№№ 63-64 від 14 серпня-18 серпня 2009 року
ПРО ЗАКРИТТЯ РАЙОННОЇ ЛІКАРНІ МОВИ НЕ ВЕДЕТЬСЯ
СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ ВИКОНУЄ СОЦІАЛЬНУ ФУНКЦІЮ
«ЧАЙКУ» В РАЙОНІ ЛЮБЛЯТЬ УСІ ДІТИ
Жнива в районі
завершено. Про їх хід, попередні підсумки та про хліборобські проблеми наш
кореспондент попросив розповісти начальника управління агропромислового
розвитку райдержадміністрації Олексія ХАРЧЕНКА.
- Олексію
Костянтиновичу, перша жнивна інформація на сторінках нашої газети з’явилася
ще 7 липня. Відтоді минуло більше місяця. З цього приводу й запитання: як Ви
оцінюєте темпи проведення збиральних робіт у районі?
- Так, жнива в районі дійсно
розпочалися в оптимальні строки, майже, як і торік, - 5-7 липня. Але плани хліборобів скорегувала
погода, точніше – негода. Затяжні дощі практично два тижні не давали змогу
повністю використати наявні людські і технічні можливості. І лише згодом ми
вийшли на запланований добовий обмолот культур – 1,5 – 2 тисячі гектарів. У
цілому ж наші хлібороби постійно йшли з випередженням обласного графіка
збирання врожаю і не останніми завершили жнива.
Хоча, звичайно ж, на темпи обмолоту в
різних підприємствах певним чином вплинули наявність потужної техніки, вміле
маневрування нею, набутий роками позитивний досвід в організації проведення жнив.
Невипадково, що першими в районі серед великих сільгоспвиробників обжинки
традиційно відсвяткували в СВК «Агрофірма «Перемога» (керівник Григорій
Павлюк), АФ «Слобідська» (Леонід Васильчук), ПСП «Расава» (Андрій Павлюк), ЗАТ
«Агрофорт» (Володимир Онука) тощо.
- Тепер про головне:
з чим же завершують жнива сільгоспвиробники району?
- Традиційно – з великим хлібом. І хоча
нинішній урожай в силу, насамперед, суб’єктивних обставин дещо менший, ніж торік,
підсумки цьогорічної праці хліборобів не можуть не радувати. Станом на 12
серпня намолочено майже 78 тисяч тонн хлібів при середній врожайності зернових
48,5 центнера з гектара. Приємно відзначити, що остання цифра поки що –
найкращий показник в області. Кагарличани вже вкотре довели, що вміють ефективно
працювати на землі за будь-яких обставин.
Значно вищу віддачу зернового гектара,
ніж в середньому по району, як завжди, мають наші лідери сільгоспвиробництва.
У СВК «Агрофірма «Перемога», наприклад, урожайність зернових склала 86,5 центнерів
з гектара, у ЗАТ «Агрофорт» - 61,3, ПСП «Расава»-58,2, АФ «Слобідська» - 57,2.
Хоча це, наголошую, лише попередні результати.
А ось по валовому виробництву зерна
найкращий результат мають трудівники ЗАТ «Комплекс «Агромарс» (Віктор Бевз), де
намолочено 13921 тонну хлібів. У ЗАТ «Агрофорт» цей показник складає 10773.
- Великий хліб –
великі гроші. Так, принаймні, повинно бути. Що маємо насправді з реалізацією
продукції?
- Ситуація, на жаль, невтішна. Чітких
цін на зерно немає. Ті, які пропонують сьогодні сільгоспвиробникам закупівельники,
перших не влаштовують. Вони просто не відповідають навіть мінімальному рівню
оптимізації між доходами і затратами. Останніми днями, правда, надійшла
пропозиція хліборобам області від ЗАТ «Комплекс «Агромарс»: 800 грн. за тонну фуражного
зерна. Однак, це – планка, нижче якої не можна опускатися. Але ж наші сільгоспвиробники
мають не тільки фураж, а й продовольче зерно, насіння. Що робити з ним? Питання
залишається риторичним. Пошук ринку збуту теж став справою сільгоспвиробника. Я
вже не говорю про те, що на рівні держави відмінено практично всі дотації АПК.
Образно кажучи, годувальника держави у нас не просто не цінують, ним нехтують,
або ж використовують. Тому про великі гроші від великого хліба, на жаль, поки
що говорити не доводиться.
