№№ 30-31 від 17 квітня 2009 року
АРМІЯ ГАРТУЄ
СПРАВЖНІХ ЧОЛОВІКІВ
МАЛИЙ ЗАРОБІТОК КОМПЕНСУЄ ЛЮДСЬКА ВДЯЧНІСТЬ
Сьогодні, в часи
використання великих обсягів природного газу, на тлі його подорожчання, мабуть,
тільки ліниві не говорять про енергозберігаючі технології та про використання нових видів
енергосировини. І це зрозуміло, адже навіть використання вугілля замість
природного газу не може бути панацеєю, оскільки
його ціна з року в рік теж зростає.
Частіше під поняттям “біопаливо” розуміють рідкі біодизель,
біоетанол тощо, забуваючи про відходи деревини,
солому, тверді побутові відходи, біогаз, який можна виробляти з гною та
посліду. Тоді як в більшості регіонів України лише будують плани, яким чином
перейти на альтернативні види палива, як в умовах фінансово-економічної кризи
перекроїти місцеві бюджети, аби зробити перші кроки в цьому напрямку, у
Кагарлицькому районі такий експеримент уже розпочато, і є підстави
сподіватися, що результат його буде успішним.
З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
Незважаючи на те, що живемо ми в ХХІ
столітті, село Стави ще й до цього часу не
газифіковане. Те, що для багатьох людей вже стало буденністю, для жителів цього
села так і залишається мрією. Коли ж буде газифіковано населений пункт -
невідомо, особливо сьогодні, коли бюджет держави й так тріщить
по швах...
Є в Ставах чудова школа. У прямому й переносному значеннях цього слова. Зовні -
простора і ошатна. Працюють у ній кваліфі-ковані
освітяни, вихованці котрих здобували не один раз перемоги на районних
олімпіадах, брали участь у різноманітних обласних та всеукраїнських конкурсах з
різних навчальних предметів. Проте впродовж багатьох років навчальний заклад
ніяк не можна належним чином обігріти. Директор школи Анатолій Глобенко згадує: “Впродовж останніх десяти років неодноразово порушувалися
питання про підняття температурного режиму у нашому
навчальному закладі, оскільки в морозні дні у приміщенні не більше 12 градусів
тепла. Щоб змінити ситуацію на краще, ми проводили і ремонт опалювальної
системи, і неодноразово її промивали. Всі ці спроби,
які ініціювала і дирекція школи, і
керівники села Григорій Галич, а згодом і Володимир Михайленко, і начальники
районного відділу освіти Василь Мамій і Любов Коваль, на жаль, відчутних
результатів не принесли. Температура в приміщенні зросла лише
на 1-2 градуси. Тож довелося шукати іншого виходу. Знову звернулися за
допомогою до ра-йонної держадміністрації. І як тільки отримали від першого
заступника голови РДА Зіновія Лялюка пропозицію
встановити в школі котел, який опалюватиметься соломою, відразу на це
погодилися. Адже чули про цю новіт-ню
технологію неодноразово. Та й більшість фахівців
запевняли, що для нас - це один із найкращих варіантів. Роботи зі встановлення нового
котла проходили досить швидко. Представники столичних фірм розробили
проектно-кошторисну документацію. Фінансування ж проводилося за кошти Фонду громадянських досліджень
і розвитку США CRDF, котрий сприяє розробці в Україні альтернативних видів палива”.
І дійсно,
основні роботи вже позаду. В зв’язку з цим Анатолій Петрович висловив
сподівання, що вже невдовзі ставівчани відчують
переваги альтернативного палива.
ТАКІ ЗВИЧАЙНІ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ КОТЛИ
Наприкінці зими, проїжджаючи повз
Стави, ми помітили поблизу новозбудованої котельні людей, які щось заміряли,
активно обмінювалися враженнями. Не вагаючись, відразу змінили маршрут - зайшли
на шкільне подвір’я та поцікавилися, про що розмова. 
Виявляється, щойно відбулося
успішне проведення пуско-налагоджувальних робіт нового котла працівниками
науково-технічного центру “Біомаса” та Інституту технічної теплофізики HAH України.
Інженер НТЦ “Біомаса” Сергій Чаплигін
запевнив, що обладнання вже налагоджене належним чином на вихід на робочу
потужність. На наше прохання розповісти детальніше про
будову котла та принцип його роботи, Сергій повідав, що потужність агрегата -
350 кіловат. Встановлений у Ставах котел -
експериментальний, він оснащений додатковим обладнанням, яке відсутнє у
промислових зразках.
