№№ 39-40 від 25-29 травня 2007 року
Чи ж сором нам, «трагічна мово»?
Завітайте до
Трипільського пакувального
ЗАКІНЧУЄМО РІК
НАВЧАЛЬНИЙ
Закінчується навчальний рік, а для випускників шкіл
- один з перших етапів життя - шкільний. Кожен такий період - це важливий крок
у сходженні до вершин людської досконалості, до самоутвердження особистості
кожного.
Завершення навчального року -
це підсумок роботи всіх причетних до справи навчання і виховання майбутніх
громадян. У районі функціонують 29 загальноосвітніх навчальних закладів, в яких
навчаються 4019 учнів.
Після завершення занять у 1-4
класах проводяться навчальні екскурсії, а в 5-8, 10 класах - навчальна
практика. (Орієнтовно з 28 по 31 травня - не більше трьох годин на день для учнів 1-4 класів; з 1
червня по 14 червня (10 днів) - для учнів 5-6 класів по 3 години, 7-8 класів -
по 4 години, 10-х класів - по 5 годин на день).
Після закінчення навчальних
екскур-сій та практики проводиться підсумкове оцінювання навчальних досягнень
учнів цих класів. Практика оцінюється за загальними критеріями оцінювання
навчальних досягнень, враховується при виведенні підсумкових річних балів.
Керівникам навчальних закладів
дозволяється вносити корективи до строків
організації екскурсій та практики з урахуванням місцевих умов, специфіки
навчального процесу, профілю навчання та строків надолуження виконання
навчальних програм в зв’язку з вимушеним призупиненням занять.
Після завершення занять 31
травня у загальноосвітніх навчальних закладах проводиться свято “Останній
дзвоник”, далі - державна підсумкова атестація. Атестуються результати
навчальної діяльності учнів 4 класу з
української мови, українського читання та математики. Крім того, на 15-22
травня 2007 року припав перший етап впровадження національної системи
моніторингу якості математичної освіти учнів 4-х класів загальноосвітніх
навчальних закладів.
У випускних 9-х класах, які
закінчують 389 учнів, державна підсумкова атестація проводиться з 5 предметів:
української мови, математики, географії,
біології, іноземної мови або іншого гуманітарного предмета з
інва-ріантної складової навчального плану.
Державна підсумкова атестація з
української мови (диктант) проводиться 5 червня 2007р. за завданнями,
оголошеними Міністерством освіти і науки України у день атестації 2 червня по
Національному телебаченню та радіо.
У випускних 11-х класах, в яких
здобувають повну загальну середню освіту 506 випускників, 33 з яких є
претендентами до нагородження золотою і 12 срібною медаллю та отримання
документа про повну загальну середню освіту особливого зразка, державна
підсумкова атестація проводиться з 5 предметів:
української мови, історії України (XX століття) та 3 предметів за
вибором учнів з інва-ріантної складової навчального плану.
Атестація з української мови
(переказ з творчим завданням) проводитиметься 6 червня 2007 року за завданнями,
оголошеними Міністерством освіти і науки України, у день атестації по
телебаченню та радіо.
Відповідно до п.1.7. Положення
“Про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої
освіти” учні мають право на повторну атестацію, з метою підвищення балів.
Випускники 11-х класів, які не
атестовані, тобто не мають річного оцінювання та не пройшли державну підсумкову
атестацію з будь-яких предметів, для отримання
документа про повну
загальну середню освіту
можуть пройти її на загальних підставах не раніше, ніж
через рік.
Відповідно до
п.7 Положення атестація може проводитись за результатами
річного оцінювання.
Підставою для звільнення від
атестації є рішення педагогічної ради, видається наказ керівника навчального
закладу.
Атестація випускника може
відбуватися у конкретному вищому навчальному закладі, до якого він вступає і
лише з профільних для цього ВНЗу предметів.
Результати атестації у ВНЗ є
одночасно результатами атестації за підсумками навчання випускника в
навчальному закладі системи загальної середньої освіти.
Для вирішення спірних питань,
що виникають під час проведення річного та підсумкового оцінювання, у
загальноосвітніх навчальних закладах та у відділі освіти створюються апеляційні комісії.
