"Вісник Кагарличчини"

№№ 49-50 від 26 червня 2009 року

Читайте у номері:

ВІКТОР СІНЧЕНКО: “ЛИШЕ ОБ’ЄДНУЮЧИ ЗУСИЛЛЯ, МИ ЗМОЖЕМО ЕФЕКТИВНО ВИРІШУВАТИ ПРОБЛЕМИ”

ГОРОХОВЕ ІЗ ПРИРОДНИМ ГАЗОМ

Нещодавно в ще два населених пункти Кагарличчини Горохове те Петрівське прийшло блакитне паливо – минулого вівторка в урочистій обстановці тут було запалено факел. В урочистостях, що відбулись з цієї нагоди, взяли участь жителі сіл, голова районної держадміністрації Тамара Телеш, голова районної ради Роман Коваленко, заступник голови РДА Іван Шевченко, керівник районної філії «Київоблгаз» Сергій Сьомка.

-Ця подія для нас дуже важлива,- зазначив голова громади Анатолій Соломченко. - Адже на місцевому рівні ми почали працювати над цим питанням ще в 2000 році. Проект було виготовлено в 2003 році за рахунок коштів обласного бюджету. Потім звертались ми за допомогою в різні інстанції. На щастя, в районній держадміністрації нас всебічно підтримували. Допомагали і Тамара Телеш, і її перший заступник Зіновій Лялюк, і Іван Шевченко. У зв’язку із відсутністю бюджетних коштів ми почали шукати інвестора. В чому нам і допомогла РДА. За кошти держави було збудовано половину підвідного газопроводу, загальна протяжність якого 2,4 кілометра. Іншу ж половину та понад 12 кілометрів вуличного газопроводу нам допомогло прокласти приватне підприємство «Вікор», очолюване Віктором Коробенком. Це підприємство виступило і як інвестор, і як проектант, і як підрядник.

Після побудови газопроводу постала ще одна проблема - будівництво станції катодного захисту. З проханням допомогти її вирішити ми звернулись до народного депутата від Партії Регіонів Юрія Бойка. На щастя, він відгукнувся на наше звернення і допоміг у фінансуванні будівництва. А фінансування виготовлення документації та придбання і встановлення елект-рообладнання стан-ції взяв на себе СК “Агробізнес” - керів-ник Григорій Кулініченко.І ми змогли 23 червня цього року здійснити пуск газу в села.

Від імені громади на зібранні виступив депутат сільської ра-ди Микола Шевченко. Він подякував всім причетним до прокладання газопроводу за їхню небайдужість до проблем села та вагому допомогу.

Право запалити факел було надано Тамарі Телеш. Після цього до своєї оселі гостей запросили місцеві жителі Володимир та Леся Бондаренки на символічне запалення газової плити та приготування страв на природному, а не скрапленому газу.

Вгору

ВІКТОР СІНЧЕНКО:

“ЛИШЕ ОБ’ЄДНУЮЧИ ЗУСИЛЛЯ, МИ ЗМОЖЕМО ЕФЕКТИВНО ВИРІШУВАТИ ПРОБЛЕМИ”

- Вікторе Миколайовичу, Ви у Верховній Раді працюєте з жовтня минулого року. З чого розпочиналася Ва-ша трудова діяльність у парламенті?

- Ефективність роботи народного депутата України визначається тим, наскільки він активно трудиться, перш за все, у комітеті Верховної Ради, які законопроекти розробляє.

Коли я склав присягу народного депутата, мені запропонували вибір - працювати або ж у комітеті з питань правової політики, або ж у комітеті державного будівництва і місцевого самоврядування. Більш знайомий, більш рідний для мене, звичайно, комітет державного будівництва і місцевого самоврядування, адже впродовж свого життя я тричі обирався депутатом районної ради, був депутатом обласної ради трьох скликань, близько дев’яти років очолював райдержадміністрацію.

До складу комітету, в якому я працюю, входить п’ять підкомітетів, діяльність двох з них - місцевого самоврядування та фінансування комунальної власності, а також державного будівництва – мені доручили координувати. На час мого приходу у підкомітеті лежало близько десятка незавершених справ, деякі з них датувалися ще 2004 роком. Тож я поставив для себе першочергове завдання - до завершення четвертої се-сії всі ці незавершені питання доопрацювати, розглянути в комітеті і винести для прийняття відповідних рішень Верховною Радою. Наведу лише один приклад. Статистика говорить, що нині з 179 міст обласного значення нашої держави тільки 78 мають територіальний устрій, з 263 районних центрів - лише 99, а із 29814 сіл і селищ – 19900. У Конституції записано, що землі державної власності і комунальні повинні бути розмежовані і це розмежування повинно пройти на 30 млн. га. У державі на сьогоднішній день розмежування проведено фактично всього на 250 тис. га. Тож зрозуміло, що про актуальність цієї проблеми, зайве й говорити.

