Пошук

Найсильніший гирьовик - кагарличанин

Кагарличанин Дмитро Терещенко став переможцем у Відкритому кубку асоціації гирьового спорту України.
4-6 жовтня в Києві на СК «Спартак» пройшов Відкритий кубок асоціації гирьового спорту України. В змаганнях взяли участь 172 спортсмени з 22 областей України. Вони змагалися у двоборстві, довгому циклі, ривку, напівмарафоні, жимі однієї гирі і естафеті.
Наш земляк, співробітник 19-ї
Державної пожежно-рятувальної частини Кагарлика став переможцем цих змагань.
«Від імені рятувальників Київщини вітаємо Дмитра Терещенка з перемогою. І хочемо побажати завжди і всюди проявляти себе так само впевнено, рішуче, сміливо і гідно! Нехай успіх і удача завжди будуть на твоєму боці! Бажаємо перемог і натхнення!», - зазначено на web-сторінці Головного управління ДСНС у Київській області.
Редакція «ВК» приєднується до привітань переможцю.

Якісно, смачно і... дешево

Днями довелося почути нарікання жінки із Слободи на те, що в школі не харчують дітей.
- Так було добре торік, коли дітей харчували в школі. Не шкода було грошей, адже знала, що дитина поїсть у обід щось смачненьке і, головне, гаряче. А нині не знаю, що й робити. Візьме бутерброд і приносить його назад. Соромиться їсти перед заможнішими однокласниками.
- Чому ж у Слободі не харчують дітей, як воно в цілому організоване в районі, про плюси і мінуси у цій справі - про це наш кореспондент веде розмову із головою правління районного споживчого товариства Віталієм М’ясніковим, працівники якого здійснюють харчування школярів.
- Можете заспокоїти жінку зі Слободи, - почав із головного Віталій Семенович. - Із першого жовтня там запрацювала шкільна їдальня. А вчасно її не відкрили через відсутність кухарів. Сьогодні знайти відповідного фахівця, як і продавця в селі - проблема, яка з кожним роком ускладнюється. Це пояснюється низькою купівельною спроможністю селян, а зарплата того ж продавця залежить від обсягів торгівлі. Немає виторгу - низька зарплата. Низька зарплата - немає бажаючих працювати. Хоча ми в цьому плані дотримуємося законодавства. Розраховуємося з людьми вчасно і в повному обсязі. Але ж не всі про це знають. Тому по селах і виникають подібні кадрові проблеми, які, на жаль, доводиться вирішувати керівнику райСТ.
Маю зазначити, що харчування дітей в школах - справа надзвичайно відповідальна і копітка. У Миронівці, наприклад, районний бюджет дозволяє не тільки безкоштовно харчувати дітей молодших класів, а й утримувати кухарів при районному відділі освіти. При цьому не обмежувати ціну обідів, що приваблює займатися цією справою багатьох підприємців.
У нашому ж районі таких можливостей немає. Тому і в тендері за право харчувати школярів в цьому році було всього два претенденти. Виграло його власне господарство по заготівлі, переробці та громадському харчуванню, яке з нового навчального року обслуговує 12 шкіл. Не працювали їдальні тільки у вже згадуваній Слободі, а ще у Горохуватці.
- Відсутність конкуренції за право організації харчування дітей пояснюється тим, що на цьому багато не заробиш. Чи не так?
- Звичайно. Бо годувати дітей - це, скоріше, соціальна акція, а не можливість заробити. Хочу нагадати, що в ціну обідів дітей, крім продуктів, входить оплата за електроенергію і водопостачання, транспорт для підвезення продуктів, зарплата кухарів, а ще - податки. Як законослухняні громадяни ми платимо їх в повному обсязі. Якщо торік за 6 місяців по шкільних їдальнях ми заплатили їх 268 тис. грн, то в цьому році ця сума складе 377 тисяч.
Не можу не згадати і про здорожчання продуктів харчування. Якщо торік кілограм картоплі можна було купити за 5 грн, то нинішня її ціна складає 14, цибуля була по 6 грн, нині - по 7, морква відповідно піднялася в ціні від 5 до 7 грн.
Але при цьому ціну на наші обіди в школах у порівнянні до минулого року ми підняли лише на 1 грн і довели її до 26 грн. Гадаю, що це цілком доступна їх вартість і для батьків, і для сільських рад, які співфінансують даний проєкт. Аналогічний обід у кафе чи ресторані обійшовся б до сотні гривень.
- А чи не вплинула така заощадливість на якість харчування? - запитую свого співрозмовника.
- Ні в якому разі. Всі страви готуються чітко за технологічними нормами, які затверджує і контролює Держпродспоживслужба району. Постачання основних продуктів здійснюють добросовісні і перевірені виробники, як ПрАТ “Кагма”, сільгосппідприємство із Карапишів, ПП “Коваленко”. На всі продукти є сертифікати якості. Вся продукція потрапляє до шкільних їдалень за заявками їх шефкухарів.
Здешевити ж ціну харчування допомагають благодійники із числа наших аграріїв і підприємців.
Так, ПП “Вітенко” безкоштовно влітку дав нам чорну смородину, яку ми заморозили, і використовуємо для приготування компотів. Він же допоміг морквою.
Із СК “Агробізнес” нам дешевше постачають буряк, моркву і картоплю. Із власного господарства завозить нам овочеву продукцію підприємець Максим Воловенко, а із оптових ринків Києва дешевші овочі постачає Микола Семенець. Дешевше від ринкової ціни обіцяє продавати нам картоплю ФГ “Лорак” Павла Кушніра. За що їм щира вдячність і від мене особисто, і, гадаю, від всіх батьків школярів.
Зрештою про належну якість харчування дітей засвідчує відсутність нарікань і скарг. Хоча харчуємо ми 1520 школярів. У порівнянні до минулого року збільшилася їх кількість по Кагарлицьких ЗОШ
№ 1 і № 3, Слобідській ЗОШ та ліцеї.
- Які проблеми турбують у організації харчування дітей?
- Із ліквідацією санітарно-епідеміологічних станцій контроль за харчуванням школярів у районі здійснює районний підрозділ Держ-
продспоживслужби і Миронівська лабораторія. А тому інколи виникають непорозуміння у результатах досліджень.
Ще одне моє зауваження стосується голів сіл. Хотілося б, щоб всі вони разом з нами розділили відповідальність за належну організацію харчування дітей у школах. Як це робить, зокрема, міський голова Олександр Панюта. На добре слово заслуговує також голова Буртів Олександр Драган, який на наше прохання придбав у шкільну їдальню холодильник.
На жаль, важко зрозуміти у цьому плані позицію голови громади Мирівки і депутатів цієї сільської ради. Це єдина рада, яка відмовилася від співфінансування харчування дітей у сільській школі.
Не можемо дійти консенсусу із головою с. Стави у питанні розрахунків за електроенергію на кухні, де одночасно готуються обіди для дітей із дитячого садка та школи.

