"Вісник Кагарличчини"

№№ 14-15 від 20-24 лютого 2009 року

ЗАВДАННЯ - ПОПЕРЕДИТИ ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

ПІСЛЯ НАСТУПУ НА СІЛЬГОСПВИРОБНИКА – НАСТУП НА СЕЛЯНИНА

ЗАВДАННЯ - ПОПЕРЕДИТИ ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Термін «казначейство» походить від поняття «казна», яке в перекладі з тюркської означає сукупність фінансових ресурсів держави. Казначейство (the Treasury) в перекладі з англійської означає скарб, цінність. Прообразом казначейства можна вважати княжу казну, яка за часів правління великих і уділих князів слугувала сховищем матеріальних цінностей князівств. Але не тільки, тут також писали укази, складали грамоти, вели поточне листування... Нині Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

У сьогоднішньому інтерв’ю нашого кореспондента з начальником відділу доходів, видатків бюджетів та міжбюджетних відносин Управління Державного казначейства у Кагарлицькому районі Ніною СИЛКІНОЮ мова йтиме про роботу структурних відділів управління за сучасних умов.

- Ніно Василівно, нещодавно минула 13-та річ-ниця утворення органу Державного казначейства у нашому районі. З чого все починалося?

- Як тільки в Кагарлику було створено районне управління Держказначейства, відразу на обслуговування за видатками були переведені всі установи, що фінансуються з державного бюджету. Так працювали вісім років. П’ять років тому ми розширили сферу своєї діяльності, розпочавши обслуговувати і установи місцевих бюджетів. На сьогоднішній день у відділі доходів, видатків бюджетів та міжбюджетних відносин управління працюють 10 працівників віком від 26 до 48 років. Колектив дружний та відповідальний. Не помилюсь, якщо скажу, що й інші відділи управління трудяться як єдиний злагоджений колектив.

- Як Вам працюється з клієнтами?

- На сьогодні наше управління обслуговує близько 70 бюджетних організацій, а це 17 розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету, два державні позабюджетні фонди, 52 розпорядники коштів місцевих бюджетів. З кожним клієнтом треба провести роз’яснювальну роботу, прийняти та перевірити документи. Законодавство змінюється, необхідно все довести до відома розпорядників коштів, та й самому потрібно бути вкрай уважним, щоб нічого нового не упустити. Проводимо розширені семінари, засідання круглих столів, багато працюємо з клієнтами індивідуально.

- Чи запроваджуєте новітні технології у своїй роботі?

- Звичайно, казначейство крокує в ногу з прогресом. Ми намагаємося налагоджувати електронний зв’язок з клієнтами. Це дає можливість розпорядникам коштів мати інформацію про залишки коштів, отримувати виписки з банківських рахунків, отримувати інструктивні документи, бланки звітів та інші документи, не відходячи від свого робочого місця. Справа тільки за розпорядниками коштів.

- Чим безпосередньо займається відділ, який Ви очолюєте?

- Робота різноманітна. Перш за все, це попередній контроль за використанням бюджетних коштів та касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. Ми повинні в межах своєї компетенції попередити порушення бюджетного законодавства. Працівники перевіряють розписи, кошториси, проводять оплати за надані послуги та отримані товари, працюють з платіжними дорученнями, виписками по рахунках тощо. Слід зазначити, що обслуговування клієнтів проводиться безкоштовно. Тільки за минулий рік було проведено 63592 платіжні доручення. Сума видатків за 2008 рік склала 80964691,96 грн.

Окрім цього, наші спеціалісти проводять роз’яснювальну роботу з надання короткотермінових позичок на покриття тимчасових касових розривів.

- Зупиніться, будь ласка, конкретніше на позичках. Адже в нинішніх умовах фінансової кризи ця тема набуває особливої актуальності.