У разі незгоди учня (батьків
або осіб, які їх замінюють) з результатами річного оцінювання (кількість
предметів не обмежується) йому надається право протягом п’яти днів після
оголошення результатів оскаржити їх, подавши письмову заяву до апеляційної
комісії загальноос-вітнього навчального закладу, та пройти повторну річну
атестацію з метою підвищення балів з відповідних предметів, що передбачено
навчальним планом.
У разі невирішення спірного
питання апеляційною комісією загальноосвітнього навчального закладу учню
(батькам або особам, які їх замінюють) надається право в триденний термін звернутись до районної
апеляційної комісії. Висновки цієї комісії є остаточними.
Чинним залишається заборона
збирати кошти на проведення державної підсумкової атестації, випускних вечорів
тощо.
Дата проведення випускних
вечорів визначається управлінням освіти і науки Київської облдержадміністрації.
Орієн-товно випускні вечори у загальноос-вітніх закладах району відбудуться
26-27 червня 2007 року.
Тож, бажаємо випускникам
успішно скласти державну підсумкову атестацію, всім учням добре відпочити і
пам’ятати про безпеку поведінки під час літніх канікул.
Любов КОВАЛЬ,
начальник
відділу освіти Кагарлицької РДА.
ЧИ Ж СОРОМ НАМ, “ТРАГІЧНА МОВО”?
ЗДИВУВАЛИСЯ Б
КИРИЛО І МЕФОДІЙ
Ченцям-грекам (а, може, й
болгарам) із грецького міста Салоніки
слов’янський світ зобов’язаний
створенням слов’янської абетки і, відповідно,
писемності. Брати Кирило і Мефодій, в миру Костянтин і Михайло,
просвітителі ІХ ст., як сміливці повстали проти догм своєї доби і захистили право народу (у
даному випадку - спочатку болгарського) на писемність і культуру, врешті, право на майбутнє.
Кирилиця лягла і в основу
української абетки, тож є нагода поговорити і про українську мову. У Старому
Заповіті мовиться, що найслабшим, найболючішим і найделікатнішим місцем
будь-якого народу є його мова. Ніби про українців казано!
Протягом 337 років панування
на Україні московських “собирателей
земель” (1654-1991), нашу мову знищували асиміляціями, репресіями, тюрмами, голодоморами, терором. І хоч на диво
живучою виявилась наша рідна, та треба
визнати: багато чого московитяни на цих теренах добились-таки.
Вирок закритого судового
засідання 1951 року ухвалив розстріляти 33 студентів Харківського університету
за відмову складати іспити чужою їм російською. 800 студентів за це ж були
репресовані.
За царату 134 рази в той чи
інший спосіб заборонялася українська мова.
Ці дані я взяла з періодики.
То, може, варто хоч сьогодні поберегти спадок пращурів? А він, цей спадок, перебуває
під загрозою зникнення. Це російська процвітає, засмічує і витісняє українську.
Газети й книги, радіохвилі і
телепередачі, реклама і... байдуже
ставлення більшості посадовців до
мовної проблеми. А тому в національній
свідомості - великі прогалини, бо ж усвідомлення своєї
приналежності до якоїсь нації починається із знання національної мови та
повсюдного й правильного її використання.
За роки незалежності підросло
нове покоління. Старших не перевиховаєш,
багато з них звикли сприймати те, що виходило
з Москви, як істину. А ось молодь має відчувати: це - моя Батьківщина, моя
історія, це мова мого народу.
Чи так воно є і що робиться, як
то кажуть, на місцях для того, щоб так було? Подивімось.
Святковий ранок в дитсадку.
Концерт вихованців Центру дитячої творчості. Виступи учнів Школи мистецтв.
Різні культурно-мистецькі заходи, розмаїті таланти дітей, яскраві й неповторні
костюми, очевидні неабиякі зусилля педагогів по постановці дійств. Але впадає в
око велика кількість, щоб не сказати - засилля російськомовних пісень, не викликане потребами ні вокалістів, ні
організаторів, ні темою заходу.
Дискотека в Будинку культури.
Те ж саме.
