Пошук

Полковник і лоза

“Меня вдохновляют виноградные лозы с огромными гроздьями на даче в Ставах», - словами власних віршів Валерій Стельник окреслює своє кредо. Маючи 70 років, він доглядає власноруч вирощений виноградник та сад. А ще виготовляє вино і чачу.

Вік не заважає

Цього року мій сусід пригостив виноградом. Розповів, що має з десяток різних сортів. А купував їх у Ставах. У дачника. “Там їх скільки!” - розвів захоплено руками.
І от кілька днів по тому той самий дачник Валерій Стельник показує мені своє господарство.
З чверть гектара займає продуктивний виноград, далі йде шкілка, фундук.
У цьому році Валерію Михайловичу виповнилося 70. Колишній полковник авіації, професор, викладач військового вузу, вийшовши на пенсію, перебрався в село та віддався улюбленій справі - виноградарству.
Валерій Михайлович веде мене між рядами лоз. Вибачається, що цього року заморозок рано “вбив” листя, тож і виноград довелося збирати раніше.
- Ось попробуй оцей, - дає мені темне гроно. - “Осінній чорний”. Можна їсти навіть діабетикам. Такий низький вміст цукру. І старикам. Тут така кількість мікроелементів. А ось найсмачніший з усіх сортів - іспанський “Цитроно-мускат”. І цей попробуй.
Сімдесятирічний виноградар уміло орудує секатором і сипле до моїх долонь ягодами різного смаку та калібру, а до вух - назвами сортів.

Солодка монополія

- Ти знаєш, в мене 27 сортів іспанського винограду. Я по значній частині сортів у Київській області монополіст. І не тільки в Київській, - хвалиться полковник-аграрій.
(Того дня я скуштував винограду різних сортів більше, ніж за все своє життя).
Між шпалерами винограду земля уходжена, жодної бур’янини. Навіть сухої травини. На питання чи допомагає хтось в обробітку, Валерій Стельник щиро сміється. Виявляється, що я не перший про це запитую.
- Мені не страшні навіть
неокомуністи (жартує). Найманої праці я не використовую. Он мотоблок, обприскувач на акумуляторі. Все інше - руками. Сапкою, секатором. Ніякої “хімії”. Я ж його сам їм. І моя сім’я.
І питає: “От ти як думаєш. Як воно мені дається так працювати в 70?”
- Буде мені 70, тоді знатиму,- віджартовуюся.

Мріє про Римський рубін

Валерій Стельников “знайомий” з виноградом ще з 10 років. Батько був інвалідом, тож працював змалку. Народився він в Токмаку Запорізької області. Тому вважає себе прямим нащадком козаків і заявляє, що саме козацька кров дає йому сили в такому віці тримати таке господарство. А господарство чимале: 230 сортів винограду у 350 кущах. А ще - кілька тисяч саджанців у шкілках. Має експериментальну ділянку, де випробовує нові сучасні технології.
- Продавав раніше по три-чотири тонни винограду, вдома розбирали, - розкриває “економічні секрети”. - Зараз ринок вже не той. Хочу перейти на винні сорти із столових. І на фундук. Дуже рентабельна штука. Он у березі вже три ряди посадив. Чекаю саджанців від друзів на четвертий. А ще мрію придбати сорт “Римський рубін” японської селекції. У нього ягода - як м’ячик пінпонгу.
Заходимо до сарайчика. Тут в господаря фазани. “Для внуків тримаю. Їм цікаво”, - пояснює наявність птиці.
Валерій Михайлович веде мене в будинок, по дорозі читає свої вірші. Має їх вже “два зошити по 90 сторінок”. У будинку показує шеренгу бутлів, де вистоюється вино. Цього року в нього буде десь із 500 літрів цього напою. А ще трохи чачі, яку теж робить сам.
- Вино продаю. А чачу - по чарочці із друзями, як приїздять в гості.
Хвалиться молдавською грабаркою, пресом. Каже, що як перейде на винні сорти, то купить більший апарат для віджиму, автоматичний. І зазначає, що “вік вже не той”. А побачивши мою посмішку, додає: “Це я такий, бо в селі, а як поїду в Київ по пенсію, то більше двох днів там не витримую. Дружина хворіє, то вона в місті. Сини теж в місті. А я тут. Тут я відпочиваю. Ця робота для мене - відпочинок”.
Йдемо далі по подвір’ю, до нас підбігають улюбленці хазяїна - дві вівчарки. Той чухає їх за вухами, гладить. “Це моя охорона і моя компанія, як сам”.
- Іди ще щось покажу, кличе під навіс біля хати. - Ось, - надягає кітель із полковничими погонами - приїздили із Київського військового інституту управління і зв’язку, де я викладав. Медаль привезли. Ювілейну. Інституту 100 років. Я теж йому віддав чимало свого життя - цілу “двадцятку”. А ще 26 років авіації.
Час у розмові пролетів непомітно. Йдемо до хвіртки, на якій з боку вулиці красуються грона винограду. Прощаюся із господарем, його помічниками-вівчарками. А він безупинно продовжує розповідати про виноград.
Валерій Михайлович міцно тисне мені руку. “Ти приїжджай на чачу”, - лукаво посміхається. Я обіцяю.

Кримінальна хроніка

У період із 21 по 29 жовтня ц. р. до Кагарлицького відділення Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області надійшло 136 заяв і повідомлень про злочини і події, що вчинені або готуються. В основному - про крадіжки.
Так, 21 жовтня в Кагарлику було здійснено крадіжки особистих інструментів, а з господарської будівлі іншого жителя міста - млин та горіхи.
Наступного дня із будинку в Кагарлику було викрадено побутову техніку, акумулятор для авто. Проведеними заходами встановлено, що крадіжку здійснив гр-н Б., кагарличанин, в скоєному зізнався, викрадене вилучено, ведеться слідство.
А 26 жовтня злодії «попрацювали» по селах району. У Гороховому із будинку викрали особисті речі, в Мирівці - картоплю, в Ліщинці - велосипед та бензопилку.
По всіх зазначених випадках проводяться оперативно-розшукові заходи з встановлення осіб злодіїв.
Вранці 23 жовтня надійшло повідомлення, що в м. Кагарлик автомобіль збив жінку. Виїздом слідчо-оперативної групи на місце події встановлено, що водій авто ЗАЗ-Ланос гр-н І., 1993 р. н., рухаючись по дорозі Київ - Знам’янка в напрямку з Миронівки в Кагарлик, здійснив наїзд на громадянку Л., котра переходила дорогу по пішохідному переходу. Остання доставлена до райлікарні. Проводиться перевірка.
У вівторок, 29 жовтня, поліцію повідомили, що в с. Слобода померла падчерка, 2005 року народження. Встановлено, що неповнолітня дівчина захворіла в період з 23.10 на вірусну інфекцію - дитина кашляла, однак до лікаря не зверталась, лікувалася вдома. Тіло направлено на судово-медичну експертизу до КОКЛ № 1 для встановлення причин смерті. Проводяться всі необхідні слідчі дії.

Перемога театрального відділення

У Центрі культури та мистецтв Національного авіаційного університету відбувся заключний концерт переможців XXII обласного фестивалю-конкурсу дитячої творчості «Дебют» та церемонія нагородження почесними грамотами, подяками викладачів та учнів-лауреатів.
Зокрема, Почесною грамотою нагороджено викладача театрального відділення Кагарлицької дитячої школи мистецтв Лейлу Джабієву за I місце в обласному фестивалі-конкурсі дитячої творчості «Дебют» (секція «Театральне мистецтво»).
Учні театрального відділення Лейли Валеріївни, які були присутні в залі, гучними оплесками підтримували свого викладача.
Дирекція школи, батьки та учні дякують відділу освіти Кагарлицької районної державної адміністрації за надання транспорту для поїздки на концерт до Києва.

