Пошук

Ветерана війни привітали з 90-річчям

31 липня голова Кагарлицької районної державної адміністрації Ігор Будюк та Кагарлицький міський голова Олександр Панюта привітали ветерана війни, учасника Другої світової війни Миколу Демидовича Коробенка з 90-річчям.
Очільники району та міста побажали ювіляру міцного здоров’я, затишку в родинному колі, благополуччя та ще довгих років життя в такому ж оптимістичному настрої, а також вручили йому подяки, квіти й подарунки.
Розчулений увагою гостей, ювіляр подякував за подарунки й теплі слова.

Кагарличанин - учасник мотопробігу Єдності України

Уже четвертий рік поспіль проходить мотопробіг Єдності України. І два роки в ньому бере участь наш земляк, житель Кагарлика Микола Дьяченко на своєму Kawasaki Vaquero vn 1700.
“Кожен рік представники мотоспільноти України об’єднуються та подорожують через всю країну, долаючи понад 6000 кілометрів. Ціль мотопробігу - єдність нашої держави”, - розповідає Микола Дьяченко.
Стартували учасники мотопробігу Єдності 20 липня в Ужгороді на площі Шандора Петефі. А завершити його планують 2 серпня у Запоріжжі. Власний залік в мотопробізі Миколи складе близько 8000 кілометрів. Адже йому довелося їхати із Кагарлика до Ужгорода, а потім із Запоріжжя він прямуватиме додому.
Ми їдемо через усю країну. Веземо прапор України та прапор кримсько-татарського народу, - ділиться нюансами пробігу Микола Дьяченко. - Прапор України буде доставлено на острів Хортиця, де замінить прапор, який ми встановили минулого року. А прапор кримсько-татарського народу буде передано на Чонгарі».
Коли ми спілкувалися із Миколою (о 10.00 28 липня), учасники мотопробігу знаходилися в Краматорську.
Мотопробіг Єдності України абсолютно аполітичний та некомерційний. Учасники їдуть власним коштом. Його правилами категорично заборонено участь та використання символіки політичних партій, громадських організацій, державних чи приватних підприємств.
Як тільки Микола Дьяченко повернеться в Кагарлик, ми розпитаємо в нього про мотопробіг детальніше.

Об’єднує нас пісня

Наше село Зелений Яр – це мальовничий куточок України, яке розташоване на березі річки Росави, яку ми з любов’ю називаємо «Расавка».
В селі живуть люди працьовиті, хазяйновиті, а ще тут спокон віків люблять пісню. Відійшли в минуле гучні весілля, проводи в армію, хрестини, толоки, на які сходилось все село і які супроводжувались піснями.
Піснями старовинними, веселими, що ноги самі ішли в танок, і журливими, коли слухаєш пісню, а серце розривається від жалю чи то за козаком, чи долею дівчини, чи матері.
Молодь не співає цих пісень, а старше покоління уже не співає.
Але при сільському клубі діє вокальний колектив «Червона калина», який тішить односельчан піснею. В репертуарі вокального колективу і старовинні пісні, і сучасні. А до складу вокального колективу входять жінки працьовиті, завзяті, та головне, що їх об’єднує - любов до пісні.
Прекрасний, сильний голос має Ольга Семенець. Голос, як у соловейка.
А що господиня хороша, у неї рецептів на м’ясні страви, як зірок у небі. А які паштети виготовляє, пальчики оближеш. Чимале господарство тримає, бо дітей і внуків хоче радувати своєю кулінарією, а зі свого господарства, звісно, все без ГМО.
Дзвінкоголоса у колективі і Галина Грушко. Працівник сільської бібліотеки одна з перших прийшла у колектив. Вона змалечку любить пісню, дуже хорошими піснями поповнила репертуар колективу. Співає у церковному хорі. І дбайлива господарка, мати і бабуся.
Віра Кармазин співає і другим, і першим голосом, одним словом, яким потрібно в даній ситуації. Музику відчуває ніби має музичну освіту.
Вона знає багато старовинних пісень і передає свої знання колективу. Любов до пісні вона передала і своїм дітям.
А вишиває, її вишивки гладдю радують око односельчан, а вареники, які в неї, самі в рот просяться!
Галина Вовкодав має сильний голос, як для народної української пісні затягнути вгору, як кажуть, для неї легко. Голос у неї сильний, дзвінкий.
Вона з Вірою Кармазин дуетом багато пісень українських старовинних виконала на сцені, неодноразово співали дуетом і на конкурсній програмі «Червона калина» в районі. Отримували за виконання старовинної української пісні нагороди. Співає Галина змалку, пісня для неї, як повітря.
І вишиває вона добре, у неї в будинку, як у музеї, картини, вишиті її руками, заворожують око.
Олена Матійко - це другий голос в колективі. В 90-х
купили дачу в селі разом з чоловіком та так і прижились. Олена залишилась вдовою, але село не покинула. Для неї сусіди стали, як родичі, тут і чоловік похоронений.
Від чоловіка залишилась пасіка, садочок біля хати, все потребує догляду.
Олена любить село і любить пісню. Вона співала і в Києві. Багато хороших пісень принесла вона в колектив. Для неї пісня в житті має велике значення.
А от Люба Комлик приїжджає на спів із села Липовець.
Її чоловік родом із Жовтневого, а як він пішов за вічну межу, туга була настільки сильною, що навіть діти переживали за неї. Подруга і запропонувала їй прийти в колектив. Люба має другий голос, знає багато пісень. Вона в будь-яку погоду - в заметіль чи в дощ - на автобусі, іноді пішки спішить на репетиції, бо тепер пісня - це її життя. Вона чудова господиня.
Її подвір’я цвіте квітами і рясно родить ягодами, фруктами і овочами.
Ніна Піхало має другий голос. Голос сильний, звучний. Пісню любить з дитинства. Вона моя однокласниця і ми часто ходили до клубу разом.
Так от вона ніколи не йшла мовчки, всю дорогу ми з нею співали, вона ще з дитинства знала багато українських пісень. Ніна хороша господиня, як і всі учасниці колективу, вона любить господарювати на городі. У неї скільки сортів картоплі, а скільки в неї кущів троянд, мабуть, сто!
Станіслав Дем’яненко у вокальному колективі, якщо не враховувати Анатолія Климака, який акомпанує нам на баяні, то він один чоловік. Пісню любить дуже, має сильний голос. Співає у церковному хорі. Співає сольні пісні. Вдома тримає пасіку, господарює. І коли дружина на роботі і їсти зварить, і за дочкою пригляне.
І всі ми завдячуємо Анатолію Климаку за нові пісні, за витримку. Він і нові пісні з нами учить, і співати вчить.
От так живе наш вокальний колектив в буденні дні.
Село жде нових пісень. На жаль, коронавірус перекреслив усі плани колективу.
Люди нудьгують без пісень, без вистав. Та гуртом ми здолаємо всі негаразди.
Вокальний колектив зичить всім читачам «Вісника Кагарличчини» здоров’я і витримки.

