Пошук

Ця дорога, як до Бога, ця дорога - до села

Для тих, хто вперше відвідує Бендюгівку, і в голову не може прийти думка, що село уже давно значиться в безперспективних. Тут немає ні школи, ні дитсадочка, основний контингент населення складають пенсіонери, яких, до того ж, з кожним роком все меншає. Але всі ці внутрішні негаразди компенсуються природними багатством і красою населеного пункту. Надто ж привабливим є центр села: чепурний, доглянутий, заквітчаний зеленню і квітами, з меморіальним комплексом Герою і комплексом соціально-культурних споруд. Все це і створює ілюзію райського куточка для приїжджих. Хоча для місцевих жителів такою Бендюгівка залишається в усі часи. Свідченням цього є аншлаги в Будинку культури під час святкування Дня села.

Ось і в минулу суботу зала закладу культури була переповнена. Люди стояли і в проходах між рядами, і в фойє, і на вулиці. Серед них були мешканці із віддалених кутків з-під Ставів та Мирівки, відділка колишнього радгоспу, багато молоді і дітей.

Саме ж свято пройшло за традиційним сценарієм. Концертна програма була побудована на виступах мирівського художнього колективу «Мирівчанка» (керівник Іван Татарчук) та ставівського ансамблю «Берегиня» (Валентина Фундамент). А між їх виступами радували своїми талантами земляків і рідних місцеві школярі - сестрички Анжеліка і Вероніка Макаренки, Діма Тюфякін, Вероніка Єлінецька, Аня Зима, Наташа Кравченко, Катя Тюфякіна. Запам’яталася і прекрасна танцювальна композиція у виконанні першокласників Ставівської ЗОШ та їх мам.

Із іменинами села громаду привітали її голова Ольга Щербань, перший заступник голови райдержадміністрації Віталій Таран, заступник голови міста Кагарлик Олег Пурій, керівник ТОВ «Руфіна-агро» Василь Барановський, депутат районної ради Юрій Береговенко, голова села Шпендівка Микола Петренко. Всі гості свята передали громаді свої подарунки. святковий торт власного виробництва вручила голові села і місцева жителька Надія Бойченко.

Хвилиною мовчання і покладанням квітів до пам’ятника загиблим було вшановано пам’ять полеглих у Другій світовій війні і, зокрема, Героя війни Олександра Бащенка. Слова щирої вдячності було адресовано сільським ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, воїнам АТО. Пісенні дарунки на свою адресу одержали подружжя із 50-річним стажем, найстарші жителі села, кавалери нагороди «Мати-героїня».

А по закінченні урочистої частини свято традиційно продовжилося на просторому подвір’ї перед Будинком культури. З пригощанням від організаторів дійства, з музикою і танцями, з розвагами для дітей і дорослих, атракціонами та торговельними прилавками.

Як і завжди, у підготовці та проведенні дійства не обійшлося без спонсорів. Вони були названі ведучою під схвальні оплески присутніх із сцени Будинку культури. Це - керівники ПСП «Мирівське» Віктор Верголяс, ТОВ «Руфіна-агро» Василь Барановський, СТ «Продторг» Світлана Тесленко, фермери Борис Торбяк, Григорій Примачук, Роман Янченко, Юрій Береговенко.

Увага! Розпочинається осіння кампанія з пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин

Кагарлицьке районне управління Головного  управління Держпродспоживслужби в Київській області повідомляє, що з метою збереження стабільної епізоотичної ситуації зі сказу на території Київської області та відповідно до розпорядження Головного державного ветеринарного інспектора України від 03.09.2018 № 100 «Щодо організації заходів з проведення осінньої кампанії з пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин в Україні» у період вересень-жовтень 2018 року буде проводитись планова пероральна імунізація диких та бродячих м’ясоїдних тварин. Розповсюдження принад, які містять високоімунну безпечну вакцину проти сказу, буде здійснюватися авіатранспортом в лісових та сільськогосподарських угіддях.

Тому велике прохання не хвилюватися, побачивши принаду (розмір із сірникову коробку), або літак, який розкидає принади. В жодному разі не бріть в руки брикети та не переносьте їх з місця.

У Кагарлицькому районні пероральна імунізація диких м'ясоїдних тварин розпочнеться з 24.09.2018 року!

Народна творчість - сенс її життя

Благословенний край - Кагарлицька земля і головне його багатство - люди. працьовиті, невтомні, мудрі, талановиті.

Серед таких - Ніна Гаврилівна Жолуденко - нині почесна мешканка Кагарлика, 60 років життя присвятила мистецтву. Пройшла всі сходинки професійної кар’єри від художнього керівника районного Будинку культури до директора Київського обласного центру народної творчості.

Саме завдяки ініціативі Ніни Жолуденко започатковано не один обласний творчий конкурс: фестиваль народної творчості ім. Катерини Білокур «Квіти землі моєї», огляд-конкурс хорових колективів ім. К. Стеценка, фольклорних колективів «Онуки полянські» ім. П. Чубинського, конкурс камерної вокальної музики ім. І. Козловського та інші. Виступала сценаристом, режисером-постановником обласних культурно-мистецьких заходів у Палаці культури «Україна».

Нагороджена медалями «За розвиток культури і мистецтва», «За доблесну працю», а також Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України. У 1997 році Указом Президента України їй присвоєно почесне звання заслужений працівник культури України. Ім’я Ніни Жолуденко внесено до «Енциклопедії визначних хормейстерів, диригентів, народних співаків України».

Незважажаючи на поважний вік (днями Ніна Гаврилівна відзначає своє 80-річчя), вона й нині не полишає справу свого життя - є членом журі різних мистецьких фестивалів і конкурсів, допомагає аматорським колективам Київської області. Ось вже майже 10 років є творчим консультантом народного аматорського колективу «Став’яночка» с. Стави.

Сільський голова Володимир Михайленко, працівники Будинку культури, учасники «Став’яночки» щиро дякують талановитому наставнику, чуйній і добрій людині за її мудрість, творчу підтримку і допомогу й зичать Ніні Гаврилівні міцного здоров’я, невичерпної творчої наснаги, всіляких життєвих гараздів і многая, многая літа!

Сектор молоді та спорту інформує

Про обласний конкурс з визначення проектів у сфері роботи з дітьми та молоддю, розроблених інститутами громадянського суспільства

Щодо Національного конкурсу наукових робіт «Роль молоді у розвитку парламентаризму в Україні»

Щодо Міжнародної культурно-освітньої поїздки «Європейська єдність»

 

У Кагарлику відкрито інклюзивно-ресурсний центр

7 вересня керівництво району та міста, директори шкіл, працівники відділу освіти РДА, педагоги та учні школи №2 відкрили у Кагарлику інклюзивно-ресурсний центр. Скористатися його послугами зможуть діти з особливими освітніми потребами.

Відкриття таких центрів є необхідною умовою для суспільства рівних можливостей, наголосили під час відкриття закладу голова райдержадміністрації Роман Коваленко та голова райради Іван Семцов. Очільники району подякували всім, хто долучився до облаштування кімнат центру і проведенню там ремонтних робіт, а також висловили сподівання, що діти, які будуть відвідувати заклад, дійсно відчують іншу якість освітніх та корекційних послуг. Адже основними завданнями інклюзивно-ресурних центрів є комплексна оцінка дітей з особливими освітніми потребами за сучасними міжнародними тестами.

Міський голова Олександр Панюта, після вітальних слів, передав для потреб центру сертифікат.

Святкову програму для присутніх підготували учні школи та районного центру дитячої та юнацької творчості.

Право перерізати символічну стрічку було надано Роману Коваленку та Івану Семцову. По цьому начальник відділу освіти РДА Надія Омельченко запросила на оглядову екскурсію новим закладом. Всі, хто бажав, мали змогу переконатися в тому, що інклюзивно-ресурсний центр облаштований сучасним обладнанням для комфортної роботи з дітьми, в т.ч. мультимедійними комплексами, дидактичними матеріалами.

У центрі є кімнати для індивідуальної роботи, групових занять, лікувальної фізкультури. «Родзинка» закладу - інтерактивна підлога. За допомогою цифрових технологій зображення відбивається на ній, створюючи віртуальний килим.

Надія Омельченко наголосила на тому, що одне з головних завдань закладу, який розташований на першому поверсі міської школи № 2, - це надання комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дітей та допомога їх соціальній адаптації.

Головне питання - харчування дітей

У минулий четвер відбулася сесія районної ради, на яку були запрошені голови міста та сіл району, керівники правоохоронних органів та структурних підрозділів районної держадміністрації. Як проінформував присутніх голова районної ради Іван Семцов, зважаючи на те, що вересень - це розпал осінніх польових робіт, на цей місяць не планувалося проведення сесій. Але склалися обставини, які змусили зібрати депутатів. Це - виділення коштів на організацію харчування дітей в школах. Зрештою, необхідний кворум депутатів зібрався і сесія розпочала свою роботу. Традиційно - із депутатських запитів.