- Всі кошти державного та місцевих бюджетів обліковуються на єдиному казначейському рахунку. Це дає можливість надавати безвідсоткові короткотермінові позички місцевим бюджетам, яким не вистачає власних коштів на виплату зарплати, оплату медикаментів, продуктів харчування, компослуг. Районний та міський бюджети отримують ці позички у головному управлінні Держказначейства України у Київській області, а сільські бюджети - у нашому управлінні. Працівники відділу перевіряють пакет документів на їх отримання та контролюють цільове використання вже наданих позичок. У минулому році 18 сільських рад Кагарличчини скористалися такою можливістю і отримали 76 позичок. Загалом, аналізуючи прогнози на 2009 рік, можна сказати, що мало хто обійдеться без зовнішніх запозичень. Ми ж, в свою чергу, робитимемо все від нас залежне, щоб клієнти завжди залишалися задоволеними якістю роботи як управління Державного казначейства України у Кагарлицькому районі в цілому, так і нашого відділу зокрема.

Фото Олексія АДАМЕНКА.

Вгору

ПІСЛЯ НАСТУПУ НА СІЛЬГОСПВИРОБНИКА –

НАСТУП НА СЕЛЯНИНА

Незважаючи на рекордні врожаї минулого року, сільгоспвиробники нашого району, як, до речі, і всієї країни, через бездарні дії нині діючого уряду, знаходяться у вкрай скрутній ситуації. Нагадаю лише, що врожайність по району за 2008 рік лише ярої та озимої пшениці склала 55,8 ц/га, а в цілому зернових та зернобобових, включаючи і кукурудзу, - 55,3 ц/га. Це- дійсно небувалі врожаї.

У той же час на ринку зернових культур закупівельні ціни на пшеницю за липень-жовтень знизилися на 29-47%, а насіння соняшника взагалі – на 71%! Нині ціна соняшникового насіння становить 1100-1400 грн. за тонну.

За 10 місяців минулого року, за даними Держмитслужби, в Україну завезено 436,1 тис. тонн м’яса, що в 2,4 раза більше за аналогічний період минулого року. Фактично перевищено рівень річного обсягу імпорту з країн Євросоюзу. У той же час, Єврокомісія запровадила доплати за вивіз за кордон ЄС яловичини у розмірі 15 євро за 100 кг, а свинини – 31,1 євро за 100 кг. З 20 липня 2008 року в ЄС діють нові ставки субсидування експорту м’яса птиці: за 100 голів живих курей – 1,4 євро, а за 100 кг заморожених курячих тушок - 55 євро.

У той же час з України вивезено 326 тонн готової продукції давальницької сировини. Окрім цього, уряд Тимошенко запровадив з 1 січня 2009 року нововведення стосовно надання дотацій сіль-госпвиробникам. Відтепер молокозаводи і м’ясопереробні підприємства не здійснюватимуть виплату 20% дотації сільгосптоваровиробникам за куплені ними у 2009 році молоко і м’ясо в живій вазі, а податок на додану вартість за операціями з поставки переробним підприємствам продукції, виробленої з молока і м’яса в живій вазі, закупленого у сільгосптоваровиробників у 2009 році, сплачується переробними підприємствами до бюджету на загальних підставах. Як наслідок, сільгоспвиробники не отримують дотації за молоко в розмірі близько 4 млн. 320 тис.грн., а за м’ясо – 1 млн. 137 тис. 400 грн.

Упродовж минулого року держава заборгувала сільгосппідприємствам доплат за високовагові категорії свиней і ВРХ на суму 1100000 грн. Відчуваючи безконтрольність з боку уряду, переробники і представники торгівлі за безцінь скуповують у сільгоспвиробників м’ясо та молоко, в свою чергу піднявши ціну для м’ясопродукції, що реалізовується, у 5,6 раза. У зв’язку з цим обсяги прибутку підприємств оптової торгівлі за 8 місяців зросли в 2,4 раза і склали 13,9 млрд.грн., тоді як сільгосппідприємства отримали у минулому році на 50% прибутків менше, аніж в 2007 році.

У бюджеті для агропромислового комплексу на ц.р. виділено лише 993,7 млн. грн., в той час як у минулому році ця сума сягала 4790,3 млн. грн. Зменшено і видатки з бюджету на підпримку розвитку підприємств агропромислового комплексу, що, в свою чергу, ставить під загрозу існування галузі як такої, а також продовольчу безпеку країни.

