Разом з головою райкому профспілки працівників агропромислового комплексу Петром Цибульським наш кореспондент напередодні свята хліборобів, 13 листопада, побував у стайківському ПОСП «Дніпро».

Про те, з чим зустрічають свято трудівники підприємства, про здобутки і втрати в господарюванні, соціальний напрямок у використанні зароблених коштів, проблеми аграрників - його розмова із директором ПОСП Анатолієм Вороною.

- Анатолію Петровичу, День працівників сільського господарства відзначається під завісу осені. У період, коли справитися із всім обсягом польових робіт реально навіть, як кажуть, лінивому. Із технічними і кадровими можливостями вашого підприємства про завершення робіт станом на 13 листопада можна й не говорити. Чи не так?

- У попередні роки так і було. Але на сьогодні в полі ще залишається незібраною частина посівів кукурудзи не через нашу вину.

Причина банальна. Урожай нікуди дівати і де складувати. Всі складські приміщення завантажені зерном, покупців немає. Тому ми свідомо гальмуємо темпи збирання. Три дні проводимо обмолот збіжжя, два дні його сушимо, частину продаємо і знову запускаємо в роботу комбайни. Не пам’ятаю такого року, щоб восени наші комбайнери мали 10 вихідних в місяць. Але на сьогодні - це факт. І не тільки в «Дніпрі» та в нашому районі.

Втім, навіть за таких умов, якщо не буде опадів, в четвер (15 листопада) обмолот буде завершено.

- Чому ж виникла проблема із реалізацією зерна?

- Вона пов’язана із здорожчанням транспортних послуг. Сьогодні, щоб відвезти тонну зерна в Одеські порти, треба заплатити 950 грн. Зрозуміло, що виробники на такі затрати не підуть. Тому закуповують збіжжя, як правило, трейдери. І роблять вони це, в першу чергу, з ближчих до портів регіонів. Ми ж маємо чекати  своєї черги або самостійно шукати ринки збуту.

Звичайно, що це можна  зробити. Але при цьому не влаштовуватиме ціна на зерно. Яка й так в державі вдвічі нижча від європейської.

- Хоч земля віддячила належною віддачею?

- Гріх скаржитися. Рік видався непоганим для хліборобів. Головні культури в структурі наших посівних площ це - кукурудза, соняшник і пшениця. На круг їх зібрано відповідно до 100, 35 і за 60 центнерів.

Як завжди вирощували цукрові буряки. На 150 гектарах одержано урожай близько 500 центнерів на круг. Могло бути й більше, але посіви одного із гіб-

ридів з невідомих причин випали. Хоча торік цей гібрид дав  рекордну врожайність - понад 800 цнт/га.

Втім, рекорди - не самоціль. Буряк ми вирощуємо в основному для розрахунків з пайовиками цукром. А ще - щоб зберегти комплекс дороговартісної техніки, закупленої у свій час для вирощування цієї культури.

- При вирощуванні зернових культур перевагу, як і раніше, віддаєте насінництву?

- Ні, ми займаємося нині виробництвом фуражного зерна. Адже різниця у вартості тонни фуражного і продовольчого зерна складає лише 200-300  гривень і компенсується за рахунок вищої врожайності першого. При цьому нижчою є і його собівартість.

До того ж на ринку сьогодні практично немає високопродуктивних сортів продовольчого зерна, селекцією яких займаються наші науковці. За кордоном же ставку роблять на фураж і саме такі сорти дають найбільшу віддачу.

- З рослинництвом ми розібралися, а як справи у тваринництві?

- Із тваринництва маємо свиноферму, в основному для своїх потреб, а ще  закупили вівці - двох порід. Романовської й іноземної. Барани першої досягають ваги у 170 кілограмів. Але це так, для екзотики.

А ось поголів’я ВРХ довелося вивезти ще весною. Через захворювання лейкозом позбулися 300 високопродуктивних корів і 200 нетелей. Збитки склали 30 мільйонів гривень.

Чому так сталося? Є кілька причин. Як об’єктивних, так і суб’єктивних. Найголовнішою вважаю помилки у реформуванні ветеринарної служби в державі. Під час реорганізації було не  тільки зменшено кількість фахівців, а й закрито ряд ветеринарних установ, лабораторій. Саме тому минулої осені нам не було куди здати кров корів на аналіз з виявлення захворювання, що практикувалося у попередні роки. Як результат, не були виявлені хворі тварини, а безприв’язне утримання та інші фактори сприяли поширенню захворювання.