- Як Ви оцінюєте ідею відкритих списків, про яку останнім часом все більше й більше говорять політики та політологи?

- Робота з виборцями – дуже важливий аспект діяльності народного депутата. Я хотів би, щоб мої земляки врахували те, що я не лише в Кагарлицькому районі проводжу особисті прийоми, а й в інших районах області, за якими закріплений як народний депутат. Скрізь доводиться вирішувати проблеми, що стосуються, передусім, державницького рівня. Звичайно, сьогодні в суспільстві є багато питань до народних депутатів. Що ж до відкритих списків, то я підтримую цю ідею, я вважаю, що люди повинні в обличчя знати людину, яку вони обирають до парламенту, знати реальні можливості кандидатів, рівень їхньої професійної підготовки. Нині багато говорять про необхідність ротації народних депутатів, щоб у парламенті з’являлося все більше нових облич. Я повністю підтримую цю тезу. У зв’язку з цим запропонував своїм колегам прийняти рішення, згідно з яким народні депутати не могли б обиратися не більше 2 термінів, так як і Президент держави. Якої ж форми будуть від-криті списки - остаточно про це ще говорити рано, є багато варіантів. Сподіваюся, що в ході обговорення цього питання, парламент прийме виважене і правильне рішення.

- Нам відомо, що Ви брали активну участь у розробці Виборчого кодексу та законопроекту про місто Київ. Зупиніться на цьому, будь ласка, детальніше.

- На сьогоднішній день у нас діють закони про вибори Президента, про вибори народних депутатів, про вибори сільських, селищних, районних та обласних рад. Виборчий кодекс повинен об’єднати в єдине ціле всі ці закони, передбачити порядок роботи і обов’язки ЦВК, окружних, територіальних комісій. Він буде тим універсальним каркасом, в який входитимуть окремими блоками вищезгадувані закони, включаючи також й закон про референдум. Сподіваюся, що вже найближчим часом цей законопроект буде розглянуто на засіданні парламенту.

Що ж стосується законопроекту про столицю нашої держави, то я переконаний, що мером міста не може бути людина, яка отримує довіру тільки 16 чи 20 відсотків виборців. Серед змін, які ми вносимо до закону, прийнятого ще 1999 року, я б виділив кілька головних пунктів: Київським міським головою стає той кандидат, який набере у першому турі 50%+1 голос. Якщо ж цього не відбувається, то проводиться другий тур, у якому беруть участь два кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів. По-друге, потрібно змінити саму структуру управління. Передбачається, що саме Київська міськрада повинна забезпечувати життєдіяльність міста. А всі інші питання, які вирішували державні адміністрації у м.Києві, переберуть на себе виконкоми.

- Нині багато розмов точиться навколо змін територіального устрою держави. Ос-кільки це питання – прерогатива комітету, де Ви працюєте, то поді-літься, будь ласка, з читачами власним баченням його вирішення.

- Сьогодні у Верховній Раді вже зареєстрований закон про територіальний устрій, авторами якого є Анатолій Гриценко у співавторстві з іншими депутатами. Окрім цього, ще в лютому відбулися комітетські слухання щодо адміністративно-територіального устрою. На слуханнях я зазначив, що фахівці Мінрегіонбуду України спільно з представниками Асоціації міст України та громад, Фонду сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України провели значну роботу: розроблено ґрунтовні документи реформування місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою держави. Проте є питання щодо їх обсягу, змістовного наповнення, широти охоплення суспільних відносин. Пропозиції міністерства передбачають, що в районах, після змін, повинно проживати не менше 150 тис. осіб. Це значить, що приблизно в один район увійдуть Кагарлик, Ржищів, Миронівка, Рокитно, Богуслав… Громади, які будуть створюватися на основі сільських рад, теж, за міністерськими пропозиціями, зазнають змін. Якщо нині налічується близько 12 тисяч сільських рад, то проектом передбачається їх укрупнення, внаслідок чого буде лише 1500 сільських рад. Я переконаний в тому, що не можна вносити ці зміни одномоментно. Слід спочатку ці нововведення апробувати в окремих населених пунктах на сході, півдні, в центрі України, особливо ж в західній частині нашої держави, де поселення розташовані на особливо великих відстанях. І тільки після ретельного аналізу цих апробацій, вже маючи певні конкретні напрацювання, впроваджувати зміни в життя.

Окрім того, що не менш важливо, без створення належних фінансово-економічних передумов реформу адміністративно-територіального устрою взагалі не можна проводити.

- Звідки ж брати кошти?