Зокрема, голова райради проінформував про відповідь на депутатський запит Петра Бурого щодо ремонту ділянки дороги Стави - Кагарлик від Державного агентства автомобільних доріг. Воно повідомило, що питання ремонту зазначеної ділянки знаходиться на контролі, відповідні заходи будуть виконані за умови надходження додаткового фінансування. Втім, як зазначив автор запиту, поточний ремонт на дорозі все ж проведено.

За пропозицією Івана Семцова, депутати райради прийняли два звернення до керівників вищестоящих інстанцій з вирішення актуальних для району проблем. Перше з них, до депутата Верховної Ради України Ірини Сисоєнко і голови обласної ради Ганни Старікової про сприяння у виділенні коштів з обласного бюджету на придбання у Центральну районну лікарню стаціонарного рентгенапарата. Інше - до Державної екологічної інспекції у Київській області, департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (всього до 7 обласних і районних інстанцій) щодо функціонування паливно-заправних модулів у Кагарлику.

Після цього депутати приступили до обговорення порядку денного сесії.

З інформацією «Про внесення змін у рішення 29-ї сесії районної ради від 21. 12. 2017 р. № 264-29-VІІ «Про районний бюджет Кагарлицького району на 2018 рік» та додатків до нього» виступила заступник начальника управління фінансів РДА Людмила Сушко.

Рішенням сесії збільшено дохідну і видаткову частину загального фонду районного бюджету на 3790,9 тис. грн та спеціального фонду райбюджету - на 145,8 тис. грн. Затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів, в тому числі - відділу освіти райдержадміністрації на організацію харчування учнів.

«Про управління об’єктами майна спільної власності територіальних громад Кагарлицького району» на сесії доповідав голова районної ради Іван Семцов.

Прийнято відповідне рішення.

У роботі сесії взяв участь і виступив голова районної державної адміністрації Роман Коваленко.

Молодіє древній Кагарлик

Якщо громада згуртована, любить свою малу Батьківщину, то ніщо не завадить їй відсвяткувати день її заснування. Так сталося і в Кагарлику. Хоча погода в минулу суботу “порадувала” його жителів та гостей рясним дощем, та святкування Дня міста все ж вдалося. Практично всі заплановані заходи, а їх було з півтора десятка, відбулися. Зранку, доки ще з неба не мрячило, - на вулиці. Тут і спортивні змагання До дня міста та Дня фізичної культури й спорту, пленер, дитячий фестиваль, танцювальний флешмоб, контактний зоопарк... Згодом виставки, підкріплені концертною програмою, розгорнулися в фойє та паркетній залі міського Будинку культури. Та й на вулиці залишалися сміливці, що не злякалися дощу. Тут міські заклади освіти пропонували скуштувати солодощів, помилуватися виставками, райвійськкомат - повправлятися в стрільбі, а міська бібліотека для дорослих - стати учасником буккросингу.

Неподалік в наметі, що вже став невід’ємною частиною районних та міських заходів та розміщується за сприяння депутата обласної ради Вікторії Киреєвої, бажаючим виміряли тиск, рівень цукру в крові.

А біля входу в БК вже в іншому наметі від районного осередку Блоку Петра Порошенка “Солідарність” частували люд кулешем, юшкою, чаєм та солодощами. Пригощало містян та гостей міста й Кагарлицьке райСТ. Тож на повний шлунок і негода була не страшною.

Тут же, на ганку, духовий оркестр ЦДЮТ під керівництвом Ігоря Ільченка зібрав пошановувачів “міді”. А поряд, за дверима, в руках місцевих талантів лунали гармошка й бубон.

Самі ж фойє й паркетна зала були заповнені вщерть. Дітлахи вишикувалися в чергу за поп-корном та солодкою ватою, що їх роздавали від Вікторії Киреєвої волонтери. Товпилися навколо столів, де проводили майстер-клас із ліплення з глини. (Згодом любителі працювати з глиною оточили й гончара, що працював на вулиці).

Було чим зайняти себе й дорослим: виставки різноманітних поробок, кулінарних шедеврів, фотографій, картин вабили відвідувачів. І все це під спів, музику та хореографічні замальовки у виконанні вихованців Центру дитячої та юнацької творчості і Школи мистецтв, ансамблю «Горлиця» зі Слободи.

Тут же, в паркетній залі, заступник міського голови Олег Пурій вручив сертифікати та відзнаки й усім активним учасникам святкування.

Завітало на День міста й багато поважних гостей. Це й народний депутат України Ірина Сисоєнко, і голова Київської обл-

держадміністрації Олександр Горган, депутати обласної ради Віталій Карлюк та Вікторія Киреєва, голова райдержадміністрації Роман Коваленко, представник Асоціації міст України, Тетіївський міський голова Руслан Майструк, представники депутата облради, ректора Білоцерківського НАУ Анатолія Даниленка.

Гості оглянули виставки, поспілкувалися із кагарличанами. А під час урочистостей щиро вітали жителів міста із його 876-ю річницею. Й не просто привітали, а вручили грамоти та подяки, цінні подарунки і нагородженим, і містянам загалом.

Так, Олександр Горган передав Олександру Панюті сертифікат на встановлення пункту екологічного контролю, який буде моніторити стан довкілля за багатьма показниками. Руслан Майструк подарував колезі настінний сертифікат від Асоціації міст. Представник агрокорпорації “Успіх”, керівник ТОВ “Віскар-Агро” Василь Барановський - сертифікат на 12 тисяч гривень для придбання меблів у клас інклюзивного навчання в школі № 2. А від Анатолія Даниленка був пісенний подарунок і квіти.

Олександр Панюта після вітання земляків вручив кращим жителям міста відзнаки та цінні подарунки.

Шквал оплесків зірвало вітання вихованців дошкільних закладів міста - наскільки оригінальним та захопливим воно було.

Вітальні виступи гостей перемежовувались концертними номерами Людмили Ігнатенко, Тетяни Голдобіної, Ілларії Каліки, Ольги Остапчук, ансамблю української пісні МБК, тріо «Заграва», Олени Запорожчук, Анни Кириленко, Тетяни Павлюк.

Дякували ведучі спонсорам свята. А це: ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода», СК «Агробізнес», ПрАТ «Агрофорт», ПрАТ «Кагма», ТОВ «Віскар-Агро», ТОВ «АРТ БІЛД ГРУП», ТОВ «ДАН – ФАРМ-Україна», ТОВ «Борошномельна компанія ТЕВІ», ТОВ «Пантек-виробництво», ПМП «Георг», ФГ «Широкоступ», ФГ «Матійчук», ТОВ «Елеватор зернотрейд», меблева фабрика «Мойдодир», ТОВ «Профісор», приватні підприємці Микола Коваленко, Микола Гриценко, Микола Ломака та інші.

Присутні насолодилися виступом Київського академічного ансамблю української музики “Дніпро”.

А по цьому відбулася розважально-музична програма.

Свято, що об’єднує громаду

Урочистості з нагоди Дня села в Липовці пройшли 24 серпня – в День незалежності України. Затишний сільський Будинок культури зустрічав співом та милозвуччям кожного, хто сюди заходив. А в фойє всі мали змогу ознайомитися з оригінальним витвором Валентини Тесленко – величезним Гербом України, виготовленим з чорнобривців та обрамленим калиною.

Фанфарами й віршами про рідну Батьківщину розпочалися урочистості. Ведучі свята Анна Гусак та Ірина Комлик, а також всі артисти, які того дня брали участь у концерті, доклали максимум зусиль, аби їхній святковий настрій передався кожному, хто завітав у Будинок культури на День села.

Тепло, по-родинному привітав односельчан зі святом очільник громади Василь Тесленко. Голова села побажав усім землякам і гостям миру, довголіття та нев’янучого здоров’я. Також він відзначив, що громада сильна тоді, коли єдина, висловив вдячність усім, хто сприяє її розвитку, хто небайдужий до життя села.

Привітав липівчан того дня і заступник голови Кагарлицької районної ради Олег Волошин. Він вручив Василю Тесленку в подарунок настінний годинник, а також побажав кожній родині щастя, достатку, злагоди та добробуту, а селу - розквіту.

Ведучі свята від усього серця вітали теплими словами односельчан. Було вшановано старожилів, багатодітні сім’ї, наймолодших жителів, іменинників. Зокрема, найстаршу жительку села Ірину Тесленко, земляків, які відсвяткували золоте весілля: Петра Андрійовича та Валентину Миколаївну Старинців, Івана Дмитровича та Ольгу Михайлівну Тищенків. Слова вдячності лунали і працівникам закладів соцсфери, сільської ради, закладів культури та медицини.

Хвилиною мовчання було вшановано пам’ять загиблих воїнів та всіх, хто не вижив під час голодоморів.