Вітали дорожників і автомобілістів

Минулої п’ятниці, 25 жовтня, виконуюча обов’язки голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світлана Синюк, заступник голови Кагарлицької районної ради Олег Волошин та Кагарлицький міський голова Олександр Панюта привітали дорожників і автомобілістів Кагарличчини із професійним святом - Днем автомобіліста і дорожника, яке відзначається в Україні 27 жовтня. Вітання звучали на адресу колективів філії «Кагарлицьке дорожнє управління» дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та філії «Кончазаспівське ДЕУ» ДП КОДУ.
Винуватцям свята було вручено спільні подяки районної державної адміністрації та районної ради, подяки міської ради, подарунки та квіти.
Так, відзнаки від районної державної адміністрації та районної ради отримали водії Кагарлицького КП «Міськрембудсервіс» Олександр Сарапин і Віталій Черненко, водій філії «Кагарлицьке райДУ» Микола Торохтій, виконроб філії «Кагарлицьке райДУ» Володимир Скопець. А від міської ради - старший виконроб ДРП № 3 філії «Конча-Заспівське ДЕУ» В’ячеслав Коробенко, начальник філії «Кагарлицьке райДУ» Костянтин Хамаздір, машиністи навантажувача та автогрейдера ТОВ «СпецКомплектПостач» Віталій Яременко і Володимир Чухрай.

На прийомі з сімейним лікарем

У кінці липня у Мирослави Іванівни Путілової, дільничного терапевта, був ювілей - 40-річчя праці у Кагарлику. Спочатку у Цетральній районній лікарні, а зараз - у Центрі первинної медико-санітарної допомоги. А всього за її плечима уже 55 років медичного стажу. І не випадково в ході медичної реформи, коли людям довелося вибирати свого сімейного лікаря, вона виявилася у фаворі. Декларацію на медичне обслуговування з нею уклали 2400 чоловік.
Як працюється лікарю-ветерану в умовах реформування, які плюси і мінуси дали нововведення в медицині? - про це матеріал нашого кореспондента, який побував на прийомі у Мирослави Путілової.

Прийом без черг

Перше, що зараз потрібно зробити, щоб потрапити до лікаря, це записатися на прийом. Це можна зробити кількома способами. Безпосередньо - в реєстратурі, через інтернет на сайті “Неlsі.me” або ж по телефону за номером 5-19-73. При цьому визначитися не тільки з днем, а й з годиною прийому. Власне, через це сьогодні під кабінетом терапевтів і сімейних лікарів у райлікарні відсутні традиційні черги з відвідувачів.
- Безперечно, що це один із плюсів реформи, - погоджується Мирослава Іванівна. - Раніше було як? Ще до приходу лікаря під його кабінетом збирався натовп людей. Мешканці сіл добиралися в райцентр першими маршрутками і вже із семи годин ранку займали чергу під кабінетом. Декому доводилося тут сидіти по 5-6 або й більше годин. У свою чергу й лікар був перевантажений. Я не мала, насамперед, морального права відмовити комусь у прийомі. Тому працювали, як кажуть, до останнього відвідувача.
Із запровадженням запису ситуація змінилася. Краще стало, у першу чергу, для людей. Їм не доводиться годинами чекати своєї черги, а приходити на визначений попередньо час.
При цьому враховано й інтереси лікаря. Згідно з протоколом на медичне обстеження одного пацієнта виділяється 15 хвилин. Отже, із 8-ї до 14-ї я маю прийняти 24 особи. Більше на прийом просто не запишуть.
Звичайно, що 15 хвилин на пацієнта - це умовна цифра. Бувають відвідувачі, які потребують значно більше часу для проведення обстеження, трапляються випадки, коли людині прямо у кабінеті стало зле і її треба рятувати, що теж забирає час, тому визначені години прийому зміщуються. Але, повторюю, такі затримки не займають багато часу і їх треба сприймати із розумінням.
- Ви зазначили, що прийом хворих вами здійснюється до 14-ї години. А що потім? - запитую у лікаря.
- Як дільничний терапевт, із 14-ї до 15.40 я проводжу обстеження і лікування хворих за викликом. І ось тут вбачаю проблему. Поки що двох годин мені вистачає, щоб задовольнити всі виклики. Але при епідемії грипу чи іншого захворювання, кількість викликів значно збільшиться, а їх географія - весь район. Тобто, перший пацієнт може бути із Сущан, інший - із Зеленого Яру і тільки переїзди заберуть багато часу. Тому доцільніше було б виїзди лікарів за викликами спланувати за територіальним принципом.

Різниця лише у назві

- У чому різниця між терапевтом і сімейним лікарем? - знову цікавлюся у Мирослави Іванівни.
- Практично ніякої, - відповідає вона. - Адже терапія являє собою не вузькопрофільну дисципліну, а своєрідний симбіоз знань за різними медичними напрямками. Тому на мене покладені ті ж обов’язки, що й на сімейного лікаря, за винятком прийому і лікування дітей до 14 років.
А тим часом до кабінету терапевта заходить черговий відвідувач. Медсестра через комп’ютер знаходить його декларацію, уточнює необхідні дані, а потім переключається на іншу програму, закладену в комп’ютері, - власне, фіксацію самого прийому. Тобто, запис інформації, яку робить терапевт під час огляду пацієнта.
Закінчивши огляд, Мирослава Іванівна проводить відповідні записи і в журнал. Таке дублювання необхідне на випадок неполадок із технікою, інших суб’єктивних причин. І його ведення лікар добровільно взяла на себе. Із часом, коли у комп’ютері буде зібрано відповідну базу по кожному хворому, відпаде потреба у амбулаторних картках. Всю необхідну інформацію лікар дістане у комп’ютері. Важливо тільки, щоб кожен громадянин, що підписав декларацію, хоча б раз у рік побував на прийомі у лікаря.
У понеділок, 21 жовтня, Мирослава Путілова прийняла 18 відвідувачів, в основному жителів міста, хоча були й представники сіл із Мирівки, Липовця, Зеленого Яру. Більша частина людей потребувала лікування, ще частина - оформляла санітарно-курортні картки, дехто прийшов, щоб виписати рецепт по програмі “Доступні ліки”. До речі, тут можна виписати його й в електронному вигляді - через «есмеску» по телефону та отримати ліки в аптеці № 9.

Головна проблема - дефіцит кадрів

До плюсів медичної реформи медик-ветеран відносить надання сімейним лікарям і терапевтам необхідного медичного обладнання та апаратури. Це - ростоміри, ваги, спецфонарики для лорних обстежень, пульсоксіметри для контролю відсотка насиченння киснем крові та глюкометри для визначення вмісту цукру в крові.
У той же час вона проти того, щоб на лікарів первинної медичної допомоги були покладені функції по обстеженню і лікуванню хворих на туберкульоз, онкохворих, вагітних тощо. Адже яким би досвідченим і професійно грамотним не був сімейний лікар чи терапевт, він не в змозі рівноцінно замінити фахівців саме по цих напрямках.
Ще один нонсенс у медичному реформуванні, на думку Мирослави Путілової, полягає в тому, що всі направлення до вузькопрофільних спеціалістів здійснюються через сімейного лікаря-терапевта. Хоча, наприклад, люди із певними хронічними захворюваннями або чітко вираженим діагнозом мали б відразу звертатися до таких фахівців.
Ну і головна проблема сучасної медицини, вважає Путілова, полягає у дефіциті кадрів. Адже нині нерівномірне навантаження на лікарів пояснюється не стільки їх професійним рівнем, як відсутністю самих спеціалістів. Через що і їй самій при визначеній нормі у 2000 чоловік довелось задекларувати 2400. При цьому на цей надлишок гроші із держави не виділяються, а відповідно й зарплата сімейного лікаря-терапевта зросла не настільки, як це декларувалося.
Втім, вона сподівається, що невдовзі буде враховано всі недоробки в галузі медицини і вона стане ефективнішою і доступною для людей.