«Півчаночка» святкує ювілей

Ювілей - слово, яке мимоволі закликає озирнутися назад, пройти подумки ще раз той незабутній шлях та день народження пісні - це щось особливе і незбагненне! Днями завжди енергійний і колоритний ансамбль «Півчаночка» відсвяткував сорокарічний ювілей!
І хоч сьогодення внесло свої корективи, пісню це не зупинило. У відеозапису лунали чудові співанки, які так майстерно підняли настрій людям, що їх проглядали.
Сорок років - це так мало для окремої людини і так багато для колективу, адже за цей період скільки всього змінилося.
А все почалося ще 1980 року у липні, коли у Півцях - мальовничому селі, що народилося від пісні, утворився вокальний ансамбль “Берізка”. Завідуючою клубом на той час була Тетяна Мисюк. До речі, тоді співочий колектив удостоївся нагороди - екскурсії до міста Ленінград (тепер це Санкт-Петербург), а Тетяну Григорівну за добросовісне виконання своїх обов’язків нагородили путівкою в санаторій міста Одеса.
Художнім керівником тоді була Галина Причепа.
Не один том потрібно написати, щоб вмістити всі події, які пережив колектив ансамблю. Згадували і про О. М. Гавака, який у 1989 році був художнім керівником. Тоді ансамбль брав участь і займав призові місця у районних конкурсах і святах “Червона калина”, “Масляна”, бував і на обласних. І у Києві на ярмарці також лунали колоритні півецькі голоси.
У важких дев’яностих настав період, коли пісня стихала, та не вмирала, адже пісня, як і любов, безсмертна.
У 2004 році на посаду завідуючої Півецьким клубом стала Галина Лисенко (займає цю посаду і донині). Вона запросила у колектив тодішніх і нових учасників. Так розпочала писатися сучасна сторінка ансамблю «Півчаночка», до складу якого нині входять Ніна Дичко, Ганна Перехрест, Микола Дубогрій, Марія Прокопенко, Галина Лисенко, Катерина Горбач, Валентина Москаленко.
Особливо запам’яталося свято Івана Купала 2004 року. На дійство прийшла сила-силенна людей! Щирі аплодисменти порушили довгу тишу, у ансамблю відкрилося друге дихання. Його спів живильним джерелом наповнює людські душі дотепер.
Не злічити грамот і подяк, отриманих учасниками, але найголовніше - це отой післясмак від святкового дійства, бо не лише лине спів зі сцени, а й веселять гостей прекрасно виконані сценки на різну тематику.
У 2013 році доєднався до співочого колективу Микола Дубогрій. Його жива музика додає неповторності й краси будь-якій пісні.
Час летить, все змінюється, на жаль, чимало людей, які були одні із перших у колективі, уже пішли за вічну межу. Когось життя закрутило у безкінечному коловороті, але до сьогодні є ті, які залишають повсякденні безкінечні справи і йдуть двічі на тиждень на репетицію. Саме вони і тримають на своїх плечах пісню, бо спів - це міцний щит, який захищає і дарує надію на краще!

Вогонь знищив господарчу будівлю

24 липня о 13.43 на пункт зв’язку 19-ДПРЧ м. Кагарлик надійшло повідомлення про загорання господарчої будівлі в м. Ржищів по вулиці Пилипа Орлика.
На гасіння пожежі о 13.44 виїхав черговий караул 20-ДПРЧ м. Ржищів у складі 4 чоловік.
До місця виклику рятувальники прибули о 13.50.
В результаті оперативних дій о 14.15 вдалося локалізувати пожежу. О 16.10 була проведена її повна ліквідація.
Внаслідок пожежі було знищено покрівлю та перекриття будівлі на площі 40 м кв. та пошкоджено стіни всередині, речі домашнього вжитку.

«Врожайність ранніх зернових – значно нижча минулорічної»

Особливістю цьогорічних ранніх жнив у тому, що більшість господарств значно зменшили посіви ранніх зернових. Втім, у ФГ “Расавське” площі під пшеницю та ячмінь залишилися незмінними. Про особливості цьогорічної жнивної кампанії та про виклики, які стоять перед аграріями, читайте в інтерв’ю із засновником ФГ “Расавське”, кандидатом сільськогосподарських наук, викладачем кафедри рослинництва Національного університету біоресурсів і природокористування України Романом КОВАЛЕНКОМ.

- Романе Володимировичу, звертаюся до Вас не лише як до засновника ФГ “Расавське”, а й як до науковця: чим обумовлені нинішні тенденції серед аграріїв, в тому числі і нашого району, в зменшенні посів ранніх зернових культур?

