Пошук

Вітаємо зі святом весни!!!

Я - зернятко маленьке, засіяне в полі,

Я - промінчик ласкавий щасливої долі,

Я - роса світанкова в траві луговій,

Я - вільна людина в країні своїй!

Я - білокора береза у лісі,

Я - пташка, гніздечко яка в’є у стрісі,

Я - пахощі літніх квітучих полів,

Я - клекіт прощальний сумних журавлів...

Я пісня, що душу усім звеселяє,

Я та, що злість у душі не тримає.

Я вечір, що тихо на землю лягає …

Туман світанковий, що діл застилає.

Я мальва, що квітне у вас біля хати,

Я українка - дочка, дружина, мати!

Я берегиня – продовжувач роду,

Маленька частинка свого народу.

Людмила Трищук

Відзнаки, квіти, подарунки...

Нещодавно звання «Почесний громадянин Кагарлицького району» були удостоєні 91-річна жителька Антонівки Антоніна Яківна Демиденко і 87-річна Клавдія Романівна Фундамент із Кагарлика.

Для нагородження до жінок завітали голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов, його заступник Олег Волошин, заступник голови РДА Світлана Синюк, депутат районної ради Оксана Ліпінська, яка і була ініціатором присвоєння цього звання Антоніні Демиденко, начальник відділу освіти Надія Омельченко, представники Леонівської сільської ради.

У Антоніни Яківни і Клавдії Романівни того дня було багато квітів, слів вдячності і щирих побажань. А ще - нагрудний знак, посвідчення і грошова винагорода.

Кожна з цих жінок прожила непросте життя, але всупереч непростій долі вони залишилися гідними людьми.

Антоніні Яківні того дня виповнився 91 рік. За її плечима - два голодомори і війна, непростий післявоєнний час. І що мене надзвичайно вразило, що Антоніна Яківна, - вчитель української мови та літератури, яка вивчила не одне покоління дітей - припрошуючи гостей до святкового столу, сказала: «Спасибі нашим воїнам, які зараз боронять Україну - це завдяки їм ми сидимо за цим столом».

Клавдія Романівна вразила гостей своїми теплими патріотичними віршами, оформленими каліграфічним почерком, якого зараз і годі десь побачити, і малюнками, які вона створює, надихаючись фотографіями із районної газети, без творчості не уявляла свого життя і коли вчителювала, і сьогодні.

Присутні дякували жінкам за багаторічну сумлінну працю, відданість справі навчання і виховання покоління майбутнього, громадянську позицію, патріотизм та незгасиму любов і прагнення творити добро, за щирість душі та велич серця Учителя.

“Доступні ліки” працюють

23 лютого голова районної ради Іван Семцов разом із депутатом Київської обласної ради Віталієм Карлюком та заступником голови Київської обласної державної адміністрації В’ячеславом Кучером провели робочу зустріч, під час якої обговорили нагальні питання життя району. Вони відвідали Комунальне підприємство «Кагарлицька центральна районна аптека № 9», яка є учасником урядової програми «Доступні ліки». У рамках цієї програми пацієнти за рецептом лікаря можуть отримати безкоштовно або з доплатою цілу низку лікарських засобів.

Як розповіла завідувачка аптеки Галина Осадча, згідно з проектом «Доступні ліки», хворі на цукровий діабет другого типу, бронхіальну астму та серцево-судинні захворювання мають право звернутися до аптеки задля отримання за рецептом лікаря безкоштовних медикаментів. З переліком пільгових медичних препаратів пацієнтів ознайомлюють фармацевти. Часткова доплата за медикаменти проекту «Доступні ліки» чітко зафіксована та поширюється переважно на препарати іноземного виробництва.

Також Галина Осадча зазначила, що протягом лютого за програмою «Доступні ліки» видано препарати за 1215 рецептами на загальну суму 91132 гривні.

Керівництво району та заступник голови КОДА мали змогу ознайомитись, як працює урядова Програма, побачити кількість виписаних рецептів та виданих ліків, наявність доступних препаратів у аптеці тощо.

Затримали крадіїв кабелю

За процесуального керівництва Кагарлицької місцевої прокуратури повідомлено про підозру громадянам, які залишили без зв’язку тисячі абонентів.

В ніч з 16 на 17 лютого 2018 року затримано на гарячому двох чоловіків, які, за попередньою змовою, систематично крали кабель з люків телекомунікацій ПАТ «Укртелеком».

Зловмисники - місцеві жителі 38 та 20 років - зізналися та надали свідчення про вчинення ними семи аналогічних крадіжок на території м. Кагарлик та м. Ржищів.

Наразі чоловікам повідомлено про підозру, вилучено знаряддя злочину та інші речові докази.

Досудове розслідування триває.

За газ можна платити і без платіжок

У вівторок, 27 лютого, до редакції “Вісника Кагарличчини” зателефонував один із наших читачів із питанням, чому немає платіжок за природний газ за січень? Адже навколо цього вже розростаються різноманітні плітки та домисли. Тож ми звернулися до прес-служби регіональної газової компанії “Київоблгаз” із проханням прояснити ситуацію.

Відповідь було надано оперативно. Ось, що нам повідомили із “Київоблгазу”: “Затримка квитанцій сталася через технічні причини. Хвилюватися з цього приводу не варто. Сплатити за спожитий газ можна відповідно до показань лічильників або за нормами. Якщо споживач отримує субсидію, він може відняти від фактичного споживання суму нарахованої субсидії.

Рахунки за спожитий в січні природний газ доступні для завантаження в електронному вигляді в Особистих кабінетах на 104.ua. Користувачі Особистого кабінету можуть сплатити рахунок за січень будь-яким доступним платіжним онлайн-сервісом.

Для сплати за газ іншим способом необхідно звернутись у відділення банку або Укрпошти, де споживач зазвичай сплачує комунальні послуги. Для проведення операції достатньо повідомити номер свого особового рахунку.

В березні споживачі отримають паперові рахунки, які міститимуть інформацію про нарахування за спожитий газ в січні-лютому 2018 року. Просимо вибачення за незручності через затримку рахунків”.

Дзвони небес жайворових

Шукати центр землі не треба –

Він тут, поміж полів широких,

У цих струмочках синьооких,

Під Дубровським прозорим небом.

Його вартують осокори,

Що кронами спиняють хмари

В затишку батьківського яру.

Він звідси й не рушав ніколи.

Ось такими трепетними, сповненими любові словами вірша талановитої землячки, письменниці Ніни Вернигори розпочався літературно-музичний захід, приурочений зустрічі з нею у затишній світлиці Великопріцьківського сільського історико-краєзнавчого музею. Переповнена зала ледве вміщала всіх бажаючих поспілкуватися з видатною гостею. Прибули на мистецьке свято також начальник Кагарлицького районного відділу культури і туризму, національностей та релігій Кагарлицької РДА Любов Карпів, провідний методист по бібліотечній роботі Антоніна Коршунова, талановитий композитор, наставник, керівник вокальної студії «Октава» Борис Родина зі своєю дзвінкоголосою вихованкою Олександрою Осадчою, духовна наставниця української школи батьків-матерів, відома поетеса Антоніна Литвин, директор Ржищівського музею образотворчого мистецтва ім. Івана-Валентина Задорожного Наталія Кордак, учителі та учні Великопріцьківської школи, жителі села та всі, чиє гаряче серце чутливою струною озивається на неповторність рідної землі, на красу душі людської, яка здатна переливати святу любов до прабатьківських джерел у щемкі рядочки своїх віршів.

Варто зауважити, що благодатна Великопріцьківська земля щедра не лише дорідними нивами. Певно, саме за Божим благословенням з її мальовничих просторів вийшло у світ чимало талановитих людей. Це винахідники й лікарі, інженери і науковці, учителі й наставники. Варто наголосити, що ця визначна сторінка історії села нині достойно популяризується в серії буклетів та виставкових матеріалів «Гордість нашого краю», створенням та розповсюдженням якого опікуються працівники Великопріцьківського сільського історико-краєзнавчого музею та сільської бібліотеки. Вже вийшли в люди п’ять таких буклетів, які розповідають про життя і діяльність Олексія Булиги, Василя Ковтуна, Ніни Вернигори, Миколи Ілляша та про саме село Великі Пріцьки.

Доволі яскравим сузір’ям на видноколі славного земляцтва виділяється творча когорта літераторів: Микола Ілляш, Олексій Булига, Борис Дегтярьов, Петро Папенко, Надія Вегера-Предченко, а також чимало юних аматорів пера. Але того дня учасники заходу тепло вітали доцента кафедри видавничої справи інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидата наук із соціальних комунікацій, члена національної спілки письменників та Спілки журналістів України Ніну Вернигору, як почесну гостю і дорогу землячку, творчість якої, власне, і зібрала їх усіх у тій затишній світлиці.

А я упала в зелен-трави

Обличчям до святих небес.

О Боже святий, Боже правий,

За мить і біль правічний щез!..

Дзвонило небо жайворово,

І пахла прим’ята трава,

І праслов’янська Лада знову

Постала з вічності жива.

