№№ 22-23 від 19 березня - 24 березня 2009 року
Тамара Телеш: 2008-й
став роком нових виробничих досягнень
НА
СЕСІЇ РАЙОННОЇ
РАДИ
У минулий четвер відбулась 22 сесія
Кагарлицької районної ради V скликання. На засідання були запрошені голови
міста та сіл, керівники структурних підрозділів районної
держадміністрації, міжрайонний прокурор
Михайло Римар, представники засобів
масової інформації району. Депутати розглянули та прийняли рішення по 17
питаннях, що були винесені на порядок денний засідання.
Так, було заслухано звіт голови
районної ради Романа Коваленка про його діяльність. Затверджено звіт про
підсумки виконання «Програми соціально-економічного і культурного розвитку Кагарлицького району
на 2008 рік». Також депутати затвердили звіт про виконання районного бюджету
Кагарлицького району за 2008 рік по доходах в сумі 60479559 грн. і по видатках
в сумі 60624546 грн. з перевищенням видатків над доходами в сумі 144987 грн.
Також
було затверджено “Програму підтримки розвитку засобів масової інформації
Кагарлицького району на 2009-2011 роки”; “Районну програму со-ціального захисту
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на 2009 – 2019
роки”, “Програму вдосконалення земельних відносин у Кагарлицькому районі на
2009 – 2010 роки”. Стосовно двох останніх програм депутатами Іваном Бугайцем та
Олегом Пурієм було висловлено зауваження та внесено пропозиції прийняти ці програми
з умовою їх подальшого доопрацювання та внесення змін. Висловив своє бачення недоліків в програмі
соці-ального захисту дітей-сиріт і міжрайонний прокурор Михайло Римар, його
зауваження депутатами теж були враховані.Не викликали запитань та заперечень і
питання щодо «Плану діяльності Кагарлицької районної ради з підготовки проектів
регуляторних актів на2009 рік”; затвердження ряду технічної документації з
нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, що надаються в оренду різним
суб’єктам господарювання та погодження
місця розташування земельної
ділянки.
При розгляді питання про погодження оголошення загальнозоологічного
заказника місцевого значення «Стайківські обрії» загальною площею 212 гектарів
у депутатів Богдана Пугарського та Івана Бугайця виникли питання стосовно
правомірності включення в межі заказника острівної частини акваторії Дніпра. На
що представник екологічної служби зазначив, що згідно із найновішим
картографічним матеріалом дана територія входить в межі Кагарлицького району,
що й підтверджено відповідними викопіюваннями.
ХРАМ, ДОРОГИ І ДЕРЖАВНІ
АКТИ
На “сходку” сіл Кузьминці і Панікарча
до спортзалу школи зійшлося близько 40 селян (в основному жінки). Все ж
проблеми, які вони піднімали, актуальні не тільки для них.
На зустріч з селянами прибули заступник голови Кагарлицької РДА Іван
Шевченко, заступник голови райради Петро Бурий,
керівники та представники служб району.
Голова села Геннадій Якунічев
прозвітував перед односельцями про
роботу сільради, після чого виступили орендарі - представник “Дан фарм Україна”
Ігор Костюк і керівник ТОВ “Росавка” Анатолій Шевчук. Дільничний інспектор
Павло Гудзій у свою чергу село в цілому назвав благополучним і навіть похвалив
людей за те, що вони повідомляють сільського голову, а той відразу й міліцію,
про те, що на території сіл з’являються
цигани. Також він застеріг людей і від відвідування чужими особами їх садиб,
які під будь-яким приводом можуть
пограбувати довірливих господарів. Жінки цікавилися у дільничного кількістю
притягнених до відповідальності за самогоноваріння і грозилися, якщо міліція не займе активну позицію, над
продавцями самогону вчинити самосуд. Бідкалися люди й про те, що “самі
поробились медсестрами, лікарями, роблять один одному уколи...” Заступник головного лікаря Кагарлицької ЦРЛ Борис Горбань пояснив, що за
викликами обов’язково виїжджає швидка, селянам же потрібно лише пронумерувати свої будинки, а особливо
перший і останній.
Звучало запитання і до керівника центру
поштового зв’язку Андрія Кузьменка - чому у листоноші така низька заробітна
плата? Той пояснив, що держава їм грошей
не дає, тож, що вони самі заробили - те й отримали. А щоб заробітна плата листоноші
була вищою, попрохав користуватися послугами
поштового відділення - платити за послуги, надсилати посилки, отримувати
пенсію, передплачувати пресу.