- На Всеукраїн-ській нараді сільсь-ких, селищних рад, де я брав участь як представник профільного комітету, було озвучено багато цінних думок, зокрема, тих, що стосуються внесення змін до Податкового кодексу. Основні з них стосуються того, що кожна сільська рада повинна мати самостійний бюджет. І це правильно. Адже передбачається, що 100% коштів, виручених від оренди за землю, за транспортний збір, водне дзеркало, ліс і надра тощо, складатимуть основу цих бюджетів. Я підтримую ці нововведення. Потрібно зрозуміти, що без зміни матеріально-фінансової бази нічого не буде досягнуто. Це-ключ до реформування й розвитку місцевого самоврядування, нинішній стан якого є наслідком неправильної державної політики, передусім у фінансово-економічній сфері.

Дехто з політиків бачить у змінах до Податкового кодексу виключно урядовий піар. Я з цим не згодний. Якщо це піар-то побільше б таких піарів. Сьогодні ми повинні підтримувати все позитивне, незважаючи на те, хто є його ініціатором - чи Ющенко, чи Тимошенко, чи Литвин, чи Янукович. Нехай тільки ці зміни будуть направлені на покращення життя людей. Лише об’єднуючи зусилля, ми зможемо ефективно вирішувати проблеми, які сьогодні постали перед Україною.

- Наша розмова відбувається у переддень Вашого ювілейного Дня народження. Ми Вас вітаємо із 60-річчям і бажаємо успіхів у роботі на благо нашої держави.

- Дякую за привітання. З вашого дозволу хочу подякувати також усім жителям Кагарличчини, всім керівникам, які працювали зі мною, за підтримку, за їхній внесок у розвиток району, людям, які впродовж багатьох років поділяли зі мною і радість, і біль. Зокрема, моєму наставнику Миколі Сінченку, всім спеціалістам, з якими я працював у Буртах на початку своєї трудової діяльності, колишнім керівникам нашого району – Валентину Швецю, Андрію Семенію, Василю Кучмі, всій команді, яка зі мною працювала, коли я очолював райдержадміністрацію, в тому числі Богдану Пугарському, Ользі Гончар, Андрію Волошину, Надії Черничко, Зіновію Лялюку, Федору Шестопалу, Івану Шевченку, всім сільським головам, всім керівникам сільгосппід-приємств. Я хочу побажати всім вам, мої дорогі земляки, успіхів, здоров’я, життєвих удач, людського щастя, достатків, взаємоповаги. Нехай з Божою допомогою все, що ви задумали, здійсниться.

Вгору

СТАЛО ХОБІ ПРОФЕСІЄЮ

Як і більшість кагарлицьких учнів, Олег Волошин не обмежував свій розвиток заняттями в школі. Йому подобалася музика, вокал, отож по закінченні уроків, замість сидіння перед телевізором, він поспішав у районний Центр дитячої та юнацької творчості, у гурток естрадного співу.

- Гурток вів тоді Борис Родина, - розповідає Олег, - і робив це так майстерно, що ми не могли дочекатися наступного заняття. Сам, закоханий у музику, він передавав цю любов і своїм учням разом з вмінням розуміти і писати її, грати на інструментах, виливати свої почуття піснею. Власне, це його заслуга, що підліткове хобі визначило мою майбутню професію.

Отримавши атестат про середню освіту, Волошин поступив у Богуславський педагогічний коледж, а по його за-кінченні за пропозицією членів екзаменаційної комісії - у Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет. Зрозуміло, що на музичний відділ. І на заочну форму навчання. Адже вже після Богуслава, у 2002-му, повернувся у ЦДЮТ до свого наставника. Тепер уже в статусі не учня, а колеги.

Олега я відшукав з тильної сторони приміщення Центру дитячої та юнацької творчості. На перекурі. Звичайно ж, що разом із Борисом Родиною. На фоні свого невисокого вчителя, колишній учень виглядав атлетом з приємними голосом і обличчям. Як ви-явилося, в парі вони не тільки перекурюють. Поруч знаходяться їхні гурткові класи, разом вони возять своїх вихованців на конкурси і фестивалі, обоє беруть найактивнішу участь у районних заходах, сповідують майже однакову методику навчання, на двох користуються однією апаратурою.

Кабінет Олега Волошина, де він веде заняття гуртка “Вокальний спів”, нагадує собою скоріше комірчину, ніж клас. Два ряди стільців, два столи, заставлені апаратурою, практично не залишають вільного місця. Втім, це той випадок, коли, як кажуть, в тістяві, та не в кривді. Сучасні мікрофони, різноманітна музична апаратура, а головне - комп’ютер, підключений до Інтернету, цілком задовольняють як педагога, так і його учнів. “Така собі примітивна міні-студія”, - характеризує свій кабінет Олег. Хоча, за його ж словами, фінансування гурткової роботи мало б бути кращим. Адже апаратура зношується і її треба міняти та й для участі своїх вихованців у різноманітних конкурсах теж потрібні гроші.