- Знаю, що ряд
сільгосппідприємств району з метою підвищення рентабельності зернової галузі
перекваліфікувалися у насіннєві господарства. Чи виправдовує себе такий крок?
- Статус насіннєвих господарств у районі
на сьогодні уже мають ПОСП «Дніпро», СК «Агробізнес», ПСП «Расава», ФГ
«Широкоступ». І керівники цих формувань прийняли правильне рішення: насіння,
особливо з елітними якостями, набагато дорожче від звичайного зерна. Однак і
виростити його набагато складніше і затратніше, що не під силу кожному
сільгоспвиробнику. На жаль, проблемою і для насіннєвих господарств залишається
реалізація продукції. Надто ж в умовах фінансово-економічної кризи. У
потенційних клієнтів просто немає коштів.
- Олексію Костянтиновичу,
чи не пов’язане зменшення валового виробництва зерна у порівнянні до минулого
року із змінами у структурі посівів зернових культур?
- Ні. Головними культурами в районі
залишаються озима пшениця і зернова кукурудза, що себе цілком виправдовує. У
нинішньому році, наприклад, урожайність пшениці по сільгосппідприємствах склала
55,6 ц/га при середній урожайності зернових, нагадаю, 48,5. Та й валовий збір
її сягнув майже 50 тис. тонн при загальному показнику у 78 тисяч. Гадаю, що не
підведе і кукурудза.
Єдиною зміною у структурі зернових
культур в районі можна назвати незначне збільшення посівів озимого ріпаку. Це
пов’язано не тільки з тим, що його зерно дорожче, скажімо, від пшениці, а,
насамперед, з попитом на нього. Проблем з його реалізацією практично немає, для
багатьох господарств він є палочкою-виручалочкою у вирішенні поточних
фінансових питань.
- І останнє
запитання. Раніше, говорячи про врожай, навіть в оперативному зведенні
тодішнього управління сільського господарства була графа про кількість
заскиртованої соломи. Сьогодні такого немає. Більше того, торік на багатьох
полях району палали солом’яні пожежі. Чи змінилася ситуація нині?
- Подібна проблема стосувалася не
тільки нашого району. Солому спалювали по всій Україні. Тому в нинішньому році
на державному рівні заборонено це робити. За цим слідкують органи Міністерства
з надзвичайних ситуацій. Та й самі господарники зрозуміли неправильність таких
дій. Солома – це теж продукт праці, яким можна з вигодою скористатися. Тим
більше, що вона користується попитом. Тому, наприклад, в ПСП «Расава», ЗАТ
«Агрофорт» солому тюкують, уклавши угоди про її продаж. У інших господарствах
її традиційно скиртують. В усякому разі випадків спалювання не було.
Хочу
відзначити, що й весь комплекс жнивних робіт в районі пройшов на високому
рівні, включаючи лущення і боронування площ, підготовку їх під сівбу озимини.
Тобто, і вирощений урожай зібрано, і над основою на майбутній урожай працюємо.
Якщо українські високопосадовці б’ються
за землю на березі моря, Дніпра, то в
Кагарлику місцеві жителі намагаються прибрати до рук берег
Пасківського ставка.
Пересвідчилася у цьому особисто,
коли прийшла до водойми з сином на
відпочинок. Один із жителів вулиці Комсомольської вказав нам на острів, мовляв,
он ваше місце. «А це – мій берег! Щоб я вас тут більше не бачив!..» -
відчеканив той, чий город знаходиться поряд з тротуарною доріжкою і ставком. Мова йде про праве
дзеркало ставу. Коли я попросила показати документи на право власності даної ділянки, у
відповідь почула повний набір брутальної
лексики.
До редакції газети надійшов лист від жителя міста А. Д. Кривуци, якого
також цікавить чи можуть жителі відвідувати ставок – відпочивати, рибалити? «Це
дуже добре, - пише громадянин Кривуца, - що окремі жителі нашого міста, городи яких прилягають до ставків,
наводять порядок на прибережних зонах. І чим більше так люди чинитимуть, тим краще.
Але в мене виникає запитання: чи можуть
інші громадяни, рибалки ходити по берегах річок, ставків, чи ні? Прошу
поставити це запитання нашому мерові М.І. Бойченку. Нехай відповідь дасть
через газету».
Із запитанням, чи існують
обмеження для жителів міста щодо
користування ставком і кому ж все-таки належить ставок і його береги, ми й
звернулися до міського голови Миколи Бойченка.