Телеком представляв Володимир Лагута.
Його запитували про розширення АТС і роботу радіо. На що телекомівець пояснив:
будемо розширювати АТС, якщо набереться 50 чоловік. Щодо роботи радіо: щосереди
і щоп’ятниці селяни матимуть змогу чути ще й ржищівське радіо (тому що Ржищів
також взяв ліцензію і їм надали цей самий час, що і кагарлицькому). З 2 лютого
плата за радіоточку складає 3 гривні.
До представника РЕМу Миколи Сахна у директора місцевої школи було
запитання - коли зрушиться з місця
проблема із заміною лічильника, про який заява в організації лежить вже
2 роки? А Ольга Полішенко, яка проживає на вулиці Чапаєва, поскаржилася на автомат, який часто
“вибиває”, внаслідок чого люди і день, і два сидять без світла.
Микола Григорович пообіцяв розібратися з проблемними
лічильниками і акцентував увагу селян на тому, щоб працівники, які називають себе “з РЕСу”, пред’являли посвідчення. Селяни ж, крім посвідчення, звертали увагу і на форму працюючих, яка повинна бути зеленого кольору з надписом “ЗАТ
АЕС Київобленерго”. Крім того, попросив людей не садити дерева під проводами.
Керівника Кагарлицького районного
споживчого товариства Віталія М’яснікова присутні відразу зустріли запитанням -
чому подорожчала сіль? На що Віталій Семенович відповів: “Не йдіть на поводу
провокаторів! Сьогоднішнього запасу солі вистачить і на 500 років. Не
піддавайтесь паніці! Якщо ж у вас є сумніви по цінах, не чекайте сходу села,
телефонуйте 5-14-
Щодо Пенсійного фонду та Управління
соціального захисту населення, Оксана Циганок і Марія Гребельник зауважили,
що всі виплати проводяться на рівні 2008
року.
Священик отець Андрій подякував присутнім за
пожертвування на храм, висловив
вдячність і голові села Геннадію Якунічеву, який заклав перший камінь, і Ігорю
Костюку. Просив і владу, і орендарів, і підприємців допомогти у будуванні
храму, акцентувавши на тому, що вкладати
гроші в духовність ніколи не зайве. Прохання своїх односельців висловила
Ольга Романенко, яка сказала, що свого часу селяни допомагали і кагарлицькому
ринку, і кагарлицькій церкві. Невже і їм не допоможуть завершити храм? Причому
нагадала, що свого часу голова
Кагарлицької РДА Тамара Телеш обіцяла допомогти, особливо з цеглою. Але змін поки не дочекалися.
Відвідавши будівництво, ми були у
великому захопленні від побаченого. Кам’яний паркан висотою чи не в 2 метри,
кам’яна арка, територія, яку віддали для святого місця, вказували на те, що
колись - рано чи пізно - тут буде чи не найкрасивіший храм у Кагарлицькому
районі.
А ось Марія П’ятенко скаржиться на дорогу по вулиці Червоноармійській.
Мовляв, живе в селі 35 років і стільки ж ходить у гумових чоботях. Тим більше,
що особливо розбив дорогу молоковоз. А вулиця та - молодіжна, живе багато
дорослих і дітей. Геннадій Якунічев пояснив, що в даному випадку потрібно
будувати капітальну нову дорогу. Це коштує сьогодні до 1 млн. грн. Прикро, що
все упирається у великі кошти, а селяни
гадають, що не доживуть до гарних часів.
Піднімалися питання й про державні акти
на землю, яких селяни чекають надто довго.
Наталія КРАВЕЦЬ.
Минулої середи в міському Будинку
культури відбулась презентація книги нашої землячки Антоніни Гармаш-Литвин
«Голос утопленого села». Ведуча заходу, керівник літературних студій ра-йонного
ліцею та міської школи №3 Ніна Баскевич розповіла про походження назви книги та
саму авторку. Її вихованці - члени літстудій декламували зі сцени
вірші-мініатюри, що супроводжують ілюстрації до книги, намальовані, до речі, теж Антоніною Гармаш-Литвин, казки та
легенди, вміщені в книзі.
Сама ж винуватиця цього літературного
свята подякувала людям, які допомагали їй підготувати видання до друку -
редактору «Рідного міста» Надії Предченко та Ірині Юрченко, котра виконувала
комп’ютерні роботи по створенню книги. А
опісля в авторському виконанні прозвучали ряд творів та пісні у
виконанні чоловіка Антоніни Іванівни - широковідомого кобзаря Василя Литвина.
