№№ 87-88 від 27-30 жовтня 2009 року
Читайте у номері:
КОНТРОЛЬ ЗА ЯКІСТЮ МОЛОКА ПОСИЛЮЄТЬСЯ
КОНТРОЛЬ ЗА ЯКІСТЮ МОЛОКА
ПОСИЛЮЄТЬСЯ
23 жовтня на базі ТОВ “Фірма “Кагма”
пройшла підсумкова нарада з тваринництва, на яку були запрошені головні
зоотехніки та ветлікарі сільгосппідприємств Кагарличчини. У нараді взяли участь
директор “Кагми” Олексій Мірошник, заступник начальника управління
агропромислового розвитку Кагарлицької РДА Микола Голованчук, головний
державний інспектор ветмедицини району Олексій Батуревич, в.о. головного
санітарного лікаря Парасковія Урупа.
Відкриваючи нараду, Олексій Мірошник
ознайомив присутніх із результатами роботи заводу за рік, охарактеризував
ситуацію, що склалася на ринку молочної продукції, поділився планами розвитку фірми.
- За 9 місяців цього року “Кагма”
переробила 12822 тонни молока, що на 800 тонн більше, ніж у минулому році, -
зазначив директор. - З них майже 7000 тонн на-дійшло від сільгосппідприємств
Кагарлицького району, 2400 - від господарств інших районів та областей, 1800
тонн – від населення Кагарличчини, 1400 тонн - від фізичних осіб з інших
районів. Це досить непогані показники, зважаючи на кризовий стан економіки
нашої держави. Проте, є і проблеми, пов’язані, перш за все, зі зниженням рівня
споживання населенням молочної продукції. Ця невтішна тенденція спостерігається
навіть за умов, коли виробництво молока в Україні щороку зменшується. Звісно,
за різними видами продукції показники зниження споживання різні, але в
середньому молока та кисломолочних продуктів стали споживати менше на 20%.
Олексій Мірошник
наголосив на тому, що після вступу України до СОТ значно зросли вимоги до
якості молока. Відповідно посилився і контроль за продукцією, яку завод отримує
від постачальників. Директор “Кагми” висловив сподівання, що
сільгосп-підприємства відтепер ще з більшою прискіпливістю будуть стежити за
тим, аби молоко, яке вони здають на завод, відповідало усім сучасним
вимогам.
- Адже для “Кагми”, - зазначив він, -
дуже важливо, щоб продукція була, перш за все, якісною та корисною для
споживачів. І, завдяки високому фаховому рівню працівників заводу, нам вдається
досягати високих стандартів якості та безпечності своєї продукції за будь-яких умов.
Учасники наради мали змогу обмінятися
досвідом та знаннями з різних аспектів розвитку контролю за якістю молочної
сировини і готової продукції, на власні очі простежити за тим, як відбувається
на “Кагмі” прийом молока та перевірка його якості у лабораторіях. У присутності
зоотехніків, працівники заводу провели аналізи молока на інгібітори, соматичні
клітини, визначили його кислотність та щільність. По цьому начальник відділу
сировини Людмила Тиска та начальник виробництва “Кагми” Надія Назаренко
запропонували гостям відвідати усі цехи заводу, ознайомитися з технологією
виготовлення масла та кисломолочної продукції.
На пленарній частині засідання
обговорювалися питання, що стосувалися підсумків роботи галузі тваринництва та
підготовки до зимово-стійлового утримання худоби, виконання
ветеринарно-профілактичних заходів з оздоровлення стада, а також запобігання
виникненню інфекційних захворювань.
По закінченні наради була проведена розширена дегустація
продукції фірми “Кагма”.
На знімку: під час перевірки якості
молока в лабораторії ТОВ “Фірма “Кагма”.
Олексій АДАМЕНКО.
У минулий четвер відбулось засідання колегії
районної державної адміністрації, яке вела голова РДА Тамара Телеш.
На колегії було розглянуто ряд питань.
