Материнська мудрість

У медицину вона потрапила завдяки мудрості матері. Дівчина мріяла про професію кухаря або ж виховательки у дитячому садку, але мама переконливо розвіяла дівочі ілюзії. “За свій вік ще накуховаришся, та й діток своїх будеш виховувати, - переконувала вона. - А ось стати медиком - це і престиж, і постійна робота, і людська шана”.
Оксанка послухалася матері і поступила в Обухівське медичне училище.
По його закінченні повернулася в Кагарлик і розпочала свою трудову кар’єру в районній лікарні. Як і всі молоді фахівці, на перших порах була на підміні. Виписувала лікарняні листки, обслуговувала пацієнтів у маніпуляційному кабінеті, підміняла медсестер у відділеннях. А ще виношувала мрію продовжити навчання в медінституті і стати судмедекспертом.
На жаль, з реалізацією останньої не склалося, зате вдалося визначитися із постійним місцем у райлікарні. У поліклінічному відділенні почав функціонувати денний стаціонар з палатою на 10 ліжок і маніпуляційним кабінетом. І дівчина попросилася саме туди. Із 2006 року там і трудиться Оксана Харитонова.
Спочатку це був загальний підрозділ, а з 2013 року він був поділений на сімейний, тобто, де обслуговуються пацієнти по направленню сімейних лікарів, і профільний, де лікуються хворі від вузькопрофільних фахівців. Оксана залишилася у першому з них.
Робочий день медсестри денного стаціонару розпочинається о 8-й ранку, де під маніпуляційним кабінетом на неї вже чекають перші відвідувачі. Поступово вони заповнюють всю палату і кожному з них треба поставити і вчасно зняти крапельницю. Завдяки досвіду і майстерності медсестри процес цей набуває конвеєрного характеру, а сам конвеєр працює ритмічно і без збоїв. І це при тому, що Оксана читає призначення лікарів і робить записи у спеціальний журнал, сама готує розчин для крапельниці та ставить і знімає її. А ще працює у маніпуляційному кабінеті із забором крові на аналіз із вени у багатьох пацієнтів. І в такому напруженні вона проводить практично всю свою зміну - до 15.30.
- Влітку навантаження дещо менше, - зізнається медпрацівник, - а ось в холодну пору року, коли люди звільняються від домашніх робіт, воно зростає. Трапляється, що за день доводиться обслуговувати по 30-40 чоловік.
Поставити крапельницю, провести маніпуляцію з веною - завдання надскладне, а робити це щодня і десяткам людей - це, якщо хочете, справжній талант. А Оксана, за її словами, почуває себе у такій обстановці, як риба у воді.
- Мені не потрібно шукати місце для крапельниці, я відчуваю його якимось надприродним почуттям, - зізнається вона. Ось чому до неї часто звертаються пацієнти маніпуляційного кабінету із третього поверху, надто ж з маленькими дітьми.
“Оксанка”, - так ніжно і ласкаво звертаються і говорять про неї не тільки вдячні пацієнти, а й колеги по роботі, керівництво закладом. І цілком заслужено. Акуратна, безвідмовна, спокійна і зважена, вона одним своїм виглядом породжує в хворих почуття оптимізму, довіри до себе, мотивує до боротьби з хворобою. А ще Оксанкою її називають через зовнішність: коротка стрижка, чисте, без слідів косметики обличчя, приємна посмішка роблять її юнкою. Хоча насправді Оксана - багатодітна мама. Разом з чоловіком виховують і ростять уже трьох діток, старший із яких - уже студент, а меншенький має тільки 4 роки.
- Інколи, у розмовах з подругами, знайомими мені дорікають, що працюю на такій важкій і низькооплачуваній роботі, - говорить Оксана Харитонова. - А я б її сьогодні не проміняла ні на яку іншу. Адже знаю її, люблю і вважаю, що головним у роботі є не заробіток, а те, коли на неї хочеться йти. А мені цього хочеться.
Красиві слова? Без сумніву. Як і сама наша героїня. І спасибі її матусі, що обрала для доні своє місце в житті.