви,
Бресту та Києва.
У мітингу на меморіальному
комплексу “Букринський плацдарм”, що біля Балико-Щучинки, крім учасників
автопробігу взяли участь голова Кагарлицької райдержадміністрації Тамара
Телеш,працівники відділу культури
райдержадмінісмтрації, студенти та викладачі Стрітівської Вищої педагогічної
школи кобзарського мистецтва, ветерани Великої Вітчизняної
війни, працівники місцевого музею, школярі та жителі села. Тамара Телеш у
своєму виступі привітала учасників заходу,
подякувала ветеранам за їх подвиг та подарувала учасникам автопробігу на згадку
про Кагарличчину книги “На землі Кагарлицькій”.
Наталія КРАВЕЦЬ.