Пошук

Школи опалюватимуть після канікул

25 жовтня відбулося засідання колегії Кагарлицької райдержадміністрації, яке провела в.о. голови РДА Світлана Синюк. Під час засідання розглядалися 3 основних питання. Зокрема, із роботою промислових підприємств, будівельних організацій, організацій транспорту, зв’язку, побуту і торгівлі за 9 місяців 2019 року ознайомила присутніх завідувач сектору економічного розвитку РДА Наталія Сигида. Про заходи щодо забезпечення стабільної роботи об’єктів життєзабезпечення населення, готовності сил та засобів до дій в осінньо-зимовий період доповів головний спеціаліст відділу містобудування та архітектури, капітального будівництва і цивільного захисту РДА Олег Наконечний. Звіт про виконання районного бюджету за 9 місяців 2019 року оприлюднила начальник управління фінансів РДА Наталія Перевера.
У “різному” член колегії, депутат районної ради Олександр Широкоступ підняв питання щодо опалення закладів освіти, організації харчування учнів, матеріального забезпечення шкіл та ринку землі.
Виконуюча обов’язки голови РДА Світлана Синюк та начальник відділу освіти Надія Омельченко пояснили, що опалення закладів освіти розпочнеться після канікул. Питання харчування, точніше те, хто буде його організовувати в школах, детальніше розглянуть на нараді директорів загальноосвітніх навчальних закладів. Забезпечення партами, ноутбуками та іншим обладнанням шкіл за програмою Нової Української школи розпочалося ще в минулому році й триває і нині. Фінансування цього процесу здійснюється із Державного бюджету та частково з районного за принципом співфінансування.
А стосовно дозволу продавати землю сільськогосподарського призначення в Україні, Олександр Широкоступ зазначив, що аграрії району в своїй більшості проти таких кроків держави. Детальніше про це ми розповімо в нашому інтерв’ю з Олександром Васильовичем.
За підсумками розгляду питань порядку денного прийняті відповідні рішення.

Вшанували визволителів України

У понеділок, 28 жовтня, з нагоди Дня визволення України від нацистських загарбників, коли вся країна вшановує пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення Батьківщини, на території Національного музею-меморіального комплексу «Букринський плацдарм» у Балико-Щучинці відбулися урочистості. У них взяла участь делегація Кагарличчини на чолі з виконуючою обов’язки голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світланою Синюк.
Учасники урочистостей поклали квіти до братської могили та хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих воїнів.
Перед присутніми виступила директор музею Наталія Миненко, яка також провела оглядову екскурсію закладом.
Вклоніться доземно усім захисникам Батьківщини та схиліть голови у пам’ять про полеглих за свою країну.

Перехід на зимовий час

У жовтні 2019 в Україні традиційно відбудеться перехід на зимовий час. Розповідаємо, коли та куди слід переводити годинник, звідки взялася така традиція та як пережити цей період без шкоди для здоров'я.

Ще у 1996 році в Україні почали переводити годинники. Це рішення затвердила постанова Кабінету Міністрів, тож перехід на зимовий чи літній час для українців триває 23 роки. Попри це, виникають дискусії щодо доцільності таких змін часу.

Стрілки годинників традиційно переводять в останню неділю жовтня.

У 2019 році цей перехід буде в ніч з суботи на неділю, 27 жовтня, о 4 годині ранку.

Щоб не плутати з переходом на літній час і правильно перевести стрілки годинника, запам'ятайте: 27 числа потрібно повернути стрілки на годину назад. Це перевага взимку, адже ви зможете довше спати зранку. Звісно, кількість годин у добі незмінна, однак прокидатися треба буде засвітла.

Переводять годинники не лише в Україні, у світі також є така практика, проте в більшості країн вже відмовилися від зміни часу. Зараз перехід на зимовий та літній час практикують у понад 100 державах. Але щороку з'являються пропозицію скасувати таке правило. Поки нічого не змінилося, готуйте свій організм до нового режиму!

161 країна, до прикладу, Китай, Росія, Афганістан, В'єтнам та інші, скасувала цей звичай.

Ще у 1908 році літній та зимовий час запровадили у Великобританії. Британці вирішили змінювати час осінню та весною, щоб економити енергоресурси. Через 10 років до цієї традиції долучилися США, а у країнах СРСР почали переводити годинники з 1981 року.

Медики та науковці довели, що переведення годинника погано впливає для здоров'я людини. Різка зміна режиму призводить до стресу, який викликає низку негативних симптомів: погане самопочуття, ослаблена імунна система, загострення хронічних захворювань. Якщо ви хочете мінімізувати наслідки для свого організму, то медики радять підготуватися заздалегідь. Для того, щоб адаптувати біоритми, вам потрібно в перші кілька діб після зміни часу: більше свіжого повітря, якісний сон, мінімальне навантаження, корисний раціон.

За тиждень до зміни часу зменште фізичне навантаження. Це потрібно, щоб уникнути перевтоми. Не затримуйтеся на роботі та не беріться за важку роботу.
Стежте за раціоном. Не вживайте жирну їжу та алкоголь. Пийте більше води та трав'яного чаю. За годину до сну вимикайте усі гаджети.
У ніч переходу на зимовий час лягайте спати о 22 годині, адже це ідеальний час для якісного сну.

Мирівка: клубок проблем зростає

17 жовтня відбулася сорок сьома сесія районної ради VІІ скликання, у роботі якої, крім депутатів, взяли участь
в. о. голови райдержадміністрації Світлана Синюк, голови сіл і ряд депутатів міської ради, керівники підрозділів РДА та представники засобів масової інформації району.
Перед початком розгляду порядку денного сесії голова районної ради Іван Семцов зачитав присутнім відповідь на запит депутата районної ради Світлани Муковоз про обмеження швидкості руху транспорту перед Мирівською ЗОШ шляхом встановлення на дорозі «лежачого» поліцейського від обласного Департаменту патрульної поліції. Зокрема, звідти повідомили, що для встановлення такого обмежувача швидкості руху необхідно виготовити проєктну документацію. На що, зрозуміло, треба кошти, яких немає ні в районному, ні в сільському бюджетах.
Уже традиційно із новим запитом на сесії виступив депутат Іван Лисий. Він запропонував прийняти звернення проти узгодження Президентом України «Формули Штайнмайєра». Але його пропозиція не була підтримана необхідною більшістю депутатів райради.
Ще один запит озвучив депутат Петро Бурий. Він зачитав звернення, підписане 58 жителями с. Мирівка про термінову реконструкцію сільської дільничної лікарні (нині амбулаторії).
«По даному зверненню ми виїжджали в село, - повідомив голова райради Іван Семцов. - Амбулаторія перебуває дійсно у жахливому стані. Приміщення потребують капітального ремонту, починаючи від покрівлі і закінчуючи криницею. А на це знову ж таки потрібні гроші. Тому на засіданні комісії райради було вирішено провести ремонт амбулаторії методом толоки. Для цього зібратися у селі, визначитися з обсягом робіт, з можливостями потенційних інвесторів і весною провести необхідні роботи. У цьому році ми вже не встигаємо щось зробити до холодів».
Депутат Олександр Широкоступ вніс пропозицію заслухати голову села з даного приводу, але через його відсутність на сесії було вирішено зробити це безпосередньо під час зібрання у селі. Адже коло проблем у Мирівці невпинно зростає.
Голова районної ради вніс пропозицію ще по двох запитах. Перше, це підготувати звернення до обласної ради щодо надання коштів на забезпечення ліками хворих на цукровий діабет, а по-друге, за перегляд тарифів, встановлених різними структурами для опалення соцзакладів міста на нинішній опалювальний період і затверджених міською радою.
Після обговорення, обидва запити Івана Семцова були підтримані сесією.
По першому питанню порядку денного «Про внесення змін у рішення 39-ї сесії районної ради від 21. 12. 2018 р. № 347-39(ІІ)-VІІ «Про районний бюджет Кагарлицького району на 2019 рік» та додатків до нього» доповідала начальник управління фінансів РДА Наталія Перевера.
Депутати рішенням сесії затвердили запропоновані зміни.
Про затвердження списку присяжних Кагарлдицького районного суду інформував Іван Семцов. Він повідомив, що список присяжних затверджується на два роки, нині даний термін закінчився, тому перелік треба перезатвердити.
Сесія затвердила список присяжних Кагарлицького районного суду Київської області у кількості 15 осіб.
Голова районної ради Іван Семцов доповідав і про управління об’єктами майна спільної власності територіальних громад району.
Рішенням сесії вирішено безоплатно прийняти до комунальної власності територіальних громад району з комунальної власності територіальної громади міста Кагарлик зелені насадження, які висаджені біля адмінприміщення райради (пл. Незалежності, 1) та на території райвійськкомату (вул. 97-ї Стрілецької Дивізії, 5).
У зв’язку з відмовою Кагарлицького райСТ забезпечувати шкільне харчування, вирішено з нового року відновити діяльність районного комунального підприємства «Об’єднання шкільних їдалень». Тимчасово виконуючим обов’язки директора КРКП призначити Людмилу Рубіженко до призначення керівника комунального підприємства за результатами проведення конкурсу з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
По останньому питанню були запитання від депутатів Олександра Широкоступа та Анатолія Ворони щодо економічного обгрунтування даного рішення та недопущення здорожчання шкільних обідів. Голова райради запевнив, що робота комунального підприємства буде під контролем, а всі інші нюанси будуть вирішені до нового року.