А саме: про стан готовності
сільгосппідприємств різних форм власності до осінньо-зимового утримання
худоби (доповідач - заступник начальника
управління агропромислового розвитку, головний зоотехнік управління Микола
Голованчук). Про ведення осінньо-польових робіт в сільгоспформуваннях району
(доповідач - головний агроном управління агропромислового розвитку Олександр
Хоменко). Про заходи щодо забезпечення стабільної роботи об’єктів життєзабезпечення населення, готовності сил та засобів до дій в
осінньо-зимовий період (доповідач - начальник відділу з питань надзвичайних
ситуацій райдержадміністрації Олег Сокольцов).
Микола Голованчук зазначив, що
осінньо-зимовий стійловий період ставить перед керівниками господарств та
спеціалістами галузі тваринництва
завдання сконцентрувати зусилля над тим, щоб не зменшувалась продуктивність,
збільшувалась кількість тваринницької продукції, раціонально використовувались
корми. Разом з тим він зазначив, що нині в районі поголів’я ВРХ складає 102 відсотки, корів —
110, свинопоголів’я - 115 відсотків від завдання виробничої програми. А приріст
надою від корови склав 417 кілограмів.
Виконані й завдання з постановки худоби
на зимівлю в приміщення. Більше потреби заготовлено й сіна, соломи; достатньо сінажу й силосу. Очікується, що на
одну умовну голову припадатиме на 5 умовних кормових одиниць більше від
потреби.
Стосовно польових робіт, то на день проведення
колегії в районі було зібрано 89,4 відсотка зернових, валовий збір складає
189,5 тис. тонн, середня врожайність - 51,9 цнт. з га. Цукрових буряків
залишилось до збирання 24 відсотки площ, їх середня врожайність складає 318
цнт. з га.
У господарствах району озимину висіяно
на площі
У своєму виступі Олег Сокольцов
зазначив, що дорожні служби в основному готові до виконання своїх
обов’язків в зимовий період. А от що
стосується енергетиків, то чисельність їх кадрового потен-ціалу бажає кращого.
Й хоча із приходом в районну структуру “Київобленерго” нового керівництва є зрушення на краще, все ж проблем стосовно
розчищення ліній електропередач, наявності резервних ремонтних матеріалів
вистачає.Так як і в газовій службі все необхідне надходить “з коліс”.
По розглянутих питаннях членами колегії
були прийняті відповідні рішення.
У прохолодні осінні
дні, коли по всій нашій державі відзначають 65-річчя визволення України від
фашистських окупантів, учителі історії загальноосвітніх шкіл району провели
виїзний районний семінар. Педагоги побували на місцях масових розстрілів мирних
жителів Кагарличчини, відвідали Парк Слави, музей Великої Вітчизняної війни та
меморіал Голодомору.
Хто, як не історик,
знає ту ціну, що довелося заплатити нашим батькам, дідам та прадідам за
перемогу у Великій Вітчизняній війні. Скільки крові пролилося за звільнення
наших земель, скільки воїнів загинуло на фронтах, скільки дітей та жінок було
знищено й закатовано під час окупації!
Все це не зникло безслідно. Діти й
онуки загиблих з покоління у покоління передають спогади про ті страшні часи.
Серед незабутніх подій - і три
кровопролитні масові розстріли кагарличан, що відбулися у серпні 1941 року,
взимку 1942-го та у січні 1943-го.
Учасники семінару відвідали місця
поховання, згадали жертв фашистської агресії, поклали квіти до пам’ятників
загиблих. Учні 8 класу Ставівської загальноосвітньої школи Владислав Силкін,
Світлана Скаба, Альона Косяченко і Богдан Коритько підготували вичерпну
розповідь про події більш ніж 65-річної
давнини.
22 серпня 1941 року. Фашисти провели
перші збори громади. На них було оголошено, що колгоспи розпущено, а натомість
створюються громгоспи. Настали чорні дні окупації. Нова влада призначила двох
старост: району – Юрія Мазурчука і міста
- Андрія Палажченка. Саме ці люди повинні були допомагати фашистам знаходити і
знищувати сім’ї євреїв та комуністів. Перший масовий роз-стріл жителів
Кагарлика відбувся на околицях міста – неподалік нинішнього елеватора. У
глибокому рові знайшли свою могилу 72 євреї і 8 бійців Червоної армії.