Оскільки спалювання біомаси
здійснюється періодично, то системи опалення з такими котлами додатково
оснащують ще й водяним баком-акумулятором, що створює
запас гарячої води й дозволяє встановлення допоміжних теплообмінників для
використання в системах гарячого водопостачання.
“Цей котел, - зазначив інженер, -
призначений для спалювання середніх тюків соломи. Подібні котли мають найбільше
поширення й широко застосовуються в комунальних підприємствах
європейських країн. Горіння соломи триває кілька годин в залежності від розміру
і кількості завантажених тюків. За цей час тепло, що виділяється, акумулюється
у водяному баці-акумуляторі, що входить до контуру котла. Через проміжний
теплообмінник тепло передається у мережу. В залежності
від зовнішнього навантаження системи опалення чи системи гарячого
водопостачання надлишкове тепло, що виділяється під
час горіння соломи, збирається в баці-акумуляторі. Такий принцип дозволяє
використовувати накопичене тепло ще довго після того, як горіння палива
завершилося.
Нині науково-технічний центр «Біомаса»
розробив та розпочав виробництво котлів потужністю 350 кВт для спалювання
круглих та прямокутних тюків. Ведеться розробка котлів потужністю 250, 500 та
1000 кВт для серійного виробництва машинобудівними підприємствами
Київської області.
Сергій Чаплигін також зазначив, що
котел у Ставах - далеко не перший в Київській області. Зокрема, в агрофірмі
“Дім”, що в с.Дрозди
Білоцерківського району, ще у 2001 році встановлено соломоспалювальний котел
пері-одичної дії для тюкованої соломи. Він забезпечує
теплопостачання Будинку культури, школи, дитячого садка, адміністративних
приміщень та чотирьох двоповерхових будинків, приєднаних до централізованої
теплової мережі.
На запитання, чи були якісь особливі
проблеми під час налагодження енергозберігаючого
обладнання у Ставах, Сергій Чаплигін сказав: “Ми зіткнулися поки що із однією
проблемою - відсутністю сухої соломи. Постачальник надавав солому, яка в нього
зберігалася на відкритому повітрі. Хоч вона зовні ніби й суха, але відсоток вологості перевищує
норму. Тож пали - не пали, а вона все одно не горить”…
СОЛОМА ЯК ПАЛИВО
У зв’язку з цим згадалися і слова
директора школи Анатолія Глобенка. Він, зокрема, говорив, що попередні домовленості про поставку в котельню
соломи із сільгосппідприємством вже не діють. “Ми дуже сподіваємося, - зазначив
він, - що керівництво району допоможе нам вчасно зробити запаси соломи, щоб вже
наступний навчальний рік школярі зустріли у теплій школі”.
Які ж вимоги до соломи як
палива? Перш за все, вона повинна бути тюкована. Чим більше солома спресована, тим, відпо-відно, і більша її
тепловіддача.
Тюки соломи, що використовуються як
паливо, можуть зберігатися у штабелях на відкритому повітрі,
але краще під навісами або у закритих приміщеннях. У разі зберігання на
відкритому повітрі існує ризик, що деяка частина
соломи замокне і стане непридатною для спалювання.
Тюкування значно зменшує об’єм соломи. Крім того, воно дозволяє механізувати ряд операцій
при складанні та транспортуванні біопалива, обслуговуванні котлів.
Хімічний склад золи соломи
характеризується високим вмістом калію, що зумовлює утворення легкоплавкого шлаку. Високий вміст
хлору, який спостерігається в соломі ячменю, вівса та ріпака, при неналежній
організації експлуатації котлів може призводити до корозії. Але 
фахівці запевняють,
що ці властивості біопалива не є
істотною перешкодою для його спалювання у правильно сконструйованому котлі.
Для забезпечення належного ефекту, вологість соломи має становити не більше 20-25%, оптимальне ж значення - 15%.
Надійність, безпечність, ефективність і
економність систем залежить від якості соломи,
її поставок, умов транспортування і зберігання. Це не
газ, де відкрив кран і стало тепло... За комфорт потрібно платити, а
особливо нині.
Зрозуміло, що
основна маса соломи може зберігатися на полях, або ж у ангарах
сільгосппідприємств, а от запас палива, який забезпечуватиме тижневу роботу
котла, повинен знаходитися безпосередньо поблизу, щоб запобігти
непередбачуваним недопоставкам. Сучасна доставка соломи і підтримка
необхідного запасу палива, як правило, лягає на плечі постачальників, а
вартість соломи формується з урахуванням доставки.
