Пандемія, а тепер повномасштабна війна росії проти України призвели до змін в організації освітнього процесу. Дистанційне навчання, повітряні тривоги, відключення електроенергії, відсутність зв’язку — все це спричинило втрати у результатах навчання учнів і в якості освіти. Державна служба якості освіти України за підтримки проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe) провели дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни у 2022/2023 навчальному році.

За результатами дослідження з’ясовано, як працюють заклади освіти в умовах воєнного стану та як війна вплинула на доступ дітей до освітнього процесу.

Освітні втрати під час війни зумовили: обмежений доступ до освітнього процесу, матеріально-технічне забезпечення, втрати в навчальному часі, зміни у контингенті учнів і педагогів, динаміку результатів навчання учнів через зміну форми здобуття освіти, зміни у психологічному стані учасників освітнього процесу.

«Автори досліджень визначили професійні та організаційні виклики, потреби, з якими зіткнулися заклади освіти, педагогічні працівники в умовах війни.
Сьогодні перед нами стоять серйозні виклики, тож надзвичайно важливо оновити зміст освіти, технології навчання, навчити дітей правильно діяти в різних надзвичайних ситуаціях, вміти долати стрес.
Лише в партнерстві і взаємодії усіх учасників освітнього процесу ми зможемо забезпечити якість освіти та досягти результату», — зазначила начальник управління Державної служби якості освіти у Київській області Лілія Кревська.

На основі проведених досліджень Служба розробила рекомендації для органів державної влади, громад і безпосередньо шкіл щодо подолання цих втрат.

Для органів влади:

- забезпечити проведення загальнонаціональних моніторингів результатів навчання учнів під час дії правового режиму воєнного стану;
- розвивати систему освітніх вимірювань/оцінювань;
- розробити програму надолуження освітніх втрат у результатах навчання здобувачів освіти (національна система тьюторингу);
- продовжити роботу із забезпечення здобувачів освіти сучасними цифровими засобами навчання (особливо у сільській місцевості та для дітей з малозабезпечених сімей);
- інвестувати у професійних розвиток і підтримку педагогів;
- спільно з Державною службою якості освіти вжити заходів щодо відновлення під час правового режиму воєнного стану інституційних аудитів закладів загальної середньої освіти (з дотриманням безпекових умов);
- створити умови для розвитку діагностичних інструментів як складової дидактичного забезпечення освітнього процесу (кожна навчальна програма має містити інструмент для оцінювання результатів навчання, передбачених Державними стандартами загальної середньої освіти).

Для засновників закладів освіти:

- завершити процес оптимізації мережі закладів загальної середньої освіти в територіальній громаді;
- забезпечити умови для повернення до очного/змішаного навчання, особливого у закладах освіти, що розташовані у сільській місцевості (забезпечення укриттів);
- зібрати інформацію про учнів, які не мають засобів для навчання;
- забезпечити учнів вразливих категорій засобами для дистанційного навчання;
- забезпечити фінансування варіативної складової навчальних планів.

Для закладів освіти:

- забезпечити моніторинг результатів навчання здобувачів освіти з використанням діагностичного інструменту;
- здійснювати адаптивне гнучке планування, яке б передбачало перерозподіл навчального часу між темами, або розробляти власні навчальні програми, коригуючи зміст та результати навчання з урахуванням виявлених освітніх втрат;
- продовжити працювати над створенням методичної системи підтримки індивідуальної освітньої траєкторії учнів шляхом проведення індивідуальних занять, факультативів відповідно до навчального плану та /або за запитами учнів, консультацій з учнями для усунення прогалин у знаннях із предмету, розробки завдань різних рівнів складності для окремих учнів;
- посилити роботу в частині надання підтримки педагогічним працівникам щодо підвищення кваліфікації та професійного вдосконалення з питань методики роботи в умовах змішаного навчання;
- розробити стратегії адаптації освітнього процесу закладів освіти до роботи в умовах зміни режимів навчання.

Зазначені рекомендації надані на розгляд Міністрові освіти і науки України та представлені Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій.

Дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни у 2022/2023 навчальному році було проведене у грудні 2022 – січні 2023 року.

«Який список речей у пологовий будинок актуальний зараз?» - таке питання час від часу з’являється у місцевих віртуальних групах від майбутніх мам, які в очікуванні поповнення сім’ї і готуються народжувати.
Тож, із запитанням що потрібно брати до пологового будинку, ми звернулися до завідуючої акушерсько-гінекологічним відділенням Кагарлицької багатопрофільної лікарні Наталії Терещенко.