Газ чи електрика? Мінікотельня чи індивідуалка?

У минулому числі “Вісника Кагарличчини” ми писали про рішення міськвиконкому покласти на Кагарлицьке КЖЕП функції з постачання, виробництва та транспортування тепла до будинку по Парковій, 18 в Кагарлику. Згодом міська рада планує спорудити для цього будинку мінікотельню. Проте частина із жителів цього будинку виступають за індивідуальне електроопалення своїх квартир.
Чому міська рада все ж прийняла рішення стосовно мінікотельні? Чому не електроопалення? З цими питаннями ми звернулися до Кагарлицької міської ради.
Перший заступник міського голови Олег Пурій пояснив “ВК”, що варіант із електроопаленням теж розглядався.
Але... виявилося чимало отих самих “Але”.
Тож, по-порядку.
Виявляється, що представники енергокомпанії, до якої входить і Кагарлицький РЕМ, керуючись певними підзаконними актами та інструкціями, розглядають багатоповерхові будинки, що хочуть перейти на електро-
опалення, як одного споживача. Тому техумови на збільшення потужності для будинку можуть видати лише юридичній особі.
Отож, щоб робити розрахунки та здійснювати монтаж мережі, власникам будинку потрібно об`єднатися в ОСББ (чи подібну структуру) і лише з юридичною особою енергокомпанія вестиме справи. Це перший момент.
Другим моментом є видача енергетиками “Технічних умов”. Відповідно до інструкцій НКРЕ вартість збільшення потужності енергопостачання для фізичних осіб і для юридичних дуже відрізняється. У випадку із будинком по Парковій кожен додатковий кіловат коштуватиме приблизно 3200 гривень. І лише за попередніми “прикидками” “Технічні умови” обійдуться щонайменше 2 мільйони гривень.
Є ще й третій момент. Без прорахунків спеціалізованої сертифікованої установи проєктної потужності споживання електроенергії будинком, пікових навантажень тощо жодна із монтажних організацій за роботу з прокладання кабелю, встановлення щитових, розводки по будинку не візьметься.
І, як нам пояснив Олег Пурій, якщо проєкт для газової котельні фактично дає старт до її будівництва, то розрахунки спецінституту щодо енергопостачання носять, фактично, рекомендаційний характер.
Момент четвертий. Будинок по Парковій, 18 - 9-поверховий. Тобто в ньому працюють ліфти. Знову ж нормативними актами передбачено, що такі будинки мають, у разі встановлення індивідуального електроопалення, заживлюватися від двох джерел одночасно. Тобто від двох підстанцій. Як це буде зроблено: чи потужність поділять порівну, чи одна гілка живлення буде резервна - справа проєктантів. Головне - безпека людей.
Момент п`ятий. Він витікає із попереднього. Поблизу має бути дві підстанції належної потужності. Адже враховувати потрібно не лише електроопалення і ліфти. В наш час практично кожне домогосподарство є пожирачем електроенергії: морозильники, холодильники, бойлери, мікрохвильовки, праски, фени, електроплити, електрочайники і ще багато іншого дріб`язку, що споживають велику кількість електроенергії. Й існують такі “години пік”, коли в одній квартирі одночасно “крутиться” мікрохвильовка, гріється чайник, працює фен, бойлер і праска. При такому “колективі” споживання піднімається моментально до 5 кіловат. А тепер додайте сюди електрокотел. Помножте все це на 204 споживачів. Плюс резерв. Сума виходить досить вагома. Тож до потужності підстанцій потрібно все ж ставитися серйозно.
- Прорахувавши всі “за” і “проти”, взявши до уваги всі моменти, порадившись із спеціалістами, міська рада й віддала перевагу модульній мінікотельні, - констатує Олег Пурій. - Цей варіант є швидшим у втіленні і дешевшим.
Звичайно, здешевити прокладання електромереж могли б “теплі кредити”, які зараз видають державні фінустанови. Це досить вигідний варіант, адже держава покриває частину кредиту. Але тут знову все упирається в самоорганізацію жителів будинку. Кредит видадуть лише ОСББ. А зважаючи на те, що майже третина квартир в будинку по Парковій, 18 знаходяться в оренді, а їхні власники проживають в інших містах, то перспектива об`єднатися у мешканців дев’ятиповерхівки примарна.
До адміністратора фейсбук-сторінки Кагарлик.city тиждень тому звернулися деякі жителі будинку по Парковій, 18 з проханням провести опитування: чи бажають його мешканці опалюватися централізовано від модульної мінікотельні, а чи від індивідуального електроопалення. Ми пішли їм назустріч і таке опитування провели. Станом на 14.00 23 жовтня в опитуванні взяли участь 73 особи: 51 висловилася - за індивідуалку і 22 - за мінікотельню. Але, на жаль, ці дані не можна вважати репрезентативними. По-перше, частина із проголосуваших взагалі не проживають в цьому будинку. По-друге, ми не маємо даних, чи не голосували від однієї квартири кілька разів, а саме від кожного помешкання має бути 1 голос.
Тож, судячи з усього, питання вибору між способами опалення можна вирішити лише на зібранні всього будинку. І, бажано, щоб воно закінчилося створенням ОСББ.

У Великих Пріцьках створюють комфортне середовище

«Сміттєва» проблема в багатьох регіонах загострилася настільки, що іноді здається - не вистачить жодних коштів і сил, аби впоратися з цим завданням. Однак, там, де проблему усвідомили раніше інших і почали нею займатися наполегливо і цілеспрямовано, ситуація поступово змінюється. Взяти хоча б Великі Пріцьки...
Аби запобігти створенню стихійних сміттєзвалищ, у цьому селі вирішили взяти ініціативу в свої руки, не чекаючи сторонньої допомоги. Про це нам розповіла секретар Великопріцьківської сільради Галина Набок.
Так, на одній із сесій сільради депутати вирішили піти наступним шляхом: спочатку укласти відповідну угоду на вивіз побутового сміття від населення, внаслідок чого один раз на місяць по вулицях курсує вантажівка, яка і збирає побутові відходи. Для великопріцьківчан ця послуга поки що безкоштовна. Таким чином керівництво села з весни намагається “привчити” жителів до організованого вивозу сміття.
Паралельно з цим з початку липня у Великих Пріцьках встановлено вісім контейнерів для роздільного збору відходів, а саме: для скла та пластику. Попередньо населення проконсультували, як правильно сортувати сміття. По мірі ж заповнення контейнерів, скло та пластик вивозитимуть спеціальні автомобілі. У підсумку виходить, що практично всі зібрані відходи будуть вивозитися з населеного пункту. Втім, вже зараз місцеві жителі відзначають, що на вулицях стало помітно чистіше.
- Таким чином ми намагаємося створити комфортне середовище. Адже проблема вивозу сміття з приватного сектора довгий час для нас була вкрай нагальною, - зазначає Галина Набок. - Підходи до збору та утилізації сміття у нас залишилися старі, а тим часом саме сміття вже змінилося. І вирішувати проблеми відходів слід уже сьогодні, не чекаючи забруднення води, повітря та ґрунту.

