№ 4 від 19 січня 2007 року

 

 

 

ПРАВО НА РЕПЛІКУ, АБО ВІДПОВІДІ З ПРИВОДУ

 

НА ЧИЄМУ Ж БОЦІ ПРАВДА?

 

СНІГУ НЕМАЄ, А СМІТТЯ ВИСТАЧАЄ

                                                                                        

ВАКЦИНАЦІЯ: ЗА І ПРОТИ 

 

 

 

 

 

 

 

До головної сторінки:

 

 

 

 

 

ПРАВО  НА  РЕПЛІКУ, або  Відповіді  з  приводу

 

Приємно відчувати,  що те,  що написане мною до газети, не залишило байдужими читачів, а, навпаки, викликає  продовження дискусії навколо піднятих у статті проблем. А ще приємніше, коли цю полеміку продовжує один з моїх  колег-однопартійців. Щоб читачам стало зрозуміло, про що йдеться, нагадаю - мова про публікацію “Чи ж це замовлення, пане Ріпа?” від 12. 01. 2007 р.

Вкотре перечитую цю замітку, а зрозуміти міру її дискусійності не можу. Нема про що дискутувати. Але питання поставлені мені особисто і я зобов’язаний, скориставшись правом на репліку, відповісти на них. Натомість, думаю, що читачеві це буде  не зовсім цікаво, а тому не зловживатиму його терпінням і зупинюся лише на кількох моментах.

По-перше, пан Автор (дозвольте, я до вас буду саме так звертатись) називає мою статтю “слизькою”. І я лише здогадуюсь чому. Та тому, мабуть, що “сковзались” Ви на ній довго, перечитуючи раз по раз, намагаючись добрати толку, про що ж йдеться. Далі ви змішали в одну купу і людей, і громадян, і виборців. Жаль, що Ви так і не зрозуміли значення кожної із цих категорій. Зупинились на принципах партійної розбудови, торкнулися важливості дисциплінованості партійця, підкресливши свою, неабияку теоретичну підкованість у цих питаннях. А далі спрямували  списи  проти того, хто не дає вам спокійно жити  протягом останнього року, - “однієї людини”. Адже саме “він” (на Вашу думку) зруйнував Ваші плани стати депутатом ра-йонної ради, або як Ви ще казали - “самореалізуватися”. Як це було не забули? То я нагадаю. В період формування списків кандидатів у депутати районної ради, після розгляду претендентів в обласному  передвиборчому штабі БЮТ, Ваше прізвище, як і  прізвища декількох інших колег, перемістились на нижчі місця. Як з’ясувалося після виборів, вони були  посередині прохідної частини списку. Знать би це Вам тоді! Так ні ж. Невдоволення і лють опанували Вас після повідомлення  про зміни у списку, а злі сили штовхнули до кроку, який  шокував присутніх у районному штабі БЮТ. Ви  жбурнули під ноги колегам свій партійний квиток члена партії “Батьківщина”. Німа  сцена тривала якийсь час, а потім Ви, спохватившись, підняли квиток і пішли геть. Ви тоді десь поділися. Казали, що  Ви побігли за підтримкою до іншої політичної сили. Але й потім Ви не повернулися. І не було Вас довго. Аж допоки не сталося  лиха уже в нашій хаті. Отут і Ви з’явилися, тут як тут. Та не з простягнутою рукою перемир’я та допомоги, а зі  страшним кострубатим списом війни. І перші контакти були не з “однією людиною”, а з  отими, як Ви їх назвали, “десятьма депутатами своєї ж партії” (хочу пояснити, що серед тих відомих десятьох депутатів фракції БЮТ у  районній раді тільки п’ять є членами партії “Батьківщина”, яких, до речі, бюро РПО виключило з партії.

І почали Вас бачити і в суді, і в поважних кабінетах, в оточенні солідних людей... І в штаб забігали. Але знову ж таки, щоб підлити масла у вогонь. А як роздмухували те полум’я з усіх боків! Як старалися! Та з того нічого не вийшло. Не розгорілося багаття, а так, - пшикнуло. Правда, задиміло таким смердючим та їдким димом, що почули його аж у Києві. Перегоряє той мотлох, час від часу спалахуючи та розносячи навкруги смердяву. І “люди”, і “громадяни”, і “виборці” відвертаються від того смороду, затуляючи носа, і спрямовують свій погляд у той бік, де світить яскраве сонце, де б’ється полум’яне серце (державного діяча і політика Юлії Тимошенко), де б’ються в унісон серця переважної більшості українців.

