№№ 37-38 від 18-22 травня 2007
року
Тетяна Богданець: «Лише за допомоги
односельчан наші задуми стають реальністю»
ПЕРШИЙ МУЗЕЙ КАГАРЛИЦЬКОГО РАЙОНУ
ознака присутності свого (В. Ключевський)
ДРЕВНЯ І ВІЧНО МОЛОДА ЗЕМЛЯ
У минулі пятницю та суботу в Києві пройшли
врочистості, присвячені 75-річчю утворення столичної області. В їх рамках в
Українському домі було проведено інвестиційний форум “Стратегія Київщини:
Партнерство. Інвестиції. Розвиток” за участю Президента України Віктора Ющенка,
голів ОДА Віри Ульянченко та облради Володимира Майбоженка, представників
вітчизняних та зарубіжних владних і бізнесових кіл. А на майданчику біля Національного палацу
мистецтв “Україна” в павільйонах, стилізованих під житла трипільців, кожен із
районів Київщини презентував економічні та культурні досягнення
власних територій.
Завершенням урочистостей став
святковий концерт за участю як професійних артистів, так і аматорів сцени з
районів Київщини.
«ЛИШЕ ЗА ДОПОМОГИ
ОДНОСЕЛЬЧАН НАШІ ЗАДУМИ СТАЮТЬ РЕАЛЬНІСТЮ»
Богданець Тетяна Василівна. Народилася 10 червня 1973
року в с.Новосілки. В 2001 році закінчила Ржищівський будівельний технікум за
спеціальністю економіст. З 23 липня 1999 року по 18 квітня 2006 року працювала
секретарем Новосілківської сільської ради. Нині – голова села Новосілки.
- Тетяно Василівно, за рік Вашого
перебування на посаді сільського голови можна помітити приємну тенденцію: Ваша
передвиборна програма виконується прискореними темпами. Чи не так?
- Дійсно, багато пунктів
передвиборної програми вже виконано, але з кожним днем роботи додається –
з’являються нові проблеми, нові завдання. 2006 рік для нашої громади був роком
надій і сподівань, насичений проблемами різного характеру, серед яких
найболючіші — це соціальні. В 2006 році було проведено 6 пленарних засідань, на
яких розглянуто 44 питання, більша частина
з яких пов’язані з благоустроєм, соціальним обслуговуванням населення,
роботою закладів культури, медицини, торгівлі.
Члени виконкому та депутатський
корпус добросовісно і відповідально ставляться до своїх обов’язків, адже всі ми
працюємо для блага нашої громади. Звісно, що багато ще над чим потрібно
працювати і мені, і депутатам загалом, щоб суттєво покращити умови життя
мешканців села. Адже саме завдяки підтримці та допомозі односельчан наші задуми
стають реальністю. Серед них я виділила
б, передусім, ямковий ремонт доріг з твердим покриттям від вул. Радянська до вул.Шевченка. На ці
потреби було використано 10 тонн 300 кг асфальту за рахунок спонсорської
допомоги, наданої ДП “Ферми ДАНАМ”, ПП “Аліщук”, ПП “Терпай”, ФГ “Колос”. Було
проведено косметичний ремонт приміщення сільської ради, а також встановлено
електроконвектори за рахунок спонсорської допомоги, наданої депутатом районної
ради Наталією Юрчишиною. Відремонтовано також дах приміщення ФАПу. Для
бібліотеки та церкви за рахунок, знову ж таки спонсора Н.Юрчишиної, придбано
електрообігрівачі. Проте, і я це добре розумію, потрібно не лише сподіватися на
спонсорську допомогу, а й шукати нові шляхи поповнення бюджету, в тому числі -
збільшення плати за оренду землі.
- Чи задоволені Ви роботою
навчальних закладів села?
- Так. І хоча в нашій школі
навчається лише 22 учні, в ній
по-сімейному затишно. Школярі забезпечуються калорійними сніданками та обідами.
Для здешевлення харчування на пришкільних навчально-дослідних ділянках
вирощуються овочі. Навчальний заклад працює в належних умовах. Діти постійно
залучаються до програм оздоровлення. Так, за минулий рік було оздоровлено
60% учнів. За рахунок спонсорської допомоги ДП “Ферми
ДАНАМ” зроблено перекриття спортзалу. За кошти, надані Наталією Юрчишиною, були придбані для учнів квитки на
новорічне свято. Тож про діток дбаємо всі гуртом – і влада, і батьки, і
підприємці.
- У Новосілках є
фельдшерсько-акушерський пункт, проте, наскільки нам відомо, медпрацівника
немає. Як Ви вирішуєте цю проблему?