Дев’ятиповерхівка буде з теплом

На позачерговому засіданні виконавчого комітету Кагарлицької міської ради 4 жовтня виконком визначив Кагарлицьке комунальне житлово-експлуатаційне підприємство виконавцем послуг із виробництва, транспортування та постачання теплової енергії до житлового будинку по вул. Парковій, 18 у Кагарлику.
Іншим рішенням виконком надав дозвіл КЖЕП на створення додаткового підрозділу на підприємстві «Відділ теплопостачання».
Такі рішення спричинила неспроможність комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» забезпечити початок опалювального сезону на обслуговуваних раніше об’єктах у нашому місті.
Під час опалювальних сезонів 2015-2016 та 2016-2017 років “Кагарликтепломережа” виступала не виробником теплової енергії, а надавала послуги з її транспортування та постачання.
Тоді виробляло теплову енергію підприємство “Біотеплоенерго”, а “Кагарликтепломережа” транспортувала її по своїх трубах і виконувала функції з виписки платіжок та акумулювання коштів від споживачів. А вже потім частину цих коштів перераховувала виробнику тепла. Саме тоді “Кагарликтепломережа” заборгувала виробнику тепла близько 5,5 мільйона гривень.
На завершення опалювального сезону 2018-2019 років до боргів “Кагарликтепломережі” додався борг за газ та борги державі (несплата податків, ЄСВ, штрафи, пеня). Разом це склало понад 12 мільйонів гривень.
Окрім того, частина споживачів “Кагарликтепломережі” перейшла на автономне опалення або змінила постачальника теплової енергії.
Зважаючи на це, “Кагарликтепломережа” заявила про свою неспроможність розпочати опалювальний сезон 2019-2020 років. Адже підприємство не має “балансу тепла”, та має значні борги.
Тож склалася ситуація, коли багатоповерховий будинок на вулиці Парковій, 18 у Кагарлику залишається без опалення. А це 204 квартири, плюс магазини, офіси.
Міську раду про це “Кагарликтепломережа” повідомила у липні нинішнього року. З огляду на цю ситуацію, міська рада замовила проєкт на будівництво модульної котельні для цього будинку. Проєкт вже виготовляється.
Разом вартість проєктування, будівництва та введення в експлуатацію такої котельні коштуватиме близько 4,5 мільйона гривень. Це великі кошти для міського бюджету. Сам процес виготовлення, узгодження документації та будівництва теж займе багато часу. І до опалювального сезону зробити все це неможливо.
Тому Кагарлицька міськрада звернулася до Київської облради, чиїм КП є “Кагарликтепломережа”, з проханням надати в оренду на пільгових умовах котельню по вулиці Стадіонна, 1, яка опалювала цей будинок. Причому для опалення використовувати будуть лише твердопаливні котли.
Київська обласна рада прийняла рішення 19 вересня 2019 року № 661-30-VII надати котельню в оренду Кагарлицькій міськраді. Одначе про пільгові умови мови в цьому рішенні не йдеться.
Оскільки Кагарлицька міськрада не мала структурного підрозділу, який би займався наданням послуг із виробництва, транспортування та реалізації теплової енергії, то було вирішено покласти ці функції на КЖЕП. І вже в його структурі утворити підрозділ «Відділ теплопостачання».
Саме він і буде забезпечувати будинок по вул. Парковій, 18 теплом. А тим часом Кагарлицька міська рада працюватиме над будівництвом модульної мінікотельні. Така котельня - складнотехнічний об’єкт. Для її обслуговування жителі будинку повинні утворити ОСББ, яке, як юридична особа, укладе договір із відповідною організацією. Або ж жителі мають найняти управителя будинку. Його функції може виконувати все той же КЖЕП.

Розбійний напад у Зорівці

Серед ночі група осіб проникла до будинку жителя села Зорівка. Застосовуючи силу та погрожуючи розправою господарю та його синові, злочинці винесли з оселі всі заощадження.
Близько другої години ночі 10 жовтня на спецлінію «102» надійшло повідомлення про розбійний напад від 48-річного жителя села Зорівка. Чоловік розповів, що до його будинку проникли четверо невідомих, побили його, потім зв’язали сина і, погрожуючи зброєю, забрали 37 тисяч доларів США та 40 тисяч гривень.
За фактом розбійного нападу розпочато кримінальне провадження за ч.3 ст.187 (розбій) Кримінального кодексу України. На розкриття злочину було зорієнтовано всі оперативні підрозділи поліції.
Оперативники карного розшуку поліції Київської області, спільно з працівниками Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, бійцями КОРД, поліції особливого призначення та працівниками СБУ затримали все злочинне угрупування за декілька годин після скоєного злочину.
Під час проведення оперативно-розшукових заходів поблизу траси «Кременець-Ржищів», що проходить неподалік Зорівки, правоохоронці виявили спалений автомобіль Opel Astra, на якому пересувалися нападники.
Вже за кілька годин силами Управління карного розшуку ГУНП у Київській області, Обухівського відділу поліції, підрозділів Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, за співпраці з 3 управлінням ГУ СБУ у Донецькій та Луганській областях та силової підтримки бійців КОРД та поліції особливого призначення Київщини були встановлені особи зловмисників, місце їхнього перебування та затримано усіх учасників нападу.
До злочинної групи входили 6 уродженців Республіки Азербайджан, віком від 21 до 32 років, під керівництвом свого 35-річного земляка, а нині – мешканця Кагарлицького району. Організатор групи в минулому відбував покарання за пограбування в складі групи. Фігуранти – виконавці злочину – прибули до України протягом червня - вересня 2019 року.
Під час проведення обшуку за місцем тимчасового проживання фігурантів правоохоронці виявили та вилучили речі потерпілих та поцуплені кошти.
На теперішній час всі учасники злочинної групи затримані в порядку ст. 208 КПК України та поміщені до ізолятора тимчасового тримання. За скоєний злочин їм загрожує позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Триває перевірка на причетність угрупування до аналогічних злочинів на території України, зазначається на офіційному сайті Нацполіції.

Шаховий турнір імені Івана Швидкого

Чотирнадцятого жовтня у Кагарлицькому міському будинку культури відбувся міжрайонний шаховий турнір, приурочений до Дня українського козацтва та пам’яті одного із найкращих шахістів Кагарличчини - Івана Швидкого.
В умінні стародавньої гри змагалися не лише дорослі, а й діти. Дорослий контингент був представлений шахістами із Кагарлика, Ржищева, Баришівки, Миронівки, Фастова, Таращі, Богуслава, Рокитного.
Юні шахісти прибули до Кагарлика із Миронівки, Рокитного та Ржищева.
У змаганнях серед дітей брав участь і наш земляк, ліцеїст Євгеній Поливанюк. Він виборов одне із призових місць.
Серед дорослих перше місце зайняв Григорій Онопрієнко із Таращі. Другим був кагарличанин Костянтин Хамаздір. Третє місце у представника Миронівки Віктора Бочка. А четверте - у нашого земляка Михайла Сокола.

Із синівською любов’ю

У Олександра Олександровича Салія глибока любов до рідного краю. Це і є той грунт, на якому проростають нові творчі задуми, що потім втілюються в нові чудові книги. Однією з таких книг є «Зустрічі на землі Кагарлицькій”.
Це фундаментальна і добросовісна праця. Розгорнуто, чітко, документально, із синівською любов’ю письменник дослідив історичний шлях, пройдений Кагарличчиною від палеоліту до сучасності. Книга досить об’ємна, має 550 сторінок - і це, зважте, не художній твір, а історичний, який являє собою наукову цінність. Автору довелось знайти, пропустити через себе масу матеріалів, фактів, свідчень, публікацій. Він побачив багато незвичайного у звичайному. У сплетенні минулих років відшукав і широкі шляхи і найвужчі стежини, які ведуть до його малої батьківщини — Кагарлика.
Перед цим в Олександра Салія були ще дві книги — теж плоди дослідження історії рідних місць: «Жар-птиця Кагарлицького парку» і «Дмитро Трощинський — козак знатний».
Зверніть увагу на епіграф, який взяв автор до “Жар-птиці...” Тут наведені щемливі слова відомої поетеси Ліни Костенко:
Може, це біль наш, а може, вина,
Може, бальзам на занедбані душі -
Спогад криниці і спогад вікна,
Спогад стежини і дикої груші...