Школи опалюватимуть після канікул

25 жовтня відбулося засідання колегії Кагарлицької райдержадміністрації, яке провела в.о. голови РДА Світлана Синюк. Під час засідання розглядалися 3 основних питання. Зокрема, із роботою промислових підприємств, будівельних організацій, організацій транспорту, зв’язку, побуту і торгівлі за 9 місяців 2019 року ознайомила присутніх завідувач сектору економічного розвитку РДА Наталія Сигида. Про заходи щодо забезпечення стабільної роботи об’єктів життєзабезпечення населення, готовності сил та засобів до дій в осінньо-зимовий період доповів головний спеціаліст відділу містобудування та архітектури, капітального будівництва і цивільного захисту РДА Олег Наконечний. Звіт про виконання районного бюджету за 9 місяців 2019 року оприлюднила начальник управління фінансів РДА Наталія Перевера.
У “різному” член колегії, депутат районної ради Олександр Широкоступ підняв питання щодо опалення закладів освіти, організації харчування учнів, матеріального забезпечення шкіл та ринку землі.
Виконуюча обов’язки голови РДА Світлана Синюк та начальник відділу освіти Надія Омельченко пояснили, що опалення закладів освіти розпочнеться після канікул. Питання харчування, точніше те, хто буде його організовувати в школах, детальніше розглянуть на нараді директорів загальноосвітніх навчальних закладів. Забезпечення партами, ноутбуками та іншим обладнанням шкіл за програмою Нової Української школи розпочалося ще в минулому році й триває і нині. Фінансування цього процесу здійснюється із Державного бюджету та частково з районного за принципом співфінансування.
А стосовно дозволу продавати землю сільськогосподарського призначення в Україні, Олександр Широкоступ зазначив, що аграрії району в своїй більшості проти таких кроків держави. Детальніше про це ми розповімо в нашому інтерв’ю з Олександром Васильовичем.
За підсумками розгляду питань порядку денного прийняті відповідні рішення.

Вшанували визволителів України

У понеділок, 28 жовтня, з нагоди Дня визволення України від нацистських загарбників, коли вся країна вшановує пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення Батьківщини, на території Національного музею-меморіального комплексу «Букринський плацдарм» у Балико-Щучинці відбулися урочистості. У них взяла участь делегація Кагарличчини на чолі з виконуючою обов’язки голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світланою Синюк.
Учасники урочистостей поклали квіти до братської могили та хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих воїнів.
Перед присутніми виступила директор музею Наталія Миненко, яка також провела оглядову екскурсію закладом.
Вклоніться доземно усім захисникам Батьківщини та схиліть голови у пам’ять про полеглих за свою країну.

Перехід на зимовий час

У жовтні 2019 в Україні традиційно відбудеться перехід на зимовий час. Розповідаємо, коли та куди слід переводити годинник, звідки взялася така традиція та як пережити цей період без шкоди для здоров'я.

Ще у 1996 році в Україні почали переводити годинники. Це рішення затвердила постанова Кабінету Міністрів, тож перехід на зимовий чи літній час для українців триває 23 роки. Попри це, виникають дискусії щодо доцільності таких змін часу.

Стрілки годинників традиційно переводять в останню неділю жовтня.

У 2019 році цей перехід буде в ніч з суботи на неділю, 27 жовтня, о 4 годині ранку.

Щоб не плутати з переходом на літній час і правильно перевести стрілки годинника, запам'ятайте: 27 числа потрібно повернути стрілки на годину назад. Це перевага взимку, адже ви зможете довше спати зранку. Звісно, кількість годин у добі незмінна, однак прокидатися треба буде засвітла.

Переводять годинники не лише в Україні, у світі також є така практика, проте в більшості країн вже відмовилися від зміни часу. Зараз перехід на зимовий та літній час практикують у понад 100 державах. Але щороку з'являються пропозицію скасувати таке правило. Поки нічого не змінилося, готуйте свій організм до нового режиму!

161 країна, до прикладу, Китай, Росія, Афганістан, В'єтнам та інші, скасувала цей звичай.

Ще у 1908 році літній та зимовий час запровадили у Великобританії. Британці вирішили змінювати час осінню та весною, щоб економити енергоресурси. Через 10 років до цієї традиції долучилися США, а у країнах СРСР почали переводити годинники з 1981 року.

Медики та науковці довели, що переведення годинника погано впливає для здоров'я людини. Різка зміна режиму призводить до стресу, який викликає низку негативних симптомів: погане самопочуття, ослаблена імунна система, загострення хронічних захворювань. Якщо ви хочете мінімізувати наслідки для свого організму, то медики радять підготуватися заздалегідь. Для того, щоб адаптувати біоритми, вам потрібно в перші кілька діб після зміни часу: більше свіжого повітря, якісний сон, мінімальне навантаження, корисний раціон.

За тиждень до зміни часу зменште фізичне навантаження. Це потрібно, щоб уникнути перевтоми. Не затримуйтеся на роботі та не беріться за важку роботу.
Стежте за раціоном. Не вживайте жирну їжу та алкоголь. Пийте більше води та трав'яного чаю. За годину до сну вимикайте усі гаджети.
У ніч переходу на зимовий час лягайте спати о 22 годині, адже це ідеальний час для якісного сну.

Мирівка: клубок проблем зростає

17 жовтня відбулася сорок сьома сесія районної ради VІІ скликання, у роботі якої, крім депутатів, взяли участь
в. о. голови райдержадміністрації Світлана Синюк, голови сіл і ряд депутатів міської ради, керівники підрозділів РДА та представники засобів масової інформації району.
Перед початком розгляду порядку денного сесії голова районної ради Іван Семцов зачитав присутнім відповідь на запит депутата районної ради Світлани Муковоз про обмеження швидкості руху транспорту перед Мирівською ЗОШ шляхом встановлення на дорозі «лежачого» поліцейського від обласного Департаменту патрульної поліції. Зокрема, звідти повідомили, що для встановлення такого обмежувача швидкості руху необхідно виготовити проєктну документацію. На що, зрозуміло, треба кошти, яких немає ні в районному, ні в сільському бюджетах.
Уже традиційно із новим запитом на сесії виступив депутат Іван Лисий. Він запропонував прийняти звернення проти узгодження Президентом України «Формули Штайнмайєра». Але його пропозиція не була підтримана необхідною більшістю депутатів райради.
Ще один запит озвучив депутат Петро Бурий. Він зачитав звернення, підписане 58 жителями с. Мирівка про термінову реконструкцію сільської дільничної лікарні (нині амбулаторії).
«По даному зверненню ми виїжджали в село, - повідомив голова райради Іван Семцов. - Амбулаторія перебуває дійсно у жахливому стані. Приміщення потребують капітального ремонту, починаючи від покрівлі і закінчуючи криницею. А на це знову ж таки потрібні гроші. Тому на засіданні комісії райради було вирішено провести ремонт амбулаторії методом толоки. Для цього зібратися у селі, визначитися з обсягом робіт, з можливостями потенційних інвесторів і весною провести необхідні роботи. У цьому році ми вже не встигаємо щось зробити до холодів».
Депутат Олександр Широкоступ вніс пропозицію заслухати голову села з даного приводу, але через його відсутність на сесії було вирішено зробити це безпосередньо під час зібрання у селі. Адже коло проблем у Мирівці невпинно зростає.
Голова районної ради вніс пропозицію ще по двох запитах. Перше, це підготувати звернення до обласної ради щодо надання коштів на забезпечення ліками хворих на цукровий діабет, а по-друге, за перегляд тарифів, встановлених різними структурами для опалення соцзакладів міста на нинішній опалювальний період і затверджених міською радою.
Після обговорення, обидва запити Івана Семцова були підтримані сесією.
По першому питанню порядку денного «Про внесення змін у рішення 39-ї сесії районної ради від 21. 12. 2018 р. № 347-39(ІІ)-VІІ «Про районний бюджет Кагарлицького району на 2019 рік» та додатків до нього» доповідала начальник управління фінансів РДА Наталія Перевера.
Депутати рішенням сесії затвердили запропоновані зміни.
Про затвердження списку присяжних Кагарлдицького районного суду інформував Іван Семцов. Він повідомив, що список присяжних затверджується на два роки, нині даний термін закінчився, тому перелік треба перезатвердити.
Сесія затвердила список присяжних Кагарлицького районного суду Київської області у кількості 15 осіб.
Голова районної ради Іван Семцов доповідав і про управління об’єктами майна спільної власності територіальних громад району.
Рішенням сесії вирішено безоплатно прийняти до комунальної власності територіальних громад району з комунальної власності територіальної громади міста Кагарлик зелені насадження, які висаджені біля адмінприміщення райради (пл. Незалежності, 1) та на території райвійськкомату (вул. 97-ї Стрілецької Дивізії, 5).
У зв’язку з відмовою Кагарлицького райСТ забезпечувати шкільне харчування, вирішено з нового року відновити діяльність районного комунального підприємства «Об’єднання шкільних їдалень». Тимчасово виконуючим обов’язки директора КРКП призначити Людмилу Рубіженко до призначення керівника комунального підприємства за результатами проведення конкурсу з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
По останньому питанню були запитання від депутатів Олександра Широкоступа та Анатолія Ворони щодо економічного обгрунтування даного рішення та недопущення здорожчання шкільних обідів. Голова райради запевнив, що робота комунального підприємства буде під контролем, а всі інші нюанси будуть вирішені до нового року.

