№№ 54-55 від 17-20 липня 2007 року
Людмила ФЕДОРЧЕНКО: «Газифікація села залишається для
нас першочерговим завданням»
Обрано нового голову районної ради ветеранів
Ураганні вітри, які тривали в районі з 5 по 10 липня, наробили немало лиха і завдали великих клопотів працівникам Кагарлицького підрозділу ЗАТ “А.Е.С. “Київобленерго”.
Як розповів
його керівник А.О.Лучко, за цей час по населених пунктах було
зареєстровано 448 заявок про пошкодження електроліній та 215 їх обривів. Станом
на 9 липня, залишалися несправними 66 пошкоджень та 28 обривів у таких селах,
як Халча, Мирівка та ін.
Зрозуміло, що масштаби завданої
ураганами шкоди, дійсно вражають. Однак вражає й інше.
У Бендюгівці, зокрема, інших селах станом на 11 липня 5 діб
поспіль не було світла. Люди понесли значні не тільки моральні (не працювали
телефони, електроприлади), а й матеріальні збитки
(попсувалися харчові продукти в холодильниках). Потерпіли тваринницькі ферми, підприємства торгівлі тощо. Це також створює епідемічно
загрозливу ситуацію в районі.
Причини низької оперативності
електриків давно на поверхні. Це - скорочення штату пра-цівників. До травня
2001 року РЕМ був відокремленим підрозділом, штат
працівників складав 136 осіб, ліквідацію аварійних ситуацій проводили 7 бригад.
Однак, відколи він став підрозділом ЗАТ “А.Е.С.
“Київобленерго”, кількість працюючих, як і бригад, зменшилася більш як
наполовину. Як наслідок, дана ситуація на підприємстві
призвела до незадовільного надання послуг населенню. Декілька років на
достатньому рі вні не проводиться очищення від дерев
ліній електропередач, трансформаторів (хоч, згідно з правилами
експлуатації, - це обов’язок РЕМ), що, в
першу чергу, спричиняє аварійні ситуації в електромережах району.
Я побував у Бендюгівці, у центрі села. Електропроводів
практично не видно у зарослях вишень, кленів та інших
дерев. Тому й зрозуміло, що навіть незначні
зміни погодних умов призводять до аварійних ситуацій на електромережах.
У вказаний період до РЕМу, у
РДА і районну раду надійшла рекордна кількість дзвінків з приводу відсутності
електроенергії. Втім, вирішити цю проблему на місцевому рівні
- неможливо, адже ЗАТ “А.Е.С. “Київобленерго” володіє американська
компанія. Тому і рай-держадміністрацією,
і районною радою, надіслані (і раніше надсилалися) відповідні листи як до
керівництва ЗАТ, так і до керівників області з проханням ухвалити рішення щодо удосконалення профілактичної діяльності
Кагарлицького підрозділу ЗАТ “А.Е.С. “Київобленерго”.
Будемо сподіватися, що на них
належним чином прореагують від-повідні інстанції.
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
“ГАЗИФІКАЦІЯ
СЕЛА ЗАЛИШАЄТЬСЯ ДЛЯ НАС ПЕРШОЧЕРГОВИМ ЗАВДАННЯМ”
ФЕДОРЧЕНКО Людмила
Вадимівна. Народилася 18 листопада 1960 року. Закінчила Київський кооперативний
технікум за спеціальністю бухгалтер. З 1988 по 2004 рр. працювала комірником у
місцевому господарстві. З червня 2005 року - голова Яблунівської сільської
ради.
- Людмило Вадимівно, відомо,
що, незважаючи на нестачу коштів у місцевому бюджеті, в Яблунівці, хоч і
невеликими обсягами, але все ж проводиться ремонт доріг. Де Вам вдається відшукувати
гроші саме на ці потреби?
- Дійсно, щоб
побудувати нову дорогу потрібні кошти і немалі. А оскільки в Яблунівці
проживають люди переважно пенсійного віку, то неважко уявити, наскільки
проблема будівництва доріг для нас є важливою. Адже на сьогодні ще існують такі
вулиці, по яких в дощову погоду навіть автомобіль швидкої допомоги не може проїхати.