Все це – вкрай негативно б’є по селянах, вітчизняному виробнику сільгосппродукції. Стає невигідно продавати вирощений врожай, за свідомо заниженими урядом цінами. У той же час в агропромисловому секторі стрімко зростає заборгованість з виплати заробітної плати. Так, лише у Кагарлицькому районі, станом на 1 лютого ц.р., заборгованість по зарплаті склала 696,5 тис. грн, в тому числі 623,2 тис.грн – по працюючих підпри-ємствах. В “лідерах” – ВСП АФ “Маяк” (110,1 тис.грн.), “Агротеххім” (108,1 тис.грн.), ВСП АФ “Мир” (87,9 тис.грн), ВСП АФ “Переселенська” (120 тис.грн.)

Після наступу на сільгосппідприємства, уряд Тимошенко почав наступ і на селян.

З ініціативи уряду, правлячої у Верховній Раді коаліції разом з комуністами, парламент вніс зміни у Закон “Про зайнятість населення”. Відтепер усіх селян та членів їх родин, хто рачкує на своєму городі чи здає в оренду власний земельний пай, чиновництво вважає “зайнятим населенням”, тобто, вони не мають права реєструватись у центрах зайнятості як безробітні.

Виникає питання, навіщо у селян утримують із заробітної плати 0,6% внесків на страхування на випадок безробіття, а також 1,6% з роботодавця? Кому ідуть кошти?

Сьогодні за земельний пай по ра-йону в середньому платять 1000 грн. Якщо цю суму розділити на 12 місяців, то виходить 83,33 грн. на один місяць. А хто не має паю і не може по новому закону стати на облік в Центр зайнятості і отримати допомогу, як йому бути? Як вижити селянину?

Захищаючи права селян, я, як голова профспілки працівників агропромислового комплексу, висловлюю глибоку тривогу за бездіяльність деяких керівників сільгосппідприємств району та інвесторів, які роблять все для того, аби знищити профспілку, щоб ніхто не зміг захистити селянина. Адже селянина, який сам захищає свої права, легше звільнити та образити.

Якщо і надалі так буде продовжуватися, ми, профспілки, змушені будемо вдатися до радикальних заходів, адже подібна урядова політика веде не лише до знищення села, а й сільського господарства в цілому.

Петро ЦИБУЛЬСЬКИЙ, голова профспілки працівників АПК Кагарлицького району.

Вгору

ПОЕТ У ІНВАЛІДНОМУ ВІЗКУ

Киянин Юрій Тітов, маючи тяжку недугу, ніколи не впадає в розпач і не дозволяє цього своїм друзям і читачам. Свої вірші пише душею, а набирає... кінчиком носа на комп’ютерній клавіатурі.

Літературно-музичний творчий вечір Юрія Тітова гостинно зібрав у стінах актового залу Кагарлицької районної школи мистецтв усіх небайдужих до музики та римованого слова. Це - працівники та учні названого закладу, школярі, представники відділу культури Кагарлицької РДА, краєзнавчого музею, мерії, священики, лікарі, вчителі, письменники, журналісти тощо.