По-друге, стосовно Ваших  закидів щодо партійної дисципліни, моральності і порядності. Чи  пробачила б будь-яка партія свого члена, коли б  той  кидався  партійним квитком? Думаю, ні. Тож треба задуматись і керівнику РПО, і бюро, і рядовим членам партії “Батьківщина” над ситуацією, що склалася в районі,  зокрема, і в державі в цілому. Зробити висновки  із попередньої виборчої кампанії,  серйозно проаналізувати ситуацію у первинних партійних організаціях, дати  принципову оцінку діяльності всіх однопартійців, зміцнити ряди партії справжніми пат-ріотами України, професіоналами своєї справи.

Ми з вами,  шановні виборці, стали свідками боротьби за владу на всіх її рівнях. І факт відставки з посади заступника голови районної ради у нас в районі є тому свідченням. Політично “різнобарвна” групівщина, яка призвела до створення ситуативної більшості у районній раді, показала, що на сьогодні депутати, які пройшли до ради за списками тієї чи іншої політичної партії чи блоку партій, почуваються вільно. І за тих чи інших умов можуть діяти всупереч  програмі партії, підтримуючи рішення, які йдуть всупереч із вимогами партійних органів. І така ситуація  свідчить про недосконалість виборчого  законодавства. Ось чому  своєчасним я б назвав прийняття ВР  Закону про  імперативний мандат депутатів місцевих рад (районної, міської та обласної). Цей Закон дасть можливість виконавчим органам партій виправити помилки, допущені при формуванні списків кандидатів у депутати, коли до них потрапило чимало випадкових людей, для яких депутатський мандат потрібний, скажімо, не для вирішення проблем району чи міста, а для задоволення, перш за все, інтересів  та потреб особистих та свого найближчого оточення.

Є надія, що попереду нас  чекають  позачергові вибори до місцевих рад уже відповідно до нового  закону. Та й  влада на місцях буде сформована вже по-новому. Але про це окрема розмова і вона  попереду.

А сьогодні нам потрібно всім винести уроки з минулої виборчої кампанії, вважати її генеральною репетицією боротьби за здобуття права на формування влади, про яку кожний із нас міг би з гордістю сказати: “Це наша влада”. А головне, щоб можна було спитати у влади, яку ми оберемо, про її роботу та постійно нагадувати їй, чия вона, влада!

 

Анатолій РІПА, депутат районної ради.

 

 

Вгору

 

 

 

 

 

 

 

НА ЧИЄМУ Ж БОЦІ ПРАВДА?

 

Весна  2006 року... Радість перемоги на виборах Блоку Юлії Тимошенко... Сподівання на кращі зміни у  суспільстві. Адже БЮТ - це блок активних і цілеспрямованих людей,  свідомих громадян, які відкрито захищають інтереси народу в політичній боротьбі. Залишилось тільки згуртуватись в одну команду і працювати на користь територіальних громад.

Але з цим виникають  певні проблеми, що тягнуть за собою наступні запитання. Чому ні головою партії ВО “Батьківщина” ні депутатом, “призначеним” головою фракції,  з березня 2006 року(!)  не зібрані належні документи (згідно ст. 94 Регламенту ради) для реєстрації фракції БЮТ в Кагарлицькій міській раді? Чому  депутати не мають Положення про  депутатську фракцію в Кагарлицькій міській раді, згідно з яким повинні працювати і яке врегульовувало б  всі відносини в середині фракції? Чому не  проведені жодні збори щодо роботи фракції і її стратегії в раді? І, нарешті, хто за це відповідатиме?

І ось маємо... Виникає серйозне питання, яке потребує обов’язкового обговорення і прийняття виваженого рішення щодо поведінки  депутатів від БЮТ під час голосування земельних питань на сесії  ради 26. 12. 2006 року. За чверть години до сесії з’являється голова фракції і дає вказівку депутатам не голосувати по  земельних питаннях. Підстава? За його словами - рішення вищестоящої партійної організації. Пізніше з’ясувалось, що з даним документом голова партії мав ознайомити депутатів ще до 22. 12. 06 р. і депутати  Кагарлицької  міськради від БЮТ мали прийняти  своє відповідне  рішення. Але до  цих пір депутати з цим документом не  ознайомлені.  Маніпулюючи термінами “єдина команда”, “солідарне голосування”,  погрожуючи можливим виключенням з партії, голова партії схилив депутатів до невиважених дій, що призвели до зриву сесії. А що  ж змінилось за ніч після сесії, що вранці наступного дня  голова партії прийшов просити скликати позачергову сесію? Голова ради, діючи в інтересах територіальної громади міста, прийняв рішення про скликання 29. 12. 2006 р.  позачергової сесії ради, на якій  серед інших  питань були вирішені всі земельні питання, що були запропоновані 26. 12. 2006 р. І як не сподобалось керівнику партії те, що три депутати міської ради від  БЮТу (яких він хоче позбутись) вказали на його  помилки та невиважені дії, які ігнорують  нагальні потреби жителів міста, ведуть до зриву  надходжень коштів до міського бюджету,  дестабілізують роботу депутатів у міській раді!