- На території Новосілківської
сільської ради проживає 325 жителів (в т.ч. 49 дітей). Більшість - жителі
пенсійного віку. В зв’язку з цим проблема якісного медичного обслуговування
населення є чи не найголовнішою. На жаль, на сьогоднішній день медична допомога
надається лише за викликом швидкої допомоги. Цього, безперечно, недостатньо.
Окрім того, жителям села донедавна ніде було навіть придбати медикаменти.
Щоправда на останньому сході жителів села, на якому були присутні керівники райдержадміністрації,
було зроблено перші кроки у вирішенні цього питання. Відтепер, принаймні один
раз на тиждень, у Новосілки буде приїжджати з райаптеки медпрацівник, який
реалізовуватиме для населення медикаменти. Що ж до фельдшера, який би працював
у Новосілківському ФАПі, – то це питання залишається відкритим і, на жаль, не
залежить від нас. Адже сьогодні дуже важко знайти медпрацівника, який мав би
бажання працювати у селі.
- Які питання, на сьогодні,
потребують якнайшвидшого вирішення?
- У житті сільської громади
питання благоустрою є одним з найважливіших. Адже вулиці, садиби - це обличчя
населеного пункту. 11-13 квітня було організовано роботи з благоустрою кладовища. Всього
придбано та очищено 1 га землі. Найбільшого ж головного болю нам завдають стихійні
сміттєзвалища. Нещодавно, дякуючи ДП “Ферми Данам”,
ПП “Аліщук”, ПП “Терпай”, громадянам Петру Солдатенку, Віктору Нечипоруку, біля кладовища було ліквідовано
одне з них. Щоб змінити ситуацію на краще, у селі вже найближчим часом буде
нагалоджено регулярний рух трактора з
причепом, який вивозитиме сміття з вулиць села.
Вкрай необхідно провести
газифікацію Новосілок, продовжити ремонт доріг, прокласти нові дороги, з
твердим покриттям, на вулицях Нова та Гагаріна; зробити вуличне освітлення.
Приміщення сільського клубу потребує косметичного ремонту, необхідно
відремонтувати музичний центр, а також до нового опалювального сезону
встановити електроконвектори.
Окрім цього, з року в рік
набуває гостроти питання розширення АТС, принаймні на 50 номерів. Адже
телефонних точок, які село має на сьогоднішній день, громаді не вистачає – нині
повністю без телефонного зв’язку вулиця
Залізнична. Щоправда, з цього питання вже є попередня домовленість із
«Укртелекомом», тож сподіваємося на допомогу керівництва цеху електрозв’язку у
переоснащенні сільської АТС на цифровий зв’язок з одночасним її розширенням.
- Наскільки ефективно працюють у
селі правоохоронці, соціальні
працівники?
- Я як голова села не маю
жодних претензій до роботи дільничного інспектора Віталія Чумака. Він завжди
вчасно реагує на наші виклики, за що я йому дуже вдячна.
Одиноких громадян в селі
налічується 12 осіб. Їх обслуговує соціальний працівник Ольга Богданець. Це
старанна та добросовісна людина, яка докладає всіх зусиль, щоб не обділити
увагою своїх підопічних.
Хочу також висловити подяку ДП
“Ферми Данам”, ФГ “Колос”, ПП
“Аліщук”, ПП “Терпай”, ПП “Яременко”, депутатам районної ради Наталії
Юрчишиній, Надії Черничко, всім тим, хто допомагає вирішувати проблеми громади.
Сподіваюся на їхню допомогу і плідну співпрацю й надалі.
КАГАРЛИЦЬКОГО РАЙОНУ
Одним з перших організаторів
музейної справи у Кагарлицькому районі був директор Жовтневої школи Ю. П.
Комлик.Правління місцевого колгоспу (голова колгоспу П. Ф. Кліванський,
головбух С. В. Швидкий) підтримало ідею Юхима
Прокоповича про створення музею. Майстри столярної справи А. С. Рябий, Д. М.
Ляшенко, В. Х. Погребняк зробили
павільйон для майбутнього музею.
Почалась підготовча робота. Був
створений організаційний комітет, директор школи виступив по місцевому радіо і
на загальношкільних батьківських зборах. І діти почали приносити різні речі і
реліквії. Допомогли у створенні музею К.
Г. Орел і К. І. Галактіонов.