Газ чи електрика? Мінікотельня чи індивідуалка?

У минулому числі “Вісника Кагарличчини” ми писали про рішення міськвиконкому покласти на Кагарлицьке КЖЕП функції з постачання, виробництва та транспортування тепла до будинку по Парковій, 18 в Кагарлику. Згодом міська рада планує спорудити для цього будинку мінікотельню. Проте частина із жителів цього будинку виступають за індивідуальне електроопалення своїх квартир.
Чому міська рада все ж прийняла рішення стосовно мінікотельні? Чому не електроопалення? З цими питаннями ми звернулися до Кагарлицької міської ради.
Перший заступник міського голови Олег Пурій пояснив “ВК”, що варіант із електроопаленням теж розглядався.
Але... виявилося чимало отих самих “Але”.
Тож, по-порядку.
Виявляється, що представники енергокомпанії, до якої входить і Кагарлицький РЕМ, керуючись певними підзаконними актами та інструкціями, розглядають багатоповерхові будинки, що хочуть перейти на електро-
опалення, як одного споживача. Тому техумови на збільшення потужності для будинку можуть видати лише юридичній особі.
Отож, щоб робити розрахунки та здійснювати монтаж мережі, власникам будинку потрібно об`єднатися в ОСББ (чи подібну структуру) і лише з юридичною особою енергокомпанія вестиме справи. Це перший момент.
Другим моментом є видача енергетиками “Технічних умов”. Відповідно до інструкцій НКРЕ вартість збільшення потужності енергопостачання для фізичних осіб і для юридичних дуже відрізняється. У випадку із будинком по Парковій кожен додатковий кіловат коштуватиме приблизно 3200 гривень. І лише за попередніми “прикидками” “Технічні умови” обійдуться щонайменше 2 мільйони гривень.
Є ще й третій момент. Без прорахунків спеціалізованої сертифікованої установи проєктної потужності споживання електроенергії будинком, пікових навантажень тощо жодна із монтажних організацій за роботу з прокладання кабелю, встановлення щитових, розводки по будинку не візьметься.
І, як нам пояснив Олег Пурій, якщо проєкт для газової котельні фактично дає старт до її будівництва, то розрахунки спецінституту щодо енергопостачання носять, фактично, рекомендаційний характер.
Момент четвертий. Будинок по Парковій, 18 - 9-поверховий. Тобто в ньому працюють ліфти. Знову ж нормативними актами передбачено, що такі будинки мають, у разі встановлення індивідуального електроопалення, заживлюватися від двох джерел одночасно. Тобто від двох підстанцій. Як це буде зроблено: чи потужність поділять порівну, чи одна гілка живлення буде резервна - справа проєктантів. Головне - безпека людей.
Момент п`ятий. Він витікає із попереднього. Поблизу має бути дві підстанції належної потужності. Адже враховувати потрібно не лише електроопалення і ліфти. В наш час практично кожне домогосподарство є пожирачем електроенергії: морозильники, холодильники, бойлери, мікрохвильовки, праски, фени, електроплити, електрочайники і ще багато іншого дріб`язку, що споживають велику кількість електроенергії. Й існують такі “години пік”, коли в одній квартирі одночасно “крутиться” мікрохвильовка, гріється чайник, працює фен, бойлер і праска. При такому “колективі” споживання піднімається моментально до 5 кіловат. А тепер додайте сюди електрокотел. Помножте все це на 204 споживачів. Плюс резерв. Сума виходить досить вагома. Тож до потужності підстанцій потрібно все ж ставитися серйозно.
- Прорахувавши всі “за” і “проти”, взявши до уваги всі моменти, порадившись із спеціалістами, міська рада й віддала перевагу модульній мінікотельні, - констатує Олег Пурій. - Цей варіант є швидшим у втіленні і дешевшим.
Звичайно, здешевити прокладання електромереж могли б “теплі кредити”, які зараз видають державні фінустанови. Це досить вигідний варіант, адже держава покриває частину кредиту. Але тут знову все упирається в самоорганізацію жителів будинку. Кредит видадуть лише ОСББ. А зважаючи на те, що майже третина квартир в будинку по Парковій, 18 знаходяться в оренді, а їхні власники проживають в інших містах, то перспектива об`єднатися у мешканців дев’ятиповерхівки примарна.
До адміністратора фейсбук-сторінки Кагарлик.city тиждень тому звернулися деякі жителі будинку по Парковій, 18 з проханням провести опитування: чи бажають його мешканці опалюватися централізовано від модульної мінікотельні, а чи від індивідуального електроопалення. Ми пішли їм назустріч і таке опитування провели. Станом на 14.00 23 жовтня в опитуванні взяли участь 73 особи: 51 висловилася - за індивідуалку і 22 - за мінікотельню. Але, на жаль, ці дані не можна вважати репрезентативними. По-перше, частина із проголосуваших взагалі не проживають в цьому будинку. По-друге, ми не маємо даних, чи не голосували від однієї квартири кілька разів, а саме від кожного помешкання має бути 1 голос.
Тож, судячи з усього, питання вибору між способами опалення можна вирішити лише на зібранні всього будинку. І, бажано, щоб воно закінчилося створенням ОСББ.

У Великих Пріцьках створюють комфортне середовище

«Сміттєва» проблема в багатьох регіонах загострилася настільки, що іноді здається - не вистачить жодних коштів і сил, аби впоратися з цим завданням. Однак, там, де проблему усвідомили раніше інших і почали нею займатися наполегливо і цілеспрямовано, ситуація поступово змінюється. Взяти хоча б Великі Пріцьки...
Аби запобігти створенню стихійних сміттєзвалищ, у цьому селі вирішили взяти ініціативу в свої руки, не чекаючи сторонньої допомоги. Про це нам розповіла секретар Великопріцьківської сільради Галина Набок.
Так, на одній із сесій сільради депутати вирішили піти наступним шляхом: спочатку укласти відповідну угоду на вивіз побутового сміття від населення, внаслідок чого один раз на місяць по вулицях курсує вантажівка, яка і збирає побутові відходи. Для великопріцьківчан ця послуга поки що безкоштовна. Таким чином керівництво села з весни намагається “привчити” жителів до організованого вивозу сміття.
Паралельно з цим з початку липня у Великих Пріцьках встановлено вісім контейнерів для роздільного збору відходів, а саме: для скла та пластику. Попередньо населення проконсультували, як правильно сортувати сміття. По мірі ж заповнення контейнерів, скло та пластик вивозитимуть спеціальні автомобілі. У підсумку виходить, що практично всі зібрані відходи будуть вивозитися з населеного пункту. Втім, вже зараз місцеві жителі відзначають, що на вулицях стало помітно чистіше.
- Таким чином ми намагаємося створити комфортне середовище. Адже проблема вивозу сміття з приватного сектора довгий час для нас була вкрай нагальною, - зазначає Галина Набок. - Підходи до збору та утилізації сміття у нас залишилися старі, а тим часом саме сміття вже змінилося. І вирішувати проблеми відходів слід уже сьогодні, не чекаючи забруднення води, повітря та ґрунту.