Чарівна ведуча, яка й була ініціатором творчого вечора, Світлана Потера познайомила присутніх з молодим талановитим поетом Юрієм Тітовим. З народження він скутий хворобою (церебральний параліч). Вірші набирає на комп’ютері кінчиком носа. З відзнакою закінчив загальноосвітню школу та столичний педагогічний коледж. Нині - студент ІV курсу Київського університету “Україна” (факультет філології та редагування). Вірші почав писати з 5 років, правда, спочатку вони були неримовані. З 12 років Юра почав писати всерйоз. А в 19 став наймолодшим членом Національної спілки письменників України. Світ уже побачив і оцінив його творчий доробок у вигляді 5 поетичних збірок: “Вічний шлях”, “Обличчям до небес”, “Під вічним горінням свічі”, “Моя душа не може не співати”, “У святім ореолі”. Понад 100 віршів Тітова покладено на музику й увійшли до репертуару відомих українських співаків (Олександра Василенка, Анатолія Матвійчука, Світлани Мирводи, Маркіяна Свята). Юрій - лауреат фестивалів “Осіннє рандеву”, “Осіннє золото”, “Благодатне Небо”, а також лауреат премії Кабінету Міністрів України “За внесок молоді у розбудову держави”. За заслуги перед церквою і православним українським народом, за мужність у подоланні тяжкої недуги, за життєвий оптимізм і тверду віру нагороджений Українською православною церквою орденом Преподобного Іллі Муромця. Як і Ілля Муромець, який багато років був нерухомий і черпав свої сили в православній вірі, Юрій Тітов також є воїном на полі духовної брані. Уся родина Тітових знаходить духовну підтримку в протоієрея, голови Всеукраїнського православного педаго-гічного товариства Анатолія Затовського.

Учні місцевих шкіл - ліцею, № 1 та № 2 - Юля Синюк, Андрійко Палажченко, Віта Шевченко, Саша По-ліщук, Аня Подобенко, Владик Лихошерст, Андрійко Васильченко, Максим Сарапин, Юля Кармазин, Яна Герасименко, Віка і Маргарита Юдицькі, Іра Лук’янова, Саша Коваленко та Наталя Носаченко, яких підготувала вчитель Людмила Мартиненко, декламували вірші Юрія Тітова, а пісні на його слова виконували За-служена артистка України Світлана Мирвода, лауреат всеукраїнських фестивалів-конкурсів Маркіян Свято та ведуча - наша землячка, кагарличанка, лауреат 1-го Міжнародного православного фестивалю авторської пісні “Благодатне Небо” Світлана Потера. Саме тут відбулася прем’єра чотирьох її нових пісень на слова Тітова.

Присутні залишилися задоволеними від виступів усіх виконавців і головне - в захопленні від людини, яка, долаючи тяжку недугу, приносить у цей світ радість, сповнені оптимізму вірші і додає нам віри в Бога і в самих себе.

Наталія КРАВЕЦЬ.

Вгору

НА ПРИЙОМІ У СІЛЬСЬКОГО ГОЛОВИ

Десятого лютого у Мирівці відбувся цікавий і незвичайний захід. Незвичайний по своїй формі і навіть назві. Цікавий і повчальний тому, що голова села Віктор Мисник зі своїм активом довели, що навіть в умовах фінансово-економічної кризи можна влаштовувати гарні свята для людей, які, по суті, і стали їх творцями.

Захід називався “Прийом у сільського голови з нагоди 65-х роковин визволення Київщини та Мирівки від фашистських загарбників”, а його основними дійовими особами стали всі ті, хто мав статус учасника війни. Тобто, живі свідки періодів страшної окупації села і світлих годин його визволення.

- Коли ми планували проведення цього заходу, - розповідає Віктор Іванович, - у Мирівці нараховувалося рівно 100 учасників війни. На жаль, четверо з них не дожили до сьогоднішнього дня. А тому спеціально виготовлені за-прошення ми рознесли всім, без винятку, особам, що одержали відповідний статус. Знову ж таки, прикро, але не всі дали згоду на участь у заході в основному через стан здоров’я…

Всього ж у актовому залі сільської ради зібралося 38 дідусів і бабусь, багатьох з яких сюди доставила сільська автомашина “швидкої допомоги” і легкове авто настоятеля сільського храму отця Василія.

Людей розсадили за два ряди столів, заставлених вазами, в яких були пшеничні колоски та грона калини, стаканами із зерном і запаленими в них свічками, а ще чарками з фронтовими 100 грамами горілки, накритих шматком хліба, - традиційним символом вшанування пам’яті загиблих і померлих.