- Перш за все, я виділив би одну важливу причину. За останні роки, коли агрохолдинги розширювали свої земельні банки, відбулося суттєве зростання орендної плати. І для багатьох агроформувань це стало поштовхом до того, щоб сіяти ті культури, які є рентабельними. Із точки зору економіки це ніби й нормально. Але нічого доброго в цьому немає, оскільки призводить до того, що все більше площ засіваються кукурудзою та соняшником. Саме ці культури є рентабельними на сьогодні.
Якщо говорити про пшеницю, то у минулі роки ми отримували пристойні результати, хороші врожаї, чого не можна сказати нині. Так, у ФГ “Расавське” вже зібрано дві третини ранніх зернових. І можна сказати однозначно: врожайність ранніх зернових – значно нижча минулорічної.

- Причина цього - в несприятливих погодних умовах?

- Не лише. Минулорічне падіння цін на зернові з одного боку, а з іншого - укріплення гривні - підштовхнуло багато господарств до межі нульової рентабельності або навіть і до збитків. Адже кредитні ресурси сільгосппідприємці брали в гривнях. До того ж розраховували на ціни зернових попереднього 2018 року, які й так не були високими. Втім, ціни у 2019 році на продукцію знизилися ще більше, а долар тоді подешевшав з 28,6 до 23,4 гривні. І саме в цей період необхідно було повертати кредити. Як результат - сумарний мінус по “чистих” після сплати ПДВ коштах, які заходили в господарства, що кредитувалися.
У зв’язку з цим багато господарств в неповній мірі закупили фосфорно-калійні добрива, відповідно, порушивши технологічні норми.
На це все наклалися жахливі, як для озимої пшениці, погодні зимові умови.
Упродовж зими відбулося не одно-, дво-, а багаторазове повернення озимої пшениці від стану перезимівлі до відновлення вегетації. Це пов’язано з тим, що взимку неодноразово середньодобова температура піднімалася вище +5. Це виснажило рослини. Адже при кожному поверненні зі стану перезимівлі до стану відновлення вегетації пшениця починає витрачати цукри, яких і так відкладено на зиму було небагато в зв’язку з осінньою посухою і відповідно зі зміщеними до критично пізніх термінами посіву.
Зважте ще й на те, що період осінньої вегетації до переходу в стан перезимівлі теж був дуже короткий і екстремально несприятливий для озимини через відсутність вологи в грунті.
Тож і підсумовуємо: короткий період осінньої вегетації, відсутність вологи в грунті призвели до слабкого розвитку кореневої системи рослин, практично відсутнього кущення, і низького запасу цукрів, які потім протягом зими ще були використані за рахунок переходу від стану перезимівлі до стану відновлення вегетації. Як результат - пшениця була навесні у дуже ослабленому стані.
Суха і холодна весна теж не сприяла відновленню активної вегетації, як і відсутність достатньої вологи в грунті не допомагала активному розвитку кореневої системи.
Сукупність усіх цих факторів й призвела до невтішних результатів.

- Які сорти ранніх зернових виправдали себе в цей складний період?

- Перш за все, районовані сорти української селекції та окремі сорти з Німеччини. Вони перенесли екстремальні погодні умови набагато легше, ніж інші сорти, хоча, теж із втратою власного потенціалу.
Інші ж сорти не витримали. Особливо це стосується європейської південної селекції, яка виявилася нежиттєздатною. Позаминулого року вона показала себе дуже добре, а от цьогоріч...
Ранні зернові виявилися ослабленими настільки, що були вражені не тільки грибковими, а й бактеріальними та вірусними хворобами, що стало причиною пересівання площ у багатьох господарствах. У ФГ “Расавське” теж змушені були переорати 20 гектарів земель та пересіяти відповідні площі ранніх зернових соєю й кукурудзою.

- Романе Володимировичу, не можу не поцікавитися Вашою думкою щодо земельної реформи, яка з липня наступного року вже офіційно стартує...

- У людей може скластися таке враження, що зміни на ринку землі “підкошують” тільки фермерів. Але насправді - це колапс для багатьох галузей економіки нашої держави. Середні фермери зараз практично не закуповують сільськогосподарську техніку. Вони на 80-90% зорієнтовані на техніку вітчизняного виробництва, тому що просто не в змозі придбати, приміром, новий сучасний комбайн за 160 тисяч євро, як би їм цього й не хотілося. До того ж відсутність довіри до обіцянок, які дає нинішня влада, та відсутність розуміння перспективи після старту ринку землі, фактично зупинило розвиток як фермерських господарств, так і віт-
чизняної машинобудівної галузі.
Відповідно, на всьому економиться. У тому числі і на добривах, тому що незрозуміло, чи є сенс вкладати значні кошти в технології, якщо невідомо, чи будеш ти обробляти цю землю наступного року, чи ні.
Найгірше, на мою думку, для аграрного бізнесу - це відсутність розуміння перспектив розвитку. Це його просто вбиває...

- Чи бачите Ви перспективу в нашій країні за технологією органічного рослинництва? Наскільки мені відомо, Ви цим питанням займалися не один рік.

- Дійсно, впродовж шести років я активно займався дослідами, вирощуючи на ділянці у 2 га пшеницю, гречку, кукурудзу, сою та жито за технологією органічного рослинництва. У мене була п’ятипільна сівозміна і вже десь на 4-5-й рік я почав отримувати хороші результати по цих культурах, окрім сої. Як по якості продукції, так і по екологічній складовій.
Результати є. Технологічно це можливо. До того ж, мені це цікаво. Втім, я змушений був припинити роботу в цьому напрямі, тому що в Україні через бідність населення відсутня достатня кількість покупців на таку продукцію. А для того, щоб господарство було прибутковим, органічні кукурудза чи гречка (де дійсно відсутні забруднення залишками пестицидів і важких металів) повинні коштувати мінімум в два-три рази дорожче. Це пов’язано з тим, що потенціал врожайності при органічному рослинництві - нижчий. Рентабельність господарства в такому разі компенсується лише за рахунок ціни і зацікавленості людей, готових платити за відповідну якість. Хто купуватиме по таких цінах в Україні? А щоб виходити на ринок органічної продукції Європи, потрібно мати значні об’єми. Якщо ж виробник не може експортувати самостійно, то зароблять всі, окрім нього.

