№№ 48-49 від 26-29 червня 2007 року

Геннадій ЯКУНІЧЕВ: «Доля інвестиційних проектів залежить виключно від громади»

Урожай на фермах формується в полі

Слово - депутату

Голодна тварина – низька продуктивність

До головної сторінки:

Геннадій ЯКУНІЧЕВ:

«ДОЛЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

ЗАЛЕЖИТЬ ВИКЛЮЧНО ВІД ГРОМАДИ”

ЯКУНІЧЕВ Геннадій Веніамінович. Народився 20 квітня 1965 року в смт. Тєльновське Сахалінської області. Закінчив Алєксандровськ-Сахалінське медичне училище. Після навчання працював фельдшером в санітарній авіації Хабаровського краю, а з 1991 року - у відділенні швидкої допомоги Ржищівської міської лікарні. З 2006 року – Кузьминецький сільський голова.

- Геннадію Веніаміновичу, якими були Ваші перші кроки після обрання на посаду сільського голови?

- Спочатку було нелегко. І хоча допомагати людям для мене звична справа, адже до обрання сільським головою я працював у медицині, все ж організаційні питання, а також налагодження нових ділових стосунків з підприємствами та підприємцями займали дуже багато часу. Доводилося часто звертатися за консультаціями до заступників голови райдержадміністрації Зіновія Лялюка та Олександра Шевченка, а також до голови райради Романа Коваленка. Дуже цінними для мене стали і поради юрисконсульта районної ради. Звичайно, вирішити всі питання за один рік неможливо, для цього, напевне, не вистачить і п’яти років. Основне, чому приділялася увага – це пошук інвесторів, налагодження ефективних робочих стосунків із депутатами сільради, колективами підприємств та організацій, односельчанами.

- Але ж якісь конкретні напрацювання у вирішенні проблем у Вас, напевно, вже є?

- Так, як я вже говорив, основне, над чим довелося працювати – це пошук інвесторів, які б допомогли в проведенні ремонтних робіт закладів соціальної сфери, прокладанні нових доріг. На сьогоднішній день ми маємо непогані інвестиційні проекти, які вже найближчим часом будуть розглянуті на громадських слуханнях та на сесії сільської ради. Суть їх полягає у побудові на території села котеджного містечка та оздоровчого комплексу, до складу якого входитимуть готель, база відпочинку і два ставки. Натомість інвестори згодні взяти на себе зобов’язання відремонтувати дороги, сільський клуб, побудувати новий фельдшерсько-акушерський пункт, який би відповідав всім сучасним вимогам до медичного закладу. Але, повторюю, ці проекти потребують ще серйозного вивчення та ретельного обговорення і їхня доля залежатиме виключно від громади села.

- Щойно Ви згадали про нагальну потребу будівництва в селі нового фельдшерсько-акушерського пункту. На якому рівні нині надається медична допомога жителям Кузьминець та Панікарчі?

- Якщо раніше на території сільради було два ФАПи, то нині лише один - в Панікарчі. Кузьминецький ФАП було закрито, оскільки будівля, в якій він розміщувався, - аварійна. У діючому ж ФАПі працює досвідчений фельдшер, проте, оскільки ця людина пенсійного віку, ми змушені вже сьогодні шукати їй гідну заміну. За нинішніх умов знайти фахівця дуже складно. Вихід з цієї ситуації я вбачаю в одному – одночасному будівництві нового приміщення ФАПу в центрі с.Кузьминці, а також житла для медпрацівника. Тоді, я впевнений, буде набагато легше знайти фельдшера, який погодився б працювати у сільській місцевості. Сподіваюся, що в разі позитивного розгляду громадою інвестиційних проектів, про які я щойно говорив, будівництво нового ФАПу стане реальністю і ця, надзвичайно складна для нас проблема, знайде своє вирішення.

- Окрім названих Вами запланованих інвестиційних проектів, чи є такі, що вже реалізуються?

- Звичайно. І перш за все, це будівництво нового цегельного заводу, яке повинно завершитися до червня наступного року. Саме тоді буде введено першу виробничу лінію потужністю 30 мільйонів цеглин. На 2009-й рік заплановано введення в дію другої лінії такої ж потужності. Тож в цілому завод виготовлятиме за рік 60 мільйонів лицювальних цеглин європейського зразка. Окрім цього, в Кузьминцях відновить свою роботу і старий цегельний завод, де вироблятиметься звичайна червона цегла. Все це сприятиме створенню нових робочих місць, додаткових надходжень до місцевого бюджету.

