Пошук

Прикордонники

З чого починається Батьківщина? Напевно, для переважної більшості людей вона починається з дому, де народився, з вулиці, села чи міста, де проживаєш. А для Віктора Костиренка і Василя Гордона Батьківщина починалася з прикордонного стовпа і бойового наказу: “Заступити на охорону державного кордону...” Вони були прикордонниками.

Василь народився 14 жовтня 1953 року в с.Жовтневе Кагарлицького району. Батьки, Марія Кирилівна і Микола Петрович, шановані в селі люди, де ростили двох синів Андрія і Василя. Привчали з дитинства їх до праці, були для них добрим прикладом і авторитетом. І хлопці стали порядними і хорошими людьми.

Василь добре навчався в школі, особливо йому легко давалися гуманітарні предмети. Часто організовував ігри у футбол і волейбол. Завжди з братом допомагали батькам по господарству.

Після закінчення Жовтневої 8-річної школи навчався в Кагарлицькій середній школі №1. Також і тут у нього проявлялися організаторські здібності. Любив уроки фізкультури і військової підготовки. Особливо його захоплювали заняття з вогневої підготовки і розбір автомата. Під час перевірки уроків з початкової військової підготовки комісією зі штабу Київського військового округу на чолі з генералом Віктор і Василь показали відмінні знання. В цілому тоді наш 10-А клас (випуск 1971 року) був на висоті. І це завдяки вмілому і знаючому вчителю, фронтовику Анатолію Петровичу Бродському, який умів зацікавити учнів своїм предметом. Обоє любили читати літературу, поезію, захоплювалися музикою.

Віктор Костиренко народився в 1955 році у Миколаєві. Пізніше з матір’ю переїздить до Кагарлика. Мати працювала в Кагарлицькому цеху Київського виробничо-художнього об’єднання ім. Т.Шевченка. А Віктор з третього класу пішов у Кагарлицьку середню школу №1. Йому легше давалися предмети математичного профілю. Хлопець був дуже розвинений, начитаний. Наприклад, під час контрольних робіт з математики встигав розв’язувати всі чотири варіанти.

У 1971 році після школи вступив на навчання до Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка на хімічний факультет. Але навчання тут його не задовольняє. І в 1972 році він вступає до Московського прикордонного училища, яке успішно закінчив. Його направили на службу на радянсько-китайський кордон. Це був час непростих стосунків СРСР і Китаю, були часті провокації з китайської сторони. Він спочатку був заступником начальника застави, а потім начальником застави. Одружився, мав двох дітей.

Під час збройного конфлікту на китайсько-в’єтнамському кордоні у 1979 році Віктор попросився туди у спецвідрядження, у “гарячу точку”. Виконуючи там бойове завдання, був тяжко поранений. Лікарі багато зробили, щоб його врятувати. Після тривалого лікування продовжував служити на кордоні. Але здоров’я було підірване і Віктор помер у 1996 році у віці 41 рік.

Василь після закінчення навчання в школі працював на Кагарлицькому цукровому заводі. Потім була служба в прикордонних військах Білоруського військового округу. Став відмінником бойової і політичної підготовки. Служба йому подобалася і він вирішив стати офіцером. За рекомендацією і направленням Прикордонного загону вступив до Московського прикордонного училища. Продовжував служити у Булорусії.

Молодий офіцер зустрів гарну дівчину Тетяну, одружився і подарував з нею батькам двох онуків - Андрія і Альону. Майже щороку приїжджав у відпустку. Батьки - Марія Кирилівна і Микола Петрович - гордилися своїми внуками, сином і невісткою. Василь зустрічався з товаришами, однокласниками, розповідав про службу, про життя в Білорусії...

А потім капітана Василя Гордона було направлено на Чукотку. Повернувся в Білорусію уже майором. У званні підполковника вийшов на пенсію. Ще деякий час працював на митниці. Одержав квартиру у м. Гродно. Здавалося, що все нормально. Але серце не витримало навантаження і він відійшов у вічність 25 лютого 1999 року. Було йому лише 45 років. 14 жовтня цього року Василю виповнилося б 65.

Обох наших хлопців - Віктора і Василя - уже нема з нами багато років, але ми, однокласники, їх завжди пам’ятаємо.

Колисочка дитинства й криниця материнства

Незважаючи на те, що в суботу майже цілий день мрячило, демівщинці забезпечили аншлаг на іменинах села. Організаторам дійства довелося встановлювати додаткові дерев’яні лавки. Особливо радувала велика кількість дітей та молоді, що засвідчувало непогані перспективи двох невеличких населених пунктів - власне Демівщини і Горіхового. І, думається, ті, хто прийшов на свято, одержали велике задоволення.

По-перше, від концертної програми. Її відкрили виконанням Гімну села учасники ансамблів сільського БК «Калинонька» та «Демівщаночка». А продовжили вихованці місцевого навчально-виховного комбінату. Під овацію зали, зокрема, пройшов танець «А ми удвох» у виконанні найменьшеньких демівщанців Єви Мозгової, Єгора Волощенка та Олексія Бурдужи. Завершив же концерт вокальний ансамбль Білоцерківського національного аграрного університету. На початку студенти передали громаді квіти і вітання від ректора вузу, депутата обласної ради Анатолія Даниленка, а потім протягом години дарували учасникам свята ліричні і жартівливі пісні. В тому числі й для окремих категорій жителів.

По-друге, від великої кількості поважних гостей, а відповідно й подарунків від них. Голова районної ради Іван Семцов передав голові села картину-годинник від керівництва району, а також грошовий сертифікат на 6 тисяч гривень від Олени Семцової, яка орендує земельну ділянку в Демівщині. Свої вітання і сертифікат на газонокосилку адресував громаді директор ТОВ «Віскар-Агро» Василь Барановський. Телевізор для навчально-виховного комбінату села передала його директору представник ПрАТ «Агрофорт», депутат районної ради Ніна Ремез. Секретар Кагарлицької міської ради Любов Коваль також вручила голові громади грошовий сертифікат, а саму Демівщину назвала селом із своїм неповторним обличчям. Приємними спогадами із дитинства та юності поділилися із залою уродженці села, а нині в. о. старости Гребенівського старостинського округу Валерій Василенко та почесний громадянин Кагарлицького району, вчителька із Ставів Тамара Шепелявенко. Вони також подарували громаді полотна живопису.