Проігнорувавши положення  Статуту партії, в якому йдеться: “Батьківщина” вважає, що  диктатура права - єдино можлива диктатура в Україні, бо вона захищає законні інтереси і права громадян”, голова партії встановив власну диктатуру. Це стало можливим тому, що він  скористався недосвідченістю депутатів (більшість обрані вперше), свідомо приховав від них зміст існуючого “Положення про  депутатську фракцію в міській раді” та включив до списків депутатів міської ради значну кількість родичів та близьких друзів, які надають підтримку у всіх діях, якщо вони навіть не відповідають інтересам територіальної громади. Депутатів, які не поділяють думку голови партії і не схвалюють  авторитарних методів керівництва, викликають на бюро партії, яке також складається з його родичів, для вчинення “розправи”, порушуючи всі існуючі закони, якими керується партія ВО “Батьківщина” (Блок Юлії Тимошенко).

Виникає питання, чому ж голова партії ставить свої особисті інтереси вище партійних, розділяє депутатів на “своїх” і “чужих”,  намагається позбавитися людей, яких нещодавно  ставив у першу п’ятірку списку депутатів від БЮТу до міської ради?

Відповіді на ці та інші питання ми  хочемо отримати на загальних зборах членів  партії ВО “Батьківщина”, які мають покласти  край усім суперечкам. І ми, нарешті, об’єднавши всі свої зусилля, спрямуємо роботу на покращення соціально-економічного життя жителів нашого міста.

І давайте не забувати, що будь-яка справа має успіх лише тоді, коли біля її керма стоїть мудрий керівник.

 

Тарас ІГНАТЕНКО, депутат  Кагарлицької міської ради, член  партії  ВО “Батьківщина”.

 

  

 

Вгору

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

ВАКЦИНАЦІЯ: ЗА  І  ПРОТИ

Нинішнім часом перед тим, як зробити дитині щеплення, беруть у батьків дозвіл (письмове підтвердження) на цю процедуру. Це стосується як школярів, так і, гадаю, дітей дошкільних закладів. Раніше щеплення були обов’язковими. З чим пов’язані такі нововведення?

На ці та інші запитання дає відповідь районний педіатр Кагарлицької ЦРЛ Лідія ДЗАДЗАМІДЗЕ.

 

- Дійсно,  раніше перед  проведенням щеплень  було достатньо усної згоди батьків. Нині  медичні працівники працюють по новому  наказу Міністерства охорони  здоров’я України, який передбачає нові терміни щеплень найбільш сприятливі для здоров’я дитини та результатів щеплень, по якому дана згода має бути обов’язковою в письмовому вигляді і зафіксована у медичній документації.

Проводиться щорічна туберкулінодіагностика. У різних населених пунктах району процент відмовників коливається в межах 40-60.

- Чи небезпечні щеплення і чи немає небезпеки саме при  відмові від цієї процедури?

- Планові щеплення являються добровільною акцією. Але відомо, що хворіють і помирають від інфекцій діти нещеплені або із порушеним календарем щеплень. Проба Манту є діагностичною й проводиться щорічно, починаючи з 1 року. Враховуючи те, що дитина при народженні отримує щеплення проти туберкульозу, проба Манту показує рівень імунітету проти нього. Рівень цієї інфекції  зараз  росте - Кагарлицький район має найвищий показник  захворюваності на туберкульоз серед дорослого населення і дітей підліткового віку. Тому ігнорувати дану пробу безграмотно. При правильно проведеній імунізації реакція, як правило, відсутня.

- Чи обов’язкові усі планові щеплення, чи якісь все ж можна ігнорувати?

- Наші діти проживають в екологічно неблагополучному районі, що значно впливає на  зниження імунітету. Тому відповідальні батьки повинні турбуватися про здоров’я дітей і  вчасно провести щеплення. Тим більше, що  вакцинація проводиться безкоштовно.

- Чи є протипоказання проти щеплень?

- Протипоказаннями проти щеплень є гострі захворювання, захворювання в стадії декомпенсації (які на час щеплень не забезпечують нормальну життєдіяльність), епілепсія  з частими судомами. Таких дітей в районі близько 10.