ЩО ПОТРІБНО ПРИГОТУВАТИ ПОРОДІЛЛЯМ В ПОЛОГОВИЙ

– І в минулому, і в нинішньому році ми просимо брати до пологового будинку засоби гігієни для себе і для дитини, одяг для себе і для дитини, а стосовно медикаментів – нічого не потрібно, – розповідає Наталія Василівна. – Тож, у породіллі повинні бути вологі серветки, вологопоглинаючі пелюшки, підкладні; для дитини – памперси та кілька комплектів одягу. Після фізіологічних пологів у пологовому будинку жінка з дитиною знаходиться 3 дні. Щодня треба дитину переодягнути, тож кілька комплектів білизни для малечі потрібно щоб було. Ліки непотрібні, у нас свої. Постільне також.
Але тим, кому роблять кесарів розтин, деякі ліки все ж таки можуть знадобитися і ми можемо направити в аптеку. Для кожної жінки, яку оперують, список індивідуальний.

У ПОЛОГОВОМУ В КАГАРЛИКУ СТВОРИЛИ ХОРОШІ УМОВИ ДЛЯ ПОРОДІЛЬ

Наш колектив – доброзичливий, дружний, згуртований – радіє кожному новому життю. І ми докладаємо усіх зусиль і працюємо над тим, щоб удосконалити нашу роботу. Минулоріч, до прикладу, закупили багато усілякої апаратури, яка дуже допомагає в роботі. Намагаємося, щоб умови перебування для мам і для дітей були комфортними. Невдовзі будемо оновлювати «сімейні палати» – не хочемо нічого застарілого, хочемо йти у ногу з часом і ці палати осучаснити.
Хороші умови у пологовому відділенні мають не тільки ті, хто перебуває у палатах партнерських пологів, а всі. У нас жінки у переважній більшості перебувають по 1 в палаті з дитиною. Самі ж палати розраховані на 2 чоловік, тож більше не поселяємо. У кожній палаті – на стіні обігрівач (це якщо недостатньо того обігріву, який дає централізоване опалення, кожна палата може собі окремо підтопити й обігріти палату). У нас завжди є гаряча та холодна вода. На кожному крилі – душові кабіни. Ми маємо багатофункціональне ліжко для пологів. Воно трансформується, і його переваги ми відчули у своїй роботі.
Отримуємо задоволення від роботи, коли з мамою і дитиною все добре – попри усілякі негаразди чи ніч в операційній.

КОЛЕКТИВ ПОЛОГОВОГО – ВІДПОВІДАЛЬНІ  ТА КОМПЕТЕНТНІ ЛЮДИ

Наш колектив поповнили молоді спеціалісти – хороші, відповідальні люди. Я впевнена, що з них будуть гарні лікарі.
Війна ще не закінчилася, але наші породіллі пам’ятають важкі часи, коли доводилося під звуки сирен іти до укриття – ми супроводжували вагітних та тих, хто з дитиною, допомагаючи їм. У нас для таких випадків були розкладені теплі комбінезончики по типу «конвертів», куди ми під час сирен, що сповіщали про «повітряні тривоги», дуже швидко поміщали дітей і несли у сховище. На початку повномасштабного вторгнення у нас в підвалі народжувалися діти. Чергувала якраз Марія Недолько.
Оці облаштовані підвальні приміщення з кімнатами під пологовий зал та для вагітних і мам з немовлятами – заслуга саме Марії Миколаївни. Вона дуже відповідально поставилася до цього – винаймала працівників для роботи і крок за кроком довела справу до завершення. Тож місце, де була купа сміття, перетворилося на укриття зі спеціальними приміщеннями для породіль. Я знаю немало випадків, коли своїх маленьких донечок мами називали іменем Марія на честь лікаря Марії Недолько. Це говорить про повагу і вдячність лікарю.

ТУТ НАРОДЖУЄТЬСЯ НАДІЯ

Згадався випадок, як у минулому році у нас була породілля із Бучі. На той час у них була надважка ситуація у місті. Народжувала вона у нас, у Кагарлицькому пологовому будинку. Була необхідність у кесаревім розтині. І тільки її прооперували, загула «повітряна тривога». Усі пішли в укриття, а я залишилася з нею у пологовому будинку. Прислухаюся, летить щось чи ні. А вона лежить і каже: «Не переживайте, це зовсім не те, що робилося у нас в Бучі».
Та що б там не було, у нас народжуються діти, і це дає надію на життя, на перемогу, на відродження.

Незважаючи на виклики повномасштабної війни, у компанії МХП стартувала посівна кампанія.