Більш ширше про те, що являє собою ця книга, ви зможете дізнатись із
наве-деної нижче анотації Надії Коваленко.
* * *
Нещодавно вийшла у
світ дивовижна книга Антоніни Гармаш-Литвин “Голос утопленого села”,
видавництво “Книга”, Київ, 2008 рік. Ніби
принесла її на теплих крилах весна, що
прозирає просінню неба, теплим
подихом вітру, скресінням могутнього
Дніпра. Видати у наш скрутний час таку книгу - це подвиг. Але, як видати!
Видавництво доклало багато зусиль, щоб вона порадувала читача. Чудовий
тонований “теплий” папір, великий смак у
оформленні. Автор прагнула “відкрити світ живої води забитого джерела,
скарби народної мудрості, казки, легенди, які на сьогодні забуті, спотворені і
перекручені”. Це щемкий спогад про загублений світ дитинства у дивовижному селі
у Дніпровському лоні. Село, яке було колискою малого дівчатка, а Дніпро - живим
духом, який визначив суть всього життя Антоніни. Не випадково своє слово до
читача вона назвала “За хвилями повені”. Бо зник цей чарівний світ , став гнилим болотом, у якому загинуло все
живе. Бажання зберегти його легенди, казки, щоб стали вони пам’ятником утопленому селу, примусило
її взятися за перо. Бо неможливо відібрати живу пам’ять у людей, дух вільного
Дніпра. Вона живе, вруниться, проростає дивовижною силою легенди і казки, лягає
на папір щемом і цілющою силою слова. Легенди, як струмок із щедрого серця
народу, це - відроджена пісня і правдива казка. Ці легенди сьогочасні і дієві,
зачіпають потаємні струни душі, відбивають стан і пошуки думки. Велика їх
пізнавальна цінність, бо поринаючи у казковий світ, людина відроджується,
світлішає її душа. Через легенди і казки проходить утвердження любові до
України, без якої життя втрачає смисл і цінність, бо вона є храмом духу народу. Заспівом є легенда, складена
Антоніною Гармаш, присвячена мужньому борцю Анатолію Єрмаку. Із сивої
запорізької вольниці прилітає душа - сокіл, щоб втілитися у серце Єрмака, дає
наснагу, закликає до дії.
“Твоя Честь, твоя Слава, козаче, Навіки
між нами, Єрмаче!”
Все, чим живе душа народу, увібрали
легенди і казки. Любов до рідної землі, вір-ність своєму покликанню, свята
самозречена материнська любов, здатність віддати Україні своє життя, невмируща
слава козацтва, думи Тараса, посланці неба Кобзарі, передзвін бандури, здатної відродити живу душу народу, краса
вірності у коханні.
Легенди - це містки між минулим,
сьогоденням і майбутнім. Чим вища крона національного духовного дерева, тим
глибше корінь у минуле, що відроджує правдиві знання і традиції. Там
палахкотить народна мудрість, залишена
нам у спадок, це слово предків до нас. Лише на рідній землі може жити і творити
людина, лише під вільним небом лунає
пісня, несучи радість відродження. Окремим розділом є “Мудрість народна в казках”. Адже казки формують світогляд
дитини, ведуть по осяйній стежині до Світла, Добра, Правди. У казках,
представлених у книзі, відроджується пам’ять про козацьку звитягу, перемогу
Правди над Кривдою, Добра над Злом. Це, по суті, моральний кодекс народу.
Нагадаймо, що протягом століть недруги
фальси-фікували наші казки, вилучаючи з них зерно істини і правди. Щоб
народ не відродився у власній силі. Тож
казки і легенди Антоніни Гармаш
звільняють їх від намулу брехні, допомагають народу поринути у чистоту і велич
народного духу, щоб “ожила добра слава, слава України”. Дуже цікаві
малюнки-ілюстрації, створені Антоніною Гармаш, що відображають її незвичайний
духовний світ і своєрідне світобачення. Перед нами ціла галерея неповторних квітів-феноменів, які
розкривають ідейний замисел казок і легенд, які ввібрали веселкові барви матінки-землі. Вони зоріють до нас то збурено-трагічно, то
глибинним спокоєм, то героїчною силою, то ніжністю і ліричністю. Їх неповторні
очі залишають у читача почуття зустрічі
із справжнім дивом. Громадськість
проявила інтерес до книги. З великим успіхом пройшла презентація книги у
музеї Івана Гончара, яка зібрала шляхетне товариство. Цікава передача була по
українському радіо, де високо оцінили її творчий доробок. Тепло зустріли книгу
у Ржищівському педучилищі, готується ряд зустрічей у школах району. Хай же
вруниться щедрий засів Антоніни Гармаш-Литвин на рідній землі!
