№№ 50-51 від 3-6 липня 2007 року
Микола БЕРЕСТ: «Розгляд
земельних питань в сільській раді проходить максимально прозоро»
Найвища оцінка – похвала покупця
ШИРОКИЙ ШЛЯХ В
ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
Прощання із шкільним життям – хвилююча й пам’ятна
мить. І не лише для 506 випускників 11-х класів загальноосвітніх шкіл та ліцею району, з яких 33 отримали золоті та
12 срібних медалей,
а й їх батьків, педагогіч-них колективів
цих закладів. Ошатно вдягнені молоді люди дякували всім, хто був поруч з ними
всі роки шкільного життя, вів їх стежками знань, підтримував у скрутні хвилини,
навчав любити людей і Вітчизну. Для цих хлопців і дівчат - це знаменна мить,
мить входження в доросле життя.
Особливо запам’ятається
випускний вечір вихованцям Стайківської
загальноосвітньої школи. Адже на цьому святі були присутні голова Київської обласної
держадміністрації Віра
Ульянченко, голова райдержадміністрації Тамара Телеш, їх заступники. «Говорю до вас як мати, - сказала Віра Іванівна, звертаючись до випускників з вітальним
словом.
- Будьте достойні своїх
вчителів, батьків, нашої Батьківщини. Вірю, що серед вас є майбутні великі люди».
Також голова ОДА вручила
директору школи подарунок – сертифікат на п’ятдесят
тисяч гривень. На випускників чекала ще одна приємна несподіванка – вітальна
адреса від Президента України Віктора Ющенка та
подарунки – книги «Гетьмани України» з особистою візитівкою Президента.
Випускники з рук Віри Ульянченко
отримали атестати, вона ж провела їх за шкільний поріг під містком із вишиваних
рушників. Опісля цього всі присутні покладанням квітів вшанували пам’ять
стайківчан, що загинули в роки Великої Вітчизняної
війни.
Микола БЕРЕСТ:
«РОЗГЛЯД
ЗЕМЕЛЬНИХ ПИТАНЬ В СІЛЬСЬКІЙ РАДІ ПРОХОДИТЬ
МАКСИМАЛЬНО ПРОЗОРО”
Берест Микола Дмитрович.
Народився 22 травня 1959 року. Закінчив Київський педагогічний інститут ім.
Горького за спеціальністю вчитель історії. З 1984 р. по 1999 р. - директор
музею-меморіального комплексу «Букринський плацдарм». З 1999 року працював в
ДПФ «Еко-пак», в Державній службі охорони м.Києва. З липня 2005 року - голова
Балико-Щучинської сільської ради.
- Миколо Дмитровичу,
дозвольте розпочати розмову з болючого для жителів Балико-Щучинки й
Уляників питання: коли
буде завершено прокладання
підвідного газопроводу?
- На жаль, не все
залежить від сільського голови. Щоб повністю завершити ці роботи потрібно
віднайти близько 600 тисяч гривень. Зрозуміло, що ні в місцевому, ні в
районному бюджетах таких коштів сьогодні немає, тож без допомоги держави нам не
впоратись. І, наскільки мені відомо, в цьогорічному проекті Програми
газифікації населених пунктів, котра найближчим часом повинна бути затверджена
Кабінетом Міністрів України, передбачено виділення 160 тисяч гривень на
газифікацію сіл Уляники та Балико-Щучинки. Звісно, коштів недостатньо, але я
впевнений, що це питання все ж знайде своє вирішення у найближчому майбутньому.
Принаймні, я робитиму все від мене залежне, щоб це так і сталося.
- У багатьох населених
пунктах району майже одні і ті ж проблеми: ремонт доріг, відсутність вуличного
освітлення, нестача коштів у місцевому бюджеті. Як у довірених Вам селах
вирішуються ці питання?
- Дійсно, названі
вами проблеми актуальні і для нас. Але я насмілюсь заявити, що частина з них
знаходиться на стадії не лише декларативного, а й практичного вирішення. Так,
на початку року сесія Балико-Щучинської сільської ради затвердила Програму
відновлення вуличного освітлення. Розроблено кошторис, обстежено електролінії.
