Пошук

Миколай у “Мандарині”

Свято святого Миколая для дітей із сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах, пройшло в піцерії «Мандарин». А відбулося воно за сприяння Кагарлицької райдержадміністрації та Кагарлицької міської ради.
Розважальну програму із різноманітних ігор, танців та конкурсів підготували викладачі районного Центру дитячої та юнацької творчості.
Дітлахів привітали та вручили солодкі подарунки виконуюча обов’язки голови районної державної адміністрації Світлана Синюк та міський голова Олександр Панюта.
Господарі піцерії “Мандарин” пригостили дітей смачними стравами та солодкими напоями.

Визначено лауреатів премії імені Василя Дашенка

18 грудня у паркетній залі міського будинку культури відбулося урочисте вручення премій імені народного артиста України Василя Дашенка. Дитячі та шкільні роки Василя Павловича пройшли у Кагарлику. У своїх спогадах (червень 1984 року) він писав: «Дуже хотілося мені бути схожим на запальних, енергійних, рішучих, старших за віком і життєвим досвідом односельчан, з якими жив і мужнів на одній з околиць Кагарлика, яка називалася Загребелля (знаходилася вона за греблею великого і дуже красивого ставка).
Щоб увіковічнити пам’ять про нашого видатного земляка, за пропозицією педагогічного колективу Кагарлицької ЗОШ № 2 ім. Василя Дашенка та згідно з рішенням виконкому Кагарлицької міської ради було затверджено Положення про премію ім. В. П. Дашенка. Відповідно до Положення нагородження проводиться на конкурсній основі за трьома ступенями: І ст. — учні 10-11 класів; ІІ ст. — учні 5-9 класів; ІІІ ст. - учні 1-4 класів.
Розмір премій в цьому році склав 800, 700 та 600 гривень відповідно. А також по 500 гривень склали заохочувальні премії.
Премією, згідно з поданнями загальноосвітніх закладів міста, нагороджуються учні не лише за відмінні успіхи у навчанні, а й за активну участь у заходах різних рівнів, лідери учнівського самоврядування, волонтери.
Кагарлицький міський голова Олександр Панюта привітав лауреатів із перемогою, побажав їм подальших звершень у навчанні та творчих здобутків.
Олександр Панюта та виконуюча обов’язки голови рай-
держадміністрації Світлана Синюк вручили лауреатам премії, квіти та книгу про Василя Дашенка, яку видав Петро Ляшенко.
Тож диплом І ступеня отримали Інна Свиридченко (ліцей), Наталія Панченко (ЗОШ №1), Ігор Ковровський (ЗОШ №2), Віолетта Лазоренко (ЗОШ №3).
Диплом ІІ ступеня - Ірина Черемис (ліцей), Олександр Плаксін (ЗОШ №1), Олександра Козачук (ЗОШ №2), Катерина Шусть (ЗОШ №3).
Диплом ІІІ ступеня - Антоніна Громніцька (ліцей), Анастасія Шляхта (ЗОШ №1), Артур Плигун (ЗОШ №2), Юлія Куравська (ЗОШ №3).
Заохочувальну премію та диплом лауреата отримали Богдан Демиденко (ліцей), Владислава Дзенеко (ЗОШ №1), Богдана Шкута (ЗОШ №2) та Вікторія Комлик (ЗОШ № 3).
Лауреатів привітали керівники та представники закладів освіти, де ті навчаються.
Кожен із лауреатів коротко розповів про свої успіхи та
захоплення, а також продемонстрував свої творчі таланти.

...А їсти хочеться завжди

Якщо жителям міста більш-менш відомо, де можна смачно і дешево пообідати, відсвяткувати ювілей, весілля чи замовити поминальний обід, то мешканцям сіл району, гостям райцентру із пошуком та вибором такого місця доведеться попотіти. Допомогти їм у цьому вирішив наш кореспондент, відвідавши всі заклади харчування, що знаходяться в центрі Кагарлика.

Візитна карточка райцентру - ресторан “Колос”. Це - власність районного споживчого товариства, а, власне, ресторан на другому поверсі орендує уже сьомий рік поспіль підприємець Тетяна Кулініченко.
Як вона проінформувала, ресторан працює по замовленню. Пов’язано це з тим, що величезні зали взимку потрібно опалювати, а це накладно. Тому його обігрів здійснюється лише при проведенні масових заходів. У даному закладі можна зробити замовлення на проведення весіль, ювілеїв, новорічних корпоративів. Проводять тут і панахиди з розрахунку 150 грн на чоловіка.
У штаті ресторану - 2 особи, включаючи й саму господарку. Перевага цього закладу - у його площі. Тут може розміститися більше сотні людей, достатньо місця для танців і розваг. Під час корпоративів забезпечується музика і тамада. Вартість стандартного замовлення на одну людину - від 350 грн.

У “Колосі”, але на першому поверсі, працює кафе-бар споживчого товариства “Рікос”. Відкрите воно щодня із 8 до 17 години, а під час проведення масового заходу - до 23. Ось тут щодня готуються стандартні обіди за цілком доступними цінами. Борщі, супи - в межах 30 грн, котлета - 15, биток - 30, різноманітні салати - 15.
У штаті кафе - 4 фахівці плюс директор СТ Валентина Мозгова. Цей заклад одним з перших у місті запровадив приготування поминальних обідів і саме тут вони проводяться найчастіше. Нині вартість такого обіду 130 гривень на чоловіка. Зал може вмістити 120 чоловік. Тому тут можна замовити проведення корпоративів, іменин, весіль і т. ін.
Під час моїх відвідин кафе, за столиком обідав чоловік, як виявилося, з Миронівки. “Я раз на місяць відвідую родичку, що перебуває у Ставах. І завжди при цьому заходжу до “Рікосу”. Надто вже смачні пельмені готують тут дівчата. Постійно беру дві порції”, - розповів він.

З боку приміщення колишнього “Універмагу” (вул. Незалежності, 14Б) розмістилася піцерія “Мандарин”. Як розповів її господар Богдан Квілінський, піца знайшла своїх палких прихильників не тільки по всій Європі, а й Україні. Тому був здивований, що у кагарличан не було можливості посмакувати цим блюдом. Власне, через це він і відкрив піцерію. І хоча сьогодні даний виріб пропонують майже у всіх закладах харчування міста, але справжня, італійська піца готується тільки у “Мандарині”.
По-перше, наголошує Богдан Георгійович, випікається вона не в духовці, а на натуральній кам’яній печі. По-друге, всі інгредієнти і борошно завозяться з Києва і тільки дорогі та якісні. І, по-третє, суворо дотримується технологія приготування. Немає такого блюда в піцерії, якого б він особисто не готував. А тому обдурити його у заміні інгредієнтів, спрощенні технології неможливо.
У “Мандарині” готують 19 видів піци вартістю від 150 до 220 гривень. Практикують тут і доставку випічки на таксі.
Крім фірмового блюда, у піцерії щодня пропонують широкий вибір перших страв, м’ясних блюд і гарнірів, 20 видів салатів, шикарний атлас коктейлів.
Тому “Мандарин”у попиті кагарличан, надто ж дітей. Практично щодня тут проводяться святкування днів народження, сімейні свята, корпоративи. Ось і на 6 грудня, напередодні Дня місцевого самоврядування, зал на 50 місць замовили працівники міської ради.
Не можна не згадати про інтер’єр закладу. Інтимна обстановка, телевізор, акваріум з підсвіткою, зручні меблі розслабляють і душу, і тіло. Отож, якщо вам потрібний сімейний затишок і смачна по-домашньому їжа, звертайтеся в “Мандарин”. Щодня з 10 до 23, а у вихідні - до 24-ї години.

У адмінприміщенні на першому поверсі бажаючих пообідати чекає кафетерій “Райдуга”. У день мого перебування в ньому у меню закладу значилися біляші по 17 грн, грибна юшка і комплексні обіди по 60 грн. Як розповіла одна із господарок закладу Вікторія Шевченко, у комплекс входить перше блюдо, гарнір з котлетою і салат. Приємно, що “Райдуга” розширюється, ще один заклад харчування від неї «Zдибанка» відкрився у підвалі приміщення, де знаходиться банк “Аваль”.