А першим зазвичай вітання із Днем села адресував присутнім голова громади Олександр Мозговий. Він же вручив подяки спонсорам-аграріям, які допомагають селу у вирішенні соціально-економічних питань.

По-третє, від щедрого пригощання святковими стравами. Учасникам заходу пропонувалися козацька та рибна юшки, три види вареників та інші делікатеси. Біля закладу культури працював виносний магазин, для малечі діяв батут, продавалися солодощі. Святкову атмосферу забезпечувала музика.

У ході проведення заходу хвилиною мовчання та покладанням квітів до пам’ятника було вшановано пам’ять героїв війни 1941-1945 років.

Серед побажань, які адресувалися демівщанцям гостями свята, головним було примноження людських ресурсів. Щоб народжувалося діток втроє більше, ніж нині, щоб у кожній оселі лунав дитячий щебіт, щоб було кому на віки милуватися чарівними краєвидами і природою, які оточують село.

Земля священна, батьківська колиска

“Ні бурі, ні грому...”, кажуть про людей, що не бояться жодних катаклізмів. І хоча того дня таких природних явищ над Шпендівкою не спостерігалося, а лив лише рясний дощ, та все ж цю приказку можна сміливо застосувати до жителів цього села. Адже не зважаючи на густу мокву, вони практично вщерть заповнили залу Будинку культури, де відбувалися урочистості з нагоди Дня села.

Та й не дарма! Хто прийшов - не пошкодував. Адже концертна програма була насичена різноманітними номерами місцевих та приїжджих талантів. А по завершенні дійства всіх частували смачними наїдками.

Єдиними, хто “постраждав” від примх погоди, були дітлахи. Батут, до якого, зазвичай, вишиковується черга, самотньо “ховався від дощу під ялинками.

І допоки на вулиці дощ скроплював землю, у залі БК панували веселощі. Ведучі заходу Тетяна Петренко і Тамара Тищенко, як справжні господині свята, спрямовували його хід в потрібному руслі понад дві години поспіль. З їхніх вуст лунали й віншування жителям сіл: від найстарших до тих, хто лише в цьому році побачив світ. Згадували й славні здобутки трударів, і подвиги учасників Другої світової, Афганської війни, АТО, ліквідаторів аварії на ЧАЕС. На вшанування полеглих було оголошено хвилину мовчання, а до Братської могили покладено квіти. Почули тепле слово багатодітні сім’ї та матері-героїні, трудівники соцсфери села, працівники полів і ферм. Багатьом було вручено квіти та подарунки. А юні шпендівчанки в українському вбранні пригостили всіх присутніх в залі запашним короваєм.

Линули слова вдячності, вітання та побажання успіхів у їхніх справах і тим, хто допоміг у проведенні цього свята матеріально: ПрАТ “Агрофорт” (керівник Людмила Онука), ФГ “Т.Е.А.М.” (керівник Анатолій Тесленко), ФГ “Лідія” (керівник Едуард Мазур), приватні підприємці Олег Сучок, Лариса Петренко, Олександр Миколаєнко, Микола Соломченко, одноосібник Роман Слухай та фермер Андрій Петренко.

І, звичайно, не обійшлося свято й без вітань шанованих гостей. Як годиться, перше слово було надане господарю села Миколі Пет­ренку. Він і привітав односельців та відзначив достойних подарунками, а для сільського ФАПу передав апарат для вимірювання тиску і набір матеріалів для глюкометра.

Свою повагу шпендівській громаді висловив голова Кагарлицької райдержадміністрації Роман Коваленко, вручивши сільському голові годинник-картину. До вітань долучилася депутат районної ради Людмила Сушко, вона передала кошти на будівництво храму в селі. Не забули своїх пайовиків і основні орендарі паїв шпендівчан - ПрАТ “Агрофорт”: на свято прибули заступник директора підприємства Зіновій Лялюк та керуючий місцевим відділком Микола Тарасевич. Зіновій Лялюк разом із привітанням від керівництва “Агрофорту” передав на потреби громади сертифікат на 17 тисяч гривень. Лунали вітання і від представника місцевої Євангелістської громади Володимира Остапенка. А подарунком від нього та його єдиновірців стали пісні у виконанні тріо.

Та найбільшим подарунком для шпендівчан та гостей села став концерт. Тут були й пісні, і хореографічні постановки та вірші на честь села та його жителів. Своїми талантами ділилися із земляками Наталія Миколаєнко, Максим Слухай, Любов Тищенко, Вікторія Тищенко, Аліна Дєткіна, Оксана Дишлева, Тамара Назаренко, Надія Загородня, Анатолій Дєткін, Максим Дишлевий, Євгеній Слухай, вокальний колектив “Народне джерело” та дитячий танцювальний колектив.

Неначе на замовлення, під кінець дня в Шпендівці випогодилося. Тож посмакувавши капусняком від Оксани Тищенко та обмінявшись враженнями від концерту, шпендівчани гуртами збиралися до Будинку культури на дискотеку.

Над Ставами пісня лине, то святкують день села

Цьогорічний День Ставів припав на погожу днину. Тож святкова зала і заповнювалася спроквола, адже кожен волів якомога довше поніжитися в останньому теплому промінні осіннього сонця. Та й виставка в фойє сільського Будинку культури затримувала погляди гостей урочистостей. Тут розмістилися виставки з дарів осені, виготовлені учнями місцевої школи. Стіни прикрашали картини Людмили Пономаренко. Тішили око й душу вишивані рушники, які вийшли з-під рук Софії Луценко. По кутках мостилися вази із яскравими квітами та величезна - в людський зріст - лялька-мотанка.

Розпочалося свято із віншування рідного краю, його людей, що линуло із вуст ведучих Валентини Янкевич і Людмили Шкляр.

З щирими вітаннями звернувся до ставівської громади її очільник - Володимир Михайленко. Він вручив “Орден матері” мамі воїна-атовця Руслана Варлама Людмилі Варлам.

Роман Коваленко, голова райдержадміністрації, вітаючи став’ян, нагадав славну історію цього села. Також він вручив голові села подарунок, а документи, що посвідчують присвоєння звання “Народний” сільському колективу “Берегиня” - його художньому керівнику Валентині Фундамент. Варто зазначити, що тепер у Ставах діють два аматорські колективи, що мають таке звання (другий - “Став’яночка”).

