Доброчинність може набувати форм найрізноманітніших. Випадково, прошкуючи на роботу і з роботи, я натрапила і на ось таку, і мене вона зворушила. Гадаю, і вас не залишить байдужими.
Між 9-поверхівкою і магазином «Селена» на вул. Парковій несміливими листочками зазеленів садок – молоді деревця висотою від пів метра до двох. Чиїсь дбайливі руки посадили і доглядають новостворену зелену зону. Як не підійти до невисокого худорлявого чоловіка поважних літ, яких клопотався з кущиками квітів в одній з лунок під саджанцем. Знайомимося. Василь Шульженко без натяку на пафос говорить:
– Тут раніше бур’янувала діляночка, то я викосив, скопав, посадив дерева й квіти. Ніхто мені нічого не допомагав. Пішов на базар, і те, що сподобалося, купив зі своєї пенсії. Хай все буде для дітей, для людей, бо я ж, бачите, у віці… Дав насадженням назву – садок «Перемога».
А так – може, в когось з’явиться любов до дерев, до природи. Якось зробив зауваження мешканцям, щоб собак своїх тут все ж не вигулювали, то знаєте, що почув? «Будеш, діду, гавкати, то вирвемо твої дерева».
На якусь мить у мене й мову відібрало. Оце сусіди! Але Василь Миколайович спокійно констатує таке невігластво й безкультур’я окремих власників собак. Що ж, живуть серед нас і такі.
А на невеликій ділянці доброчинець посадив, і вони вже радують зеленню, грушу «Бера», і навіть дичку, яблуню, абрикосу, шовковицю, аличу, сливи, горобину, смородину й малину, а ще – хризантеми й флокси, тюльпани, портулак, ехінацею, ромашку лікарську й гіацинти. Довідник з ботаніки! Чоловік охоче ділиться рецептом цукатів із плодів груші-дички.
– Навіть дубок ось, бачите, добре вкорінився, – показує деревце з торішнім сухим листям. – Це листя опаде аж влітку. В парку є дуб Миколи Васильовича Гоголя, а тут ростиме дубок Василя Миколайовича Шульженка. А там – колись хтось зірве шовковичку або грушку – може, й згадають такого дідуся Василя…
Моєму співрозмовнику за 80. Уродженець Ліщинки, він десятки років трудився в далеких краях, а в поважному віці повернувся на отчу землю і плекає свій сад. Ні в кого ні про що не просить, сподівається лише на розуміння тих, для кого, власне, трудиться. Рости, Василевий саде! Хай більше серед нас буде таких доброчинців, як Василь Миколайович Шульженко, і в спільноті перемагають людяність, любов до природи і хоча б повага до праці інших.