Перший заступник голови
райдержадміністрації Зіновій Лялюк схиляється до
думки, що в даному випадку було б доцільніше використовувати власну солому, а
не закуповувати її у спеціалізованих організаціях. “Сподіваюся, - зазначив він,
- що наші перемовини з керівництвом філії “Комплекс Агромарс” щодо забезпечення
Ставівської школи біопаливом завершаться успішно. І господарство погодиться не
лише заготовляти пресовану солому, тюки,
а й зберігати їх належним чином”.
ГОЛОВНЕ – ЗНАТИ МІРУ
Деякі фахівці сільського господарства
категорично проти спалювання соломи для виробництва енергії. Вони вважають, що
її заорювання сприяє відновленню запасів гумусу в
ґрунтах. І це дійсно так. Та чому б цей спротив не скерувати в інше русло -
проти спалювання валків соломи на полях, яке масово
відбувається щороку в серпні - вересні? Проаналізувати ситуацію із заготівлею
соломи в нашому районі погодився головний агроном управ-ління агропромислового
розвитку Кагарлицької райдержадміністрації Борис Хоменко.
“Сільськогосподарські підпри-ємства, - зазначив він, - ведуть заготівлю соломи для
використання як корму для великої рогатої худоби, так і для інших господарських
потреб. Якщо брати дані минулого року і планові показники цього року, то у
2009-му планується незначне зменшення заготівлі
соломи. Так, в минулому році сільгосппідприємства району виробили 78 тисяч тонн
соломи, з них було використано 15,7 тис. тонн на корми, підстил
тощо. У цьому році заплановано отримати 69 тисяч тонн соломи, з яких 14,5 тис.
тонн підуть на щойно названі сільськогосподарські
потреби.
Як бачимо, так званий надлишок соломи у
минулому році становив 62,3 тисячі тонн, у цьому році він
повинен перевищувати 54 тисячі тонн.
Проте, не слід забувати, що ця
“надлишкова” солома використовується і як добриво. Вона подрібнюється,
розстеляється по полю і приорюється. За нинішніх умов, коли міндобрива дуже
дорогі, а органічних добрив стало значно менше, це питання набуває особливої
актуальності. Тож тієї соломи, яку ми
нині маємо, - не забагато, я б сказав, навіть замало. І перш ніж поставити тюкування
соломи на масовий потік потрібно все ретельно вивчити
і проаналізувати. Що буде дешевше? Чи спалювати солому як біопаливо,
чи використовувати її як добриво? Однозначну відповідь дати важко. Адже, якщо
землю не підживлювати, вона може виснажитись. А для
того, щоб відновити родючість землі, потрібно дуже багато часу. Цей процес може
перевищувати навіть десятки років.
Звісно, якщо говорити про поодинокі
випадки тюкування соломи, то це ніякої шкоди не
принесе. А от якщо поставити весь процес “на конвеєр”,
то можна отримати і негативні результати”.
ЗРОБИТИ ПРАВИЛЬНИЙ ВИБІР
На економічні показники котлів на
біопаливі великий вплив має державна енергетична і цінова
політика. Так, в Данії ще наприкінці 70-х років було введено
енергетичний податок та податок на викид СО2на такі традиційні енергоносії як
газовий конденсат, паливна нафта та вугілля. З
урахуванням нових податків, ціни на це паливо майже в 1,5-2 рази перевищують
вартість відходів деревини та соломи як палива, що стимулює і є основним
рушійним фактором використання біопалива в енергетиці.
Звичайно, про запровадження такого підходу в нашій державі говорити ще передчасно. Для цього
потрібно, по-перше, підняти рівень життя населення,
зробити громадян платоспроможними, а по-друге, провести належні наукові
комплексні обстеження всіх територій, з урахуванням особливостей кожного
населеного пункту.
Що ж до комплексних обстежень районів
щодо запровадження ефективних енергозберігаючих технологій, то робота в цьому
напрямку вже розпочинається, в тому числі і на Кагарличчині. Як повідомив
перший заступник голови райдержадміністрації Зіновій
Лялюк, нещодавно у Київській облдерж-адміністрації відбулася нарада щодо
аналізу стану енергозбереження та перспектив розвитку енергоефективності в
Київській області. Київщина поділена на 6 регіонів. У кожен з них завітають
фахівці, які вивчатимуть ефективність використання енергоносіїв. Саме ці люди й
будуть допомагати районній владі проводити комплексне обстеження всіх бюджетних закладів щодо запровадження енергозберігаючих
технологій. Як кажуть, камінь вже зрушено з місця. А якщо є добра воля, то й результат неодмінно буде.