Народні гуляння в райцентрі у
перший день Нового року, чудова традиція. Те ж саме.
Музичне тло в барі, кафе, ресторані
(замовлених бенкетів не торкаємось поки що, це
окрема тема). Те ж саме.
Із двох сакраментальних питань
“Що робити?” і “Хто винен?” на перше відповісти легше. Поступово привчати
аудиторію до української музики, пісні. Звісно, не варто відмовлятись від класики чи кращих пісенних зразків, якщо вони
і не україномовні. А от цінність пісеньок-одноденок про “Бармалєя” чи “Вєчную
любовь”, виконаних юними обдаруваннями
залежно від віку, викликає сумніви. Бо пісенна скарбниця України, від
автентичних народних до сучасних,
авторських, немало з яких молодь і наспівує, пісень, - невичерпна. Було б
бажання користуватись тим багатством і залучати до його пізнання і юнь, і
зрілих людей.
В цьому контексті добрих
слів заслуговують зусилля колективів
народних - хору та ансамблю української пісні міського Будинку культури
(художні керівники - Олег Даниленко і Анатолій Климак відповідно),
самодіяльного композитора Бориса Родини,
який пише пісні на слова місцевих авторів, викладача музики й співів Лесі
Чоповської, керівників літературних студій “Зорі Придніпров’я” -
Надії Предченко, “Літературна прорість” і “Гренада” - Ніни Баскевич (районний
ліцей і міська школа № 3), “Джерельце” - Катерини Кривенко (міська школа № 2
ім. Дашенка), міської бібліотеки. Не переоцінити плодотворної роботи
Стрітівської кобзарської школи, її педагогів-ентузіастів... Всіх назвати не
можу, хай мені вибачать.
Але чи переважає цей позитив на
шальках терезів духовності, реалізації української ідеї наведені тут раніше
факти? Сказати “так” - означало б покривити душею. Як не гірко.
А як говорять наші діти? А
так, як і дорослі! І на жаль, вчителі
далеко не завжди є зразком у використанні
рідної мови, та й вихователі дитсадків теж. А перли, що їх можна почути
від посадовців на зборах, нарадах та інших зібраннях, часом гідні пера Козьми
Пруткова, Гоголя і Остапа Вишні разом узятих. А дев’ятий вал помилок і незугарних висловів у газетах, на
телеканалах!..
Трагічна мово, вже тобі труну
Не тільки вороги, а й діти власні
тешуть, - із сумом написала Ліна
Костенко. Тешуть! Підкресленою неукраїнськістю. Зневагою до материнської мови.
ГЕРОЇЗМ,
ВЛАСНЕ, Й НЕ ПОТРІБЕН
Цілком очевидно, що Закон про
мови в Україні, прийнятий ще в союзні часи, застарів. Інакше не дозволяв би
насаджувати колоніальну мову старшого брата чи й інших, географічно віддалених
“братів”. Гадаю, мало хто розуміє, що означає слово “плаза”. Зізнаюсь: і я не
знаю. А тим часом у столиці будуються чи
діють комплекси “Експо-Плаза” (виставковий), “Мандарин-Плаза” (торговельний),
“Олімпік-Плаза” (спортивний). Навіщо й перед ким плазуємо?
Але й Кагарлик не відстає в
тому “плазуванні”. “Туніор”, “Лагуш”, “Бумі”, “Аксу”, “Нерінга”, “Харам”,
“Мірчер”, “Фіко”, “Лавіком”, “Дако” - справді, суто вам “українські” слова. Реєстраційна служба
цілком резонно скаже, що не має права вказувати підприємцям, як називати їхні заклади. А підприємці, вражені
бацилою меншовартості щодо рідної мови, як метелики на вогонь, зачаровано
летять на незрозумілі терміни, що здаються красивими.
І ось в такому середовищі вже
виросло покоління, яке створює свої сім’ї і
народжує дітей. Чи навчатимуть молоді батьки своє чадо української мови,
чи виросте ця дитина справжнім українцем
і патріотом своєї держави? Якщо не вистачає дорослих патріотів, звідки взятися
підростаючим.