-У відповідності до договору оренди
земель водного фонду, - пояснює Микола Іванович, - основне дзеркало Пасківського
ставка площею
Договором оренди передбачено також
обов’язок орендаря забезпечити вільний доступ громадян до водойми для
відпочинку та купання, надання права
безкоштовного вилову риби на одну вудку учасникам бойових дій та
інвалідам ВВВ, інвалідам праці при
наявності відповідних посвідчень та дітям віком до 10 років у визначений
законом термін.
Також дозволяється безкоштовний вилов
риби громадянам за умов відпрацювання
трудової участі по благоустрою водоймища, охороною від бракон’єрства тощо.
Водоймищем Пасківського ставка малого
дзеркала площею
Усілякі обмеження з боку власників
земель, городи яких виходять до водоймища, є безпідставними та протизаконними.
За коментарем ми звернулися до орендаря
правого дзеркала Пасківського ставу Станіслава Візьонка.
- Ціна
квитка на риболовлю для кагарличанина на
рік складає 100 гривень, одноразовий же коштує 30 гривень, - пояснює Станіслав
Анатолійович. – Сам квиток можна придбати у мене (конт. тел. 8 (050) 383-21-85)
або у членів товариства «Рибалка».
Уточнив Візьонок і те, що безкоштовний квиток надається не тільки
учасникам бойових дій та інвалідам ВВВ, інвалідам праці, а й інвалідам бойових
дій на території інших держав (Афганістану та ін. країн). А ось дітям як
дошкільного, так і шкільного віку на
одну вудку рибалити дозволяється безкоштовно. Причому квиток їм не виписують.
«Куди ж цим дітям подітися, - каже Станіслав Анатолійович, - якщо кінотеатр і
той продали?! Тільки по генделиках? Нехай краще рибу ловлять!» При цьому
орендар щомісяця платить немалі гроші за оренду дзеркала і податки. Звичайно,
зариблює ставок. Відтак водяться у водоймищі білий амур і короп, товстолоб і
карась, лин, судак, сом, щука тощо.
Звернувся Станіслав Анатолійович і до жителів
вулиць Тітова, Кірова, Горького нашого
міста з проханням не забруднювати береги ставка, не зносити бур’яни, які,
гниючи, морять рибу під берегами.
Прокоментувати, як саме
опікується лівим дзеркалом ставка міське товариство рибалок-любителів і
які умови перебування на ньому, ми
попросили керівника даного товариства Миколу Пустового.
- Наше
товариство налічує 86 осіб, - розповідає Микола Іванович. – Ми обкошуємо прилеглу територію водоймища лівого
дзеркала, ведемо боротьбу за чистоту
берега, вивозимо мушлі, щоб не провокувати інфекційних
захворювань. Членські внески у нас
складають 50 гривень на рік, вступні – 70 грн. Безкоштовно мають право рибалити
інваліди І групи, учасники бойових дій ВВВ та війни в Афганістані, інваліди ІІ
групи на візках і діти до 11 років включно. На зібрані кошти запускаємо
зарибок.
Р.S. Від себе ж хочу
додати, що старі добрі часи, коли ми, будучи дітьми, накупавшись, забігали до
хлібозаводу і нас просто так пригощали добрі жінки-трудівниці булочками й
ситром, на жаль, минули. Хрускіт гарячої шкоринки з добрих рук незнайомих
людей з дитинства залишиться тільки в пам’яті. Панують нові закони. Але ви
повинні знати, дорогі читачі, «свого берега» просто не існує, бо територія
громадян закінчується підведеною рискою їх
огорожі, а Пасківським ставком ви можете користуватися, коли того хочете
самі. Єдине, зважайте на вимоги орендаторів. Випадки ж, описані вище, потрібно
присікати. А то, не дай, Боже, наші діти
матимуть змогу бачити жаб тільки у підручниках з біології...
Наталія КРАВЕЦЬ.
Фото автора.
ПРО
ЗАКРИТТЯ РАЙОННОЇ ЛІКАРНІ МОВИ НЕ
ВЕДЕТЬСЯ
Останнім часом Кагарликом та районом
розповсюдились чутки, буцімто, Кагарлицьку районну лікарню буде закрито. Інші
«ОБС» повідомляли про закриття лише деяких відділень ЦРЛ.
Для того, щоб прояснити ситуацію, ми
звернулись за коментарем до заступника голови районної держадміністрації з
гуманітарних питань Людмили КОНОНЕНКО.