Певно, сам Всевишній аж по вінця наповнив благодатним талантом чисте джерело душі простої ясноокої дівчинки, яку світла колиска дитинства виколихувала під «дубровським прозорим небом». Бо Ніна Вернигора народилася і виросла неподалік села Великі Пріцьки у великій селянській родині саме на мальовничому хуторі Дубровка під таємничим шепотом височенних осокорів, які й сьогодні своїми могутніми «кронами спиняють хмари».

Батьки, Микола Гордійович і Євдокія Луківна Вегери, були простими сільськими трудівниками. Та, крім шести дітей, мали ще й незвичайну, щиру душу, тепла якої вистачало на всіх. Саме вони і прищепили своїм синам і донькам оті золоті пагінчики невичерпної, чистої й безкорисливої любові до життя, до великого світу, до рідної землі, до свого народу. Ці золоті цінності сповна увібрала в свою ніжну, чутливу душу і їхня п’ята дитина, донечка Ніна.

Про все це йшлося під час зустрічі з уже відомою письменницею. Ніна Миколаївна відповіла на численні запитання учасників заходу, розповіла про свій життєвий та творчий шлях, що почався колись «в затишку батьківського яру». Там вузенька стежечка майбутньої поетеси заплелася в мальовничу магію рідного дивосвіту, десять років водила русокосу дівчинку до Великопріцьківської середньої школи та й переросла у широку дорогу, відкривши їй цілий світ. Про свої перші літературні спроби дівчина заявила ще в школі: писала сценарії до шкільних свят, вірші, мріяла про філологічну освіту. Та шлях до омріяної мети був повен нелегких випробувань. Закінчивши десятирічку, подала документи до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Та перша спроба стати його студенткою виявилася невдалою. Тож здобувати ключі до літературної брами довелося працюючи на різних, не завжди жіночих, роботах, зокрема, на Київському мотоциклетному заводі. Та все ж при першій можливості стала відвідувати літстудію. А невдовзі з’явилися і перші публікації в заводській газеті «Трибуна робітника».

Тоді це була ще досить несмілива спроба донести суть своєї поетичної творчості до читача. Але яким подарунком долі для юної поетеси стали схвальні відгуки на прочитане її колег по роботі та знайомих! Це додавало впевненості й сил. Відтоді – де б не працювала, не розлучалася з Музою. Все частіше й частіше бралася за перо. Поезії Ніни Вернигори одна за одною з’являлися в газетах, журналах, часописах. Зі своїми щирими віршами ділила радість і смуток, плекала мрію й долала крутосхили життя. А одного разу зрозуміла, що творче слово – це її доля. Тож, коли в 1996 році отримала запрошення на редакторську роботу від керівництва дитячого журналу «Пізнайко», не вагалася ні хвилиночки. Як згодом покаже час, це був рішучий крок і початок нового творчого життя за покликанням.

Потім було чимало знакових подій: вступ до омріяного вишу, паралельна робота в журналі «ARTLINE», вихід друком перших книжечок «Відлуння маминої пісні» та «Чому корови не літають», співпраця з «Українським радіо» та видавництвом «Літера», робота редактора у видавництві «Бібліотека українця» та головного редактора дитячої газети «Веселка», викладацька діяльність, вступ до Національної спілки письменників України та багато іншого. Від Інституту журналістики Ніна Вернигора отримує пропозицію відкрити та очолити видавничий відділ, з чим вона блискуче справляється та опиняється там, де завжди мріяла бути, - у видавничій стихії. Стає відповідальним секретарем семи наукових періодичних видань та трьох студентських редакційних колективів. І паралельно з цим ні на мить не полишає творчу діяльність. Солідний письменницький багаж поповнюється новими напрацюваннями.

Творчий здобуток Ніни Вернигори, крім згаданих вище, налічує ще чимало поетичних та прозових друкованих видань: «Василь Дурдинець – міністр, політик, людина», «Полиновий дзвін», «Обличчям до святих небес», навчальний посібник «Загальна і спеціальна бібліографія», чимало інших праць. Особливе місце у своїй творчості Ніна Вернигора відводить написанню творів для дітей. Так одна за одною виходять книжечки «Веселі загадки», «Веселые загадки», «Лети, лети, джмелику», «Стрибав цапок», «Джерельце», «Мавпочка Моллі» та інші.

Тож, не дивно, що під час зустрічі свої щонайтепліші вітання шановній землячці принесли найменші великопріцьківчани разом зі своїми наставниками. Маленькі чомучки з дитсадочка «Яблунька» читали вірші поетеси, казали їй привітальні слова та вручили власноруч виготовлену святкову листівку.

Будучи очільником творчого об’єднання «Нове слово», яке, діючи під патронатом Національної спілки письменників України збирало під своє крило обдаровану молодь, Ніна Вернигора опікується також діяльністю літературної студії в стінах рідної Великопріцьківської школи. Результатом цієї роботи стали кілька збірочок учнів школи. Про це розповіла керівник шкільної літстудії, учитель української мови та літератури Світлана Коробенко. Вона та завуч школи Інна Довгопола прочитали кілька віршів Ніни Вернигори. Учні школи також читали вірші письменниці та дарували їй пісенні вітання, дякуючи за плідну співпрацю. А колишня літстудійка Ніна Сірик із хвилюванням розповіла про роботу літстудії та подякувала наставниці за допомогу у виданні поетичної збірочки «Живу тобою».

Тепло вітали шановну гостю на рідній землі також начальник Кагарлицького районного відділу культури і туризму, національностей та релігій Кагарлицької РДА Любов Карпів, великопріцьківський сільський голова Олександр Микитянський, письменниця Антоніна Литвин. А композитор Борис Родина разом зі своєю вихованкою Олександрою Осадчою подарував письменниці три пісні на її вірші.

Творчість Ніни Вернигори можна назвати щемкою сповіддю чутливого серця, яке відгукується навіть на найменший біль свого народу. Саме звідси народжуються рядки віршів, що, немов молитва, очищають людство і простір від скверни. Патріотичний зміст віршів Ніни Вернигори вимальовує чітку хронологію історичних подій України та її народу. Трепетна душа поетеси пропускає через духовний фільтр свого єства всі події, що відбуваються на її благословенній землі.

О, Україно! Ти зросла в мені

Правічним древом чистої любові.

Я у твоєму праведнім соборі

Свічею розквітаю день при дні.

Багато місця у своїй творчій праці вона приділяє також темі материнства, патріотизму, любові до рідної землі. Мелодійна рима і щемкий зміст віршів спонукали не одного композитора покласти їх на музику. Це визначило причетність письменниці до цеху поетів-піснярів. До речі, з творчістю письменниці можна познайомитися, завітавши до Великопріцьківської сільської бібліотеки чи до сільського музею.

Нині Ніна Вернигора плідно трудиться в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Як і завжди, вона натхненний наставник талановитої молоді, невтомний пошуковець та креативний генератор нових ідей, авторитетний викладач, талановита письменниця і просто дбайлива дружина та господиня, хороша мама та мудра бабуся двох внучат.

Усі учасники заходу щиро дякували дорогій землячці Ніні Вернигорі та всім присутнім за приємне, тепле спілкування. А вона обдаровувала всіх своїми книгами та дякувала за увагу. І із затишної світлиці сільського музею кожен поніс у своєму серці краплинку світла і тепла.

Як Київська область бореться з неплатниками аліментів

Платити аліменти, а значить дбати про добробут своїх неповнолітніх дітей, - очевидний обов’язок кожного з батьків, який не потребує жодних додаткових пояснень та обгрунтувань. Тому у тих випадках, коли в одного з батьків не спрацьовує елементарний батьківський інстинкт і совість, на захист маленьких українців має стати все суспільство, насамперед, в особі органів державної влади.

На превеликий жаль, кількість неплатників аліментів у нашій країні є досить великою. Лише на Київщині протягом минулого року державними виконавцями було стягнуто 77,3 млн гривень на 21 271 дитину. Однак, навіть попри такі показники, десятки тисяч дітлахів області залишилися без належної матеріальної підтримки, в тому числі через недостатньо жорсткі механізми відповідальності за умисне ухилення від сплати аліментів.

Виходячи з цього, 6 лютого вступив у дію розроблений Міністерством юстиції закон про посилення відповідальності злісних неплатників аліментів, який передбачає низку жорстких інструментів впливу на тих, хто свідомо ухиляється від матеріального піклування про рідних дітей.

Зокрема, законом передбачено, що в разі, коли особа не платить аліменти більше 6 місяців, державні виконавці зобов’язані винести постанову про обмеження її у праві користування транспортними засобами, у праві виїзду закордон, праві полювання та користування зброєю, а також примусити до виконання суспільно-корисних робіт, кошти від яких отримає дитина аліментника.

Для того, щоб закон не залишився лише приписами на папері, Мін’юст розробив чіткі інструкції для територіальних підрозділів юстиції, а також путівник виконавчого провадження, який допоможе кожному громадянину реалізувати своє право на виконання судового рішення, і не лише у питанні аліментів.