- Наскільки ефективно працюють у Панікарчі данські інвестори?

- Їхньою роботою я, як голова села, задоволений. Адже впродовж останнього часу вони зарекомендували себе з найкращого боку: землі обробляються за новими технологіями, не порушуючи гумусний шар; середня заробітна плата в їхньому господарстві складає близько 1200 гривень в місяць, а в період жнив сягає й 2000 гривень. До того ж, в господарстві працюють виключно жителі Кузьминець та Панікарчі. Для працівників створено належні побутові умови: у відремонтованому приміщенні колишнього колгоспу діє їдальня, в обідню перерву люди можуть скористатися мікрохвильовою піччю, переглянути телепередачі.

Надають данці і відчутну допомогу селу. Наведу лише один приклад, пов’язаний з виділенням коштів на харчування учнів старших класів сільської школи. Вірніше, діти й до цього обідали в школі, проте різниця в раціоні між учнями молодших і старших класів була відчутною. Нині це питання вирішено повністю: данці для урівнення раціону харчування в цьому році виділили 3 тисячі 700 гривень. З нового навчального року вони обіцяють відновити надання цієї фінансової допомоги.

- Чи дійсно ТОВ “Дан-Фарм Україна” планує збудувати в Панікарчі свиноферму?

- На сьогодні керівництво господарства має таке бажання. Але поки що це на рівні усних пропозицій. Після того, як будуть попередньо вирішені питання, пов’язані з виділенням землі під можливе будівництво ферми (за розрахунками керівників господарства свинокомплекс повинен розміщуватися на 10-ти гектарах, а це 3 земельні паї) та з екологією, розмова перейде в більш практичну площину. Буде обов’язково проведено громадські слухання, на які ми запросимо, окрім жителів сіл, ще й представників межуючих сільрад: Халчанської, Зікрачанської та Стрітівської. Нам дуже важливо почути і їхню думку щодо можливого будівництва свиноферми. Лише після цього можна буде говорити про остаточне рішення.

- Чи допомагають селу інші господарства, котрі використовують земельні паї жителів ваших сіл?

- На жаль, і ТОВ «Расавка», що його очолює А.Шевчук, і ПП “Березюк” жодного разу не надали селу спонсорську допомогу. Можливо, це обумовлено складним фінансовим становищем цих господарств. Конкретніше мені важко сказати. Але багато жителів села розчаровані таким ставленням орендарів до потреб громади. Окрім цього, в минулому році названі мною господарства розрахувалися з жителями села за орендовані ними земельні паї, якщо не помиляюсь, із затримкою у 3-4 місяці, що не може не непокоїти мене як сільського голову.

- Чи працюєте Ви над пошуком нових шляхів поповнення сільського бюджету, і якщо так, ознайомте, будь ласка, наших читачів, що конкретно вже зроблено сільською радою у цьому напрямку.

- Одним із реальних шляхів нових надходжень до бюджету є, безперечно, збільшення орендної плати за землю. Сесія Кузьминецької сільської ради вже затвердила нові тарифи. Згідно з ними вже з осені цього року орендна плата за землю збільшиться до 5%. Ми розуміємо, що це підвищення не є панацеєю у вирішенні проблеми, і надалі обов’язково будемо шукати й інші джерела надходження. Як один з варіантів - створення нових робочих місць. Адже, як я вже і говорив, найближчим часом в селі запрацюють два цегельні заводи.

Також я хочу запевнити жителів сіл Кузьминці й Панікарча, що спільно з депутатським корпусом ми робитимемо все можливе, щоб село розвивалося, щоб молодь бачила перспективу і залишалася в рідному селі, отримуючи за свою працю гідну винагороду.

Олексій АДАМЕНКО.

Вгору

“УРОЖАЙ” НА ФЕРМАХ ФОРМУЄТЬСЯ В ПОЛІ

“Молоко у корови на язиці”, - кажуть у народі, маючи на увазі достатнє її забезпечення якісними кормами. Як же ідуть справи з кормозаготівлею в районі? - про це ведуть розмову наш кореспондент і начальник управління агропромислового розвитку РДА Анатолій БОБОВСЬКИЙ.

- Анатолію Степановичу, чи достатню площу займає кормовий клин в районі, щоб забезпечити тваринництву належний раціон годівлі?