- ФГ “Расавське” на наступний рік буде зменшувати посіви ранніх зернових? Чи ще зарано про це говорити?

- Чому ж. Плани вже складено. Відповідно до сівозміни, ми плануємо засіяти 98,3 га озимою пшеницею і 36,5 га ярим ячменем. Але я припускаю і те, що, зважаючи на погодні умови, можливо, доведеться вносити в ці плани й корективи.

- Успіхів Вам. І гарних врожаїв!

Дві пожежі за два дні

16 липня о 10.28 оперативно-диспетчерська служба Кагарлицького району отримала повідомлення, що в Кагарлику по вулиці Надзаводська горить будинок.
На місці рятувальники побачили, що зайнялися вогнем покрівля та перекриття будинку. Загорання локалізували об 11.20 та повністю ліквідували о 12.10.
Наступного дня, 17 липня, о 9.04 надійшло повідомлення про пожежу в селі Кадомка по вулиці Смілкової.
Цього разу вогонь охопив господарчу будівлю. На місце виклику було направлено черговий караул 19-ї Державної пожежно-рятувальної частини м. Кагарлик. Пожежу було локалізовано о пів на десяту та повністю ліквідовано о 9.56.

Мирівська «Дружба» здобула п’яту перемогу

Дев’ятнадцятого липня футбольний клуб «Дружба» із села Мирівка Кагарлицького району переміг «ФК «Городок-1998» із Василькова у Першості київщини.
Рахунок футбольного поєдинку - 4-0.
Голи у ворота суперника забили Микола Старов
(1 гол), Олександр Панічев
(1 гол) та Ігор Куцан (2 голи).
Центральний поєдинок ігрового дня виявився захопливим — і нехай не вводить в оману його кінцевий результат. Гості з Василькова зіграли організовано та самовіддано, попри нижчу майстерніть виконавців і попри те, що майже з дебюту були в чисельній меншості, а на початку другого тайму взагалі залишилися вдев’ятьох. Тож і не дивно, що Старов повів лік голам уже в компенсований арбітром ігровий час першої половини лише завдяки стрімким індивідуальним діям. А Панічев подвоїв результат, обігравши голкіпера васильківців, який уявив себе неперевершеним дриблером. Сталося це наприкінці зустрічі. Натомість Куцан дуплетом уже добивав абсолютно виснаженого та значною мірою деморалізованого конкурента.
Це вже п’ята перемога футболістів «Дружби» у Першості Київщини із футболу - 2020. Цього разу матч проходив у рамках п’ятого туру Першості.

Орден «За мужність» - посмертно

Голова Кагарлицької райдержадміністрації Ігор Будюк та т.в.о. районного військового комісара Сергій Зайченко вручили Євгенії Соколовій - дружині загиблого під час проведення ООС військовослужбовця з Сущан Артема Соколова - орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Артем Соколов народився у селі Сущани, служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого.
Загинув 16 листопада 2019 року в зоні проведення операції Об’єднаних сил у Луганській області.
Державна нагорода присвоєна згідно з Указом Президента України №131/2020 від 7 квітня 2020 року «За самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України».
Голова Кагарлицької РДА Ігор Будюк, вручаючи дружині загиблого воїна посмертний орден, висловив слова вдячності та підтримки, а також побажав родині витримки, миру, благополуччя та світлого майбутнього.

Думку громади враховано

Нещодавно в селі Великі Пріцьки відбулося велелюдне зібрання з нагоди громадських слухань щодо зведення на території населеного пункту культурно-освітнього комплексу, до якого мають увійти ряд поєднаних між собою споруд. Окремою головною спорудою комплексу планується звести церкву. Місце побудови, масштабність, - ці та інші питання і стали темою обговорення громадських слухань.
Надзвичайно приємною для великопріцьківчан подією в той день став приїзд у село Героя України, народної артистки України Ніни Матвієнко, яка є членом ради директорів Фонду «Душа України» та засновника Міжнародного благодійного фонду «Соняшник» Алли Горбунової. Дорогих гостей зустрічали великопріцьківчани мелодійним співом фольклорно-етнографічного ансамблю «Журавка», під пісні якого Ніна Митрофанівна, яка завітала до села разом із сином, весело потанцювала і, навіть, поспівала з його учасниками.
Також у зібранні взяли участь: засновник Фонду «Душа України» Сергій Мельнікофф, районний архітектор Василь Пушняк, письменниця Антоніна Литвин, священник місцевої парафії отець Роман Мельник, працівники місцевих установ та організацій, а також жителі села. Вів слухання сільський голова Олександр Микитянський.
Розповів про задум і мету проєкту та про деталі, що стосуються його майбутнього спорудження, засновник Фонду Сергій Мельнікофф. Перед учасниками зібрання зі своїми баченнями щодо цього великого задуму виступили Ніна Матвієнко та Антоніна Литвин, Василь Пушняк, Олександр Микитянський. Алла Горбунова розповіла присутнім про свою участь у подібних проєктах, які нині успішно діють в багатьох країнах світу.
Свої пропозиції та запитання висловили жителі села: Олена та Олексій Овчаренки, Сергій та Світлана Скорікови, отець Роман Мельник, Оксана Олексієнко, Микола Набок, Василь Блондик, Надія Предченко та інші учасники зібрання. На всі запитання опікуни проєкту дали вичерпну відповідь. Також було взято до уваги всі пропозиції та зауваження.
Після тривалих і досить бурхливих обговорень учасники громадських слухань більшістю голосів вирішили надати дозвіл на розробку детального плану території в центрі села під забудову культурно-освітнього центру. А для обговорення цього плану великопріцьківчани знову зберуться на громадські слухання.