Відкриття музею відбулося 9
Травня 1962 року. На урочистості
приїхали: група студентів Київського медінституту ім. Богомольця, яка носила
ім’я Поліни Кравченко (студентки, яка
загинула і похована біля школи), П. І. Лагута із Шепетівки - учасник десанту
часів Великої Вітчизняної, якому вдалося вижити, воїни одного з підрозділів з
Білої Церкви, представники райвійськкомату і влади, оркестр. До школи, до
братської могили зійшлися всі жителі села. Були схвильовані промови, спогади,
салют. Це була дійсно історична подія для села і Кагарлицького району.
З перших днів існування музей
почав відігравати важливу роль у навчально-виховному процесі, став центром
духовного і патріотичного виховання молоді. Була створена Рада музею, до якої
увійшли вчителі П. А. Вареня, Я. М. Кучма, Н. А. Піхало, С. Г.
Столяренко і актив старшокласників. Очолював музей на громадських
засадах талановитий педагог і орга-нізатор Ю. П. Комлик. З числа кращих учнів
підготовили екскурсоводів.
У 1969 році було побудоване
нове приміщення школи і музей перенесли до школи. У середині 70-х років
відкрили нову експозицію. У створенні сучасного музею багато зробили вчителі М.
С. Комлик, С. Г. Столяренко, М. Ю.
Дрозд, В. Р. Потеря, К. П. Личак та учні
школи. В ході роботи методичну допомогу закладу надавали працівники Кагарлицького
історико-краєзнавчого музею (директор Л. П. Ткаченко). Багато років очолювала
музей відмінник народної освіти М. С. Комлик.
Музей складається з чотирьох
відділів, які розповідають про давню історію села, про Жовтневе періоду Великої
Вітчизняної війни, про історію колгоспу і школи, про сьогодення...
У травні цього року
виповнюється 45 років Жовтневому історико-краєзнавчому музею. Нещодавно мені
довелося побувати у школі і в музеї. Мене привітно зустріли директор школи В. І. Барило і завідуюча музеєм Н. І.
Мудрецька. Приємно було побачити ті речі, які я, ще будучи учнем, приніс до
школи для створення музею. Бережуть у Жовтневому надбання історії, пам’ятають
про людей, які були творцями історії села і школи, підтримують кращі традиції
односельчан.
Петро ЛЯШЕНКО,
учитель історії Кагарлицької ЗОШ
№2 ім. В.П. Дашенка.
ознака присутності свого (В. Ключевський)
Ознайомившись зі словом депутата
районної ради Івана Бугайця у 35 числі газети «Вісник Кагарличчини» „Влада для
народу, а не навпаки”, у мене виникло кілька запитань до головного редактора
газети, а як Ви ставитесь до того, що десять років у районі жоден сільський і
міський голова не виконує Закону України
„Про місцеве самоврядування в Україні”? Чи цікавились Ви даним питанням у
Кагарлицького міжрайонного прокурора? Він, мабуть, теж неправильно отримує
зарплату, бо його прямий обов’язок здійснювати нагляд за дотриманням законодавства.
А що буде, коли жителі якоїсь територіальної громади сприймуть на віру слова І.
Бугайця і відмовляться виконувати рішення сільської ради і розпорядження
сільського голови?
Зрозуміло, що редакція не
завжди поділяє позицію автора публікації, але коли на основі цитування окремих
статей Закону звучить безапеляційний висновок: „В місті Кагарлику територіальна
громада не оформлена згідно із Законом, керівний орган не обраний, статут не
затверджений”, то доречно було б вказати, що це власна думка автора і що він
неуважно вивчив вказаний Закон, або свідомо не звернув увагу на його ключові
положення, щоб ввести в оману читачів газети.
Тому, звертаю увагу читачів на
такі положення Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”: - абзац 1
статті 1 „територіальна громада – жителі, об’єднані постійним місцем проживання
у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними
одиницями...”; - пункт 2 статті 2 „Місцеве самоврядування здійснюється
територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через
сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи...”; - пункт 1 статті 12
„Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою
територіальної громади...”.
Далі в Законі детально виписано
повноваження рад, виконкомів і сільських, селищних, міських голів.
Шановні жителі міста і сіл
району, ви є членами легітимних територіальних громад, і ваші інтереси
правомірно захищають обрані вами ради і
міський та сільський голови, щоб з цього приводу не думав І. Бугаєць.
Що стосується статуту
територіальної громади, то пункт 1 статті 19 вказаного Закону говорить про те,
що „з метою врахування історичних, національно-культурних,
соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування
представницький орган місцевого самоврядування... може прийняти статут
територіальної громади...”. Хочу загострити увагу читачів на слові може,
іншими словами це виключне право депутатів місцевої ради приймати або не приймати
статут, а не обов’язок сільського чи міського голови, як це трактує І.Бугаєць.