Дев’ятиповерхівка буде з теплом

На позачерговому засіданні виконавчого комітету Кагарлицької міської ради 4 жовтня виконком визначив Кагарлицьке комунальне житлово-експлуатаційне підприємство виконавцем послуг із виробництва, транспортування та постачання теплової енергії до житлового будинку по вул. Парковій, 18 у Кагарлику.
Іншим рішенням виконком надав дозвіл КЖЕП на створення додаткового підрозділу на підприємстві «Відділ теплопостачання».
Такі рішення спричинила неспроможність комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» забезпечити початок опалювального сезону на обслуговуваних раніше об’єктах у нашому місті.
Під час опалювальних сезонів 2015-2016 та 2016-2017 років “Кагарликтепломережа” виступала не виробником теплової енергії, а надавала послуги з її транспортування та постачання.
Тоді виробляло теплову енергію підприємство “Біотеплоенерго”, а “Кагарликтепломережа” транспортувала її по своїх трубах і виконувала функції з виписки платіжок та акумулювання коштів від споживачів. А вже потім частину цих коштів перераховувала виробнику тепла. Саме тоді “Кагарликтепломережа” заборгувала виробнику тепла близько 5,5 мільйона гривень.
На завершення опалювального сезону 2018-2019 років до боргів “Кагарликтепломережі” додався борг за газ та борги державі (несплата податків, ЄСВ, штрафи, пеня). Разом це склало понад 12 мільйонів гривень.
Окрім того, частина споживачів “Кагарликтепломережі” перейшла на автономне опалення або змінила постачальника теплової енергії.
Зважаючи на це, “Кагарликтепломережа” заявила про свою неспроможність розпочати опалювальний сезон 2019-2020 років. Адже підприємство не має “балансу тепла”, та має значні борги.
Тож склалася ситуація, коли багатоповерховий будинок на вулиці Парковій, 18 у Кагарлику залишається без опалення. А це 204 квартири, плюс магазини, офіси.
Міську раду про це “Кагарликтепломережа” повідомила у липні нинішнього року. З огляду на цю ситуацію, міська рада замовила проєкт на будівництво модульної котельні для цього будинку. Проєкт вже виготовляється.
Разом вартість проєктування, будівництва та введення в експлуатацію такої котельні коштуватиме близько 4,5 мільйона гривень. Це великі кошти для міського бюджету. Сам процес виготовлення, узгодження документації та будівництва теж займе багато часу. І до опалювального сезону зробити все це неможливо.
Тому Кагарлицька міськрада звернулася до Київської облради, чиїм КП є “Кагарликтепломережа”, з проханням надати в оренду на пільгових умовах котельню по вулиці Стадіонна, 1, яка опалювала цей будинок. Причому для опалення використовувати будуть лише твердопаливні котли.
Київська обласна рада прийняла рішення 19 вересня 2019 року № 661-30-VII надати котельню в оренду Кагарлицькій міськраді. Одначе про пільгові умови мови в цьому рішенні не йдеться.
Оскільки Кагарлицька міськрада не мала структурного підрозділу, який би займався наданням послуг із виробництва, транспортування та реалізації теплової енергії, то було вирішено покласти ці функції на КЖЕП. І вже в його структурі утворити підрозділ «Відділ теплопостачання».
Саме він і буде забезпечувати будинок по вул. Парковій, 18 теплом. А тим часом Кагарлицька міська рада працюватиме над будівництвом модульної мінікотельні. Така котельня - складнотехнічний об’єкт. Для її обслуговування жителі будинку повинні утворити ОСББ, яке, як юридична особа, укладе договір із відповідною організацією. Або ж жителі мають найняти управителя будинку. Його функції може виконувати все той же КЖЕП.

Розбійний напад у Зорівці

Серед ночі група осіб проникла до будинку жителя села Зорівка. Застосовуючи силу та погрожуючи розправою господарю та його синові, злочинці винесли з оселі всі заощадження.
Близько другої години ночі 10 жовтня на спецлінію «102» надійшло повідомлення про розбійний напад від 48-річного жителя села Зорівка. Чоловік розповів, що до його будинку проникли четверо невідомих, побили його, потім зв’язали сина і, погрожуючи зброєю, забрали 37 тисяч доларів США та 40 тисяч гривень.
За фактом розбійного нападу розпочато кримінальне провадження за ч.3 ст.187 (розбій) Кримінального кодексу України. На розкриття злочину було зорієнтовано всі оперативні підрозділи поліції.
Оперативники карного розшуку поліції Київської області, спільно з працівниками Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, бійцями КОРД, поліції особливого призначення та працівниками СБУ затримали все злочинне угрупування за декілька годин після скоєного злочину.
Під час проведення оперативно-розшукових заходів поблизу траси «Кременець-Ржищів», що проходить неподалік Зорівки, правоохоронці виявили спалений автомобіль Opel Astra, на якому пересувалися нападники.
Вже за кілька годин силами Управління карного розшуку ГУНП у Київській області, Обухівського відділу поліції, підрозділів Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, за співпраці з 3 управлінням ГУ СБУ у Донецькій та Луганській областях та силової підтримки бійців КОРД та поліції особливого призначення Київщини були встановлені особи зловмисників, місце їхнього перебування та затримано усіх учасників нападу.
До злочинної групи входили 6 уродженців Республіки Азербайджан, віком від 21 до 32 років, під керівництвом свого 35-річного земляка, а нині – мешканця Кагарлицького району. Організатор групи в минулому відбував покарання за пограбування в складі групи. Фігуранти – виконавці злочину – прибули до України протягом червня - вересня 2019 року.
Під час проведення обшуку за місцем тимчасового проживання фігурантів правоохоронці виявили та вилучили речі потерпілих та поцуплені кошти.
На теперішній час всі учасники злочинної групи затримані в порядку ст. 208 КПК України та поміщені до ізолятора тимчасового тримання. За скоєний злочин їм загрожує позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Триває перевірка на причетність угрупування до аналогічних злочинів на території України, зазначається на офіційному сайті Нацполіції.

Шаховий турнір імені Івана Швидкого

Чотирнадцятого жовтня у Кагарлицькому міському будинку культури відбувся міжрайонний шаховий турнір, приурочений до Дня українського козацтва та пам’яті одного із найкращих шахістів Кагарличчини - Івана Швидкого.
В умінні стародавньої гри змагалися не лише дорослі, а й діти. Дорослий контингент був представлений шахістами із Кагарлика, Ржищева, Баришівки, Миронівки, Фастова, Таращі, Богуслава, Рокитного.
Юні шахісти прибули до Кагарлика із Миронівки, Рокитного та Ржищева.
У змаганнях серед дітей брав участь і наш земляк, ліцеїст Євгеній Поливанюк. Він виборов одне із призових місць.
Серед дорослих перше місце зайняв Григорій Онопрієнко із Таращі. Другим був кагарличанин Костянтин Хамаздір. Третє місце у представника Миронівки Віктора Бочка. А четверте - у нашого земляка Михайла Сокола.

Із синівською любов’ю

У Олександра Олександровича Салія глибока любов до рідного краю. Це і є той грунт, на якому проростають нові творчі задуми, що потім втілюються в нові чудові книги. Однією з таких книг є «Зустрічі на землі Кагарлицькій”.
Це фундаментальна і добросовісна праця. Розгорнуто, чітко, документально, із синівською любов’ю письменник дослідив історичний шлях, пройдений Кагарличчиною від палеоліту до сучасності. Книга досить об’ємна, має 550 сторінок - і це, зважте, не художній твір, а історичний, який являє собою наукову цінність. Автору довелось знайти, пропустити через себе масу матеріалів, фактів, свідчень, публікацій. Він побачив багато незвичайного у звичайному. У сплетенні минулих років відшукав і широкі шляхи і найвужчі стежини, які ведуть до його малої батьківщини — Кагарлика.
Перед цим в Олександра Салія були ще дві книги — теж плоди дослідження історії рідних місць: «Жар-птиця Кагарлицького парку» і «Дмитро Трощинський — козак знатний».
Зверніть увагу на епіграф, який взяв автор до “Жар-птиці...” Тут наведені щемливі слова відомої поетеси Ліни Костенко:
Може, це біль наш, а може, вина,
Може, бальзам на занедбані душі -
Спогад криниці і спогад вікна,
Спогад стежини і дикої груші...