- Прикро, але факт, що і в незалежній Україні освіта і культура фінансуються за залишковим принципом, - розмірковує вчитель. - Хоча обидві галузі - основа нації, її майбутнє. Економлячи на культурі й освіті, ми втрачаємо значно більше. Насамперед, у духовності молоді.

Серед вихованців Олега Волошина - учні 5-11 класів міських шкіл. На початку навчального року в гурток “Вокальний спів” записалося 45 дітей, на сьогодні після відбору, відсіву залишилося 10. Найталановитіших і найстійкіших. З ними шість разів на тиждень і займається керівник. В тому числі й інди-відуально з кожним. Особливо, коли йде підготовка до якогось заходу, участі у фестивалях.

Незважаючи на молодість (Олегу тільки 28 років) і всього семирічний стаж роботи, Волошина по праву вважають одним із кращих педагогів Центру дитячої та юнацької творчості. Його вихованка, зокрема, Маргарита Голюк, як і учениця Бориса Ролини Аня Личак, в нинішньому році стала дипломантом обласного конкурсу виконавців сучасної естрадної пісні “Калиновий дзвін”. Такого ж звання вона була удостоєна і торік в конкурсі військово-патріотичної пісні “Будемо жити”.

- На який стиль вокалу зорієнтовані гуртківці - народний, чисто національний? - запитую у Олега Миколайовича.

- Обмежень тут немає, - розповідає він. - Стиль і репертуар пісень підбираємо під кожен голос. Хоча більше схиляємося до естрадного стилю. Головне, щоб пісня подобалася і самим виконавцям, і публіці. Тому співаємо не тільки українською мовою, а й російською, англійською і навіть сербською.

Зайнятість педагогічною роботою молодий фахівець поєднує і з активною громадською діяльністю. Юнацьке хобі - любов до музики, вокалу - не стерлося з пам’яті. Він співає у хорі міського Будинку культури, записує фонограми, а ще організував рок-гурт із колишніх вихованців, а нині студентів різних вузів під назвою “Більше світла”. Його керівник Максим Снігур, наприклад, навчається в Київському аграрному університеті, а всього в складі колективу налічується 6 основних музикантів. Олег же виступає продюсером гурту, інколи пише для нього пісні. У нинішньому році планує разом з ансамблем виступити на Всеукраїнському фестивалі естрадної пісні “Червона рута”. Репетирують, як правило, по вихідних, коли хлопці з’їжджаються додому. Грають і співають на різних заходах. До речі, всі гуртківці - члени районної організації Партії Регіонів. І частину зароблених концертами і виступами коштів передають у фонд парторганізації на реалізацію со-ціальних проектів. Зокрема, саме на їх гроші було придбано іграшки та спортивний інвентар у дитячий садок села Кузьминці. Олег же працює з колективом на громадських засадах, тобто, безкоштовно. Бо, за його словами, для нього значно цінніше те, що молоді люди займаються ділом, а не сидять по барах, гублячи молодість і здоров’я.

Олег - одружений. Дружина Юля нині - в декретній відпустці. Так що незабаром, дай Боже, у сім’ї Волошиних буде поповнення. А поки що йому доводиться несолодко: дружина перебуває у Буртах, у своїх батьків. Тому кожного вечора перед ним постає дилема: іти додому, до своїх батьків, чи добиратися в Бурти. Втім, це - приємна проблема для майбут-нього молодого батька.

На знімку: Олег ВОЛОШИН у своїй міні-студії.

Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.

Вгору

ДЕНЬ ПОЛЯ НА ЗЕМЛЯХ КАГАРЛИЧЧИНИ

Інститут фізіології рослин і генетики НАН України спільно з ЗАТ «Міжнародна агропромислова корпорація» та компанією «Сингента» (Швейцарія) 23 червня провели науково-практичну конференцію «День поля-2009». Після пленарного засідання, яке проходило в Інституті фізіології рослин і генетики НАН України, науковці, фахівці та керівники провідних сільськогосподарських підприємств і управлінь агропромислового розвитку України відвідали поля ДП АФ «Слобідська».

Президент ЗАТ «МАК» Володимир Бортник, Герой України Володимир Моргун, голова правління ДП АФ «Слобідська» Леонід Васильчук, перший заступник начальника головного управління агропромислового розвитку Київської ОДА Петро Пилипенко, начальник управління АПР Кагарлицької РДА Олексій Харченко ознайомили учасників семінару із сортами рослин, що вирощуються на полях Кагарличчини фахівцями Міжнародної агропромислової корпорації, відповіли на запитання аграріїв.

На знімках: на пшеничному полі; Леонід ВАСИЛЬЧУК розкриває секрети успішного вирощування кукурудзи в АФ «Слобідська”.

Фото Олексія АДАМЕНКА.

Вгору