Вітальну естафету перейняли депутат районної ради Іван Лисий та представник “Дан-фарму“ Андрій Волошин. Андрій Іванович передав на потреби села сертифікат на суму 3000 грн для облаштування шахового клубу в селі.

Із благословенням та добрими побажаннями й настановами звернувся до винуватців свята настоятель місцевого храму Святої Покрови отець Валерій.

Власне, святкова концертна програма базувалася на виступах трьох колективів. Народний аматорський колектив “Став’яночка”, керівник Володимир Миколюк, творчий консультант Ніна Жолуденко,  представив загалу обрядову композицію “Другий день весілля” (автор сценарію Катерина Личак).

Народний аматорський колектив “Берегиня”, керівник Валентина Фундамент, порадував присутніх віночком українських пісень.

Третіми, хто розважав того дня жителів і гостей Ставів, був запрошений колектив “Веселі галичани”.

Постійно надають підтримку в облаштуванні села, проведенні свят ТОВ “Роза-Л”, ТОВ “Агро-Укр”, СФГ “Матійчук”, ФОП Тутик Л. В., ТОВ “Літус”, за що їм щиро дякували і ведучі, і керівник громади.

Після завершення концертної програми місцеві кулінари пригощали всіх кулешем, запеченим м’ясом, варениками та бутербродами.

А завершилося святкування того дня дискотекою.

До зими готові, але не всі

Двадцять восьмого вересня перший заступник голови Кагарлицької районної державної адміністрації Віталій Таран провів чергове засідання колегії райдержадміністрації.

Під час засідання було розглянуто три питання. Про підсумки збирання ранніх зернових культур урожаю 2018 року та організацію проведення збирання кукурудзи, цукрових буряків та інших сільськогосподарських культур доповіла начальник Управління агропромислового розвитку РДА Валентина Голованчук.

Про роботу виконкому Халчанської сільської ради щодо здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади поінформувала присутніх голова громади Людмила Ананьєва.

Із станом готовності об’єктів житлово-комунального господарства та закладів соціальної сфери до роботи в осінньо-зимовий період ознайомила Інна Сиротенко, завідувач сектору ЖКГ і розвитку інфрастуктури РДА. Зокрема, доповідач та співдоповідачі з цього питання зазначили, що комунальні установи та організації, сфера освіти та культури району й міста готові до опалювального сезону на 90-95 відсотків. Виняток становить КП Київської обласної ради “Кагарликтепломережа”. Це підприємство має значну як кредиторську, так і дебіторську заборгованість. Зважаючи на значні борги за газ, є ризики, що своєчасно опалювати своїх абонентів воно не зможе. Керівник районної дорожної служби Костянтин Хамаздір повідомив присутніх, що ліквідація їхнього підприємства відмінена. Нині вони будуть працювати по обслуговуванню доріг району. Однак не мають запасів посипкового матеріалу, і чекають його поставок від замовника робіт.

На початку засідання Віталій Таран виконав приємну місію, вручивши за особистий вагомий внесок у розвиток підприємництва в області, вирішення актуальних соціально-економічних проблем, створення нових робочих місць, активну громадську позицію та з нагоди Дня підприємця Подяку голови Київської обласної державної адміністрації Олександру Скуйбіді - директору приватного підприємства «Енерго-комфорт».

Я вiрю в свiтлу долю свого народу

Серед когорти українських учителів легендарне ім’я Надії Дмитрівни Коваленко вже давно стало негаснучою свічею, своєрідним орієнтиром на таких непростих педагогічних дорогах. І то не дивина. Адже, подолавши всі крутосхили нелегких етапів професійного становлення, вона навіть із горнила втрат виносила безцінне зерня наставницького досвіду. А долати було що. Бо скільки неспокійних літ віддала Надія Коваленко боротьбі за українську школу і рідну мову в ній! Скільком українським письменникам допомогла донести свою творчість до основного читача! І тоді, коли працювала вчителем української мови і літератури у звичайній сільській школі, і тоді, коли трудилася інспектором-методистом української мови у Міністерстві освіти України. А головним правилом її життя було таке просте - «Не нашкодь!»  Допоможи, подай руку, проведи бездоріжжям, стримай від помилки, але - не нашкодь!

Про таких, як Надія Дмитрівна, кажуть - учитель від Бога. Певно, саме тому Всевишній і донині береже її пам’ять  світлою, а мудрість чистою. Бо навіть сьогодні, на фініші 91-ї річниці свого життя, утративши можливість самостійно пересуватися, вона не втратила здатність навчати доброго, мудрого, вічного. Їй є що сказати, є чим поділитися.

Нещодавно громадський кореспондент Петро Бурий відвідав Надію Дмитрівну в пансіонаті для вчителів, де вона перебуває нині. Він привітав її з наступаючим професійним святом та мав добру нагоду поспілкуватися. Під час дружньої бесіди Петро Михайлович зокрема запитав у Надії Дмитрівни, які  б напутні слова хотіла вона сказати сучасному вчителеві. Ось що відповіла мудра наставниця:

- Сковорода дав нам, учителям, добру настанову одним словом: «Учітесь». А це означає щоденну безперервну працю над собою. Бо якщо вчитель хоч на хвилинку зупиниться в своїй самоосвіті, він відстане від життя і стане нецікавим  і  учням,  і колективу. Я любила свій предмет і весь час працювала над ним. Завжди намагалася викладати не граматику, а мову, нести на кожен урок різноманітність. Завдання вчителя - показати красу, історію мови та слова. А запорука успіху кожного вчителя - висока фахова освіта. Велике значення має і живе спілкування вчителя з учнем. Уроки повинні бути уроками радості. А  це можливо лише тоді, коли учитель вкладає серце у свої  уроки. Нам потрібно виховати українського патріота. Адже понад сім десятків років еліту України нищили, забирали мозок нації, прищеплюючи рабську психологію і страх. І вчорашній «совок» не може стати сьогодні справжнім патріотом свого народу. Боляче, що виїжджають за кордон найактивніші і найрозумніші. Але справжні патріоти неодмінно повертаються.