* * *
Разом із Віталієм М’ясніковим і начальником відділу освіти РДА Надією Омельченко ми побували у їдальнях Кагарлицьких ЗОШ № 1 і ліцею, Ставівській і Мирівській сільських школах. У жодній з них не почули нарікань щодо харчування ні від діток, ні від керівників шкіл і педагогів. Найкращі враження від побаченого залишилися і щодо самих їдалень та персоналу, який там працює. Тому залишається тільки подякувати останнім, а також працівникам власного господарства із заготівлі, переробки та громадського харчування Кагарлицького райСТ за сумлінну працю і батьківські почуття при виконанні своїх обов’язків від імені дітей та їх батьків.

Учительське серце, як Галактика

Четвертого жовтня в Кагарлику в міському будинку культури відбулися урочистості з нагоди Дня працівників освіти.
Розпочав захід зразковий духовий оркестр Центру дитячої та юнацької творчості, виконавши ряд мелодій для винуватців свята.
Освітян Кагарличчини вітали в.о. голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світлана Синюк, голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов, міський голова Олександр Панюта, начальник відділу освіти РДА Надія Омельченко та голова профспілкового комітету працівників освіти Кагарлицького району Валерій Невдобенко.
Подякувавши працівникам педагогічної ниви району, вони вручили їм ряд нагород від Міністерства освіти й науки України, Київської обласної ради, департаменту освіти і науки Київської облдержадміністраці, Кагарлицької районної ради та райдержадміністрації, міської ради, відділу освіти РДА та профспілки освітян. Загалом різноманітні відзнаки отримали понад 80 працівників освітянської ниви.
Зокрема, подяки Міністерства освіти і науки отримали Василь Мамій, Анатолій Муковоз.
Почесною грамотою Київської обласної ради відзначено Юлію Волошин.
Від Кагарлицьких районної ради та райдержадміністрації подяки вручено: Людмилі Анкуці, Лілії Бурій, Олені Дорош, Тетяні Жайворонок, Надії Кажукало, Тетяні Кармазин, Людмилі Кашперенко, Світлані Комлик, Тимофію Лагановичу, Тетяні Міщенко, Оксані Мозговій, Марії Немировській, Людмилі Нестерук, Олені Носаченко, Ларисі Павловій, Роману Свиридченку, Інні Стеценко, Людмилі Стеценко, Любові Стрілько, Тетяні Ткач, Наталії Шуляк.
Подяками міської ради нагороджено Ларису Гончаренко, Любов Хабібулліну, Ірину Лазоренко, Галину Ільєнко, Людмилу Мартиненко, Валентину Михайлову, Вікторію Андрущенко, Людмилу Бойко, Світлану Неграш, Тетяну Голдобіну, Валентину Тригуб, Віктора Згурського. Крім того, усі загальноосвітні заклади міста отримали сертифікати по 11 000 грн для придбання ноутбуків та м’ячі для спортивних ігор, а Центр дитячої та юнацької творчості – сертифікат на 5 000 грн для придбання мікрофонів.
Освітянам продемонстрували відеоролик «Моя мама – вчителька», підготовлений телестудією «ТБ Кагарлик».
Аматори сцени Кагарличчини приготували дял освітян яскравий концерт. Тож пісенними номерами радували присутніх у залі Людмила Поліщук, Віталій Тропінін, Олена Кузьменко, вокальний колектив «Мрія» та чоловічий ансамбль «Стожари» Буртівського будинку культури, ансамбль гітаристів Кагарлицької дитячої школи мистецтв, вокальне тріо «Заграва» міського будинку культури, вокальний колектив «Берегиня» та вокально-інструментальний ансамбль «Компроміс» Стайківського будинку культури, дует у складі Василя Гребельника та Людмили Нестерук (Бурти), викладачі Кагарлицької дитячої школи мистецтв Наталія Колисан, Наталія Сінгаєвська, Яна Герасименко та Тетяна Кононенко.

«...Це життя мого частка, Божественний дар»

Як давно ви смакували наваристою юшкою тільки-но з вогнища? А отримували подарунки і добрі слова на свою адресу перед усією громадою? І коли востаннє слухали українську пісню - таку щиру і проникливу, що дух захоплює і очі мокріють? Ні, не заслужених-перезаслужених, а своїх, місцевих, а значить - рідних. Нещодавно саме так святкували День села у Зеленому Яру.

Янівка, Занудівка, Жовтневе - такі назви мало село, яке нині називається Зелений Яр. Споконвіку в ньому проживали добрі і працьовиті люди. І це його - життєдайне джерело. Бо саме вони творять історію, невтомно трудяться, будують, садять сади, орють землю. Тут пишаються предками, котрі подарували життя й одвічну волю. У селі вічно гуляє вітер козацької слави. І тут завжди із шаною згадують тих, хто родився, жив і працював у селі.
У спортивному залі школи, прибраному кольоровими повітряними кульками, увагу привертає сила-силенна подарунків. Люди поволі заповнюють зал і ведучі Катерина Гордон і Лілія Карпенко декламують зворушливі поетичні слова про село. Їх доповнює пісня вокального гурту «Червона калина». Одразу відчувається сила двоголосся його учасників і прекрасна робота професіонала - художнього керівника Анатолія Климака.
Пісню за піснею виконують Галина Вовкодав, Галина Грушко, Віра Кармазин, Станіслав Дем’яненко, Любов Комлик, Олена Матвійко, Ніна Піхало, Віра Янголь, Ольга Семенець, Лілія Карпенко, потім людей у залі пригощають духмяним короваєм із цьогорічного урожаю.
Теплі і щирі слова вітання звучали з вуст голови села Ольги Бевзи, аграрія і мецената Анатолія Ворони, голови Кагарлицької районної ради Івана Семцова, секретаря Кагарлицької міської ради Любові Коваль, священнослужителя Василя Каліки. А присутність на святі сільських голів із Халчі, Стайок, Расавки, Гребенів, Новосілок, Балико-Щучинки може казати про взаємну повагу із
господинею Зеленого Яру та його жителями.
Іван Семцов вручив голові сільради подарунок для потреб села, а Любов Коваль - сертифікат на суму 3000 гривень.
Гора з подарунками, яка привертала увагу в залі, поступово зменшувалася, бо ті подарунки швидко знаходили своїх нових господарів. Серед них - народжені у нинішньому році діти і довгожителі, і люди, які пов’язали свої долі із сільським господарством і внесли значний вклад у розвиток села, величезний досвід яких сьогодні безцінний. Це - Ніна Піхало, Пелагея Мізун, Ніна Швидка, Микола Піхало, Марія Шевченко, Марія Гордон, Ганна Гордон, Анатолій Маляр, Марія Кучма, Ема Кукош, Надія Кучма, Пелагея Іщенко, Петро Кармазин, Тетяна Ляхова, Галина Кулешова, Галина Вовкодав, Микола Піхало, Василь Швидкий, Антоніна Мирончук, Катерина Гриценко, Ніна Євдокимова, Іван Піхало, Віра Гордон, Наталка Швидка, Ніна Онопрієнко, Степан Кучма, Степан Семенець, Василь Кучма, Ганна Погребняк, Марія Березова (Оверківна), Марко Піхало, Марія Березова (Семенівна), Фелоніда Кучма, Степан Мельник, Любов Березова тощо.
Для людей виступали неперевершений ансамбль «Червона калина», Ліля Карпенко, діти з місцевого дитсадка «Яблунька», Іларія Каліка, Віталій Тропінін.
Із шаною і вдячністю тут згадали земляків, які відстоювали українські території на Донбасі: Віктора Загороднього, Віталія Лошкарьова, Віктора Рябова, Миколу Іщенка, Валерія Кагарличенка, Валерія Кучму, Романа Кармазина, В’ячеслава Погребняка, Володимира Семченка.
Голова села та громада щиро дякують спонсорам заходу - директору ПОСП «Дніпро» Анатолію Вороні і приватним підприємцям Любмилі Гриценко, Світлані Матвієнко, Миколі Шиманському та Анатолію Тесленку.
Святкування продовжилося на вулиці, де на зеленоярців чекала навариста рибна юшка, плов, шашлики, батут, «солодка вата» і дискотека, яка затягнулася за північ.
Село живе. Не одну сотню літ молитвою зустрічає світанок і проводжає день. У золотавих туманах прокидається воно щоранку, як і багато літ тому. І ми вдивляємося в його усміхнене добре обличчя. Село вітає нас щедрими кетягами калини, п’янким запахом сіна і матіоли.