“Спогад стежини і дикої груші...” Олександр Салій народився і виріс на Чорногорці - так називається один з мальовничих куточків нашого міста. З дитинства увібрав у себе його звуки, запахи, розповіді старожилів. Усе це повною мірою відбилось у його творах.
Народився липневого дня у тридцятих роках, дома — там, як кажуть, пуп закопаний. До речі, бабка-повитуха, яка приймала пологи, обрізаючи пуповину, підклала книжку. І мовила вона тоді віщі слова: “Буде грамотним”. Отож “бути грамотним» у нього на роду написано. І книжки супроводжували все життя Олександра.
Вчився добре, після школи вступив до університету на філологічний факультет. Успішно закінчив його і став працювати учителем мови і літератури у Львівській області.
Треба сказати, що вчителем він був незвичайним. З перших же днів роботи навколо нього гуртувалась учнівська молодь. Олександр організував хореографічну студію, куди охоче стікались юні таланти. Відповідний досвід у Олександра був. Навчаючись в університеті, він брав активну участь у художній самодіяльності, спілкувався із прославленими майстрами сцени, тонко відчував усі нюанси при створенні сценічних образів.
Потім була робота в рідному Кагарлицькому районі — в селі Слобода. Там теж учитель мови й літератури шукав юні таланти.
Після трьох років учителювання в Слободі олександра запросили на роботу у райком партії інструктором. Саме в цей період проявляється ще один талант нашого героя - він захоплюється журналістською роботою, активно спів-
працює з редакціями районної газети й радіомовлення, що згодом й привело його на навчання у Вищу партійну школу. Звичайно ж, на журналістський відділ.
Після закінчення навчання у ВПШ у житті Олександра Салія починається новий період — журналістський. Цей період був насиченим і неспокійним. Журналістський шлях проходив через обласну редакцію радіомовлення, де працював старшим редактором, секретарем редакції, через обласну державну адміністрацію, де очолював прес-службу, і обласну газету “Київська правда”, де трудився завідуючим відділом.
І ось 1993 рік. Саме цей рік можна вважати роком народження Олександра Салія як письменника. У вересні 93-го вийшла друком книжка «Жар-птиця Кагарлицького парку». Це була подія в житті кагарличан! Ніхто до Салія ще не розповідав так повно, так достовірно і так патріотично про гордість кагарличан — парк, цю перлину нашого міста, унікальну пам’ятку садово-паркової культури минулих століть, яка взята під охорону держави. Книга починається словами: «З посвятою землякам-кагарличанам, шанувальникам пам’яток давнини». «У світі немає дорожчого серцю саду-парку, ніж той, що його відвідуєш з дитинства, — пише автор. — Навколишня свіжість змиває з обличчя втому, а спокій рослинного світу зачаровує, мов натхненна гра скрипаля».
Поетичні рядки переплітаються із реальними історичними фактами і в цілому з книги постають образи творців парку, зокрема Дмитра Прокоповича Трощинського, державного діяча часів Катерини II, який і заклав у Кагарлику палацо-парковий ансамбль у 1887 році.
Отже, тема була окреслена, тема і величної, і трагічної минувшини рідного краю. За «Жар-птицею...” виходить друком книжка «Дмитро Трощинський — козак знатний». І саме ці книги відкрили багато невідомих сторінок у біографії нашого міста, розмежували легенди і дійсні факти, а також поклали край сперечанням про те, хто з відомих історичних осіб відвідував Кагарлик.
Так, наприклад, багато переконані, що в місті бували Гоголь і Толстой, що вони прогулювалися парком, милувались його красою. Зокрема, ветеран війни і праці й прекрасний оповідач Степан Григорович Любченко (теж уродженець кагарлицької Чорногорки) переказував мені масу історій з минулого — про Трощинського і Черткова, про свого далекого родича Любченка, який працював у Черткова і, звичайно ж, не обминав теми відвідин Кагарлика Гоголем і Тол-
стим.
Олександр Салій першим дав точну відповідь на ці питання. Толстой бував у Кагарлику Тільки ж не Лев Миколайович, а Дмитро Іванович. Не автор геніального роману “Війна і мир”, а директор Санкт-Петербурзького Ермітажу. Він — зять володаря кагарлицьких земель М. І. Черткова. Ну, а про Гоголя, - то тут помилки немає. Микола Васильович був далеким родичем Михайла Івановича Черткова.
Як він працював над книгами? Як добував факти? Як удалося установити істину?
- Крім інших архівів, відвідав я і Санкт-Петербурзький головний архів колишньої Російської імперії, - розповідав Олександр Олександрович. — Працював також у сховищах Пушкінського дому. І там натрапив на численні матеріали, які становлять інтерес для нас, кагарличан. Скажімо, Дмитро Трощинський був при Катерині міністром юстиції, прес-секретарем. Цариця й подарувала йому за заслуги перед «отечеством» Кагарлицький маєток.
Олександр Олександрович - цікавий співбесідник. Тримає в голові масу прізвищ, дат і фактів. Зовні нічим не відрізняється від земляків. І взагалі він - людина надзвичайно скромна. Мешкає в Києві, але часто приїжджає додому й трудиться на своєму обійсті на Чорногорці. Змурував там поряд із старою батьківською нову хату. Стару хату залишив як пам’ять про дитинство, про рідних.
А над чим письменник працював далі? Темі своїй не зраджує — взявся за вивчення історії інших міст Київщини, зокрема Богуслава. Побачила світ його нова праця про історію і сучасність цього міста. Книга так і називається “Богуслав: історія і сучасність”.
У даний час готує до виходу в світ книгу про Гоголя, його перебування в Одесі й в Кагарлику.
Побажаймо ж ветеранові журналістики, письменнику, невтомному досліднику минувшини нових задумів, творчих успіхів і здоров’я.

Аншлаги у залах - це оцінка нашої роботи

Не хлібом єдиним живе людина. У правдивості цього вислову можна було переконатися під час проведення днів сіл на території району. Майже у кожному населеному пункті цей захід проходив у переповнених залах. І головним, що спонукало селян йти до закладу культури, звичайно ж, були святкові концерти, поставлені місцевими працівниками культури, учасниками художньої самодіяльності.
Про сучасні тенденції в розвитку культури району, проблеми і здобутки на цій царині наш кореспондент розмовляє з начальником відділу культури і туризму, національностей та релігій райдержадміністрації Оленою Петленко.

- Олено Іванівно, на сьогодні під вивіскою оптимізації у державі, і в районі в тому числі, йде скорочення закладів освіти, охорони здоров’я. Чи є така тенденція в культурі?

- На щастя, ні. На 1. 01. 2019 року мали 28 клубних закладів на 8486 місць, із них 17 сільських будинків культури і 10 клубів та міський Центр культури і дозвілля, 28 бібліотек (26 у селах), 2 музеї, 7 музейних філіалів, дитячу Школу мистецтв. Правда, з нового року до Ржищівської міської об’єднаної громади відійшло 6 клубних закладів, 5 бібліотечних та 1 музейний філіал.
Культосвітню діяльність в районі забезпечують 58 клубних працівників; 35 бібліотечних, 13 музейних; 22 викладачі та концертмейстери Школи мистецтв; 3 працівники РОМЦНТ та 2 відділу культури і туризму, національностей та релігій.
Фінансове обслуговування всіх закладів здійснюється централізованою бухгалтерією нашого відділу.

- Прикро, але це факт. Культура в усі часи фінансувалася за залишковим принципом. Тобто, кошти із бюджетів направлялися в першу чергу на задоволення потреб медицини, освіти, а те, що залишалося, ділили на культуру, спорт і т. ін. Яка ситуація із фінансуванням сьогодні?