Свої музичні композиції та віршовані вітання того дня дарував землякам колектив Липовецького БК «Криниченька», до складу якого входять Ольга Ковальчук, Ніна Ситниченко, Валентина Охрімчук, Любов Сінченко, Олена Хоменко, Любов Таран та художній керівник Ніна Яременко. Радував зал своїм співом і танцями також дитячий колектив “Веселка” (Марина Лисенко, Аня Лисенко, Марія Гусак, Даша Ненюк та Іларія Каліка). Вірші, присвячені рідному краю та Україні, декламували юні липівчани: Оксана Блищик, Андрій Гусак, Марія Гусак, Аня та Марина Лисенки, Марина Мазепа, Анастасія Шляхта і Даша Ненюк.

По завершенні концерту всі, хто бажав, мав змогу взяти участь у безпрограшній лотереї, організованій за сприяння ТОВ “Дан-фарм Україна”, а ще - різноманітних конкурсах та дискотеці.

У Гороховому святкували з концертом, подарунками, пригощаннями і дискотекою до 4-ї ранку. А від фермера в подарунок село отримало більярд

Приїжджати в Горохове завжди хочеться - чи то місце таке приємне, чи люди з позитивною енергетикою.

Сам концерт, який затягнувся аж у три години, пройшов цікаво, насичено, зі щемними серцю номерами і гумором. Загалом люди отримали естетичну насолоду від заходу, помилувалися дітьми села, які так швидко ростуть, їх виступами, пораділи за односельчан з їх ювілеями та важливими датами в житті, послухали народну пісню.

Патріотичними віршованими словами розпочали свято дівчатка - Мирослава Соломченко, Анна Зозуля, Дарина Пугач, Аліна Костенко. Гостей у залі радував вокальний колектив «Зорепад» у складі Любові Юхименко, Віри Остапенко, Ніни Березної, Галини Івченко, Оксани Мінджали і Тетяни Білик. А також колектив «Лілея» - Валентина Пугач, Світлана Голянда, Олена Пугач, Тетяна Білик. Молодіжні колективи «Водограй» і «Веселка» радували присутніх своєю хореографією.

Від сценки з двома сусідками, з роллю яких блискуче впоралися Надія Реміханова та Марія Клішакова, глядачі аж животи від сміху рвали - так тонко і колоритно інсценівкою було передано життя-буття українців села.

Не обійшлося й без відзнак та подарунків - за «Двір зразкового порядку», за те, що стали на весільний рушник та поєднали долі, народили дитину, пішли у 1 клас, прожили разом багато років, зустріли ювілей життя. Наприклад, у подружжя Бондаренків - Володимира і Лесі - цього року таких подій збіглося кілька: вони отримали титул «Двір зразкового порядку», відзначили «срібне весілля» (25 років подружнього життя), а ще в них народилася онучка Кіра. Ведучі Надія Реміханова та Любов Соломченко вміло вели концертну програму.

Люди мали змогу пити прохолодний квас, діти ласували «солодкою ватою» і поп-корном, енергійно стрибали на батуті.

Вірші, які декламували Марія Білоноженко, Анастасія Голянда, Марія Пугач, Вероніка Шлабан, брали за душу.

Свою любов до села Олена Жаботинська та дві дачниці Діана та Христина висловили у пам’ятному знакові «Я люблю Горохове», біля якого не фотографувався тільки лінивий.

Перед селянами з привітаннями виступили голова сільради Володимир Демиденко; фермер-господарник «СК Агробізнес» Григорій Кулініченко, який подарував селу більярд; заступник голови Кагарлицької РДА Світлана Синюк, яка привезла у подарунок годинник; міський голова Олександр Панюта, який вручив Володимиру Анатолійовичу для розвитку культури села сертифікат на суму 2000 грн; завуч Кагарлицької школи І-ІІІ ст. № 3 Тамара Бондар; голова Леонівської сільради Іван Владимиров; вокальний колектив села Антонівка; керівник драматичного колективу Кагарлицького будинку культури Володимир Чоповський.

Фермер Григорій Кулініченко, крім овочівництва, займається і виноградарством, і виноробством. Тож на День села він презентував селянам бочку вина, яке куштували після концерту, і виноград. Крім того, тут пригощали людей і варениками, і бутербродами, і «лісовою кашею» (так називає куліш організатор свята Надія Реміханова родом із Черкащини). А дискотека, яка тривала у селі аж до 4-ї ранку, стала завершальним акордом свята.

Варто додати, що таблички «Двір зразкового порядку» отримали Ніна Кулініченко, Ніна Заваженко, Леся Бондаренко, Тетяна Костенко, Раїса Буряк, Тетяна Баштова, Наталія Білоноженко, Ольга Люлька. А спонсором свята виступив Григорій Кулініченко.

Гіркий присмак

Написати в нашу газету мене змусила стаття про прямий телефонний зв’язок, що була розміщена в номері від 7 вересня. Саме там мене фактично звинуватили в нелюдяності.

Мова йшла про те, що, мовляв, сільський голова витребував плату за поховання колишньої жительки с. Сущани.

Я прекрасно знав покійну і ставився до неї з повагою. Але закон є закон. Вірніше, не власне закон, а рішення сесії сільської ради. До речі, та жінка, яка телефонувала зі скаргою на мене на прямий зв’язок, була свого часу сільським депутатом. Тож в рішенні від 19 березня 2015 року сказано, що за поховання на сільських цвинтарях стягується плата, якщо людина взагалі не була зареєстрована на території с. Сущани і, якщо народилася в селі, але потім виїхала з нього. У першому випадку це 4000 гривень, а у другому - 2500. Те, що сільський голова не має права давати якісь “знижки” чи “поблажки” лише за власним вподобанням - пояснювати не варто. Хоча тому, хто вирішив за “чужий кошт” видатися жалісливим, це теж відомо. Тож причина скарги, мабуть, не у прагненні допомогти ближньому.

По конкретній ситуації хочу ще внести ясність. Покійна не мала дітей, тож доки жила в селі, її доглядав соціальний працівник. Потім її забрали родичі на Чернігівщину. Покійна “переписала” на них свій земельний пай. Успадкували вони й її житло. Та згодом я дізнався, що бабусю переселяють до будинку престарілих! Не знаю, добре чи погано їй там було. Але, наскільки мені відомо, саме в “стардомі” (як кажуть в народі) вона й завершила свій життєвий шлях. І лише заповіт “поховати в рідному селі” спонукав, судячи з усього, рідню привезти її тіло в Сущани.

Тож виникає риторичне питання: від чого виникає гіркий присмак - від того, що сільський голова повівся за законом, чи від того, як склалися останні роки життя старенької? Тож хочу, щоб читачі “Вісника Кагарличчини” чисто по-людськи оцінили цю ситуацію та моральність “благодійників”, які хочуть виглядати в рожевому світлі, тримаючи за пазухою купу каменюк.

Рентгенапарат від народного депутата

У понеділок Кагарлицьку районну лікарню відвідала народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ірина Сисоєнко. Це вже не перший візит народного обранця до нашого міста.

Рік тому вона пообіцяла медичному колективу Кагарлицької ЦРЛ допомогти в придбанні сучасного компактного рентгенапарата для хірургічного відділення. І своєї обіцянки народний депутат дотрималася. У присутності медпрацівників та очільників району й міста Ірина Сисоєнко передала у користування районної лікарні нове медичне обладнання, а також обговорила з кагарличанами основні аспекти медичної реформи.

Як зазначив головний лікар Кагарлицької ЦРЛ Віктор Кулініченко, ця допомога є своєчасною та необхідною, адже новий мобільний рентгенапарат допоможе хірургам точно і швидше діагностувати захворювання безпосередньо у відділенні, передусім у тих пацієнтів, яких не можна транспортувати.

Голова райдержадміністрації Роман Коваленко, голова районної ради Іван Семцов та секретар міськради Любов Коваль подякували Ірині Сисоєнко за допомогу, висловивши сподівання на подальшу співпрацю.

- Ми будемо і надалі робити все від нас можливе, - зазначила у відповідь народний депутат, - щоб не лише такими невеликими подарунками розв’язувати величезні проблеми, які є в медичних закладах по всій Україні, а й щоб дійсно в нашій державі діяла нова та якісна система охорони здоров’я, яка побудована на основі страхової медицини, де будуть створені належні умови для медичних працівників. Лише тоді ми будемо не тільки говорити про якісне медичне обслуговування, але й бачити це.

До навчального року готові

29 серпня у великому залі адмінбудинку відбулося спільне засідання колегії Кагарлицької райдержадміністрації та президії районної ради. Відкриваючи його, голова райдержадміністрації Роман Коваленко представив присутнім нового керівника Держпродспоживслужби в Кагарлицькому районі Івана Лисенка.