- Ні
про яке закриття ні районної лікарні, ні медицинських підрозділів по селех мови
не велось, не ведеться та й вестись не може, - зазначила Людмила
Григорівна.- Думаю, чутки породжені деякими
заходами щодо реорганізації та оптимізації мережі лікувально-профілактичних
закладів району. Цей процес триває із 2004 року: за цей період дільничні
лікарні, окрім Стайківської, реорганізовано на амбулаторії загальної практики
сімейної медицини.
На жаль, демографічна ситуація в районі
бажає кращого: кількість населення щороку зменшується. Хоча народжуваність в
останні роки й збільшується, однак про позитивну динаміку говорити поки що
рано.Це й треба мати на увазі, коли заходить мова про оптимізацію мережі
медичних закладів. Адже розрахунки фінансування галузі Кабміном
проводяться виходячи із кількості
населення, що обслуговується на конкретній території.
Загалом у Центральній районній лікарні сьогодні нараховується 195 ліжок для
обслуговування хворих у стаціонарі. У селах району діє 31 ФАП та 7 медичних амбулаторій.
З 1 жовтня нинішнього року заплановано
скорочення п‘яти ліжок у травматології в районній лікарні, а десять ліжок
офтальмологічного відділення буде переведено на денний стаціонар. Також
планується скоротити п‘ять ліжок із п‘ятнадцяти наявних у Стайківській
дільничній лікарні.
Щоб попередити можливе виникнення чуток стосовно сільських закладів освіти,
додам, що жоден з них теж не підлягає закриттю. Єдине, що ми з свого боку
зробили, то це рекомендували батькам, в яких діти відвідують класи із
наповненням менше п‘яти осіб (де класи не формуються фактично, а згідно із
законодавством передбачено індивідуальне навчання), перевести їх в більші
школи. Такий крок дасть змогу дітям отримати грунтовніші знання, та активніше
брати участь у громадському житті закладу.
Від редакції. На щастя, чутки
про закриття районної лікарні виявились безпідставними. Тож пропонуємо жителям
району в подібних випадках не піддаватися
панічним настроям, а звертатись до редакції «Вісника Кагарличчини». Ми ж, в
свою чергу, звертатимемось за коментарями до компетентних осіб і
спростовуватимемо чи, навпаки, підтверджуватимемо отриману Вами «вуличну»
інформацію.
СПОЖИВЧА
КООПЕРАЦІЯ ВИКОНУЄ СОЦІАЛЬНУ ФУНКЦІЮ
«Магазин на колесах»
- збитковий. Але ніякі збитки не повинні ставати на перепоні забезпечення людям
нормального життя, особливо, якщо люди ці похилого віку, - розповідає голова
Кагарлицького районного споживчого товариства Віталій М’ясніков. Тому й 2 рази
на тиждень курсує по визначеному маршруту автомобіль з надписом «Продукти» по
населених пунктах – хутору Халчанському, Расавці, Воронівці, Халчі, Ліщинці,
Калинівці і Зорівці з метою забезпечити жителів віддалених районів сіл усім
необхідним (продуктами харчування, миючими засобами тощо).
- Головне наше
завдання – обслужити людей, - розповідає водій Борис Волощенко. – Навіть в
негоду – у дощ чи сніг, по грязюці ми їдемо по своєму маршруту, бо знаємо – нас
чекають. Як нема чи затримуємось, селяни «телефон обривають», - жартує Борис
Іванович. – Та і як не їхати, коли не можна на тиждень без хліба людей
залишити?! (Авт.) У Ліщинці є старенька, яка не виходить з хати взагалі. То
Борис Іванович заносить їй у дім те, що замовляє літня жінка.
- Селянам ми возимо хліб, пиріжки,
печиво, молоко, крупи, майонез, оселедці, сіль тощо, - уточнює асортимент
товарів продавець Галина Ільєнко. – А також приймаємо заявки. Просять привезти
той чи інший пральний порошок – будь ласка, пампушки – із задоволенням!
Галину Миколаївну добре знають у
названих населених пунктах по імені, чемно вітаються.
Виїзний магазин – це
ще й можливість побачитися селянам двічі на тиждень, погомоніти про
життя-буття, поділитися проблемами. Адже часто буває, що машина тільки
під’їжджає, а на лавці вже очікують на продукти старенькі з ціпками.
Жителі Расавки Іван та Катерина
Горбаченки розповідають, що до ближнього магазину – півтора кілометра. Стільки
ж пройти треба й назад. «А для нас, немолодих, – це багато», - бідкається
подружжя. Тому дуже дякували за те, що така «автолавка» працює. А Марія
Штілька, Марія Бабенко і Ганна Мариненко висловились так: «Хвалити Бога, що за
нас турбуються».
