Водяними коровами або ще трав’яними коропами іменують білого амура. Ця невибаглива риба є вегетаріанкою, хоч у мальковому віці не гребує й мотилем, позбавляє від надокучливих комарів. Саме за те, що білий амур полюбляє рослинність, ним зариблюють водойми, які потерпають від водоростей і надводних трав. У суботу, 29 лютого, міський голова Олександр Панюта разом зі своїми юними і дорослими помічниками – любителями природи – виконав приємну місію, випустивши в тихе плесо старовинної Саджалки, що в Кагарлицькому парку, сорок кілограмів білого амура. Усього поселили в озерці завдяки спонсорам понад сім десятків особин, вагою кожна по пів кілограма, а то й більше.
Після нашестя бобрів, про що гудів недавно вітчизняний телеефір, на Саджалці є до чого докласти рук адміністрації парку-пам’ятки, яку очолює Валерій Петленко. За сприяння міської ради останніми роками не тільки Кагарлицький парк у цілому, а й безпосередньо околиці Саджалки набувають усе привабливішого вигляду: на узвишшях неподалік підносяться стрункі ротонди, заасфальтовано алеї на підходах до цього чарівного куточка природи. Планується благоустрій і власне біля самого озерця, а вищезгадані водяні корови допоможуть очистити води Саджалки. Біологи запевняють, що білий амур – чудовий меліоратор завдяки його дивовижній ненажерливості: за день він з’їдає рослинності більше, ніж важить сам, а для збільшення ваги на один кілограм йому треба з’їсти мало не пів центнера зелені.
…Але хотілося б застерегти любителів риболовлі: спіймавши білого амура, випустіть його на волю. За рік він збільшується тільки на 10 см, а може вирости понад метр і бути вагою до 40-50 кг!
Між іншим, років п’ять тому Олександр Панюта теж ініціював подібну екологічну акцію, і водяні корови гарно випасли тоді Саджалку, але невгамовні рибалки виловили всі екземпляри, не давши їм належно дорости: здатності розмножуватися білий амур набуває лише у 8-10-річному віці.
Пам’ятаймо про це і дбаймо про природне багатство, про наше довкілля. Тож нехай ростуть і множаться в Саджалці водяні корови!