Перші два питання порядку денного стосувалися присвоєння звання «Почесний громадянин Кагарлицького району» керівнику СВК «Агробізнес» Григорію Кулініченку та керівнику ФГ «Широкоступ» Олександру Широкоступу. Доповідаючи з цих питань, голова райради Іван Семцов ознайомив членів колегії та президії райради з основними пунктами Положення про присвоєння звання «Почесний громадянин Кагарлицького району». Зокрема, він акцентував увагу на тому, що Григорію Кулініченку та Олександру Широкоступу свого часу було присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

Після позитивного голосування з цих питань, члени колегії перейшли до розгляду наступного - про стан готовності закладів освіти району до нового навчального року. Начальник відділу освіти Кагарлицької РДА Надія Омельченко поінформувала загал, що в Кагарлицькому районі до першого класу піде 354 учні, всього ж за парти сяде 3046 школярів. Учні та вчителі повністю забезпечені безкоштовним підвезенням до шкіл. Особлива увага відділом освіти приділялася проведенню ремонтних робіт навчальних закладів. Так, за словами Надії Омельченко, на ремонти шкіл було освоєно 3 млн 460 тис. гривень, в тому числі з районного бюджету на ці потреби було виділено

2 млн 537 тисяч гривень. Доповідач проаналізувала забезпеченість навчальних закладів педагогічними кадрами (з 1 вересня педколективи поповнилися трьома молодими спеціалістами), а також зазначила, що цей рік для освіти є знаковим, оскільки в навчальних закладах впроваджуються стандарти Нової української школи.

По цьому члени колегії розглянули питання про стан споруд та організації дозвілля молоді у Кагарлицькому районі (доповідач - завідувач сектору молоді та спорту РДА Сергій Кукош).

У засіданні взяли участь міський та сільські голови, керівники установ та організацій району, сільгосппідприємств, директори загальноосвітніх закладів.

Запрошуємо на фестиваль "Олевська республіка"

Всеукраїнський патріотичний фестиваль

«Олевська республіка»

територія вільна від алкоголю та куріння

 14-16 вересня 2018 р.

м. Олевськ та

урочище “Хутір Радоробель”, с. Хмелівка,

Олевського р-н, Житомирської обл.,

 Програма фестивалю:

14.09.2018 (п’ятниця)  

09.00 – 22.00: 

• Прибуття учасників та гостей, розміщення та облаштування у фестивальному наметовому містечку (м. Олевськ, Майдан Соборний);
• Виставка майстрів українського, традиційного, декоративно-прикладного мистецтва (Урочище “Хутір Радоробель”, Алея майстрів);
• Виставка національно-патріотичної літератури (Урочище “Хутір Радоробель”, Літературна галявина);
• Зона харчування, фуд-корт, кращі традиції української традиційної кухні (Урочище “Хутір Радоробель”, Галявина харчування);
• Виставка, сучасної, військової техніки та стрілецького озброєння, 30-та окрема Новоград-Волинська Рівненська механізована бригада (Урочище “Хутір Радоробель”, Військова галявина);
• Виставка, сучасної, військової техніки та стрілецького озброєння,відділ прикордонної служби «Копище» Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Урочище “Хутір Радоробель”, Військова галявина);
• Виставка світлин воїнів учасників бойових дій на Сході України та наданих ними експонатів (впродовж двох днів) (Урочище “Хутір Радоробель”, Історичний намет).

12:00- 12:30 – Екскурсії Олевським народним краєзнавчим музеєм (м. Олевськ, вул. Володимирська, 6).

12:30 – 13:00 – Молебень та панахида за загиблими воїнами московсько-української війни (в краєзнавчому музеї) (м. Олевськ, вул. Володимирська, 6).

13:00-14:00 – Обід (Урочище “Хутір Радоробель”, Галявина харчування).

14:00 – 14:30 – Презентація книги доктора історичних наук Сергія Стельниковича – “Український національний рух опору Тараса Бульби-Боровця: історичний нарис” (Урочище “Хутір Радоробель”, Історичний намет).

14:30 – 17:30 – Історичний диспут “Олевська республіка – етап українського державотворення” (Урочище “Хутір Радоробель”, Історичний намет).

15:00 – 21:00 – Гутірки (відомі письменники, політики, поети, громадські діячі) (Урочище “Хутір Радоробель”, Гутіркова галявина).

14:00 – 16:00 – Кобзарі та лірники (Олевська музична школа, бульвар Воїнів-афганців, 3).

16:00 – 17:00 – Відкриття  фестивалю учнівської молоді “Стежками Тараса Бороця”* (Урочище “Хутір Радоробель”, Велика сцена).

16:30 – 18:30 – Конкурс патріотичної пісні* (Урочище “Хутір Радоробель”, Фольк-сцена).

18:30 – 22:30 (Урочище “Хутір Радоробель”, Велика сцена):

• Протифаза (18:30-19:10)
• Виступи переможців конкурсу патріотичної пісні (19:10-19:30)*
• Колір Ночі (19:30-20:40)
• Новий День (20:40-21:20)
• Телері (21:20-22:00)
• DJ Олег Скрипка(22:00-23:00)

23:30 – 05:30 – Нічний кінозал «Добровольці Божої чоти» — режисерів Леоніда Кантера та Івана Яснія (Урочище “Хутір Радоробель”, Історичний намет)

15.09.2018 (субота):

09:00 – 23:00: 

• Виставка майстрів українського, традиційного, декоративно -прикладного мистецтва (Урочище “Хутір Радоробель”, Алея майстрів);
• Виставка національно-патріотичної літератури (Урочище “Хутір Радоробель”, Літературна галявина);
• Зона харчування, фуд-корт, кращі традиції української традиційної кухні (Урочище “Хутір Радоробель”, Галявина харчування);
• Виставка, сучасної, військової техніки та стрілецького озброєння, 30-та окрема Новоград-Волинська Рівненська механізована бригада (Урочище “Хутір Радоробель”, Військова галявина);
• Виставка, сучасної, військової техніки та стрілецького озброєння,відділ прикордонної служби «Копище» Житомирського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Урочище “Хутір Радоробель”, Військова галявина);
• Виставка світлин воїнів учасників бойових дій на Сході України та наданих ними експонатів (Урочище “Хутір Радоробель”, Історичний намет).

7:00 – 8:00 – Підйом, рухавка* (Урочище “Хутір Радоробель”, Наметове містечко).

8:00 – 9:00 – Сніданок (Урочище “Хутір Радоробель”, Галявина харчування).

9:30 – 13:00 – Змагання, Конкурс знавців історії Олевської республіки* (Урочище “Хутір Радоробель”, Історичний намет).

9:30 – 18:00 – Робота юних журналістів. Збір матеріалів для конкурсних газет «Гайдамака-2018»* (Урочище “Хутір Радоробель”, Історичний намет).

9:30 – 18:00 – Змагання зі спортивного орієнтування* (Урочище “Хутір Радоробель”, Спортивна галявина).

9:30 – 13:00 – Змагання зі стрільби* (Урочище “Хутір Радоробель”, Спортивна галявина).

12:00 – 18:00 – Туристичні змагання «Смуга перешкод»* (Урочище “Хутір Радоробель”, Спортивна галявина).

12:00 – 15:00 – Робота суддів*, оформлення протоколів змагань (Урочище “Хутір Радоробель”, Штабний намет).

12:00 – 21:00 – Гутірки (відомі письменники, політики, поети, громадські діячі) (Урочище “Хутір Радоробель”, Гутіркова галявина).

14:00 – 19:00 – Кобзарі та лірники (Урочище “Хутір Радоробель”, Кобзарсько-лірницька галявина).

11:00 – 19:00 – Концерт гуртів народної самодіяльності* (Урочище “Хутір Радоробель”, Фольк-сцена).

16:00 – 18:00 – Виставка конкурсних номерів газети «Гайдамака»* (Урочище “Хутір Радоробель”, Історичний намет).

18:00 – 22:30 – Концерт на рок-сцені (Урочище “Хутір Радоробель”, Велика сцена):

• Рутенія (18:00-18:45)
• PoliКарп (18:45-19:30)
• КораЛЛі (19:30-20:45)
• Хорея Козацька (20:45-21:30)
• Тінь Сонця (21:30-22:30)

00:00 – 02:00 – Нічний кінозал «Кіборги. Герої не вмирають» – режисера Ахтема Саїталбаєва (Урочище “Хутір Радоробель”, Історичний намет).

16.09.2018(неділя)

09:00-23:00:

• Виставка майстрів українського, традиційного, декоративно-прикладного мистецтва  (Урочище “Хутір Радоробель”, Алея майстрів);
• Виставка національно-патріотичної літератури (Урочище “Хутір Радоробель”, Літературна галявина);
• Зона харчування, фуд-корт, кращі традиції української традиційної кухні (Урочище “Хутір Радоробель”, Галявина харчування).

08:00 – 09:00 – Підйом, рухавка* (Урочище “Хутір Радоробель”, Наметове містечко).

09:00 – 09:45 – Сніданок (Урочище “Хутір Радоробель”, Галявина харчування).

10:00 – 11:00 – Згортання табору, прибирання* (Урочище “Хутір Радоробель”, Наметове містечко).

11:00 – 11:30 – Виїзд до м. Олевськ.

11:30 – 12:00 – Відкриття меморіального комплексу вшанування пам’яті загиблих воїнів-учасників АТО* (м. Олевськ. вул. Володимирська, 6).