У селі Мокрень на Волині
місцевий педагог, котрому набридли
хащі й запустіння навколо колишнього дитсадка, спочатку взяв у руки
пилку, сокиру, лопату. Потім до нього приєдналися інші односельці і... сьогодні той педагог -
завідувач ошатного, затишного дитсадка-”лялечки”. Всім добре!
Місцевий депутат в іншому селі,
на Буковині, зініціював спорудження медамбулаторії. А позаяк ініціатива у нас
карана, то й зусиль сам доклав найбільше. І громада, не витративши ні копійки з
бюджету, зробила дарунок сама собі - медамбулаторію.
Щоб реалізувати свої ідеї,
плани, ці люди діяли, без перебільшення, героїчно, працювали руками, ногами й
головою, свідомо позбавляючи себе
фізичного й душевного комфорту на певний час. А від більшості з нас
абсолютно ніхто не вимагає ніякого героїзму, фізичних зусиль і безсонних ночей.
Просто - виконувати свій службовий обов’язок. Трохи складніше - обов’язок
українця. Він не вписаний до посадових інструкцій, але чим більше людей його відчуватимуть, тим меншою ставатиме загроза. Загроза, що, як писав поет і
книговидавець Іван Малкович, назавжди загасне крихітний вогник свічечки над буквою “і”, а найменший
соловеєчко вже не знатиме букву “є”.
Збережімо ці мініатюрні символи
духовної спадщини, залишеної нам десятками поколінь українців, як запоруку
гідного функціонування рідної мови.
Людмила ДОБРОВОЛЬСЬКА.
КРИМІНАЛЬНА ХРОНІКА
НЕБЕЗПЕЧНА ЗНАХІДКА
Під час проведення
польових робіт на полі агрофірми “Слобідська” виявлено дві мінометні
міни часів Великої Вітчизняної війни.
ЗАЛІЗОБЕТОН І ТЕЛЕФОНИ У ПОПИТІ
З території тваринницької ферми агрофірми “Черняхівська”
скоєно крадіжку 10 залізобетонних
електроопор. Встановлено, що до скоєного причетні 34- та 37-річні жителі с.
Черняхів.
З приміщення фер-ми с. Халча скоєно
крадіжку трьох бетонних панелей перекриття. Встановлено, що цю крадіжку скоєно
з використанням автомобіля “КрАЗ”. За даним
фактом проводиться слідство.
Невідома особа, проникнувши вночі через вікно в кабінет
головного лікаря Кагарлицької ЦРЛ, скоїла крадіжку телефонного апарата. Цього ж
дня в с. Шубівка невідомі особи демонтували електротрансформатор, встановлений
на території СФГ “Широкоступ”. За фактом крадіжки проводяться перевірки.
ПАЛІТЬ СМІТТЯ... ПОЗА КВАРТИРОЮ
До чергової частини міліції надійшло повідомлення від
жителів багатоповерхового будинку по вул. Загородній (м. Кагарлик) про
поширення диму на одному з поверхів будинку. Пра-цівникам міліції довелося
вести переговори з власником квартири, що був напідпитку. Завдяки швидкому
реагуванню та злагодженості дій наряду усунуто можливість виникнення пожежі та
недопущено отруєння чадним димом “палія”, якого довелося виводити з квартири,
застосовуючи фізичний вплив, бо він залишити задимлене приміщення відмовився.
СУЇЦИДИ
В період з 7 по 9 травня на території району скоєно ряд
самогубств. Що саме стало причиною прийняття рішення покінчити з життям за
допомогою петлі жителями м. Кагарлика, с. Гребенів та с. Півців доведеться з’ясовувати органам
прокуратури та міліції.
УТОПЛЕННЯ
У ставку с. Шпен-дівка виявлено труп 46-річного місцевого
жителя без ознак насильницької смерті. Причини загибелі чоловіка
встановлюються.
“JАVА” ВЗЯЛА НА ТАРАН “ДНІПРО”
На перехресті автодоріг Кагарлик-Пиї та Ржищів-Миронівка
водій автомобіля “Форд-ескорт”, порушивши правила дорожнього руху, зіткнувся з автомобілем ЗАЗ-968, в результаті чого водії
та пасажир отримали тілесні ушкодження.
