Двадцять дітей із кагарлицьких родин соціально незахищених категорій (із багатодітних сімей, діти-інваліди), а також із родин учасників АТО/ООС побували в Києві на святковому дійстві до Новорічно-Різдвяних свят.
Депутат районної ради Ігор Будюк забезпечив діток квитками на святкові заходи, а Кагарлицький міський голова Олександр Панюта допоміг із транспортом для поїздки.
Діти взяли участь у святковій інтерактивній передноворічній програмі «Благословенні Миколаєм». Для них проводили веселі ігри, конкурси, майстер-класи. Артисти Київського обласного музично-драматичного театру ім. П.К. Саксаганського з Білої Церкви організували для дітей святкову виставу «Агенти Новорічної безпеки». На згадку діти отримали солодкі подарунки та гарний передноворічний настрій.

Свято святого Миколая для дітей із сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, пройшло в піцерії «Мандарин». А відбулося воно за сприяння Кагарлицької райдержадміністрації та Кагарлицької міської ради.
Розважальну програму із різноманітних ігор, танців та конкурсів підготували викладачі районного Центру дитячої та юнацької творчості.
Дітлахів привітали та вручили солодкі подарунки виконуюча обов’язки голови районної державної адміністрації Світлана Синюк та міський голова Олександр Панюта.
Господарі піцерії “Мандарин” пригостили дітей смачними стравами та солодкими напоями.

18 грудня у паркетній залі міського будинку культури відбулося урочисте вручення премій імені народного артиста України Василя Дашенка. Дитячі та шкільні роки Василя Павловича пройшли у Кагарлику. У своїх спогадах (червень 1984 року) він писав: «Дуже хотілося мені бути схожим на запальних, енергійних, рішучих, старших за віком і життєвим досвідом односельчан, з якими жив і мужнів на одній з околиць Кагарлика, яка називалася Загребелля (знаходилася вона за греблею великого і дуже красивого ставка).
Щоб увіковічнити пам’ять про нашого видатного земляка, за пропозицією педагогічного колективу Кагарлицької ЗОШ № 2 ім. Василя Дашенка та згідно з рішенням виконкому Кагарлицької міської ради було затверджено Положення про премію ім. В. П. Дашенка. Відповідно до Положення нагородження проводиться на конкурсній основі за трьома ступенями: І ст. — учні 10-11 класів; ІІ ст. — учні 5-9 класів; ІІІ ст. - учні 1-4 класів.
Розмір премій в цьому році склав 800, 700 та 600 гривень відповідно. А також по 500 гривень склали заохочувальні премії.
Премією, згідно з поданнями загальноосвітніх закладів міста, нагороджуються учні не лише за відмінні успіхи у навчанні, а й за активну участь у заходах різних рівнів, лідери учнівського самоврядування, волонтери.
Кагарлицький міський голова Олександр Панюта привітав лауреатів із перемогою, побажав їм подальших звершень у навчанні та творчих здобутків.
Олександр Панюта та виконуюча обов’язки голови рай-
держадміністрації Світлана Синюк вручили лауреатам премії, квіти та книгу про Василя Дашенка, яку видав Петро Ляшенко.
Тож диплом І ступеня отримали Інна Свиридченко (ліцей), Наталія Панченко (ЗОШ №1), Ігор Ковровський (ЗОШ №2), Віолетта Лазоренко (ЗОШ №3).
Диплом ІІ ступеня - Ірина Черемис (ліцей), Олександр Плаксін (ЗОШ №1), Олександра Козачук (ЗОШ №2), Катерина Шусть (ЗОШ №3).
Диплом ІІІ ступеня - Антоніна Громніцька (ліцей), Анастасія Шляхта (ЗОШ №1), Артур Плигун (ЗОШ №2), Юлія Куравська (ЗОШ №3).
Заохочувальну премію та диплом лауреата отримали Богдан Демиденко (ліцей), Владислава Дзенеко (ЗОШ №1), Богдана Шкута (ЗОШ №2) та Вікторія Комлик (ЗОШ № 3).
Лауреатів привітали керівники та представники закладів освіти, де ті навчаються.
Кожен із лауреатів коротко розповів про свої успіхи та
захоплення, а також продемонстрував свої творчі таланти.