- Не один раз  особисто переглядала телепередачі, де мова йшла про щеплення. Демонстрували страшні їх наслідки, коли діти  ставали навіть інвалідами. То яке ж ваше особисте  ставлення до щеплень, адже думки самих лікарів розходяться?

- Не завжди думка журналістів відповідає істинній картині, адже вони люблять показати негативний бік окремих випадків - їм потрібна сенсація. За 30 років особистої практики я не спостерігала страшних наслідків після щеплень.

- Хто несе відповідальність за негативні наслідки, які можуть чекати дитину?

- При виникненні побічних явищ після  щеплень кожен випадок розглядається комісією охорони здоров’я, яка вирішує і знаходить винних.

- Які наслідки можуть чекати дітей, що не пройшли вакцинації?

- Такі діти можуть захворіти на туберкульоз, дифтерію, поліо-мієліт і т. д., а також мати  важкі ускладнення - міокардити, набуті пороки серця, радіколоневрити, паралічі, що призводять до важкої інвалідизації. Не забувайте, що багато дорослих є носіями  збудників цих  хвороб. А дитина нещеплена проти правця (стовбняка) може померти в короткі строки, оскільки хвороба невиліковна. Збудник правця при будь-якій травмі  може швидко  знаходити свою жертву.

- Наші діти, які мають статус постраждалих внаслідок ЧАЕС, оздоровлюються у санаторіях України. Чи впливає відсутність відміток  про щеплення на оформлення документів і перебування в оздоровчих центрах?

- При оформленні дітей в санаторні заклади довідка про щеплення є обов’язковою. Дитина потрапляє у новий колектив, де її може чекати загроза здоров’ю при  контакті з носіями збудників небезпечних хвороб. Тоді оздоровлення може закінчитися трагічно.

- Як ви гадаєте, по якій причині батьки відмовляються від щеплень дітям?

- Батьки малоінформовані. Консультації треба отримувати у спеціалістів, а не з сумнівних джерел. Жоден педіатр не відмовить вам  у  поясненнях.

Бесіду вела Наталія КРАВЕЦЬ.

 

 

 

Вгору

 

 

 

 

 

 

 

СНІГУ НЕМАЄ, А СМІТТЯ ВИСТАЧАЄ

 

Як правило, найгарячішою порою року для служб благоустрою є весна – час, коли приходить пробудження природи, танення снігу, а одночасно з цим й поява замаскованих раніше під товстими сніговими пагорбами решток від людської діяльності: надірваних поліетиленових пакетів, побитих пляшок, банок з-під пива, - всього, що можна назвати одним словом: непотріб. І все це, переважно,  попід будинками, на узбіччі доріг. А оскільки зима цьогоріч безсніжна та напрочуд тепла, то проблеми  благоустрою залишаються актуальними й нині.

Незважаючи на заклики до людей, їх совісті, врешті-решт, порядності, культури, що постійно лунають з гучномовців та шпальт газет, не нагромаджувати сміття в непристосованих для цього місцях, ситуація з року в рік, на жаль, не покращується.

Минулого вівторка працівники районної санепідемстанції, служби екологічного контролю та журналісти районних ЗМІ провели рейд головними автошляхами міста; відвідали й сміттєзвалище, що неподалік залізниці. Мало втішного під час цього рейду зафіксували наші фото- і відеокамери. Хіба що за містом люди у спецодязі автодорожників збирали папірці та побиті пляшки.

Назустріч нам від міського сміттєзвалища їхав самоскид, номери на вантажівці вказували на те, що сміттєвоз приїхав в Кагарлик аж зі столиці. Після розмови з водієм стало відомо, що це не перший подібний візит: автомобіль, що вміщує 15 тонн сміття, побував тут, принаймні, тричі. І це тоді, коли сміттєзвалище переповнене! Та й дорога, що веде до нього, не розрахована на проїзд нею таких великогабаритних автомобілів. На місце пригоди приїхала навіть міліція...

Неприємно вразили нас і несанкціоновані сміттєзвалища по вул.Тургенєва, Маяковського  та в центрі міста біля ставу (на фото). Під час розмови з кагарличанами ми дізналися, що смітники в цих місцях – явище постійне, і створюють їх люди з сусідніх вулиць.

В чому ж причина такої неповаги до самих себе? Невігластво, безкультур’я чи, як кажуть про це самі кагарличани, “старі добрі традиції”?

Лишається сподіватися, що керівництво міста зробить з цього відповідні висновки. А кагарличанам пропонуємо поглянути на фотографії, зроблені під час рейду. Можливо, хтось і знайде на них для себе щось до щему знайоме.

Олексій АДАМЕНКО.

 

 

Вгору