- Час – невблаганний, а життя людини не вічне, - сказав, відкриваючи зібрання, Віктор Мисник. – Тому, готуючись до цієї знаменної дати в історії села, ми вирішили не тільки вшанувати пам’ять полеглих і пошанувати живих своїх односельчан, а й зафік-сувати цю пам’ять на папері. Силами учнів та вчителів сільської школи, працівників культури і сільської ради підготували і випустили в світ невеличку за розміром, але безцінну за змістом книгу під назвою “Уклін великим тим рокам”.

Книжечка, а, скоріше, брошурка на 25 листків тексту, як вказано у передмові до неї, набрана на комп’ютері завідуючим сільським музеєм В. М. Супом, відкоректована вчителем М. М. Пустовійтом за загальною редакцією ми-рівського сільського голови В. І. Мисника. Це – книга спогадів жителів села, зібраних учнями, про лихоліття війни, смуток втрат рідних та близьких. Це – біль людей і радість великої і довгоочікуваної перемоги. “Уклін великим тим рокам” – це наша подяка мирівчанам, що не повернулися з війни, і шана тим, хто її пережив, відродив село і, як дорогоцінний скарб, береже в пам’яті події великих тих років. Дана книга – наше сподівання, що, як зерно, посіяне в душах її авторів, дітей і дорослих, які не знали жахів війни, дасть добрі сходи – паростки духовності, любові до своєї малої батьківщини, своєї родини, свого роду.

Втім, як виявилося, у селі не обмежилися випуском тільки однієї книжки і фіксацією спогадів учасників воєнного лихоліття. Підготували й іншу – про ціну визволення села, ціну Великої Перемоги. У ще меншій брошурці під назвою “У граніті, у бронзі, у серцях” поміщені списки жителів села Мирівка, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, а також – воїнів, що поховані у братській могилі, віддавши життя у боях за визволення села.

Анонсуючи видання, Віктор Мисник зазначив, що готуючи книгу, були сумніви щодо того чи розміщувати кількість загиблих у боях за Ми-рівку з ворожого боку. Зрештою, під невеличким заголовком “Хто до нас з мечем прийде, той від меча і загине” таки розмістили інформацію про 22 фашистських загарбників, які знайшли свій безславний кінець на мирівських землях. Ця цифра тільки підкреслила ціну визволення Мирівки, яка визначилася 89 життями радянських воїнів, 11 з яких є невідомими. У той же час, відмітив голова громади, мирівчани майже вчетверо компенсували цю ціну у боях на інших ділянках жорстокої війни. Із 425 чоловік, що пішли на фронт, додому не повернулися 289. Їх прізвища, а також визволителів села, зазначено у виданні, розміщені на 14 гранітних дошках, вмонтованих у стіну біля братської могили…

А потім для головних учасників дійства активом села був запропонований прекрасний святковий концерт. За його сценарієм спочатку ведучі заходу зачитували уривок із спогадів жителів села про події 60-65-річної давності, а його супроводжував обов’язковий пісенний виступ. Репертуар пісень складався виключно з тематики воєнного періоду. Тож протягом майже двох годин сивочолі ветерани мали можливість уявою повернутися у свою далеку юність. Під акомпанемент караоке, баяна і навіть гітари звучали улюблені всіма і вічні “хіти” нашого народу, такі як “С чего начинается Родина”, “Степом, степом…”, “Эх, дороги”, “На безымянной высоте”, “Темная ночь”, “Землянка”, “Три танкиста”, “Стоит над горою Алеша”, “Бери шинель, пошли домой”, “А годы летят”, “Дорогие мои старики”, “Дунайский вальс”, “Поклонимся за тот великий бой” і т. д. А виконували їх сам голова села Віктор Мисник, художній керівник сільського клубу Володимир Друзенко, пенсіонерка Надія Коротинькова, вчитель історії Микола Ширій, завідуюча шкільною їдальнею Любов Гребельник, учениця Маргарита Голюк.

Було надане слово і учасникам війни. Зокрема, про свою нелегку долю у ті часи і власні вірші на цю тематику прочитала 84-річна Ганна Олександрівна Сябро.