12:00 – 12:30 – Молебень та панахида біля пам’ятного знаку Олевській республіці* (м. Олевськ. вул. Володимирська, 6).

12:30 – 12:45 – Урочиста хода, з оркестром, історичною частиною м. Олевськ* (м. Олевськ, історична частина міста).

12:45 – 13:45 – Урочисте закриття фестивалю (підсумки, нагородження, реконструкція «Клятва вояків УПА»)*. Закладання каменю під будівництво погруддя Т. Бульби-Боровця* (м. Олевськ. вул. Свято-Миколаївська, 8).

14:00 – Від’їзд учасників фестивалю (м. Олевськ. вул. Свято-Миколаївська, 8).

Організатори фестивалю:

Міністерство молоді та спорту України

Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту Житомирської

обласної державної адміністрації

Олевська міська рада

Фестиваль відбувається за  підтримки:

Науково-дослідний інститут українознавства

Об’єднання українок «Яворина»

ГО «ОДЧ Карпатська Січ»

Історичного клубу «Холодний Яр»

Мистецьке втілення фестивалю:

Мистецьке об’єднання «Глечик»

Організатори залишають за собою право вносити зміни до програми

* Захід забезпечується Олевською міської радою 

Кримінальна хроніка

У період з 27 серпня по 4 вересня цього року до Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області надійшло 198 заяв і повідомлень про злочини і події, що вчинені або готуються.

Так, 27 серпня о 9.51 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що в с. Переселення невідомі особи шляхом підбору ключа проникли до будинку та викрали телевізор. На даний час проводяться оперативно-розшукові заходи зі встановлення злодіїв.

29 серпня у с. Кадомка під час огляду в гр-на В. було виявлено подрібнену речовину, зовні схожу на канабіс. За даним фактом проводиться перевірка.

Цього ж дня о 20.37 від гр-на Б. надійшло повідомлення по телефону про те, що 29 серпня о 20.36 до приймального відділення Кагарлицької ЦРЛ звернувся гр-н С. з тілесними ушкодженнями та повідомив, що невідомі побили його на території парку. На даний час проводяться оперативно-розшукові заходи.

31 серпня надійшла заява від гр-ки В., яка проживає в м. Кагарлик, про те, що близько 20.00 у неї пропав мобільний телефон.

А о 16.15 надійшло повідомлення зі служби 102 від гр. Л. про те, що 31 серпня о 16.13 в Кагарлику невідомі особи пошкодили авто, викрали магнітолу та акумулятор. На даний час проводяться оперативно-розшукові заходи.

1 вересня до Кагарлицького відділення поліції надійшов рапорт поліцейського СРПП Ржищівського ВП про те, що близько 14 години спільно з працівниками поліції БПОП в с. Балико-Щучинка на зупинці громадського транспорту було затримано гр-на Х., який повідомив, що в нього знаходиться подрібнена рослинна маса конопель. Проводиться перевірка.

2 вересня в м. Кагарлик на вул. Миру у дворі багатоквартирного двоповерхового будинку № 20 стався вибух невідомого предмета, внаслідок чого пошкоджено вікна будинку та частково автомобіль ВАЗ, який був припаркований у дворі. Виїздом слідчо-оперативної групи та вибухотехнічної служби на місце події під час огляду виявлено та вилучено скобу від гранати РГД. Проводиться перевірка.

31 серпня надійшло повідомлення від гр-на Ш., жителя с. Балико-Щучинка, про те, що на полі поблизу села трапилась ДТП та є потерпілі й загиблі. Виїздом на місце події встановлено, що на польовій дорозі гр-н. Ш. не впорався з керуванням автомобіля, який був з причепом, та допустив його перекидання. Внаслідок ДТП пасажирка автомобіля, жителька м. Києва гр-ка К. 1985 р.н., отримала тілесні ушкодження, гр-ка М., 2013 р.н., а також гр-н Г., 2013 р.н., отримали тілесні ушкодження та доставлені до Кагарлицької ЦРЛ. Гр-ка П., 2013 р.н., від отриманих травм загинула на місці події. За даним фактом проводиться перевірка.

Харчування в школах буде відновлено

Із восьми телефонних дзвінків, які прозвучали під час прямого зв’язку голови РДА з жителями району 4 вересня, п’ять стосувалися відсутності радіомовлення. Про це інформували абоненти із Кагарлика (вул. Київська - два дзвінки, масив Новобудови), Шубівка (вул. Садова), Черняхів (вул. Л. Українки). Голова РДА Роман Коваленко пообіцяв передати заявки громадян керівництву дільниці для вжиття заходів. При цьому вкотре дав пояснення, чому складається подібна ситуація з дротовим радіомовленням.

Жителька міста із вулиці зеленського скаржилася на неправомірні дії дружини її покійного брата, яка проживає із сином в одному з нею будинку. Розібратися в конфлікті керівник району доручив правоохоронним органам.

Мати із Шпендівки інформувала про те, що сільські діти їздять на навчання в Мирівську ЗОШ. Але її не влаштовує графік руху шкільного автобуса і те, що він не дотримується водієм транспорту. Дітям доводиться довго сидіти під школою голодними, адже в школі відсутнє харчування учнів.

Роман Коваленко дав відповідь, що харчування в школах буде обов’язково організоване найближчим часом. Із керівництвом Мирівської школи буде узгоджено і графік руху шкільного автобуса.

Гіркий осад на душі залишився після дзвінка із с. Сущани. Місцева жителька розповіла, що днями в селі хоронили жінку, яка 73 роки прожила в Сущанах, тут працювала в колгоспі і вийшла на пенсію. І тільки останні чотири роки за сприяння рідних проживала на Чернігівщині.

Але, коли тіло покійної привезли в село, щоб поховати його за бажанням покійниці на батьківщині, голова села поставив вимогу перед рідними заплатити за місце на цвинтарі.

- Щоб оцінити правомірність дій керівника громади, треба, насамперед, ознайомитися з Положенням про поховання, яке затверджується сесією кожної місцевої ради. Можливо, внести в нього зміни, пов’язані з випадком, який стався в селі, - поінформував голова РДА. - Ми дамо з цього приводу запит і обов’язково надішлемо вам відповідь. Хоча чисто по-людськи важко зрозуміти позицію голови в даному випадку.

Букринський плацдарм - на Youtube

Компанія SmartDrones в рамках власного соціального проекту по популяризації пам'яток та міст України - UKRAINE by DRONE виготовила відео з використання безпілотників про видатну пам'ятку - меморіал Букринський Плацдарм, який знаходиться на территорії Кагарличчини.

https://www.youtube.com/watch?v=8QcUioc-3xY

Лелеки пророчать Расавці надію

Расавка Слобідська уже давно числиться в статусі неперспективних. Зокрема, через демографію. Молодші залишили село в пошуках роботи і кращої долі, а основним контингентом Расавки залишилися пенсіонери. Власне, через це у селі припинили роботу школа і клуб, а їх приміщення передані в оренду підприємцям. Пощастило місцевим жителям в іншому - виборі орендатора своєї землі. Анатолій Ворона зі своїм ПОСП «Дніпро» по-синівськи турбуєтся і про село, і про його жителів. Проявом цього є щорічне святкування в Расавці Дня села. А так як закладу культури тут вже немає, другий рік поспіль святкування проходить під відкритим небом на... сільській автобусній зупинці. Саме за нею було облаштовано костюмерню для артистів, а попереду встановлено мікрофони - для виступаючих. А вже через дорогу розташувалися глядачі: хто на лавках, встановлених організаторами, хто в затінку садка та іншої зупинки. Щоб дійству не заважав проїжджий транспорт, керівник ПОСП перегородив дорогу своїм авто. Вихідний день, гарна сонячна погода зібрали в центрі Расавки досить чимало людей для «неперспективного» населеного пункту.

А саме свято проходило за традиційним сценарієм. Як завжди, в урочистостях взяли участь голови сіл, на землях яких господарює ПОСП «Дніпро», - із Зеленого Яру, Гребенів, Стайок. А ще - із сусідньої із Расавкою Слободи.

Із світлою подією в житті села громаду привітали її голова Юлія Фесенко, голова районної держадміністрації Роман Коваленко, директор ПОСП «Дніпро» Анатолій Ворона. Керівник району на згадку про подію вручив голові села подарунок - картину.

За рахунок коштів господарства-орендаря землі велику групу селян було відзначено цінними подарунками. Серед таких - подружжя Вихорів - Микола Федотович та Марія Павлівна, які прожили разом 55 років; старожили Іван Йонович Герасименко (92 роки), Марія Григорівна Щілка (92) та Христина Михайлівна Вихор (91 рік); ювіляри 90-річні Ганна Олександрівна Сеник і олександра Марківна Власенко; 80-річні Ольга Кирилівна Кондратенко і Марія Денисівна Анголенко; 70-річні Катерина Павлівна Ситник, Сергій Георгійович Грачов; 60-річні Ольга Андріївна Фесенко, піввіковий ювіляр Сергій Васильович Бабенко, - ряд літніх людей, яким виповнилося за 80 років.