Чисті береги на Кагарличчині

Екологічний інвент «Міжнародний день чистих берегів» проводиться в Україні вдруге за підтримки Європейського союзу та інших міжнародних організацій у треті вихідні вересня.
Міжнародний день чистих берегів не залишився поза увагою в Кагарлицькому районі. Другий рік поспіль дану акцію в районі проводить Обухівське міжрайонне управління водного господарства.
 Цього року в рамках акції береги річки Леглич в с. Кузьминці очистили школярі Кузьминецької школи на чолі з учителем Василем Калікою разом з працівниками Обухівського міжрайонного управління водного господарства - оглядачем гідротехспоруд Василем Головком та гідротехніком Людмилою Миколенко.

Хранителі вогнища знань

 З нагоди Всеукраїнського дня бібліотек, що відзначається в останній день вересня, першого жовтня у Кагарлику в концертній залі Школи мистецтв відбулися урочистості. Працівників книгозбірень Кагарличчини із професійним святом привітали голова районної ради Іван Семцов, керівник апарату райдержадміністрації Людмила Демиденко, міський голова Олександр Панюта, начальник відділу культури і туризму, національностей та релігій РДА Олена Петленко. Кращим представникам трудових колективів було вручено відзнаки.
Так, спільні подяки Кагарлицьких районної ради та райдержадміністрації отримали завідувачки сільських бібліотек: Ставівської - Ольга Васильчук, Горохівської - Надія Реміханова, Липовецької - Валентина Тесленко.
Почесна грамота управління культури, національностей та релігій Київської ОДА була вручена Тетяні Папенко, завідуючій Буртівською бібліотекою. Подяка Київської обласної організації профспілки працівників культури України - Наталії Крутько, завідуючій Антонівською бібліотекою. Грамотами відділу культури і туризму, національностей та релігій Кагарлицької РДА відзначено: бібліотекарів Анастасію Іванюту (міська бібліотека для дорослих) та Аллу Лазоренко (міська бібліотека для дітей); завідуючих сільськими бібліотеками Шпендівки та Черняхова Тетяну Петренко і Оксану Шаршову.
Олександр Панюта вручив завідуючим міських книгозбірень сертифікати на 2000 грн кожен для потреб закладів.
Концертною програмою привітали винуватців свята викладачі та вихованці Школи мистецтв. А Віталій Полозов, працівник відділу культури, продемонстрував слайдшоу, де на світлинах різних років було відображено будні та свята бібліотечного загалу району.

Анна Скороход провела перший прийом громадян у Кагарлику після прийняття присяги народного депутата

 26 вересня на першому поверсі адмінбудівлі районної ради народний депутат України по нашому виборчому окрузі Анна Скороход провела прийом громадян.
У короткому коментарі нашому виданню народний депутат зазначила, що працює в комітеті енергетики та ЖКП Верховної Ради України.
- Прийом громадян у Кагарлику я проводитиму щомісяця, - наголосила Анна Скороход, - згідно із затвердженим Верховною Радою графіком роботи народного депутата.
Також з наступного тижня у Кагарлику буде відкрито громадську приймальню, де перебуватиме мій помічник.
Тож, окрім того, що кагарличани і жителі району зможуть записатися на прийом до мене, вони матимуть можливість звертатися і безпосередньо до мого помічника, а також надсилати свої звернення поштою та на електронну адресу, про яку я повідомлю дещо пізніше.
Багато питань, які сьогодні порушували жителі Кагарличчини, можна вирішити на місцевому рівні. Усі звернення будуть розглянуті. Для їх вирішення я підготую необхідні депутатські звернення.