Для повноцінного виконання норм ухваленого закону Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області створено регіональний штаб з координації, моніторингу та контролю за станом виконання місцевими органами виконавчої служби області рішень про стягнення аліментів. До штабу, який було створено одним із перших в Україні, увійшло керівництво обласного управління юстиції та начальники всіх місцевих відділів державної виконавчої служби. Відтепер кожне провадження по аліментах перебуватиме під жорстким і постійним контролем керівництва юстиції в регіоні.

Крім того, Київська область стала першою (разом із Запорізькою), де почали роботу мобільні групи з ліквідації заборгованостей по виплаті аліментів. Такі групи провели роботу в Борисполі, Білій Церкві, Фастові, Броварах, Обухові, Василькові, Бородянці, а також у Києво-Святошинському та Білоцерківському районах. Під час вказаних рейдів співробітниками органів державної виконавчої служби було здійснено десятки описів майна злісних неплатників аліментів.

Водночас, з метою забезпечення систематичної взаємодії регіонального штабу Головного територіального управління юстиції у Київській області з утвореними Міністерством юстиції України мобільними групами з ліквідації заборгованості по аліментам, а також представниками органів Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, соціального захисту, заплановано проведення 27 лютого 2018 року «круглого столу» з представниками вказаних вище органів. Під час заходу буде обговорено практичні аспекти реалізації закону про посилення відповідальності неплатників аліментів, аби кожен відповідальний державний орган міг оперативно виконати свою частину обов’язків щодо примусового мотивування аліментників матеріально піклуватися про своїх дітей.

Наразі, незважаючи на те, що законодавчі нововведення діють менше місяця, їх дієвість красномовно демонструють цифри. Наприклад, у Ірпінському міському відділі виконавчої служби лише протягом одного дня боржниками по 5 аліментним провадженням сплачено 410 725 тисяч гривень.

Загалом по Київській області станом на 21 лютого цього року державними виконавцями винесено 5 313 постанов, згідно з якими така ж кількість осіб найближчим часом не зможе виїхати за кордон, користуватися транспортними засобами, полювати і використовувати зброю, отже, матиме додаткові стимули якнайшвидше сплатити аліменти.

Насамкінець, хочу наголосити, що всіх названих обмежень і незручностей можна дуже легко уникнути. Для цього достатньо добровільно сплачувати аліменти своїм дітям!

Віталій Скоцик: нинішня виборча система консервує колективну безвідповідальність

Про нових політичних лідерів, можливі дострокові парламентські вибори та підготовку до президентських, прототип Кабміну, над яким працює партія, говоримо в інтерв’ю з головою Аграрної партії Віталієм Скоциком.

Пане Віталію, зараз активно заговорили про можливість дострокових парламентських виборів, деякі політсили вже навіть розпочали підготовку. Як Ви вважаєте, чи відбудуться вони у найближчий час? Чи готується до них Аграрна партія?

Ми працюємо системно і поступально, незалежно від того, коли будуть вибори. Для нас вони – не самоціль. А щодо того, чи будуть дострокові вибори, то це значною мірою залежить від рейтингів Президента. У нього неодноразово були причини розпустити цей склад парламенту, але він цього не робив. Унаслідок цього замість коаліції, яка б ухвалювала рішення, бачимо ситуативні голосування за вигідні певним кланам закони і колективну безвідповідальність депутатів. Чи вдасться зараз Президент до розгону Верховної Ради, залежатиме від того, чи матиме він шанс бути переобраним у березні наступного року на другий термін. Але суть не в тому, будуть вибори дострокові чи в терміни, передбачені Конституцією. Суть у тому, що вони мають відбутися за новим законодавством, яке унеможливить купівлю мажоритарних округів і закладе основи для партійної відповідальності. Якщо цього не буде, ми просто законсервуємо нинішню абсолютно неефективну владу ще на 5 років. Це однозначно вигідно всім партіям, які зараз займаються нелегальним лобізмом у парламенті, але це абсолютно не на користь українському народу.

Зараз у парламенті тривають дискусії щодо формування нового складу ЦВК. Наскільки незалежним у нинішніх умовах може бути цей орган?

Термін на спецперевірку кандидатів у ЦВК дійсно спливає, і тиск міжнародної спільноти щодо цього посилюється. Очевидно, що завершувати формування нової ЦВК владі таки доведеться. Але варіантів для маніпуляцій достатньо. Уже той факт, що претендентів більше, ніж вакансій, свідчить, що просто все не пройде. Ба більше, рівень заполітизованості під час формування комісії залишається високим. Усі її члени – представники парламентських політичних сил. Закон взагалі не передбачає вимог щодо представництва від наукового кола, громадського сектора. Це могло б бути хоча б якимось запобіжником. Взагалі немає представництва позапарламентських партій, хоча вибори до ОТГ чітко показують зміну тенденцій народної довіри. І ці показники стабільні! Але найбільша проблема, як на мене, у тому, що ми досі голосуємо на папері. Тож перемагають ті кандидати, які мають більше грошей та зв’язків. Розв’язати проблему можна через впровадження онлайн-голосування.

Але наскільки ми технологічно готові до такого кроку?

Питання лише у бажанні. Така система працює у більшості розвинених держав світу та вже навіть у деяких пострадянських країнах. Приміром, у Киргизстані 2 місяці тому відбулися президентські вибори. На момент впровадження нової виборчої системи лише 8 відсотків територій країни було охоплено інтернетом. Вони це зробили з таким низьким стартом. У нас же показники охоплення інтернетом значно вищі. Що потрібно? Відбиток пальця, сканування ока – і все. Голосування відбувається у режимі онлайн. І жодних дискусій щодо того, хто переміг, тому що неможливо в такій ситуації «намалювати» результати.

Цього тижня парламент має розглянути закон про національну безпеку. Чи допоможе він нам у боротьбі з російською агресією?

Законодавство щодо національної безпеки дійсно застаріло та потребує ґрунтовного оновлення. Однак у мене є сумніви щодо того, чи нинішній парламент здатен якісно оновити його відповідно до світових стандартів. Проблема уже навіть у тому, що самого тексту законопроекту, який не є секретним, досі не бачили ні депутати, ні експерти у сфері безпеки та оборони. А це надважливо. До голосування мала би пройти публічна дискусія, слід отримати оцінку не тільки політиків, але й експертів у сферах безпеки, оборони, юриспруденції, міжнародної та внутрішньої політики. Саме поняття національної безпеки передбачає захист громадянина, суспільства та держави. Цікаво, що у світовій практиці є таке поняття, як право громадянина на захист від власної держави. Хотілося б побачити, чи буде у тому законопроекті, який внесуть до Верховної Ради, прописана реальна можливість українця скористатися таким правом. Мені здається, що той «фейковий» парламент, який ми маємо, у понятті національної безпеки в першу чергу вбачає захист самих себе, тобто влади.

Ви часто повторюєте, що для Вас влада ̶ не самоціль, то чому Ви самі пішли в політику?

Для мене політика – це мистецтво, мистецтво управління державою. На жаль, за роки незалежності в Україні справжніх митців було дуже мало. Сцену захопили плагіатори і блазні, шулери та аферисти, і врешті-решт замість мистецтва ми отримали дешеву фонограму. Відбулася повна підміна понять. У боротьбі за владу та доступ до фінансових потоків про державу фактично забули. Якби в країні було ефективне управління, цілком можливо, що Крим не потрапив би під окупацію, а на Донбасі не лилась би кров. І, на жаль, навіть війна нічому не навчила можновладців, у них ті самі методи та цілі ̶ царські вілли, золото і розкішний відпочинок десь на райських островах. Далі тривати так просто не може, інакше ми втратимо державу. Тому політичну систему потрібно докорінно змінювати.

Ми часто бачимо, як нові молоді та ідейні політики, які потрапляють до парламенту, швидко ламаються під тиском системи. Чому Ви впевнені, що Ви з однопартійцями вистоїте?

У тому й суть. Коли людина сама намагається боротися із системою, зазвичай система її просто з’їдає. Або людина здається, і система бере гору, або бореться, але від неї відмахуються, як від набридливої комахи. Коли громадяни об’єднуються заради спільної ідеї, коли у них одна мета та спільні цінності, коли вони стають командою, – це справжня сила, зламати яку неможливо. Я неодноразово мав змогу потрапити до парламенту. Але коли ти йдеш під чужими прапорами, то приймаєш чужі правила. Абсурдно виглядає, коли член керівної фракції виходить на мітинги з плакатом «Я проти корупції». Наша ж мета – зламати систему. Подивіться на наш політикум – жодних нових обличь Ви там не побачите. У нас влада й опозиція лише міняються ролями, та аж ніяк не змінюють своїх методів. Багато Ви назвете партій, які б трималися на ідеології, а не на гучному прізвищі свого лідера?

