№№ 18-19 від 5 березня - 10 березня 2009 року
Святковий концерт з нагоди Міжнародного
жіночого дня 8 Березня відбувся для жителів
Кагарличчини в міському Будинку
культури.
Ведучі Юрій Король та Ірина Ігнатенко
розпочинають дійство: “...Ми зібралися на свято - свято весни й кохання, щоб щиро привітати жінок - всіх, кого ми
знаємо і не знаємо, хто поруч з нами і далеко від нас, побажати весняного
настрою, квітучої долі, лебединого кохання і вічної молодості...”
Тож, усіх жінок
вітали хореографічний колектив
“Барви” міського БК (керівник Олександр
Гонтарєв), маленькі артисти з дитячих садків “Ромашка” та “Теремок”. Вадим
Мацібура та Женя Заїка-Пірус прочитали гумореску “Допитлива доня”, а Настя
Наріжня - твір “Мама у відрядженні”.
Найурочистішим моментом заходу стало
тепле привітання голови Кагарлицької райдерж-адміністрації Тамари Телеш,
яка побажала усім жінкам не тільки усіх
земних благ, а й ніколи не відчувати
кризи в душі. Після чого Тамара Сер-гіївна вручила Почесні грамоти Кагарлицької
РДА та грошові премії ряду жінок: Оксані
Босенко, Надії Буряк, Валентині
Голуб, Вікторії Запорожець, Валентині
Карпенко, Лесі Лавренюк, Світлані Нагірній,
Надії Назаренко, Ірині Наріжній,
Наталії Орел, Олені Полковніченко, Вірі Рибак, Людмилі Сушко, Наталії
Трохименко, Наталії Шуляк.
До привітань
приєднався і міський голова Микола Бойченко:
він бажав жінкам Кагарличчини миру і добра, для яких подарував квітучу
ікебану з живих квітів, що прикрасила сцену. Подяками й подарунками мер міста
відзначив багатодітних кагарличанок - Наталію Шащук, яка народила та
виховує шістьох дітей, Тетяну Христюк (5 дітей) і Марину Ломаку (4
дітей).
Серця присутніх радував спів дитячого
вокального ансамблю “Калинка” та й
самого їх керівника Лесі Чоповської. Додали настрою й виступи гуртів “Вишиванка”, “Соната”, ведучого заходу Юрія
Короля, Максима Пронюка (керівник Борис Родина, КРЦДЮТ), Яни Зарічної. Учасники
драматичного гуртка “Діалог” продемонстрували гумористичну казку на новий лад
“Ріпка” (керівник Яна Зарічна). А ось у виконанні чарівних жінок Тетяни
Голдобіної та Людмили Ігнатенко прозвучала пісня “Сопілочка”. Заключним акордом
концерту став виступ хорового колективу
міського БК (керівник Олег Даниленко, акомпанемент Володимира Миколюка) та
вокально-хореографічна композиція “Рідня”.
На знімках: нагороду з рук голови Кагарлицької РДА Тамари ТЕЛЕШ отримує державний
реєстратор Кагарлицької РДА Леся ЛАВРЕНЮК; настрій у багатодітних матерів Наталії ШАЩУК та Марини ЛОМАКИ чудовий - мер
міста Микола Бойченко відзначив їх
подарунками; хоровий колектив міського БК виконує пісню “Чебреці”.
Наталія КРАВЕЦЬ.
НАЙЧАСТІШЕ ВІДВІДУЄ…
МУЗА
Дзвінок із Мирівки був із незвичайним проханням. “Із
задоволенням прочитала у районці про механізатора, а нині пенсіонера із
Бендюгівки Івана Шкаровського, - повідомляла незнайома жінка. - Дуже хороші
люди є і в нашому селі. Тому хотілося б, щоб газета написала і про нашого
ветерана…”. Вона назвала прізвище чоловіка, яке, заклопотаний іншими справами,
редактор з часом забув. “Пам’ятаю тільки, що пов’язане воно з їжею, фруктами”,
- пояснював він. Так як перелічені Борщов, Галушка, Шніцель, Яблучкін шеф
заперечив, довелося дзвонити у Мирівку в сільську раду. Прізвище чоловіка
дійсно виявилося їстів-ним, а саме - Кисіль. “Дуже хороший чоловік. І цікавий”,
- коротко охарактеризував його голова села Віктор Мисник.