Внизу вулиці Незалежності, 28А (навпроти автостанції) теж щодня, без вихідних, з 10 до 24-ї працює “Шашлична”. Любителі екзотики можуть посмакувати такими блюдами східної кухні, як люля-кебаб, хашлама, садж. Серед 7 компонентів останнього - свинина, смажені картопля і цибуля, гриби-шампіньйони, а також запечені на грилі перець і помідор. Сама страва подається у спеціальному посуді.
Як розповів господар шашличної Ельшан, крім екзотики, тут готуються і повсякденні страви, до яких звичні українці. У тому числі - борщ (порція 40 грн). Шашлик (250 г) тут коштує 100 грн, садж (на 4 особи) - 400 грн.

“ВІП-бар” (навпроти танка) - один із найпопулярніших закладів харчування у місті. Для клієнтів тут пропонують 4 зали: нижній на 60 чоловік і верхній на 6, 10, 15 осіб. У штаті бару 3 кухарі і 3 помічники кухаря, 2 офіціанти. Щодня тут готують стандартні обіди вартістю 65 грн, а також приймають замовлення на проведення родинних свят, корпоративів, а також поминок. Господар закладу Олег Гордовський запропонував меню страв, які готують у барі, тільки на перерахунок яких у мене б не вистачило блокнота.

По центральній вулиці міста є ще ресторан “АА”. На жаль, його хазяйка відмовила у інформації кореспонденту.

Миттєвості

У масштабах космосу життя однієї людини, яким би довгим воно не було, являє собою миттєвість. Для конкретної ж людини воно теж складається із миттєвостей - найголовніших, найпам’ятніших епізодів, які особливо закарбовуються в пам’яті.

У пріоритеті - родина

Найперше, про що хочеться згадати, це про родину, а надто ж - про батьків, які дали життя. Вони в мене були звичайні селяни. Батько трудився ковалем, а мати - в ланці. Я народився у 1931 році останньою, п’ятою дитиною в сім’ї. Прогодувати п’ятеро ротів у ті часи було рівнозначно подвигу. А пережити два голодомори - подвійним подвигом.
Під час війни, уже відступаючи, німці забрали у Німеччину батька. Він уже був у віці, але, напевне, був потрібний їм, як фахівець. Він не розповідав нам, чим саме займався на чужині, але вернувся у родину відразу після перемоги. З трофеями у вигляді баулів і клунків, у яких були одяг, тканини, різні господарські дрібниці. Саме завдяки цим дарункам трохи пізніше, у 1947-му, ми вижили. У розпал голодомору мама чотири рази возила міняти трофеї на харчі у Західну Україну. І таки зберегла дітей. Всіх до одного. А ось батька не стало. Чи то від тяжкої праці, чи від німецької каторги, чи з голоду у нього почали пухнути ноги. І в 1947-му мати залишилася вдовою. А з фронту прийшла ще одна страшна звістка - загинув Володя, мій старший брат. Напевне, тільки велика материнська любов допомагала їй пережити всі ті страшні удари долі і труднощі післявоєнної пори, щоб зберегти родину. У повсякденних клопотах за нами вона й прожила довго - 87 років. За що їй - мій низький синівський уклін.

Без дитинства

Як не напружую пам’ять, але згадати якісь епізоди із дитинства не вдається. Бо, власне, його в мене, як і в моїх ровесників, і не було. Шкільне життя закінчилося у 1947-му після 2 класу. Під час голодовки у колгоспі для працюючих готували якесь варево. А тому вибору не було - щоб вижити, треба було працювати. Благо, що роботи вистачало навіть дітям. На перших порах - носив воду політницям, згрібав покоси під час жнив, допомагав старшим на конюшні. Пізніше уже сам працював з кіньми, а ще далі - помічником у механізаторів.
У великий світ
Напевне, найбільш пам’ятною подією у моєму житті стала служба в армії. До неї дорогу далі Слободи я не знав. А служити довелося за сотні кілометрів від дому - у Західній Україні. Тому вражень було на все життя.
По-друге, в армії я здобув професію, з якою пов’язав всю подальшу долю. Служив я на аеродромі, обслуговували бойові літаки ІЛ-10. У зимову пору головним нашим обов’язком було розчищення льотного поля від снігу. Зрозуміло, що не лопатами, а відповідною технікою. А тому довелося закінчити курси трактористів-дизелістів, перш ніж сісти за кермо трактора С-80.
І, нарешті, по-третє, на службі я знайшов, як кажуть, свою половину. Познайомився, а після армії й одружився на Галині, з якою відтоді й перебуваємо в парі.

Головна професія

Після одруження і річного перебування у Західній Україні, повернувся у рідні краї. Проблем з працевлаштуванням не було. Механізатор - це була головна професія не тільки на селі. А тому для початку влаштувався у шляхобудівельну бригаду водієм 10-тонного котка. Прокладали трасу з Кагарлика у Леонівку. По завершенні сезону влаштувався механіком дизельного двигуна на млині у Стріховці. А згодом хтось із знайомих порекомендував мені спробувати влаштуватися у Кагарлицьку МТС.
Тодішній начальник машинно-тракторної станції Щегельський поцікавився, чи маю документи механізатора. А переконавшись, що я дійсно є трактористом-дизелістом, не без задоволення вигукнув: “Та такі спеціалісти у нас на вагу золота. У Слободі якраз стоїть вільний С-80. Так що давай, дорогенький, він - твій”.
На С-80 я пропрацював 8 років - аж до розформування МТС. У колгоспах ми проводили оранку і сівбу, доглядали і збирали врожай. Гарно заробляли при цьому, в тому числі й продукцією - трактористам виділяли потроху зерна і цукру.
Але згодом вся техніка була передана колгоспам і я став механізатором свого, слобідського господарства “Прогрес”. Спочатку на центральній тракторній бригаді. Все було б добре, якби не одна обставина. Між бригадою і моєю хатою відстань складала більше 7 км, а якщо врахувати, що на Попівщину вела тільки грунтова дорога, яка весною і восени перетворювалася в суцільне місиво, а зимою переміталася сніговими заметами, то можете уявити, як нам доводилося щодня добиратися до неї.
На щастя, зрештою вдалося перейти на Стріховську, ближчу до домівки, бригаду. Там я змінив і статус тракториста. Колгосп одержав чотири новенькі “Ниви” і одну з них передали на нашу бригаду.
Бригадир Іван Наріжній зважив на моє прохання “дати колеса замість гусениць” і саме мені передав “Ниву”. Пізніше став господарем ще й бурякозбирального комбайна РКС-6. Ось і виходило, що ціле літо я “Нивою” молотив хліба, а вже 1 вересня обкопував краї на бурякових плантаціях. А вже взимку готував техніку до наступних жнив. Через це вона й працювала безвідмовно. Водії, які обслуговували мій комбайн, жартома скаржилися: “Від Івана
не діждешся передишки. І комбайну зносу нема, і в самого де ті сили беруться?”
Звичайно, що працювали ми не для слави. У період збирання врожаю гарно заробляли. А для цього не рахувалися ні з вихідними, ні з святами, ні з погодою. Поки вистачало сил і здоров’я. А ще, щоб заробити пенсію. Тому, коли виповнилося 60, перепрацював небагато. Хотілося відпочинку. Від пилюки, від гуркоту, від недоспаних ночей і ранків...

У своїй хаті

Однією із найяскравіших миттєвостей життя, без сумніву, слід назвати власноруч збудоване житло. Новосілля ми відзначили у 1969-му, хоча цьому передували довгі роки підготовки. Щоб зібрати кошти на матеріали і власне будівництво, вирощували і продавали по троє поросят, економили на їжі й одязі, складали і берегли кожну копійку. Допомагав колгосп. Тодішній голова Коваль виписав 5 кубів лісоматеріалу, а також фінський будиночок. Знайомі майстри заздалегідь виготовили вікна і двері. Потрібна була цегла і я у вихідні відвідував Стайківський цегельний завод. Одного дня пощастило: на підприємстві стояло 8 військових машин і командир підрозділу, вияснивши, що Слобода поруч, дав дозвіл зробити по рейсу п’ятьом вантажівкам. Уже на місці виникла проблема з їх розвантаженням. Виручили сусіди, всі, хто був тоді вдома. Доставка обійшлася в 50 карбованців. Звели стіни два сільські муляри.
Методом толоки, з допомогою родичів було зведено покрівлю і її покриття. Новий будинок був зведений практично за одне літо.