«Освіторія» чекає на продовження

У середу, 2 жовтня, у районному Центрі дитячої та юнацької творчості відбувся захід по вшануванню ветеранів педагогічної ниви, тих, хто впродовж багатьох років працював вчителем, а точніше керівником закладу освіти або цілої галузі в районі під назвою «Освіторія», присвячений Дню вчителя. Пояснюючи назву дійства, його ведуча, директор ЦДЮТ Тетяна Васильчук зазначила, що «Освіта» та «Історія» є нероздільними частинами життєвого процесу, а кожен із запрошених працівників освіти сам увійшов у історію.
Організаторами свята виступили відділ освіти райдержадміністрації і ЦДЮТ, за що заслужили від учасників заходу відмінної оцінки.
оригінальні запрошення на «Освіторію» були заздалегідь розвезені і вручені 29 екскерівникам освіти. А у середу біля ЦДЮТ їх зустрічали прекрасними мелодіями учасники духового оркестру під керівництвом Ігоря Ільченка, а на вході в приміщення - букет живих квітів та вітальна листівка кожному від організаторів дійства.
На другому поверсі для освітян-ветеранів вже були накриті столики із солодощами та напоями, святково декорований зал, музична апаратура. На згадку про дійство можна було сфотографуватися у віконці стенду, присвяченому Дню вчителя.
Під мелодію «Пісні про вчителя» та гучні оплески присутніх в залі, ведучі представляють тих, хто прибув на свято.
Свої вітання і глибоку вдячність екскерівникам закладів освіти адресують начальник відділу освіти РДА Надія Омельченко та голова профкому працівників освіти Валерій Невдобенко, пісні - вокалісти ЦДЮТ Сніжана Хоходра, Валерія Дробот, Олександра Осадча.
А щоб поважні гості відчували себе не гостями заходу, а його найголовнішими учасниками, для них пропонуються різноманітні вікторини, тести, опитування.
Зокрема, кожний із педагогів-керівників мав написати своє побажання молодим колегам і закріпити його на «Дереві побажань».
«Хто краще» - цей конкурс полягав у тому, що учасники кожного із столів вибирали із переліку запропонованих пісень улюблену і виконували її під фонограму. Цікаво, що при виконанні пісні «А мій милий вареничків хоче» ексдиректор ЦДЮТ Лідія Семенівна Коваль пригостила всіх цією смачною національною стравою.
Затамувавши подих, учасники дійства слухали розповіді окремих учителів про своїх колишніх учнів, які стали визначними державними чи науковими постатями або ж просто хорошими людьми.
Як ви стали вчителем? Хто допоміг вам у виборі професії? - і ця тема була розкрита у яскравих розповідях, вартих окремого написання.
А ще, розділившись на дві команди, керівники навчальних закладів продемонстрували свою ерудицію і почуття гумору у кронкурсах «Продовжіть фразу», «Відгадай-но» - по вгадуванню предметів на дотик із зав’язаними очима, «Професійна пам’ять», «Блефкуб».
Однією із найактивніших учасників всіх вікторин і конкурсів була ексдиректор Стайківської ЗОШ Інесса Степанівна лавріненко, яка, за її словами, вже 58(!) рік буде святкувати День вчителя. Секретами свого довголіття вона назвала такі постулати, як іти в школу тільки з радістю, не рахувати своїх років, дякувати Богу, що будить вранці, та відчувати в серці завжди весну. Вона ж подякувала організаторам за увагу, за зустріч з колегами, за можливість повернутися у минуле.
Тільки 15 із 29 запрошених колишніх керівників навчальних закладів відгукнулися на запрошення і прибули на свято. Дехто не зміг цього зробити за станом здоров’я, через сімейні обставини, з інших причин. Але ті, хто відвідали ЦДЮТ, були одностайні у оцінці заходу: «Освіторія» - прекрасне свято і воно, за словами Лідії Семенівни Коваль, потребує продовження і в наступному та послідуючих роках.

Розквітни у щасті, роде наш красний

Упродовж двох з половиною годин тривав святковий концерт у Шпендівському будинку культури з нагоди Дня села. За цей час жителі населеного пункту та гості, які прийшли відпочити, могли вдосталь насолодитися співом місцевих артистів, а згодом ще й пригоститися гарячим капусняком, якого організатори приготували у достатній для всіх бажаючих кількості, а дітей безкоштовно пригощали ще й морозивом.
Розпочалися урочистості з традиційного виконанння гімну України та привітання сільського голови Миколи Петренка. У своєму вітальному зверненні до громади, голова села побажав односельцям гарно провести цей вечір та нагадав, що Шпендівка - одне з найдревніших населених пунктів району та має славну історію, якою небезпідставно гордяться жителі села. Також Микола Петренко подякував всім, хто не байдужий до проблем громади та бере активну участь у житті села.
Привітали того дня шпендівчан зі святом і почесні гості: заступник голови районної ради Олег Волошин, міський голова Олександр Панюта, заступник директора ПрАТ “Агрофорт” Зіновій Лялюк, настоятель парафії Івана Богослова священник Василь Суп.
Серед подарунків були сертифікати на три тисячі гривень для ФАПу (від міської ради), на три тисячі гривень для придбання велосипеда для фельдшера та на п’ятдесят тисяч гривень для виготовлення кошторисної документації на будівництво сільського храму (від “Агрофорту”).
Цінні подарунки сільський голова вручив новонародженим, першокласникам, молодим подружжям. Вшановано на святі було і ліквідаторів аварії на ЧАЕС, і воїнів АТО, “афганців” - їм були вручені букети квітів.
Піснями радували жителів села вокальний колектив “Народне джерело” (художній керівник Петро Ткаченко), а також юні та дорослі співаки Максим Слухай, Аліна Дєткіна, Наталія Миколаєнко, Аміна Шафаренко, Толя Дєткін, Артем Дишлевий, Женя Слухай, Вероніка Шандренко, Оксана Дишлева, Любов Макарова, вокальний ансамбль «Мальви» Горохуватського сільського клубу.
По закінченні концерту найменші жителі села мали змогу вдосталь пострибати на батуті, поласувати солодкою ватою, морозивом, а дорослі - скуштувати капусняка та потанцювати на дискотеці.
Особлива вдячність від організаторів свята - спонсорам, а саме: ПрАТ “Агрофорт” (керівник - Андрій Воробчак), приватним підприємцям Олександру Миколаєнку та Олегу Сучку, фермерському господарству «МАКС» (керівник - Володимир Мазур).