* * *
Садиба Івана Михайловича Кисіля
виявилася на задвірках Мирівки, на Загреблянці, під колишнім свинокомплексом.
На досить просторому подвір’ї, крім будинку, були планомірно розміщені різні
господарські споруди, до яких вели акуратні асфальтовані доріжки. На фоні голих
фруктових дерев, кидалася в очі своєю зеленою шапкою височенна сосна. А
розкішну хвою, в свою чергу, як іграшки, прикрашали яскраво-коричневі шишки. Ну
прямо - готова новорічна красуня.
Втім, відразу потрапити до подвір’я нам
не вдалося. Хвіртка була зачинена, а на автомобільні гудки теж ніхто не реагував. Виручила
сусідка.
- Дома
він. Нікуди вже далеко не ходить, не
подужає, - пояснювала жінка. - Напевне, закрився в хаті, телевізор
дивиться. Хоча чужих може і не впустити. Знаєте, різні люди і з різними
намірами сьогодні ходять по вулицях…
Дізнавшись про мету нашого приїзду,
балакуча жіночка провела до будинку, постукала у вікно: “Іване, відкривай. Це -
я. Гостей ось до тебе привела”.
У двох кімнатах, з
яких і складалася основна частина
хати, відразу вразила чистота і
порядок. Перша, очевидно, слугувала за
кухню, на що вказувала збережена при
наявності природного газу громіздка піч
і старенький холодильник, інша – спальнею. Втім, помітної різниці між ними не
відчувалося завдяки великій кількості килимів. Їх не було хіба що на стелі, а
ось стіни, підлога мінилися розмаїттям фарб,
примхливих візерунків і форм. Пусті ж місця були заповнені рамками з
портретами і фотографіями членів колись великої родини. Не хата, а прямо-таки
картинна галерея.
Та й сам Іван Михайлович виявився під стать подібній обстановці.
Худорлявий, середнього зросту, із світлим, гарно вибритим обличчям, всім своїм
інтелігентним виглядом нагадував собою скоріше екскурсовода музею, доброго старого вчителя і аж ніяк не
механізатора.
- Одягай
свої навушники, люди хочуть поговорити з тобою, - порушила тишу доброзичлива
сусідка, розвіюючи будь-які сумніви. Глухота - це професійне для механізаторів.
Трактористом він став відразу після
визволення Мирівки від фашистської окупації. Тоді, у 1944-ому, у селі
відкрилися курси механізаторів і хто, як не місцеві хлопчаки, мали стати їх
першими курсантами.
А потім
розпочалася тривала і виснажлива робота в рідному колгоспі
“Дружба”. Гадаю, що немає потреби перераховувати марки тракторів, на яких
трудився Кисіль, і роботи, які він виконував. Трудився, куди посилали, і тільки на совість. Бо треба
було годувати чималеньку сімейку, думати про майбутнє дітей. А їх у нього з
дружиною було аж четверо - три сини і дочка.
І подружжя Кисілів всім дало раду,
прилаштувало в житті. Для цього, крім роботи в колгоспі, тримали велике домашнє
господарство: по кілька корів і свиней, не говорячи вже про різноманітну птицю.
Як результат, всі сини одержали вищу
освіту, закінчили престижні вузи. Лише дочка обмежилася медичним училищем.
- Напевне,
не забувають батька? - перепитую Івана Михайловича.
-Та де
там, - розказує він. - Доля розкидала їх по всьому світу. Один
військовий, служить в Москві, інший,
пілот-інженер, - в Донецьку, дочка, медсестра, - в Харкові, і лише Василь,
після закінчення академії МВС залишився в Києві. Ось він по черзі із своїм
сином, а моїм внуком Сергієм щовихідних
провідують рідну оселю. Завозять продукти, і їсти наварять. Іншим же не так
легко вирватися до батька.