“Посміхнися, доле, не цурайся, заспівайте знову солов’ї...”

Краєзнавство – основний напрямок роботи книгозбірень, в т.ч. і Антонівської сільської бібліотеки. Збирати інформацію про талановитих людей - одна із її функцій. Сьогодні наша розповідь про талановиту, скромну, чуйну, завжди готову прийти на допомогу жінку - поета і художника Галину Таргоній.
Багато випробувань лягло на плечі Галини Володимирівни, але вона змогла все здолати. Життя змінювалось, як пори року, але на зміну зимі завжди приходила весна.
Десять років проживає вона в нашому селі. І відразу поринула в життя громади. Допомогала в благоустрої території біля закладу культури, дитячого майданчика, криниці.
В 2012 році запропонувала створити гурток образотворчої діяльності, якому потім діти дали назву «Веселкові барви». Розпочали з малювання, а вже потім і паперопластику, і робота з стрічками, глиною, тістом, сіном. А скільки реквізиту виготовили гуртківці! Для занять гуртка та до свят писала власні вірші. Була ведучою на масових заходах, які проводив заклад культури. Брала активну участь у районних заходах. Дуже вже полюбляє вона квіти, в яких потопає її обійстя, бо, як творча особистість, не може не любити красу, яка нас оточує. І коли на все вистачає часу у сільської жінки: і вірш написати, і картину?
Але такому ентузіасту, як Галина Таргоній, все до снаги.
У 2019 році вийшла третя збірка поезій «Доле моя», ілюстрована картинами автора, в яких відображений весь світ почуттів та стану душі Галини Володимирівни.
«Посміхнися, доле, не цурайся,
Заспівайте знову солов’ї.
Я добром засію теє поле,
Що мені судилось на землі!»
Таке життєве кредо Таргоній Галини Володимирівни.
Збірка має три розділи: «Поезії долі», «Лірика», «Голос Майдану».
У своїх віршах авторка ділиться із нами найпотаємнішими своїми сумнівами і радістю, любов’ю і болем рідного народу. Але більшість її поезій присвячено темі одвічного, святого, полум’яного - кохання. Вона малює його у розмаїтті земних і небесних фарб. Образно і сердечно оспівує Україну, возвеличуючи її мудрих синів і дочок. Оберегом творчості степанчанки, адже сама родом із Степані Рівненської області - любов до матері, дітей, до рідного краю, отчого порогу.
А ще Галина Володимирівна любить нашу рідну землю, нашу Україну і її мову солов’їну.
Україно моя, світлий краю Шевченка,
Золотеє колосся, неба чиста блакить.
У вишневих садах
Не змовкають пісні соловейка,
Мова скривджена наша
Знову вільно і чисто звучить.
Примірник збірки авторка подарувала завідуючій бібліотекою з дуже щирим надписом «…Буду рада, як серед слів і рядочків моїх віршів знайдуться ті, сокровенні, що поселять у серці Віру, Надію, Любов. Допомагатимуть у житті, надихатимуть, зігріватимуть, заспокоюватимуть, навіюватимуть приємні спогади».
Творчих успіхів Вам на довгі роки, шановна Галино Володимирівно!
Сподіваюсь, що наша співпраця буде тривати ще не один рік.

Чергова перемога «Дружби»

Беззаперечної перемоги на складних, як гадалося, гостинах у Козині досягли новачки з Мирівки. У матчі ДНІПРО (Козин) — ДРУЖБА (Мирівка) перемогу здобули мирівчани з рахунком 3:0.
Лік голам віртуозним ударом здалеку започаткував Головко, а продовжили феєрію ветерани Іванюк і Верхов. Цікаво, що для Іванюка цей результативний матч став уже четвертим у новому сезоні: 33-річний напівоборонець продовжив забивну серію як єдиний в обох лігах!
Загалом за чотири проведених тури футболісти з Мирівки записали до реєстру рідкісні стрілецькі дублі.
  Мова про стрижневих виконавців «Дружби» — капітана сільської команди Павла Понєжду та заслуженого ветерана Володимира Верхова. Вони занесли на свій рахунок по два голи в одному матчі і в обох випадках це були реалізовані пенальті. Понєжда вистрілив дуплетом з одинадцятиметрової позначки в поєдинку з бориспільцями, а Верхов таким же чином відзначився в протистоянні з миронівцями.
До речі, «Дружба» з Мирівки виконала вже п’ять одинадцятиметрових у регулярних перегонах — найбільше з-поміж усіх учасників обох обласних ліг, але в одній спробі бажаного результату не домоглася.
Обласна першість взяла, передбачену регламентом, тижневу паузу в очікуванні найцікавішої події першого кола — приїзду до Кагарлика команди з Василькова.

Кагарлицькі футболісти перемогли на “Кубку Явора-2020”

З 4 по 7 липня команда Кагарлицької районної ДЮСШ брала участь у Всеукраїнському турнірі з футболу серед команд з учасниками 2008 року народження «Кубок Явора - 2020», який проходив у місті Сміла Черкаської області.
Загалом між собою змагалися вісім команд, які були розділені на дві групи.
Група А: ДЮСШ Кагарлик, КОДЮСШ-2 Кропивницький, «Дніпро-80» (Черкаси), «Футбольна родина» (Черкаси).
Група Б: ФК «Піонер» (Кропивницький), «Черкаський Дніпро», «Дніпро-80-2» (Черкаси), ФК «Явір» (м. Сміла).
Наша команда посіла перше місце у своїй групі та потрапила у півфінал турніру, де зіграла з місцевою командою «Явір». В основний час гра завершилася з рахунком 3-3. По пенальті наші футболісти перемогли 2-1.
У фіналі грали ДЮСШ Кагарлик проти ФК «Піонер» Кропивницький. Наші футболісти перемогли із рахунком 1-0.
Кращим воротарем турніру було визнано гравця нашої команди Михайла Коваленка.
Вітаємо команду Кагарлицької районної дитячо-юнацької спортивної школи з перемогою. Дякуємо батьківському колективу за організацію поїздки на змагання.