На пенсії

Життя на пенсії не відзначається різноманітністю. Селяни не вміють і не хочуть відпочивати. А тому більшість часу проводять за роботою. На городі - біля картоплі і овочів, біля птиці - тримаємо з 10 курок, по господарству - тут завжди є до чого докласти руки. За пенсійний час встиг освоїти професію електрика, адже без цього ніяк, для втіхи - садоводство, зокрема, виноград. По дрібницях можу щось змайструвати, наприклад, баню з душем. А у свята чи вільні години люблю почитати районку і “Сільські вісті”, подивитися телевізор. Мимоволі став політиком, слідкуючи за баталіями у Верховній Раді і обіцянками депутатів всіх рівнів.
Рік тому вперше потрапив до лікарні. Здивував медперсонал тим, що не маю медичної картки за станом... доброго здоров’я. Після операції - із ним тепер проблеми. І спасибі племінниці Любі, що кожного дня навідується і робить процедури, раз у місяць супроводжує в лікарню.
На Василя, 14 січня, мені виповниться по факту 89. Відтепер вимір життя проходитиме дійсно в миттєвостях. І маю дякувати Бога за кожну з них.

Наш біль, наша пам’ять

Пам’ятати про мертвих, проте не забувати і про живих – 14 грудня – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У ліквідації катастрофи брали участь понад 600 тисяч людей, переважно, – українці.

Основні урочистості з цієї нагоди проходили у Кагарлицькій районній школі мистецтв.
Під час зібрання до присутніх звернулася в.о. голови районної держадміністрації Світлана Синюк, яка подякувала усім, хто без вагань жертвував власним життям та здоров’ям в тій страшній боротьбі з атомом. Вона побажала миру та здоров’я ліквідаторам і їх родинам, а також закликала пам’ятати ті трагічні дні, особливо ж, людей, які собою закрили людство від пекельного радіаційного туману.
- Ви в мирний час здійснили подвиг ціною свого здоров’я, а дехто і життя, захистили десятки і сотні тисяч жителів України від наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції. За це вам низький уклін! Бажаю вам міцного здоров’я, миру вам і усій Україні, – наголосила Світлана Синюк.
За мужність, самовідданість, високий професіоналізм, проявлені під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та з нагоди Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС спільні подяки районної ради та райдержадміністрації були вручені Анатолію Витищенку, Григорію Коробенку, Івану Кулініченку, Миколі Левченку, Сергію Назаренку, Василю Плигуну, Борису Сушку та Миколі Череднику. Такими ж грамотами були нагороджені і працівники відділу з виплат компенсацій постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС Кагарлицького УСЗН Ірина Недолько та Світлана Шибкой.
До привітань також долучилися міський голова Олександр Панюта та голова районної громадської організації «Спілка інвалідів Чорнобиля» Іван Тузенко. Зокрема, Олександр Панюта вручив ліквідаторам аварії на ЧАЕС подяки та подарунки. По цьому хвилиною мовчання було вшановано всіх, хто загинув у боротьбі з мирним атомом.
Викладачі та вихованці Школи мистецтв, а також артисти з міського Будинку культури подарували присутнім святковий концерт.
По цьому учасники заходу поклали квіти до підніжжя пам’ятного знаку героям Чорнобиля - з вдячністю за проявлені мужність та патріотизм, порятунок України і світу від неконтрольованої сили атому.

Вони служать народу України

Урочистості до всесвітнього дня волонтерів, Дня Збройних сил України та Дня місцевого самоврядування відбулися у великому залі Кагарлицької райдержадміністрації.
Слова привітання линули від виконуючої обов’язки голови Кагарлицької РДА Світлани Синюк, голови районної ради Івана Семцова, міського голови Олександра Панюти, голови асоціації сіл Кагарличчини Миколи Литвина.
Подяки та подарунки отримали представники місцевого самоврядування та працівники військкомату.
Зокрема, спільні подяки районної ради та районної державної адміністрації були вручені: з нагоди Дня місцевого самоврядування - Юрію Береговенку та Світлані Колосовській - депутатам районної ради; Валентині Комишній, члену виконкому Кагарлицької міської ради; Катерині Коробенко, секретарю Буртівської сільської ради; Наталії Левчук, секретарю Халчанської сільської ради; Валентині Логвиненко, секретарю Кадомської сільської ради; Лілії Осадчій, начальнику загального відділу міської ради; Миколі Петренку, Шпендівському сільському голові; Вікторії Романенко, головному бухгалтеру Кузьминецької сільської ради; Варварі Ситник, головному бухгалтеру Сущанської сільської ради; Миколі Широкоступу, Шубівському сільському голові. З нагоди Дня Збройних сил України: Наталії Матієнко, головному спеціалісту Кагарлицького райвійськкомату; Анатолію Шевченку, майору, начальнику відділення райвійськкомату.
Подяки міської ради: з нагоди Дня місцевого самоврядування: працівникам міськради Тетяні Шараварі, провідному спеціалісту фінансового відділу; Віті Хамці, провідному спеціалісту загального відділу; Юлії Лісовій, спеціалісту І категорії земельного відділу; депутатам міської ради Віті Гребельник та Сергію Ткачу.
подяками міського голови: з нагоди Дня Збройних сил України: Сергію Зайченку, капітану, заступнику військового комісара з територіальної оборони районного військового комісаріату; Людмилі Хміль, провідному спеціалісту командування районного військового комісаріату.
Під час концертної програми присутнім дарували свої виступи Марія Пугач, Іларія Каліка, Вероніка Хоходра, вокальне тріо «Заграва», Вікторія Матюшенкова, Вікторія Куцокінь, Людмила Поліщук.

Передплата триває!

Яким буде нове підприємство “Ясенсвіт” у Кагарлику

Ми розуміємо увагу, занепокоєння та питання, що виникають у зв’язку із реконструкцією Кагарлицького складського комплексу під підприємство з забою та переробки м’яса птиці. Сподіваємося, що ця стаття допоможе зрозуміти майбутнє виробництва від ТОВ “Ясенсвіт” і дасть відповіді на найпоширеніші питання.

ДЕ БУДЕ РОЗТАШОВАНЕ ВИРОБНИЦТВО

По вул. Залізничників, 2 та вул. Залізничників, 4, на території так званого Кагарлику-2. Передбачається як використання існуючих споруд, так її будівництво кількох нових об’єктів.

НАСКІЛЬКИ БЛИЗЬКО ДО ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ ВОНО БУДЕ

На відстані 700 м. Норма санітарно-захисної зони для харчового виробництва — 300 м відповідно п.3 Додатку №5 ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів».

ЩО БУДЕ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Головний виробничий корпус включатиме цех забою і переробки м’яса птиці, відділення виробництва ковбас, цех технічних фабрикатів, холодильне обладнання для зберігання продукції.

Технологічні процеси включатимуть: прийом живої птиці; забій; потрошіння; охолодження тушки; різку, зважування, фасування; заморожування; зберігання готової продукції та ковбасний цех. Забій та переробка здійснюватиметься на автоматичній високотехнологічній лінії нідерландської компанії “Meyn Food Processing Technology B.V.”. На всіх етапах виробничого процесу буде впроваджена система аналізу небезпек і контролю в критичних точках HACCP.
Також на території будуть розташовані наступні об'єкти: гараж, майстерня, санітарна мийка для машин, цех з очистки стоків, газопровід, повітряні та кабельні лінії електропередачі 10 кВт.

ЯК ПЛАНУЄМО УТИЛІЗОВУВАТИ ВІДХОДИ ВІД ЗАБОЮ ТА ПЕРЕРОБКИ ПТИЦІ

Підприємство такої високої виробничої культури не має поняття “відходи”. Усі побічні продукти використовуються як сировина для виробництва м'ясо-кісткового борошна та технічного жиру, затребуваних на ринку продуктів. Технології безвідходного виробництва — особливість систем і устаткування для птахопереробної галузі від світових лідерів “Meyn” та “Mavitec”, які будуть встановлені на виробництві.

ЗВІДКИ БУДЕМО БРАТИ ВОДУ І В ЯКОМУ ОБСЯЗІ

Проект передбачає три свердловини глибиною до 90 м. Прорахований для виробництва водний горизонт здатен забезпечувати 9000 кубометрів води на добу. Потреба ТОВ “Ясенсвіт” у воді — 300м3/добу.