Але, як кажуть, світ не без добрих людей. В 2005 році за допомоги нашого
односельчанина Івана Коваленка були виділені гроші на будівництво дороги з
твердим покриттям протяжністю 850 метрів та на ремонт уже існуючої дороги
протяжністю 170 метрів. У 2006 році також за виділені з Держбюджету кошти ще на
одній з вулиць побудували дорогу протяжністю майже 600 метрів. У цьому році
плануємо завершити розпочате у минулому році будівництво дороги. Нині розробляється
відповідна документація, тож вже невдовзі роботи в цьому напрямку розпочнуться.
- Що Вас найбільше
непокоїть як сільського голову?
- Перш за все, те,
що в Яблунівці до цього часу немає природного газу. А оскільки наше село
знаходиться далеко від райцентру, то навіть забезпечення населення скрапленим
газом досить часто перетворюється в проблему. Іноді доводиться чекати по три, а
то й по чотири тижні, доки виконають замовлення і завезуть газ із Кагарлика. Що
ж стосується прокладання підвідного газопроводу до села, то можу сказати, що ця
проблема залишається для нас першочерговим завданням, і, на щастя, в цьому
напрямку проглядаються певні зрушення. Вже виготовлено технічну документацію на
прокладання підвідного газопроводу до Яблунівки. Ця робота була профінансована
нашим інвестором Олександром Поліщуком. Надалі теж сподіваємось на допомогу,
щоправда не лише від інвесторів, а й від держави.
-Як Ви оцінюєте співпрацю
з депутатами сільської ради, і які питання, на Ваш погляд, потребують невідкладного
розгляду вже на найближчій сесії сільради?
- Співпрацю з
депутатським корпусом сільської ради я не можу оцінити на задовільно. Звичайно,
більшість депутатів, а їх всього у нас 13, з відповідальністю виконують свої обов’язки, проте, з деякими партії, мабуть,
помилились.
Одне з питань, яке
потребує вирішення на найближчій сесії, стосується підготовки до зими приміщення
сільського клубу, оскільки вже два роки воно не опалюється. А в цьому приміщенні
знаходяться і ФАП, і сільська рада, і бібліотека, і пошта. Тож ми обов’язково в
найкоротший термін повинні вирішити, за які кошти буде проведено ремонт
опалювальної системи.
- Ви
щойно згадали про заклади соціальної сфери, які, на жаль, поки що не повністю підготовлені
до зими. А чи відчуваєте Ви проблему кадрів, яка останнім часом є найгострішою
проблемою для всіх малих сіл?
- Напевно найпромовистішою відповіддю на це
запитання стане приклад з сільського життя, який мав місце не так давно. Ми
довгий час чекали на медичного працівника. Тож в цьому році, коли в село приїхав
на роботу молодий фахівець, жителі села зітхнули з полегшенням. Але, як
виявилося згодом, це було передчасно. Молода дівчина відпрацювала за
направленням лише місяць, після чого пішла в декретну відпустку, інша жінка,
яка прийшла на її місце, прожила в селі і того менше - вона просто не захотіла
працювати в сільських умовах і розрахувалася. Взагалі я не вважаю, що в подібних
випадках безкоштовне житло чи певні пільги можуть утримати молодого спеціаліста
в селі. Мабуть, молодь більш відлякує відсутність належних побутових умов
проживання, віддаленість від районного центру. На сьогодні у ФАПі працює Олександр Шинкарюк, який щовівторка проводить
прийом хворих та ходить на виклики. Допомагають також лікарі відділень швидкої
допомоги з Кагарлика та Ржищева.
- Наскільки ефективно Ви
співпрацюєте з сільгосппідприємствами, що діють на території сільської ради?
- Дуже добре. Найбільше
з них - “ТОВ “ВО ”БРСМ-АГРО” (директор Микола Біляков) завжди надає допомогу селу. Переобладнання шкільної
котельні, установка там котлів для використання твердого палива, виготовлення
проектної документації на підвідний газопровід, кошти на оплату телефо-нізації
села та вирішення інших повсякденних проблем - все це допомога, насамперед,
“ТОВ “ВО ”БРСМ-АГРО”. Фермерські господарства та приватні підприємці також
надають посильну допомогу громаді. Тож можу лише щиро подякувати і Миколі Білякову,
і керівникам фермерських господарств, і всім, хто нам допомагає, за розу-міння
проблем сільської громади і за посильну участь у їх вирішенні.
- Чи згодні Ви з
твердженням, що чим менше село, тим згуртованіша громада, тим менше проблем,
пов’язаних з благоустроєм населеного пункту?
- Лише частково.