Якщо жителям міста більш-менш відомо, де можна смачно і дешево пообідати, відсвяткувати ювілей, весілля чи замовити поминальний обід, то мешканцям сіл району, гостям райцентру із пошуком та вибором такого місця доведеться попотіти. Допомогти їм у цьому вирішив наш кореспондент, відвідавши всі заклади харчування, що знаходяться в центрі Кагарлика.

Візитна карточка райцентру - ресторан “Колос”. Це - власність районного споживчого товариства, а, власне, ресторан на другому поверсі орендує уже сьомий рік поспіль підприємець Тетяна Кулініченко.
Як вона проінформувала, ресторан працює по замовленню. Пов’язано це з тим, що величезні зали взимку потрібно опалювати, а це накладно. Тому його обігрів здійснюється лише при проведенні масових заходів. У даному закладі можна зробити замовлення на проведення весіль, ювілеїв, новорічних корпоративів. Проводять тут і панахиди з розрахунку 150 грн на чоловіка.
У штаті ресторану - 2 особи, включаючи й саму господарку. Перевага цього закладу - у його площі. Тут може розміститися більше сотні людей, достатньо місця для танців і розваг. Під час корпоративів забезпечується музика і тамада. Вартість стандартного замовлення на одну людину - від 350 грн.

У “Колосі”, але на першому поверсі, працює кафе-бар споживчого товариства “Рікос”. Відкрите воно щодня із 8 до 17 години, а під час проведення масового заходу - до 23. Ось тут щодня готуються стандартні обіди за цілком доступними цінами. Борщі, супи - в межах 30 грн, котлета - 15, биток - 30, різноманітні салати - 15.
У штаті кафе - 4 фахівці плюс директор СТ Валентина Мозгова. Цей заклад одним з перших у місті запровадив приготування поминальних обідів і саме тут вони проводяться найчастіше. Нині вартість такого обіду 130 гривень на чоловіка. Зал може вмістити 120 чоловік. Тому тут можна замовити проведення корпоративів, іменин, весіль і т. ін.
Під час моїх відвідин кафе, за столиком обідав чоловік, як виявилося, з Миронівки. “Я раз на місяць відвідую родичку, що перебуває у Ставах. І завжди при цьому заходжу до “Рікосу”. Надто вже смачні пельмені готують тут дівчата. Постійно беру дві порції”, - розповів він.

З боку приміщення колишнього “Універмагу” (вул. Незалежності, 14Б) розмістилася піцерія “Мандарин”. Як розповів її господар Богдан Квілінський, піца знайшла своїх палких прихильників не тільки по всій Європі, а й Україні. Тому був здивований, що у кагарличан не було можливості посмакувати цим блюдом. Власне, через це він і відкрив піцерію. І хоча сьогодні даний виріб пропонують майже у всіх закладах харчування міста, але справжня, італійська піца готується тільки у “Мандарині”.
По-перше, наголошує Богдан Георгійович, випікається вона не в духовці, а на натуральній кам’яній печі. По-друге, всі інгредієнти і борошно завозяться з Києва і тільки дорогі та якісні. І, по-третє, суворо дотримується технологія приготування. Немає такого блюда в піцерії, якого б він особисто не готував. А тому обдурити його у заміні інгредієнтів, спрощенні технології неможливо.
У “Мандарині” готують 19 видів піци вартістю від 150 до 220 гривень. Практикують тут і доставку випічки на таксі.
Крім фірмового блюда, у піцерії щодня пропонують широкий вибір перших страв, м’ясних блюд і гарнірів, 20 видів салатів, шикарний атлас коктейлів.
Тому “Мандарин”у попиті кагарличан, надто ж дітей. Практично щодня тут проводяться святкування днів народження, сімейні свята, корпоративи. Ось і на 6 грудня, напередодні Дня місцевого самоврядування, зал на 50 місць замовили працівники міської ради.
Не можна не згадати про інтер’єр закладу. Інтимна обстановка, телевізор, акваріум з підсвіткою, зручні меблі розслабляють і душу, і тіло. Отож, якщо вам потрібний сімейний затишок і смачна по-домашньому їжа, звертайтеся в “Мандарин”. Щодня з 10 до 23, а у вихідні - до 24-ї години.

У адмінприміщенні на першому поверсі бажаючих пообідати чекає кафетерій “Райдуга”. У день мого перебування в ньому у меню закладу значилися біляші по 17 грн, грибна юшка і комплексні обіди по 60 грн. Як розповіла одна із господарок закладу Вікторія Шевченко, у комплекс входить перше блюдо, гарнір з котлетою і салат. Приємно, що “Райдуга” розширюється, ще один заклад харчування від неї «Zдибанка» відкрився у підвалі приміщення, де знаходиться банк “Аваль”.