ЯК БУДЕМО ОЧИЩУВАТИ ВОДУ ПІСЛЯ ВИКОРИСТАННЯ

Буде запроваджено 5-ступеневу очистку виробничих та побутових стоків, яка включає такі етапи:
-механічний - від великих зважених речовин
-фізико-хімічний - від емульгованих, колоїдних і легких зважених речовин
-біохімічний - від органічних сполук і біогенних елементів
-доочищення на механічних фільтрах
-знезараження.
Місце скидання очищених стоків – попередньо відновлені карти фільтраційного поля.

ДЖЕРЕЛА ІНШИХ НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕСУРСІВ

Для електропостачання побудуємо підземну лінію та ТП. Теплопостачання буде забезпечувати власна проектна котельня. Для газопостачання передбачається будівництво газопроводу та ГРП.

ЯК ВИРІШУВАТИМЕТЬСЯ ПИТАННЯ ЗАПАХУ

Для очищення від неприємного запаху вторинних парів використовуватиметься спеціальне обладнання – скрубер.

ЧИ Є ЕКОЛОГІЧНИЙ ДОЗВІЛ

Такий дозвіл видається Міністерством енергетики та захисту довкілля України (колишнє Міністерство екології) після проходження підприємством процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД), яка наразі розпочата.
Оцінка впливу на довкілля здійснюється територіальним органом Міністерства енергетики та захисту довкілля після подання підприємством повідомлення про плановану діяльність, яке містить опис технологій, виробничих процесів, речовин, що використовуватимуться на виробництві, видів і кількості матеріалів та природних ресурсів, які планується використовувати; факторів довкілля, які ймовірно зазнають впливу з боку планованої діяльності; інших характеристик майбутнього підприємства.

Оцінка впливу на довкілля передбачає встановлення обов’язкових для нашого підприємства екологічних умов реалізації діяльності.

ЩО ДАСТЬ КАГАРЛИКУ НОВЕ ВИРОБНИЦТВО

В результаті запуску підприємства ТОВ «Ясенсвіт» забезпечить:
- додаткові робочі місця для населення, близько 300;
- надходження коштів до місцевого бюджету;
- відновлення та ефективне використання існуючої виробничої території;
- задоволення потреби у продукції виробництва — свіжому і якісному курячому м’ясі.

ПРО КОМПАНІЮ

ТОВ “Ясенсвіт” входить до групи компаній “Овостар Юніон”, яка першою в Україні почала випускати яйце в індивідуальній брендованій упаковці, першою налаштувала випуск рідких та сухих яєчних продуктів. Сьогодні наша продукція користується попитом у споживачів 55 країн світу, у тому числі, у Європейському Союзі. У 2011 році “Овостар Юніон” вийшла на IPO на Варшавській фондовій біржі.

Ми створили вертикально-інтегроване виробництво: цикл починається із виготовлення кормів рослинного походження і завершується власною дистрибуцією. Майданчик з забою та переробки птиці стане наступною ланкою у цьому циклі.
“Овостар Юніон” забезпечує понад 1600 робочих місць у 5 населених пунктах Київської області. Керівником виробничого майданчику “Ясенсвіт” у Кагарлику стане Віктор Михайлович Куций.

Віктор Куций: “Ясенсвіт” вже понад 20 років виробляє якісні, безпечні та смачні курячі яйця, які споживаються українцями та експортуються. Отже, діяльність нашого підприємства пройшла перевірку часом, що є найкращим підтвердженням дбайливого та прогресивного ставлення до потреб територіальних громад, а також нашої здатності підтримувати довготривалі стосунки з урахуванням інтересів всіх учасників. Запевняємо, що компанія докладатиме зусиль, щоб громада Кагарлику не мала обґрунтованих підстав для занепокоєння у зв’язку із майбутньою діяльністю нашого підприємства у місті”.

Ви можете задати додаткові питання Віктору Куцому та іншим представникам “Ясенсвіт” за електронною поштою Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. та телефоном +38 044 354 29 60.

ВІДГУКИ З МІСЦЬ ПРИСУТНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ГРУПИ КОМПАНІЙ “ОВОСТАР ЮНІОН”

Бобраніцький Василь Петрович, голова сільради села Крушинка
Все, що робила птахофабрика “Ясенсвіт” для Крушинської громади, було потрібним і корисним. Перш за все, це важливі інфраструктурні проекти села: допомога з встановленням вуличного освітлення, ремонт та очищення доріг, зокрема асфальтування дороги від вулиці Декабристів до птахофабрики, відновлення артезіанської свердловини, ремонт водопроводу, встановлення контейнерів для сміття, відновлення сміттєвоза, вивезення відходів.
“Ясенсвіт” встановила тенісні столи для дитячого майданчика, допомогла облаштувати стадіон, надала матеріали для виготовлення лавочок і торгівельних лотків. Птахофабрика системно допомогає благоустрою Крушинського дитячого садка і середньої школи, а також Храму. Увага до потреб людей виражається і у наданні місцевим мешканцям путівок на базу відпочинку в Хорлах.
Хочу згадати участь підприємства у проведенні культурних заходів Крушинки: святкування Дня Перемоги і Дня села, організація фестивалю музики та їжі “ХутірFest”, закупівля костюмів для народного хору.

Гребіник Павло Андрійович, голова сільради Малої Солтанівки
У нас в селі є дитяча футбольна команда “Салтік”, два набори - хлопці 2005-2006 років народження та 2007-2008 років народження. Минулого року проводили районний чемпіонат з футболу серед дитячо-юнацьких команд, звичайно, ми вирішили брати участь. Але на футбольному полі Малої Солтанівки були тільки великі ворота для дорослих, а для підготовки дітей до змагань потрібні були спеціальні дитячі. Я подивився ціни в інтернеті — непідйомні, бюджету на них не вистачає. Зателефонував до “Ясенсвіт”, вже за три дні дитячі ворота стояли на полі. “Салтік” здобув бронзу, хоча суперниками були команди з більших міст: Глевахи, Білої Церкви, Василькова, навіть Києва. Звичайно, це гордість!

Віталій Валерійович Бай, голова Вінарівської сільської ради
За останні 4 роки, коли я при владі, я б перелічив дуже багато чого, як допомогла нам птахофабрика. Коли б я не звертався з потребами Винарівської громади до директора Ставищенської птахофабрики, кожного разу з його боку отримую розуміння. Це завжди цільова допомога — компанія оцінює проблему та можливість вирішити її оптимальним чином, сама закуповує і встановлює обладнання, залучає своїх фахівців, контролює роботу.
Наприклад, коли я прийняв в управління Винарівську середню школу, вона була у жахливому стані: ні каналізації, ні води, ні кухні. Коштів на ремонт не було. Звернувся до Ставищенської птахофабрики. Тепер наші діти займаються у затишних приміщеннях, їдять у комфортній кухні, користуються нормальними санвузлами.
Або ось недавно згорів сільський дім культури. Сільрада оголосила тендер на відновлення, але ж це 2 місяці. А дах згорів, приміщення відкриті, на них дощі йдуть, майно псується. Де взяти термінового гроші на покриття? Знов звернулися до Ставищенської птахофабрики. Вони швидко зреагували, сьогодні, 6 листопада, покриваємо.
Компанія входить у становище не тільки при таких великих запитах, а й у маленьких термінових потребах Винарівки. На днях потрібно було паливо покосити траву, виділили 20 літрів. Кошти невеликі, але сама можливість звернутися і отримати допомогу — це важливо і надихає.
Але хочу сказати, що найголовніше — це є створення робочих місць для жителів села та нашого Ставищенського району, і те, що люди не виїжджають за кордон, а працюють, годують та живуть біля своїх родин.

Фото в матеріалі - з інших виробничих майданчиків "Ясенсвіт"

Ялинок вистачить для всіх

Незабаром розпочинається продаж новорічних ялинок. Ми не уявляємо новорічних свят без зеленої красуні-ялинки, яку можна придбати на базарі та безпосередньо в торгових павільйонах Ржищівського, Стайківського, Маслівського, Кагарлицького та Ходорівського лісництв ДП «Ржищівський лісгосп».
Телефони для довідок: ДП «Ржищівський лісгосп» - (04573) 2-14-79, 050-351-72-60, Стайківське лісництво - (04573) 3-03-33, 050-463-53-57, Ржищівське лісництво - (04573) 2-10-73, 050-106-49-42, Ходорівське лісництво - (04574) 3-65-93, 050-351-72-65, Кагарлицьке лісництво - (04573) 5-19-00, 097-630-00-81, Маслівське лісництво - (04574) 3-33-03, 095-765-33-58.
З хвилюванням і радістю одягаємо ялинку напередодні Нового року. Це радісна подія для малечі та дорослих.
Щороку напередодні Новорічних свят перед лісівниками постає нелегке завдання – зберегти молоді шпилькові насадження від самовільних рубок. Для цього створюють рейдові бригади за участю працівників лісгоспу та поліції. Тож застерігаємо, що самовільна рубка ялинки обійдеться порушнику недешево. Штраф разом з розрахунком шкоди становить від 500 грн, а ялинку в пунктах продажу можна придбати в середньому за 100 грн.
Вітаємо усіх з наступаючими Новим роком та Різдвяними святами! Нехай лише святкова атмосфера та радість панують у ваших оселях.