У м. Кагарлику по вул. Фрунзе в нічний час сталася ДТП:
водій мотоцикла “JАVА” виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся з мотоциклом
“Дніпро”, в результаті чого водій “JАVА” отримав тілесні ушкодження.
На автодорозі Ржищів-Кагарлик водій автомобіля
“Москвич-АЗЛК” не впорався з керуванням, в результаті чого автомобіль
перекинувся і пасажирка автомобіля отримала тілесні ушкодження.
ЗБЕРІГАЛИ МАРИХУАНУ
В ході перевірки оперативної інформації щодо незаконного
обігу наркотичних засобів
співробітниками РВ міліції виявлено два факти зберігання наркотиків, а
точніше - марихуани. Загальна маса вилученого
становить близько 500 гр. Вилучені наркотики направлено на експертизу,
за результатами якої осіб, які їх зберігали, буде притягнуто до кримінальної чи
адмінвідповідальності.
Михайло БАРЧЕНКО,
інспектор по роботі з населенням та громадськими
формуваннями.
ЗАВІТАЙТЕ
ДО ТРИПІЛЬСЬКОГО ПАКУВАЛЬНОГО
Саме для того, щоб забезпечити безвідмовну
роботу нових ліній керівництво комбінату пропонує жителям Кагарличчини стати
частиною великого і згуртованого колективу підприємства.
Для того, щоб кагарличани
почували себе комфортно, дирекція йде назустріч своїм майбутнім співробітникам
і пропонує безкоштовне підвезення працівників підприємства з місця
проживання на роботу. У разі потреби бажаючі можуть отримати кімнату в
гуртожитку, проживання в якому безкоштовно. При комбінаті працює своя котельня,
на підприємстві обладнано належним чином кімнату для прийому їжі.
Основу, довкола якої гуртується
як виробничий, так і технічно-інженерний персонал, сформовано уже давно. Проте,
в зв’язку з розширенням виробництва, є потреба у працівниках робочих
спеціальностей, зокрема, машиністах гофроагрегату та перероблюючих ліній.
На підприємстві створено
навчально-методичний центр, де під контролем
досвідчених наставників проходять навчання усі, хто влаштувався на
роботу вперше. Тобто підприємство готує кадри самостійно. Учневі
впродовж першого місяця виплачується заробітна плата у розмірі 800 гривень.
У наступному місяці зарплата збільшується залежно від отриманого робітником
розряду, тобто рівень заробітної плати напряму залежить від кваліфікації та
ініціативи працюючих. На сьогодні розмір середньої зарплати по підприємству
складає 2000 гривень.
Додатково виплачуються премії,
квартальні, одноразова допомога під час відпустки та інші виплати в разі
потреби.
Працівникам пакувального
надається можливість оформлення кредиту під гарантію підприємства, частково
оплачуються путівки на відпочинок. За доброю традицією діти всіх працівників
підприємства щорічно відпочивають на березі Чорного моря.
В цілому ж на комбінаті панує
атмосфера добра, поваги, взаєморозуміння й бажання прийти на допомогу своїм колегам.
Трипільський пакувальний
комбінат має сертифікат якості міжнародного зразка. Провідні фірми України
«Сві-точ», «Галактон», «Рошен», «Лагода», «Житомирські ласощі», «Лакталіс» та
багато інших із задоволенням співпрацюють з комбінатом. Адже вони впевнені, що
гофротара, яка тут виробляється, завжди найвищої якості. Тож можна не
хвилюватися за продукцію, що долатиме в ній тисячі кілометрів, перш ніж надійде
до споживача. У зв’язку з екологічними проблемами, що торкнулися не тільки
України, а й усього світу (зокрема, це утилізація відходів), картон є
матеріалом, що, переходячи в ранг макулатури, знову переробляється на картон,
тобто дає стовідсотковий товарообіг.
У щоденних турботах злагоджено
працює багатогранний колектив Трипільського пакувального комбінату, сповнений
планів і надій, спрямованих не тільки на розвиток виробництва, а й на захист
самих працівників. А це дуже важливо. Бо що може бути головнішим за турботу про
людей!
Тетяна ЖУРБА.