- На жаль, сьогодні не вистачає в повній мірі коштів ні в районному, ні в сільських бюджетах. Причому на найнеобхідніше - зарплати, сплату податків, розрахунки за енергоносії. Тому розраховувати на реалізацію якихось масштабних проектів у нашій галузі не доводиться. Хоча за рахунок субвенцій сільських та міської рад, коштів районного бюджету, спецкоштів постійно здійснюється придбання матеріально-технічних засобів, проводяться поточні ремонти, допомагають благодійники і спонсори.
Так, за період із 1 січня по 1 вересня ц. р. за рахунок субвенцій міської ради на 5 тис. грн придбано оргтехніку для сільських бібліотек; замінено вікна у дитячій Школі мистецтв (14 тис. грн); зроблено поточний ремонт вхідної групи міського Будинку культури на суму майже 49 тис. грн.
За рахунок субвенцій сільських рад придбано ноутбук і акустичну систему в Будинок культури села Шубівка (45 тис. грн); здійснено передплати періодичних видань для бібліотеки в с. Горохове (2,8 тис. грн);
придбано мікрофони (6,5 тис. грн) та виділено 21 тис. грн на встановлення комерційного вузла обліку газу на БК с. Бурти.
За гроші із районного бюджету на заклади культури були придбані канцелярські товари на суму 7,5 тис. грн; господарські - на 11 тис. грн; електротовари - на 7,4 тис. грн; паливно-мастильні матеріали - на 27 тис. грн.
Крім того, кошти виділялися на благоустрій території музею - меморіального комплексу “Букринський плацдарм”; на будівельні матеріали для дитячої Школи мистецтв; для поточного ремонту будинків культури у Великих Пріцьках та Сущанах.
За рахунок спецкоштів (платні послуги) в міський Будинок культури було куплено звукопідсилюючу апаратуру (7,1 тис. грн), побутову і комп’ютерну техніку (14,5 тис. грн), костюми (8,7 тис. грн), металопластикові вікна (12,9 тис. грн), господарські і канцтовари.
Крім того, заклади культури одержали майже 29 тис. грн спонсорської допомоги. Було куплено сценічні костюми в с. Черняхів - ФГ “Люцерна”, вікна в бібліотеку с. Слобода - ПП “Слобода-Агро”, бензин для обкошування ториторій БК - ФГ “Широкоступ” та ін.

- Основоположними завданнями галузі є конституційне право людини на задоволення культурних потреб громадян, розвиток аматорського мистецтва і т. д. Що ви можете сказати про роботу працівників культури у нинішньому році?

- Протягом тільки першого півріччя у районі проведено 1043 культурно-масових заходів, які відвідали понад 11 тисяч людей. Відбулося 803 культурно-освітні та розважальні заходи, а також проведено 75 концертів учасників художньої самодіяльності, 8 - професійних концертів, 2 вистави, 50 виставок декоративно-прикладного мистецтва, 105 - фізкультурно-оздоровчих заходів, дискотек і т. ін.
У районному огляді-конкурсі “Червона калина” взяли участь 26 закладів культури, 34 вокальних колективи, хор, вокально-інструментальний ансамбль та 7 дуетів, духовий оркестр, 2 читці, гуморист, хореографічний колектив та 14 солістів-вокалістів. Журі переглянуло та оцінило 85 номерів.
За цей же період у музейні заклади надійшло 532 експонати, загальну кількість яких доведено до 47172. Співробітниками музею було надано 86 консультацій, проведено 287 оглядових екскурсій.
Бібліотечні заклади брали участь у Всеукраїнських дослідженнях і конкурсах, у заходах з нагоди ювілейних дат письменників, поетів, видатних творчих діячів району тощо. Одним словом, наші працівники недаремно одержують заробітну плату, а їхня робота має великий попит у кожному населеному пункті нашого району.
Серед кращих колективів, за підсумками вже згадуваного огляду-конкурсу “Червона калина”, слід назвати Антонівський сільський клуб, Демівщинський, Буртівський, Халчанський, Черняхівський будинки культури.

- Все пізнається в порівнянні. Це стосується і майстерності самодіяльних артистів, зокрема, їх участі в оглядах-конкурсах різного рівня, вищого за районний. Чи є тут вагомі перемоги наших артистів?

- Хочу, насамперед, виділити здобутки хореографічного колективу “Оріяна” (викладач Наталія Кукош) із дитячої Школи мистецтв (ДШМ). Він зайняв перше місце у Міжнародному конкурсі-фестивалі творчості “ПРО ФЕСТ осінь” та Міжнародному україно-угорському фестивалі “Берегівські святкові вечори”, розділив перше-друге місця у фестивалі «ПРОФЕСТ» та здобув третє місце у V Всеукраїнському фестивалі-конкурсі мистецтв “Сяйво первоцвітів”.
У ХІХ міжнародному фестивалі-конкурсі дитячої та юнацької творчості “Зимова фантазія” перше та третє місця посіли учні фортепіанного відділу ДШМ Юлія Козачук (викладач Лариса Литвин) та Надія Карапіра (Алла Мєстєчкіна).
Андрій та Олег Шандренки (викладач ДШМ Наталія Сінгаєвська) стали другими у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі “Разом - граємо, співаємо, танцюємо”; Галина Поливанюк (викладач Тетяна Кононенко) стала кращою у 95-му Міжнародному конкурсі-фестивалі “Зоряні мости”.
Маємо переможців і призерів і в багатьох інших всесоюзних і обласних конкурсах, в тому числі серед театральних колективів та читців.
Високу професійну майстерність проявляють і наші сільські аматори сцени, про що свідчать аншлаги під час проведення в районі днів сіл.

Зі святом, захисники України!

Одинадцятого жовтня у великому залі адмінбудинку районної ради пройшли урчистості з нагоди Дня захисника України.
Зі святом усіх присутніх привітали виконуюча обов’язки голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світлана Синюк, голова районної ради Іван Семцов та мер Кагарлика Олександр Панюта. Керівники району й міста подякували захисникам за мужність, героїзм та бойовий дух, які вони щоденно проявляють під час захисту суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.
Також до вітань долучилися заступник військового комісара з територіальної оборони капітан Сергій Зайченко, учасник антитерористичної операції на сході України, старшина батареї управління артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи 72-ї окремої механізованої бригади Вадим Вовк та дружина учасника антитерористичної операції на сході України Інна Цимбал.
Учасників АТО та резервістів першої та другої черги було відзначено нагородами. Зокрема, спільні подяки районної державної адміністрації та районної ради й цінні подарунки вручено старшому солдату Ярославу Авраменку, капітану Сергію Глуші, сержанту Віктору Загородньому, старшому кухарю 72-ї окремої механізованої бригади Олександру Зваричу, рядовому Сергію Кисленку, солдату Сергію Лагусу, рядовому Олександру Масленку, солдату Руслану Рубану, рядовому Сергію Нагорному, сержанту Івану Харченку, солдату Валентину Чумаку, сержанту Олександру Шандрі, стрільцю-солдату Станіславу Дем’яненку, командиру бойової машини піхоти-сержанту Євгену Лісовому, снайперу-солдату Віталію Погребняку, командиру бойової машини піхоти - сержанту Миколі Онищенку, механіку-водію-солдату Григорію Шевченку.
Учасники АТО, які проживають в місті, отримали того дня по 500 гривень.
Під час заходу було покладено квіти до пам’ятника Героям Небесної Сотні та Меморіалу Слави у Кагарлицькому парку. Хвилиною мовчання вшановано пам’ять всіх, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину.
Концертну програму для присутніх у залі підготували учні дитячої школи мистецтв та учасники художньої самодіяльності міського Будинку культури.

Команда Кагарлицької ДЮСШ перемогла на “GOLD CUP MYKOLAIV-2019”

Юні футболісти - вихованці тренера Романа Свиридченка - виграли “в суху” в чотирьох команд.
З 27 по 29 вересня в м. Миколаїв відбувся турнір з футболу “GOLD CUP MYKOLAIV-2019” серед команд з учасниками 2008-2009 років народження.
У змаганнях брали участь 6 команд. Це - ДЮСШ-11 ”Чорноморець” та ФК ”Чорноморець” м. Одеса, “ДЮСШ-7”
м. Дніпро, ”СДЮШОР” Миколаїв, ДЮСШ-5 Миколаїв, ДЮСШ Кагарлик. Грали вони за коловою системою.
Команда Кагарлицької районної дитячо-юнацької спортивної школи перемогла у всіх матчах. Їх результати: ДЮСШ-11 “Чорноморець” - 6:0, “СДЮШОР” Миколаїв - 5:3, “ДЮСШ-5” Миколаіїв - 7:0, “ДЮСШ-7” м. Дніпро - 1:0, ФК “Чорноморець” - 3:0.
Кращим півзахисником турніру визнано Артема Міщенка. Кращим бомбардиром став Назар Цебенко.
Тренує команду Роман Свиридченко.
Батьківський колектив учасників команди взяв на себе організацію поїздки на змагання.