Третій школі - тридцять років

30 листопада Кагарлицька міська школа № 3 відзначала свій 30-річний ювілей. Колектив закладу привітали представники районної та міської влади, меценати, колеги та колишні випускники.

Зокрема, міський голова Олександр Панюта відзначив Подякою та цінним подарунком директора Наталію Коваленко і попросив передати таку ж відзнаку першому директору школи № 3 Миколі Макаренку.
Міський голова вручив сертифікати для зміцнення матеріально-технічної бази ОЗНЗ «Кагарлицька ЗОШ І-ІІІ ступенів №3» на загальну суму 55 тис. грн і запевнив, що матеріальна підтримка з боку міської ради для цього та інших закладів освіти в Кагарлику триватиме й надалі.
Були на святі щедрі вітання і від начальника відділу освіти Надії Омельченко, меценатів – Миколи Гриценка та представників «Агрофорту», першого завуча школи Петра Тимошенка і директора ЗОШ № 3 1998-2011 років Миколи Семенюка та нинішнього директора закладу Наталії Коваленко, випускників різних років і вчителів-пенсіонерів, і часто вітання ці звучали в поетичній або музичній формі, а хто не зміг цього разу прибути особисто – надіслав відеовітання, як-от секретар посольства України в США, випускник школи № 3 Віктор Волошин.
Виконуюча обов’язки голови районної державної адміністрації Світлана Синюк та голова районної ради Іван Семцов – також цього дня побували в закладі з вітаннями і подарунком – сертифікатом на 10 тисяч гривень; свій подарунковий сертифікат на 5 тис. грн передав і Володимир Демиденко, сільський голова з Горохового, звідки діти їздять на заняття в школу № 3.
Слова ведучих – представника педагогів старшого покоління Анатолія Гоцюка і чарівної представниці юного покоління вчителів Аліни Карпенко – доречно доповнювалися слайдами з історії школи. Вражаючим був фінальний танцювальний флешмоб, у якому взяв участь педагогічний колектив на чолі з адміністрацією школи. Сценарій був вдалим, і нагородою його натхненникам були бурхливі овації, а всім учасникам дійства – незабутні враження  про ювілейний День народження Alma mater.

Повір у себе!

Традиційний фестиваль “Повір у себе” у рамках Міжнародного дня людей з інвалідністю під назвою “Агенція добра” відбувся в приміщенні Кагарлицького центру дитячої та юнацької творчості.
Гостинний заклад приймав у себе близько 60 дітей шкільного віку Кагарличчини з обмеженими можливостями.
Усіх їх тепло зустрів духовий оркестр на чолі з Ігорем Ільченком, після чого розпочалася святкова програма, де відкривали “Агенцію добра”.
Вокалісти студії “Октава” (керівник Борис Родина) та “Гармонія” (керівник Олег Волошин) щедро дарували свої вміння гостям заходу, а учасники хореографічної студії “Карамельки” (керівник Вікторія Німенко) звеселяли глядачів своїми танцями.
Чудових майбутніх артистів виховують на театральному гуртку (керівник Тетяна Андріївська), саме вони і продемонстрували дітям у залі лялькову виставу “Бюро добрих порад”.
Майстер-клас з орігамі з виготовлення чарівної квітки між глядачами провели керівники гуртків декоративно-ужиткового мистецтва Наталія Горпиненко, Валентина Ільченко та Наталія Раснюк. Зауважу, навіть мер міста, виконуюча обов’язки голови Кагарлицької РДА і представник відділу освіти з цікавістю крутили в руках кольоровий папір, і квіти їхні вдалися на славу, нічим не гірші, як у дітей у залі.
Особливого задоволення для присутніх додав виступ трьох керівників гуртків у ролі клоунів - Кльопи, Кнопи та Ципи. Це - Інна Стеценко, Світлана Артеменко і Даріна Даниленко. Коли дорослі не бояться бути смішними, одягати чудернацькі костюми, яскраві перуки, наносити грим, виконувати театральну роль - це ще більше притягує до себе школярів. Як сказав хтось із великих: “Кожен із нас носить дитинство в кишені”.
Ведучі заходу - гарно підготовлені вихованці гуртка “Лідер” (керівник Інна Стеценко) - радували присутніх своїми декламаторськими вміннями.
Приємні слова на адресу дітей линули від директора Центру дитячої та юнацької творчості Тетяни васильчук, в. о. голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світлани Синюк, міського голови Олександра Панюти. Після чого відбулося найприємніше - вручення гостинців.
Спонсорами для комплектації продуктових наборів виступили Кагарлицька міська рада, Кагарлицька районна державна адміністрація, фірма “Кагма” та кондитерська фабрика “Лагода”.

Вогонь знищив автомобіль

30 листопада на ділянці автодороги м. Ржищів - с. Зорівка загорівся автомобіль «Renault». Про це о 17.49 надійшла інформація до оперативно-диспетчерської служби ДСНС Кагарлицького району.
На місце події відразу виїхали рятувальники
20-ї Державної пожежно-рятувальної частини м. Ржищів.
На місці пожежі працювало 4 чоловік особового складу та одна одиниця техніки.
Пожежу локалізували о 18.10. А повністю ліквідували о 18.22.
Автомобіль знищено вогнем повністю.

В основі проблем - відсутність кадрів

29 листопада голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов провів пленарне засідання 48-ї сесії районної ради. під час засідання розглядалися питання про внесення змін у рішення
39-ї сесії районної ради від 21. 12. 2018 № 347-39 (ІІ)-VII «Про районний бюджет Кагарлицького району на 2019 рік» та додатків до нього; про затвердження переліку об’єктів спільної власності міста, сіл Кагарлицького району, що підлягають приватизації у 2020 році; про управління об’єктами майна спільної власності територіальних громад Кагарлицького району.
На початку засідання Іван Семцов оголосив відповідь з Офісу президента на запит депутата Петра Бурого стосовно врахування думки депутатів районної ради та думки жителів Кагарличчини під час призначення голови Кагарлицької районної державної адміністрації. Суть відповіді зводиться до того, що подати свою кандидатуру на цю посаду може будь-хто, скориставшись інноваційною системою “ЛІФТ”. Відбір буде проводитися за певними критеріями. Врахування думки депутатів чи громади при цьому не передбачено.
Депутат Іван Лисий звернувся із проханням до в. о. голови райдержадміністрації Світлани Синюк, щоб та дала відповідь, чому в Горохуватській школі відсутнє “гаряче” харчування дітей. Адже, за його даними, воно не проводиться, бо є заборгованість за електроенергію. Світлана Синюк та Віталій М’ясніков, підприємство якого організовує харчування дітей, даючи відповідь, зазначили, що дані Івана Лисого відповідають дійсності лише частково. Заборгованості за електроенергію за харчування в школі немає. Але є інша проблема - відсутній кухар. І знайти людину на цю посаду поки що не вдається. Тож, власне, господарство райСТ, яке здійснює харчування, тимчасово організує для дітей буфет, де за рахунок коштів сільської ради ті зможуть перекусити печивом та соками.
Питання стосовно функціонування ФАПу в с. Сущани після нового року підняв депутат Петро Бурий. Сільський голова Василь Трохименко запевнив, що ФАП працюватиме. Кімнату під його діяльність виділили в приміщенні сільської ради. Але є одна проблема - кадрова. В селі немає фельдшера. Допоки місце вакантне, в село двічі на тиждень приїздитиме спеціаліст із райцентра.
Спираючись на доповідь начальника управління фінансів РДА Наталії Перевери, депутати визначили на 2019 рік: - доходи районного бюджету у сумі 293189580 гривень; видатки - у сумі 298490331 гривень; профіцит районного бюджету - у сумі 4621406 гривень; дефіцит районного бюджету - у сумі 9922157 гривень.
Також депутати надали дозвіл на продаж майного комплексу колишньої тублікарні.