Хай квітне край, співає хай пісень

Хоч назва села Стави асоціюється із великою кількістю водойм з аналогічною назвою, переконаний, що атрибутом Ставів могла б бути й пісня. «Завжди на Україні так було після закінчення, та й під час роботи піснями наповнялося село, бо пісня проганяла всі турботи. Давайте ж заспіваєм у цю мить, ми - українці, ми - народ співучий. Ніщо не може пісню зупинить про щастя, волю, рідний край співучий». Ці слова із вуст ведучих і визначили характер святкування Дня села у Ставах. На ньому господарювала пісня, а в ній - прояви патріотизму і любові до України, до рідного краю.
Два народні художні колективи «Берегиня» і «Став’яночка», вокальний дует у складі Тамари Шкляр і Катерини Киричок, тріо Анатолія Загороднього, Катерини Киричок і Світлани Шевченко, солістка Інна Корнійчук подарували учасникам дійства такий букет українських пісень, від якого хотілося плакати і сміятися, гордитися і захоплюватися, любити і по-справжньому цінувати свій рідний край і його таланти.
Відрадно відмітити, що саме цього дня відбувся дебют пісні «Моє рідне село», написаної Людмилою Фундамент, у виконанні «Берегині», яка одержала схвальні відгуки селян.
Та якщо дорослі аматори сцени тішили серця став’ян, то виступи дітей зігрівали їх душі, викликали радість і посмішки. Саме тому найбільше оплесків було адресовано на адресу вихованців дитсадка, школярів, ансамблю шумових інструментів «Веселі ложкарі».
Традиційно із Днем села громаду привітав її голова Володимир Михайленко, настоятель української церкви Святої Покрови отець Валерій, керівник фермерського господарства Геннадій Тутик, гості свята - голова міста Кагарлик Олександр Панюта та начальник відділу освіти і науки рай-
держадміністрації Надія Омельченко. Останні троє передали селу подарунки і грошові сертифікати.
Від імені громади вітання із 95-річчям одержала найстарша жителька села, вдова інваліда Великої Вітчизняної війни Віра Іванівна Вітрогон. Вона одержала букети розкішних хризантем та музичне вітання - пісню «Рідна мати моя» у виконанні Інни Корнійчук на українській і французькій мовах.
День села - це свято його жителів, завдяки старанням яких воно процвітає. З нагоди 369-ї річниці заснування Ставів Володимир Михайленко вручив подяки великій групі селян за особистий внесок у розвиток різних сфер життя громади. Серед таких - вчителька місцевої школи, історик-краєзнавець Тамара Шепелявенко, і підприємець, який нещодавно балотувався у депутати Верховної Ради, Олег Дишлевий.
Уже п’ять років наша держава перебуває у стані неоголошеної війни. Кожного дня на сході країни гинуть юнаки і чоловіки. Пам’ять героїв було вшановано хвилиною мовчання.
Щоб життя кожного було багате на хліб та солодке, як мед, учасникам свята було розділено кілька запашних короваїв.
«Гуляй, село, щоб в нім весело було», - проголошували ведучі у переповненій залі Будинку культури. І село гуляло. Після урочистостей на сцені, свято перенеслося у фоє закладу культури та на його подвір’я. З традиційним пригощанням, танцями, музиками і, звичайно ж, піснею.

Перемогу наближали, як могли

У понеділок, 23 вересня, у великій залі адмінприміщення РДА відбувся мітинг, присвячений Дню партизанської слави та 76-й річниці з дня початку форсування Дніпра під час Другої світової війни за участю голів сіл, керівників міста, підприємств, організацій і установ району, засобів масової інформації.
Про зародження партизанського руху, його розвиток і дії підпільних обкому та райкому партії на території Кагарличчини присутнім нагадала керівник районного історико-краєзнавчого музею Валентина Віценко.
Викладач районної Школи мистецтв Лейла Джабієва прочитала хвилюючу поезію «Давно це було» про трьох сестер-партизанок, які уособлювали в собі непереможну і нездоланну Україну.
Своїми спогадами про воєнне лихоліття, героїзм і мужність побратимів, масовість партизанського та підпільного рухів поділилася учасниця партизанського загону кагарличанка Зінаїда Василівна Перекотій.
У боротьбі з німецькими окупантами брала участь майже вся її сім’я, свідченням чому є 12 прізвищ Костенко на обеліску загиблим героям у міському парку.
Ветерану війни було вручено живі квіти. Їх же до меморіалу Слави в Кагарлицькому парку поклала делегація у складі голови організації ветеранів району Юрія Сідєльнікова, спеціаліста оргвідділу міської ради Аліни Онищенко, секретаря координаційного центру допомоги учасникам АТО району Катерини Стайловської, оператора комп’ютерного набору міської ради Олександра Прокопенка.
Учасники мітингу вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
- Нехай День партизанської слави передається із покоління в покоління і надалі, нехай зберігає в наших серцях такі людські цінності, як Батьківщина, честь, обов’язок і пам’ять, - зазначила ведуча заходу Олена Петленко.
У мітингу взяли участь голова районної ради Іван Семцов та керівник апарату райдержадміністрації Людмила Демиденко.
Крім того, делегація Кагарлицького району взяла участь в покладанні квітів на Букринському плацдармі в селі Балико-Щучинка.

Зі святом, фармацевти!

У третю суботу вересня фармацевти країни відзначили своє професійне свято - День фармацевтичного працівника.
20 вересня працівників КП «Кагарлицька центральна районна аптека №9» вітали в.о. голови Кагарлицької райдержадміністрації Світлана Синюк та голова районної ради Іван Семцов.
Звертаючись до фармацевтів, керівники району подякували їм за щоденну працю та зазначили, що професіоналізм, відповідальність, глибокі знання і фаховий досвід здатні додати впевненості та віри в краще хворим, які звертаються за ліками.
За добросовісну працю та з нагоди професійного свята подяками райдержадміністрації і районної ради, подарунками й квітами нагороджено Катерину Заярну, Ганну Сьомку, Віру Тимошенко.

Напутнє слово ветерана

Багатьох, хто народився після війни, вже немає у живих, а тих, хто воював в той час, залишилося дуже мало. У Кагарлицькому районі нині проживає лише 8 солдатів Перемоги. І 92-річний кагарличанин Іван Литвин - один із них.
Сьогодні він живе з дружиною. У його будинку - дуже просто, але затишно. У такому солідному віці Іван Петрович зберігає дивовижну ясність розуму, пам’ять, мужність і почуття гумору. Незважаючи на хвороби, він не дозволяє собі ні в чому допомагати. Весь час примовляє «я сам», і змушує всіх рахуватися зі своєю самостійністю.
Іван Петрович народився у лютому в Кагарлику у 1927 році. Зовсім юним його застала страшна звістка про початок війни. Чотирнадцятирічному хлопчику доводилося допомагати матері по господарству, а після окупації німців цілими днями трудитися до безтями на косовиці, а взимку розвозити полями гній.
У Збройні сили його призвали у 1944 році. Спочатку разом із однолітками проходив військову підготовку під Москвою, а згодом був направлений у військову частину в Румунію. Там і зустрів Перемогу.
Після війни служив водієм у військовій частині на Житомирщині. І лише 1951 року повернувся додому - у рідний Кагарлик.
Майже все своє життя пропрацював слюсарем у Кагарлицькому цукровому заводі.
- У армію я пішов у 44-му, - розповідає ветеран, - коли війна вже завершувалася. Втім, я йшов служити з гордо піднятою головою і з завзяттям, аби помститися. Нині ж нікому не бажаю відчути той гіркий присмак війни. Навпаки, молодому поколінню бажаю, перш за все, поважати батьків, працювати, жити по закону: чуже не брати, своє берегти. Своє ж - це не тільки матеріальне багатство, а й душевне, людське.
Молода людина повинна визначити для себе, що їй подобається: чи музика, чи вірші, чи, можливо, спорт...
Головне, будьте такими, якими ви є, але зберігайте честь і гідність. Будьте порядними. Гроші - це не найголовніше в житті. Якщо так житимете, тоді буде спокій у вашій душі і радість. І знаходьте завжди точки дотику з ворогами. Чому? Тому що можна посваритися на все життя і воювати, вбиваючи одне одного. А треба знаходити шляхи мирного співіснування.
Ми йшли на війну зовсім молодими, багато наших родичів і друзів полягли на полях жорстоких битв. Важко описати всіх тих нещасть, яких зазнав наш народ за ті роки.
Я хочу, щоб наша молодь росла героями, але не героями війни. Країні потрібні мирні герої, які зроблять її процвітаючою. Працюйте на благо Вітчизни чесно і самовіддано!

