№ 10 від 6 лютого 2009 року
ДЕРЖАВНОГО АКТА ДВА РОКИ ЖДУТЬ...
АКТУАЛЬНЕ
ІНТЕРВ’Ю
Наше
багатостраждальне сільське господарство за всю свою історію пережило стільки ударів долі, що його час заносити у Книгу рекордів
Гіннеса на предмет своєї живучості. І ось черговий бар’єр - світова фінансово-економічна криза.
А на календарі тим часом - останній
місяць зими, на порозі - весняно-польові роботи. Чи
готові провести їх наші
сільгоспвиробники? - це питання ми адресуємо керівнику одного з
найкращих і найблагополучніших у фінансовому
відношенні господарств району СВК “Агрофірма “Перемога” Григорію ПАВЛЮКУ.
- Перш, ніж говорити про рік нинішній, пару слів хочу сказати про минулий. Тим
більше, що наші служби вже підбили підсумки господарювання в ньому. Традиційно
завершили його з добрими показниками як
в рослинництві, так і в тваринництві. Справилися з усіма польовими роботами, як
от сівба озимих, оранка. Відпо-відно одержали певні
доходи. Тобто, ще торік заклали непогану основу для
успішного господарювання і в 2009-му. І
слава за це, як кажуть, Богу і людям. Але...
Якщо торік на
цю пору ми практично
повністю забезпечили себе аміачною селітрою, купляючи тонну по 900 грн., то сьогодні така
ж її кількість вже коштує 2300. Причому ще в грудні це добриво можна було
придбати за 1500 грн. Величезний стрибок цін відбувся практично за місяць.
Знаю, що у декого може виникнути запитання, чому, мовляв, не купляли поживу ще
з осені. Та тому, що не було сформовано
цін на вирощену нами сільгосппродукцію, не було ринків збуту. Віддавати ж зерно
за безцінь стало б злочином перед своїми людьми.
Сьогодні, правда, намітився певний рух
зерна. Хоча ціни, звичайно, нас не влаштовують. Ячмінь, наприклад, оці-нюється у 730 грн./т, кукурудза - у 700-750. Тобто, щоб
купити тонну аміачної селітри, маємо продати більше 3 т ячменю. Пшениця,
соняшник, соя взагалі нікого поки що не цікавлять.
Це тим більше прикро, що в магазинах
ціни на продукти ростуть, як на дріжджах, а для
сільгоспвиробника навпаки - незмінно падають. В тому
числі й на тваринницьку продукцію.
- Григорію
Михайловичу, всі названі вами негаразди ви пов’язуєте з фінансово-економічною
кризою?
- Гадаю, що це, скоріше, чергове
виправдання своєї безпорадності
керівництва державою у наведенні порядку в країні,
надто ж у її економіці. Бо, скажімо, причому тут криза, якщо про паритет цін
між сільськогосподарською і промисловою продукцією ми говоримо вже 20 років і
нічого при цьому не робимо.
Це ж стосується і росту цін. Що,
паливно-мастильні матеріали, добрива, техніка здорожчали тільки з настанням світової кризи? Вигадки. Вони ростуть в нас, як бур’яни -
щорічно і після кожного дощу.
А чому сьогодні, наприклад, ми не
можемо вигідно продати насіння соняшнику, рапсу, сої?
Та тому, що на рівні держави відсутня плановість
у його потребі. Кожен сіє, що хоче і
скільки хоче. Від цього втрачає і держава, і, зрозуміло, сам сільгоспвиробник. Я вже не кажу, що таким
чином порушуються сівозміни - основа основ
землеробства, знищуються цілі галузі, як от буряківництво і
тваринництво.
Криза ж, про яку всі сьогодні говорять, на мій погляд, тільки
ускладнила всі ті хвороби, якими давно охоплене наше
сільське господарство.
- І все ж криза не
криза, а сіяти треба. Господарство готове до цього?
- Для хлібороба - це свята справа.
Як складно не прийдеться, а земля не
пустуватиме. Як я вже зазначав, всі площі в нас виорані, під
цукровий буряк - заправлені органікою. Закупили частину аміачної селітри для підживлення
озимини. Будемо продавати зерно і заготовляти паливно-мастильні матеріали. Техніки і грунтообробного знаряддя вистачає, вони готові вийти в поле. Як і самі люди.
- Кілька слів про людей. Одним із проявів фінансово-економічної
кризи є ріст безробіття, скорочення людських ресурсів. Чи є подібне у Буртах?