Виїзний магазин обслуговує близько 100
людей у 7 населених пунктах.То й виходить, що Кагарлицьке районне споживче
товариство виконує соціальну функцію.
На
знімках: Водій
Борис Волощенко, якого називають рідним батьком за добру вдачу, працю і
відповідальність, вже 40 років добросовісно трудиться для людей. Саме він
привозить населенню продукти харчування; керівник Кагарлицького райСТ Віталій
М’ясніков завжди готовий вислухати і взяти до уваги побажання літніх людей; продавець
Галина Ільєнко завжди чемно й уважно
обслуговує покупців.
Наталія КРАВЕЦЬ,
фото автора.
«ЧАЙКУ» В РАЙОНІ ЛЮБЛЯТЬ
УСІ ДІТИ
До оздоровчого табору санітарного типу
«Чайка» у с. Чайки Богуславського району Київської області я їхала з двох
причин – провідати своє чадо і поцікавитись загальним процесом оздоровлення
дітей району в закладі.
Сам табір
знаходиться, можна сказати, в лісі. Величезна територія з корпусами,
футбольними й волейбольними полями оточена соснами. Тож для дітей з серцевими
захворюваннями та захворюваннями дихальних шляхів, самі розумієте, - ідеальні
умови. У житлових корпусах – зі смаком зроблені ремонти, кімнати затишні,
прекрасний актовий зал, «візитна картка» - клумба – потопає у різнобарв’ї
троянд, вздовж алей – пихти…
За словами вожатих, батьки у будь-який
день і час можуть відвідувати свою дитину. От тільки громадським транспортом
користуватись незручно. Самі ж вожаті радять батькам приїздити з дому
автівками, домовлятись між собою про поїздку, виручати один одного, адже до
самого табору «не йде» ніякий транспорт. Для ризикованих доведеться їхати до
Богуслава, потім винаймати таксі до табору. В один бік це коштуватиме близько
40 грн.
Відрадно те, що поїздка дітей району в
табір відбувалася колективно. Аналогічним буде й від’їзд.
Загалом, за словами начальника
відділу у справах сім’ї та молоді Кагарлицької РДА Наталії Хайрулліної,
цього року у пришкільних і наметових таборах оздоровлено 1188 дітей на суму
86874 грн. У таборах «Артек», «Молода гвардія» м. Керч – 25 дітей із соціально
незахищених сімей. За кордоном – 45: в Іспанії – 9, Німеччині – 5, Італії – 11,
Болгарії – 20. У Болгарії ж діти оздоровлювались за батьківські кошти. У
Іспанії, Італії та Німеччині – переважно з соціально незахищених сімей.
- Тож протягом 2009 року на сьогодні
вже оздоровлено більше 2000 дітей, - резюмувала Наталія Петрівна. –
Оздоровлення продовжується.
Про те, як відпочивається нашим дітям у
«Чайці» - читайте відгуки.
ЗАРОБЛЯЄМО ЧЕКИ
- За чистоту в кімнатах ми отримуємо
символічні чеки. Це – грошова одиниця, яка ходить на території табору. У кінці
зміни ми матимемо змогу обміняти чеки на солодощі, воду та ін.
Живемо за режимом. Граємо в пінг-понг і
шашки, футбол і піонербол. Ходимо на інгаляції. І взагалі – тут дуже красиво.
Мене називають Рембо за зачіску і пов’язку.
Богдан Кравець.
ЛЮБЛЮ ДИСКОТЕКИ І ПРОГУЛЯНКИ
- У таборі мені справді подобається. До
душі стали дискотека, прогулянка в лісі,театралізована вистава. У мене є
подружки, з якими мені весело. За домом, звичайно, скучаю, але якби
запропонували їхати додому зараз, відмовилася б – поїду тільки по закінченні
зміни. Попереду – цікаві заходи.
Катя Підгородецька.
ПОДОБАЮТЬСЯ
СПОРТИВНІ ІГРИ
- Найбільше я люблю грати в піонербол.
Годують нас 6 разів на день, сьогодні на полудень – кавун!
У нас в кімнатах гарні меблі – сучасні
ліжка й шафи, кожна кімната має свій санвузол.
Учора збирали гілля для вогнища. Чеки
виграє той загін, у якого вогнище буде найбільшим.
Діма Загородній.
Наталія КРАВЕЦЬ,
фото автора.