Знову - перші!

Команда вихованців Кагарлицької районної дитячо-юнацької спортивної школи (ДЮСШ) на змаганнях з футболу “Кубок пам’яті Володимира Мельника”*, що проходили в місті Обухів, розгромила суперників та виборола перше місце.

У змаганнях брали участь 6 команд (2008-2009 року народження): професійний футбольний клуб (ПФК) “Рось” м. Біла Церква, ФК “Вертикаль” м. Обухів, футбольний клуб (ФК) “Рух Молоді” м. Біла Церква, ДЮСШ Обухів, ФК “Олімпік” м. Українка та ДЮСШ Кагарлик.
Команди були розділені на 2 групи. Кагарличани “в суху” перемогли ФК “Рось” з рахунком 5:0 і ДЮСШ Обухів - 4:0.
У фіналі наші земляки обіграли футболістів ФК «Вертикаль» із рахунком 2:1.
Кращим гравцем турніру визнано кагарличанина Назара Цебенка.
Тренував наших земляків Роман Свиридченко, а поїздка на змагання була організована коштом батьків юних спортсменів.

* Мельник Володимир Олександрович. Народився 12 вересня 1959 року в с. Поромівка Житомирської області. На виборах 1998, 2002 та 2006 років обирався обухівським міським головою. Трагічно загинув 20 жовтня 2011 року.

Де ясні зорі вечорові...

Цього року День народження свого села жителі Стайок відзначали 14 вересня. Урочистості традиційно проходили в сільському Будинку культури - в затишному залі, облаштованому зручними м’якими кріслами та сучасною музичною апаратурою.
Все в залі налаштовувало на святковий лад - від декорацій і до сценічних костюмів, які своєю красою та вишуканістю, ніби промовляли: сьогодні в Стайках - особливе свято.
Традиційно урочистості розпочалися із виконання Державного гімну та вручення короваю головному спонсору свята - директору ПОСП “Дніпро” Анатолію Вороні.
Неподалік сцени важко було не помітити два столи, вщерть закладені подарунками для односельців. Як з’ясувалося, у Стайках, на відміну від інших сіл, збережено добру традицію вшановувати на День села подарунками найстарших жителів громади, ювілярів, новонароджених, подружні пари, працівників закладів освіти, медицини, лісового господарства тощо.
Вели святкове дійство Тамара Гладка й Ірина Малоока. Під оплески присутніх у залі ведучі представили шанованих гостей: в.о. голови районної держадміністрації Світлану Синюк, Кагарлицького міського голову Олександра Панюту, голів сіл Ольгу Бевзу (Зелений Яр), Олега Колосовського (Стрітівка), Юлію Фесенко (Расавка), а також представників Ржищівської міської об’єднаної територіальної громади.
Земляків привітали Стайківський сільський голова Наталія Галкіна та директор
ПОСП “Дніпро” Анатолій Ворона. У своїх вітаннях вони подякували односельчанам за підтримку та висловили сподівання, що всі без винятку стайківчани в цей день гарно відпочинуть, і згодом День села всі згадуватимуть лише теплими та вдячними словами.
Олександр Панюта та Світлана Синюк побажали стайківчанам мирного неба, добробуту й статків та вручили голові села подарунки.
Концертна програма була побудована таким чином, що дві години концерту пролетіли, немов одна мить. Земляків радували піснями народний аматорський колектив “Берегиня”, гурти “Лада” та “Лілея”, вокально-інструментальний ансамбль “Компроміс”, дует “Калинонька”, танцювальний колектив “Мрія”, хореографічний колектив “Віночок”, солісти Будинку культури Еліна Ясюк, Тарас Козуб, Ілона Деркач, Аліна Баняс, Марія Босенко. Їм, а також художнім керівникам Наталії Щетініній, Миколі Нещерету, Анатолію Гаврильцю, хореографам Олені Деркач та Наталії Ромашовій ведучі свята від усієї громади висловили особливу вдячність.
Втім, на цьому концертна програма того дня не завершилася. Естафету від стайківчан перейняли заслужені артистки з вокального гурту “Червоні маки”.
Тим часом на вулиці діти каталися з гірок, стрибали на батуті, грали в “Дартс”, ласували солодкою ватою й морозивом.
По завершенні концерту на всіх чекали смачні пригощання. Стайківчани та гості мали змогу посмакувати смачного кулешу, запашної юшки, гарячих вареників та пригоститися шашликами.
І, звісно, - потанцювати на дискотеці, яка тривала дотемна.