Про браслет із струни і публіку, яка захоплюється своїми кумирами

Гітара вважається найпоширенішим музичним інструментом. У деяких європейських країнах губну гармоніку вважають масовим і відомим інструментом, але багато де ставляться до неї прохолодно. А гітара поширена на всіх континентах, навіть в Антарктиді. Кажуть, гітара навіть встигла побувати в космосі.

На Кагарличчині, особливо серед юнацтва, гітара теж є дуже популярною. Сьогодні я спілкуюся із трьома юнаками - учнями 11 класу міської школи № 3 про музику і цей інструмент. І не тільки через те, що вони віртуозно виконують на електрогітарах й ударній установці Гімн України, ділять навушники, знайомлячись з новою композицією, самостійно пишуть пісні, а й тому, що я бачу себе в юності.
- Коли ти захопився музикою і чому обрав саме гітару?
Андрій Майстренко:
- Цікавитися музикою я почав давно, років 6 тому. А гітарою займатися - 4 роки тому. Гітару обрав, бо потрібно було для гри в колективі.
Іван Марченко:
- Музикою почав захоплюватися з 5 класу. Чому саме гітара? Я не обирав між інструментами. Вибір був однозначним.
Ростислав Коваленко:
- Я захопився музикою 3 роки тому, у листопаді 16-го. Спочатку тренував ритм і слух на телефоні, пізніше придбав ударну установку. Мені завжди хотілося стукати по чомусь, а так я стукаю і граю.
- Улюблена композиція, яка надихає?
А. М.: - Улюбленої композиції я досі не знайшов, але дуже люблю музику, написану українцями, не обов’язково українською мовою.
І. М.: - Улюбленої немає. Їх багато. Але так, щоб виділити, то можу пісню гурту Меtаllіса “Nоthіng else mаttеrs”.
Р. К.: - Виділити щось одне не можу. Таких композицій багато. На даний момент намагаюся досягти рівня Дена Платумана (барабанщик гурту “Іmаgіnе Drаgоnеs”).
- Що для тебе музика і конкретно гітара?
А. М.: - Вікно у вираженні емоцій, а гітара - інструмент для цього.
І. М.: - Життя.
Р. К.: - Щось абстрактне. Щось таке, що передає почуття виконавця до публіки.
- Ти професійно займаєшся чи любитель?
А. М.: - Я любитель. Думаю, ним і залишусь, бо для професійної освіти потрібно закінчити музичну школу, що я вже не встигну.
І. М.: - Любитель, який намагається виступати і показувати себе.
Р. К.: - Любитель. Сам навчаюсь, тому більшість професійних навичок, які можна було б отримати, я перероблюю під себе, тому вони втрачають свою красу.
- Які музиканти з України надихають тебе?
А. М.: - Є гітарист на ім’я Станіслав Тонне. Він народився у Запоріжжі, але вважається американським музикантом. Він - приклад українця, що став відомим за кордоном.
І. М.: - Таких немає.
Р. К.: - Майже не слухаю українську музику, але загалом мені подобається гурт “Антитіла”, особливо пісня “Там, де ми є”.
- Чи підтримує тебе хтось у твоєму захопленні?
А. М.: - В музиці моєю підтримкою є мій вчитель Наталія Василівна Колисан.
І. М.: - Так, звісно, рідні і деякі друзі.
Р. К.: - Мене багато хто підтримує, особливо мама і наш гурт “Барва”.
- На твою думку, про що повинен грати й співати артист України у ХХІ столітті?
А. М.: - Артист повинен думати про те, що говорить, і робити свою справу добре, не заради грошей, а заради себе.
І. М.: - Про все, про що бажає сам автор.
Р. К.: - Тільки не про погані звички. І не ті пісні, де нема ніякого сенсу.
- Поділіться цікавою власною історією зі свого життя, пов’язаною із музикою (романтичний чи курйозний випадок).
А. М.: - Цікавих історій немає, все звичайне. Єдине, що спадає на думку, - це браслет із струни, зроблений нашвидкоруч для дорогої мені людини.
І. М.: - Можу виділити один концерт, на якому люди, що сиділи, встали, взялись на руки і почали нам підспівувати. Це дуже велике задоволення, як для виконавця, коли публіка і він - як одне ціле. Тому й можу цей випадок назвати романтичним.
Р. К.: - Одного разу ми готували виступ до Останнього дзвоника у своїй школі. Ми підключали апаратуру, і Маша (басистка) увімкнула колонку “саму на себе”. Колонка почала “фонити”. Ми грішили на заземлення в школі, зіпсовані мікрофони, розетки. Але причину виявили, хоча й не встигли зробити репетицію.
- Про що мрієш? Чи пов’язана ця мрія з музикою?
А. М.: - Ну, звичайно, пов’язана! Мрію заробляти своєю музикою і ніколи не думати про те, що хоче чути публіка, думати лише про те, що хочу грати я.
І. М.: - Говорити не буду, не збудеться. Але це пов’язане з музикою.
Р. К.: - Мрію організувати найбільший виступ за весь час існування групи “Барва”.

З ювілеєм, ветеране!

З нагоди 90-річчя кагарличанки, учасниці партизанського руху Зінаїди Перекотій завітали з поздоровленнями та подарунками керівник апарату Кагарлицької РДА Людмила Демиденко і заступник міського голови Володимир Бойко.
Теплі побажання жінці, яка прожила нелегке життя, щиро висловлювали гості. Людині з поважним ювілеєм вручили квіти, Подяку та гарні подарунки.
Редакція газети приєднується до привітань і щиро зичить Зінаїді Василівні здоров’я, достатку й уваги від хороших людей.

Кагарлик. Чого не вистачає нашому місту?

Не помічати тих позитивних змін, які сталися останнім часом у вигляді й житті нашого міста, може тільки хіба що сліпий. Однак, як відомо, у досконалості немає меж. Чого ще не вистачає Кагарлику? - про це наш кореспондент запитав у жителів міста різного віку, роду занять і посад.

Галина Сафронова, бухгалтер районного територіального Центру соціального обслуговування населення:
- Привабливих по рівню зарплати та екологічних виробництв з великою кількістю робочих місць. У мене чоловік їздить на роботу в Київ, у моєї подруги син працює в Обухові. Бо в Кагарлику просто ніде працевлаштуватися. Найбільше колись підприємство - цукровий завод - закрили, “Лагода” - це, як на мене, перевалочний пункт, а всі інші вати, зати, прати мають ліміт працюючих. Щороку ходять слухи, що в місті планується запустити якесь виробництво, але щоразу з різних причин з реалізацією проєктів не виходить.
Гадаю, що керівництву Кагарлика треба діяти в цьому напрямку більш настирливіше і цілеспрямованіше. Адже нові підприємства - це надходження в бюджет, це - подальший розвиток інфраструктури, це - молодь, а значить - і наше майбутнє.

Олексій Шульга, пенсіонер:
- Уваги з боку міської влади до околиць Кагарлика. Я - пенсіонер. З’явилася можливість часто прогулюватись не лише центром міста, а і його околицями. І що впадає в око? Біля лісових насаджень, а також і в них, - багато сміття. Видно, що окремі громадяни, які живуть неподалік, несвідомо ставляться до природи, утворюють стихійні сміттєзвалища.
Якось я навідався до довгобуду-руїни, що навпроти пожежної частини. Каркас її стоїть уже близько 30 років і мало того, що являє собою загрозу для життя людей, надто ж дітей, які там граються, а й теж став обширним сміттєзвалищем, яке розростається і розростається.
Подібне можна сказати і про лісові насадження, які розме-
жовують Кагарлик з Переселенням. Якщо раніше там збиралася молодь на пікніки, то на сьогодні туди теж звозиться різноманітне сміття. І, схоже, ніхто на це не реагує, нікому до цього немає діла. Хоча названі території не так уже й далеко від центру Кагарлика... А що тоді робиться на справжніх окраїнах?