У Стайках горіло сміттєзвалище

5 липня о 12.30 на пункт зв’язку 19-ДПРЧ м. Кагарлик надійшло повідомлення про загорання сміття на відкритій місцевості на автошляху Ржищів–Українка поблизу с. Стайки.
На гасіння пожежі о 12 годині 31 хвилині виїхав черговий караул 20-ДПРЧ м. Ржищів у складі 4 чоловік.
По прибутті до місця виклику о 12.57 встановлено, що горить сміття на відкритій місцевості площею
100 м2. Існує загроза поширення вогню на значну територію.
В результаті оперативних дій о 13.04 пожежу вдалося локалізувати. О 15.21 була проведена її повна ліквідація.
Внаслідок пожежі було знищено сміття на відкритій місцевості на площі 100 м2. Постраждалі відсутні.

Перемагає «Дружба»

У другому турі Першості Київщини з футболу команда «Дружба» з села Мирівка розгромила бориспільських футболістів «Центр спорту – Фаворит» з рахунком 7:0.
Матч проходив 28 червня у Кагарлику. Наші земляки декласували команду «Центр спорту – Фаворит» (м. Бориспіль), яка ще кілька років тому вигравала першу лігу і торік зупинилася буквально за крок від п’єдесталу пошани.
Голи були на різний смак. Юний Куцан не забив жодного разу, зате двічі адресував партнерам результативні передачі і заробив один з двох одинадцятиметрових. Показово, що вже на другій хвилині зустрічі взяття воріт гостей облаштували саме юніори: Куцан ефективно подав, а Сягровський головою спрямував шкіряного в сітку.
Сподобалася й організація матчу. «Дружба» засвідчила на чудово підготовленому стадіоні в райцентрі, що можна й за нинішніх умов ефективно дбати про порядок. Охорона та суворе дотримання медичного протоколу в Кагарлику насправді гідні похвали та всілякого наслідування.
29 червня ФК «Дружба» в 1/16 Першості області виграли в Бородянки!
5 липня в рамках третього туру в 1/8 Першості Київської області області з футболу відбувся матч між командами “Дружба” (с. Мирівка, Кагарлицький район) та “Зоря Миронівщини” (Миронівський район).
“З рахунком 4-1 перемогла “Дружба”. Два м’ячі з боку команди мирівчан забив Володимир Верхов, ще по одному Юрій Іванюк та Олександр Сушко”,- розповів адміністратор команди Віталій Полозов.
8 липня “Дружба” (с. Мирівка) грала у Кагарлику із ФК “Кудрівка” (Ірпінь). Наші футболісти знову здобули перемогу із рахунком 2:0. М’ячі в ворота супротивника забили Володимир Верхов та Максим Головко.

Неначе писанка село

Село… село на нашій Україні. Неначе писанка село, – писав Тарас Шевченко.
Писанка воно тоді, коли люди дбають про нього. Хочу розказати про маленький куточок – казку, яку створили чотири чарівні жіночки, що працюють в Черняхівському будинку культури. Будете в Черняхові – загляньте на площу перед Будинком культури і ви побачите, як з нічого, своїми руками, жіночки створили куточок, який радує око кожного, хто його споглядає, а особливо дітей. Тут криниця з відерцем, з яких красується буйним цвітінням петунія, тут вулик з працьовитими бджілками, тут «діти», які прогулюються навколо дбайливо висадженої квітами клумби. А ще лебеді біля озерця, а на деревах сови. І все це оберігає пес, біля своєї будки спостерігає, чи, бува, ніхто не робить шкоди. Це все зробили Оксана Шаршова – завідуюча бібліотекою, Вікторія Черкевич – музичний керівник, Наталія Тихенька – техпрацівниця під мудрим керівництвом Світлани Безвербної – завідуючої БК.
Та як же тут без чоловічої руки!
- Хто прилаштував колесо з журавлем на дереві? Хто притягнув велетенську колоду і майстерно проробив у ній крісла для відпочинку? Хто прилаштував вівчарку на ланцюг? – звертаюсь до Світлани Олексіївни.
- Депутат сільської ради Володимир Безвербний, - розповідає вона.
Сюди приходять люди, а особливо багато матусь з дітками. Фотографуються, захоплюються.
Хочеться низько вклонитись цим небайдужим людям. Вони своїми руками, без жодної копійки створили таку красу.
Тож, люди, будьте взаємоввічливими, бережіть красу і людську працю.

Трактор для стадіону

«Фізкультурно-оздоровчий комплекс Кагарличчини» отримав від генерального директора Всеукраїнського охоронного холдингу Олександра Онищенка садовий трактор STIGA Estate 6102 HW.
Його використовуватимуть для косіння газону футбольного поля ФОКУ. Вартість придбання - 122 тисячі гривень.
«Трактор укомплектовано косаркою і травозбірником.Також, придбавши належне обладнання, його можна використовувати для транспортування, посипання протипожежною сумішшю доріжок, відгортання невеликого шару снігу», - коментує подарунок директор «Фізкультурно-оздоровчого комплексу Кагарличчини» Віктор Лисенко.

