12 квітня 1961 року вперше в світі людина полетіла в космос. Це був Юрій Гагарін. У запуску ракети “Восток - 1” брав активну участь і наш земляк Микола Швидкий.
Микола Костянтинович народився у 1920 році в селянській родині в селі Занудівка (Янівка, Жовтневе, Зелений Яр). Добре навчався в школі, був організованим і дисциплінованим. У 1935 році закінчив семирічну школу.
По цьому Микола Швидкий продовжив навчання у Кагарлицькій середній школі. Мав велике бажання вчитися, адже долав в обидва боки,до школи і додому, по 7 кілометрів. Навчався Микола на відмінно. За спогадами випускника школи 1941 року Василя Грищенка, Микола мав прекрасну пам`ять, брав активну участь у спортивних змаганнях і в різних шкільних заходах. Під час районних змагань із кульової стрільби зайняв перше місце і був нагороджений значком “Ворошиловський стрілець”.
У 1939 році з відзнакою закінчує середню школу і вступає до Харківського автодорожного інституту. Та через рік хлопця призивають на військову службу. Після демобілізації він повертається навчатися до інституту. Але починається радянсько-німецька війна.
Микола Костянтинович пройшов усю війну. На Калінінському фронті йому присвоїли офіцерське звання.Воював хоробро і був прикладом для своїх бійців. Мав бойові нагороди. Війну завершив у Берліні.
У 1946 році подав рапорт про демобілізацію, але йому відмовили.Службу проходив під керівництвом генерала Василя Сталіна. Той дає Миколі направлення на навчання до Ленінградської повітряної інженерної академії імені Можайського, яку у 1955 році Микола закінчив із відзнакою. Як одного із кращих випускників, його направляють на службу на Байконур. Там Микола Костянтинович і прослужив до 1972 року, виконуючи урядові замовлення на космічну техніку.
У 1972 році за станом здоров`я пішов у запас у званні інженер-полковника. Мав вчену ступінь кандидата технічних наук, вчене звання - старший науковий співробітник. Проживав у Києві. Деякий час працював ведучим констркутором в науково-дослідному інституті.
Президія Академії наук СРСР нагородила Миколу Швидкого медаллю в честь першого в світі польоту людини в космос. Медаль вручав академік, президент Академії наук СРСР Келдиш.
У 1968 році Президія Верховної Ради Казахської РСР присвоїла Миколі Швидкому звання Заслужений діяч науки і техніки Казахської РСР.
Нагороджений трьома орденами Червоної зірки та іншими нагородами.
В одному із листів до юних слідопитів рідної школи Микола Костянтинович писав: “І шкільні роки, і викладачів, які мене вчили, я згадую, як кращі роки свого життя, а вчителів тільки із кращого боку. Один із моїх наставників, це - вчитель історії Іван Гаврилович Головатий, він, здається, проживає нині в с. Жовтневому. Це прекрасний знавець свого предмету, відмінний методист і великої душі людина... Я не мріяв бути військовослужбовцем, а планував стати інженером чи вчителем...”
Дочка Миколи Костянтиновича вийшла заміж за інженера і при розпаді Радянського Союзу виїхала в Мексику.
Микола Швидкий помер на 65-му році життя в 1985 році. Про нього є матеріали в історико-краєзнавчому музеї села Зелений Яр і в шкільному музеї Кагарлицької ЗОШ № 2 ім. Василя Дашенка.
У 2020 році виповнюється 100 років Миколі Костянтиновичу Швидкому. Жителі села Зелений Яр і колектив міської школи №2 гордяться своїм знаменитим земляком та випускником і шанують його пам`ять.