№ 7 від 27 січня 2009 року
ФОРМУЄМО ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ УЧНІВ
ЛОХОТРОН І ПОРЦІЯ РОЗПУСТИ ДЛЯ ТЕЛЕГЛЯДАЧІВ
У середу, 28 січня, о 15 годині у
Свято-Троїцький храм м.Кагарлика прибудуть чудотворні
ікони Грузинської Православної Церкви: Сухумська ікона Божої Матері, ікона
святої рівноапостольної Ніни з часткою її волосся та
ікона святого великомученика Георгія Побідоносця з часткою мощів.
Святині перебуватимуть у храмі протягом доби. Весь цей час (окрім ночі) віруючі
матимуть змогу помолитися перед чудотворними іконами, взяти участь у богослужіннях.
ДОВІДКА.
Сухумська ікона
Божої Матері принесена ченцями-пустельниками в кафедральний собор м.Сухумі
в 1991 році. Вона мала золотий оклад і була вся обрамлена коштовними каменями.
Ченці боялися, що не зможуть зберегти ікону, оскільки в країні
розпочалася братовбивча війна. Митрополит Сухумський і Абхазький Давид (Чкадуа)
розумів, що рано чи пізно ікону викрадуть, оскільки на
ній було дуже багато золота. Тому
владика благословив написання копії.
Чудотворний образ не раз рятував м.Сухумі і
його жителів від бомбардувань. В Україні відбулося теж багато зцілень від цієї ікони.
Ікона святої рівноапостольної Ніни. Пресвята Богородиця у видінні вручила
хрест святій Ніні, яка йшла проповідувати в країну
Іверськую, нині - Грузію. Хрест був з виноградної лози. Свята, на знак того, що
віддає себе повністю на служіння Богові, обрізала своє
волосся і оповила ними хрест. Хрест нині знаходиться в Сіонському
кафедральному соборі м. Тбілісі, а волосся св. Ніни знаходяться саме в цій
іконі.
Ікона св. Георгія
Побідоносця була подарована монастирю святої Ніни ченцями Свято-Пантелеймонова
монастиря Святої гори Афон.
ФОРМУЄМО ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ
УЧНІВ
16 січня у Кагарлицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 відбувся районний
семінар директорів шкіл Кагарличчини та працівників відділу
освіти райдержадміністрації.
У план
роботи семінару входили такі питання: інноваційна робота школи за програмою
“Росток”, доповідь директора школи
“Створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості”, заняття за
програмою психологічного тренінгу “Як стати творцем свого життя “Я - це я”,
виховні заходи.
Створенню умов для розвитку та самореалізації кожної особистості сприяють
пошуки нових педагогічних технологій. Тому завданням методичної роботи
на сьогоднішній день є знання інноваційних технологій, які покращують навчально-виховний процес.
Інновація - оновлення, зміни, 
впровадження нового (тобто новизна). Саме
інноваційну роботу і показали
вчителі В. Рибак, О. Литвин, Л. Яшник та психолог школи І. Лазоренко.
Присутні на обговоренні ділилися своїми враженнями. Принцип діяльності
інноваційних програм полягає в тому, що дитина відкриває знання
самостійно, в результаті власної
діяльності. Школярі не хочуть бути пасивними споживачами готових знань, вони
прагнуть до власних відкриттів. Уже з перших уроків за програмою “Росток”
діти “придумують”, “знаходять”,
“складають”, “вибирають”, “малюють”,
тобто беруть 
участь у
творчій діяльності.
Дуже важливо, щоб на кожному уроці
дитина переживала радість нового відкриття,
щоб у неї формувалася віра у свої сили та виникав всеосяжний пізнавальний інтерес
до нового, адже це і є основні параметри інтелектуального та фізіологічного
розвитку дитини.
Умовами впровадження інноваційних
програм є підготовленість педагогічних кадрів,
навчально-методичне забезпечення, матеріально-технічне. Все це потребує коштів.
Заступник директора з виховної роботи
Н. Бойко, педагог-організатор В. Олексієнко та класовод С. Іванова з дітками 4-го класу
підготували і показали виховні заходи “Різдвяні привітання” та
“Українська гостина”.