Адже багато ще залежить і від свідомості громадян, їхнього ставлення до
навколишнього середовища. На сьогодні питання благоустрою населеного пункту для
нас все ще залишається болючим. Адже хотілося б, щоб село завжди мало
привабливий вигляд, особливо ж в таку чудову пору року, як літо. А для цього
потрібно небагато - для початку хоча б
систематично викошувати бур’яни навколо своїх садиб. І якщо по центральній
вулиці, на сільському кладовищі працівники сільської ради все це роблять
власними силами, то біля приватних будинків, на жаль, не завжди підтримується
належний лад. Дехто вважає, що територія, яка за парканом, - то вже земля сільської
ради... Регулярно питання благоустрою розглядаються на засіданнях виконкому, на
сесіях сільської ради. Проте, відсутність коштів впливає на своєчасне і
ефективне їх вирішення
Також, користуючись
нагодою, я хочу подякувати за підтримку і допомогу керівництву та працівникам
районної державної адміністрації, районної ради, відділення Державного
казначейства. Завдяки їхній підтримці мені набагато легше вирішувати сільські
проблеми, втілювати в життя очікування односельчан.
Олексій АДАМЕНКО.
ОБРАНО
НОВОГО ГОЛОВУ РАЙОННОЇ РАДИ ВЕТЕРАНІВ
На минулому тижні у великому
залі адмінбудинку відбулися звітно-виборні збори ветеранів війни
та учасників бойових дій.
Ветерани давали оцінку роботі
їх організації та обрали нового голову районної ради
ветеранів Івана Дідовича.
Ці збори стали своєрідним зібранням, де можна було поспілкуватися, поділитися
своїми бідами, думками, поставити запитання до керівників. Відтак, на питання
ветеранів про ліки, знижки на них, ціни, роботу “чорнобильської” аптеки дали
відповідь головний лікар Кагарлицької ЦРЛ Віктор Кулініченко та
завідуюча центральною райаптекою № 9 Ольга Швагер.
Звучали нарікання ветеранів на
недостатню роботу з молоддю, про що свідчать, за їх
словами, численні пляшки з алкогольними напоями у руках підлітків і низький
рівень культури. Навіть рідний внук чи правнук, за
словами одного з учасників зібрання, може пройти повз діда і не привітатися.
Голова РДА Тамара Телеш
подякувала ветеранам за їх труд і подвиг, побажала здоров’я й зізналася, що її
“зачепило” порушене питання виховання підростаючого
покоління. Тамара Сергіївна висловилась, що сьогоднішня молодь - діти іншої генерації, діти нових інформаційних технологій і
нового часу. “Але, - як сказала голова, - ми будемо робити все, щоб наші молоді
люди були достойні вас, ветеранів.”
Наталія КРАВЕЦЬ.
Почну з того, що я - не “матеріальна” людина. Я - людина НАСТРОЮ й ЕМОЦІЙ. Кожному своє... З цим були згодні ще древні римляни. Тож, наповнений холодильник, остання марка авто, відпочинок на Мальдивах - не мій уділ. Та й не мої можливості на сьогодні. Бо коли я ставила перед собою певні цілі, неабияке задоволення отримувала зазвичай не від результату, а від самого процесу, від людей, яких зустрічала на шляху, що змушували своєю сутністю переглянути власні погляди на життя, якось вплинути на мої непохитні устої і щось зрозуміти невідоме мені до цього часу. Саме ЕМОЦІЇ збагачували мене. І збагачують зараз. Творіння кожного з нас народжуються від суми вражень - того, що ми бачимо, переживаємо, вбираємо в себе. Потім це виливається в ноти, книгу, статтю...
Так вже є - політика мене цікавить найменше. Є ті, кому про неї дбати, в ній бути, є ті, кому з цього “рвати”. У той час, коли кожен займається звичною для себе справою, - я також живу своїм життям. Для когось - яскравим, для когось - непомітним. Але з чітко усвідомленим правилом: “Наповни роки життям, а не життя роками”.
“Бойові дії” на околиці
міста
Я не екстремальна людина, швидше - допитлива. І дуже хочу пережити відчуття “адреналіну, що пре через вуха”...
Подолати страх стрибнути у басейн з 5-метрової висоти - для мене не проблема. Точно так, як і купатись у льодяній воді. Опановувати навиками їзди на автомобілі та конях - у задоволення! Нема, мабуть, у Гідропарку атракціону, де б я не каталась і не прощалась із життям, не обходжу стороною і улюбленого тиру. Наступними, напевне, будуть дайвінг і стрибки з парашутом. Але зараз - ПЕЙНТБОЛ!