“Спогад стежини і дикої груші...” Олександр Салій народився і виріс на Чорногорці - так називається один з мальовничих куточків нашого міста. З дитинства увібрав у себе його звуки, запахи, розповіді старожилів. Усе це повною мірою відбилось у його творах.
Народився липневого дня у тридцятих роках, дома — там, як кажуть, пуп закопаний. До речі, бабка-повитуха, яка приймала пологи, обрізаючи пуповину, підклала книжку. І мовила вона тоді віщі слова: “Буде грамотним”. Отож “бути грамотним» у нього на роду написано. І книжки супроводжували все життя Олександра.
Вчився добре, після школи вступив до університету на філологічний факультет. Успішно закінчив його і став працювати учителем мови і літератури у Львівській області.
Треба сказати, що вчителем він був незвичайним. З перших же днів роботи навколо нього гуртувалась учнівська молодь. Олександр організував хореографічну студію, куди охоче стікались юні таланти. Відповідний досвід у Олександра був. Навчаючись в університеті, він брав активну участь у художній самодіяльності, спілкувався із прославленими майстрами сцени, тонко відчував усі нюанси при створенні сценічних образів.
Потім була робота в рідному Кагарлицькому районі — в селі Слобода. Там теж учитель мови й літератури шукав юні таланти.
Після трьох років учителювання в Слободі олександра запросили на роботу у райком партії інструктором. Саме в цей період проявляється ще один талант нашого героя - він захоплюється журналістською роботою, активно спів-
працює з редакціями районної газети й радіомовлення, що згодом й привело його на навчання у Вищу партійну школу. Звичайно ж, на журналістський відділ.
Після закінчення навчання у ВПШ у житті Олександра Салія починається новий період — журналістський. Цей період був насиченим і неспокійним. Журналістський шлях проходив через обласну редакцію радіомовлення, де працював старшим редактором, секретарем редакції, через обласну державну адміністрацію, де очолював прес-службу, і обласну газету “Київська правда”, де трудився завідуючим відділом.
І ось 1993 рік. Саме цей рік можна вважати роком народження Олександра Салія як письменника. У вересні 93-го вийшла друком книжка «Жар-птиця Кагарлицького парку». Це була подія в житті кагарличан! Ніхто до Салія ще не розповідав так повно, так достовірно і так патріотично про гордість кагарличан — парк, цю перлину нашого міста, унікальну пам’ятку садово-паркової культури минулих століть, яка взята під охорону держави. Книга починається словами: «З посвятою землякам-кагарличанам, шанувальникам пам’яток давнини». «У світі немає дорожчого серцю саду-парку, ніж той, що його відвідуєш з дитинства, — пише автор. — Навколишня свіжість змиває з обличчя втому, а спокій рослинного світу зачаровує, мов натхненна гра скрипаля».
Поетичні рядки переплітаються із реальними історичними фактами і в цілому з книги постають образи творців парку, зокрема Дмитра Прокоповича Трощинського, державного діяча часів Катерини II, який і заклав у Кагарлику палацо-парковий ансамбль у 1887 році.
Отже, тема була окреслена, тема і величної, і трагічної минувшини рідного краю. За «Жар-птицею...” виходить друком книжка «Дмитро Трощинський — козак знатний». І саме ці книги відкрили багато невідомих сторінок у біографії нашого міста, розмежували легенди і дійсні факти, а також поклали край сперечанням про те, хто з відомих історичних осіб відвідував Кагарлик.
Так, наприклад, багато переконані, що в місті бували Гоголь і Толстой, що вони прогулювалися парком, милувались його красою. Зокрема, ветеран війни і праці й прекрасний оповідач Степан Григорович Любченко (теж уродженець кагарлицької Чорногорки) переказував мені масу історій з минулого — про Трощинського і Черткова, про свого далекого родича Любченка, який працював у Черткова і, звичайно ж, не обминав теми відвідин Кагарлика Гоголем і Тол-
стим.
Олександр Салій першим дав точну відповідь на ці питання. Толстой бував у Кагарлику Тільки ж не Лев Миколайович, а Дмитро Іванович. Не автор геніального роману “Війна і мир”, а директор Санкт-Петербурзького Ермітажу. Він — зять володаря кагарлицьких земель М. І. Черткова. Ну, а про Гоголя, - то тут помилки немає. Микола Васильович був далеким родичем Михайла Івановича Черткова.
Як він працював над книгами? Як добував факти? Як удалося установити істину?
- Крім інших архівів, відвідав я і Санкт-Петербурзький головний архів колишньої Російської імперії, - розповідав Олександр Олександрович. — Працював також у сховищах Пушкінського дому. І там натрапив на численні матеріали, які становлять інтерес для нас, кагарличан. Скажімо, Дмитро Трощинський був при Катерині міністром юстиції, прес-секретарем. Цариця й подарувала йому за заслуги перед «отечеством» Кагарлицький маєток.
Олександр Олександрович - цікавий співбесідник. Тримає в голові масу прізвищ, дат і фактів. Зовні нічим не відрізняється від земляків. І взагалі він - людина надзвичайно скромна. Мешкає в Києві, але часто приїжджає додому й трудиться на своєму обійсті на Чорногорці. Змурував там поряд із старою батьківською нову хату. Стару хату залишив як пам’ять про дитинство, про рідних.
А над чим письменник працював далі? Темі своїй не зраджує — взявся за вивчення історії інших міст Київщини, зокрема Богуслава. Побачила світ його нова праця про історію і сучасність цього міста. Книга так і називається “Богуслав: історія і сучасність”.
У даний час готує до виходу в світ книгу про Гоголя, його перебування в Одесі й в Кагарлику.
Побажаймо ж ветеранові журналістики, письменнику, невтомному досліднику минувшини нових задумів, творчих успіхів і здоров’я.

Аншлаги у залах - це оцінка нашої роботи

Не хлібом єдиним живе людина. У правдивості цього вислову можна було переконатися під час проведення днів сіл на території району. Майже у кожному населеному пункті цей захід проходив у переповнених залах. І головним, що спонукало селян йти до закладу культури, звичайно ж, були святкові концерти, поставлені місцевими працівниками культури, учасниками художньої самодіяльності.
Про сучасні тенденції в розвитку культури району, проблеми і здобутки на цій царині наш кореспондент розмовляє з начальником відділу культури і туризму, національностей та релігій райдержадміністрації Оленою Петленко.

- Олено Іванівно, на сьогодні під вивіскою оптимізації у державі, і в районі в тому числі, йде скорочення закладів освіти, охорони здоров’я. Чи є така тенденція в культурі?

- На щастя, ні. На 1. 01. 2019 року мали 28 клубних закладів на 8486 місць, із них 17 сільських будинків культури і 10 клубів та міський Центр культури і дозвілля, 28 бібліотек (26 у селах), 2 музеї, 7 музейних філіалів, дитячу Школу мистецтв. Правда, з нового року до Ржищівської міської об’єднаної громади відійшло 6 клубних закладів, 5 бібліотечних та 1 музейний філіал.
Культосвітню діяльність в районі забезпечують 58 клубних працівників; 35 бібліотечних, 13 музейних; 22 викладачі та концертмейстери Школи мистецтв; 3 працівники РОМЦНТ та 2 відділу культури і туризму, національностей та релігій.
Фінансове обслуговування всіх закладів здійснюється централізованою бухгалтерією нашого відділу.

- Прикро, але це факт. Культура в усі часи фінансувалася за залишковим принципом. Тобто, кошти із бюджетів направлялися в першу чергу на задоволення потреб медицини, освіти, а те, що залишалося, ділили на культуру, спорт і т. ін. Яка ситуація із фінансуванням сьогодні?

