Наше село Зелений Яр – це мальовничий куточок України, яке розташоване на березі річки Росави, яку ми з любов’ю називаємо «Расавка».
В селі живуть люди працьовиті, хазяйновиті, а ще тут спокон віків люблять пісню. Відійшли в минуле гучні весілля, проводи в армію, хрестини, толоки, на які сходилось все село і які супроводжувались піснями.
Піснями старовинними, веселими, що ноги самі ішли в танок, і журливими, коли слухаєш пісню, а серце розривається від жалю чи то за козаком, чи долею дівчини, чи матері.
Молодь не співає цих пісень, а старше покоління уже не співає.
Але при сільському клубі діє вокальний колектив «Червона калина», який тішить односельчан піснею. В репертуарі вокального колективу і старовинні пісні, і сучасні. А до складу вокального колективу входять жінки працьовиті, завзяті, та головне, що їх об’єднує - любов до пісні.
Прекрасний, сильний голос має Ольга Семенець. Голос, як у соловейка.
А що господиня хороша, у неї рецептів на м’ясні страви, як зірок у небі. А які паштети виготовляє, пальчики оближеш. Чимале господарство тримає, бо дітей і внуків хоче радувати своєю кулінарією, а зі свого господарства, звісно, все без ГМО.
Дзвінкоголоса у колективі і Галина Грушко. Працівник сільської бібліотеки одна з перших прийшла у колектив. Вона змалечку любить пісню, дуже хорошими піснями поповнила репертуар колективу. Співає у церковному хорі. І дбайлива господарка, мати і бабуся.
Віра Кармазин співає і другим, і першим голосом, одним словом, яким потрібно в даній ситуації. Музику відчуває ніби має музичну освіту.
Вона знає багато старовинних пісень і передає свої знання колективу. Любов до пісні вона передала і своїм дітям.
А вишиває, її вишивки гладдю радують око односельчан, а вареники, які в неї, самі в рот просяться!
Галина Вовкодав має сильний голос, як для народної української пісні затягнути вгору, як кажуть, для неї легко. Голос у неї сильний, дзвінкий.
Вона з Вірою Кармазин дуетом багато пісень українських старовинних виконала на сцені, неодноразово співали дуетом і на конкурсній програмі «Червона калина» в районі. Отримували за виконання старовинної української пісні нагороди. Співає Галина змалку, пісня для неї, як повітря.
І вишиває вона добре, у неї в будинку, як у музеї, картини, вишиті її руками, заворожують око.
Олена Матійко - це другий голос в колективі. В 90-х
купили дачу в селі разом з чоловіком та так і прижились. Олена залишилась вдовою, але село не покинула. Для неї сусіди стали, як родичі, тут і чоловік похоронений.
Від чоловіка залишилась пасіка, садочок біля хати, все потребує догляду.
Олена любить село і любить пісню. Вона співала і в Києві. Багато хороших пісень принесла вона в колектив. Для неї пісня в житті має велике значення.
А от Люба Комлик приїжджає на спів із села Липовець.
Її чоловік родом із Жовтневого, а як він пішов за вічну межу, туга була настільки сильною, що навіть діти переживали за неї. Подруга і запропонувала їй прийти в колектив. Люба має другий голос, знає багато пісень. Вона в будь-яку погоду - в заметіль чи в дощ - на автобусі, іноді пішки спішить на репетиції, бо тепер пісня - це її життя. Вона чудова господиня.
Її подвір’я цвіте квітами і рясно родить ягодами, фруктами і овочами.
Ніна Піхало має другий голос. Голос сильний, звучний. Пісню любить з дитинства. Вона моя однокласниця і ми часто ходили до клубу разом.
Так от вона ніколи не йшла мовчки, всю дорогу ми з нею співали, вона ще з дитинства знала багато українських пісень. Ніна хороша господиня, як і всі учасниці колективу, вона любить господарювати на городі. У неї скільки сортів картоплі, а скільки в неї кущів троянд, мабуть, сто!
Станіслав Дем’яненко у вокальному колективі, якщо не враховувати Анатолія Климака, який акомпанує нам на баяні, то він один чоловік. Пісню любить дуже, має сильний голос. Співає у церковному хорі. Співає сольні пісні. Вдома тримає пасіку, господарює. І коли дружина на роботі і їсти зварить, і за дочкою пригляне.
І всі ми завдячуємо Анатолію Климаку за нові пісні, за витримку. Він і нові пісні з нами учить, і співати вчить.
От так живе наш вокальний колектив в буденні дні.
Село жде нових пісень. На жаль, коронавірус перекреслив усі плани колективу.
Люди нудьгують без пісень, без вистав. Та гуртом ми здолаємо всі негаразди.
Вокальний колектив зичить всім читачам «Вісника Кагарличчини» здоров’я і витримки.