- Цілком. Кормові культури по сільгосппідприємствах посіяно на 7860 га, що складає 14 відсотків до всієї ріллі. З них на 2500 га - кукурудза на силос, на 812 - на зелений корм, на 1500 - однорічні трави, на 592 - озимі, на 2500 га з урахуванням безпокровного посіву - багаторічні трави, майже на 50 - кормові коренеплоди. Цього цілком достатньо, щоб до наступної весни у годівницях ВРХ не було пусто. Серед резервів кормозаготівлі ще є гичка цукрових буряків, жом, меляса тощо.

- Травень-червень по праву вважаються порою “зелених жнив”, тобто заготівлею кормів. Яка ситуація в цьому плані по району?

- Справи непогані. Сіна заготовлено вже 1334 тонни, що складає близько 40% до потреби. Сінажу маємо 4400 тонн проти 10600 до плану (41%). І це при тому, що у окремих сільгосппідприємствах значні запаси кормів закладено після першого укосу трав.

- Ви можете назвати кращі господарства по кормозаготівлі?

- Звичайно. Так, у АФ “Слобідська” при плані закласти 600 тонн сінажу фактично заготовлено його 823 тонни. На 50% (111 тонн) до потреби закладено у сіносховища сіна. Як і завжди, добре працюють кормозаготівельники СВК “Агрофірма “Перемога”. У Буртах закладено на осінньо-зимову годівлю худоби 290 тонн сіна (майже 50% до потреби) і 1440 тонн сінажу при плані 2400. Перевиконали завдання по заготівлі сіна у ТОВ “БРСМ-Агро” та ТОВ “Обрій”. Майже повністю справилися із планом закладення сінажу у ПОСП “Дніпро” - 2000 тонн проти 2100 запланованих. Крім цього, тут мають на зиму вже 200 тонн сіна.

Гадаю, що всім сільгосппідприємствам району цілком реально забезпечити осінньо-зимове утримання худоби ситою зимівлею.

Михайло СЛАВСЬКИЙ.

Вгору

СЛОВО - ДЕПУТАТУ

Приводом для цих роздумів стала інформація з посиланням на Кагарлицького міжрайонного прокурора Римара М. О. в газеті “Вісник Кагарличчини” № 24 від 30 березня 2007 року під заголовком “Навмисно тарифи не завищували”.

По-перше, тарифи і завищуються, і підвищуються та знижуються, крім помилок, тільки навмисно, з наміром, свідомо, а не випадково, ненавмисно, несвідомо. Тож неможливо навіть припустити, що, наприклад, в Кагарлику тарифи на воду в 2006 році підвищувались несвідомо, ненавмисно аж три рази?!

По-друге, в інформації відсутнє підтвердження, що Генеральний прокурор України ставив підлеглим завдання перевірити не навмисність, а законність підвищення тарифів на комунальні послуги. А це, як відомо, дві великі різниці.

По-третє, з інформації в газеті не відомо, чи виявила прокуратура в м. Кагарлику відсутність диференціації тарифів на послуги з утримання окремих будинків і прибудинкових територій, якості послуг, особливо води, на час підвищення тарифів, чи помітила невиконання багатьох видів послуг, які введені в оплату.

Зокрема, серед 9 “обов’язкових” (чому?) послуг, затверджених виконкомом міської ради рішенням від 19. 10. 2006 р., 6 ніколи, як на мене, не надавались у місті та не надаються в більшості і до цього часу, а гроші за них нараховуються зі стелі.

По-четверте, вважаю, що згадане вище рішення і інші з цього приводу за 2005 і 2006 роки грубо порушили права споживачів що-до обов’язкового отримання інформації про наміри підвищити тарифи за 30 днів до прийняття рішення, щоб територіальній громаді мати можливість вчасно провести слухання міськвиконкому з цих питань. Ця процедура не була дотримана ні в 2005, ні в 2006 роках.

По-п’яте, економічні обгрунтування підвищення тарифів на комунальні послуги виконком Кагарлицької міської ради не доводив до відома споживачів ще жодного разу з 2003 року, крім невдалої спроби в лютому 2007 року.

Отже, не тільки про навмисність, але й про незаконність підвищення тарифів у м. Кагарлику мала підстави підтвердити, на мою думку, прокуратура, а також і свої правові висновки зробити. Споживачі комунальних послуг чекають їх. Тому прошу вважати ці роздуми моїм відкритим зверненням до Кагарлицького міжрайонного прокурора М. О. Римара.

З повагою

Іван БУГАЄЦЬ, депутат Кагарлицької районної ради,

ІІ секретар РК СПУ.