А святковий концерт расавцям підготували учасники художньої самодіяльності із Стайок, а саме: ансамблі «Лілея», «Лада», «Мрія». Із вуст юних артистів прозвучали такі популярні на Україні пісні, як «Донька України», «Друзі, єднаймося», «Сторона моя», «Берізка наречена», «Мамина калина», «Черевички», «А млин крутиться», «Полон». Як і завжди, концертна програма стайківчан була насичена хореографічними номерами. Під оплески глядачів молоді виконавці презентували цілий ряд красивих і екзотичних танців, таких, зокрема, як «1+1», «Деспасіто», «Кенді мен», «А я бо...», «Леля», «Веснянка».

По завершенні урочистостої програми на жителів села чекало традиційне пригощання національними стравами, святкова музика і танці.

...У центрі Расавки навпроти новозбудованої церкви на одному зі стовпів розмістили своє гніздо лелеки. А вони, як відомо, приносять із собою надію і щастя. Більшість селян і живуть цією надією...

Шляхами Коліївщини-250, або Історичним містком – до рекорду

Майже півтораста населених пунктів у восьми областях України! Такий маршрут добровільно обрав для себе Олександр КАНІВЕЦЬ – в минулому офіцер МВС України, а нині – історик-аматор, активний дослідник і … місіонер. Саме так, адже місія його – здійснити поштово-історичну естафету, присвячену 250-річчю Коліївщини. Кагарлик – один із пунктів призначення. Ми бесідували з активістом на пошті, а потім біля адмінбудинку 20 серпня ц.р.

ВІД ХОЛОДНОГО ЯРУ ДО КАГАРЛИКА

Про козацьке повстання, яке почалося 26 травня 1768 року і мало на меті визволення українських земель від гніту Речі Посполитої, вперше написав Тарас Шевченко у своїх «Гайдамаках». В ході поштово-історичної естафети наш співрозмовник відвідує села, містечка й міста, пов’язані з Коліївщиною, і скрізь документально засвідчує свої візити насамперед в поштових відділеннях, а також в органах влади, музеях, історичних пам’ятках чи відділах культури, як от в Кагарлику.

Олександр Канівець почав свою місію якраз 26 травня ц.р. із Холодного Яру, Мотронинського монастиря, сіл Мельники і Буда – осередків визвольних змагань українців і в ХVІІІ, і – що цікаво – у ХХ століттях.

- Поштова історична естафета передбачає насамперед безперервність, – розповідає Олександр Канівець. – Не має бути зупинок ні на день, щодня – прибуття в нові населені пункти. Тож я й налаштувався на те, що в дорозі перебуватиму близько трьох місяців. Я об’їхав десятки й десятки сіл і міст, які були охоплені повстанням чи визволені гайдамаками, і тоді близько 4-х місяців таки існувала українська держава. Складено спеціальну карту пересувань козаків.

ФІНАЛ – НА ГОЛОВПОШТАМТІ

Повстання гайдамаків охопило тоді території Київської, Черкаської, Полтавської, Кіровоградської, Вінницької, Хмельницької, Одеської, Миколаївської та Житомирської областей у їхніх нинішніх межах, а тоді це були Брацлавське і Київське воєводства Речі Посполитої. Тож нелегку місію обрав для себе Олександр Канівець!

Після Кагарлика рушив у Ржищів, а в Гребенях побував у музеї-садибі й на могилі відомого письменника й дисидента Олеся Бердника. Поблизу Гребенів є могильний курган, з якого, за переказами, козаки спостерігали пересування загонів як своїх, так і ворожих.

Поштова історична естафета ініційована черкаським земляцтвом «Шевченків край», що в Києві. А готувався мандрівник до подорожі ґрунтовно, зокрема, запасся поліграфічною продукцією, тематика якої відповідає географії подорожі. Так, в Кагарлику поштові штампи поставлено на конвертах із зображенням нашої Свято-Троїцької церкви. У конвертах вміщено інформацію про естафету, і Олександр надсилає їх в архів Міноборони та управління культури, в окремі періодичні видання та історичні заповідники.

Олександр Канівець завершив свою багатоденну подорож якраз 24 серпня на Майдані Незалежності, поставивши на чергових конвертах «фінальні» печатки Головпоштамту.

А що ж у фіналі? Влаштування пересувної виставки матеріалів по Коліївщині, в т.ч. й зібраних і створених під час естафети, і написання книги «Коліївщині – 250 років». Тож праця місіонера ще далеко не завершена.

У планах ініціаторів та виконавця поштово-історичної естафети ще й фіксація своєрідного естафетного рекорду – може, навіть не тільки України, а й Книги рекордів Гіннеса.

ГОНТІВСЬКА КРОВ

Принагідно згадаємо одного з провідників Коліївщини – Івана Гонту. Історичні відомості скупі, тому його постать загорнута в численні легенди і домисли, не завжди правдиві. Народився на Уманщині близько 1721 року в сім’ї нащадків козаків, здобув ґрунтовну освіту, був кмітливим, розумним, а ще – фізично сильним і красивим.

Гонта задовго до повстання зробив успішну військову кар’єру, став сотником загону надвірних козаків Умані. Мав гарні перспективи на службі, але не спокусився на матеріальні статки і звабливі обіцянки польських окупантів українських земель. Навпаки! Був патріотом України, дбав не про особисте, а про громадське, збудував церкву Святої Параскеви в рідному селі.

А за саму Коліївщину покарання Іванові Гонті польський уряд вигадав надзвичайно жорстоке. Після 300 ударів різками суд інквізиції присудив страту завдовжки 2 тижні! У перші 10 днів кат мав здирати пасма шкіри, на 11-й день відрубати ноги, на 12-й – руки, на 13-й вирвати серце, потім відрубати голову.

На публічну страту вийшов спокійний і веселий, тримався дуже мужньо. Коли кат здер пасмугу шкіри, кров бризнула, проте обличчя гайдамаки не здригнулося. Кат здер нову смугу, і Гонта сказав: «От казали, що буде боляче, насправді ані крихти не болить!» Боячись, що приклад героїзму підбурить селян до посилення повстання, поляки відрубали Гонті голову на третій день. Точна дата його смерті все ж невідома, ймовірно, не пізніше 24 липня 1768 року.

Карате – зброя духовних воїнів

Побувати у спортзалі села Черняхів на Кагарличчині на тренуванні каратистів-мамаївців - це як побувати в іншій реальності: тут панують простота і дисципліна, взаєморозуміння, готовність постояти один за одного і командний дух. Погодьтеся, за стінами закладу, у нашому просторі серед людей таке зустрінеш все рідше. На жаль.

Двогодинне тренування каратистів принесло мені неабияке задоволення: я з цікавістю “ловила” фотооб’єктивом емоції дітей під час заняття. Для мене кожен з них - боєць, особистість. Усі вони одягнуті у доги, по- японськи рахують, займаються винятково босоніж і проводять спаринги на татамі.

Мистецтво чайної церемонії

Одного разу чайний майстер йшов по вулиці з великим підносом, заставленим чашками і баночками з чаєм. Раптом з невеличкого бакалійного магазинчика на вулицю вивалився розлючений самурай. Чайний майстер намагався дати дорогу, але самурай, який не помічав нічого навколо себе, налетів на нього. Піднос впав, чашки розбилися, а порошок чайного листа просипався на рукав самурая.

- Дивися, куди преш! - закричав самурай.

- Мені дуже шкода, - ввічливо сказав чайний майстер, намагаючись зчистити зелений порошок із рукава самурая.

- Прибери руки! - заревів самурай.

Чайний майстер відсмикнув руку, але ненароком зачепив рукоятку меча, що висів у самурая на поясі.

- Ти торкнувся мого меча! - обурився самурай. Його очі блищали гнівом.

- Прошу вибачення, - чайний майстер вклонився.

- Ти чіпав мій меч! Хочеш образити мене - краще вдар по обличчю! Це буде меншою образою, ніж чіпати мій меч!

- Але послухайте... - Намагався заспокоїти чайний майстер, - я не навмисне доторкнувся до вашого меча. Це сталося випадково. Вибачте мене, будь ласка.

- Пізно просити пробачення, - самурай був налаштований дуже рішуче. - Я - Гендзі. І я викликаю тебе на поєдинок. Завтра ввечері приходь до мого дому. Меч взяти не забудь! - самурай гордо віддалився.

Чайний майстер тремтячими руками зібрав те, що залишилося від чашок. У нього не було меча, і він зовсім не вмів поводитися зі зброєю.

Чайний майстер повернувся додому, взяв нові чашки й чай, і поспішив до дому свого учня з чайної церемонії.

Він запізнився, і учень - багатий і впливовий чоловік - запитав, де майстер затримався. Чайний майстер розповів про зіткнення із самураєм.

- Кажеш, його ім’я Гендзі?

- Так, - відповів чайний майстер.

- І ти будеш битися з ним?

- Доведеться.