- На жаль, сьогодні не вистачає в повній мірі коштів ні в районному, ні в сільських бюджетах. Причому на найнеобхідніше - зарплати, сплату податків, розрахунки за енергоносії. Тому розраховувати на реалізацію якихось масштабних проектів у нашій галузі не доводиться. Хоча за рахунок субвенцій сільських та міської рад, коштів районного бюджету, спецкоштів постійно здійснюється придбання матеріально-технічних засобів, проводяться поточні ремонти, допомагають благодійники і спонсори.
Так, за період із 1 січня по 1 вересня ц. р. за рахунок субвенцій міської ради на 5 тис. грн придбано оргтехніку для сільських бібліотек; замінено вікна у дитячій Школі мистецтв (14 тис. грн); зроблено поточний ремонт вхідної групи міського Будинку культури на суму майже 49 тис. грн.
За рахунок субвенцій сільських рад придбано ноутбук і акустичну систему в Будинок культури села Шубівка (45 тис. грн); здійснено передплати періодичних видань для бібліотеки в с. Горохове (2,8 тис. грн);
придбано мікрофони (6,5 тис. грн) та виділено 21 тис. грн на встановлення комерційного вузла обліку газу на БК с. Бурти.
За гроші із районного бюджету на заклади культури були придбані канцелярські товари на суму 7,5 тис. грн; господарські - на 11 тис. грн; електротовари - на 7,4 тис. грн; паливно-мастильні матеріали - на 27 тис. грн.
Крім того, кошти виділялися на благоустрій території музею - меморіального комплексу “Букринський плацдарм”; на будівельні матеріали для дитячої Школи мистецтв; для поточного ремонту будинків культури у Великих Пріцьках та Сущанах.
За рахунок спецкоштів (платні послуги) в міський Будинок культури було куплено звукопідсилюючу апаратуру (7,1 тис. грн), побутову і комп’ютерну техніку (14,5 тис. грн), костюми (8,7 тис. грн), металопластикові вікна (12,9 тис. грн), господарські і канцтовари.
Крім того, заклади культури одержали майже 29 тис. грн спонсорської допомоги. Було куплено сценічні костюми в с. Черняхів - ФГ “Люцерна”, вікна в бібліотеку с. Слобода - ПП “Слобода-Агро”, бензин для обкошування ториторій БК - ФГ “Широкоступ” та ін.

- Основоположними завданнями галузі є конституційне право людини на задоволення культурних потреб громадян, розвиток аматорського мистецтва і т. д. Що ви можете сказати про роботу працівників культури у нинішньому році?

- Протягом тільки першого півріччя у районі проведено 1043 культурно-масових заходів, які відвідали понад 11 тисяч людей. Відбулося 803 культурно-освітні та розважальні заходи, а також проведено 75 концертів учасників художньої самодіяльності, 8 - професійних концертів, 2 вистави, 50 виставок декоративно-прикладного мистецтва, 105 - фізкультурно-оздоровчих заходів, дискотек і т. ін.
У районному огляді-конкурсі “Червона калина” взяли участь 26 закладів культури, 34 вокальних колективи, хор, вокально-інструментальний ансамбль та 7 дуетів, духовий оркестр, 2 читці, гуморист, хореографічний колектив та 14 солістів-вокалістів. Журі переглянуло та оцінило 85 номерів.
За цей же період у музейні заклади надійшло 532 експонати, загальну кількість яких доведено до 47172. Співробітниками музею було надано 86 консультацій, проведено 287 оглядових екскурсій.
Бібліотечні заклади брали участь у Всеукраїнських дослідженнях і конкурсах, у заходах з нагоди ювілейних дат письменників, поетів, видатних творчих діячів району тощо. Одним словом, наші працівники недаремно одержують заробітну плату, а їхня робота має великий попит у кожному населеному пункті нашого району.
Серед кращих колективів, за підсумками вже згадуваного огляду-конкурсу “Червона калина”, слід назвати Антонівський сільський клуб, Демівщинський, Буртівський, Халчанський, Черняхівський будинки культури.

- Все пізнається в порівнянні. Це стосується і майстерності самодіяльних артистів, зокрема, їх участі в оглядах-конкурсах різного рівня, вищого за районний. Чи є тут вагомі перемоги наших артистів?

- Хочу, насамперед, виділити здобутки хореографічного колективу “Оріяна” (викладач Наталія Кукош) із дитячої Школи мистецтв (ДШМ). Він зайняв перше місце у Міжнародному конкурсі-фестивалі творчості “ПРО ФЕСТ осінь” та Міжнародному україно-угорському фестивалі “Берегівські святкові вечори”, розділив перше-друге місця у фестивалі «ПРОФЕСТ» та здобув третє місце у V Всеукраїнському фестивалі-конкурсі мистецтв “Сяйво первоцвітів”.
У ХІХ міжнародному фестивалі-конкурсі дитячої та юнацької творчості “Зимова фантазія” перше та третє місця посіли учні фортепіанного відділу ДШМ Юлія Козачук (викладач Лариса Литвин) та Надія Карапіра (Алла Мєстєчкіна).
Андрій та Олег Шандренки (викладач ДШМ Наталія Сінгаєвська) стали другими у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі “Разом - граємо, співаємо, танцюємо”; Галина Поливанюк (викладач Тетяна Кононенко) стала кращою у 95-му Міжнародному конкурсі-фестивалі “Зоряні мости”.
Маємо переможців і призерів і в багатьох інших всесоюзних і обласних конкурсах, в тому числі серед театральних колективів та читців.
Високу професійну майстерність проявляють і наші сільські аматори сцени, про що свідчать аншлаги під час проведення в районі днів сіл.

Зі святом, захисники України!

Одинадцятого жовтня у великому залі адмінбудинку районної ради пройшли урчистості з нагоди Дня захисника України.
Зі святом усіх присутніх привітали виконуюча обов’язки голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світлана Синюк, голова районної ради Іван Семцов та мер Кагарлика Олександр Панюта. Керівники району й міста подякували захисникам за мужність, героїзм та бойовий дух, які вони щоденно проявляють під час захисту суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.
Також до вітань долучилися заступник військового комісара з територіальної оборони капітан Сергій Зайченко, учасник антитерористичної операції на сході України, старшина батареї управління артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи 72-ї окремої механізованої бригади Вадим Вовк та дружина учасника антитерористичної операції на сході України Інна Цимбал.
Учасників АТО та резервістів першої та другої черги було відзначено нагородами. Зокрема, спільні подяки районної державної адміністрації та районної ради й цінні подарунки вручено старшому солдату Ярославу Авраменку, капітану Сергію Глуші, сержанту Віктору Загородньому, старшому кухарю 72-ї окремої механізованої бригади Олександру Зваричу, рядовому Сергію Кисленку, солдату Сергію Лагусу, рядовому Олександру Масленку, солдату Руслану Рубану, рядовому Сергію Нагорному, сержанту Івану Харченку, солдату Валентину Чумаку, сержанту Олександру Шандрі, стрільцю-солдату Станіславу Дем’яненку, командиру бойової машини піхоти-сержанту Євгену Лісовому, снайперу-солдату Віталію Погребняку, командиру бойової машини піхоти - сержанту Миколі Онищенку, механіку-водію-солдату Григорію Шевченку.
Учасники АТО, які проживають в місті, отримали того дня по 500 гривень.
Під час заходу було покладено квіти до пам’ятника Героям Небесної Сотні та Меморіалу Слави у Кагарлицькому парку. Хвилиною мовчання вшановано пам’ять всіх, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину.
Концертну програму для присутніх у залі підготували учні дитячої школи мистецтв та учасники художньої самодіяльності міського Будинку культури.

Команда Кагарлицької ДЮСШ перемогла на “GOLD CUP MYKOLAIV-2019”

Юні футболісти - вихованці тренера Романа Свиридченка - виграли “в суху” в чотирьох команд.
З 27 по 29 вересня в м. Миколаїв відбувся турнір з футболу “GOLD CUP MYKOLAIV-2019” серед команд з учасниками 2008-2009 років народження.
У змаганнях брали участь 6 команд. Це - ДЮСШ-11 ”Чорноморець” та ФК ”Чорноморець” м. Одеса, “ДЮСШ-7”
м. Дніпро, ”СДЮШОР” Миколаїв, ДЮСШ-5 Миколаїв, ДЮСШ Кагарлик. Грали вони за коловою системою.
Команда Кагарлицької районної дитячо-юнацької спортивної школи перемогла у всіх матчах. Їх результати: ДЮСШ-11 “Чорноморець” - 6:0, “СДЮШОР” Миколаїв - 5:3, “ДЮСШ-5” Миколаіїв - 7:0, “ДЮСШ-7” м. Дніпро - 1:0, ФК “Чорноморець” - 3:0.
Кращим півзахисником турніру визнано Артема Міщенка. Кращим бомбардиром став Назар Цебенко.
Тренує команду Роман Свиридченко.
Батьківський колектив учасників команди взяв на себе організацію поїздки на змагання.