Вгору

ГОЛОДНА ТВАРИНА- НИЗЬКА ПРОДУКТИВНІСТЬ

Коли Леонід Васильчук очолив слобідське господарство, йому вистачило одного візиту на ферму, щоб дізнатися про причини низької продуктивності худоби. Пусті годівниці - ось і вся, як виявилося, оказія. З того часу у Слободі кормовиробництву стала приділятися увага не менша, ніж іншим галузям. Майже півторарічний запас фуражу на зиму став нормою у буднях місцевих кормозаготівельників. На всяк випадок, адже погода у будь-який час може внести свої корективи. Гадаю, що не буде винятком у “Слобідській” і нинішній рік. Втім, детальніше про це наш кореспондент вирішив дізнатися у керівника АФ Леоніда ВАСИЛЬЧУКА.

- Леоніде Івановичу, які справи з кормозаготівлею нині у господарстві? Чи можна сподіватися на традиційний півторарічний запас фуражу на осінньо-зимовий період?

- Ми запланували заготовити на зиму по 1 тонні сіна на кожну корову та телицю, тобто всього 220 тонн. З першого укосу багато-річних трав у сіносховища закладено вже 111 тонн запашних трав, або половину до потреби. Практично виконано завдання по приготуванню сінажу. Є 850 тонн при плані 1000. На силос посіяно 4 тисячі гектарів кукурудзи, яка знаходиться у відмінному стані. У резерві кормозаготівлі - 50 га цукрових буряків, тобто гичка, жом та інші побічні продукти переробки. Так що перевиконання планів закладання фуражу на зиму обов’язково буде.

- Говорячи про майбутню годівлю під час зимівлі тварин, не можна нехтувати літнім періодом її утримання. Адже період “зелених жнив” - пора великого молока. Чи не так?

- “Зелений конвеєр” у господарстві ми розпочали, незважаючи на спеку, у кінці квітня з косовиці на зелений корм озимого ріпаку. Потім у раціон годівлі включили посіви кукурудзи і багаторічних трав. Нині проводимо другий укіс трав.

Зазначу, що крім годівлі корів у яслах, ми й випасаємо худобу. Для цього використовується 54 га луків і садів. Це дозволяє не тільки раціонально використовувати посіви кормових культур, а й проводити оздоровчі моціони для тварин. Не випадково, що середньодобові надої в господарстві нині складають понад 14 кілограмів молока. І це при тому, що маємо 180 корів, а всього - 600 голів ВРХ.

- Леоніде Івановичу, щоб заготовити вчасно достатню кількість фуражу для худоби, потрібна техніка. Якою технічною ба-зою забезпечена АФ “Слобідська”?

- До нинішнього року у нас були проблеми із заготівлею сіна. Нині вони вирі-шені завдяки придбанню двох рулонних прес-підбирачів. Маємо також імпортну косарку трав фірми “КУН”. Прив’ялу зелень подрібнює на сінаж комбайн “Ягуар”.

- Одним із головних чинників підвищення продуктивності молочного стада є не тільки кількість фуражу, а й його якість. Що робиться в цьому напрямку у господарстві?

- Заготовляємо корми згідно з новітніми технологіями. Сіно, наприклад, тюкуємо при повному його висиханні і закладаємо у сіносховища. Ями із сінажем раніше покривали спеціальною плівкою, нині, для економії коштів, засіваємо зверху житом. Для заготівлі силосу використовуємо відповідні консерванти.

- Поки зріє другий укіс різноманітних трав, у кормозаготівельників настало деяке затишшя. У той же час - на порозі зернові жнива...

- Вони у нас по суті вже розпочалися. З косовиці озимого ріпаку. Його у нас посіяно на 145 гектарах. Враховуючи, що висота і маса цієї рослини нинішнього року надзвичайно велика, дещо змінили технологію збирання цієї культури. Зокрема, залишаємо високу стерню, щоб скошені валки лягали на неї, а не на вологий грунт, тим самим швидше достигаючи. Готова вся техніка і до збирання інших зернових культур.

На знімках: такий своєрідний логотип виробництва продукції в тваринницькій галузі з першого дня свого перебування в АФ “Слобідська” запровадив на фермах нинішній керівник підприємства Леонід Васильчук. Зміст його надзвичайно простий і зрозумілий - повна годівниця - повне вим’я, тобто, багато молока.

Всі трави на сіно скосили і затарували у тюки на КУНі та прес-підбирачі механізатори Іван АВРАМЕНКО і його молодий помічник Анатолій СУХОНІС. Нині вони жнивують на збиранні озимого ріпаку.

Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.

.

Вгору