І я впевнено можу сказати, що є реальна перспектива впродовж 2007-2008 років повністю
відновити у селах вуличне освітлення. Кошти, які будуть на ці потреби залучатися, йтимуть, переважно, від інвесторів.
Інша проблема -
прокладання доріг з твердим покриттям - більш складніша і її, на жаль, не так
швидко вдасться вирішити, як попередню. Адже, незважаючи на те, що в обох селах
центральні дороги майже в ідеальному стані (це пояснюється тим, що їх
обслуговує районне шляхоремонтне будівельне управління), всі інші вулиці -
майже в катастрофічному. Відсутність бюджетних коштів на будівництво доріг, а
також складне географічне розташування сіл (переважно схили та долини) з року в
рік лише ускладнюють і так непросте становище. Але й тут ми сподіваємося на
позитивні зміни завдяки допомозі інвесторів.
- Ви часто згадуєте
інвесторів - підприємців та меценатів, що вже працюють, або ж в найближчому
майбут-ньому працюватимуть на території ваших сіл. А для успішного бізнесу, як
правило, потрібна земля. Тож наскільки прозоро вирішуються на сесіях сільради
саме земельні питання?
- Максимально
прозоро. Для цього ми навіть започаткували громадські слухання: перед
засіданням сесії сільської ради до обговорення найважливіших земельних питань
долучаються жителі села - наші виборці. На ці слухання, окрім депутатів
сільради, запрошуються і ті потенційні інвестори, які бажають отримати в оренду
земельні ділянки. Вони відповідають на всі запитання, що лунають від членів
громади, а в разі потреби й оприлюднюють свої бізнес-плани. На мій погляд,
проведення саме таких слухань не лише сприяє прозорості у виділенні інвесторам
в оренду земельних ділянок, а й виключає будь-які спекуляції щодо цього в
майбутньому.
Та й
Балико-Щучинська сільська рада, сформована після виборів 2006-го року, - дієвий
представницький орган. Це обумовлюється, на мою думку, перш за все тим, що минулорічні
вибори дійсно були виборами, а не голосуванням. На один депутатський мандат
претендувало по 2-3 кандидати. Тож депутати нашої сільради відчувають довіру
виборців і відповідально ставляться до виконання своїх обов’язків. Приклад
ефективної роботи депутатів - ситуація, що мала місце у 2006 році. На розгляд
сесії було винесено питання про надання в оренду землі невеличкій фірмі, котра
спеціалізується на розведенні перепілок. Після тривалого і предметного
обговорення цього питання, озвучення всіх «за» і «проти», депутати все ж
відмовили потенційному інвесторові. Особисто я мав іншу думку, проте сесія
вирішила, що громада не буде мати великого зиску від цього проекту. Я високо
ціную подібні рішення, адже ухвалюються вони в гострій дискусії, і, як я пересвідчився,
мотивація тут одна - зробити все, щоб інтереси жителів села були враховані в
першу чергу.
- Чи відчуваєте Ви сьогодні нестачу кадрів,
передусім, в закладах соціальної сфери?
- Оскільки
Балико-Щучинська сільська рада одна з найбільших в районі як за чисельністю
працівників соціальної сфери, так і за кількістю закладів, що фінансуються з
місцевого бюджету, то й, відповідно, проблем у нас багато. У селах діють два
клуби, дві бібліотеки, ФАП, медамбулаторія, дитсадок. Загалом у всіх цих
закладах, разом із сільською радою, працює 27 осіб. Що ж до проблеми кадрів, то
це наш постійний головний біль. Особливо, якщо говорити про сільську
амбулаторію, де впродовж багатьох років залишається вакантною посада головного
лікаря. Це пояснюється, напевно, тим, що обсяг робіт досить великий, а зарплата
ж - мала. Тож, щоб хоч якось зацікавити молодих фахівців, ми вже в цьому році
розпочнемо будівництво соціального житла для лікарів, вчителів та священика. Це
два кількаквартирні будинки зі зручностями, які будуватимуться за кошти
інвесторів.