Я. Моє село. Моя країна

Дорослі ще тільки сходилися до Будинку культури в Демівщині, а для сільських дітлахів свято вже тривало “на всю”. Під веселу музику їх розважали аніматори.
Подивившись, як бавляться дітлахи, демівщани та гості села прямували до святково прибраної зали. Та зайшовши до фоє закладу, зупинялися помилуватися роботами своїх земляків-рукодільників, що вишили чудові картини, - Лариси Савченко, Івана Ковача та Катерини Федорій. А ще - малюнками та велетенськими паперовими квітами, які виготовили вихованці місцевого НВК.
Згодом на сцені розпочинається дійство. Під гімн села западає урочиста тиша. А по цьому ведучі свята Олена Антонік та Каріна Головченко віршованими рядками вітають дорогих гостей та віншують село і його жителів.
До зали заносять пишний коровай, який згодом розділили між усіма присутніми. А на сцені продовжується дійство. Більшість місцевих артистів-аматорів - молоді люди. Тож і різноманіття номерів радує та дивує.
Ось на сцені виконують танець із рушниками. Хореографічний номер змінюється пісенним у виконанні ансамблю “Демівщаночка”. Акапельно звучить “Боже великий єдиний”. Єстафету переймає ансамбль “Калинонька”, розповідаючи у своїй пісні про велику українську родину.
Активно беруть участь у святі села і його маленькі жителі - вихованці НВК. Вони радують присутніх у залі віршами та піснями. А ті дякують їм бурхливими оплесками та схвальними вигуками.
Що ж то за свято без гостей та їх вітань! До земляків зі щирим словом звертаються сільський голова Олександр Мозговий, представник ПрАТ “Агрофорт” Зіновій Лялюк, директор “Віскар-Агро” Василь Барановський, директор Центру первинної медико-санітарної допомоги Інна Карапіра, учителька історії Ставівської ЗОШ, уродженка Демівщини, Тамара Шепелявенко, сільський голова Великих Пріцьок Олександр Микитянський.
Вони не лише вітають демівщанців із Днем народження їхнього села, але й передають дарунки. Зокрема, Зіновій Лялюк у рамках акції “Лелека” вручив від “Агрофорту” батькам новонароджених в цьому році по 3 тисячі гривень. А Олександр Мозговий винагородив від сільської ради родини, де дітки з’явилися минулоріч.
А от великопріцьківчани подарували своїм сусідам ряд музичних номерів.
Хвилиною мовчання та покладанням квітів до підніжжя Братської могили вшанували присутні тих, хто поліг за волю й незалежність України.
Свої хореографічні здібності у танці “Соняхи” показали юні учасники ансамблю “Струмочок”.
Не забули в селі й про своїх найстарших жителів-ювілярів: 90-річну Ольгу Яківну Лисенко, 80-річних Віру Леонтіївну Лазоренко, Марію Григорівну Карпенко, Анастасію Семенівну Коробченко та Тіну Іванівну Яненко. Їм сільський голова вручив подарунки. А ансамбль “Демівщаночка “ привітав піснею.
До вітань громаді долучалися того дня ансамбль “Заграва” із Кагарлицького будинку культури, ансамбль “Калинонька”. А сценку “Сільські замальовки” виконали Валентина Лисенко й Оксана Мозгова.
Завершальним акордом свята став виступ дітлахів із піснею про рідне село, слова до якої написала місцева жителька Валентина Лисенко, та танець “Ламунта аста” у виконанні “Демівщаночки”.
На цьому святкування не завершилося. Адже на вулиці на всіх чекало смачне пригощання.
Громада та керівництво села щиро дякують за підтримку в організації святкування благодійникам: ПрАТ “Агрофорт” (директор - Андрій Воробчак), ТОВ “Віскар-Агро” (Василь Барановський), ФОП В. В. Волощенко, ФГ “Урожай” (В. Я. Куденчук), ТОВ “ДанФарм”, ТОВ “Вікторія-Агро” (Володимир Сінченко), ФОП К. Л. Федорій, ФОП С. А. Скоріков.

Материнська мудрість

У медицину вона потрапила завдяки мудрості матері. Дівчина мріяла про професію кухаря або ж виховательки у дитячому садку, але мама переконливо розвіяла дівочі ілюзії. “За свій вік ще накуховаришся, та й діток своїх будеш виховувати, - переконувала вона. - А ось стати медиком - це і престиж, і постійна робота, і людська шана”.
Оксанка послухалася матері і поступила в Обухівське медичне училище.
По його закінченні повернулася в Кагарлик і розпочала свою трудову кар’єру в районній лікарні. Як і всі молоді фахівці, на перших порах була на підміні. Виписувала лікарняні листки, обслуговувала пацієнтів у маніпуляційному кабінеті, підміняла медсестер у відділеннях. А ще виношувала мрію продовжити навчання в медінституті і стати судмедекспертом.
На жаль, з реалізацією останньої не склалося, зате вдалося визначитися із постійним місцем у райлікарні. У поліклінічному відділенні почав функціонувати денний стаціонар з палатою на 10 ліжок і маніпуляційним кабінетом. І дівчина попросилася саме туди. Із 2006 року там і трудиться Оксана Харитонова.
Спочатку це був загальний підрозділ, а з 2013 року він був поділений на сімейний, тобто, де обслуговуються пацієнти по направленню сімейних лікарів, і профільний, де лікуються хворі від вузькопрофільних фахівців. Оксана залишилася у першому з них.
Робочий день медсестри денного стаціонару розпочинається о 8-й ранку, де під маніпуляційним кабінетом на неї вже чекають перші відвідувачі. Поступово вони заповнюють всю палату і кожному з них треба поставити і вчасно зняти крапельницю. Завдяки досвіду і майстерності медсестри процес цей набуває конвеєрного характеру, а сам конвеєр працює ритмічно і без збоїв. І це при тому, що Оксана читає призначення лікарів і робить записи у спеціальний журнал, сама готує розчин для крапельниці та ставить і знімає її. А ще працює у маніпуляційному кабінеті із забором крові на аналіз із вени у багатьох пацієнтів. І в такому напруженні вона проводить практично всю свою зміну - до 15.30.
- Влітку навантаження дещо менше, - зізнається медпрацівник, - а ось в холодну пору року, коли люди звільняються від домашніх робіт, воно зростає. Трапляється, що за день доводиться обслуговувати по 30-40 чоловік.
Поставити крапельницю, провести маніпуляцію з веною - завдання надскладне, а робити це щодня і десяткам людей - це, якщо хочете, справжній талант. А Оксана, за її словами, почуває себе у такій обстановці, як риба у воді.
- Мені не потрібно шукати місце для крапельниці, я відчуваю його якимось надприродним почуттям, - зізнається вона. Ось чому до неї часто звертаються пацієнти маніпуляційного кабінету із третього поверху, надто ж з маленькими дітьми.
“Оксанка”, - так ніжно і ласкаво звертаються і говорять про неї не тільки вдячні пацієнти, а й колеги по роботі, керівництво закладом. І цілком заслужено. Акуратна, безвідмовна, спокійна і зважена, вона одним своїм виглядом породжує в хворих почуття оптимізму, довіри до себе, мотивує до боротьби з хворобою. А ще Оксанкою її називають через зовнішність: коротка стрижка, чисте, без слідів косметики обличчя, приємна посмішка роблять її юнкою. Хоча насправді Оксана - багатодітна мама. Разом з чоловіком виховують і ростять уже трьох діток, старший із яких - уже студент, а меншенький має тільки 4 роки.
- Інколи, у розмовах з подругами, знайомими мені дорікають, що працюю на такій важкій і низькооплачуваній роботі, - говорить Оксана Харитонова. - А я б її сьогодні не проміняла ні на яку іншу. Адже знаю її, люблю і вважаю, що головним у роботі є не заробіток, а те, коли на неї хочеться йти. А мені цього хочеться.
Красиві слова? Без сумніву. Як і сама наша героїня. І спасибі її матусі, що обрала для доні своє місце в житті.