Олексій АДАМЕНКО.
На знімках: інженер
НТЦ “Біомаса” Сергій ЧАПЛИГІН (зліва) щойно
завершив пусконалагоджувальні роботи; саме цей котел на біопаливі вже невдовзі буде обігрівати Ставівську
школу.
АРМІЯ ГАРТУЄ СПРАВЖНІХ ЧОЛОВІКІВ
Нещодавно для 27 призовників - молодих
хлопців - у Кагарлицькій район-ній школі мистецтв
пройшли урочисті проводи. На свято - знаменну подію в житті юнаків - завітали і
їхні батьки, і ветерани ВВВ, і високопосадовці ра-йону, бо проводи в армію є 
одним з виявів
непорушної єдності армії і народу, любові та довіри до своїх синів, 
майбутніх захисників нашої Вітчизни
- України.
Людмила Кононенко, заступник голови
Кагарлицької РДА, привітала юнаків зі святом, побажала легкої служби і вручила
конверт з грошима у розмірі 50 грн. кожному “на перші
телефонні дзвінки додому”.
До призовників звернувся і Кагарлицький
районний військовий комісар Володимир
Швець, який дав юнакам настанови добре служити і не посоромити своєю службою наш район, побажав розумних командирів.
Олег Пурій, перший заступник міського голови, згадав свій
час, коли сам ішов до армії, після чого вручив кожному пам’ятні книги про
Кагарличчину.
Серед призовників було і 2 ржи-щівчанина, яких 
привітати з
пам’ятним днем приїхав заступник Ржищівського міського голови Володимир Бойко. Він вручив юнакам пам’ятні подарунки.
З добрими напутніми словами звернулися
до хлопців ветеран ВВВ Микола Коробенко, від імені матерів - Ніна Тернова, від дівчат, подруг і коханих - Марина Мельник, після чого
священик Олег благословив юнаків на військову службу. Призовники клянуться у
вірності Україні.
Перед присутніми з концертними номерами
виступили Ілона Радченко, Яна Зарічна, інструментальне тріо викладачів дитячої
Школи мистецтв у складі Наталії Колисан, Наталії Сінгаєвської та Володимира
Миколюка, тріо баяністів (Борис Янченко, Василь Кравчук, Володимир Миколюк),
Євгенія Хміль, вокальний дует - Тетяна Голдобіна і
Людмила Ігнатенко.
Наталія КРАВЕЦЬ.
На знімках: заступник голови РДА Людмила КОНОНЕНКО вручає
конверт з грошима кагарличанину Андрію
МАКОГОНУ; настанови комісара; юнаки весняного призову 2009 року.
МАЛИЙ ЗАРОБІТОК КОМПЕНСУЄ ЛЮДСЬКА ВДЯЧНІСТЬ
“Шановна редакція!
Ми, жителі с.
Мирівки, хочемо через вашу газету подякувати листоноші нашого села Лідії
Василівні Скрипці... У будь-яку погоду - у дощ і сніг, у бурю чи заметіль вона
вчасно доставляє нам очі-кувану пошту. А ще
приносить товари, продукти, які ми
замовляємо...”
Т. Пустовіт, М.
Колоша, М. Пустовіт (із листа до редакції).
Професія листоноші нині - не в фаворі.
Навіть в райцентрі гостро відчувається їх дефіцит. І причина цьому - на
поверхні: низька заробітна плата при великому обсязі
роботи. Попробуй виходити щодня десятки
кілометрів та ще й з ризиком для здоров’я. В одному із
сіл, наприклад, біля двору
листоношу покусала собака. Через це й
недостатньо охочих працювати у поштових відділеннях,
які, до того ж, почали закривати.
Мирівці в цьому плані пощастило. У
поштовому відділенні, яке очолює Уляна Гоголь, вакан-сій немає.
Всі чотири листоноші добросовісно виконують свої обов’язки, радуючи односельців
свіжими новинами, принесеною пенсією, а декого й можливістю просто
поспілкуватися із “свіжою” людиною. Одній із них мирівчани
попросили через газету висловити
вдячність.
Лідія Скрипка народилася і зростала у
Мирівці. Але, закінчивши школу, як і багато її ровесниць, вирушила шукати
легшого від сільського життя у столицю. Там вийшла заміж, народила трьох дітей,
працювала технологом на заводі станків-автоматів імені Горького.