- Які Ви бачите реальні
шляхи поповнення місцевого бюджету?
- Однозначно - у
створенні нових робочих місць. І ми над цим питанням працюємо дуже ретельно.
Найближчим часом в селі запрацює товариство, яке займатиметься розливом цілющої
уляницької води. Також вирішується питання з розміщення на території села
невеличкого автопарку. Розвивається і туристична інфраструктура. На нинішньому
етапі на зміну сільському зеленому туризму в нашій місцевості повинна прийти
індустрія туризму, що, власне, вже поетапно і відбувається. Позитивним
прикладом в цьому напрямку є туристична фірма «Звенигород», що у Баликах.
Мальовнича садиба Сергія Кайнова та Ніни Білоконь у будь-яку пору року гостинно приймає відвідувачів.
Сподіваюсь, що таких садиб у най-ближчі 2-3 роки в наших селах збільшиться.
На сесії сільської
ради ще в минулому році було затверджено Програму розвитку туристичної галузі.
Згідно з нею в урочищі Ріпниця, що поблизу Уляників, планується створити
історичний культурно-просвітницький музейний комплекс, що розміщуватиметься на
- І насамкінець: чи вдалося врегулювати
проблему, що виникла ще в минулому році навколо майна ТОВ «Обрій»?
- На сьогодні
ситуація більш-менш стабільна. Поля засіяні. На території сільської ради діють
два товариства: «Обрій» та «Обрій-агро». Нині триває процес переукладання
договорів оренди землі. Жителі села самостійно визначаються, кому віддати в обробіток
свої земельні паї. Сподіваюся, що конфронтація між цими товариствами залишилася
позаду, а в подальшому ж взаємини між ними базуватимуться виключно на діалозі,
повазі до позиції іншої сторони та у знаходженні компромісних рішень.
Наприкінці хочу подякувати всім керівникам підприємств, організацій та установ, що діють на території сільської ради, за те, що вони з розумінням ставляться до проблем бюджетних організацій і в міру своїх сил надають їм допомогу.
Олексій АДАМЕНКО.
НАЙВИЩА ОЦIНКА - ПОХВАЛА ПОКУПЦЯ
Часи дефіциту позаду. Сьогоднішні магазини наповнені різноманітними
товарами. Естетика їх викладення вражає. Навчилися
виробляти яскраві пакетики і пакувати у них усілякі продукти і предмети побуту.
Куди не кинь - всюди сервіс! Продавці магазинів
навчились посміхатись, бо знають: перш ніж щось отримати - потрібно щось
віддати. А ще усмішка - це складова успіху. Таке життєве правило застосовувало
багато людей. До прикладу,
один із них - російський мільйонер Сергій Лобанов. А кому ж іще, як не самому
собі і не на самого себе працювати? Тому й намагаєшся привернути увагу покупця
естетичним виглядом магазину, асортиментом товарів і, звичайно, посмішкою,
привітністю, доброзичливістю. Гадаю, у багатьох, як і в мене самої, виробились
уподобання у кого купувати оселедці,
хліб, молоко, промислові товари... Адже нема гіршого підійти
до якоїсь фурії за прилавком, купити буханку хліба і ... зіпсувати собі настрій
на цілий день. “Совкові” часи минули, багато чого змінилося у сфері торгівлі і громадського харчування.
Продавець (підприємець) розуміє, чим саме він
спроможний втримати свого покупця, бо знає - це його прибуток.
Напередодні Дня кооператора ми
об’їхали кілька сіл і відвідали торговельні заклади, зустрілися з
продавцями, поспілкувалися зі споживачами.
Питання
покращення торговельного обслуговування населення району одне з тих, якому
приділяється постійна увага. Аналізуючи його розвиток, слід
зазначити, що найбільшу питому вагу в загальному об’ємі товарообігу району
займає саме Кагарлицьке районне споживче товариство.