Я. Моє село. Моя країна

Дорослі ще тільки сходилися до Будинку культури в Демівщині, а для сільських дітлахів свято вже тривало “на всю”. Під веселу музику їх розважали аніматори.
Подивившись, як бавляться дітлахи, демівщани та гості села прямували до святково прибраної зали. Та зайшовши до фоє закладу, зупинялися помилуватися роботами своїх земляків-рукодільників, що вишили чудові картини, - Лариси Савченко, Івана Ковача та Катерини Федорій. А ще - малюнками та велетенськими паперовими квітами, які виготовили вихованці місцевого НВК.
Згодом на сцені розпочинається дійство. Під гімн села западає урочиста тиша. А по цьому ведучі свята Олена Антонік та Каріна Головченко віршованими рядками вітають дорогих гостей та віншують село і його жителів.
До зали заносять пишний коровай, який згодом розділили між усіма присутніми. А на сцені продовжується дійство. Більшість місцевих артистів-аматорів - молоді люди. Тож і різноманіття номерів радує та дивує.
Ось на сцені виконують танець із рушниками. Хореографічний номер змінюється пісенним у виконанні ансамблю “Демівщаночка”. Акапельно звучить “Боже великий єдиний”. Єстафету переймає ансамбль “Калинонька”, розповідаючи у своїй пісні про велику українську родину.
Активно беруть участь у святі села і його маленькі жителі - вихованці НВК. Вони радують присутніх у залі віршами та піснями. А ті дякують їм бурхливими оплесками та схвальними вигуками.
Що ж то за свято без гостей та їх вітань! До земляків зі щирим словом звертаються сільський голова Олександр Мозговий, представник ПрАТ “Агрофорт” Зіновій Лялюк, директор “Віскар-Агро” Василь Барановський, директор Центру первинної медико-санітарної допомоги Інна Карапіра, учителька історії Ставівської ЗОШ, уродженка Демівщини, Тамара Шепелявенко, сільський голова Великих Пріцьок Олександр Микитянський.
Вони не лише вітають демівщанців із Днем народження їхнього села, але й передають дарунки. Зокрема, Зіновій Лялюк у рамках акції “Лелека” вручив від “Агрофорту” батькам новонароджених в цьому році по 3 тисячі гривень. А Олександр Мозговий винагородив від сільської ради родини, де дітки з’явилися минулоріч.
А от великопріцьківчани подарували своїм сусідам ряд музичних номерів.
Хвилиною мовчання та покладанням квітів до підніжжя Братської могили вшанували присутні тих, хто поліг за волю й незалежність України.
Свої хореографічні здібності у танці “Соняхи” показали юні учасники ансамблю “Струмочок”.
Не забули в селі й про своїх найстарших жителів-ювілярів: 90-річну Ольгу Яківну Лисенко, 80-річних Віру Леонтіївну Лазоренко, Марію Григорівну Карпенко, Анастасію Семенівну Коробченко та Тіну Іванівну Яненко. Їм сільський голова вручив подарунки. А ансамбль “Демівщаночка “ привітав піснею.
До вітань громаді долучалися того дня ансамбль “Заграва” із Кагарлицького будинку культури, ансамбль “Калинонька”. А сценку “Сільські замальовки” виконали Валентина Лисенко й Оксана Мозгова.
Завершальним акордом свята став виступ дітлахів із піснею про рідне село, слова до якої написала місцева жителька Валентина Лисенко, та танець “Ламунта аста” у виконанні “Демівщаночки”.
На цьому святкування не завершилося. Адже на вулиці на всіх чекало смачне пригощання.
Громада та керівництво села щиро дякують за підтримку в організації святкування благодійникам: ПрАТ “Агрофорт” (директор - Андрій Воробчак), ТОВ “Віскар-Агро” (Василь Барановський), ФОП В. В. Волощенко, ФГ “Урожай” (В. Я. Куденчук), ТОВ “ДанФарм”, ТОВ “Вікторія-Агро” (Володимир Сінченко), ФОП К. Л. Федорій, ФОП С. А. Скоріков.

Материнська мудрість

У медицину вона потрапила завдяки мудрості матері. Дівчина мріяла про професію кухаря або ж виховательки у дитячому садку, але мама переконливо розвіяла дівочі ілюзії. “За свій вік ще накуховаришся, та й діток своїх будеш виховувати, - переконувала вона. - А ось стати медиком - це і престиж, і постійна робота, і людська шана”.
Оксанка послухалася матері і поступила в Обухівське медичне училище.
По його закінченні повернулася в Кагарлик і розпочала свою трудову кар’єру в районній лікарні. Як і всі молоді фахівці, на перших порах була на підміні. Виписувала лікарняні листки, обслуговувала пацієнтів у маніпуляційному кабінеті, підміняла медсестер у відділеннях. А ще виношувала мрію продовжити навчання в медінституті і стати судмедекспертом.
На жаль, з реалізацією останньої не склалося, зате вдалося визначитися із постійним місцем у райлікарні. У поліклінічному відділенні почав функціонувати денний стаціонар з палатою на 10 ліжок і маніпуляційним кабінетом. І дівчина попросилася саме туди. Із 2006 року там і трудиться Оксана Харитонова.
Спочатку це був загальний підрозділ, а з 2013 року він був поділений на сімейний, тобто, де обслуговуються пацієнти по направленню сімейних лікарів, і профільний, де лікуються хворі від вузькопрофільних фахівців. Оксана залишилася у першому з них.
Робочий день медсестри денного стаціонару розпочинається о 8-й ранку, де під маніпуляційним кабінетом на неї вже чекають перші відвідувачі. Поступово вони заповнюють всю палату і кожному з них треба поставити і вчасно зняти крапельницю. Завдяки досвіду і майстерності медсестри процес цей набуває конвеєрного характеру, а сам конвеєр працює ритмічно і без збоїв. І це при тому, що Оксана читає призначення лікарів і робить записи у спеціальний журнал, сама готує розчин для крапельниці та ставить і знімає її. А ще працює у маніпуляційному кабінеті із забором крові на аналіз із вени у багатьох пацієнтів. І в такому напруженні вона проводить практично всю свою зміну - до 15.30.
- Влітку навантаження дещо менше, - зізнається медпрацівник, - а ось в холодну пору року, коли люди звільняються від домашніх робіт, воно зростає. Трапляється, що за день доводиться обслуговувати по 30-40 чоловік.
Поставити крапельницю, провести маніпуляцію з веною - завдання надскладне, а робити це щодня і десяткам людей - це, якщо хочете, справжній талант. А Оксана, за її словами, почуває себе у такій обстановці, як риба у воді.
- Мені не потрібно шукати місце для крапельниці, я відчуваю його якимось надприродним почуттям, - зізнається вона. Ось чому до неї часто звертаються пацієнти маніпуляційного кабінету із третього поверху, надто ж з маленькими дітьми.
“Оксанка”, - так ніжно і ласкаво звертаються і говорять про неї не тільки вдячні пацієнти, а й колеги по роботі, керівництво закладом. І цілком заслужено. Акуратна, безвідмовна, спокійна і зважена, вона одним своїм виглядом породжує в хворих почуття оптимізму, довіри до себе, мотивує до боротьби з хворобою. А ще Оксанкою її називають через зовнішність: коротка стрижка, чисте, без слідів косметики обличчя, приємна посмішка роблять її юнкою. Хоча насправді Оксана - багатодітна мама. Разом з чоловіком виховують і ростять уже трьох діток, старший із яких - уже студент, а меншенький має тільки 4 роки.
- Інколи, у розмовах з подругами, знайомими мені дорікають, що працюю на такій важкій і низькооплачуваній роботі, - говорить Оксана Харитонова. - А я б її сьогодні не проміняла ні на яку іншу. Адже знаю її, люблю і вважаю, що головним у роботі є не заробіток, а те, коли на неї хочеться йти. А мені цього хочеться.
Красиві слова? Без сумніву. Як і сама наша героїня. І спасибі її матусі, що обрала для доні своє місце в житті.