Найсильніший гирьовик - кагарличанин

Кагарличанин Дмитро Терещенко став переможцем у Відкритому кубку асоціації гирьового спорту України.
4-6 жовтня в Києві на СК «Спартак» пройшов Відкритий кубок асоціації гирьового спорту України. В змаганнях взяли участь 172 спортсмени з 22 областей України. Вони змагалися у двоборстві, довгому циклі, ривку, напівмарафоні, жимі однієї гирі і естафеті.
Наш земляк, співробітник 19-ї
Державної пожежно-рятувальної частини Кагарлика став переможцем цих змагань.
«Від імені рятувальників Київщини вітаємо Дмитра Терещенка з перемогою. І хочемо побажати завжди і всюди проявляти себе так само впевнено, рішуче, сміливо і гідно! Нехай успіх і удача завжди будуть на твоєму боці! Бажаємо перемог і натхнення!», - зазначено на web-сторінці Головного управління ДСНС у Київській області.
Редакція «ВК» приєднується до привітань переможцю.

Якісно, смачно і... дешево

Днями довелося почути нарікання жінки із Слободи на те, що в школі не харчують дітей.
- Так було добре торік, коли дітей харчували в школі. Не шкода було грошей, адже знала, що дитина поїсть у обід щось смачненьке і, головне, гаряче. А нині не знаю, що й робити. Візьме бутерброд і приносить його назад. Соромиться їсти перед заможнішими однокласниками.
- Чому ж у Слободі не харчують дітей, як воно в цілому організоване в районі, про плюси і мінуси у цій справі - про це наш кореспондент веде розмову із головою правління районного споживчого товариства Віталієм М’ясніковим, працівники якого здійснюють харчування школярів.
- Можете заспокоїти жінку зі Слободи, - почав із головного Віталій Семенович. - Із першого жовтня там запрацювала шкільна їдальня. А вчасно її не відкрили через відсутність кухарів. Сьогодні знайти відповідного фахівця, як і продавця в селі - проблема, яка з кожним роком ускладнюється. Це пояснюється низькою купівельною спроможністю селян, а зарплата того ж продавця залежить від обсягів торгівлі. Немає виторгу - низька зарплата. Низька зарплата - немає бажаючих працювати. Хоча ми в цьому плані дотримуємося законодавства. Розраховуємося з людьми вчасно і в повному обсязі. Але ж не всі про це знають. Тому по селах і виникають подібні кадрові проблеми, які, на жаль, доводиться вирішувати керівнику райСТ.
Маю зазначити, що харчування дітей в школах - справа надзвичайно відповідальна і копітка. У Миронівці, наприклад, районний бюджет дозволяє не тільки безкоштовно харчувати дітей молодших класів, а й утримувати кухарів при районному відділі освіти. При цьому не обмежувати ціну обідів, що приваблює займатися цією справою багатьох підприємців.
У нашому ж районі таких можливостей немає. Тому і в тендері за право харчувати школярів в цьому році було всього два претенденти. Виграло його власне господарство по заготівлі, переробці та громадському харчуванню, яке з нового навчального року обслуговує 12 шкіл. Не працювали їдальні тільки у вже згадуваній Слободі, а ще у Горохуватці.
- Відсутність конкуренції за право організації харчування дітей пояснюється тим, що на цьому багато не заробиш. Чи не так?
- Звичайно. Бо годувати дітей - це, скоріше, соціальна акція, а не можливість заробити. Хочу нагадати, що в ціну обідів дітей, крім продуктів, входить оплата за електроенергію і водопостачання, транспорт для підвезення продуктів, зарплата кухарів, а ще - податки. Як законослухняні громадяни ми платимо їх в повному обсязі. Якщо торік за 6 місяців по шкільних їдальнях ми заплатили їх 268 тис. грн, то в цьому році ця сума складе 377 тисяч.
Не можу не згадати і про здорожчання продуктів харчування. Якщо торік кілограм картоплі можна було купити за 5 грн, то нинішня її ціна складає 14, цибуля була по 6 грн, нині - по 7, морква відповідно піднялася в ціні від 5 до 7 грн.
Але при цьому ціну на наші обіди в школах у порівнянні до минулого року ми підняли лише на 1 грн і довели її до 26 грн. Гадаю, що це цілком доступна їх вартість і для батьків, і для сільських рад, які співфінансують даний проєкт. Аналогічний обід у кафе чи ресторані обійшовся б до сотні гривень.
- А чи не вплинула така заощадливість на якість харчування? - запитую свого співрозмовника.
- Ні в якому разі. Всі страви готуються чітко за технологічними нормами, які затверджує і контролює Держпродспоживслужба району. Постачання основних продуктів здійснюють добросовісні і перевірені виробники, як ПрАТ “Кагма”, сільгосппідприємство із Карапишів, ПП “Коваленко”. На всі продукти є сертифікати якості. Вся продукція потрапляє до шкільних їдалень за заявками їх шефкухарів.
Здешевити ж ціну харчування допомагають благодійники із числа наших аграріїв і підприємців.
Так, ПП “Вітенко” безкоштовно влітку дав нам чорну смородину, яку ми заморозили, і використовуємо для приготування компотів. Він же допоміг морквою.
Із СК “Агробізнес” нам дешевше постачають буряк, моркву і картоплю. Із власного господарства завозить нам овочеву продукцію підприємець Максим Воловенко, а із оптових ринків Києва дешевші овочі постачає Микола Семенець. Дешевше від ринкової ціни обіцяє продавати нам картоплю ФГ “Лорак” Павла Кушніра. За що їм щира вдячність і від мене особисто, і, гадаю, від всіх батьків школярів.
Зрештою про належну якість харчування дітей засвідчує відсутність нарікань і скарг. Хоча харчуємо ми 1520 школярів. У порівнянні до минулого року збільшилася їх кількість по Кагарлицьких ЗОШ
№ 1 і № 3, Слобідській ЗОШ та ліцеї.
- Які проблеми турбують у організації харчування дітей?
- Із ліквідацією санітарно-епідеміологічних станцій контроль за харчуванням школярів у районі здійснює районний підрозділ Держ-
продспоживслужби і Миронівська лабораторія. А тому інколи виникають непорозуміння у результатах досліджень.
Ще одне моє зауваження стосується голів сіл. Хотілося б, щоб всі вони разом з нами розділили відповідальність за належну організацію харчування дітей у школах. Як це робить, зокрема, міський голова Олександр Панюта. На добре слово заслуговує також голова Буртів Олександр Драган, який на наше прохання придбав у шкільну їдальню холодильник.
На жаль, важко зрозуміти у цьому плані позицію голови громади Мирівки і депутатів цієї сільської ради. Це єдина рада, яка відмовилася від співфінансування харчування дітей у сільській школі.
Не можемо дійти консенсусу із головою с. Стави у питанні розрахунків за електроенергію на кухні, де одночасно готуються обіди для дітей із дитячого садка та школи.

* * *
Разом із Віталієм М’ясніковим і начальником відділу освіти РДА Надією Омельченко ми побували у їдальнях Кагарлицьких ЗОШ № 1 і ліцею, Ставівській і Мирівській сільських школах. У жодній з них не почули нарікань щодо харчування ні від діток, ні від керівників шкіл і педагогів. Найкращі враження від побаченого залишилися і щодо самих їдалень та персоналу, який там працює. Тому залишається тільки подякувати останнім, а також працівникам власного господарства із заготівлі, переробки та громадського харчування Кагарлицького райСТ за сумлінну працю і батьківські почуття при виконанні своїх обов’язків від імені дітей та їх батьків.