- У господарстві бли-зько 250
працюючих. Придбана високоефективна техніка і
механізми, запровадження прогресивних технологій у тваринництві дозволяє
нам безболісно і значно скоротити штати. Але ж ми - люди і маємо залишатися
ними за найскладніших ситуацій. Тому скорочень, надто ж у такий складний час у
нас не буде. Будемо працювати і виживати всі разом.
Незважаючи на досить-таки песимістичний
тон вищесказаного, я залишаюся оптимістом і націлюю на це всіх тру-дівників агрофірми. А
оптимізм цей грунтується, насамперед, на тому, що професія годувальника
була і завжди буде затребуваною в суспільстві. І ніякий імпорт у яскравих обгортках не зрівняється з
нашим українським хлібом і салом. І нам створять зрештою всі можливості працювати без криз та інших перешкод.
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
У народі кажуть: краще бути здоровим та багатим, ніж хворим та
убогим. Треба для себе зрозуміти, що бути здоровим -
значить бути щасливим. Тому вже з
раннього дитинства необхідно піклуватися про своє
здоров’я.
Нещодавно у Кагарлицькому районному
ліцеї відбулося художньо-спортивне свято „Тато, мама, я - дружна сім’я”. Це свято здоров’я, сили і краси. Найцікавішим було
змагання між 4 командами сімей початкових класів:
сім’я 1 класу
- Невмержицькі - Олександр, Олена та син Денис;
сім’я 2 класу - Галабурди - Юрій, Світлана та донька Ілона;
З клас - сім’я
Кравчуків - Вадим, Людмила та донька Дар’я та сім’я Будюків - Віталій, Оксана,
син Євген.
Проводив змагання вчитель фізичної культури Роман Свиридченко. Оцінювали
спортивні естафети наші спортсмени, старшокласники, члени учнівського
парламенту на чолі з головним суддею змагань Василем Мамієм. Василь Григорович побажав усім
командам удачі та перемоги, вдалих стартів. Особливий наголос він зробив на
винятковій важливості цього спортивного свята і для учнів, і для батьків для єднання, згуртування родини.
Протягом усього заходу панував справжній дух змагання, настрій
учасників, вболівальників та юних глядачів був надзвичайно піднесений,
а серця заполонило приємне відчуття свята, адже кожен тур змагання чергувався з
яскравими номерами художньої самодіяльності.
Чудові пісні
нам дарували учениці початкових класів: Аня Широкоступ, Аня Борисова, Крістіна
Шумська, Аня Личак та Женя Філоненко. А учасниці ліцейного хореографічного
колективу „Веселка” продемонстрували
красу і граціозність руху.
Спортивні змагання були цікаві та
захоплюючі. Кожна команда прагнула до перемоги.
Переможцями ж стали подружжя Кравчуків
зі своєю донечкою Дар’єю. Всі учасники отримали подарунки та море задоволення. Крім того, почесні грамоти та
пам’ятні подарунки.
Валерія ВІЗЬОНОК,
Наталія КУЛІНІЧЕНКО,
актив ліцейного парламенту.
ДЕРЖАВНОГО
АКТА ДВА РОКИ ЖДУТЬ...
На сьогодні на території району проводять землевпорядні роботи 26(!)
організацій. Та при цьому чимало жителів району
скаржаться на затягування ними строків виготовлення державних актів на
приватизацію земельних паїв. Особливо це стосується працівників соціальної сфери сіл Сущани, Балико-Щучинка, Ліщинка та
інших, які по року-два ніяк не одержать
потрібних документів.
Що ж гальмує процес виготовлення
державних актів на землю? Чому велика кількість землевпорядних організацій не в
змозі забезпечити своєчасне їх
виготовлення? Відповіді на ці запитання і мала дати нарада з сільськими головами,
землевпорядниками рад та керівниками землевпорядних організацій, яку проводили перший заступник голови РДА Зіновій
Лялюк і заступник Іван Шевченко.
Свої пояснення цьому на зібранні дали
всі представники землевпорядних організацій, які з’явилися на нараду. За їх
інформаціями, головна причина затягування строків виготовлення державних актів полягає у порушенні термінів
погодження документів. Адже, щоб
виготовити державний акт на землю, потрібно одержати “добро” на це від обласних управлінь земельних ресурсів, екології, культури,
обласної санітарно-епідеміологічної станції і т. ін. Через пос-тійні зміни в законодавстві,
інші фактори погоджувальні установи
вимагають додаткових довідок, через що представникам землевпорядних організацій доводиться по
декілька разів їздити в Київ за одним і тим же погодженням в
одну і ту ж інстанцію. А все це і виливається у затягування строків
виготовлення документів.