В компанії зазначають, що планують засіяти практично усі наявні площі - 352,5 тис. га у 12 областях України. З них зерновими та олійними культурами - 255,5 тис. га. Решта площ – нішеві та технічні культури.

Порівняно з минулим роком у портфоліо МХП зменшили площі посіву зернової групи та збільшили площі олійних культур.

«Ми працюємо задля продовольчої безпеки країни, не збавляючи темп, - зазначає Сергій Доброгорський, керівник агронапряму МХП. – До посівної підготувалися завчасно – закупили достатню кількість насіння, добрив, засобів захисту рослин, паливо. Попри усі виклики війни, ми продовжуємо впроваджувати інноваційні технології та інвестувати в техніку, в тому числі обладнану елементами точного землеробства. У ряді рослинницьких підприємств МХП уже впроваджено весь ланцюжок елементів точного землеробства, інші поступово проходять діджиталізацію. З 2016 року розвиваємо власну цифрову платформу і на сьогоднішній день активно займаємось формуванням екосистеми Digital Agro 360, яка включає в себе цифрові рішення для підвищення ефективності агровиробництва».

В наш час здивувати когось поїздкою на таксі, навіть за кілометр від дому, важко. А ще півстоліття тому, машина із "шашечками" на даху в Кагарлику була дивиною.
Сьогодні швидше і зручніше скористатися послугами таксистів, а ніж чекати на маршрутку: номера телефонів таксі є у всіх.

Завжди до Ваших послуг

Спочатку пандемія ковіду, а потім і повномасштабне вторгнення, «перевели» наше життя на дистанційний режим, І цим скоротили потік пасажирів, і відповідно, кількість рейсів перевізників-«маршрутників».

А от знайти таксі – не проблема. В Кагарлику їх на постійному «чергуванні» близько 30 машин різних марок. Базуються вони біля обох супермаркетів «Фора» та біля АТБ, неподалік «Укрпошти, біля «танка», «колодязя», банку «Аваль», Центральної аптеки та «Брусилівських ковбас».

Тож, щоб обрати собі машину до смаку, далеко ходити не треба. Тай взагалі, щоб викликати «машину» не потрібно нікуди йти - практично в кожного є номера телефонів таксі. Легко їх знайти і в Інтернеті.

Як розвивалася служба таксі на Кагарличчині

У Кагарлику масовою послуга перевезення «таксомотором» стала вже на початку 2000-х. Як не дивно, але сприяла цьому широке розповсюдження мобільних телефонів. Не потрібно було йти шукати таксі до його стоянки. Викликати його можна було вже в будь-який кінець району.

А починалося для Кагарличчини все наприкінці далеких 60-х років. Саме тоді й з’явилися в місті перші таксі.

«Я прийшов працювати в автоколону у 1965-му, а її начальником став у 1977-му, - згадує керівник підприємства Анатолій Саврасний. – Десь під кінець шестидесятих і з’явилися перші машини таксі у нас в АТП».

Колишній керівник автопідприємства розповідає, що тоді під таксі використовували лише ГАЗ-24 «Волга». Було їх лише 3 на весь район. Та й потреби в більшій кількості не мали. Адже усі маршрути щільно перекривалися автобусами.

«Це вже після того, як кількість автобусних маршрутів скоротили, перевозити людей стали мікроавтобусами, а легкові автомобілі стали загальнодоступними й настав час таксистів», - додає Анатолій Саврасний.

«Тоді проїзд в такс» коштував 10 копійок за кілометр, - ділиться спогадами житель Слободи Іван Тузенко. – Пам’ятаю, казали, щоб з’їздити в Київ на таксі, треба було віддати 7 рублів – на той час, чималі гроші».

Трохи історії

А от чи були в Кагарлику попередники таксі - наймані екіпажі із візниками – нам так дізнатися і не вдалося. Проте відомо, що у великих містах візництво було розповсюдженим.

Почалося все з того, що у 1891 році німецький винахідник Вільгельм Брун винайшов таксометр, що дозволяв вимірювати пройдену відстань. Саме цей прилад і дав назву таксі.

У червні 1897 року у Штутгарті з'явилися перші таксі із бензиновим двигуном — Daimler Victoria, спеціально розроблені для цього Готтлібом Даймлером.

У серпні того ж року у Лондоні з'явилися перші таксі-електроавтомобілі Bersey electric cab. Вони могли проходити до 75 кілометрів між зарядками і мали швидкість 19 км/год.

У 1903 році у Лондоні з'явилися таксі з бензиновими двигунами.

У 1905 році у Парижі почали продаватися таксі компанії Renault. Ці машини закріпили перемогу машин із бензиновим двигуном над електрокарами.

 

Все