На
знімку: Ніна БАСКЕВИЧ, Антоніна та
Василь ЛИТВИНИ.
ПЕРЕСЕЛЕННЯ: У
ЛЮДЕЙ УВІРВАВСЯ ТЕРПЕЦЬ
Доповідь голови села Переселення
Михайла Довгопола засвідчувала якщо й не ідеальне, то цілком нормальне
благополуччя населеного пункту. При школі у лютому цього року відкрито дитячий
садок, який відвідують 20-25 діток і для
яких створено прекрасні умови
перебування в ньому. Працює мед-амбулаторія, де встановлені газові конвектори,
є автомобіль. Діє при ній і аптечний
кіоск, приїжджають зубопротезисти. Майже на райцент-рівському рівні організовано торговельне обслуговування
-7 магази-нів різного профілю. Не-має проблем із транспортним сполученням:
“маршрутки” курсують і в Кагарлик, і в
Київ, під боком також - зупинка електропоїзда. Як запевнив сільський голова, на
рівні працюють також будинок культури, бібліотека.
Втім, і після такої позитивної доповіді, уникнути запитань від односельців
керівнику громади не вдалося. Наприклад, щодо роботи Будинку культури. Його, по суті, ніхто не відвідує.
Бо музичний центр вкрали, костюми для учасників художньої самодіяльності
“побила міль”, не діють гуртки. Ось і гасне світло у “вогнищі культури” з
першими сутінками. Натомість, “оживає” життя у пивному наметі-барі “Десант” і триває далеко за
північ. Хоча режим роботи таких закладів встановлює саме сільська влада.
Не все гаразд виявилося і в галузі
охорони здоров’я. Хоч при амбулаторії є автомобіль, та коштів на бензин для
нього виділяють стільки, що вистачає на місяць “двічі звозити бабу Христю в Кагарлик”.
Тому резонними виглядали пропозиції хоч би вдвічі збільшити доведений ліміт для
медтранспорту за рахунок орендаря земель і майна громадян. Їх, до речі, підтримав пізніше представник
керівництва Міжнародної аграрної корпорації.
Були
серйозні претензії до голови села за невжиття заходів після багатьох
звернень і щодо розташування сміттєзвалища на одній із вулиць, захаращення і
розорювання кладовищ, використання
сільських ставків, ремонту доріг тощо.
Та це, як виявилося, були, як кажуть,
лише “квіточки”. “Ягідки” розпочалися,
коли постала черга звітувати про розрахунки з пайовиками головному орендарю землі і майна селян,
керівнику ВСП “АФ “Переселенська” Петру Божку. Останній був небагатослівним,
зауваживши, що поки що не повністю людям видано цукор, не проведено розрахунки
за майно. Вибачившись за це, Петро Олександрович, в той же час, назвав головну
причину такого становища. Статус ВСП (відокремлений структурний підрозділ), яке
має АФ “Переселенська”, означає, що його керівник відповідає за все, але при
цьому не має ніяких прав, в тому числі, у використанні фінансово-матеріальних
ресурсів. Тому, зауважив він, і трудівники господарства, і його пайовики
настійливо ставлять питання про реорганізацію ВСП у самостійний підрозділ, з
правами юридичної особи, як це зроблено у Слободі і в “Росаві”. “Просимо
довести це до керівництва МАКу і вирішити дану
проблему до настання весняних польових робіт”, - закінчив він свій
короткий звіт.
І хоча представник адміністрації МАКу
намагався згладити ситуацію, оперуючи цифрами, аргументи людей виглядали
переконливішими. Вони згадали йому і про видану кукурудзу за 800 грн./т, тоді,
коли для слобідчан вона виявилася удвічі дешевшою, і про неякісний цукор, завезений для розрахунків, і
про забезпечення техніки запасними частинами, через що Переселення на сьогодні
практично не готове вийти в поле.