Ще
чотири роки назад Іван Михайлович не почувався самотнім. І хоча паралізована дружина навіть не розмовляла і потребувала
пос-тійного догляду, в хаті була жива
душа, бу-ло до кого побалакати.
- Я
чотири роки доглядав за нею, як за немовлям, навчився всякої жіночої роботи і згоден був нести цей тягар повічно, лиш вона ще жила
б, - із щирою скорботою розповідає він.
Втім, від долі не втечеш. У 80 років
залишившись одиноким, Іван Михайлович тримається молодцем. Ще до минулої осені,
наприклад, держав кізку, мав молоко.
Тепер же, коли болять ноги, в його
господарстві лише кіт, собака і курочки. А ще – сусідський пес, якого на
зиму йому залишають дачники. Ось він і турбується про них. Варить їсти на всіх,
випускає погуляти, прибирає в господі.
- Іване
Михайловичу, а все-таки, чому саме про вас попросила написати незнайома жінка?
Очевидно, були в пошані у жіноцтва? - пробую
пожартувати з ним.
-
Та кому я сьогодні потрібен, надто вже жінкам, - сміється ветеран. - Гадаю, що
тут справа в іншому. За все своє життя я намагався зробити кожній людині тільки
добро. Пригадую, надходила весна, людям треба було орати,
культивувати городи. Мирівчани приходили в контору по допомогу в оранці. І
біль-шість з них при цьому зазначала:
“Мені пришліть Кисіля”. Секрет такої популярності був простий. Я - непитущий, тому всяку роботу
виконував на совість. Дехто ж, уже після
першого городу, “перекусивши” у
гостинного господаря, до інших
переїжджав уже неспроможний до якісної оранки. Було й таке, що господар
просив впорати ділянку, на яку неможливо
було заїхати. То якийсь косогір там був, то сад, то ще щось. Багато хто відмовлявся
від такої ризикованої і неефективної операції, а я ж намагався піти назустріч людині. І подібних
випадків було немало…
На вулиці, де проживає ветеран,
залишилися в основному такого ж віку одинокі жінки. Так що спілкуватися між
собою майже нікому, не подужають. Залишається телевізор, газети, сон. А ось до
Івана Михайловича частенько почала
навідуватися ще й Муза. У хвилини натхнення він пише вірші. І хоча з
молодості вважався дотепником і
гострословом, однак тільки з недавнього часу записує свої поезії. Ось і на цей раз він дістає тоненький
учнівський зошит і читає кілька своїх останніх творів (на знімку). Уже
самі їх назви, такі, як “Трутень”, “Пеньок”,
“Одинак” підказують настрій автора, його нинішню самооцінку своєї ролі в
житті. Не буду вдаватися у літературну цінність цих творів, але багатьом
вони подобаються. А це - найголовніше.
Бо, зрештою, запитайте у Мирівці про найпопулярніших самодіяльних поетів і вам
обов’язково назвуть прізвище Івана Кисіля.
Станіслав
МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
НАГОРОДИ
ВСІХ ГАТУНКІВ
28 лютого - 1 березня відбулись
Міжнародні змагання з легкої атлетики на призи Олімпійського чемпіона Ю.
Білонога. Дуже вдалим виявився виступ кагарличан. Всі учасники нашої команди
приїхали додому з нагородами.
Так, Уляна Шух стала переможницею в
бігу на
Тетяна Салій була третьою в бігу на
В естафетному бігу 4х200 м наші дівчата
Яна Бусленко, Людмила Лісова, Уляна Шух та Тетяна Салій здобули 2 місце.
Антоніна ТАРАН,
директор
Кагарлицької ДЮСШ.
На знімках: Уляна
ШУХ і Олександр КУЗЬМІЧОВ
із заслуженими нагородами.
Дорожньо-транспортні
пригоди
На території району в минулому місяці сталося
3 дорожньо-транспортні пригоди, внаслідок яких загинуло 4, травмувалися 3
чоловіка. Дві ДТП із вини мотоциклістів обірвали життя молодих хлопців.