Внизу вулиці Незалежності, 28А (навпроти автостанції) теж щодня, без вихідних, з 10 до 24-ї працює “Шашлична”. Любителі екзотики можуть посмакувати такими блюдами східної кухні, як люля-кебаб, хашлама, садж. Серед 7 компонентів останнього - свинина, смажені картопля і цибуля, гриби-шампіньйони, а також запечені на грилі перець і помідор. Сама страва подається у спеціальному посуді.
Як розповів господар шашличної Ельшан, крім екзотики, тут готуються і повсякденні страви, до яких звичні українці. У тому числі - борщ (порція 40 грн). Шашлик (250 г) тут коштує 100 грн, садж (на 4 особи) - 400 грн.

“ВІП-бар” (навпроти танка) - один із найпопулярніших закладів харчування у місті. Для клієнтів тут пропонують 4 зали: нижній на 60 чоловік і верхній на 6, 10, 15 осіб. У штаті бару 3 кухарі і 3 помічники кухаря, 2 офіціанти. Щодня тут готують стандартні обіди вартістю 65 грн, а також приймають замовлення на проведення родинних свят, корпоративів, а також поминок. Господар закладу Олег Гордовський запропонував меню страв, які готують у барі, тільки на перерахунок яких у мене б не вистачило блокнота.

По центральній вулиці міста є ще ресторан “АА”. На жаль, його хазяйка відмовила у інформації кореспонденту.

30 листопада Кагарлицька міська школа № 3 відзначала свій 30-річний ювілей. Колектив закладу привітали представники районної та міської влади, меценати, колеги та колишні випускники.

Зокрема, міський голова Олександр Панюта відзначив Подякою та цінним подарунком директора Наталію Коваленко і попросив передати таку ж відзнаку першому директору школи № 3 Миколі Макаренку.
Міський голова вручив сертифікати для зміцнення матеріально-технічної бази ОЗНЗ «Кагарлицька ЗОШ І-ІІІ ступенів №3» на загальну суму 55 тис. грн і запевнив, що матеріальна підтримка з боку міської ради для цього та інших закладів освіти в Кагарлику триватиме й надалі.
Були на святі щедрі вітання і від начальника відділу освіти Надії Омельченко, меценатів – Миколи Гриценка та представників «Агрофорту», першого завуча школи Петра Тимошенка і директора ЗОШ № 3 1998-2011 років Миколи Семенюка та нинішнього директора закладу Наталії Коваленко, випускників різних років і вчителів-пенсіонерів, і часто вітання ці звучали в поетичній або музичній формі, а хто не зміг цього разу прибути особисто – надіслав відеовітання, як-от секретар посольства України в США, випускник школи № 3 Віктор Волошин.
Виконуюча обов’язки голови районної державної адміністрації Світлана Синюк та голова районної ради Іван Семцов – також цього дня побували в закладі з вітаннями і подарунком – сертифікатом на 10 тисяч гривень; свій подарунковий сертифікат на 5 тис. грн передав і Володимир Демиденко, сільський голова з Горохового, звідки діти їздять на заняття в школу № 3.
Слова ведучих – представника педагогів старшого покоління Анатолія Гоцюка і чарівної представниці юного покоління вчителів Аліни Карпенко – доречно доповнювалися слайдами з історії школи. Вражаючим був фінальний танцювальний флешмоб, у якому взяв участь педагогічний колектив на чолі з адміністрацією школи. Сценарій був вдалим, і нагородою його натхненникам були бурхливі овації, а всім учасникам дійства – незабутні враження  про ювілейний День народження Alma mater.

Гітара вважається найпоширенішим музичним інструментом. У деяких європейських країнах губну гармоніку вважають масовим і відомим інструментом, але багато де ставляться до неї прохолодно. А гітара поширена на всіх континентах, навіть в Антарктиді. Кажуть, гітара навіть встигла побувати в космосі.