Дорогі колеги, працюйте над собою, багато читайте, цікавтеся не лише своїм предметом, а й суміжними. Вникайте в живопис, музику, театр. Це є запорукою вашого авторитету серед учнів. Мені вже 90, а я навіть зараз ловлю кожну новинку в літературі. І мені все цікаво! Хтось скаже: - Навіщо вам це? Відповім: - А я без цього жити не можу. Щоправда, іноді задумуюсь - навіщо мені ці знання, які я збираю, трансформую їх у собі? Вважаю, що це і є запорукою мого довголіття. Тож, не покладаючи рук, працюйте, насамперед, над собою. Кожен учитель повинен мати знання і розуміння у будь-якій ситуації, щоб навчитись мислити і створювати особистість.

Я вірю у світлу долю свого народу!

Додому, до отчого краю...

Цього року головні урочистості на День села у Великих Пріцьках проходили під відкритим небом біля сільського Будинку культури. Для глядачів організатори свята завчасно розмістили лави, а на імпровізованій сцені встановили мікрофони та звукопідсилюючу апаратуру. За годину до відкриття святкового заходу в фойє Будинку культури було розгорнуто виставку народних умільців. Вишиті ікони та килим, картини й рушники - вся ця рукотворна краса була виготовлена жителями села Наталією Фіяло, Вірою Бацан, Наталією Садовською, Наталією Хижняк, Тетяною Семченко та Тетяною Квашею. При вході грав духовий оркестр районного Центру дитячої та юнацької творчості під керівництвом Ігоря Ільченка.

О пів на четверту прозвучали позивні - урочистості розпочалися. Традиційно концерт відкрив фольклорно-етнографічний ансамбль «Журавка» Великопріцьківського сільського будинку культури (художній керівник - Надія Крапива, концертмейстер - Віктор Крапива). По цьому з вітальними словами до присутніх на святі звернулися сільський голова Олександр Микитянський, заступник голови районної ради Олег Волошин, секретар Кагарлицької міськради Любов Коваль, в.о. Ржищівського міського голови Крістіна Чорненька, директор ТОВ “Віскар-Агро” Василь Барановський, кандидат технічних наук Валерій Апанасенко. Традиційно гості окрім теплих слів вручили для громади подарунки.

Після покладання квітів до пам’ятника Солдату-Герою на сцену знову вийшли співаки з “Журавки”. Артисти виконували українські народні, жартівливі та патріотичні пісні. Порадували великопріцьківчан своїми виступами і вихованці дитсадка “Яблунька”, і учні сільської школи. Діти декламували вірші, співали та танцювали. Так, сестри Юля та Аня Василенки читали гуморески й поезії, Олександр Швець підняв всім настрій гуморескою «Як ми з кумом мед качали», юні співачки Юлія Василенко та Дарина Омельченко подарували своїм землякам пісню «Там, де ми є». Гучними оплесками проводжали жителі села і виступи учнів 1 та 2 класу Великопріцьківської школи, і дошкільнят-танцюристів.

На святі було вшановано земляків-ювілярів та всіх, для кого нинішній рік став особливим і пам’ятним, зокрема, шановних великопріцьківських старійшин, які переступили 90-річну межу: Степаниду Микитівну Юхименко, Ганну Олександрівну Вегеру, Степаниду Харитонівну Прохоренко, Євдокію Петрівну Шевченко, Марію Зіновіївну Юхименко.

Для них та їхніх земляків прозвучали пісні у виконанні “Журавки” та запрошених на свято гостей - автора мелодії Гімну села Великі Пріцьки, керівника музичної студії «Октава» Кагарлицького центру дитячої та юнацької творчості Бориса Родини, його вихованця Віталія Сушка та співачки Євгенії Хміль.

Слова вдячності лунали і спонсорам свята: Василю Барановському, Олегу Вітенку, Володимиру Вітенку, Сергію Волошину, Віктору Дикому, Катерині Демиденко, Юрію Круцику, Сергію Мільковському, Олексію Овчаренку, Олені Овчаренко, Юрію Падальченку, Миколі Предченку, Віктору Ружанському, Костянтину Семченку, Сергію Скорікову та Віктору Чайківському.

Завершився концерт піснею «Моє село», яку виконали Борис Родина та Олександр Микитянський. По цьому всіх запросили до святкового пригощання, захоплюючих конкурсів і безпрограшної лотереї. До речі, результати переможців конкурсів занесено до Книги рекордів села Великі Пріцьки, а виручені від лотереї кошти буде використано на оновлення центральної автозупинки села.

Мирівка: в традицiях гарних незмiнна

У Мирівському будинку культури відбулися урочистості з нагоди Дня села.

Ведучі заходу Віталій Полозов та Маргарита Голюк розпочали свято щемливими серцю словами про рідний край, село, малу батьківщину: «Село - наш дім, наше коріння і доля, наша кровність і материнська пісня. Наше село - це розбуджені досвітки, духмяні пахощі літа. Тут живе наше дитинство, це частина нашого серця. Вона наша сповідь і турбота, і безтурботність теж». Після чого вокальний ансамбль «Мирівчани» під керівництвом художнього керівника Івана Татарчука розпочав концертну програму  піснею про Мирівку.

З вітальним словом до жителів села звернувся настоятель Свято-Преображенської церкви протоієрей Василь Суп, він привітав усіх селян зі святом і благословив на проведення заходу.

Долучилася до привітань начальник відділу освіти Кагарлицької РДА Надія Омельченко, яка передала найкращі побажання від голів РДА і райради та усього депутатського корпусу, а з ними й настінний годинник. Надія Олексіївна з особливою теплотою сказала про село і рідний поріг, куди кожна людина повертається і в думках.  

Від міського голови сертифікат на суму 2000 грн передав заступник міського голови Олег Пурій.

Представник ПрАТ «Агрофорт» Лілія Кобиляцька вручила сільському голові велику декоративну вазу. А директор ПСП «Переселенське-К» Віктор Верголяс привітав мирівчан зі святом та відзначив подарунками учасників АТО, учасників війни в Афганістані, ліквідаторів аварії на ЧАЕС та родини молодих мирівчан, які поповнилися цього року дітьми: Олександра Балакіна, Бориса Вовка, Сергія Лимаря, Вадима Погорілого, Ярослава Шевченка, Володимира Джулая, Василя Павленка, Олексія Палієнка, Сергія Заїку, Анатолія Яремка, Олександра Кикала, Володимира Курінного, Олександра Шкаровського, Григорія  Пендюра, Анатолія Совенка, Анатолія Колошу, Леоніда Походзея, Івана Тарасюка, Миколу Рогозу.