Другий великий масовий розстріл стався
взимку 1942 року. У Калиновому Яру Кагарлицького парку гестапівці розстріляли
378 мирних жителів. У парку, і далеко за його межі, лунали кулеметні черги.
Історія пам’ятає ще
й третій масовий розстріл мирних жителів, під час якого загинули 78 кагарличан.
Теж у Калиновому Яру.
Трагічною була доля Едуарда Бондаренка,
комсомольця, єврея за національністю.
Він дивом потрапив на роботу до
німецької районної управи. Працював писарем. Едуард, ризикуючи життям,
викрадав аусвайси (перепустки), цим
самим допомагаючи підпільному райкому партії. Внаслідок зради, підпілля було
викрите. Його членів - розстріляно. З 17 по 22 січня 1943 року розпочалися
масові арешти. Бондаренка було ув’язнено. Згодом його, разом з мирними
жителями, а також 3-річ-ним братом і сестрою, розстріляли у Калиновому Яру під
дубами та соснами, котрі вже не раз були орошені людською кров’ю. Під час
третього масового розстрілу вздовж яру стояв коридор з поліцаїв. Спочатку
розстрілювали чоловіків, потім - жінок і дітей…
Перед учасниками семінару виступила
директор районного історико-краєзнавчого музею Любов Ткаченко. Її розповідь про
розстріл у Калиновому Яру сім’ї Френкелів стала завершальним жалобним акордом
заходу на кагарлицькій землі. По цьому учителі історії вирушили у Київ, де мали
змогу вклонитися визволителям України у Парку Слави, відвідати музей Великої
Вітчизняної війни та меморіал Голодомору.
Як зазначила один із ініціаторів
проведення семінару – учитель історії Ставівської загальноосвітньої школи
Тамара Шепелявенко, захід, який організували для учителів історії Кагарличчини
районна державна адміністрації та відділ освіти, став не лише корисним у
професійному плані, а й неоціненним у духовному.
- Побувавши на міс-цях масових
розстрілів, - зазначила вона, - подумки повертаєшся в ті страшні часи,
переосмислюєш своє життя, відчуваєш безмежну вдячність солдатам та офіцерам,
по-новому цінуєш безкорисливу самопожертву наших дідів та прадідів.
На знімках: місцями масових розстрілів жи-телів Кагарличчини.
Олексій АДАМЕНКО.
В історії кожної держави є події, які
її народ ніколи не може і не має права забути. Однією з таких подій для України
є Друга світова війна. Це найскладніший, найтрагічніший і водночас
найгероїчніший її період. Страшні роки окупації залишили болючі спогади про спалені села, зруйновані міста,
скалічені долі мільйонів людей.
Назавжди в людській пам’яті залишиться
те, що на території України діяло 50 гетто для євреїв, 180 концтаборів, 250
місць масового знищення (Бабин Яр, Дрогобицький Яр, Биківня, Жандармська балка
та й наш кагарлицький Калиновий Яр і т.д.). Сучасні дос-лідники називають
загальну кількість розстріляних німецько-фашистськими загарбниками - 3 млн. 898
тис. осіб.
Лине над планетою, Україною нескінченна
ріка часу. Проносяться дні, йдуть роки, спливають десятиліття - життя йде своїм
звичаєм. Виросли нові покоління людей, які не знають воєнного лихоліття та
повоєнних років.
Про війну написано багато книг,
симфоній, картин, пісень, знято кінофільми. Однак ця тема - нескінченна, бо вічно живе в
народній пам’яті. Про кожну краплинку крові, про кожну сльозу, пролиті нашим народом, мусять знати нинішні
й наступні покоління. Піднявши
над землею прапор державності, ми повинні знати свою історію, історію України.