Учительське серце, як Галактика

Четвертого жовтня в Кагарлику в міському будинку культури відбулися урочистості з нагоди Дня працівників освіти.
Розпочав захід зразковий духовий оркестр Центру дитячої та юнацької творчості, виконавши ряд мелодій для винуватців свята.
Освітян Кагарличчини вітали в.о. голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світлана Синюк, голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов, міський голова Олександр Панюта, начальник відділу освіти РДА Надія Омельченко та голова профспілкового комітету працівників освіти Кагарлицького району Валерій Невдобенко.
Подякувавши працівникам педагогічної ниви району, вони вручили їм ряд нагород від Міністерства освіти й науки України, Київської обласної ради, департаменту освіти і науки Київської облдержадміністраці, Кагарлицької районної ради та райдержадміністрації, міської ради, відділу освіти РДА та профспілки освітян. Загалом різноманітні відзнаки отримали понад 80 працівників освітянської ниви.
Зокрема, подяки Міністерства освіти і науки отримали Василь Мамій, Анатолій Муковоз.
Почесною грамотою Київської обласної ради відзначено Юлію Волошин.
Від Кагарлицьких районної ради та райдержадміністрації подяки вручено: Людмилі Анкуці, Лілії Бурій, Олені Дорош, Тетяні Жайворонок, Надії Кажукало, Тетяні Кармазин, Людмилі Кашперенко, Світлані Комлик, Тимофію Лагановичу, Тетяні Міщенко, Оксані Мозговій, Марії Немировській, Людмилі Нестерук, Олені Носаченко, Ларисі Павловій, Роману Свиридченку, Інні Стеценко, Людмилі Стеценко, Любові Стрілько, Тетяні Ткач, Наталії Шуляк.
Подяками міської ради нагороджено Ларису Гончаренко, Любов Хабібулліну, Ірину Лазоренко, Галину Ільєнко, Людмилу Мартиненко, Валентину Михайлову, Вікторію Андрущенко, Людмилу Бойко, Світлану Неграш, Тетяну Голдобіну, Валентину Тригуб, Віктора Згурського. Крім того, усі загальноосвітні заклади міста отримали сертифікати по 11 000 грн для придбання ноутбуків та м’ячі для спортивних ігор, а Центр дитячої та юнацької творчості – сертифікат на 5 000 грн для придбання мікрофонів.
Освітянам продемонстрували відеоролик «Моя мама – вчителька», підготовлений телестудією «ТБ Кагарлик».
Аматори сцени Кагарличчини приготували дял освітян яскравий концерт. Тож пісенними номерами радували присутніх у залі Людмила Поліщук, Віталій Тропінін, Олена Кузьменко, вокальний колектив «Мрія» та чоловічий ансамбль «Стожари» Буртівського будинку культури, ансамбль гітаристів Кагарлицької дитячої школи мистецтв, вокальне тріо «Заграва» міського будинку культури, вокальний колектив «Берегиня» та вокально-інструментальний ансамбль «Компроміс» Стайківського будинку культури, дует у складі Василя Гребельника та Людмили Нестерук (Бурти), викладачі Кагарлицької дитячої школи мистецтв Наталія Колисан, Наталія Сінгаєвська, Яна Герасименко та Тетяна Кононенко.

«...Це життя мого частка, Божественний дар»

Як давно ви смакували наваристою юшкою тільки-но з вогнища? А отримували подарунки і добрі слова на свою адресу перед усією громадою? І коли востаннє слухали українську пісню - таку щиру і проникливу, що дух захоплює і очі мокріють? Ні, не заслужених-перезаслужених, а своїх, місцевих, а значить - рідних. Нещодавно саме так святкували День села у Зеленому Яру.

Янівка, Занудівка, Жовтневе - такі назви мало село, яке нині називається Зелений Яр. Споконвіку в ньому проживали добрі і працьовиті люди. І це його - життєдайне джерело. Бо саме вони творять історію, невтомно трудяться, будують, садять сади, орють землю. Тут пишаються предками, котрі подарували життя й одвічну волю. У селі вічно гуляє вітер козацької слави. І тут завжди із шаною згадують тих, хто родився, жив і працював у селі.
У спортивному залі школи, прибраному кольоровими повітряними кульками, увагу привертає сила-силенна подарунків. Люди поволі заповнюють зал і ведучі Катерина Гордон і Лілія Карпенко декламують зворушливі поетичні слова про село. Їх доповнює пісня вокального гурту «Червона калина». Одразу відчувається сила двоголосся його учасників і прекрасна робота професіонала - художнього керівника Анатолія Климака.
Пісню за піснею виконують Галина Вовкодав, Галина Грушко, Віра Кармазин, Станіслав Дем’яненко, Любов Комлик, Олена Матвійко, Ніна Піхало, Віра Янголь, Ольга Семенець, Лілія Карпенко, потім людей у залі пригощають духмяним короваєм із цьогорічного урожаю.
Теплі і щирі слова вітання звучали з вуст голови села Ольги Бевзи, аграрія і мецената Анатолія Ворони, голови Кагарлицької районної ради Івана Семцова, секретаря Кагарлицької міської ради Любові Коваль, священнослужителя Василя Каліки. А присутність на святі сільських голів із Халчі, Стайок, Расавки, Гребенів, Новосілок, Балико-Щучинки може казати про взаємну повагу із
господинею Зеленого Яру та його жителями.
Іван Семцов вручив голові сільради подарунок для потреб села, а Любов Коваль - сертифікат на суму 3000 гривень.
Гора з подарунками, яка привертала увагу в залі, поступово зменшувалася, бо ті подарунки швидко знаходили своїх нових господарів. Серед них - народжені у нинішньому році діти і довгожителі, і люди, які пов’язали свої долі із сільським господарством і внесли значний вклад у розвиток села, величезний досвід яких сьогодні безцінний. Це - Ніна Піхало, Пелагея Мізун, Ніна Швидка, Микола Піхало, Марія Шевченко, Марія Гордон, Ганна Гордон, Анатолій Маляр, Марія Кучма, Ема Кукош, Надія Кучма, Пелагея Іщенко, Петро Кармазин, Тетяна Ляхова, Галина Кулешова, Галина Вовкодав, Микола Піхало, Василь Швидкий, Антоніна Мирончук, Катерина Гриценко, Ніна Євдокимова, Іван Піхало, Віра Гордон, Наталка Швидка, Ніна Онопрієнко, Степан Кучма, Степан Семенець, Василь Кучма, Ганна Погребняк, Марія Березова (Оверківна), Марко Піхало, Марія Березова (Семенівна), Фелоніда Кучма, Степан Мельник, Любов Березова тощо.
Для людей виступали неперевершений ансамбль «Червона калина», Ліля Карпенко, діти з місцевого дитсадка «Яблунька», Іларія Каліка, Віталій Тропінін.
Із шаною і вдячністю тут згадали земляків, які відстоювали українські території на Донбасі: Віктора Загороднього, Віталія Лошкарьова, Віктора Рябова, Миколу Іщенка, Валерія Кагарличенка, Валерія Кучму, Романа Кармазина, В’ячеслава Погребняка, Володимира Семченка.
Голова села та громада щиро дякують спонсорам заходу - директору ПОСП «Дніпро» Анатолію Вороні і приватним підприємцям Любмилі Гриценко, Світлані Матвієнко, Миколі Шиманському та Анатолію Тесленку.
Святкування продовжилося на вулиці, де на зеленоярців чекала навариста рибна юшка, плов, шашлики, батут, «солодка вата» і дискотека, яка затягнулася за північ.
Село живе. Не одну сотню літ молитвою зустрічає світанок і проводжає день. У золотавих туманах прокидається воно щоранку, як і багато літ тому. І ми вдивляємося в його усміхнене добре обличчя. Село вітає нас щедрими кетягами калини, п’янким запахом сіна і матіоли.

Чисті береги на Кагарличчині

Екологічний інвент «Міжнародний день чистих берегів» проводиться в Україні вдруге за підтримки Європейського союзу та інших міжнародних організацій у треті вихідні вересня.
Міжнародний день чистих берегів не залишився поза увагою в Кагарлицькому районі. Другий рік поспіль дану акцію в районі проводить Обухівське міжрайонне управління водного господарства.
 Цього року в рамках акції береги річки Леглич в с. Кузьминці очистили школярі Кузьминецької школи на чолі з учителем Василем Калікою разом з працівниками Обухівського міжрайонного управління водного господарства - оглядачем гідротехспоруд Василем Головком та гідротехніком Людмилою Миколенко.