Якщо ж ми хочемо справжніх змін, для цього треба мати інструмент, а в нашій ситуації ніщо інше, окрім сильної політичної партії, цим інструментом бути не може. Над її будівництвом ми і працюємо вже 4-й рік. Це те, із чого я почав, щойно очолив Аграрну партію, за цим критерієм підібрана вся наша команда. Нас об’єднує одна спільна мета – змінити стару систему, яка повністю прогнила. Тому ми стабільно і входимо до трійки переможців на виборах до ОТГ ̶ це свідчить про те, що в нас повірили, і що люди бачать результат у себе на місцях, відчувають його на якості власного життя. Ми постійно поповнюємо свої лави новими амбітними людьми. І це вже давно далеко не лише аграрії – це лікарі, вчителі, юристи, енергетики, промисловці, IT-спеціалісти, підприємці, представники галузей культури та спорту. Наша політсила працює над формуванням стратегії розвитку держави. Для цього ми створили в партії дорадчі органи – професійні ради, які охоплюють увесь спектр соціально-економічних відносин, починаючи від аграрної, промислової та енергетичної сфер, закінчуючи медичною, спортивною, освітньою і мистецькою галузями.

Що буде в передвиборчій програмі Аграрної партії, з якою вона піде на парламентські вибори?

Свою програму ми вибудовуємо навколо інтересів людини і для неї – не громадянин повинен працювати на державу, а держава на нього. Розробляємо план економічних змін, в основі якого лежать 9 індексів людського розвитку. Середня очікувана тривалість життя при народженні в 2016-му в Україні була 71,68 року. Ми другі за рівнем смертності у світі, в нас найнижча тривалість життя в Європі. А тривалість життя, як і його якість, залежить від розвитку держави. Зростання економіки протягом трьох років поспіль здатне збільшити середній вік на рік. Наша мета зробити країну такою, в якій люди житимуть довше, краще та матимуть все, що їм потрібно для розкриття своїх талантів і здібностей.

А президентські амбіції у Вас є?

У мене є амбіції зробити максимум для розвитку своєї країни. Одна з найбільших наших проблем із часів здобуття незалежності – це дуалізм влади. Постійна боротьба між Прем’єр-міністром і Президентом блокує роботу та не дозволяє концентруватися на головному – інтересах самої держави і її громадян. Цей дуалізм необхідно ліквідувати, виконавча влада повинна мати один центр підпорядкування. На моє переконання, це має бути Прем’єр-міністр, якого обирає коаліція, перед якою він звітує. Тоді стануть зрозумілі повноваження і, що головне, – відповідальність. Тоді й буде змога впроваджувати довгострокову стратегію розвитку. Президент має виконувати представницькі функції – бути обличчям країни та представляти її на міжнародній арені. І я переконаний, що розмежування повноважень потрібно провести до наступних парламентських виборів, щоб дати змогу новообраній коаліції сформувати якісний уряд, який почне розбудову держави. А зробити це може або нинішній Президент, що малоймовірно, або ж той, кого буде обрано навесні 2019 року.

«Ви йшли за нас, ви йшли на вірну смерть. Ви не боялися нікого і нічого...»

Мітинг з нагоди Дня героїв Небесної Сотні традиційно відбувся у місті біля пам’ятника. Розпочався він із покладання квітів.

Ведучий заходу Володимир Чоповський зауважив: «Сьогодні ми колективно вшановуємо пам’ять загиблих за велику ідею Справедливості. Не диктатури писаного людиною закону, не свавілля і всевладності мамони, а Справедливості».

До присутніх звернулися голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов і перший заступник міського голови Олег Пурій. Іван Семцов у своїй промові зазначив, що у період з 18 по 20 лютого 2014 року під час протестних акцій в Києві сталися найбільш драматичні події, що призвели до масової загибелі патріотів України. Саме в ці дні снайпери розстрілювали беззахисних людей на Майдані. Під час сутичок протестувальників із силовиками в центрі Києва загинуло понад сто осіб, сотні були поранені. Згодом загиблих учасників акцій протесту почали називати «Небесною Сотнею». Всього під час Євромайдану було поранено 2,5 тисячі людей, 104 з них загинули. Подвиг героїв Небесної Сотні, які пожертвували своїм життям за наше майбутнє, є для українців моральним еталоном та дороговказом у відстоюванні обраного шляху до зміцнення незалежності та демократії.

Герої Небесної Сотні змінили за кілька днів жорстокої боротьби із диктаторським режимом перебіг новітньої світової історії.

Сьогодні ми всі єдині у прагненні зберегти пам’ять про героїзм Небесної Сотні, плекання патріотичного духу і розбудови Української держави на засадах національної і соціальної справедливості. Ми низько вклоняємося тим патріотам, які розпочали і продовжують боротьбу за нашу незалежність.

Щемливі вірші звучали з вуст школярів - Анни Попович та Анни-Марії Чоповської.

Ведучий закликав згадати в молитві героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять усіх невинно убитих згуртує нас, дасть сили та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на своїй землі.

У мітингу взяли участь громадськість міста, представники підприємств, установ, організацій, Кагарлицької районної організації партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність».

Поминальну літію відслужило духовенство Української православної церкви Київського патріархату.

Врятуємо життя разом

Небайдужість, співчуття, готовність допомогти ближньому, підкріплені мистецтвом, дають посилений результат.

Тож благодійний концерт “Врятуємо життя разом”, який провела Кагарлицька дитяча школа мистецтв, не залишив осторонь чужої біди не лише жодного, хто прийшов на цей захід як глядач, а й юних артистів.

Сам захід було проведено, щоб допомогти хворій на лейкоз дворічній Людочці Кравченко. Зараз вона із мамою Наталією, викладачем Школи мистецтв, знаходиться на лікуванні в онкогематологічному відділенні Київської обласної клінічної лікарні. Сім’я дівчинки ще з жовтня минулого року бореться за її життя. Однак лікування потребує значних коштів. Колектив Школи мистецтв, учні та їхні батьки не залишили свою колегу, учителя в скруті.

Кожен із номерів, виконаний того дня, був сповнений трепетності. А юні артисти усвідомлювали особливе значення своїх виступів.

Свій внесок у допомогу хворій дівчинці зробили й керівники району та міста. До благодійної акції долучилися голова районної ради Іван Семцов, його заступник Олег Волошин,заступник голови РДА Світлана Синюк, міський голова Олександр Панюта. Після виконання номерів до скриньки, навіть не перевдягнувшись із концертних костюмів, підбігали хлопчики й дівчатка та опускали туди свої кишенькові кошти.

Загалом того вечора було зібрано 10 тисяч гивень.

“Я звернуся до депутатів районної ради із проханням допомогти Люді “депутатськими” коштами, - зазначив голова райради Іван Семцов. - Вони люди небайдужі, тож підтримають мою пропозицію”.

Якщо хтось не зміг побувати на благодійному концерті, але хоче допомогти врятувати життя Людочці Кравченко, можете зателефонувати до Школи мистецтв (04573) 5-11-62, 5-31-69, або перерахувати посильну суму на карту ПРИВАТБАНКУ 5168 7573 3178 7939 (Кравченко Наталія).

Контактний номер телефону мами дівчинки: 096-747-28-02.

Про якість води і бродячих собак

У минулий четвер у великому залі адмінприміщення відбувся черговий розширений прийом громадян у рамках національного проекту «Діалог влади і народу та протидія корупції», який проводив голова районної ради Іван Семцов.

Про незаконне, на його думку, звільнення з роботи та неврахування під час обчислення розміру пенсії шкідливих умов праці на прийомі скаржився колишній працівник АФ «Перемога» із села Бурти. Як виявилося в ході діалогу, звільнений він був ще 9 років тому. Протягом цього часу неодноразово звертався у різні інстанції з даного питання, включно до Верховного суду України, але ніде так його і не вирішив. Тому голова райради Іван Семцов пообіцяв заявнику ще раз разом із юристами, іншими фахівцями вивчити дану проблему і по можливості допомогти у її вирішенні. Або ж самому громадянину зробити це через суд, заручившись підтримкою адвоката.

Два актуальні питання для жителів району порушив представник села Сущани Володимир Глушко. На одне із них - що робити із зграями бродячих собак по населених пунктах? - відповідь дав голова міста Кагарлик Олександр Панюта.

- На сьогодні закон захищає тварин. За його порушення передбачена навіть кримінальна відповідальність,- зазначив він. - Тому міською радою розроблено і затверджено відповідну програму, виділено кошти на її реалізацію. Зокрема, створено павільйон для утримання 60 бродячих собак, готується хірургічний центр і укладено угоду із фахівцями, які проводитимуть стерилізацію тварин. Одна така операція обходиться у 300 гривень. А ще ж собак треба відловлювати, годувати, що затратно для місцевих бюджетів.

Тому, зазначив Олександр Панюта, треба організувати цю роботу спочатку в місті, а вже потім, з утворенням об’єднаної громади, вирішувати цю проблему на районному рівні. А ще працювати з людьми. Адже саме через байдужість і безвідповідальність господарів тварин останні стають бродячими.

На ще одне запитання жителя Сущан - де і як зробити аналіз води із особистої криниці? відповів Іван Семцов.