Гостей свята, як і годиться, пригостили запашним короваєм.

Голова села Сергій Шевчук привітав односельців зі святом, після чого відбулося покладання квітів до пам’ятника загиблим у роки Другої світової війни.

Село живе, поки чути дзвінкий веселий сміх дітей. У Мирівці функціонують дитячий навчальний заклад «Теремок» та загальноосвітня школа. «Теремок» приймає сьогодні 38 вихованців, він щодня відкриває двері не лише для малюків-мирівчан, а й для дітей Антонівки, леонівки, Бендюгівки, Шпендівки. 13 років поспіль завідує закладом Людмила  Рогова. У садочку тепло і затишно, тут привітно зустрічають своїх вихованців Наталя Бойченко та Марія Суп, а смачними сніданками та обідами пригощає малят кухар Світлана Шабатін. Усім присутнім у залі учні 2 класу Марія Бринзюк та Софія Якимова подарували пісню «Сонечко».  

Цього року до 1 класу у Мирівську школу прийшло 17 діток. Тут вони не тільки вчаться і пізнають світ нового, а й пробують себе у якості поета, актора, художника, хореографа, долучаються до народних традицій, виявляють свої таланти.

«Каштановий вальс» у виконанні старшокласників став одним із номерів, від зворушливості якого наверталися сльози. Варто нагадати, що Мирівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - одна з найбільших шкіл у кагарлицькому районі. Школа має статус опорного закладу. Навчається тут 168 дітей із п’яти населених пунктів. Школа радіє і пишається досягненнями учнів на районних та обласних олімпіадах. Свої чудові вокальні номери подарували присутнім Марина  Бринзюк, Анжеліка Остаписько, Софія Якимова, сестри Трохименки - Наталя та Ольга. Естетичну насолоду гості свята отримали від хореографічної постановки «Україна - матуся моя» у виконанні учнів 3-4 класів.

Теплі слова того дня звучали на адресу молодих батьків, за рік до сільської родини додалося троє маленьких мешканців села: донечка Марійка у Володимира та Надії Совенків; син Артем у Руслани Колісніченко; син Віталій у Віталія та Юлії Кажукалів. Для них співала Маргарита Голюк - красива, скромна, талановита, яку так приємно було слухати школяркою у районному центрі дитячої та юнацької творчості.

Лунали вітання і на адресу старожилів: цього року зустріла своє 95-річчя Марія Нога, а 96-річчя - Євдокія Савченко. На їх честь співав Григорій Довгоп’ят.

Особливого задоволення додав гостям закладу виступ чоловічого ансамблю, пісня «Стоїть явір над водою», здавалося, заграла новими барвами у їх виконанні.

У виконанні Миколи Ширія та його сина прозвучала пісня «Моє село», тут продемонстрували видовищну хореографічну постановку, яка надала логічного і красивого завершення свята.

Варто зауважити, що особливе задоволення присутнім у залі подарували учасники вокального гурту «Мирівчани»: худ. керівник Іван Татарчук, Галина Татарчук, Віра Сапак, Ніна Хоменко, Ніна Бобовська, Світлана Муковоз, Надія Гаращенко, Любов Слободян, Іван Сапак, Василь Нінько, Григорій Довгоп’ят, Леонід Куцький.  За це їм велика шана. Хто вкусив хліба артиста, той розуміє: за чудовим і потужним виступом стоять численні репетиції і багато праці.

По закінченні концерту всіх гостей чекали смачні страви української кухні, а дітлахів - батут та «солодка вата».

У Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна день відкритих дверей!

Село, заціловане сонцем й вітрами

Традиційно в Переселенні День села відбувся на наступний, після храмового свята - Різдва пресвятої Богородиці. Цього року переселенці святкували 321-шу річницю заснування свого села. У фойє Будинку культури була розгорнута виставка робіт вишивальниць Оксани Батуревич, Тетяни Щербини та Світлани Сарапин. Тут же красувалася композиція “Осінній натюрморт”, створений руками учнів місцевої школи. У дворі Будинку культури для молодших жителів села працював безкоштовний батут.

Привітати переселенців зі святом завітали поважні гості - депутат Київської обласної ради, ректор Білоцерківського НАУ Анатолій Даниленко, заступник начальника управління соціального захисту населення РДА Світлана Драпіковська, керуюча справами Кагарлицької міської ради Оксана Майстренко, керівник ПСП “Переселенське-К” Віктор Верголяс.

До вірян із вітаннями та благословінням звернувся настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці благочинний Юрій Король.

Сільський голова Вадим Циганок привітав земляків зі святом, побажав їм благополуччя та довгого щасливого життя. Згадав у своєму виступі всіх, хто доклав рук до розвитку та розквіту села, тих, хто не шкодував життя та здоров`я, захищаючи нашу батьківщину в різні часи.

Світлана Драпіковська разом з вітаннями від керівництва району та себе особисто передала сільському голові цінний подарунок, Оксана Майстренко - сертифікат на 2 тисячі гривень, який було спрямовано на потреби закладу культури.

Віктор Верголяс вручив жінкам-ветеранам сільськогосподарського виробництва подарунки, а учасникам бойових дій АТО та в гарячих точках світу - грошові винагороди.

Анатолій Даниленко привітав присутніх в залі щирим словом та квітами.

Зі сцени в дарунок винуватцям свята своїми співочими талантами ділилися Альона Губенко, гурт «Барви», дует «Сім’я», ансамбль «Зорецвіт», гурт «Карамельки», гурт «white star», учні місцевої школи, дует “КІВІ”, художній керівник Переселенського БК Вікторія Куцокінь, Катя Батуревич. А Петро Сарапин виконав на гармоніці “віночок” мелодій.

Окреме музичне вітання та подарунок отримала найстарша жителька села Марія Василівна Щербина.

Музичне вітання від гурту «Карамельки» линуло представникам бізнесу, які беруть активну участь у житті села та громади. Це - Віктор Верголяс, директор ПСП « Переселенське-К», Григорій Кулініченко, директор СК «Агробізнес», Олексій Мірошник, директор ПрАТ «Кагма», Людмила Онука, директор ПрАТ «Агрофорт», Микола Миколайчик, Віктор Миколайчик, Олександр Васелюк, Віктор Попович, Олександр Ніколаєв, Сергій Піхало, Євген Вітенко, Юрій Носенко, Олена Вовченко, В’ячеслав Сарапин, Вадим Коноплянко, Світлана Коноплянко, Тарас Курінний, Олексій Титенко, Віра Запора.