Після розгрому німецько-фашистських
військ під Сталінградом, на Курській дузі та інших фронтах наші війська
перейшли в контрнаступ. Це означало крах наступальної стратегії гітлерівців і
мало вирішальне значення для ходу всієї Другої світової війни. Радянські
війська погнали ворога і війну туди, звідки вона прийшла.
Воєнні дії на території України тривали
три роки і понад чотири місяці, або 1225 днів і ночей.
Звільнення України розпочалося 18
грудня 1942 р. Військами 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала
В.І.Кузнєцова був звільнений перший населений пункт української території-
с.Півнівка Міловського району Луганської області.
На початку 1943 р. почалося масове
вигнання ворога з української землі. Першим серед обласних центрів України було
звільнено Луганськ. Наприкінці лютого 1943 р. жорстокі бої точилися за Донбас.
Водночас бойові дії розгорнулися в районі Харкова, який звільнили 23 серпня. На
початку вересня 1943 р. війська під командуванням Малиновського визволили
Донецьк і вийшли до Дніпра в районі Дніпропетровська. Війська під командуванням
генерала армії Ф.І.Толбухіна визволили Маріуполь, а війська 1-го Українського
фронту під командуванням генерала армії М.Ф.Ватутіна, визволивши Суми, вийшли
до Дніпра. 9 вересня 1943 року вперше по Радіоінформбюро прозвучали рідні слова
“Київський напрямок”. А на шляховому стовпчику біля мосту через річку Клевань
чиясь рука любовно написала „Мати-Україна”. Тисячі воїнів кланялись цьому
напису, ніби проходили повз святе місце. За річкою починалася рідна земля
Київщини.
Бої на Київському напрямку були
запеклими. І дорога до Дніпра стала дорогою подвигів. Бійці рвалися до Дніпра.
Фашисти галасували, що Дніпро, закований у залізо і бетон, неприступний. А
Гітлер заявив, що „швидше Дніпро потече назад, ніж росіяни подолають його”. Та
22 вересня 1943 р. радянські війська підійшли до Дніпра і з ходу почали
форсувати його одночасно на багатьох ділянках. Від Лоєва до Запоріжжя було
створено 23 плацдарми. В тому числі і в нашому районі: Стайки, Гребені, Ржищів,
Балико-Щучинка. Тут форсували війська 3-ї гвардії танкової армії
під командуванням генерал-лейтенанта бронетанкових військ П.С.Рибалки.
При цьому видатний подвиг здійснили
чотири солдати-комсомольці: В.Іванов, М.Петухов, В.Сисолятін, І.Семенов. Вони
першими переправилися на правий берег і, утримуючи виступ боєм, дали змогу всій
роті переправитися через Дніпро. Так було покладено початок створення
Букринського плацдарму на правому березі Дніпра, який відігравав важливу роль у
наступальних боях за визволення Києва.
Велику допомогу діючій армії надавали
місцеві жителі сіл нашого району.
Найзапекліші бої точилися на
Букринському плацдармі. Своїми активними діями наші командири відтягнули на цю
ділянку великі сили ворога. Фашисти чекали тут основного удару Червоної Армії.
Тільки знову ворог помилився. Основний удар був завданий на Лютізькому
плацдармі, де ворог менше всього чекав його.
На світанку 6 листопада 1943 р.
війська 1-го Українського фронту
оволоділи столицею України - Києвом. А далі пішло визволення Західної України.
З’єднання 18-ї армії 1 жовтня 1944 р. вибили гітлерівців із залізничних станцій
Форещанка і Славськ. 8 жовтня була
визволена станція Лавочне, останній населений пункт на території Дрогобицької області, а 28 жовтня -
Закарпатська Україна. Так була
визволена Україна від німецько-фашистських загарбників.
Народ, осяяний історичною пам’яттю, -
нездоланний. Ми мусимо знати і не забувати ціну війни і перемоги. Необхідно
пам’ятати тих, хто поліг у бою і пішов у безсмертя. І заповідь цю треба
передавати, як естафету, іншим поколінням.
Любов Ткаченко,
директор Кагарлицького
районного історико-краєзнавчого музею.