Зрозуміло, що не забувала і про свою
батьківщину. На вихідні, у свята разом з родиною провідувала стареньку матір, допомагала їй господарювати. І все було добре, поки мати
мала ще сил і здоров’я, щоб хоч у повсякденних незначних клопотах обходитися
без сторонньої допомоги. Але з часом все змінювалося на гірше.
Два роки назад старенька вже ледве пересувалася з
ціпками в обох руках.
Як єдина дитина в батьків, Ліда не
могла спокійно спостерігати за цим. На сімейній раді і вирішили: чоловік
Анатолій із старшою донькою Танею, студенткою Міжнародного науково-технічного
університету, залишаються в Ки-єві, а вона з школяркою
Катею (8 клас) і Віталиком (5 років) переїжджає в село.
- У домашньому господарстві робота
завжди знайдеться, - розповідає Лідія
Скрипка. - Тим біль-ше, що після переїз-ду ми
поповнили його різною живністю. Але з одного городу і хлі-ва
не проживеш. Особливо, коли в родині
двоє дітей, яким постійно треба виділяти
якусь копій-ку. Тому відразу ж почала шукати роботу. На щастя, мені пощастило. Ось уже 2 роки працюю сіль-ським
листоношею.
У поштове відді-лення
Ліда і її напарниці приходять після 10-ї години, коли привозять пошту із
райцентру. Із годину сортують її, а потім відправляються за визначеними
маршрутами. У Скрипки - це вулиці
Масленникова, Радянська, Комсомольська і Шевченка. Остання -
найвіддаленіша від центру села і тягнеться майже до Красної Слобідки
Обухівського району. Її, як правило,
Ліда залишає наостанок робочого дня, адже тут і проживає.
-Нещодавно “Укр-пошта” виділила
нам новенькі фірмові велосипеди, що
значно полегшило нашу роботу, - продовжує розмову героїня цієї розповіді. - У
теплу, суху пору року проблем практично немає. Встигаю
завидна об’їхати всіх своїх клієнтів. Значно гірше доводиться восени, взимку.
День стає коротким, на окремих вулицях - багнюка, а в руках до того ж дві важкі
сумки...
На визначеній
території Ліда обслуговує 104 пенсіонера, яким доставляє раз у місяць пенсію,
особисто передплатила для своїх людей 121 примірник газет і журналів, не
враховуючи тих, хто зробив це сам у поштовому відділенні. А ще вона реалізує
товари першої необхідності, як-от: пра-льні порошки, цукерки, олію. Адже престарілі з віддалених вулиць не в змозі діс-татися до
центру се-ла, тому задоволені новою послугою від листоноші. Сама ж Скрипка має за це 51 грн. доплати за умови
виконання місячного плану у 700 грн.
Основний заро-біток листоноші теж невеликий - 450 грн.
Втім, у селі, де сьогодні практично не те що створюються но-ві, а подекуди
скорочуються й діючі робочі місця, люди раді й такій копійці. Надто ті, хто ще й любить свою роботу. Лідія Скрипка - саме із них. Бо
крім зарплати, вона одержує моральне задоволення від спілкування з
односельцями, від того, що вона потрібна їм, а ще від щоденних подяк за свою скромну, але
необхідну працю.
Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
Особливої гостроти проблема
гарантування пожежної безпеки набуває у весняно-літній пожежонебезпечний
період. За умов сухої теплої
погоди, перебуваючи в лісових масивах, на присадибних ділянках, в місцях
масового відпочинку, люди часто порушують елементарні правила пожежної безпеки,
нехтують їхніми вимогами, не замислюються над можливими наслідками своєї
недбалості.
Так, 13 квітня сталося загорання житлового будинку в м. Кагарлику по вул.
Зеленського. Рятувальники швидко впоралися з вогнем. З’ясувалося, що чоловік
1950 р.н., який тут проживав зі своєю дочкою, був лежачим вже п’ять років. Але мав він одну
погану звичку - палити в ліжку. Того дня
господар будинку теж закурив цигарку і задрімав. Спочатку загорілася постіль, а
потім й білизна на чоловікові. З опіками 70% тіла його було направлено до Кагарлицької ЦРЛ.
Тож, шановні громадяни, щоб не сталося
лиха, ще раз звертаємось до вас з
проханням дотримуватися елементарних правил пожежної бeзпeки. Адже від цього залежить ваше благополуччя і
святковий настрій!
Інспекція ДПН
Кагарлицького РВ ГУ МНС України в Київській області.