Вітали кооператорів і поліціянтів

У малому залі адмінбудинку голова Кагарлицької райдержадміністрації Ігор Будюк, голова районної ради Іван Семцов, Кагарлицький міський голова Олександр Панюта та голова правління Кагарлицького районного споживчого товариства Віталій М’ясніков привітали колективи Кагарлицького райСТ та Миронівського міжрайонного відділу Управління поліції охорони у Київській області з професійними святами - Міжнародним днем кооперативів та Днем національної поліції, які в Україні відзначають 4 липня.
Працівникам структур подякували за щоденну важливу роботу, побажали міцного здоров’я, невичерпної енергії, професійного росту, миру нашій країні та кожній оселі, стабільності та процвітання.
З нагоди Дня споживчої кооперації нагороди було вручено: Наталії Чернявській, Людмилі Дринь, Марині Мелешко, Тетяні Макаренко, Василю Мамію, Олександру Матьорі, Олександру Широкоступу. А з представників правоохоронних органів віднаки отримали Артур Примак, Юрій Кеденко, Роман Трохименко, Олена Швець, Анатолій Віценко, Ярослав Ігнатенко, Олександр Нірус, Володимир Сосновчик.

“Змогли вистояти завдяки запасу міцності”

У середині березня по всій країні почали закриватися місця масового скупчення людей - музеї і кінотеатри, кафе, непродовольчі магазини, перукарні, ринки, салони краси та інші заклади. Через це похитнувся весь ринок праці: в країні платоспроможність людей різко знизилася. А деякі підприємства після карантину так і не відкрилися. В якому стані нині магазини і заклади громадського харчування - розповідає голова Кагарлицького райСТ Віталій М’яснІков.

- Віталію Семеновичу, з початком карантину всі магазини змушені були перейти на особливі умови роботи, а деякі й тимчасово закритися...
- Дійсно, понад два місяці були закриті ресторани, кафе, піцерія, бари як у селах, так і в місті. Безперечно, що такий простій - це значні суми недоотриманих коштів. У той же час продавці змушені були брати відпустки за свій рахунок, а адмінапарат нашого товариства працювати дистанційно, отримуючи лише дві третини від окладу. Тож обмеження відчули всі. Нам довелося “на ходу” вносити корективи в роботу магазинів - закуповувати засоби дезінфекції, маски, рукавички, все, що вимагали від нас контролюючі органи. На цьому ми не економили, адже розуміли, що за дотриманням всіх цих вимог - здоров’я і життя не лише покупців, а й наших працівників.
Одночасно з цим райСТ відразу ж долучилося до волонтерської діяльності. За два місяці ми придбали для потреб Кагарлицької ЦРЛ найнеобхідніші на той час медичні препарати на 15 тисяч гривень.

- Чи можна сказати, що нині заклади райСТ вже відновили свою роботу на рівні докарантинного періоду?
- Так, всі заклади працюють. Втім, показники ще далеко не ті, як раніше. Особливо болісно на собі відчули карантин заклади громадського харчування (ресторани, кафе). Важко виходять з карантину і промислові магазини. Зараз вони вже працюють, але кількість клієнтів значно менша, ніж, принаймні, в лютому. На мою думку, це пов’язано зі зниженням купівельної спроможності людей. І подібна ситуація скрізь - не лише у нашому районі. А якщо в магазинах стає менше покупців, то неважко спрогнозувати, які будуть прибутки у підприємців.
Звичайно, ми сподіваємося, що з часом ситуація покращиться, втім, тверезо оцінюємо свої перспективи і не очікуємо швидкого відновлення кількості покупців.

- Наскільки суттєвими були корективи в план роботи товариства на 2020 рік, які вам довелося вносити після карантину? Адже вже у квітні було зрозуміло, що цьогорічні прибутки райСТ значно відрізнятимуться від планових.
- Наприкінці минулого року ми затвердили план діяльності райСТ на 2020-й, в якому було передбачено багато проєктів розвитку. Тоді ми й припустити не могли, що перед нами постануть нові виклики, з якими доведеться жити не один місяць, а відповідно, й реагувати на них. Але сьогодні, коли робота магазинів та закладів громхарчу, що входять до райСТ, почала поступово налагоджуватися, можна вже підбити перші попередні підсумки роботи за цей період. А вони не такі вже й невтішні. Ми змогли вистояти в цей непростий період, перш за все, завдяки запасу міцності. За результатами діяльності попередніх років було акумульовано певну суму коштів, яка нам дозволила навіть за таких складних умов працювати згідно з затвердженим планом.

- Тобто, капітальні ремонти магазинів у цьому році все ж таки проводяться?
- Так. Звісно, що ми зробили б більше, якби не карантин, але основні об’єкти ремонтуються, а багато робіт вже й завершено.
Зокрема, в Шубівці повністю оновлено фасад магазину, стелю, а влітку здійснимо й поточний ремонт всередині приміщення. У Тернівці завершуються ремонтні роботи фасаду будівлі. В Антонівці повністю проведено капітальний ремонт магазину (стелю, стіни, підлогу). У Леонівці теж у цьому році завершили ремонт фасаду, дещо раніше провели внутрішні ремонтні роботи магазину, це ж стосується і торгового центру в Слободі. Також ми провели капітальний ремонт магазину в Кагарлику, який зараз здається в оренду підприємцям, що займаються ремонтом та обслуговуванням оргтехніки (колишній “молочний” магазин).
Майже у кожному селі наші магазини доводиться щороку ремонтувати, адже більшість з них збудовано в часи СРСР. Ми це розуміємо і робимо все можливе, аби в кожному закладі торгівлі були належні умови, щоб асортимент товарів відповідав потребам покупців, щоб продукти були завжди свіжими, а промислові товари - якісними і за доступними цінами.
У планах на цей рік - ще й провести капітальний ремонт магазинів у Липовці та Гребенях. Окрім цього, обов’язково зробимо і поточні ремонти в закладах громадського харчування. На все це є кошти. І від наших планів ми відмовлятися, принаймні, поки що не будемо.