- Взагалі, ідея проведення цього заходу, а саме прийом у сільського голови, - розповів Віктор Мисник, - передбачала дізнатися з вуст самих ветеранів про їх наболілі проблеми і по можливості вирішити їх. Тому на прийом були запрошені керівники сільських установ і організацій, фермери, представники району.

Втім, запитань не було. Розніжені теплом і святковою обстановкою, розчулені задушевними мелодіями гарних пісень, зрештою, звиклі до труднощів старики вели себе тихо і спокійно, очевидно, розуміючи, що ті з проблем, які сьогодні хвилюють не тільки їх, на жаль, не вирішуються ні на сільському, ні на районному рівнях.

Натомість, вони схвально і з увагою вислухали теплі привітання з нагоди свята від заступників голів райдержадміністрації та районної ради Івана Шевченка та Петра Бурого, голови районної ради ветеранів Івана Дідовича, директора сільської школи Ольги Приймачук.

Подякувавши голові громади і організаторам за чудовий захід для заслужених людей села і відмітивши його виховне значення, Іван Шевченко, у той же час, пообіцяв, що посприяє у тому, щоб виготовлені і анонсовані на зібранні книги, присвячені 65-й річниці визволення Мирівки, були професійно віддруковані достатніми тиражами у друкарні.

Та яке ж то свято без святкового обіду! Організатори заходу це також врахували. І хоча сценарієм передбачалося накрити для авторитетних земляків “солодкий стіл”, зусиллями і руками самих активістів, за фінансової підтримки окремих організацій і фермерів села він виявився значно щедрішим – з наливкою та відповідними закусками і обов’язковою молитвою по закінченні трапези на честь минулого і майбутнього рідного села.

Пізніше, уже в кабінеті сільського голови, Іван Шевченко зазначив, що проведений захід дав би ще більший виховний ефект, якби на нього були запрошені учні місцевої школи. На що у Віктора Мисника була логічна відповідь: такий, а, можливо, і більший ефект діти одержали під час спілкування з учасниками війни, збираючи їх спогади до книги. А ось, це вже на мою думку, кого треба було запросити на свято, так це колег Мисника із сіл району. Повчитися, як можна і треба шанувати старість і свою історію.

Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.

Вгору

ОБЛИЧЧЯМ ДО ГРОМАДИ

Перші цього року збори сільської громади у Кагарлицькому районі пройшли в с. Бендюгівці. Як і належить, участь у них взяли керівники району: голова райдержадміністрації Тамара Телеш, її заступник Іван Шевченко, заступник голови районної ради Петро Бурий. Обговорювалися три основні питання: звіти сільського голови, дільничного інс-пектора, орендарів про використання майнових та земельних паїв.

Голова села Лідія Мазур коротко проаналізувала роботу сільської ради у 2008 році, подякувала депутатам за підтримку та висловила впевненість щодо успішної роботи у нелегкому 2009 році. Оскільки запитань до сільського голови у присутніх не було, слово було надано орендарям земельних та майнових паїв - керівникам ВСП “Мир” Василю Базяку та Кагарлицького відділку ЗАТ “Комплекс Агромарс” Віктору Бевзу.

Василь Базяк запевнив жителів села, що господарство у найближчі 10 днів повністю розрахується з орендодавцями за паї.

- Нині ВСП “Мир” орендує 179 земельних паїв по 2,6 га, - зазначив Василь Миколайович. - Ціна за оренду 1 га землі досить висока - 511 грн. На сьогоднішній день ми розрахувалися з вами на 70%. У найближчі дні видамо і решту коштів — близько 30 тис.грн. Затримка з виплатою пояснюється тим, що фінансова криза не оминула і ВСП “Мир”. Багато нашого зерна знаходиться в Кагарлику - його просто не можна реалізувати. Але, незважаючи на проблеми, все те, що передбачено договором з нашої сторони, буде обов’язково виконане.

Віктор Бевз у своєму звіті пояснив громаді, чому у цьому році вартість орендної плати пайовикам зменшилася, порівняно з минулим, з 1020 до 830 гривень.