Дуже добре було б, щоб райком СПУ, де Іван Петрович є другою особою, більше
приділяв уваги депутатам місцевих рад, постійно проводив з ними навчання,
допомагав їм вивчати історичні, національно-культурні та соціально-економічні
особливості своїх населених пунктів, тоді вони зможуть розробити та прийняти
хороший статут для своєї територіальної громади.
Незрозумілий для мене сарказм
І. Бугайця стосовно скликання громадських слухань дорадчим комітетом –
це не псевдонім міськвиконкому, це структура, яка створена ще 16.06.2006 року і
займається впровадженням програмно-цільового методу формування і виконання
бюджету з метою забезпечення прозорості бюджетного процесу. Складовою забезпечення
прозорості є проведення громадських слухань, а також навчання депутатів і громадських активістів, обмін досвідом з
іншими містами, активне залучення
депутатів до формування бюджету. Ось що робить названий дорадчий
комітет, про це писали газети „Рідне місто” і „Київська правда”, говорили по
районному радіо, телебаченню і в новинах обласного радіо. До речі, однопартієць
Івана Петровича – депутат міської ради О. Дзябенко – відвідав 6 навчальних
семінарів і отримав відповідний сертифікат. Про це він говорив на громадських
слуханнях. Важко зрозуміти, чого про цей комітет не чув Іван Петрович? Мабуть,
не цікавився життям депутатів міської ради ІІ секретар райкому СПУ.
Хочу наголосити, що 27 лютого
2007 року проводились саме бюджетні слухання. Це звіт про виконання бюджету за
2006 рік, презентація бюджету за програмно-цільовим методом на 2007 рік і
питання тарифної політики слухались саме в розрізі того, чи зменшувати тарифи
за рахунок дотації з бюджету міста. І більшість учасників слухань висловились проти
цього. Комунальними послугами у місті
користується тільки 1/4 жителів, 3/4 організовують собі комунальні послуги
самостійно і справедливо вважають, що гроші бюджету краще витратити на ремонт
доріг і вуличного освітлення на вулицях: Тургенєва, Богдана Хмельницького,
Чапаєва, Горького, Зеленського та інших. Жителі цих вулиць висловили готовність
частково допомогти своїми коштами міському бюджету, щоб прискорити своє
наближення до елементарної цивілізації тоді,
як Іван Петрович Бугаєць отримав від держави безкоштовно квартиру і
сьогодні вимагає допомоги у сплаті комунальних послуг від бюджету міста.
Що стосується штату
працівників, то сесія міської ради затвердила штат виконкому в кількості 17
осіб (з них 5 - обслуговуючий персонал) та централізованої бухгалтерії - 6
осіб, там же вказані і посадові оклади працівників, такий документ є у кожного
депутата міської ради. Де Іван Петрович взяв міфічну цифру 36 і чому вирішив,
що Микола Бойченко і Олег Пурій приховують свою зарплату від депутатів? Мабуть,
за міських депутатів в райкомі СПУ відповідає інша людина.
Хочу пояснити читачам газети,
що штат установи визначається не кількістю жителів міста і не його територією,
а документообігом, який виконує ця установа. Сьогодні, щоб отримати одну
заробітну плату для бюджетних установ міста, необхідно подати у казначейство
394 друкованих документи і продублювати їх на електронних носіях.
Щоб підприємець мав змогу
побудувати магазин розміром 30 кв. м, треба прийняти три рішення сесії міської
ради, два рішення виконкому, організувати роботу трьох різних комісій. За
результатами їх роботи - оформити відповідні акти та ще простежити, щоб той же
підприємець і межі не порушував, і будівельних норм дотримувався.
За 2006 рік працівниками
виконкому розглянуто 1987 заяв громадян і 937 клопотань від юридичних осіб,
розглянуто на засіданнях виконкому 455 питань, на сесії міської ради – 538,
видано 10260 довідок. Мабуть, ви погодитесь зі мною, що скоро громадянам
України чхнути без довідки міської ради буде заборонено. Хто пам’ятає 70-ті
роки минулого століття, може порівняти.
А у нас, як у Швеції, при владі
сьогодні соціалісти. То, може, Іване Петровичу не на тих „слуг народу” гримати
треба? Можливо, перед урядовцями-соціалістами треба піднімати питання про
надмірну бюрократію?
Тож давайте разом візьмемось за
цю справу. Ми Вам допоможемо з даного питання організувати „правильні”
громадські слухання.
Олег Пурій, депутат районної ради, член УНП.