1 лютого на автодорозі Ржищів - Київ,
поблизу села Гребені, зіткнулися маршрутний автобус «Канів-Київ» та мотоцикл. В результаті чого під колеса
автобуса потрапили водій та пасажир
мотоцикла, 23-річний та 17-річний жителі Гребенів. Останні загинули на місці пригоди. Як пояснили водій та пасажири автобуса,
водій мотоцикла різко повернув кермо та виїхав на
зустрічну смугу.
Тож за необачність на дорозі та
вживання спиртного, юнаки розплатилися найдорожчим - власним життям.
7 лютого в селі Сущани по вулиці Шкільній водій та пасажир,
21-річний та 29-річний жителі
Обухівського району, рухаючись на мотоциклі МТ-10 в темну пору доби, не
впоралися з керуванням та зіткнулись
з деревом. В результаті чого водій та
пасажир мотоцикла загинули на
місці пригоди.
18
лютого на автодорозі
Київ - Знам’янка 53-річний водій автомобіля «Рено», житель Черкаської
області, не впоравшись з керуванням, з’їхав у кювет, внаслідок
чого власник авто та дві пасажирки отримали тілесні ушкодження.
Обережно, шахраї!
На території району скоєно ряд
шахрайств стосовно осіб похилого віку. Шахраї, скориставшись довірливістю
людей, заволоділи їхніми грошовими збереженнями.
В с. Переселення невідома жінка
шляхом шахрайства, представившись
працівником сільської ради 70-річній
пенсіонерці, витребувала в неї
гроші у
сумі 800 гривень, нібито на
сплату рахунку за газове опалення.
В
Кагарлику 72-річна пенсіонерка впустила до свого помешкання дівчину,
яка, представившись працівником страхової
компанії та під виглядом надання послуги страхування, заволоділа коштами у сумі 25
гривень.
Протидія
розповсюдженню наркотиків
Під час проведення вечірнього
відпрацювання міста Кагарлика, за незаконне зберігання наркотичних засобів
затримано 35-річного жителя с. Переселення, який мав при собі пакунок з
коноплями, вагою близько 10 грамів.
Операція «Зброя та
вибухівка»
На території Київської області
правоохоронцями проводиться операція «Зброя та вибухівка», яка передбачає
добровільну здачу в органи внутрішніх справ вогнепальної зброї, бойових
припасів та вибухових речовин, що зберігаються без відповідних дозволів.
Працівниками міліції в 21-річного жителя Стайок виявлено та вилучено 17 набоїв
калібру
Михайло
БАРЧЕНКО,
інспектор по роботі
з населенням та ГФ Кагарлицького РВ, старший лейтенант міліції.
Одним із головних завдань, яке
ставлять перед собою вчителі Мирів-ської
загальноосвітньої школи, є формування
національної свідомості та самосвідомості особистості підростаючого
покоління,виховання громадянина України - патріота своєї Вітчизни.
Так, до Дня захисника Вітчизни в школі
було проведено свято у формі змагань козацьких команд «Козацькому роду - нема
переводу».
Гостей в святково прикрашеній залі
вітали господиня та господар - учні 8-го класу Карина Сапак та Вадим Шабатин,
ведучі Вадим Кикало та Катерина
Скрипка.У конкурсах «Одягни козака», «Як козаки по сіль ходили», «Осідлай
коня», «За рідний край хоч помирай», «Побудуй фортецю» та ін. змагалися команди
хлопчиків 5,6 та 7-го класів.Але найбільше сподобались всім присутнім «Смачні
перегони», в яких всі учасники скуштували смачних українських вареників.
Вболівальники захоплювались спритністю,
винахідливістю, фізичною силою, знаннями спадщини запорізьких козаків, а іноді
і дотепністю учасників змагань.
У перервах між конкурсами звучали пісні
та усмішки у виконанні учнів різних класів на козацьку тематику. Дівчатка школи
вітали присутніх з Днем захисника Вітчизни.
Компетентне журі у складі вчителів,
батьків та учнів школи оцінювало результати змагань, але як завжди перемогла
дружба, і смачний приз отримала кожна команда.
С.Муковоз,
педагог-організатор.