Втім, далеко не без-грішні в даному
питанні і окремі організації, які працюють на території району. Особливо багато
нарікань на нараді було висловлено на адресу ПП “Абрис -Альфа”. У свій час дане
підприємство шляхом реорганізації виділилось із ТОВ “Лідер плюс”. В результаті
такого поділу й утворився хаос у його діяльності. Люди
платили гроші одній організації, а по готові документи тепер мають звертатись в
іншу. Це призводить до затримки у виготовленні актів,
а інколи й до їх втрати.
З цього приводу присутній на нараді
старший помічник міжрайонного прокурора Денис Антонюк запропонував головам сіл підготувати
подання про колективну скаргу
громадян на незадовільну роботу ПП “Абрис - Альфа” у між-районну прокуратуру для вжиття
відповідних заходів.
У свою чергу,
заступник голови РДА Іван Шевченко домовився з керівниками землевпорядних
організацій про тісну співпрацю з райдержадміністрацією та надання допомоги
останньою у вирішенні даної проблеми.
Піднімалося на зібранні
і питання вартості виготовлення державних актів на землю, яка постійно зростає.
Але як, запевняли представники землевпорядних організацій, ціни на їх послуги залежать ще й від вартості
послуг установ, які погоджують виготовлення державних актів.
Михайло СЛАВСЬКИЙ.
Дорогі читачі!
Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі вірші нашої землячки Тетяни СИНЯК - людини, яка втратила
зір, проте, завдяки стійкості духу все ж вистояла, переборола тяжкі випpобування долі, не дала pозчавити себе…
Міцне духовне здоpов’я, яке
кипить у її поезіях мужністю, нескоpеністю, любов’ю, допомогло їй в цьому. Саме
ці мотиви і домінують у багатьох ліpичних твоpах цієї
талановитої жінки.
Нелегка доля Тетяни зумовила появу в її віршах мотивів гармонії та душевної злагоди, де домінує
мотив єднання людини з Богом.
Вразлива, чутлива до чужого болю душа молодої поетеси не
залишається байдужою до людей із нещасливими життєвими долями. Все це бурхливо виплескується на папір.
Тетяна Синяк сьогодні щаслива мама, має люблячого
чоловіка, з яким познайомилася під час навчання у
спецшколі. Нині здобуває вищу освіту у вузі.
Мечта
У каждого из нас свои мечты,
Свои надежды и желанья.
Но сложно в тёмной пустоте
Прожить без слёз и без страданья.
Прожить, забыв хотя б на миг
Свою пустую темноту.
А на душе лишь только крик -
Так дальше жить я не могу.
Так хочется понять людей,
Которые живут и видят,
И, не ценя тех добрых дней,
Судьбу безжально ненавидят.
Они живут не понимая,
Что видят солнце й небеса.
А я с тоскою лишь
рыдаю,
Мне надоела темнота.
Мне надоели боль и муки,
Я не хочу так дальше жить!
И лишь в душе горит надежда,
Что можно что-то изменить.
Я так хочу увидеть солнце
И лишь молюсь я в темноте.
И Бог увидит мои слёзы
И не забудет обо мне.
Эх, люди, если бы вы знали,
Как сложно жить не видя мир.
Тогда бы что-то понимали
И мир чуть-чуть бы стал другим.
Маме
Я на колени опускаюсь
пред
тобою,
А по щеке бежит слеза.
Ты извини меня за всё, что было,
Ведь я порой бываю неправа.
Не обижайся за мои ошибки,
Я только начинаю жить.
Но знай, что в этом мире
жутком,
Без твоих глаз мне не прожить.
Ты знаешь, я ведь
повзрослела,
И жизнь моя совсем не та.
А помнишь, ты мне песни пела,
Меня качая у окна.
Ты знаеш, мама, я всё помню:
И твою ласку, и любовь.
И помню, как мне было трудно,
Но ты была всегда со мной.
Пусть нам с тобой дано
судьбою
Идти по трудному пути.
Но знай, что я всегда с тобою,
Такой, как ты, мне не найти.
Ты знаешь, Мама, мне так
больно,
Я часто ночью слезы лью
За то, что жить тебе так сложно,
Но знай, что я тебя люблю.
***
Я знаю тебя очень долго,
Мы дружим с тобой много лет.
За эти длинные годы
Я лишь говорила: привет.
Теперь не пойму, что со мною,
Стоит предо мной образ твой.
Но я всего лишь малышка,
А ты уже был рядовой.
Я чувства свои и страданья
В сердце своём сохраню.
Люблю я тебя, понимаешь,
Да я и себя не пойму.
Я вижу тебя очень часто.
В глазах стоят слёзы мои.
И я б отдала всё на свете
Ради твоей любви.