На Кагарличчині, особливо серед юнацтва, гітара теж є дуже популярною. Сьогодні я спілкуюся із трьома юнаками - учнями 11 класу міської школи № 3 про музику і цей інструмент. І не тільки через те, що вони віртуозно виконують на електрогітарах й ударній установці Гімн України, ділять навушники, знайомлячись з новою композицією, самостійно пишуть пісні, а й тому, що я бачу себе в юності.
- Коли ти захопився музикою і чому обрав саме гітару?
Андрій Майстренко:
- Цікавитися музикою я почав давно, років 6 тому. А гітарою займатися - 4 роки тому. Гітару обрав, бо потрібно було для гри в колективі.
Іван Марченко:
- Музикою почав захоплюватися з 5 класу. Чому саме гітара? Я не обирав між інструментами. Вибір був однозначним.
Ростислав Коваленко:
- Я захопився музикою 3 роки тому, у листопаді 16-го. Спочатку тренував ритм і слух на телефоні, пізніше придбав ударну установку. Мені завжди хотілося стукати по чомусь, а так я стукаю і граю.
- Улюблена композиція, яка надихає?
А. М.: - Улюбленої композиції я досі не знайшов, але дуже люблю музику, написану українцями, не обов’язково українською мовою.
І. М.: - Улюбленої немає. Їх багато. Але так, щоб виділити, то можу пісню гурту Меtаllіса “Nоthіng else mаttеrs”.
Р. К.: - Виділити щось одне не можу. Таких композицій багато. На даний момент намагаюся досягти рівня Дена Платумана (барабанщик гурту “Іmаgіnе Drаgоnеs”).
- Що для тебе музика і конкретно гітара?
А. М.: - Вікно у вираженні емоцій, а гітара - інструмент для цього.
І. М.: - Життя.
Р. К.: - Щось абстрактне. Щось таке, що передає почуття виконавця до публіки.
- Ти професійно займаєшся чи любитель?
А. М.: - Я любитель. Думаю, ним і залишусь, бо для професійної освіти потрібно закінчити музичну школу, що я вже не встигну.
І. М.: - Любитель, який намагається виступати і показувати себе.
Р. К.: - Любитель. Сам навчаюсь, тому більшість професійних навичок, які можна було б отримати, я перероблюю під себе, тому вони втрачають свою красу.
- Які музиканти з України надихають тебе?
А. М.: - Є гітарист на ім’я Станіслав Тонне. Він народився у Запоріжжі, але вважається американським музикантом. Він - приклад українця, що став відомим за кордоном.
І. М.: - Таких немає.
Р. К.: - Майже не слухаю українську музику, але загалом мені подобається гурт “Антитіла”, особливо пісня “Там, де ми є”.
- Чи підтримує тебе хтось у твоєму захопленні?
А. М.: - В музиці моєю підтримкою є мій вчитель Наталія Василівна Колисан.
І. М.: - Так, звісно, рідні і деякі друзі.
Р. К.: - Мене багато хто підтримує, особливо мама і наш гурт “Барва”.
- На твою думку, про що повинен грати й співати артист України у ХХІ столітті?
А. М.: - Артист повинен думати про те, що говорить, і робити свою справу добре, не заради грошей, а заради себе.
І. М.: - Про все, про що бажає сам автор.
Р. К.: - Тільки не про погані звички. І не ті пісні, де нема ніякого сенсу.
- Поділіться цікавою власною історією зі свого життя, пов’язаною із музикою (романтичний чи курйозний випадок).
А. М.: - Цікавих історій немає, все звичайне. Єдине, що спадає на думку, - це браслет із струни, зроблений нашвидкоруч для дорогої мені людини.
І. М.: - Можу виділити один концерт, на якому люди, що сиділи, встали, взялись на руки і почали нам підспівувати. Це дуже велике задоволення, як для виконавця, коли публіка і він - як одне ціле. Тому й можу цей випадок назвати романтичним.
Р. К.: - Одного разу ми готували виступ до Останнього дзвоника у своїй школі. Ми підключали апаратуру, і Маша (басистка) увімкнула колонку “саму на себе”. Колонка почала “фонити”. Ми грішили на заземлення в школі, зіпсовані мікрофони, розетки. Але причину виявили, хоча й не встигли зробити репетицію.
- Про що мрієш? Чи пов’язана ця мрія з музикою?
А. М.: - Ну, звичайно, пов’язана! Мрію заробляти своєю музикою і ніколи не думати про те, що хоче чути публіка, думати лише про те, що хочу грати я.
І. М.: - Говорити не буду, не збудеться. Але це пов’язане з музикою.
Р. К.: - Мрію організувати найбільший виступ за весь час існування групи “Барва”.