Людмила ШЕВЕЛЕНКО,
директор школи № 1.
На знімках: директори шкіл району під час семінару; класовод Віра РИБАК з першокласниками, які
навчаються за програмою “Росток”; заступник
з виховної роботи Наталія БОЙКО та учні школи №1 під час проведення виховного
заходу “Українська гостина”.
Фото Олексія АДАМЕНКА.
27 СІЧНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ
ЗАХОПЛЕННЯ КАГАРЛИКА
3 серпня 1941 року гітлерівці
вдерлися до Кагарлика. Страшним і
жахливим залишився в пам’яті старих і ще зовсім юних кагарличан цей
день.
“Я тоді була ще зовсім маленькою, мала лише 5 років. Вранці, коли вийшла з хати,
побачила, що над залізничною станцією летять літаки і скидають якісь книжечки. Разом з іншими дітьми вирішила побігти й подивитися. Нам, дітям, було незрозуміло, чому ці книжечки так пронизливо
свистять, а біля самої землі вибухають. І тільки тоді, коли я побачила кров, то зрозуміла, що це -
смерть. Так у моє дитинство увійшла
війна”, - згадує Лідія Петрівна Гашека, нині Костенко,
1936 року народження.
Лідія Петрівна
була ще дитиною, не зовсім розуміючи, що робить, разом з дівчатками різали
проводи і робили з них намисто. Фашисти думали, що це шкодять партизани і пішли по хатах їх шукати. Бабуся накричала на онуку і
намисто швидко і навіки було сховано у
гарячій печі.
22 серпня окупанти зібрали сходку.
Жителі Кагарлика сходились на базарну площу, яка тяглася аж
до парку. Нові окупаційні власті представили двох
німецьких поміщиків: Йогана і Клейшу. На сході оголосили, що колгоспи
розпущено, а на їх місці створювалися
громгоспи. Почалися страшні чорні дні
окупації. Новий хазяїн Йоган ходив із грушевою палицею, на якій були великі гострі сучки.
Нею він заставляв коритися непокірних. Для допомоги
новій владі обрали старостою району Юрія Марчука, а старостою Кагарлика -
Андрія Палажченка. Прислужники нової
влади допомагали виявляти і знищувати сім’ї комуністів,
командирів, євреїв. Така робота
проходила і по селах району.
ПЕРШИЙ МАСОВИЙ РОЗСТРІЛ
Після сходу
фашисти провели перший масовий розстріл.
Одночасно - в двох місцях. Один - в Калиновому яру, інший - на
околиці Кагарлика. Населення єврейської нації
везли на машинах в бік “Вторчормету”. Там був
викопаний глибокий рів, в якому і знайшли собі могилу
72 євреї. Разом з ними були розстріляні і військовополонені. Серед вбитих -
сім’я єврея Лонфенфейна. Сам Лонфенфейн в цей час воював на фронті. Було вбито
дружину і дві дочки. Коли забирали сім’ю, син пас корів. Коли він прибіг додому, то не застав
нікого. Сусідка Литвин повідомила хлопця про тяжку
втрату. Вона його переховувала. Але за пуд солі інші сусіди видали його. Цього
хлопчину розстріляли лише за те, що він був євреєм. А
батько, нічого не відаючи, писав з фронту маленькі листи, він сподівався на
зустріч. Лише в 1948 р. Лонфенфейн повернувся з фронту і дізнався
правду про свою сім’ю. Вбитий горем, ішов він до могили розстріляних
єврейських сімей,
до могили своєї сім’ї. І ця дорога коштувала йому і життя, і каяття. Він
побачив, що на місці могили стоїть велика калюжа, там паслися гуси і разом з
тим виднілися частини людських тіл. Своїми
руками він побудував простий пам’ятник. Жити в
Кагарлику він не зміг та і не було де. Бо в 1944 р.,
коли Кагарлик був визволений,
виконком райради прийняв
постанову “Про передачу Райкомунгоспу
безгосподарчих будівель на території райцентру Кагарлика”. В постанові говорилося, що безгосподарчі будинки, які
залишилися з різних причин під час Великої Вітчизняної
війни, в тому числі сімей, розстріляних німецькими загарбниками, на яких не
найдено спадкоємців, передати Райкомунгоспу. Лонфенфейн виїздить до Києва. Біль
втрати він носив у своїй душі все життя.