- Основою районного
споживчого товариства, - розповідає голова правління Віталій
М’ЯСНІКОВ, - є 12 споживчих товариств, якими відкрито майже в усіх
населених пунктах району 122 стаціонарні продовольчі та промислові магазини, що
охоплюють торговельним обслуговуванням близько 70% жителів району. В системі
РайСТ працює 14 підприємств громадського харчування,
центральний ринок, критий ринок, коопзаготпідприємство, ситроцех, що
орендується ТОВ “Услада”, ресторан “Колос”, ДП “Надія”, Громхарч. Працює в
кооперації близько 300 чоловік. Значна частина жителів району задовольняє свої
потреби в товарах народного споживання на
Кагарлицькому ринку РайСТ. Там діє 1095 торгових
місць, з яких 63% відведено для продажу промислових товарів, а 23% -
продовольчих. Крім того, 74 місця призначені для продавців м’яса
та 40 - молока. Встановлено 140 тимчасових торгових кіосків і 70 контейнерів.
Упорядковано територію для торгівлі
сільськогосподарською продукцією та живою рибою. Практикується споживчим
товариством і виїзна торгівля. Згідно з графіком, автомагазин
обслуговує віддалені населені пункти, де
проживає невелика кількість жителів. Наше споживче товариство працює
прибутково, вчасно сплачуються платежі до бюджету та заробітна плата.
Зміцнюється мате-ріальна база товариства, проводяться ремонти магазинів тощо, а з тим і робота по переобладнанню систем опалення.
- Віталію Семеновичу,
щойно ми відвідали магазин і бар у Новосілках. Щодо магазину, то ще жодного по-дібного у
районі мені не довелося зустріти.
Асортимент товарів дійсно великий. Але вразило інше -
у самому приміщенні одну із стін прикрашали
диво-фотошпалери, куточок для відвідувачів чекав столиками й стільцями з
квітами, і взагалі весь магазин прикрашали квіти. Саме при мені одна з покупців
привітала торгового працівника з наступаючим професійним святом і подарувала
букет квітів. Поспілкувавшись з відвідувачами
магазину, всі майже в один голос сказали, що “їхня Рая” - дуже хороша людина і
приходити до її магазину - одне задоволення. Справа
все-таки у самій людині? У її внутрішніх якостях?
- Не дивно почути подібні слова на
адресу Раїси Терпай. Раїса Юріївна - уродженка
Західної України. Безперечно, це - трудолюбиві люди,
але, зауважу, у них значно раніше, ще при Радянській владі, почала прививатися
європейська культура. Тому, враховуючи
назване, Раїса Юріївна у нас завжди в лідерах. Про це свідчать
і відгуки самих жителів Новосілок, і правління РайСТ. Ми цінуємо таких людей. От і до Дня кооперації представили її кандидатуру до
нагороди. Стосовно естетичного оформлення, хочеться, щоб магазини переходили на
той рівень, куди буде приємно зайти зробити покупку і
навіть отримати естетичну насолоду.
- Саме навколо “бару”
крутяться бійки, п’янки, з’ясування стосунків, загалом увесь негатив. Як, на Вашу думку, його все-таки подолати?