Олександр Панюта, голова міста:
- Незважаючи на те, що ми щороку дуже багато робимо в плані соціально-економічного розвитку Кагарлика, невирішених проблем залишається ще дуже багато.
Наприклад, в місті ще залишається 20 км неасфальтованих доріг. Звичайно, що всі вони з твердим покриттям, але тамтешні жителі справедливо вимагають асфальту. Щоб їхні дітки могли кататися по вулиці на велосипеді, щоб там не було пилюки. І якщо для когось це - другорядна проблема, то для них - головна. Їм в Кагарлику, в першу чергу, потрібні асфальтовані дороги. Тому ми працюємо і над цим. Тільки в цьому році буде заасфальтовано 5 км вуличних доріг, інші - в найближчий період.
Втім, без сумніву, головна потреба міста - це об’їзна дорога. Кар’єри в Богуславі і Рокитному буквально запрудили центр Кагарлика великовантажним транспортом. Він забруднює повітря, руйнує шляхи. Ми неодноразово, з допомогою депутатів різного рівня, через інших впливових людей намагалися вирішити це питання, але з різних причин воно гальмувалося.
Розв’язати цю проблему своїми силами - нереально. Тому сподіватися треба тільки на державу. Маю відзначити, що на сьогодні на виході знаходяться проєкти по реконструкції дороги, що проходить через Кагарлик, відповідно від маркету “АТБ” в напрямку Миронівки і Києва. З часом, гадаю, вирішиться питання і з об’їзним шляхом. Адже це - глобальна державна проблема.
Ми, в свою чергу, мріємо облаштувати в центрі Кагарлика зону відпочинку за прикладом таких міст, як Ірпінь, Буча тощо. Проєкт для цього виготовлений, будемо починати роботи в цьому напрямку.
Серед першочергових потреб міста - повернути інвесторів з будівництва висотних будинків. Адже після введення в дію 9-поверхового будинку ще у 2009 році, житло в нас не будується. Хоча маємо вже належні очисні споруди, землю для будівництва, детальний і генеральний план розвитку Кагарлика. Зволікають з пропозиціями лише інвестори.
Подібне можу сказати і про виробничих інвесторів. Потребує покращення податкова база, а, отже, на часі - відкриття в Кагарлику нових промислових і сільгосппідприємств. Зрозуміло, що з врахуванням їх природобезпечності та екологічності. Але знову ж таки, ніхто не квапиться з подібними пропозиціями.
Я можу продовжити перелік того, що ще потребує місто і його жителі. Але, на жаль, від цього нічого не зміниться. Хоча ми постійно працюємо в цьому напрямку.

Катерина Щербак, молода мама 2 діток:
- Щоб Кагарлик не був “великим селом”, а сучасним містом, мав свій імідж. Тут, насамперед, треба відкрити кінотеатр. Не такий, як був раніше, а з можливостями демонструвати фільми у різноманітних форматах.
Необхідність сучасного міста - басейн для широких верств населення, надто ж дітей. Про його будівництво у райцентрі говорять ще з радянських часів, але далі розмов ця справа не йде. Хоча басейн - це здорове дозвілля людей, їх фізичний розвиток.
Ще одна потреба міста - оптовий ринок. У нас велика кількість підприємців, які їздять за товаром у Київ, інші великі міста. А був би цей ринок, можливо, б і ціни в Кагарлику зменшилися.

Сайт Кагарлик.City розпитав про потреби кагарличан на своїй сторінці у фейсбук. На думку читачів, не вистачає нашому місту хімчистки, кінотеатру із затишною кав’ярнею, дитячого кафе, музею, магазину тканин із великим вибором. «На місці заводського клубу - мінітрц (кінотеатр, каток, зал з відповідним покриттям для занять різними видами танців). У холодну/дощову погоду немає куди вийти з малими дітьми, ну то біда якась». «Інвесторів, а ще, окрім інвесторів - робочих місць, надійних підземних комунікацій (я про водоканал), в Кагарлику немає естетики в ландшафтному оформленні міста...»
(Більше про це тут: https://www.facebook.com/kagarlykcity/posts/151864216191535).
А от Vadym Vitsenko більш категоричний у свой думці: “Та тут повно чого не вистачає, майже тотальний дефіцит в порівнянні з іншими райцентрами, які більш-менш наближені до Києва”.
А ви якої думки: що не вистачає нашому місту й району? Не будьте байдужими. Живіть проблемами своєї громади.

Спроможна школа для якісних освітніх послуг

Реформа освітньої галузі є надзвичайно важливою. Очевидно, що сьогодні українська освіта не відповідає ані сучасним запитам з боку особистості та суспільства, ані потребам економіки, ані світовим тенденціям. Саме тому розпочато системну трансформацію сфери, головна мета якої - нова висока якість освіти на всіх рівнях: від початкової школи - до закладів вищої освіти.
Про те, які зміни відбуваються зараз в освітній сфері на Кагарличчині, розповідає начальник відділу освіти Кагарлицької РДА Надія ОМЕЛЬЧЕНКО.

У вересні 2017 року вступив у дію Закон України “Про освіту”, де в ст. 9 прикінцевих та перехідних положень сказано про типи закладів освіти, що забезпечуватимуть здобуття загальної середньої освіти: початкова школа - заклад освіти І ступеня, гімназія - заклад освіти ІІ ступеня, ліцей - заклад освіти ІІІ ступеня, де до 2022 року всі заклади повинні перейти на вищевказані типи, таким чином, установчі документи, зокрема статути закладів загальної середньої освіти, мають бути переоформлені до 28 вересня 2022 року.
У червні 2019 року постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Положення про освітній округ і опорний заклад освіти.
Що таке опорний заклад?
Це спроможна школа для надання якісних освітніх послуг, це нові навчальні кабінети, сучасне обладнання, якісна інфраструктура, шкільні автобуси.
Всього в Україні утворено 677 опорних шкіл. У нашому районі вже діють три опорні заклади: два опорні заклади в сільській місцевості ( Мирівський опорний заклад загальної середньої освіти школа І-ІІІ ступенів, опорний заклад загальної середньої освіти школа І-ІІІ ступенів у Стайках) та опорний заклад на базі Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3.
На базі Кагарлицького НВК школа І-ІІ ступенів-ліцей мова йде зараз про створення закладу нового типу академічного ліцею.
Всі ці заклади отримали і будуть отримувати фінансову підтримку з боку держави для створення умов здобуття освіти із застосуванням новітніх інформаційно-комунікаційних засобів та технологій.
Якщо говорити про створення опорних шкіл, я підтримую підсилення матеріально-технічної бази, це великий плюс, бо навчальний заклад може надавати якісні освітні послуги. Безумовно, повинен бути високий рівень вчителя, учитель повинен стати лідером освітніх змін. На жаль, організація підвезення дітей у нас на даний час бажає кращого. У нас 8 автобусів, які здійснюють підвезення. А це мало, бо в нас є таке, що на одному автобусі стоїть три маршрути. Діти встають о 6-й, щоб о 7-й бути вже на зупинці. Якість наших доріг теж впливає на перевезення наших дітей. Початкова ланка, на мою думку, повинна були у кожному селі, тому що це маленькі діти.
Що я можу сказати про забезпечення реалізації Концепції Нової української школи.
З державного бюджету в 2019 році виділено 940 тис. грн + 106 тисяч з районного бюджету. Всі класи, а їх 20 перших класів, отримали комп’ютерну техніку, дидактичні матеріали та більша частина - шкільні меблі.

Переможці чемпіонату - баскетболісти БК «Кагарлик»

Двадцять четвертого листопада в Кагарлику у фізкультурно-оздоровчому центрі «ФОК Кагарличчини» відбувся відкритий чемпіонат Кагарлицького району з баскетболу. В ньому взяли участь п’ять
команд міста та гості. Тож між собою змагалися БК «Кагарлик», БК «Молодь» м. Кагарлик, БК «Коледж-1» та «Коледж-2» з Богуславського гуманітарного колежу ім. І.С. Нечуя-Левицького та команда з Ржищівського індустріально-педагогічного технікуму.
Змагання були видовищними та непередбачуваними. Команди грали по колу, кожна з кожною.
БК «Кагарлик» впевнено провели та виграли всі матчі у своїх суперників і посіли перше місце. Друге та третє місця змагань завоювали спортсмени з Богуславщини - «Коледж-1» та «Коледж-2». Відповідно четверте та п’яте місця залишились за командами Ржищівського ІПТ та «Молодь» м. Кагарлик.
Переможців та призерів змагань нагородили кубком, дипломами та пам’ятними медалями.

Мистецькі перемоги «Карамельок» і «Пульсу»!