- Аналізи води можна зробити у лабораторії колишньої санітарно-епідеміологічної станції безпосередньо у Кагарлику. На платній основі, - зазначив він. - Вартість послуги 100-150 грн.

Аматори сцени Кагарличчини підтвердили свою майстерність

Чотирнадцятого лютого відбулася атестація аматорських колективів закладів культури Кагарлицького району на підтвердження та присвоєння звання «народний», «зразковий».

Оцінювала виступи комісія Комунального закладу Київської обласної ради «Центр народної творчості та культурно-освітньої роботи» на присвоєння/підтвердження звання «народний» («зразковий») аматорський колектив (студія) закладів культури у складі Інни Березкіної - заступника директора з адміністративно-господарчої роботи КЗ; Петра Андрійчука - заслуженого працівника культури України, професора КНУКІМ, художнього керівника заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Дарничанка», секретаря Національної всеукраїнської музичної спілки, голови Київського обласного відділення Всеукраїнського хорового товариства імені Миколи Леонтовича; Петра Ільченка - заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого працівника культури АР Крим, режисера-постановника Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, провідного методиста по театральному жанру КЗ; Віктора Губаренка - заслуженого діяча мистецтв України, диригента оркестру Головного управління Національної поліції у Київській області, провідного методиста по духових оркестрах відділу народної творчості КЗ; Інни Кукліної - начальника науково-дослідного відділу народного мистецтва та фольклору національного музею народної архітектури та побуту України, провідного методиста з фольклору та етнографії відділу народної творчості КЗ.

Усі колективи показали високий рівень підготовки. Дивували оригінальністю та різноплановістю своїх виступів.

Члени комісії були надзвичайно вражені досконалим виконанням та вдало підібраною програмою зразкового ансамблю баяністів «Гармонія» Кагарлицької школи мистецтв під керівництвом Миколи Громика.

Народний аматорський колектив «Став’яночка» Ставівського сільського будинку культури (керівник - Володимир Миколюк) показав ретельно підібрані та відпрацьовані номери від авторських пісень до українських народних з елементами етнографії.

Народний аматорський колектив «Мальви» Горохуватського сільського клубу під керівництвом Наталії Яценко, як завжди, дивував самобутніми народними голосами та притаманним їм колоритним стилем виконання.

Народний аматорський колектив «Берегиня» Стайківського сільського будинку культури під керівництвом Богдана Синиці нікого не залишив байдужим. Адже вдалий виступ забезпечили не лише 14 учасників вокального колективу, а й музичний супровід ансамблю народних інструментів, який об’єднав у собі 9 учасників - і дорослих, і дітей. Шквал емоцій викликала старовинна колядка у виконанні Тараса Козуба та Василя Базарного з використанням ліри, власноруч зробленої Тарасом.

Виступ народного аматорського ансамблю української народної пісні Кагарлицького міського будинку культури під керівництвом Анатолія Климака відрізнявся сценічною майстерністю та красою голосів.

Народний драматичний колектив Кагарлицького міського будинку культури під керівництвом Володимира Чоповського на розгляд комісії представив одноактну п’єсу Валентина Красногорова «Принади зради». Члени комісії відмітили яскраві виступи Олександра Вашеки та Мирослави Михайленко й вдало підібрану тематику п’єси, адже саме 14 лютого відзначався день закоханих.

Народний аматорський хоровий колектив Кагарлицького міського будинку культури під керівництвом Любові Карпів показав красу такого складного, але яскравого хорового мистецтва.

Крім того, на присвоєння звання народного було подано вокальний колектив «Берегиня» Ставівського сільського будинку культури. Неодноразовий лауреат районних оглядів конкурсів і культурно-мистецьких заходів як районного, так і обласного значення.

Переглянувши та обговоривши виступи кожного із наших колективів, комісія висловила свої зауваження та пропозиції художнім керівникам щодо подальшої роботи з колективами художньої самодіяльності.

За результатами роботи, комісією рекомендовано підтвердити звання наших колективів та присвоїти звання «народний» вокальному колективу «Берегиня» Ставівського будинку культури.

Щиро дякую всім учасникам художньої самодіяльності та керівникам за їхню відданість та любов до української пісні. Окремі слова вдячності адресую органам виконавчої влади, місцевого самоврядування, керівникам сільськогосподарських формувань району за підтримку самодіяльних колективів.

Подивитися в очі

Зізнаюся: я не хотіла друкувати цього матеріалу в районці, тому він вийшов у республіканській газеті. З часом погляди на таке рішення змінилися, і я перед вами, дорогі читачі, як і завше, - відкрита. У своїх думках, судженнях, планах.

У серпні 2017-го ми зі столичною колегою-журналісткою відправилися на схід. Рік тому ми також були з нею на Донбасі. Нас несамовито не щадило сонце (Попасну на Луганщині тоді накривало своїм +40, як пуховою ковдрою, не даючи жодного шансу на ковток прохолоди).

І якщо всі мої минулі поїздки проходили на бусах і джипах з причепами з гуманітарною допомогою для бійців, то цього разу, у серпні 17-го, я вирішила поставити крапку у своїй волонтерській діяльності: вперше я їхала у зону бойових дій громадським транспортом, закинувши за спину рюкзак зі спорядженням фотожурналіста. У напарниках – відчайдушне дівчисько з радіо, яке любить робити прямі репортажі з передової. У нас різні цілі, але одна дорога, і ми обидві знаємо чого хочемо.

За три роки волонтерства побачити довелося чимало. Захоплення змінювалося розчаруванням, солодкі відчуття радості зустрічей – гіркою жовчю, романтика – досвідом.

Я знайомилася з людьми, що здійснювали справжні героїчні вчинки, але бачила і таких, які стояли на блокпостах напідпитку і навряд чи серйозно ставилися до служби…

Я бачила, як від надривної праці вигорають волонтери. Бачила й інший бік медалі. А потім гордо і без сорому впевнено торували дорогу у владу і в депутати. Бачила і таких, для кого якість поїздок змінювалася кількістю, а в деяких екіпажах процвітала відверта пиятика. Тому я вирішила в усьому цьому поставити крапку. Але спочатку – ще раз подивитися в очі бійцям, медикам, волонтерам, місцевим жителям.

Волею долі нас закинуло до «Госпітальєрів» і воїнів 1-ї окремої штурмової роти Правого Сектора. Ці хлопці-добровольці – боронять наші території з 2014 року, не претендуючи на якусь зарплатню. Тут постійно проводять навчання. Дисципліна сувора, за пляшку пива можуть вигнати (це найвища міра покарання). Але стосунки доброзичливі й товариські. Усі люди ідейні, мотивовані, знають, чому вони тут. Географія воїнів широка – від заходу до сходу. Молодшому – 18, старшому – 52, командирові – 21 рік. Світ усміхається їм мільйонами можливостей, але вони визначили свою дорогу.

«БОРОТЬБА ЗА УКРАЇНУ МОЖЕ ПРОДОВЖУВАТИСЯ ЦІЛЕ ЖИТТЯ»

Доброволець «Да Вінчі», художник за фахом, прийшов воювати і захищати рідну землю ще з Майдану. Йому 21, а він уже командир з незаперечним авторитетом для своїх підлеглих. І не тільки.

Звичайний хлопець із Франківська уже в 18 років брав участь у важких боях на Донбасі.

- Перше зіткнення було у районі Слов’янська, потім ми в район Красноармійська заїжджали. А вже більш серйозні бої були за Карлівку, Піски, Авдіївку, Савур-Могилу. У багатьох населених пунктах побував наш підрозділ, - розповідає командир першої окремої штурмової роти Правого Сектора Дмитро Коцюбайло.

Бойовий досвід хлопець здобував у гарячих точках фронту. Він і його побратими тримали оборону під Донецьким аеропортом і в гарячих Пісках. Під час цих подій у розпорядженні «Да Вінчі» було 10 осіб. Тоді його і поранило.

- Осколкове, ключиця зламана, ребра. Осколки трохи біди наробили. Після кількох операцій я повернувся і став командиром взводу. З 2 лютого 2015-го і дотепер.

До добровольця «Да Вінчі» часто приходять колишні військові із ЗСУ.

- У нас у підрозділі за ієрархією, за посадами – так само, як і в ЗСУ. Але менше бюрократії, папірців, усе на добровільних засадах, більш побратимські стосунки, з півслова один одного розуміємо.

«Да Вінчі» з повагою відгукується про бійців ЗСУ, але його обурюють дії командування ЗСУ, особливо зараз, у період так званого перемир’я.

- У нас і 200-ті, і 300-ті в районі «промки»! «Сєпари» гатять, стріляють, ранять, убивають. А на це заборона стріляти навіть АГС-ом. Мене дуже нервує ця ситуація: хлопці гинуть, багато поранених, і я дуже розчарувався. Я б не зміг служити у Збройних силах, підкорятися недолугим наказам «не відкривати вогонь у відповідь». У мене є відчуття побратимства з людьми, за яких я відповідаю. Є ворог, який стріляє в мене і моїх бійців. І не давати йому відсіч?! Тим більше ми – на своїй землі. Ми однозначно повинні її визволяти і йти вперед, витісняти.