Окремі єврейські сім’ї
були розстріляні в парку. Це - директор цукрового заводу Григорій Турок та його
дружина Тетяна, разом з ними фашисти розстріляли ще зовсім юну їх дочку
Любочку, яка ще по-справжньому не пізнала світ і
життя, а вже зустрілася віч-на-віч зі страшною смертю.
Любов
ШАТИРЕНКО,
учениця 9 класу Ставівської ЗОШ І-ІІІ ст., учасниця Всеукраїнського
конкурсу “Уроки Голокосту. Уроки толерантності”.
І ПОРЦІЯ РОЗПУСТИ ДЛЯ ТЕЛЕГЛЯДАЧІВ
Випита на ніч
чашка кави принесла насолоду, але не сон. Про те, як не виспавшись, встану
вранці на роботу, думати не хотілося. Наперед знала - недоспана
ніч відзначиться на самопочутті і
працездатності. Погортавши журнал,
включила телевізор - не рахувати ж мені слоників...
Якщо раніше мене дивував підібраний час на телеекранах для “Пригод Петрова і
Васєчкіна” й “Піноккіо”, ска-жімо, з 1
години ночі до 4, то сьогодні я дивуюсь іншому. Серед 18 програм я не знайшла
нічого, окрім вульгарної, огидної передачі, яка настирливо пропонувала
потрапити у невідому країну насолоди. Виявляється, це
можна зробити, зателефонувавши за відповідним номером. А в цей час на повний
екран демонструвались оголені жіночі принади і бігла “телетайпна” стрічка “з’єднання - 27 коп., вартість 1 хвилини зв’язку -
12 грн.”. Сцени розпусти супроводжуються коментарем: “Ця дівчина,
яку ти бачиш на екрані, роздягнеться для
тебе цієї ночі і виконає усі твої бажання!” (і роздягнеться, і бажання виконає
по телевізору. - Авт.). Заворожуючий голос продовжує
ловити рибку - лоха на вудочку, який
оплатить неймовірну суму за віртуальний секс... по телефону: “Спілкуйся з
красунями, яким завжди мало насолоди. Наші “полунички” зараз пестять своє неймовірне
тіло. Телефонуй! Кожна з них чекає на тебе. Насолоджуйся спогляданням тіла
наших дівчат. Роздягайся сам, телефонуй і отримуй стільки задоволень, скільки захочеш!..” Це я мала
необережність ввімкнути телеканал НТН о 2.30.
“Насолодившись” телевізійним продуктом, знову взяла до рук пульт. “Телефонуйте!
Я хочу почути слово!..” - загукувала телевізійна ведуча вже на іншому
каналі, розмахуючи перед камерою пачкою
грошей. 5 букв, з яких легко складається незамудроване слово, - і ти учасник
гри, а може, й власник немаленької суми. Хоч тут і не було розпусти, зате
лохотрон, як кажуть, - на лице. У мене є знайомий,
який зізнався, що повівся на таку аферу. “Знаєш, - каже, - зняло з телефонного
рахунку спочатку 13 грн. Мені сказали, що погано чують
і зв’язок перервався. На мобільному вже грошей не було, тому я знову почав
телефонувати, але вже з міського. Надзвонив майже на 200 гривень, бо слово ж
вгадав! Але згодом зрозумів, що все, що треба цим “зазивалам” - це мої дзвінки. Таким дурнем себе відчув, що аж соромно перед самим собою стало.
Ти хоч нікому не кажи про мене,
люди ж мене знають, сміятимуться, мовляв,
старий пеньок - внуків має - а в таке втеліпався...” Прізвище
знайомого, звичайно, не оприлюднюю, але
ви, дорогі читачі, беріть для себе уроки. Краще ж вчитися на чужих помилках, а
не на своїх.
Наталія КРАВЕЦЬ.