- Не секрет, що в багатьох селах населення з року в рік стає все менше. Важко працювати за таких умов? Чи багато магазинів доводиться закривати?
- Навіть, якщо на окраїні села, де є магазин, проживають, приміром, 5-10 людей, його ми не закриваємо. Щоправда, бувають такі випадки, коли наші магазини опиняються на значній віддалі від житлових будинків, фактично в ізоляції. Тоді ми їх, як правило, демонтуємо. Подібна ситуація склалася в Кагарлику по вулиці Богдана Хмельницького. Дехто з людей виїхав, дехто помер, і в результаті наш магазин опинився на відстані близько 200 метрів від останнього будинку вулиці. Але це - поодинокі випадки. Втім, дуже боляче, що
такі приклади у нас є. Схожа ситуація зараз у Слободі. Там у нас є один магазин, біля якого раніше вирувало активне життя, а нині через те, що місцевих жителів там стало набагато менше, він пустує. Вірніше, він ще б і працював, якби можна було знайти продавця. Втім, як виявляється, навіть в такому великому селі ніхто не хоче працювати в магазині на околиці.

- Скільки зараз магазинів входить до вашого товариства? Яка структура райСТ?
- Основні об’єкти в районі, які можуть приносити кошти, залишилися з нами, в райСТ, і працюють, на мій погляд, ефективно.
Загалом до Кагарлицького районного споживчого товариства входять 75 магазинів та 6 закладів громадського харчування. По структурі - це три споживчі товариства з магазинами по всіх населених пунктах Кагарлицького району та Ржищівської ОТГ, а ще - дочірнє підприємство із заготівлі, переробки та громадського харчування, а також критий ринок у Кагарлику. Лише за минулий рік наше товариство сплатило податків на суму 2,5 мільйона гривень.
Стратегія розвитку затверджується на рівні Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств, яка об’єднує 25 областей. Кагарлицьке райСТ разом із Бориспільським, Вишгородським, Переяслав-Хмельницьким, Броварським, Фастівським, Володарським, Таращанським та Миронівським входить до складу Київської спілки споживчих товариств. І нині стратегічне завдання на рівні УКООПспілки - це створення єдиного центру закупівлі, тобто, власних баз, щоб кооперація була більш ефективною та незалежною. Зважаючи не лише на амбіційність цього проєкту, а й на професійність тих людей, які розпочали його реалізацію, вважаю, що вже невдовзі ми зможемо мати в цьому позитивний результат.

- Невдовзі - ваше професійне свято. Що Ви побажаєте колегам?
- Правління райСТ традиційно готується як до самого свята, так і до відзначення кращих в нашій галузі. Мені приємно, що в нас є повне розуміння та підтримка від районної державної адміністрації (голова - Ігор Будюк), районної ради (Іван Семцов), міської ради (Олександр Панюта) та сільських рад. Особлива вдячність - членам правління, які допомагають мені і словом, і ділом: Олександру Широкоступу, Василю Мамію, Любові Павлик, Роману Ткачу. Також я щиро вдячний всім своїм колегам, працівникам нашого райСТ, зокрема, головному бухгалтеру Катерині Норець, її заступнику Ользі Литовченко, голові ревізкомісії Сергію Федоренку, Валентині Мозговій з СТ “Рікос”, Марині Семенець з СТ “Ювіс”, а також Зої Федоренко, Наталії Махун та Тетяні Кулініченко. Їм, а також всім іншим працівникам, ветеранам і пайовикам споживчої кооперації щиро бажаю міцного здоров’я, достатків і благополуччя в родинах, успіхів у праці, належної поваги і шани за неї від людей.

Благоустрій у районі триває

26 червня відбулася колегія Кагарлицької районної державної адміністрації. Вів її голова РДА Ігор Будюк.
Під час засідання розглянуто стан благоустрою в населених пунктах району. З цього питання доповідала Клавдія Дячкова, головний спеціаліст відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, енергетики і цивільного захисту РДА.
Зокрема, вона повідомила, що під час двомісячника благоустрою населених пунктів у районі впорядковано всі прибудинкові території біля багатоквартирних будинків, території шкіл, дитячих садочків, адмінприміщень, прибрано тротуари, побілені дерева, пофарбовані дитячі та спортивні майданчики, вирізано кущі та чагарники, почищені узбіччя доріг та тротуарів.
Зусиллями сільських рад та міста проведено суботники на сільських та міських кладовищах.
11 квітня пройшли акції «Посади своє дерево» та «Зробимо Україну чистою!»
До належного стану приведено території 16 парків та скверів. Для відновлення зеленого фонду висаджено 500 саджанців дерев та 200 кущів.
Ліквідовано 30 несанкціонованих сміттєзвалищ. Значний обсяг робіт в основному проведений силами працівників сільських рад та міста.
На електронному сервері Мінприроди України «Інтерактивна мапа» було зареєстровано два звернення жителів району щодо ліквідації несанкціонованих стихійних сміттєзвалищ, а саме: у місті Кагарлик та селі Великі Пріцьки. Працівники КП «Міськрембудсервіс» 9 червня ліквідували несанкціоноване сміттєзвалище в кінці вулиці Південна.
За інформацією виконкому Великопріцьківської сільської ради, сміттєзвалище, яке вказане в координатах мапи, ліквідоване ще в жовтні 2019 року. Сміття вивезене особою, яку встановлено, та складено протокол про адміністративне порушення. Побутові відходи прибрані.
Нині продовжуються роботи із благоустрою населених пунктів.
- Хоча двомісячник благоустрою завершено і запланований обсяг робіт з прибирання та впорядкування територій населених пунктів виконано, та хотілося б наголосити на тому, що ці роботи потрібно проводити й в подальшому та вчасно, - наголосила доповідачка.
Співдоповідачами з цього питання виступили сільські голови Олександр Микитянський (Великі Пріцьки), Тетяна Богданець (Новосілки), Микола Литвин (Слобода), Володимир Михайленко (Стави), Микола Петренко (Шпендівка).
Також сільські голови порушили питання щодо видалення сухостійних дерев та чагарників на узбіччях доріг державного та місцевого значення. Адже ті становлять загрозу руху, особливо під час вітряної погоди.
За підсумками засідання прийняті відповідні рішення та видані доручення.