Далі концертну програму продовжив вокальний ансамбль Білоцерківського національного аграрного університету разом із своїм ректором Анатолієм Даниленком.

Ведучими святкового дійства були Юлія Пасько та директор Будинку культури Світлана Сарапин.

По закінченні святкових урочистостей на подвір’ї будинку культури жителів та гостей села пригощали рибною юшкою та піцою.

Всі бажаючі мали змогу досхочу натанцюватися на дискотеці.

Край, що будить струни у душі

Тієї суботи вже осіннє сонце посміхалося і гріло напрочуд щедро, і обличчя у зеленоярівців сяяли добродушним усміхом, і дитячі погляди були особливо допитливими й очікуючими... А вже місцевий хор «Червона калина» під орудою хормейстера Анатолія Климака розносив над селом хвилюючі мелодії, серед яких і на слова місцевої поетеси Віри Янголь, і столичних авторів.

Дійсно, своя земля - найкраща. На цьому й наголошували у своїх промовах і голова села Зелений Яр, де проходило дійство святкового його відзначення, Ольга Бевза, і настоятель місцевого храму протоієрей Василій, і голова Кагарлицької райради Іван Семцов, і міський голова Кагарлика Олександр Панюта, і директор ПОСП «Дніпро» Анатолій Ворона, і гості заходу. Та все ж, особливо підкреслювали, що найціннішим скарбом кожного поселення є його люди, прості трудівники-хлібороби, які годують як кожного з нас, так і весь світ...

У Зеленому Яру - це найстарші ветерани праці, вік яких переступив за дев’яносто літ - Ольга Савівна Гордон, Наталка Григорівна Швидка, Ніна Кіндратівна Євдокимова, Марія Юріївна Онопрієнко; ті, кому ось-ось буде дев’яносто - Віра Марківна Гордон і Марія Кирилівна Гордон, Катерина Ничипорівна Піхало, Ніна Афанасіївна Онопрієнко, Степан Павлович Кучма, Степан Федорович Семенець, Василь Григорович Кучма, Ганна Трохимівна Погребняк, Марія Оверківна Березова, Марко Дементійович Піхало, Марія Семенівна Березова, восьмидесятирічні - Любов Пилипівна Березова, Ганна Яківна Косяк, Фелоніда Олексіївна Кучма, Степан Іванович Мельник... А є ще й семидесяти, шестидесяти, п’ятидесятилітні... Кожному вручено цінні подарунки, звучали теплі слова подяки за працю, зворушливі пісні. А підростають нові покоління трударів - продовжувачів славного хліборобського роду, а старші з них, як от Руслан і Сніжана Цапенки, Андрій та Ольга Біндюріни, Сергій та Ірина Загородні, Павло та Марина Грушки щойно поєднали свої долі, утворивши нові сім’ї. У доньках і синах їм далі звеличувати український рід... А на святі - подарунки.

Але кожен рід постійно потребує догляду і захисту. Тому юні сини-зеленоярівці Віктор Петрович Загородній, Віталій Олексійович Лошкарьов, Віктор Вікторович Рябов, Микола Іванович Іщенко, Валерій Павлович Кагарличенко, Валерій Петрович Кучма, Роман Петрович Кармазин, В’ячеслав Васильович Погребняк, Володимир Володимирович Семченко стали активними захисниками Вітчизни на східних рубежах країни в зоні АТО. Гордо звучать їхні імена на святі, линуть слова вдячності й поваги.

Так, не для воєн народжуються сини і доньки, а для радості батьків і гордості краю. Здоровими і щасливими бажають ведучі свята і всі присутні бути щойно народженим зеленоярівцям Златі Шаренко, Каріні Малиновській, Вікторії Бендюріній, Микиті Кротику, Софії і Єві Коробенкам, Олександрі Кудіній та їхнім люблячим батькам. І лине пісня про їх колиску.

Культурна програма у зеленому Яру була досить різноманітна і насичена, дякуючи організаторам Дня села і спонсорам - вже названому вище директору

ПОСП «Дніпро», приватним підприємцям Грищенку, Матієнку, Шиманському, Великому, Тесленку... Колоритною окрасою концерту під відкритим небом на святі сільської родини стали виступи українських артистів-професіоналів Олександра Зайченка та Івана Ганзери (переможець вокального шоу «Голос країни»). А родзинкою заходу стали поетичні рядки, що засіли в серці кожного, хто був на святі: «Мене в селі завжди чекає мати, там квітнуть мальви, чисті спориші... І як цей край свій рідний не кохати, коли він будить струни у душі!»

Засуджено дітовбивцю

За підтримки Кагарлицькою місцевою прокуратурою державного обвинувачення засуджено особу, яка вбила свою новонароджену дитину.

Громадянка О., зрозумівши, що в неї розпочинаються пологи до медичних закладів не звернулася, медпрацівників по спецлінії «103» до місця свого проживання не викликала та самостійно, без допомоги сторонніх осіб та медичної допомоги народила живу, життєздатну, доношену дитину.

Через незначний проміжок часу після пологів, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, бажаючи смерті своїй новонародженій дитині, достовірно знаючи, що дитина жива, діючи умисно, жінка стиснула шию дитини та задавилаїї.

Щоб приховати вчинений злочин, громадянка О. у підсобному приміщенні, поруч з яким перебувала на той момент, знайшла чорний поліетиленовий пакет до якого помістила тіло новонародженої дитини. Обмотавши його у пакеті липкою стрічкою винесла з подвір’я та сховала у старій шафі, що знаходиться на території земельної ділянки домоволодіння.

У подальшому вироком Кагарлицького районного суду вказану особу визнано винною у вчинені злочину та засуджено до справедливого покарання.

Із 1 жовтня вмикайте фари вдень

З 1 жовтня на заміських дорогах необхідно вмикати денні ходові вогні або ближнє світло фар. Відповідно до пункту 9.8 Правил дорожнього руху, з 1 жовтня по 1 травня дане положення є обов’язковим для виконання і покликане підвищити безпеку дорожнього руху на затемнених ділянках дороги.

Саме в зазначений період, у зв’язку із скороченням світлового дня і погодними умовами виникає необхідність у підвищенні видимості автомобіля для пішоходів та інших учасників руху.