Проти форсування ринку землі

12 вересня відбулася сорок шоста сесія Кагарлицької районної ради VІІ скликання, у роботі якої взяли участь в. о. голови РДА Світлана Синюк, голова міста Олександр Панюта, окремі голови сіл, ряд депутатів міської ради, представники ЗМІ району.
Перед початком її роботи голова районної ради Іван Семцов зачитав відповідь від департаменту регіонального розвитку облдержадміністрації на звернення депутата райради Світлани Муковоз про обмеження руху транспорту в
с. Мирівка перед місцевою школою. На жаль, вона не задовольнила сесію і не дала відповідь на підняту депутатом проблему. Тому голова райради Іван Семцов запропонував дочекатися відповіді від ще однієї інстанції, куди адресувалося звернення, - підрозділу Національної поліції України, яка, за інформацією департаменту регіонального розвитку, може реально вирішити дане питання.
Традиційно перед початком сесії було озвучено нові запити депутатів райради.
Так, Олег Вітенко вніс пропозицію підготувати та надіслати до Верховної Ради, Кабінету Міністрів, офісу президента України звернення районної ради проти форсування запровадження ринку землі у тому вигляді, який нині пропонується законодавцями.
Його підтримали голова райради Іван Семцов та директор ПОСП «Дніпро» Анатолій Ворона. Тому сесія одностайно підтримала пропозицію Олега Вітенка.
Депутат Петро Бурий зазначив, що район тривалий час перебуває без голови районної держадміністрації. Нині проводяться конкурсні відбори на цю посаду. Тому важливо, щоб при виборі кандидата на посаду керівника району їх кандидатури заздалегідь були представлені громаді, її виборчому органу. Іван Семцов, у свою чергу, проінформував загал, що на посади 25 голів РДА претендують 830 осіб в області. Тому дійсно важливим є необхідність враховувати позицію жителів району при призначенні керівника РДА.
Сесія проголосувала за пропозицію депутата Петра Бурого.
Після цього депутати приступили до обговорення порядку денного сесії.
Про внесення змін у рішення 39-ї сесії районної ради від 21. 12. 2018 № 347-39 (ІІ)-VІІ «Про районний бюджет Кагарлицького району на 2019 рік» та додатків до нього доповідала заступник начальника управління фінансів РДА Людмила Сушко.
Депутати прийняли рішення про затвердження змін у бюджет.
Людмила Сушко доповідала і по питанню «Про затвердження звіту про виконання районного бюджету за І півріччя 2019 року», який також було затверджено сесією.
У обговоренні даних питань взяв участь голова міста Олександр Панюта. Він, зокрема, зазначив, що виділені з Держ-
бюджету близько 11 млн грн у міський бюджет ще не надходили. А в разі їх одержання, використання даних коштів вже розплановано з урахуванням інтересів у районі об’єднаної громади, створення якої планується із нового року.
Депутат Олександр Широкоступ висловив зауваження щодо роботи апарату районної ради з приводу відвідування сесій депутатами. Адже і нинішня розпочалася із запізненням через відсутність кворуму в залі.
Його підтримав депутат Олег Вітенко. «Неявка на сесії для окремих обранців стала нормою роботи, - зауважив він. - А декого ми взагалі бачимо тільки на першій сесії нового складу». За поданням депутата, було вирішено постійно інформувати виборців про участь депутатів райради у сесіях через районну газету «Вісник Кагарличчини».

Хто з депутатів Кагарлицької районної ради найчастіше прогулює сесії?

З метою підвищення ефективності роботи районної ради та її органів, на останньому засіданні сесії було вирішено постійно інформувати виборців про участь депутатів райради у сесіях через місцеві засоби масової інформації.
Прокоментувати це рішення ми попросили голову районної ради Івана Семцова.
- Аналіз відвідувань депутатами сьомого скликання пленарних засідань сесій районної ради свідчить, що 5 депутатів з різних причин пропустили більше половини пленарних засідань ради, ще 11 пропустили понад 15 засідань. Причому, такі депутати, як Р. Козуб, В. Коробенко, І. Мінєєв переважну більшість засідань пропустили без поважних причин.
Варто відмітити наступну закономірність – ті депутати, які мають високий показник відвідуваності постійних комісій, регулярно відвідують і пленарні засідання сесій.
Нагадаю, що відповідно до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, у разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, членом якої він є, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку.

Щодень - нове випробування

Цього тижня своє професійне свято відзначили рятівники. Наша бесіда – з людиною героїчної професії, начальником Кагарлицького районного сектору ГУ ДСНС України у Київській області майором служби цивільного захисту Олегом КУДРИКОМ.
Легкий і приємний у спілкуванні, Олег Васильович розповів, ким гордиться у своєму колективі, чому на викликах працює разом зі своїми підлеглими, чому рвуться «рукави», яка найбільша мрія керівника, про найстрашніше у роботі рятувальника, що відчуває людина сам на сам із снарядом у 2-метровій ямі, і які гріхи дитинства спокутує по сьогодні.

СВОЇМ КОЛЕКТИВОМ Я, БЕЗУМОВНО, ГОРДЖУСЯ. Це – чудові люди, професіонали своєї справи. Із старших особливо хочу виділити Станіслава Вашеку, Юрія Івченка, Володимира Ільєнка, Віктора Сапігу; серед молоді – Олександра Дерев’янка, Віталія Шпичку, Євгена Савченка.
А також диспетчерів: Людмилу Кравчук, Валентину Сапігу, Світлану П’ятенко, Аллу Сікан. Наш диспетчерський склад працює на своїх місцях більше 20 років. Це вони першими приймають сповіщення про пожежу і скеровують пожежний підрозділ. На жаль, саме їм доводиться вислуховувати неабиякий лексикон нашого населення, часто ненормованої лексики людей на емоціях, адже саме диспетчери – «перші вуха», які сприймають інформацію. Незаслужено у їх бік ллється негатив і нецензурщина від людей, і це дуже важко сприймається. У нас стоять реєстратори мовлення, і ми маємо записи, то я вам скажу, що не кожен таке і витримає…
Часто людині диспетчер пояснює, що за викликом машина вже виїхала, просять розбірливо сказати адресу, номер телефону, щоб зв’язатися у разі потреби, а у відповідь невдоволення. А ще, наприклад, викликають із віддаленого села. Машина їде. Але у неї також свої технічні обмеження до якоїсь швидкості, вона не може їхати, як іномарка, особливо, коли важкі погодні умови. І до диспетчера кожні 2 хвилини дзвінки: «Де машина??? І я тобі те, і ти така, і ти сяка…»
Роботи підрозділ виконує дуже багато з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій (пожеж, аварій тощо) й уникнення їх наслідків. Основну роботу із запобігання виникнення надзвичайних ситуацій (пожеж) на об’єктах району виконує Кагарлицький районний сектор, а саме інспекція державного пожежного нагляду. Очолює її головний інспектор Максим Гапоненко, також є провідний інспектор Сергій Онищенко і провідний фахівець цивільного захисту Олександр Раснюк.
Якщо інспектори в нас займаються перевіркою і дотриманням протипожежної техногенної безпеки на об’єктах різних форм власності, які знаходяться на території району, то на провідного фахівця цивільного захисту покладені задачі з перевірки стану та готовності найпростіших укриттів, сховищ, протирадіаційних укриттів, які є на території району, для того, щоб їх підтримувати у належному стані, він дає інформацію керівникам району для того, щоб вчасно вживати заходів для виправлення якихось недоліків, також проводить комплексні тренування (на об’єктах, де створені добровільні пожежні дружини, працює персонал, з яким проходять заняття по діях при виникненні загорання, пожежі та ін.).
Багато уваги приділяємо роботі з підростаючим поколінням: проводимо заняття в школах, екскурсії у нас в підрозділі, роз’яснювальні бесіди з тими, хто любить лазити по недобудовах. Постійно проводимо відпрацювання населених пунктів. Там у першу чергу звертаємо увагу на людей, які опинилися у важких життєвих умовах, багатодітних сім’ях, одиноких престарілих, людей, які ведуть нездоровий спосіб життя. Ця робота проводиться у тісній співпраці із головами сільрад. Зазвичай, це бесіди про дотримання правил пожежної безпеки з безпечної експлуатації пічного опалення, газового обладнання і т.д.