- Значить, тебе можна вважати небіжчиком, - резюмував багач. - Гендзі - сильний боєць і не пробачає образ. Якщо ти вступиш у поєдинок, він тебе вб’є.

- Тоді перейдемо до уроку, - запропонував чайний майстер. - Схоже, це останній урок, який я можу дати.

Увечері чайний майстер зайшов у гості до свого друга коваля, майстра з виготовлення мечів. Вони сиділи поруч і пили саке.

- Що з тобою? - запитав коваль.

- Я хочу попросити тебе продати мені меч, - відповів чайний майстер.

Коваль посміхнувся.

- Слухай, друже, ти ж сам знаєш, що я роблю кожен меч кілька років - спеціально для замовника. А відколи тобі знадобився меч?

- Із сьогоднішнього дня, - відповів чайний майстер. І він розповів йому історію із самураєм.

Коваль слухав, затамувавши подих.

- Ось бачиш, мені дуже потрібен меч. Може, позичиш мені будь-який? Я домовлюся із асистентом Гендзі, щоб тобі його повернули, коли все закінчиться.

Коваль довго мовчав. У голосі товариша коваль почув тверде рішення померти.

- Якщо вже вмирати, - сказав нарешті коваль, - то помирай тим, хто ти є - майстром чайної церемонії, одним із кращих майстрів нашого часу.

Чайний майстер задумався над словами товариша.

Прийнявши остаточне рішення, він попрямував до будинку Гендзі.

Біля воріт стояв один із асистентів самурая.

- Передайте, будь ласка, Гендзі моє запрошення, - сказав чайний майстер. - Я пам’ятаю, що завтра ввечері у нас поєдинок. Але я хочу запросити його завтра вдень до себе у чайний будиночок. Я хочу зробити йому подарунок.

Наступного ранку чайний майстер встав раніше, щоб підготуватися до візиту самурая. Він підмів доріжку і підстриг кущі. Приготував прилади, розставив квіти у простих, але елегантних букетах. Потім ретельно почистив своє найкраще кімоно й одягнувся в нього. Тепер усе було готове і чайний майстер пішов до воріт зустрічати самурая.

Незабаром з’явився і сам самурай із двома слугами. Чайний майстер вклонився.

- Дуже радий, що Ви прийшли, - сказав він.

- Мені сказали щось про подарунок, - на обличчі самурая з’явилася єхидна посмішка. - Хочеш запропонувати викуп, щоб я відмовився від поєдинку?

- Що Ви, я б не посмів Вас так образити.

Він запросив самурая зайти в чайний будиночок, показавши слугам на сад, де вони зможуть його там зачекати.

- Ну якщо не викуп, значить будеш просити зберегти тобі життя?

- Ні, - відповів чайний майстер. - Я розумію, що Ви повинні отримати задоволення. Але я прошу Вас дозволити мені в останній раз показати свою роботу.

Вони зайшли в будиночок, і чайний майстер запросив самурая сісти.

- Я - майстер чайної церемонії, - пояснив він. - Чайна церемонія - це не тільки моя робота і моє мистецтво, це моє втілення. Я прошу дозволити мені попрацювати останній раз - для Вас.

Самурай не зовсім зрозумів, але опустився на коліна і кивком показав чайному майстру, що можна починати. Просте оздоблення маленького чайного будиночка створювало атмосферу затишку і спокою. Зовні доносилися звуки шелесту листя на вітрі і дзюрчання струмка. Чайний майстер відкрив коробочку з чаєм, і його запах змішався з ароматом квітів, що стояли на полиці.

Повільно, спокійно, точними рухами чайний майстер насипав трохи чайного порошку у чашку. Потім зачерпнув спеціальною ложкою гарячої води з котла і налив у чашку.

Самурай дивився на церемонію, зачарований красивими і впевненими рухами майстра. Маленьким совочком чайний майстер збив чайний порошок з водою до піни, долив гарячої води, подав чашку самураю і поклонився йому, зберігаючи повний спокій і зосередженість.

Самурай випив чай. Повертаючи чайному майстру чашку, він помітив, що він такий самий спокійний і при цьому зосереджений і уважний.

- Дякую Вам, - сказав чайний майстер, коли самурай піднявся, збираючись іти. - Тепер я готовий іти з Вами до Вашого будинку, щоб розпочати поєдинок...

- Поєдинку не буде, - заявив самурай. - Я ніколи не бачив такого спокою і впевненості перед схваткою - ні у кого із своїх противників. Навіть я сьогодні нервував, хоча був упевнений у своїй перемозі. Але Ви... Ви не тільки зберегли повний спокій, але зуміли передати його і мені.

Чайний майстер подивився в очі самурая, посміхнувся і низько вклонився. Самурай ще нижче поклонився у відповідь.

- Майстер, - сказав самурай. - Я знаю, що недостойний, але прошу Вас бути моїм вчителем. Я хочу навчитися мистецтву чайної церемонії, щоб знайти впевненість і спокій, яких мені так не вистачає.

- Я навчу Вас. Можемо розпочати сьогодні ввечері, адже ми вже призначили зустріч. Я зберу все, що треба, і підійду до Вашого будинку.

“Найкращий бій той, який не відбувся”

Зендокай Карате До - це не спорт, це стиль життя! Це сучасне, ефективне та реалістичне бойове мистецтво, засноване на новітній техніці ММА та традиційних принципах будо. Техніка Зендокай Карате До поєднує в собі найдієвіші прийоми з різних видів єдиноборств та включає в себе удари руками, ногами, кидки, боротьбу, больові та задушливі прийоми, що є максимально практичним для повсякденного життя. Спортсмени виховуються не лише на принципах будо, а й в дусі патріотизму та національної свідомості. Цей стиль карате заснований у 1999 році японським майстром бойових мистецтв Озавою Такаші (володар 8-го Дана). В Україні розвиток почався з 2015 року.

Тренер каратистів-мамаївців Олександр Гладких - сертифікований інструктор Зендокай Карате До. З раннього дитинства почав займатися олімпійським видом спорту вільна боротьба у Севастополі АР Криму. Під час навчання в університеті, де здобув педагогічну освіту (за фахом вчитель історії), зайнявся самбо і вільною боротьбою; багаторазовий учасник міжнародних і все-

українських турнірів.

Олександр Миколайович розповідає, що невдовзі його спортивному клубові - 2 роки. Нині у нього займається 17 бійців від 4 до 36 років, серед яких і хлопці, і дівчата.

Саме бажання відкрити секцію, сказав тренер, виникло спонтанно. А назву “Мамай” пояснив символом та уособленням українського воїна. Оптимальним віком для початку занять карате тренер вважає “з будь-якого до будь-якого”, потім уточнює: “з 4-5 років”. В Японії цим бойовим мистецтвом починають оволодівати з 4-х.

- Чому, на вашу думку чи переконання, вчить карате?

- Це - стержень, самовдосконалення, щоденне моральне духовне, психологічне, фізичне.

- Що додає натхнення під час тренування дітей?

- Дитячі очі, в яких я бачу, що мене уважно слухають, бо знають, що такого ніде не знайдуть і не почують. Повага дітей, яка проявляється в увазі дітей при демонстрації надскладних вправ та прийомів. Взагалі я даю дітям те, що сам мріяв отримати в дитинстві. Малим я дуже мріяв покататися у машині тренера.

- А що у роботі найскладніше?

- Усвідомлення батьків дітей, що те, чим займаються в спортзалі їхні діти, - серйозно, і ставитися до цього потрібно відповідно. А для них це - просто розвага дітей. Дитина ж у спортзалі тричі на тиждень по 2 години не розважається, а працює. І що за 2 години до тренування не можна їсти. І здається, діти більше чують мої настанови - менше споживайте жирного, не пийте газованих напоїв, надавайте перевагу рослинній їжі, - аніж батьки.

- За 2 роки роботи Вашого спортклубу вихованці-мамаївці неодноразово побували на змаганнях, навіть національного рівня. Як Ви мотивуєте їх перед поєдинками?

- Зауважу, карате - не спорт, це - бойове мистецтво. А кажу я їм те, що казав мені мій тренер: “Роби, що знаєш. Але імпровізуй”.

- Чи мають місце на Ваших заняттях притчі філософського спрямування? Якщо так, то яка улюблена дітей і Ваша?

- Постійно. На занятті замість фізичного навантаження може бути розумове. Без переходу в іншу площину свідомості карате не може існувати.

Я часто запрошую до дітей на тренування майстрів бойових мистецтв світового рівня, а також воїнів російсько-української війни. Одного разу воїн 72-ї бригади розповів: їхали вони в “Уралі” за Гранітним, він сидів крайнім біля борту. За ними ув’язалася легкова машина, з якої вели відео-

зйомку. Михайло перезарядив автомат. У нього в кишені було яблуко. Він кинув його під машину, вона... перевернулася. А друге яблуко - з’їв. Це реальний приклад кмітливості без використання сили.

- Чи виділяє кошти на змагання держава?

- Ні. Екіпіровка, харчування, проживання, страховка, мед-

огляд, внесок за участь - на плечах батьків та тренера.