«Да Вінчі» пояснює, чим загрожує Україні збереження повного режиму тиші – подарований ворогу час працює проти нас, ворог відновлює сили і добре обкопується. За останні місяці, каже Дмитро, бойовики не тільки відновили свої опорні пункти на підступах до окупованого Донецька, а й дуже сильно укріпилися.

- «Сєпари» так щільно окопалися, що вибити їх з позицій буде надзвичайно складно. Ми їх місяць-півтора вибивали з ближніх позицій, щоб у нас були менші втрати, а вони вже набудували тако-о-ого! Я коли заходжу на позиції, просто в шоці. І вони чекають моменту, аби нормально вдарити. Вони добре укріпилися, а це не можна було дозволити їм робити.

Воює командир, як щиро висловився, за землю українську, за людей, які не продалися, які допомагають. І там вони завдяки волонтерам, які їх вдягають і годують.

- Де був «Мінськ» і його домовленості, коли був котел, Іловайськ, Дебальцеве, аеропорт, коли розстрілювали наших хлопців? Нема цього «Мінська». Кожного дня у нас гинуть хлопці або є поранені.

«Да Вінчі» переконаний, що визволити українські території можна тільки воєнним шляхом. Він цитує свого кумира Шухевича і часто повторює: «Або здобудеш Українську самостійну державу, або згинеш у боротьбі за неї» І додає:

- Боротьба за Україну може тривати ціле життя. Залежно від того, на якому етапі вона закінчиться для тебе – ти загинеш або опинишся в тюрмі. Головне – зрозуміти це і не ламатися. Треба боротися. Хоч би як важко тобі було, - резюмує молодий українець, у чиїх очах – гордість, гідність, відвага й інтелект.

«ЗАРАДИ ВІЛЬНОЇ КРАЇНИ»

Мій погляд привертає юне створіння.

- Це наш медик, Катя, - вказує на дівчину хтось із хлопців.

Камуфляжні штани, берці, чорна футболка з логотипом «Госпітальєри» і красиве довге волосся.

Яке чарівне дитя, подумалось.

18-річна Катя Єфименко з Дніпра вчиться в художньому коледжі і надає бійцям першої окремої штурмової роти Правого Сектора першу медичну допомогу.

- Чому ти тут, Катрусю? – питаю. – Хіба більше нема кому?

- Я просто знаю, для чого я це роблю, - спокійно відповідає тендітна дівчинка з позивним «Вільна».

- Для чого?

- Заради вільної країни.

Вона сказала просту фразу, від щирості якої я, доросла людина, вдвічі старша за неї, готова впасти на коліна перед її матір’ю, яка привела у світ янгола.

Катрусю, яку не злякала відсутність звичного домашнього комфорту, залишає простий олівець, пензлик і гуаш, батьків і всі принади нормального побуту і вчиться наданню допомоги по вишколах та курсах, аби врятувати людину. Життя, яке проходить на війні, вчить її малювати в усіх жанрах – іноді автоматною чергою, іноді кров’ю.

Юний «Госпітальєр» тримає в руках блакитнооке цуценя хаскі, а Дора вдячно облизує її своїм язиком. І я ловлю себе на думці: ця дівчинка, в чиїх очах читаються чистота і шляхетність, пройняла мене до самих печінок, до серця, до сліз. Тому що в той час, коли ми сидимо у прохолодних офісах, потягуємо каву у кав’ярнях, постимо в інстаграмі фоточки з моря, ця дівчинка на передовій рятує життя наших воїнів. А ще доглядає їхніх помічників – чотириногих друзів.

«КУЛІ НОСИТЬ БОГ»

Він з тих, хто відстоював легендарний Донецький аеропорт і Піски. А сьогодні я чую його позивний «В’ячек» (від В’ячеслав), знайомий мені з 2015 року, в гарячій Авдіївці. Милуюся, як хвацько чоловічі руки обробляють м’ясо на шашлик, вдихаю аромат його авторського борщу, намагаючись вгадати додані спеції, і клацаю затвором фотоапарата, аби зберегти мить приємної оку картини.

Хлопцю – 34 роки, він – професійний кухар і приватний підприємець на «великій землі», який захоплюється альпінізмом.

Він з тих, хто мовчить про власні подвиги, поранення, осколки, які носить в тілі.

- Звідки ти, Слав?

- …І взагалі, останнє місто – це Шепетівка, об яку розбиваються хвилі Атлантичного океану, - усміхається хлопець, цитуючи «Золоте теля» Ільфа і Петрова.

Оригінальна відповідь жителя Хмельницького краю…

- Зараз у нас позиційна війна. Нудна. Але від того війною бути не перестала. Морально важко сидіти на одному місці, не наступати. Мінські домовленості. Тиша. Деякі ворожі бліндажі вже залиті бетоном. А не так, як у нас, - оббиті деревом через одну скобу, та й то – скоби волонтерські, - міркує «В’ячек».

- А Вам не перепаде, що до нас приїхали і про нас пишете? Нас керівництво країни не любить… - долучається до розмови 52-річний воїн з позивним «Віз». Віруючий чоловік з Чернівецької області в мирному житті займався міжнародними перевезеннями. У його очах – досвід і життєва мудрість. Він розповідає нам про своє рішення захищати Україну, а на підтвердження своїх слів наводить цитати з Біблії і показує у телефоні фото своїх трьох дітей.

- Кажуть, куля дура. Ні, кулі носить Бог, це Він розподіляє, куди вцілити, - міркує Володимир Петрович. – А взагалі кожна війна повинна закінчуватися у країні агресора.

РІШЕННЯ

Ранок. Чутно стрілянину на «промці». Ми вмиваємось і чекаємо хлопців, які обіцяли підкинути нас до вокзалу.

Молоді хлопці «Щиголь» і «Бєс» (повне «Безсмертний») закидають наші рюкзаки в багажник правосеківського всюдихода. «Бєс» летить по дорозі, ніби забув, що керує машиною, а не літаком – молодий, відважний, безстрашний. Я ж почуваюся, як на «американських гірках». Ми квапимося на електричку, якою доїдемо з Авдіївки до Покровська. З магнітоли звучить «Я не втомився» Христини Панасюк. І ти розумієш, що тут, у цьому підвалі, де ми провели дві ночі, де якось налагоджено своє життя і свої звичаї, сконцентровано всі найкращі людські якості, які, на жаль, нині швидше виняток, ніж закономірність, і зібрані кращі з найкращих людей. Їхнє прагнення перемогти і визволити країну від нечисті сильніше за будь-які ворожі танки російських окупаційних військ і брехню. І не хочеться їх залишати. Бо кисень перестане надходити в твоє тіло, у твій мозок, у твою душу. І ти просто задихнешся.

У лобовому дзеркалі, на якому як маятник гойдається жовто-блакитна картинка, я бачу очі «Бєса» - блакитні й рішучі – ті самі, в які я хотіла подивитися, щоб знайти для себе відповідь, як жити далі. Рюкзаки з зачохленою технікою закинуто до багажника, і я, як беззбройний солдат, не можу зробити свій останній постріл із фоторушниці.

Ми знову тягнемося електричкою, потягом, автобусом, маршруткою, попутним транспортом і пішки. Спека не жаліє.

В автобусі огрядний хлопець вчить молоду дівчину, як отримати громадянство Росії. На вокзалі в Костянтинівці жінка розповідає, як їздить з Єнакієвого отримувати українську пенсію…

Я вдома. Київ живе звичним життям. З шинків реве музика, без упину блимає реклама. Молодь тусується, і знати не хоче, що тут, в Україні, гинуть їхні однолітки, з якими вони вчилися в одних школах та інститутах. Одна країна – дві реальності.

На вокзалі я розплакалася. Важко переношу ці перепади й контрасти.

Мені не хочеться виходити з квартири. Туди, де влаштовують фестивалі, коли звучать новини про втрати в лавах нашої армії; де п’ють пиво і веселяться, коли інші діляться однією цигаркою на позиції і прислухаються до тиші; де батьків називають «предками» і не зважають на них, а в госпіталях кличуть маму, як ту, що вимолить у Бога і вирве з пазурів смерті, - наші душі загубилися серед грошей і понтів.

Аби перемкнутися, беру з полиці першу-ліпшу книжку. І натикаюся на слова: «Дві з половиною години Сантьяго їхав пустелею, уважно прислухаючись до того, що говорило серце. Саме воно мало вказати йому, де заховано скарби. «Де скарби, там буде і серце твоє», - сказав йому алхімік. І тільки коли Сантьяго почав підійматися схилом бархана, серце прошепотіло йому: «Будь уважний. Там, де ти заплачеш, буду я, а значить, і твої скарби». Цікаво, Пауло Коельо не про мене писав?..