- У деяких селах, навіть у
більшості, негативне ставлення до відкриття барів. Вважають, що позитивного в
цьому нічого немає,
це тільки розпуста й безчинство. Стосовно цього, у
мене своя думка. Насамперед, потрібно зрозуміти - для чого саме існують бари, яке їх призначення? У моєму понятті бар - це приміщення, де
спілкуються і відпочивають, де зустрічаються з друзями, подругою, щось один
одному розповідають, обмінюються враженнями, п’ють каву, навіть і якісь “100 грамів”, звичайно в розумних межах. І біда не у самому барі,
а у нашому безкультур’ї, невмінні себе поводити та ін. Свого часу я, наприклад,
навчався у Львівському торгово-економічному інституті і бачив і у Львові, і у
Івано-Франківській області, пізніше на Рівненщині та
на Волині, де був по обміну досвідом, що для тих людей подібний відпочинок -
звична справа. Там нема п’янок. Бар - це не тільки
холодні закуски, напої. Туди люди приходять спілкуватися і не перетворюють
приміщення для негативних речей. Звичайно, дуже багато залежить від клієнтури, яка відвідує бар. А ще - від
продавця, бармена. У Новосілках, перед тим як відкрити бар, ми поговорили з
головою села, вивчили думку населення і прийшли до висновку, щоб відкрити такий
заклад і літній майданчик. Ось Раїса Юріївна, про яку ми згадували, - передовий сучасний продавець. Вона
контролює обстановку. Спиртні напої тут не розпивають. Найміцніший напій у них
- пиво. Люди села задоволені роботою бару. І якщо продавець бачить, що комусь “досить”, вона чисто
по-людськи, по-материнськи так і каже: “Синок, тобі досить зараз...”. Просто
спрацьовують виключно людські якості. До речі, зауважу, що в Європі ходити в
ресторани, бари - звична справа. Там сім’ями, незалежно від
віку, після відвідин церкви у вихідний день йдуть саме в подібні заклади, де
зустрічаються з сусідами, друзями, спілкуються і отримують задоволення. Тому я
вважаю, що така форма громадського харчування повинна розвиватися в Україні, в
області і, звичайно, в районі. Я гадаю,
що ми все-таки підійдемо до того європейського
рівня...
Я не відкрию Америку, та й ні для кого це не секрет, що люди пили спиртні напої,
п’ють і будуть пити. Тим більше, заборонений плід
завжди солодкий, як відомо. Люди виходили, шукали самогон “на точках”, або, в
кращому випадку, в магазині, сідали по кущах і
розпивали. Ми ж продаємо продукти споживчої кооперації і нас в обов’язковому
порядку перевіряють відповідні органи - комісія по
захисту прав споживачів, - ми маємо відповідні сертифікати якості тощо. Тож ми
беремо на себе відповідальність за здоров’я клієнта.
Люди, котрі купують горілку у будь-який час в сумнівних точках продажу,
насамперед, наражають себе на небезпеку. “Пиття повинне бути окультуреним”.
- Чи існує у вас школа
передового досвіду для колег?
- Не секрет, що близько 50%
голів споживчих товариств раніше не
працювали в сфері торгівлі. А тут існує своя
специфіка. Це - і документація, і правила торгівлі,
які напрацьовуються з роками... Тому ми організовуємо виїзні заходи. Часто ми
демонструємо саме Новосілківський магазин, як приклад, щоб люди мали змогу
подивитися як естетично викласти товар, як правильно оформити ярлики і ціни, як
правильно вести куточок продавця і усю документацію.
- Мені залишається
подякувати Вам, Віталію Семеновичу, за інтерв’ю, вітаю
Вас та усіх працівників споживчої кооперації з наступаючим святом і бажаю міцного здоров’я, прибутку, злагоди і
процвітання.
Наталія КРАВЕЦЬ.
ПЕРЕМОГЛИ НАЙСПРИТНІШІ
Нещодавно на території Кагарлицького міського парку відбулися змагання із кросу, п’ятсот метрів – дівчата та 1000 – юнаки, присвячені Міжнародному дню олімпійського бігу за участю представників шкіл району.
Після підведення підсумків було визначено лідерів забігу. Ними стали: серед дівчат: І місце – Ірина Таран, міська школа №1 (результат –
1 хв. 26 сек.); ІІ місце - Олександра
Носаченко, міська школа № 2 ( 1хв 26,6 сек.); ІІІ місце – Яна Бусленко, міська
школа № 1 (1 хв 29,1сек.).
Серед юнаків: І місце – Віталій
Яглов, Шубівська ЗОШ (2 хв. 55,5 сек.); ІІ місце – Іван Ляшок
, Черняхівське НВО (2 хв. 55,9 сек.); ІІІ місце – Антон Рисенко,
районний ліцей (3 хв. 00 сек.).
Переможцям було вручено грамоти та грошові
винагороди.
Роман ДЯЧУК,
начальник відділу з питань
фізичної культури і спорту РДА.
.