22 листопада у м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області відбувся ІІ Всеукраїнський благодійний фестиваль-конкурс хореографічного мистецтва «Візерунки на Росі». проходив він в рамках благодійної акції «Дитяча творчість – на допомогу захисникам України» та «Діти - дітям». У мистецькому змаганні взяли участь 18 колективів, серед яких і хореографічна студія «Карамельки» Кагарлицького районного центру дитячої та юнацької творчості.
Своєю наполегливою працею колектив здобув кілька перемог. За танок «Тірольська полька» отримав І місце у номінації «Танці народів світу», вікова категорія 10-12 років, а за танок «Квасолині батіжки» - найвищу нагороду Гран-прі у номінації «Народний стилізований танець», вікова категорія 7-9 років. Окрім того, за “Тірольську польку” колектив отримав диплом «За найкращий сценічний костюм». А керівнику “Карамельок” Вікторії Німенко вручено Подяку за популяризацію дитячого хореографічного мистецтва, вагомий особистий внесок у національно-патріотичне виховання та підготовку творчої молоді.
Зазначимо, що осінь стала врожайною на мистецькому Олімпі для вихованців хореографічної студії «Карамельки» (керівник Вікторія Німенко) та хореографічної студії естрадного танцю «Пульс» та їх керівників Вікторії Німенко і Анни Гордон.
Так, 30 жовтня колективи у напруженій конкурентній боротьбі здобули призові місця в обласному фестивалі дитячих та юнацьких хореографічних колективів «Терпсихора запрошує...»-2019, що проходив в с. Новосілки Києво-Святошинського району. Виховаці «Пульсу» здобули ІІ місце за танець «Веселі нотки», а вихованці «Карамельок» - ІІ місце за таночок «Тірольська полька» та ІІІ за таночок «Квасолині батіжки». Юні артисти полонили серця журі своєю харизмою, захопили артистизмом, виконанням, цікавими постановками, довершеністю художнього образу.
Вітаємо талановитих вихованців та їх керівників Вікторію Німенко і Анну Гордон! Бажаємо ще більш вагомих здобутків та незабутніх і яскравих виступів!

Зустрілися два покоління поетів

7 листопада читальний зал бібліотеки в Кагарлицькому НВК «ЗОШ I-II ступенів —ліцей» цвів вишиванками: зібралися любителі словесності, адже тут відбудеться зустріч з поетами Кагарличчини. Під оплески діти вітають почесних гостей: Миколу Семенюка, Лілію Сушко та Віктора Заїку. Радісно зустрічають присутні вчителів та учнів Буртівської ЗОШ, з якою мають дружні стосунки.
На столах книжки поетів Кагарличчини, літературні альманахи студійців літературної студії «Гренада» та папки з їх поетичними доробками.
Звучить голос ведучої: «Хто любить поезію, той любить життя. Якщо ви втомилися від сірої буденщини і хочете вдихнуть ковток свіжого леготу, візьміть в руки книжки Миколи Семенюка «Відлік часу», «Тепло родини»; Лілії Сушко - «Дзеркало душі», «З тобою і без тебе»; Віктора Заїки - «Вітражі», «За зорею линуть журавлі».
У залі вирує зацікавленість як можна швидше дізнатися про життєвий і творчий шлях поетів, і літературознавці емоційно про це розповідають.
Так, Владислава Федорченко та Каріна Ємець (8 клас) говорять: «М.В.Семенюк — відомий в районі як талановитий поет, директор школи, кваліфікований учитель, знаний редактор газети «Рідне місто». Пройшов життєвий шлях від сільського хлопчика на Хмельниччині, закінчив Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка. І щаслива доля послала нам його в нашу школу!»
Микола Володимирович читає власні поезії про Кагарлик, про наших співвітчизників, про Україну, закликає молодь багато читати, вчитися, шанувати Шевченка і цінувати життя:
Цінуймо кожну мить у цім житті,
Адже вона єдина, неповторна.
Не залишилися у поета в боргу і ліцейні поети. Владислава Федорченко:
Коли читаєш вірші Семенюка Миколи,
Не заскучаєш з ним ніколи -
І про життя розкаже, вміє розсмішити,
Навчить, як молодим у світі жити.
Микола Володимирович пообіцяв юним даруванням допомагати оволодівати поетичною майстерністю.
А коли Лілія Кушнір(7 клас) почала розповідати про життєвий і творчий шлях молодої поетеси Лілії Сушко, повіяло дитинством, юністю, молодістю. І дійсно, всі її вірші про дитячі роки, школу, друзів, рідну природу дуже близькі нам, дітям. Нас приваблює, що тут вона народилася, зростала, вчилася і, закінчивши університет, не поїхала працювати в Польщу чи Німеччину, а повернулася в свій рідний заклад. Її поезії близькі за тематикою нашій дітворі. До речі, першою вчителькою Лілії Сушко була Світлана Рябокінь. Вона їй присвятила вірш «Нехай всі надії здійсняться», який і прочитала. Діти радо приймають Лілію Вікторівну як учительку, так і поетесу. Учениці 6 класу Уляна Батуревич та Ярослава Петленко зізнаються:
Лілія Вікторівна, ми вас добре знаємо,
У ліцеї нашому радо зустрічаємо.
Знаємо, що будете нас усіх любити,
І читати, і писати, і добру учити.
А коли хоч будете з нами строга часом,
Все одно любитимемо всім нашим класом.
З особливою цікавістю і увагою зустрічають присутні
відому людину, яскраву особистість - Віктора Заїку. Лікар-педіатр, заступник головного лікаря ЦРЛ, поет, член Національної спілки журналістів. Виявляється, що Віктор Васильович лікує не лише тіло пацієнта, а й душу своєю тонкою лірикою, яка проходить через серце кожного читача.
Кароліна Малишева (7 клас) розповідає про життєвий і творчий шлях поета. Народився на Вінниччині, де і закінчив школу, потім фармацевтичний відділ Київського мед-
училища, а згодом і Київський інститут ім. О.О.Богомольця.
Перші поезії написав ще в школі. Пізніше в різні періоди друкувався на сторінках районних, обласних та республіканських газет. Тонке відчуття навколишнього світу, ліричне сприйняття його неповторності, одухотвореність - ось ті основні акорди поетичного слова автора.
Пристрасно читаючи свої вірші, він захоплює слухачів поезіями «Земле моя кагарлицька», «Україні», «Матері», «Чого ви, люди, мовчите?» Перед присутніми стоїть людина поважного віку, серйозна і ділова. А коли він прочитав вірші «Ну, як повірить ти змогла…», «І лиш мене погукай», всі зрозуміли, яке ніжне і любляче серце б’ється в грудях поета. Незабаром до читача надійде третя збірка поезій Віктора Заїки. Ми чекаємо!
Примітно, що поезії всіх трьох авторів чисті, дзвінкі, голосисті. Це підмітили наші місцеві композитори Олег Даниленко та Борис Родина. Більше двадцяти віршів стали піснями. Родзинкою зібрання стала пісня «Мамусю, до вас пригорнуся» (слова Лілії Сушко, музика Бориса Родини), яку виконали учениці 4 класу сестрички Валерія та Вікторія Дроботи.
Відбулася унікальна зустріч двох поколінь поетів - старшого і молодого. Молодим є чому повчитися у відомих поетів-краян, а старше покоління задоволене, що є кому передати свій досвід. Це цінна спадкоємність поколінь.
Насамкінець, поети-переможці районних та обласних конкурсів - члени літературної студії «Гренада» Ірина Черемис та Софія Вакуліч в подарунок гостям прочитали вірші «Мій Кагарлик», «Я - ліцеїстка». Літературознавці, активісти літературної студії «Гренада» подарували кожному митцю альманах дитячої творчості «Куточок щастя», що ввійшов в Літературний фонд України. Подарунком гостям від Буртівської ЗОШ стала пісня «Моя Україна» у виконанні учнів.
Година пролетіла, як одна мить. Переповнені емоціями, учні не хотіли виходити із зали.
Зустріч з місцевими поетами «Поетичний наш рідний край» підсумував учень 6 класу Богдан Копильний:
Припали до юнацької душі
Поетів наших сонячні вірші.
Тож побажаємо їм
Життєвих радісних стежок
І чекаємо іще нових книжок.
Ми не прощаємося з вами, а говоримо: «До побачення! До нових зустрічей!»