- Може, згадаєте курйозний випадок із життя каратистів, яких тренуєте, або моменти, про які ніколи не забудеш?

- Коли почався ремонт спортзалу, приходили батьки з дітьми. Робота була часом не по силі, але усвідомлення того, що це - наша спільна справа, не давала опускати рук. І це дуже зворушливо. Ще мене приємно радує командна робота дітей. Особливо у той час, коли ми всі готували до змагання одного бійця, і коли у нас практично нічого не було із спорядження.

- Чи гартує карате командний дух, адже поєдинок - це двобій, а не командна гра?

- Так, це не командна гра, а спаринг у партнерстві. Насправді гартує і дуже об’єднує.

- Мене цікавить ставлення батьків до вибору дітей відвідувати секцію. Адже хтось, можливо, й хотів би, щоб дочка вчилася шити чи вишивати, а син - припустимо, осягати судномоделювання чи деревообробною майстерністю?

- У селі нічого нема. Тому нема й альтернатив.

- Ким Ви бачите своїх вихованців у майбутньому?

- Найкращими майстрами своєї справи, які чесні із собою. Хочу, щоб карате в дитинстві навчило працювати їх над самими собою.

- І все ж таки, навіщо карате дівчатам?

- Для самозахисту, самовдосконалення, стабільності в думках, саморозвитку, щоб стати сильнішою.

- Пригадуєте свій найкращий бій або Ваших вихованців?

- Найкращий бій той, який не відбувся. Важливо зробити все можливе, щоб його уникнути.

- Розкажіть про своїх вихованців, яких успіхів вони досягли за час навчання і тренування в секції карате?

- Сніжана Ксенжук, 10 років: срібна призерка Чемпіонату України по Зендокай Карате До, чемпіон Обухова і Обухівського району по Зендокай Карате До, призер чемпіонату Обухова, Обухівського району, Київської області по кікбоксингу і... просто красуня.

Арсен Лугина, 6 років: недобрав пару балів до бронзи Чемпіонату України по Зендо Карате До, багаторазовий призер чемпіонату Обухова, Обухівського району, Київської області.

Стас Андросов, 8 років: призер чемпіонатів Обухова й Обухівського району, Київської області по кікбоксингу, призер чемпіонату Обухівського району по Зендокай Карате До.

Максим Обидовський, 6 років: переможець чемпіонату Київської області по кікбоксингу і чемпіонату Київської області по Зендокай Карате До.

Артем Обидовський, 8 років: призер чемпіонатів Обухова, Обухівського району, Київської області по кікбоксингу, призер чемпіонату Обухівського району по Зендо Карате До.

Ростислав Новиченко, 12 років: переможець чемпіонатів Обухова й Обухівського району, Київської області по кікбоксингу, призер чемпіонату Обухівського району по Зендокай Карате До.

Роман Романько, 10 років: призер чемпіонатів Обухова, Обухівського району, Київської області по кікбоксингу, призер чемпіонату Обухівського району по Зендокай Карате До.

Віталій Погребнюк, 15 років: переможець чемпіонатів Обухова й Обухівського району, Київської області по кікбоксингу, призер чемпіонату Обухівського району по Зендокай Карате До.

Олена Андрущенко, 10 років: призерка чемпіонатів Обухова й Обухівського району, Київської області по кікбоксингу, призер чемпіонату Обухівського району по Зендокай Карате До.

Олександр Кагарлицький, 10 років: призер чемпіонатів Обухова й Обухівського району, Київської області по кікбоксингу, призер чемпіонату Обухівського району по Зендокай Карате До.

Тренер Олександр Гладких час від часу влаштовує своїм бійцям зустрічі із чемпіонами, які досягли певних висот у спорті чи бойових мистецтвах. І зустрічі ці мають практичний характер: гості працюють з дітьми, навчаючи їх та вдосконалюючи їх навики.

Ось і нещодавно каратисти-мамаївці мали честь і змогу вчитися у чемпіона світу із самбо, чемпіона всесвітніх ігор єдиноборств, заслуженого майстра спорту України із самбо, майстра спорту із дзюдо, засновника проекту “Сила Партера” Івана Васильчука. Безперечно, такі зустрічі і сумісна праця додають дітям стимулу в роботі над собою й тренуваннях і досягнення власних цілей. За організацію таких практичних семінарів діти і їх батьки завдячують тренерові.

Невдовзі мамаївці на чолі із своїм тренером відкриють власний спортивний зал.

Подвійне свято

Відзначення Дня незалежності України та 95-річчя Кагарлицького району в Кагарлику розпочалося 22 серпня з самого ранку.

На території біля міського Будинку культури метушилися представники різних населених пунктів, розгортаючи намети та прикрашаючи столи вишитими скатертинами й конкурсними виробами. До речі, цього року ініціативу організаторів свята щодо проведення масштабного конкурсу вареників підтримали в різних куточках Кагарличчини. Тож усі, хто бажав, – від дорослих і до малечі - мали змогу скуштувати вареники із сиром, картоплею, капустою, м’ясом… всього й не перелічиш. Як тільки не прикрашали ці національні страви учасники конкурсу! І жовто-блакитними кольорами, і різнобарвними родзинками… Одне слово – не вареники, а кулінарні шедеври! А неподалік представники райСТ, ПрАТ «Агрофорт» і ФГ «Широкоступ» пригощали жителів міста й гостей смачними борщем та кулешем. Поряд – на сходинках ліцею - красувалася карта Кагарлицького району, викладена свіжими пахучими фруктами та ягодами.

Втім, не лише поласувати національними стравами можна було того дня на центральній площі міста. Свої найкращі вироби презентували під відкритим небом майстри декоративно-ужиткового мистецтва, ділячись із зацікавленими гостями секретами вишивки, написання картин, гончарства та в’язання. Поряд красувалися глечики з медом від місцевих пасічників. А неподалік вирувала дітвора, розважаючись на батутах, електромобілях, беручи участь у різноманітних конкурсах, перевіряючи свою вправність у розбиранні та складанні автомата. Дорослі ж грали в шахи, визначали найсильнішого з армрестлінгу, підняття гирі. І весь цей час – з 10 до 14 години – лунали українські народні пісні у виконанні колективів художньої самодіяльності з різних населених пунктів Кагарлицького району.

О 14 годині в міському Будинку культури розпочалися святкові урочистості та концертна програма за участю артистів Київського обласного академічно-го музично-драматичного театру ім. Саксаганського. Фойє закладу було святково прикрашене. Тут були і оригінальні фотоколажі «Я-житель Кагарличчини», і тематичні виставки, зокрема, архівних документів до Дня Незалежності України та 100-річчя відродження української державності. На свято завітали поважні гості - голова Київської обласної державної адміністрації Олександр Горган, директор департаменту агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації Сергій Шупик, депутат Київської обласної ради Віталій Карлюк. У вщерть заповненому залі Олександр Горган відзначив подяками та почесними грамотами Київської облдержадміністрації жителів району. Голова Кагарлицької райдержадміністрації Роман Коваленко та голова районної ради Іван Семцов вручили Почесним громадянам Кагарлицького району ювілейні плакетки з нагоди 95-ї річниці утворення Кагарлицького району та відзначили подяками Кагарлицької районної ради та Кагарлицької райдержадміністрації кращих працівників усіх галузей району. До вітань, з нагоди свята, долучився депутат Київської обласної ради Віталій Карлюк, який виконав почесну місію, вручивши подяки та почесні грамоти Київської обласної ради кращим працівникам організацій та установ району.

Зі словами вітань звернувся до присутніх голова координаційного центру, заступник голови ветеранської організації з питань організації об’єднаних сил АТО та їх родин, доброволець першої хвилі Михайло Лисенко, який вручив медалі «Доброволець АТО» Анатолію Соломченку – старшині добровольчого батальйону «Айдар» та Андрію Левченку – молодшому сержанту 11 батальйону «Київська Русь». Також медаллю «Доброволець АТО», посмертно, відзначено Юрія Гладченка та Олега Кучму - відповідні нагороди було вручено матерям загиблих героїв - Любові Гладченко та Любові Кучмі.

Присутні на святі високо оцінили майстерність артистів академічного обласного музично-драматичного театру ім. П.К.Саксаганського за незабутній яскравий концерт, дякуючи їм бурхливими оплесками.

***

Наступного дня за участю керівництва району та міста, представників організацій та підприємств на площі Незалежності в Кагарлику відбувся урочистий захід з нагоди Дня Державного прапора України. Право підняти Державний прапор було надано голові Кагарлицької РДА Роману Коваленку та міському голові Олександру Панюті. Привітавши всіх зі святом, Роман Коваленко вручив разом із начальником Кагарлицького районного відділу управління державної міграційної служби України в Київській області Оленою Швець ID-картки (паспорти громадянина України) 15 дітям.

Особливою родзинкою святкування стало розгортання школярами уздовж вулиці Незалежності синьо-жовтого стяга під звуки Державного гімну України.