Я їхала подивитися в очі і поставити крапку в своїй волонтерській діяльності. А зараз у мені перевертається все, як у пралці при інтенсивній програмі. І я приймаю рішення: будь-що придбати для добровольців машину, якої вони так потребують. Адже прийде час, коли в очі подивляться мені. І запитають, чому такі як я опускають руки. Тому запланувала встигнути знайти кошти, зганяти за бугор, пригнати автівку і доставити нашим хлопцям на передову до 14 жовтня – Дня захисника України та свого дня народження. Хіба я не заслужила на такий подарунок?

Тому що не тільки ми дивимося в очі наших бійців, а й вони – в наші.

Нема у війні ніякої романтики, є біль втрати побратимів; є важка, як камінь, пам’ять; є сивина у 21 і відчай у 60 років. «Справжня війна пахне немитим тілом, невипраними шкарпетками, сигаретами, галімою тушонкою, а найгірший запах – це запах підірваних снарядів, розпеченого металу АК-74, крові і людських кишок», - каже воїн В’ячеслав.

Не забувай, Народе України

Не забувай! Не забувай, Народе України,

Колись Шевченком сказані слова,

Що правди не бува на половину,

На половину Волі не бува!

Байдужість нам ніколи не проститься,

Не будьмо, Люди, ниці і німі,

Щоб в майбуття без сорому дивиться,

Щоб наші Діти не жили в ярмі!

Не забувай, Народе України,

Що Твоя доля у Твоїх руках!

Щоб вороги не рвали Батьківщини,

Щоб Україна квітла у віках!

Не забувай, Народе України,

Колись Тарасом сказані слова,

Що правди не бува на половину,

На половину Волі не бува!

Їм було тоді лише вісімнадцять...

29 років тому, саме в ці дні, було закінчено неоголошену війну в Афганістані, яка тривала майже 10 років. Її тінь торкнулась чи не кожної української родини. Вона стала важким випробуванням і трагедією для тих, хто безпосередньо знаходився на афганській землі, і тих, хто чекав повернення своїх рідних, друзів.

П'ятнадцятого лютого у Кагарлицькому міському парку відбувся мітинг з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

У ньому взяли участь воїни-інтернаціоналісти Кагарличчини, керівництво району та міста, громадськість, представники підприємств, установ та організацій, представники Кагарлицької районної організації партіїї «Блок Петра Порошенка «Солідарність».

Перед присутніми виступив голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов. Він зазначив, що Кагарличчину представляли в контингенті радянських військ майже 200 воїнів. Наголосив, що сьогодні ми згадуємо поряд з воїнами-афганцями й тих, хто брав участь в бойових діях на території інших держав. У Кагарлицькому районі нині проживає 69 воїнів, які виконували свій військовий обов'язок в Афганістані, 24 - в Чехословаччині, 2 - в Югославії, по 2 - в Єгипті та Іраку, по одному - в Угорщині, на Кубі, в Сирії і Косово, в Ліберії, Сьєрра-Леоне. Ще 8 жителів нашого району брали участь в розмінуванні в різних «гарячих» точках світу.

Також очільник району зазначив, що нині кращі сини України боронять її на східних рубежах, відстоюючи від імперських амбіцій наступника Радянського Союзу - Російської Федерації.

До присутніх також звернулися перший заступник Кагарлицького міського голови Олег Пурій та заступник голови громадської організації "Спілка ветеранів Афганістану" Кагарлицького району Олександр Зінченко.

Учасники мітингу вшанували хвилиною мовчання «афганців», які не повернулися з війни, серед них і наші земляки Віктор Зеленський, Андрій Мулявко, Володимир Васильчук, Микола Юрченко, Тарас Шевченко.

Ряд воїнів-інтернаціоналістів було відзначено спільними подяками Кагарлицької райдержадміністрації та Кагарлицької районної ради, подяками Кагарлицького міського голови та подарунками.

Так, спільні подяки РДА та райради отримали Микола Ананьєв, Микола Витищенко, Сергій Заїка, Олена Кисленко, Анатолій Кузуб, Віктор Рибак та Ольга Устінова.

Подяки міського голови було вручено Віталію Комлику, Анатолію Германенку, Олександру Владиченку, Василю Заїці, Олексію Іванову, Володимиру Юднікову. Також міська рада надала допомогу в розмірі по 1000 грн сім'ям загиблих воїнів-афганців Віктора Зеленського і Тараса Шевченка.

Настоятель Кагарлицького Свято-Троїцького храму о. Василь Синюк відслужив заупокійну літію за загиблими воїнами-інтернаціоналістами.

Обмежень на закупівлю молока в населення не планується

Під час прямого телефонного зв’язку із виконуючим обов’язки голови райдержадміністрації 30 січня жителька Панікарчі турбувалась питанням реалізації молока, виробленого в особистих господарствах селян після 1 липня 2018 року, коли буде введено новий стандарт. Тож в цьому матеріалі дається роз’яснення з цього приводу.

На сьогодні всі вимоги до молока прописані в ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі». Як уже повідомлялося, з 1 липня поточного року вводиться в дію новий стандарт при закупівлі молока ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». Новий стандарт, на відміну від діючого, передбачає поділ молока залежно від фізико-хімічних та мікробіологічних показників на три ґатунки: екстра, вищий та перший. А поки другий сорт молока, від якого повинні відмовитися в новій версії ДСТУ, офіційно залишається легальним варіантом при реалізації молочної сировини на промислову переробку.

31 січня в Київській обласній державній адміністрації під головуванням заступника голови Київської облдержадміністрації Дмитра Назаренка відбулося засідання Круглого столу на тему: «Сучасний стан та умови реалізації молока та молочних продуктів». У заході взяли участь Генеральний директор Директорату безпечності та якості харчових продуктів Мінагрополітики Микола Мороз, директор департаменту агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації Сергій Шупик, представники Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, представники ДП «Київоблстандартметрологія», керівники молокопереробних підприємств області, начальники структурних підрозділів агропромислового розвитку райдержадміністрацій та інші.

Як зазначив у своїй промові Дмитро Назаренко, задля підвищення якості сирого молока для подальшої переробки, що відповідає інтересам як споживачів, так і молочних підприємств, в області необхідно в першу чергу зосередитись на модернізації середніх та великих підприємств, оновленні технології утримання, годівлі, систем експлуатації, спрямованих на підвищення продуктивного потенціалу тварин, удосконаленні системи доїння, а також створення інфраструктури та забезпечення успішного функціонування системи обслуговування господарств населення. Наразі акцент ставиться на покращенні якості продукції. Зокрема, шляхом підвищення культури доїння та розвитку сільськогосподарської кооперації».

Генеральний директор Директорату безпечності та якості харчових продуктів Мінагрополітики Микола Мороз повідомив, що не планується введення жодних обмежень на закупівлю молока у населення - домогосподарства реалізовують свою продукцію у звичному режимі. Одним із ефективних способів підвищувати якість молока для невеликих господарств, домогосподарств може стати кооперація. Водночас у 2018 році починають діяти урядові програми підтримки, спрямовані на поступове підвищення якості молочно, сировини. Об’єднання у кооперативи дасть можливість отримувати значну державну допомогу на відповідне обладнання.

Участь у держпрограмах дозволить завершити цей процес безболісно та поетапно з максимальною вигодою як для виробників, так і споживачів. Перехідний період з поступового підвищення якості молочної сировини може тривати понад 2 роки. Наразі розробляються гігієнічні вимоги до молока і молочних продуктів при виробництві та переробці, які будуть запроваджуватися в залежності від готовності ринку та виробників. Однак навіть після їх імплементації, молоко другого сорту буде дозволено використовувати у виробництві нехарчових продуктів.

«Доступні ліки»: хто гальмує програму?

Днями у електронній мережі з’явилася інформація в. о. міністра охорони здоров’я України Уляни Супрун про робочий візит у аптеки області з метою дізнатися, як працює урядова програма «Доступні ліки». «Дорогою зайшли до Центральної районної аптеки № 9 у м. Кагарлик, - пише автор. – На календарі 8 лютого, а програма у 2018 році працює лише 6 день. Фармацевт повідомила, що договір з аптекою уклали лише 2 лютого. Тобто, понад місяць люди в Кагарлику не мали гарантії, що кошти за ліки їм повернуть».

Далі Супрун зазначила, що «7 грудня був затверджений бюджет з окремим рядком в мільярд гривень на «Доступні ліки», а 4 січня – Казначейська служба перерахувала в кожну область заплановану на перший місяць року суму (83,3 млн грн).

«Чому ж грошей і досі нема, а люди й далі не можуть отримати життєво необхідні ліки?» - ставить риторичне запитання в. о. міністра і серед винуватців ситуації називає місцеву владу і аптеки.

Щоб розібратися із ситуацією в районі, наш кореспондент для початку відвідав Центральну районну аптеку № 9, де мав розмову із її завідуючою Галиною Осадчою.

- Галино Сергіївно, отже, коли саме ваша установа розпочала видачу препаратів по програмі «Доступні ліки»?