Остаточну ж крапку над “і” поставив
заступник голови райдержадміністрації Іван Шевченко. “Із всіх працюючих нині
сільгосппідпри-ємств в районі, які
знаходяться в абсолютно однакових умовах, - відзначив він, - заборгованість по
виплаті заробітної плати мають лише ВСП МАКу, а саме: “Маяк”, “Мир”, АФ
“Переселенська”. Ще у 2006 році у райдержадміністрації відбулася зустріч з
керівництвом корпорації, на якій було конкретно вказано на недоліки в роботі,
зокрема, розрахунках з орендарями і трудівниками під-приємств. Наші вимоги і
пропозиції були проігноровані. Як наслідок, уже через рік МАК залишили Шпендівка, Сущани, Черняхів. На
черзі - Мирівка, Горохуватка,
Переселення, де людям також урвався терпець солодким обіцянкам і зовсім
іншим діям інвестора. Тому треба робити висновки. І, насамперед, поставити в однакові умови господарювання всі
свої структурні підрозділи. Та турбуватися про людей. Райдержадміністрація
захищала і буде захищати їх інтереси”.
Заступник голови РДА також відповів на
ряд запитань учасників сходу. Зокрема, про
майбутнє сільської школи. Адже там
складається досить непроста ситуація. Уже сьогодні 28 дітей шкільного віку села віддають
перевагу навчанню в закладах освіти
Кагарлика. Якщо ця міграція не
зменшиться, то само собою, що в старші класи просто не буде кому ходити.
- Поки ж що контингент учнів не дає
підстав для хвилювання, - заспокоїв присутніх Іван Шевченко. - Школа
функціонуватиме у повному обсязі. І тільки від вас залежить її майбутнє.
Щодо сміттєзвалищ, то Іван
Олександрович запропонував два виходи із
проблеми. Перший - оформити відповідні документи, домовитися за транспорт і вивозити сміття на міське сміттєзвалище.
Інший - вирити траншею за межами села і звозити туди весь непотріб. “А ось
боротися із порушниками екологічної безпеки в селі має право адмінкомісія, яка
створена, але не діє при сільській раді”, - вказав голові села заступник голови
РДА.
Що стосується оренди ставків, то Іван Шевченко цілком на
боці орендарів. Вони вклали відповідні
кошти і в їх обладнання, і в зариблення, і в годівлю риби. Тому мають право
самі визначати, кому можна тут рибалити, а кому ні. Зрештою, це має бути визначено в договорі оренди. А ось передача ставка в оренду, який знаходиться в
межах села, надається лише за згодою
всієї громади.
На запитання громадян Переселення
відповіли також начальник Управління праці і соціального захисту населення РДА Марія Гребельник,
заступник начальника районного
управління Пенсійного фонду Оксана Циганок, головний лікар ЦРЛ Віктор
Кулініченко.
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
Інформаційний
кіоск розповість про вашу пенсію
та заробітну плату
У березні 2009 року,
в приміщенні Пенсійного фонду у Кагарлицькому районі, встановлено інформаційний
кіоск, який працює, використовуючи свідоцтво застрахованої особи чи за допомогою пластикового пенсійного
посвідчення.
Сканер інформаційного кіоску зчитує
штрих-код з документа, після чого застрахована особа дотиком пальця до
сенсорного екрана отримує відповідні дані про себе.
Інформаційні кіоски надають можливість
пенсіонерам самостійно дізнатися про розмір пенсії, порядок її виплати, перелік
документів, які необхідно подати для призначення (перерахунку) пенсій; графіки
прийому громадян та іншу інформацію, не звертаючись до працівників Пенсійного
фонду.
Скористатися послугами інформаційних
кіосків можуть не лише пенсіонери, а й ті, хто офіційно зареєстрований в
територіальному Пенсійному фонді та сплачує страхові внески. Кожна застрахована
особа за допомогою інформаційного кіоску може вільно отримати інформацію, що
накопичена про неї в центральному сховищі бази даних системи персоніфікованого
обліку відомостей, а саме:
-
про заробітну плату, з якої сплачено страхові внески, стаж, пільгові
умови праці протягом 2000-2008 років;
- дані про назви страхувальників, з
якими особа перебувала у трудових відносинах, починаючи з 2000 року;
- вказаний період трудових відносин з
роботодавцем.
У разі недостовірних відомостей
необхідно отримати роз’яснення у роботодавця стосовно причини допущеної помилки,
а роботодавець, в свою чергу, повинен подати уточнюючі або коригуючі дані до
системи персоніфікованого обліку.
Отримати страхове свідоцтво може кожен
бажаючий, звернувшись до управління Пенсійного фонду за місцем проживання та
заповнивши анкету. При собі необхідно мати: код, паспорт та свідоцтво про
народження. Свідоцтво буде виготовлене в централізованому порядку через певний
період часу, причому усі витрати на виготовлення пластикових посвідчень бере на
себе Пенсійний фонд.
Ірина ТРИГУБ,
начальник відділу ПО
ІC та мереж.