Про те, що у Кагарлику на території колишньої міжрайбази молоді люди пропонують “постріляти”, я вже чула. Подивитись і спробувати нового випала нагода у минулі вихідні дні.
Військово-спортивна
пригода
Дві команди по 4 чоловіки у кожній ”обмундировуються” у спецодяг -
чорний (команда “Спецназ”) і “камуфляж” (команда терористів). Одягають захисні
маски і беруть автомати. У них є “бомба”, яку “спецназівці” знешкоджують...
Загалом, дійство нагадало мені захоплюючу військову гру...
- Насправді ПЕЙНТБОЛ - це тактична, командна, спортивно-технічна гра з вико-ристанням пневматичної зброї, яка називається маркерами, що імітує бойові дії, - розповідає організатор клубу Віталій БОЙКО. - Маркери стріляють крихкими желатиновими кульками, які наповнені харчовою фарбою. В якості поля для гри використо-вуються майданчики з лісовими насадженнями, підвали, напівзруйновані будівлі й руїни. Для безпеки усі, хто знаходиться на полі (як гравці, так і судді), повинні одягати маски, які закривають обличчя й голову. Усі маркери регулюються в такий спосіб, щоб швидкість вильоту кульки не перевищувала безпечної. На полі під час гри присутні судді, які спостерігають за дотриманням правил. За місяць існування наш клуб вже має 5 команд молодих людей, які щовихідних проводять своє дозвілля на пейнтбольному полі, вдосконалюючи власні навички у грі. Київ-ська обласна федерація ПЕЙНТБОЛУ спільно з найбільшими пейнтбольними клубами України щомісяця організовує “Великі маневри”. Останні проводились у червні в с.Требухів біля м.Бровари. З 200 пейнтболістів, що з’їхались на маневри з Молдови, Росії та усіх областей України, були й наші кагарличани. У планах клубу - проведення відкритого турніру, приуроченого святкуванню Дня міста, що проводитиметься восени.
- ПЕЙНТБОЛ не потребує спеціальної фізичної
підготовки і базується на простих і зрозумілих правилах, - долучається до
розмови любитель пейнтбольних ігор Костянтин ШЕВЧЕНКО, - тому брати участь у
грі може будь-яка людина від 16 років. Серед любителів ПЕЙНТБОЛУ - 
студенти й державні службовці, медичні працівники і бізнесмени...
ПЕЙНТБОЛ не має ані статевих, ані вікових обмежень. Відтак, подарувати собі
задоволення й азарт можуть як чоловіки (хлопці), так і жінки (дівчата). Для
цього потрібно згуртуватися і набрати 2 команди по 2,3,4,5 і більше чоловік у
кожній. Відрадно, що ігри проходять на свіжому повітрі.
- Хочу додати, - зауважує кагарличанин Андрій БУНЬ, - що ПЕЙНТБОЛ в останній час став популярним через свою оригінальність. Крім фізичної й моральної розрядки, ПЕЙНТБОЛ сприяє зняттю стресів, розвитку стратегічного мислення й уміння діяти всією командою. Це - як військово-спортивна пригода!
- На Заході керівники відділів бізнесових структур об’єднують своїх підлеглих і спостерігають за ними саме в грі ПЕЙНТБОЛ, цим самим тестують людей на вміння згуртовано йти до цілі, - акцентує Олександр БОЙКО. - А взагалі-то сюжетів ігор існує багато. Найбільш популярні - “Порятунок заручника”, “Захоплення прапора”, “Трофеї війни”, “Відморожені ”квачі”, “Партизани” та ін. Крім того, я вважаю, що в кожного чоловіка генетично закладено природою постійне бажання бути першим, лідером, воїном. І ПЕЙНТБОЛ - саме та гра, в якій він може довести всім, і в першу чергу собі, що здатен на вчинок і на перемогу.
Замість епілогу
Залишається додати, що мені дуже приємно те, що я познайомилася з молодими людьми, які живуть захоплено й активно, мають інтереси й цілі в житті, які не відкрили черговий пивний бар, а вирізнились оригінально. Мені просто завжди щастило на людей і на цікаві зустрічі!
Наталія КРАВЕЦЬ.