- ЗАТ “Комплекс Агромарс” на сьогодні не має боргів перед орендодавцями за земельні паї, - наголосив Віктор Бевз. - Щоправда, розрахувалися ми з вами у цьому році лише по мінімальній вартості, яка передбачена законом. І це пояснюється тим, що в минулому році ми просто більше “не витягли”. Немає сьогодні такої ціни, щоб вийти на комерційні стосунки і заробити кошти, аби виплатити вам хоча б по 900-1000 грн. А чекати з реалізацією зерна до травня - ризиковано. Адже невідомо, чи з часом зерно подорожчає, а чи й навпаки — стане ще дешевшим. З 1 жовтня припинив роботу ринок зерна. Ціна різко впала. І реалізація почалася лише в середині січня. Тож, як тільки ми почали продавати зерно, відразу ж з вами і розрахувалися.

Віктор Бевз поділився з присутніми і планами на 2009 рік:

- Площі у нас підготовлені. Там, де була яра пшениця, посіяна озимина. На сьогоднішній день вона у доброму стані. На місці кукурудзи будемо сіяти ячмінь.

Багато питань від присутніх стосувалося обробітку власних земельних ділянок технікою, що належить орендарям.

Віктор Бевз відповів і на це запитання:

- Дійсно, це той недолік у нашій роботі, який поки що повністю ліквідувати не можна. У нас мало тракторів середнього класу, щоб стовідсотково надати орендодавцям послуги з обробітку присадибних ділянок. Друга проблема - обмолот. Бендюгівка - село з вузькими вулицями. Тож сучасні великогабаритні комбайни просто не в змозі доїхати до всіх городів. Раніше, як був у робочому стані малогабаритний комбайн з 4-метровою жаткою, ми всі ці питання вирішували вчасно. Але лише на ремонт цього комбайна нині потрібно близько 150 тис.грн. Інвестори таких коштів не дають. Самостійно ж його відремонтувати нам не під силу...

На зборах також було порушено питання щодо майнових паїв.

Заступник голови РДА Іван Шевченко зазначив, що по селу договори оренди на майнові паї укладені із ВСП “Мир”. Впродовж перших п’яти років агрофірма повинна була викупити майно і виплатити людям гроші. Проте, вирішення цього питання з року в рік чомусь затягується.

- Час вже визначитися, - звернувся Іван Олександрович до керівника ВСП “Мир” Василя Базяка, - яке майно вам потрібне, а яке ні. Те, що вам потрібно, ви повинні викупити, а що ні - повідомити про це громаду, майнову комісію, і нехай вже вони самостійно вирішують, враховуючи інтереси села, кому продати майно.

Василь Базяк пообіцяв найближчим часом і це питання владнати.

Дільничний інспектор, старший лейтенант міліції Микола Плигун звернув увагу громади на те, що останнім часом почастішали крадіжки особистого майна з будинків. У зв’язку з цим він порадив, перш за все, пенсіонерам, бути більш обачними, не впускати в подвір’я, а тим більше в будинок, незнайомих людей. Адже досить часто шахраї під виглядом соціальних працівників обкрадають престарілих.

- Якщо ці люди дійсно соцпрацівники, - зазначив дільничний інспектор, - то разом з ними повинні бути і представники сільської ради.

По цьому, всі присутні мали змогу задати керівникам району питання, які їх хвилюють.

Як з’ясувалося, в селі існує проблема з автоперевезенням пасажирів. І це незважаючи на те, що маршрутів на папері - достатньо. Але от насправді не всі водії заїжджають у село. Як наслідок, страждають, передусім, престарілі люди, які фактично позбавляються можливості скористатися автосполученням із районним центром. Голова райдержадміністрації Тамара Телеш пообіцяла невідкладно зв’язатися з автоперевізниками, і вирішити цю проблему.

Також Тамара Сергіївна звернула увагу присутніх на необхідність запровадження енергозберігаючих технологій. Вона запевнила, що з боку районної влади всі починання громадян у цьому напрямку будуть всіляко підтримуватися.

Олексій АДАМЕНКО.

На знімках: фрагменти зустрічі.

Вгору