Це була трагедія і для підприємства, і для мене особисто, адже високопродуктивне стадо, сучасна ферма були моїм дітищем.

Втім, втраченого уже не повернеш. На черзі - відновлення поголів’я ВРХ...

- У більшості сільгосппідприємств, здається, з радістю позбавляються проблемної галузі, а ви, відчувши на собі ризиків у її веденні, боретеся за її відновлення... Що змушує вас це робити?

- Є море причин для цього. Але назву найголовніші. Це - люди, які хочуть працювати, а тваринництво - якраз і є важливим резервом робочих місць на селі. По-друге, молоко - це повсякденна валюта для сільгоспвиробників. Бувають періоди, коли грошей у касі немає, а вони потрібні позаріз. Коли ж маєш молочну ферму, таких ситуацій не виникає.

І, по-третє, на мій погляд, найголованіше. Як я вже говорив, 15 листопада ми завершуємо польові роботи, техніку поставимо на зберігання. Не буде ферми - не буде й роботи. До наступного квітня-травня. Тобто, майже півроку доведеться гуляти. Та за цей час сільська людина з розуму може зійти без роботи.  Та й хліборобська совість не дозволить байдикувати стільки. Тому відновлення дійного стада - це питання номер один для підприємства. Уже укладено угоду з іноземною фірмою на закупівлю нетелей, повністю збережено штат  тваринників. Маємо достатню кормову базу, а також необхідні умови для тримання худоби і високопродуктивної праці людей. Невизначеним залишається лише кількість поголів’я, на яке вистачить коштів.

- ПОСП «Дніпро» уже давно є взірцем для інших у придбанні найсучаснішої техніки і обладнання. Робиться це практично щороку. Що нового купили за останній період для зміцнення матеріально-технічної бази?

- Від механізаторів була заявка на придбання ще одного КамАЗа з причепом і навантажувача, що буде зроблено. Потреби в інших машинах і механізмах немає.

Основні кошти акумулюються для закупівлі ВРХ. Зауважу, що ціна одного нетеля складає 70 тисяч грн.

- Значну частину заробленого у Стайківському підприємстві традиційно витрачають на соціальні проекти. Серед останніх можна згадати будівництво храмів, придбання найсучаснішої медичної апаратури. Чим порадували селян у 2018-му?

- На прохання громади ведеться будівництво церкви у Юшках, вартістю 2 млн грн, яке, гадаю, завершимо у наступному році. Натомість, розпочнеться у Гребенях.

Виготовлено генеральний план Стайок вартістю 1,5 млн грн.

У найближчих планах - придбання для Стайківської ЗОШ сучасного фізичного кабінету з обладнанням за 500 тис. грн. Стримує цей процес необхідність у ремонті покрівлі навчального закладу, який заплановано зробити за кошти районного бюджету.

Серед завдань також - співфінансування будівництва у Стайках стадіону з штучним покриттям. Ініціативу і відповідну допомогу у реалізації цього проекту надав депутат обласної ради Сергій Будюк. Завезено необхідне обладнання.

Підприємство продовжує утримувати за свій кошт дільничну лікарню в Стайках, а також допомагати у вирішенні нагальних питань у всіх населених пунктах, де орендує землю.

- Як з орендною платою за використання земельних паїв селян?

- Вона проводиться вчасно і в повному обсязі. Гадаю, що у селян не може бути претензій з цього приводу.  

Не скривдженими  в цьому плані є і працівники ПОСП. Сьогодні на обмолоті кукурудзи наші механізатори заробляють по 2-2,5 тис. грн в день, а річна зарплата  кращих з них складає 300 тис. грн.

- Анатолію Петровичу, знаю, що День працівників сільського господарства для вас  в пріоритеті серед багатьох інших, а вшанування хліборобів не зводиться до формальності. Яким воно буде цього року і ваші побажання іменинникам цього дня?

- Готуємо подарунки як для нинішніх працівників ПОСП, так і колишніх колгоспників. Буде святковий концерт і святкове застілля.

Щождо побажань, то найголовніше з них - всім миру на рідній землі. Щедрої ниви і достатків у оселях, міцного здоров’я і сил, світлого майбуття дітям і внукам.