За ігнорування цієї норми, згідно частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено штраф у розмірі 425 гривень.

Лікарі їдуть у села

25 вересня в Бендюгівку завітала бригада лікарів та фельдшерів зі столиці для медичного обстеження жителів села. Їхній приїзд в населений пункт став можливим завдяки турботам агропромислової корпорації “Успіх”, до складу якої входить в т.ч. і сільгосппідприємство ТОВ “Руфіна-Агро”.

Жителі Бендюгівки мали змогу побувати безкоштовно на прийомі у терапевта, дерматолога, здати аналізи крові на вміст цукру, зробити кардіограму та отримати від кардіолога відповідні рекомендації, перевірити зір, а при потребі й отримати окуляри, - адже ці послуги оплатила корпорація «Успіх».

Всі без винятку, хто бажав перевірити власне здоров’я, того дня могли це зробити у зручний для них час. Лікарі працювали цілий день - до останнього відвідувача. Активність сільських жителів була висока - перші дві години сільський фап був переповнений.

Як нам повідомив представник агропромислової корпорації “Успіх” Богдан Пугарський, подібні медогляди будуть проводитися і в інших населених пунктах, де господарюють підприємства, що входять до складу “Успіху”. Адже в корпорації з повагою ставляться до власних орендодавців. І це проявляється не лише у дотриманні перед ними своїх договірних зобов’язань, а й в проведенні заходів різного спрямування, в т. ч. й спрямованих на профілактику захворювань.

Зі святом, бібліотекарі!

25 вересня голова Кагарлицької районної державної адміністрації Роман Коваленко, голова районної ради Іван Семцов та заступник голови районної держадміністрації Світлана Синюк привітали бібліотекарів району з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек, яке відзначається в Україні щорічно 30 вересня.

Очільники району подякували присутнім на урочистостях за щоденну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток бібліотечної справи та за активну участь у загальнорайонних заходах культурно-освітнього та інформаційного обслуговування читачів. За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток бібліотечної справи та з нагоди професійного свята спільні подяки районної ради та райдержадміністрації, подарунки та квіти були вручені Олені Головченко - завідуючій Демівщинською сільською бібліотекою та Галині Рупенко - завідуючій Шубівською сільською бібліотекою.

З нагоди ювілейних днів народжень районною профспілковою організацією працівників культури України було відзначено подарунками Валентину Любич та Галину Лисенко.

Коли дим - не перешкода

На території 19-ДПРЧ міста Кагарлик пройшли зональні обласні змагання з газодимозахисної служби. Участь у них взяли команди Ставищенського, Таращанського, Володарського, Тетіївського, Миронівського, Богуславського, Кагарлицького, Сквирського, Обухівського, Рокитнянського районів, а також 43-ДПРЧ Київського картонно-паперового комбінату та аварійно-рятувального загону спеціального призначення міста Біла Церква.

Перед початком змагань право підняти прапор було надано команді з Кагарличчини. По цьому підполковник Руслан Кузьменко провів інструктаж та наголосив на тому, що стійкість, мужність, висока професійна майстерність сьогодні є невід’ємними рисами рятувальника. Він також зазначив, що захід проводиться щорічно і має за мету, насамперед, підвищення рівня готовності рятувальників до дій за призначенням та покращення професійної майстерності особового складу підрозділів, перевірку практичних навичок рятувальників, завданням яких є розвідка, порятунок людей, гасіння пожеж та евакуація матеріальних цінностей з непридатного для дихання середовища.

Одним із найважчих етапів змагань, як зізнаються самі рятувальники, є виконання вправ у димокамері. Завдання - встановити джерело загорання у приміщенні та знайти в задимленій зоні необхідні об’єкти. Цей етап проходив у відповідно обладнаному під димокамеру приміщенні, яке оснащене датчиками та установкою для нагнітання диму. Ще два етапи - “Перемичка” та “В’язання петлі”.

Під час змагань всі команди з поставленими завданнями впоралися належним чином, продемонструвавши хороші професійні навички.

За підсумками цьогорічних змагань перше загальнокомандне місце посіли рятувальники з Обухівського району, друге - Ставищенського, третє - Миронівського. Саме вони й отримали право представляти наш регіон на другому, завершальному етапі, обласних змагань.

Переможці - команда молоді

15 вересня в м. Кагарлик на футбольному майданчику КЗ «Фізкультурно-оздоровчий комплекс Кагарличчини», в рамках підготовки збірної команди державних службовців Київської області з футзалу до III етапу Всеукраїнської спартакіади серед державних службовців, відбувся Відкритий чемпіонат Кагарлицького району з міні-футболу. В ньому взяли участь три місцеві команди та збірна команда держслужбовців Київщини.

Турнір видався цікавим та напруженим для всіх команд. В запеклій безкомпромісній боротьбі перше місце виборола команда з м.Кагарлика, яка складалася з місцевої молоді. Друге місце посіла збірна держслужбовців. Третьою стала команда ветеранів Кагарличчини.

Переможців та призерів нагородили кубком та пам’ятними подарунками.

Коли перестане трясти Став’янку?

Черговий прямий телефонний зв’язок, який цього разу проводив перший заступник голови Кагарлицької районної державної адміністрації Віталій Таран, вже традиційно не обійшовся без скарг на роботу радіо-

точок. Телефонували жителі Кагарлика. А якщо точніше - вулиці Київська. За їхніми словами, радіодроти тут вже давно обірвані. І відремонтувати їх в телекомівців ніяк не дойдуть руки. Тож просили посприяти в даному питанні. Віталій Таран зазначив, що звернуться до керівництва районного підрозділу «Укртелекому», щоб ті усунули недолік.

Ще одну кагарличанку, яка проживає на Став’янці, турбував швидкісний режим по вулиці та відкритий люк. Баба Наталка, а саме так просила називати себе жінка, була стурбована, що в комунікаційний колодязь в темряві (та й не лише) може хтось впасти. Також нарікала вона й на «землетрус», що його спричиняють ваговози, рухаючись по вулиці. «Невже не можна зробити так, щоб по місту вони їхали повільніше? За Кагарликом нехай собі летять. А то в хаті не можна втриматися», - розповідала пані Наталя.

З питанням стосовно люка пообіцяли розібратися і в міській раді, і в Телекомі. А стосовно швидкості руху, то цим колись займалося ДАІ, нині ж в поліції немає сертифікованих апаратів, щоб вмотивовано притягти нерадивих водіїв до відповідальності.