- На минулому тижні. Правда, не в повному обсязі визначеного переліку препаратів. Деяких не було в постачальників. З нинішнього понеділка уже маємо майже всі препарати, на які передбачена державна компенсація. У перелік таких ліків у цьому році входить 239 препаратів, або 23 діючих речовини. Це дещо більше, ніж було торік.

- Чому ліки не видавалися із початку року, тобто, ще в січні?

- Якщо коротко, то через відсутність коштів, передбачених на відшкодування затрат на ліки державою. Мені відомо, що вони надійшли в район на початку лютого. І відразу було укладено угоду між нами і розпорядником коштів – районним Центром первинної медико-санітарної допомоги. Без нього ми не могли ні закуповувати ліки, ні видавати їх людям.

- У свою чергу, аптекою було оперативно зроблено все можливе, щоб жителі району сповна скористалися вигодами даної програми. Ще на початку січня після чисельних звернень людей ми дали згоду на участь у цій програмі. Маючи за плечима досвід роботи у цій справі у 2017-ому…

- Галино Сергіївно, користуючись нагодою, давайте ще раз зупинимося на головних аспектах програми «Доступні ліки». Що вона собою являє?

- Дана програма базується на принципі відшкодування затрачених на препарати коштів державою. Завдяки цьому, люди одержали можливість придбати необхідні медпрепарати безкоштовно або ж із значною знижкою. При цьому було визначено і перелік найбільш поширених захворювань. Це – цукровий діабет, бронхіальна астма, артеріальна гіпертензія та серцево-судинні недуги. Саме хворі із такими діагнозами можуть розраховувати на передбачені пільги. Для цього потрібен лише рецепт від лікаря.

- Читачів районки цікавить і таке питання: чому окремі з препаратів у аптеці видаються безплатно, а за окремі треба доплачувати?

- Кожен медичний препарат виготовляється на основі певної діючої речовини. При цьому таких препаратів може бути десятки найменувань від різних виробників і різної вартості. Однак під безкоштовну видачу підлягає лише найдешевший з них.

Звичайно, що ми намагаємося закупляти ліки, які підпадають під категорію безкоштовних. Але чи то наша промисловість не встигає виготовляти їх в достатній кількості, чи на те є інші причини, але і торік, і, гадаю, в цьому році буде дефіцит на окремі з них. Тому і пропонуємо людям дорожчі аналоги з доплатою.

Є й інший варіант. Частина хворих свідомо надає перевагу іноземним лікам, погоджуючись на доплату.

Розмова з Галиною Осадчою відбулася у понеділок, 12 лютого. У аптеці зібралося чимало відвідувачів, більшість яких тримала в руках букет із рецептів на безкоштовні ліки. Щоб якомога швидше відпустити людей, у закладі працювали три вікна видачі препаратів. На одному з них була задіяна і завідуюча. На прохання Галини Сергіївни наш діалог тривав не більше 5 хвилин. Знову ж таки, в інтересах відвідувачів.

Після цього звинувачення в тому, що урядову програму в Кагарлику гальмують працівники аптеки, відпали самі собою. Як, до речі, і стосовно «місцевої влади». За інформацією начальника фінансового управління районної державної адміністрації Наталії Перевери, кошти на програму «Доступні ліки» з області в район надійшли 31 січня ввечері.

Що потрібно знати для реєстрації новонародженої дитини?

 Консультує Міністр юстиції Павло Петренко

«Павле Дмитровичу, ми готуємося до найважливішої події, до народження синочка. Я читала Ваші консультації з багатьох питань, але Ви так і не розповіли детально, яка процедура реєстрації дитини після народження. Скажіть будь-ласка що і за чим нам треба буде зробити і на що звернути увагу?»

Вікторія Будерацька

Що потрібно зробити після народження дитини?

Батьки зобов’язані не пізніше 1 місяця від дня пологів, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання одного з батьків або за місцем народження дитини.

Заявниками можуть бути як батьки дитини, так і інші особи. Присутність обох батьків є обов’язковою, якщо батьки мають різні прізвища.

Державна реєстрація проводиться з одночасним визначенням походження дитини та присвоєнням їй імені, прізвища та по батькові.

Як визначається походження дитини?

Походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

Походження дитини від батька визначається на підставі свідоцтва про шлюб, якщо на час народження дитини мати перебувала з ним у шлюбі.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька визначається за письмовою заявою матері та батька дитини про визнання батьківства або за рішенням суду.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або відповідного рішення суду, запис про батька провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Які документи потрібні для реєстрації народження?

Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження (усною або письмовою) для проведення державної реєстрації народження дитини подається: паспорт заявника, якщо заявниками є не її батьки; документ, який підтверджує факт народження – медичний документ, виданий закладом охорони здоров'я; паспорти батьків або одного з них; документ, що підтверджує походження дитини від батька (свідоцтво про шлюб або спільна заява матері та батька дитини або заява матері).

За відсутності документа закладу охорони здоров’я або медичної консультативної комісії, підставою для реєстрації народження є рішення суду про встановлення факту народження.

Як визначитися з ім’ям, прізвищем та по батькові дитини?

При державній реєстрації народження дитині присвоюється прізвище, ім’я та по батькові, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

По батькові присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі.

Якщо батьківство дитини не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Де працює послуга з прийому документів для реєстрації у пологових?

З метою створення сприятливих умов, спрямованих на спрощення доступу громадян до адміністративних послуг в усіх регіонах України надається послуга щодо прийому документів, необхідних для державної реєстрації народження, та видачі відповідного свідоцтва безпосередньо в пологових будинках. Загалом у 477 медичних установах. За 2016-2017 роки цією послугою скористалися 238 166 громадян.

Інформація про пологові будинки, в яких можна отримати свідоцтво про народження дитини розміщена на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції (https://minjust.gov.ua).

Які додаткові послуги можна отримати разом зі свідоцтвом?

За бажанням батьків чи одного з них під час проведення державної реєстрації народження дитини можуть бути прийняті документи для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.

Чи є покарання для батьків, які несвоєчасно зареєстрували дитину?

Несвоєчасна без поважної причини державна реєстрація батьками народження дитини в державних органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 153 грн).

Переможець - ФК “Дніпро”

Десятого січня в Кагарлику в фізкультурно-оздоровчому центрі КЗ КРР «ФОК Кагарличчини» завершився Відкритий чемпіонат Кагарлицького району з футзалу, вища ліга. Змагання відбувалися протягом двох місяців, участь у яких взяли 9 футбольних колективів. Це: ФК «Придніпров’я» м. Кагарлик, ФК «Друзі» м. Кагарлик, ФК «Широкоступ» с. Шубівка, ФК «Дніпро» с. Стайки, ФК «Піраміда» м. Ржищів, ФК «Дніпро» м. Ржищів, ФК «Каратель» м. Богуслав, ФК «Гончарі» м. Богуслав, ФК «Юніор» с. Пії Миронівського району.

Чемпіонат видався цікавим і напруженим. Інтрига змагань трималася до останнього туру. Чемпіонами змагань стала команда «Дніпро» села Стайки, друге місце посіла команда «Каратель» з міста Богуслав, а третє місце - «Піраміда» з міста Ржищів.

Кращим гравцем Чемпіонату став Дмитро Чирикал (ФК «Дніпро» с. Стайки). Кращим воротарем визнано Олександра Мазура («Піраміда» м. Ржищів). Звання кращого бомбардира отримав Вадим Широкоступ (ФК «Широкоступ», село Шубівка).

Переможці та призери чемпіонату були нагороджені кубками, дипломами та пам’ятними медалями.

Кагарлицькі ветерани показали клас

Минулої неділі, 11 лютого, в «ФОК Кагарличчини» відбувся розіграш Кагарлицького району з футзалу серед команд ветеранів, присвячений пам’яті Леоніда Нагорного. Турнір відбувається впродовж кількох років, а нинішній став п’ятим ювілейним. У змаганнях беруть участь гравці, вік яких становить 40 та більше років. Цього разу на турнірі змагалися п’ять футбольних колективів: ветерани с. Шубівка, с. Сущани, м. Ржищів, м. Обухів та м. Кагарлика.

Цьогорічний турнір видався видовищним та напруженим. Жодна команда не хотіла поступатися в боротьбі іншій. Особливо коли грали проти триразових переможців турніру ветеранів Кагарлика. Але майстерність взяла гору. Переможцями цьогорічного розіграшу Кубка вчетверте поспіль стала команда ветеранів м.Кагарлика. А це: Віталій Петленко, Віталій Тонковид, Ігор Тригуб, Олег Штаненко, Сергій Кукош, Олександр Єськов та Юрій Побочій. Другими стали ветерани з с. Сущани, третє місце посіла команда з м. Обухів.

Кращим гравцем турніру визнаний Володимир Ковбаса, м.Обухів, кращим бомбардиром - Олександр Рисенко, м Кагарлик, кращим воротарем - Юрій Мишак, с. Сущани.

Всі учасники, призери та переможці були нагороджені кубками, дипломами та пам’ятними медалями. Привітала спортсменів та вручила їм нагороди заступник голови Кагарлицької РДА Світлана Синюк.