ФОРТУНА – НА БОЦІ АКТИВНИХ
Гасло «Кадри вирішують все!» може здатися старомодним, але від того не перестає бути слушним. Для ПрАТ «Кагма» таким «кадром» є головний інженер підприємства Владислав Олександрович Добровольський. Тридцять вісім років незмінної, виснажливої, часом 24х7 вахти на своєму посту – щось та значать? І вахти доволі успішної, а не просто сумлінної, адже сама по собі сумлінність не гарантує успіху. Ось хоча б перше, що спадає на думку: у свій час успішні молокопереробні підприємства близьких до Кагарлика Миронівки, Богуслава, Таращі нині зникли з економічної карти, «Кагма» ж працює, долаючи бурхливі ринкові хвилі.
А яким він є, той колективний успіх, трудовий внесок у який скромного героя нашої оповіді не переоцінити? Про високий рівень організації праці на підприємстві і якості продукції свідчать численні відзнаки, лише окремі, бо повний перелік зайняв би багато місця на шпальті.
1998 – лауреат Всеукраїнської акції «Золота фортуна», номінація «Краща торгова марка».
2001 – Диплом центру стандартизації і метрології «За досягнення значного ділового успіху й стабільності виробництва, високої якості і конкурентоспроможності продукції, впровадження нових технологій та ефективних методів управління».
2001-2005 – щорічне відзначення Подяками від ДПА Київщини «За високий рівень податкової культури і сумлінне виконання податкових зобов’язань».
2003 – «Сертифікат визнання досконалості в Україні».
2004 – «Кагма» стає членом Клубу лідерів якості України, брала участь у 11 та 12-му Міжнародних форумах «Дні якості в Києві».
2005 – відзнака «Лідер харчової та переробної промисловості України» від комітету Верховної Ради з питань агрополітики та земвідносин.
2006 – переможець заключного етапу Всеукраїнського конкурсу-виставки «Кращий вітчизняний товар року», номінація «Молочна продукція».
Останніми роками подібні конкурси та акції проводяться не так активно, та це зовсім не применшує значення того, що тоді модернізувалося і впроваджувалося в цехах «Кагми» за ініціативою Владислава Добровольського силами технічної служби підприємства. Багато чого можна згадати з минулих років: і пекельний чорнобильський 1986-й, коли на маслозавод везли молоко з кількох районів півночі області для переробки на масло, в якому вміст нуклідів порівняно з сировиною наближався до норми, і цехи працювали майже цілодобово, і шалену інфляцію початку 90-х, коли бартер став правити бал… Тоді й постав «мізковий трест», а це були директор підприємства Олексій Мірошник, головні – економіст Галина Бабич, інженер Владислав Добровольський та бухгалтер Петро Нагірний – перед завданням: як заводу втриматися на економічному «плаву» і розвиватися далі. І їм це вдалося!
МІСІЯ П’ЯТЬОХ «Я» до САМОЇ ОДЕСИ
У 1993-му одним з перших в харчовій промисловості маслозавод перейшов на ринкові відносини, колектив приватизував підприємство. І почалася його новітня історія. По-перше, воно змінило форму власності і стало ТОВ «Фірма «Кагма», а по-друге… Ось тут перед головним інженером постало неозоре поле роботи, бо цехове устаткування застаріло, годі було й думати про випуск на ньому якісної продукції. Заощадили кошти на тому, що спочатку монтували лінії, бувші у вжитку, з інших підприємств. Владислав Добровольський з кагмівськими раціоналізаторами вдихали у старі вузли нове життя, доводили механізми до ладу. Запровадження виробництва технічного казеїну посприяло стабільним прибуткам від переробки вторинної сировини. Водночас вдосконалювалась технологія виробництва.
Наступний крок – модернізація і технічне переоснащення цехових ліній. А це – придбання верстатів для фасування молока чи продукції в паперові пакети (Фінляндія), потім – у поліетиленову плівку (Індія, країни Балтії), в полістирольні стаканчики (Балтія); монтаж термоізоляційних дверей низькотемпературних камер; автоматизація цеху із виробництва кисломолочної продукції; реконструкція лінії з виготовлення сметани, вершків, йогурту.
У 2004 реконструювали приймальне відділення сировини виробничого цеху, збудували нові офіс і прохідну. І при цьому виробництво не зупинялося ані на мить! Нині «Кагма» – сучасне молокопереробне підприємство, виробничі процеси на високотехнологічному обладнанні повністю автоматизовані, а якість молочної продукції, масла – на рівні європейських стандартів і нормативів. Звісно, за лаштунками бурхливого будівельно-виробничого життя колективу лишаються недоспані ночі головного інженера, емоції після невдач, від яких не застрахований ніхто, ну, а успіхи несли зовсім інші емоції…
Постійна модернізація виробництва та освоєння нових технологій (лише власними силами!) дозволили не тільки істотно розширити асортимент, який налічує до 50 найменувань, а й збільшити обсяг продукції. І в тому, що сьогодні «Кагма» випускає молоко, кефір, біокефір «Здоров’я», ряжанку, «Симбівіт», вершки, йогурти, сметану, кілька видів масла, в т.ч. шоколадне, сир кисломолочний і солодкі сирочки в асортименті – неабияка заслуга і технічної служби зокрема як складової колективу підприємства. Особливо відзначимо «Симбівіт», на виробництво якого в нашій області права належать «Кагмі». Це натуральний продукт, складові якого (пробіотики) сприяють нормалізації кишкової мікрофлори. Споживайте «Симбівіт» – доживете до ста літ! Споживачі чекають на продукцію «Кагми» не тільки в нашому місті, а й у столиці, Білій Церкві й Таращі, в Одесі.
Підприємство переробляє щодоби десятки тонн молока, а своє ім’я на ринку молочної продукції і в бізнесовому середовищі фірма зробила винятково на якості продукції – виключно з молочних складових, без додатків рослинного жиру. Її гарантія – знак торгових марок «Кагма», «Здоров’я», «Юніор». А знаєте, що таке місія п’ятьох «Я»? Це якість за п’ятьма напрямками: для замовників, засновників, персоналу, постачальників і для суспільства. Очолюваний тямущим молодим керівником Вадимом Мірошником колектив і прагне бути справним «місіонером». І, крім усього, забезпечує роботою 120 земляків.
Щоб не зійти з дистанції, треба постійно розвиватися, шукати новинки, розробляти нові технології, звісно ж, дбати про колектив. Власне, так і чинила «Кагма» упродовж десятиліть.
Інженерія, техніка, обладнання – «в крові» Владислава Добровольського змалку: ще школярем на канікулах охоче підробляв на Лучанському цукрозаводі. Тож коли після вишу прийшов начальником зміни на Кагарлицький цукрозавод, довго опановувати техніку і технологію виробництва не довелося. Якось так виходило, що кілька літ поспіль, коли цукровари починали сезон, заводська «Блискавка» (така собі міні-стіннівка), сповіщала, що зміна саме молодого спеціаліста Владислава Добровольського виходила на заплановану потужність переробки буряків. Нема вже тих заводів. А знання і вміння, інженерна кмітливість і прагнення до вдосконалення у молодого спеціаліста, а згодом – ветерана вельми знадобилися на «Кагмі». Нещодавно, у ювілейний рік свого народження, Владислав Олександрович пішов на заслужений відпочинок. Тож матиме більше часу для занять улюбленою справою – бджолярством.