Ще два дзвінки були із Буртів.

Одна жіночка вимагала притягнути до відповідальності людей, винних в руйнації її будинку: туди в’їхав вантажний автомобіль та пошкодив його. А справа йде до зими. Віталій Таран відповів, що за його даними триває збір допомоги для жінки в селі. Стосовно притягнення до відповідальності винних - потрібно звертатися до суду. Адже орган виконавчої влади не має таких повноважень.

Інша буртівчанка запитувала, чому закривають в Очеретяному будинок престарілих. Пояснення тут просте - цей заклад не комунальний і не державний. Заснувало й утримувало його місцеве господарство. Тож, швидше за все, його утримання стало занадто дороговартісним. І немає іншого виходу, ніж ліквідувати заклад. Стосовно його мешканців, то долями тих, у кого є родичі, вони й опікуватимуться, інші будуть влаштовані до геріатричного пансіонату в Ржищеві.

Віталій Карлюк: «Біль родин загиблих воїнів – мій біль, а їхні труднощі – мої турботи»

Війна – це смерть, біль, сльози. 15 липня 2014 року в зоні АТО загинув наш земляк, уродженець села Панікарча, 34-річний сержант Юрій Гладченко. Cтрашна й безжальна звістка за лічені хвилини облетіла весь Кагарлицький район. З того часу минуло вже чотири роки.

До річниці загибелі Юрія Гладченка депутат обласної ради Віталій Карлюк пообіцяв батькам загиблого героя допомогти відремонтувати покрівлю їхнього будинку. Неодноразово Віталій Іванович наголошував: «Біль родин загиблих воїнів – мій біль, а їхні труднощі – мої турботи». І своєї обіцянки він вкотре дотримався. Виділив необхідні кошти на будматеріали та ремонт будинку, в якому проживають батьки Юрія Гладченка.

- Взагалі до нас додому часто приїжджають друзі Віталія Івановича зі Спілки ветеранів АТО, звичними стали й візити дівчат - помічниць депутата з районної приймальні «БПП «Солідарність», - розповідає мама Юрія Гладченка Любов Володимирівна. - Без сліз не можу спілкуватися з ними, але кожна така зустріч додає оптимізму. Під час одного з таких візитів домовилися про сприяння в ремонті покрівлі нашого будинку. Наша сім’я надзвичайно вдячна депутату обласної ради Віталію Карлюку за допомогу, за те, що пам’ятає, спілкується, розуміє наші проблеми.

Дах будинку оновлено повністю. Будівельники замінили дерево, дах перекрили черепицею, обшили фронтони сайдингом, встановили там пластикові вікна й двері.

Це не поодинока допомога депутата. Взагалі, куди б не приїздив Віталій Карлюк, скрізь на нього чекають люди, які чи то потребують допомоги, чи просто хочуть подякувати цій людині за вже надану поміч. На адресу районної приймальні також постійно надходять різноманітні звернення. Віталій Карлюк знаходить і час, і можливість допомогти. І чинить він так, бо не може інакше, бо є громадянином своєї країни і сином Кагарлицької землі.

Село живе допоки пісня лине

Зазвичай, коли розмова заходить про українські села, в пам’яті одразу спливають занедбані будиночки, в котрих доживають свій вік пенсіонери, звідки одразу після школи їде молодь ... Така картина, на жаль, типова для багатьох сіл. Але, на щастя, є й такі населені пункти, які своїм прикладом показують протилежне: в селі теж може бути робота і належна зарплата, багато дітей, веселі та дружні сім’ї. А чи не найгловніший фактор справжнього розвитку села - успішне сільгосппідприємство. Стайкам з цим пощастило - вже не одне десятиріччя у цьому населеному пункті успішно господарює ПОСП “Дніпро”, яке очолює його незмінний директор Анатолій Ворона. Саме цей господарник постійно дбає про розвиток Стайок, про те, щоб тут люди мали змогу отримувати за свою працю належну оплату, а гарно попрацювавши, - й чудово відпочити, в тому числі під час святкування Дня села, яке цього року пройшло у Стайках 15 вересня.

Сам захід відбувся у залі з новими зручними просторими кріслами, професійно облаштованим освітленням сцени. Все це створювало передчуття чогось особливого, святкового. І очікування справдилися.

Все на святі було продумано до найменших дрібниць, з естетичним смаком. Розпочалися ж урочистості після того, як пролунали три “театральні” дзвінки. Дещо незвично, як для сільського Будинку культури, промайнула думка. Освітлення в залі вимкнули. Вся увага - на святково прикрашену сцену.

Ведучі, у вишуканих концертних костюмах, розпочали свято.

Традиційно для подібних заходів, перше слово було надано гостям - голові районної ради Івану Семцову та Кагарлицькому міському голові Олександру Панюті. Вони привітали громаду зі святом, вручивши сільському голові Наталії Галкіній подарунки.

Директор ПОСП “Дніпро” Анатолій Ворона у вітальному слові побажав односельчанам мирного неба й добробуту, всіляких гараздів та здоров’я, а також висловив побажання, щоб на подібні заходи надалі приходило якомога більше стайківчан і в прекрасному залі всі місця були зайняті.

Із теплими словами до своїх земляків та гостей звернулася також голова села Наталія Галкіна:

- Вітаю всіх зі святом, - промовила вона, - й бажаю, щоб у Стайках завжди звучали дитячі голоси, люди були привітні та з посмішками на обличчях.

У концертній програмі взяли участь артисти і творчі колективи села, зокрема, талановита молодь - юні співаки та танцюристи, дошкільнята, а ще - музики з унікальними інструментами, люди старшого покоління та гості - вихідці зі Стайок.

На урочистостях традиційно вручили подарунки подружжям, які відсвяткували срібні та золоті весілля, а також ювілярам, найстаршому та наймолодшому жителям села. Вшановано було і людей, які беруть активну участь у громадському житті, в т.ч. педагогів, аматорів народного мистецтва, лісівників тощо. Слова подяки звучали і хліборобам, підприємцям.

Завершилися святкування дискотекою та пригощаннями. Всі, хто бажав, мав змогу скуштувати смачного кулешу та гарячої юшки, погомоніти на свіжому повітрі з друзями та знайомими, одним словом, відпочити!