Якісно, смачно і... дешево

Днями довелося почути нарікання жінки із Слободи на те, що в школі не харчують дітей.
- Так було добре торік, коли дітей харчували в школі. Не шкода було грошей, адже знала, що дитина поїсть у обід щось смачненьке і, головне, гаряче. А нині не знаю, що й робити. Візьме бутерброд і приносить його назад. Соромиться їсти перед заможнішими однокласниками.
- Чому ж у Слободі не харчують дітей, як воно в цілому організоване в районі, про плюси і мінуси у цій справі - про це наш кореспондент веде розмову із головою правління районного споживчого товариства Віталієм М’ясніковим, працівники якого здійснюють харчування школярів.
- Можете заспокоїти жінку зі Слободи, - почав із головного Віталій Семенович. - Із першого жовтня там запрацювала шкільна їдальня. А вчасно її не відкрили через відсутність кухарів. Сьогодні знайти відповідного фахівця, як і продавця в селі - проблема, яка з кожним роком ускладнюється. Це пояснюється низькою купівельною спроможністю селян, а зарплата того ж продавця залежить від обсягів торгівлі. Немає виторгу - низька зарплата. Низька зарплата - немає бажаючих працювати. Хоча ми в цьому плані дотримуємося законодавства. Розраховуємося з людьми вчасно і в повному обсязі. Але ж не всі про це знають. Тому по селах і виникають подібні кадрові проблеми, які, на жаль, доводиться вирішувати керівнику райСТ.
Маю зазначити, що харчування дітей в школах - справа надзвичайно відповідальна і копітка. У Миронівці, наприклад, районний бюджет дозволяє не тільки безкоштовно харчувати дітей молодших класів, а й утримувати кухарів при районному відділі освіти. При цьому не обмежувати ціну обідів, що приваблює займатися цією справою багатьох підприємців.
У нашому ж районі таких можливостей немає. Тому і в тендері за право харчувати школярів в цьому році було всього два претенденти. Виграло його власне господарство по заготівлі, переробці та громадському харчуванню, яке з нового навчального року обслуговує 12 шкіл. Не працювали їдальні тільки у вже згадуваній Слободі, а ще у Горохуватці.
- Відсутність конкуренції за право організації харчування дітей пояснюється тим, що на цьому багато не заробиш. Чи не так?
- Звичайно. Бо годувати дітей - це, скоріше, соціальна акція, а не можливість заробити. Хочу нагадати, що в ціну обідів дітей, крім продуктів, входить оплата за електроенергію і водопостачання, транспорт для підвезення продуктів, зарплата кухарів, а ще - податки. Як законослухняні громадяни ми платимо їх в повному обсязі. Якщо торік за 6 місяців по шкільних їдальнях ми заплатили їх 268 тис. грн, то в цьому році ця сума складе 377 тисяч.
Не можу не згадати і про здорожчання продуктів харчування. Якщо торік кілограм картоплі можна було купити за 5 грн, то нинішня її ціна складає 14, цибуля була по 6 грн, нині - по 7, морква відповідно піднялася в ціні від 5 до 7 грн.
Але при цьому ціну на наші обіди в школах у порівнянні до минулого року ми підняли лише на 1 грн і довели її до 26 грн. Гадаю, що це цілком доступна їх вартість і для батьків, і для сільських рад, які співфінансують даний проєкт. Аналогічний обід у кафе чи ресторані обійшовся б до сотні гривень.
- А чи не вплинула така заощадливість на якість харчування? - запитую свого співрозмовника.
- Ні в якому разі. Всі страви готуються чітко за технологічними нормами, які затверджує і контролює Держпродспоживслужба району. Постачання основних продуктів здійснюють добросовісні і перевірені виробники, як ПрАТ “Кагма”, сільгосппідприємство із Карапишів, ПП “Коваленко”. На всі продукти є сертифікати якості. Вся продукція потрапляє до шкільних їдалень за заявками їх шефкухарів.
Здешевити ж ціну харчування допомагають благодійники із числа наших аграріїв і підприємців.
Так, ПП “Вітенко” безкоштовно влітку дав нам чорну смородину, яку ми заморозили, і використовуємо для приготування компотів. Він же допоміг морквою.
Із СК “Агробізнес” нам дешевше постачають буряк, моркву і картоплю. Із власного господарства завозить нам овочеву продукцію підприємець Максим Воловенко, а із оптових ринків Києва дешевші овочі постачає Микола Семенець. Дешевше від ринкової ціни обіцяє продавати нам картоплю ФГ “Лорак” Павла Кушніра. За що їм щира вдячність і від мене особисто, і, гадаю, від всіх батьків школярів.
Зрештою про належну якість харчування дітей засвідчує відсутність нарікань і скарг. Хоча харчуємо ми 1520 школярів. У порівнянні до минулого року збільшилася їх кількість по Кагарлицьких ЗОШ
№ 1 і № 3, Слобідській ЗОШ та ліцеї.
- Які проблеми турбують у організації харчування дітей?
- Із ліквідацією санітарно-епідеміологічних станцій контроль за харчуванням школярів у районі здійснює районний підрозділ Держ-
продспоживслужби і Миронівська лабораторія. А тому інколи виникають непорозуміння у результатах досліджень.
Ще одне моє зауваження стосується голів сіл. Хотілося б, щоб всі вони разом з нами розділили відповідальність за належну організацію харчування дітей у школах. Як це робить, зокрема, міський голова Олександр Панюта. На добре слово заслуговує також голова Буртів Олександр Драган, який на наше прохання придбав у шкільну їдальню холодильник.
На жаль, важко зрозуміти у цьому плані позицію голови громади Мирівки і депутатів цієї сільської ради. Це єдина рада, яка відмовилася від співфінансування харчування дітей у сільській школі.
Не можемо дійти консенсусу із головою с. Стави у питанні розрахунків за електроенергію на кухні, де одночасно готуються обіди для дітей із дитячого садка та школи.

* * *
Разом із Віталієм М’ясніковим і начальником відділу освіти РДА Надією Омельченко ми побували у їдальнях Кагарлицьких ЗОШ № 1 і ліцею, Ставівській і Мирівській сільських школах. У жодній з них не почули нарікань щодо харчування ні від діток, ні від керівників шкіл і педагогів. Найкращі враження від побаченого залишилися і щодо самих їдалень та персоналу, який там працює. Тому залишається тільки подякувати останнім, а також працівникам власного господарства із заготівлі, переробки та громадського харчування Кагарлицького райСТ за сумлінну працю і батьківські почуття при виконанні своїх обов’язків від імені дітей та їх батьків.