НАВЧАЛЬНИЙ РІК, ЯК І В ШКОЛЯРІВ, У НАС РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ 1 ВЕРЕСНЯ. Дядьки у нас приходять не тільки на пожежу їздити, а й на навчальний процес. Є розклад, ведуться журнали, кожен веде свій конспект, постійно з людьми проводяться заняття із спеціальної підготовки, фізичної, спеціальної фізичної. Усе це для того, щоб люди не втрачали своїх професійних навичок, а навпаки, щоб удосконалювались.
Зауважу, що не тільки 19 державна пожежно-рятувальна частина м.Кагарлик здійснює охорону населених пунктів Кагарлицького району, а й 20 пожежно-рятувальна частина, яка знаходиться в м.Ржищів. У зв’язку з утворенням громад це нічого не змінило, ця частина підпорядковується Кагарлицькому районному сектору, вона входить у Кагарлицький районний гарнізон служби цивільного захисту. З Ржищева підрозділ також виїжджає на пожежі в Кагарлицький район, Кагарлик відповідно їде на допомогу до ржищівської громади. Ми часто надаємо допомогу й іншим районам, це називається «плани взаємодії». Далеко ходити не будемо: сьогодні 4 чоловіки працює на гасінні торфяників у Обухівському районі, вчора виїжджали на пожежному автомобілі на гасіння, паралельно в цей час «20-та частина Ржищева» виїхала на гасіння лісової пожежі в село Плюти Обухівського району. Їздили в Миронівку, коли горіла меблева фабрика, кілька разів залучалися в Рокитнянський район. План взаємодії працює – ми «перекриваємо» і виручаємо один одного.
СПАЛЮВАННЯ ТРАВИ сьогодні – ВКРАЙ НЕГАТИВНЕ ЯВИЩЕ, яке ми не можемо подолати у головах людей. І ніяк не можна переконати громадян, що такі явища – і загроза пожежею, і отруєне повітря. Не раз я спілкувався з людьми на цю тему. А мені закидають: «А Ви спалюєте сміття з городу?!» Кажу: «Ні, я його закопую». А мені знову ж: « А Ви уявіть, бабуся одинока, старенька викопала картоплю, і куди їй сміття дівати?» Тоді розмову повертаю так: «Давайте повернемо ситуацію по-іншому. Ця одинока престаріла бабуся – Ваша сусідка. Ви поїхали у відпустку на море, приїжджаєте додому – нема сарая чи хати, згоріли. Тому що бабуся бур’ян спалювала. Був вітерець і старенька не розрахувала власні сили». Був випадок, коли бабуся палила траву. Вітер піддав своєї участі в цьому і в одному з господарств згоріло 650 м2 соломи в тюках. Керівник господарства усвідомив усю небезпеку, надав нам на допомогу ще машину з цистерною води, щоб ми могли не їздити заправлятись, а використовувати ту воду. Уявіть, поряд – тюки соломи і будівля, в якій зберігається зерно. Тож люди палять, але не розраховують свої сили, не думають, до чого це може призвести. І чому ми не задумуємося над тим, чого хворіють наші діти? Я колись спеціально возив із собою в машині роздруковану інформацію про те, скільки всього викидається в атмосферу при спалюванні. Роздавав людям для ознайомлення, щоб задумалися. Але навіть інформацію для ознайомлення деякі люди сприймають негативно і агресивно до цього ставляться. Їжджу часто через Шубівку, Землянку. Їду, дивлюся – людина палить сміття. Зупиняюся. Кажу: «Почитайте, будь ласка, от Ви палите, скільки всього викидається в атмосферу…» Одна людина візьме, подивиться: «Так, але ж все життя палимо, батьки наші палили, та й я палю…» А було й таке: «На тобі 100 гривень, не компосуй мені мізки, їдь звідси». Ще є такі, що ледь не накидаються, мовляв, що ти тут прийшов, твоя машина більше викидає, ніж те, що я спалюю. Багато такого агресивного ставлення від людей. На пожежах також люди в емоціях: є такі, що адекватно реагують, а є дуже багато агресії.

У СПЕКТР НАШИХ ЗАДАЧ СЬОГОДНІ ВХОДИТЬ ідентифікація вибухонебезпечних предметів. Якщо людина знаходить якийсь підозрілий предмет, телефонують до нас або в поліцію, яка дублює той дзвінок. Наш фахівець виїжджає туди виявити чи то дійсно вибухонебезпечний предмет, чи якийсь шматок заліза. У Білій Церкві є піротехнічні підрозділи, які виконують задачі саме з підняття, транспортування, знешкодження цих предметів. Але частину роботи, скажімо, ідентифікацію, проводимо ми на місці. Їздимо на виїзди – буває, людина в колодязь впала, тварини провалюються в ями, це і гасіння пожеж, і ДТП тощо.

БАГАТО ЗАПИТАНЬ МИ ЧУЄМО ВІД ЛЮДЕЙ «ЧОМУ РУКАВИ РВУТЬСЯ»? Поясню: «рукав» постійно працює у важких умовах, його не тримають в руках, ним тягають по асфальту, по камінню, десь на смітниках, де буває скло, арматура. І це нормально, коли він перетирається. Тож, прорвав «рукав» - це явище звичайне, бо «рукав» - робочий матеріал. Протерся – одягли на нього бандаж, перев’язали і він далі працює. Я б хотів нову техніку нам для міста, звичайно. А для сіл залишив би старі добрі ЗІЛи. Нам не вистачає пожежних рукавів, щоб ми були забезпечені згідно з нормами, та мали резерв, як того вимагають керівні документи. Техніку ми завжди намагаємося утримувати у справному стані, я завжди кажу підлеглим, особливо начальникам частин: «Не буде техніки – і нас тут не треба». У 2017 році ми отримали не новий, але все ж КамАЗ, який возить уже не 2,5 тонни води, як звичайний ЗІЛ, а 4 тонни. Тож ми впевненіше працюємо на пожежі. Витримуємо усі норми: 2 машини у нас знаходяться на чергуванні і 2 - у резерві. Хотілося б, звичайно, щоб було достатньо пального, якого, на жаль, не вистачає. Щоб зберегти його на виїзд, якісь заняття ми проводимо не за запланованим місцем, а на місці чи теоретично. Тож, щоб не виїжджати на об’єкт по навчанню і цим самим зекономити пальне, ми можемо відтворити те чи інше заняття на місці.

МОЯ НАЙБІЛЬША МРІЯ – щоб ми перестали кожного року заготовляти дрова. Нам на опалювальний сезон потрібно 450 кубів, щоб перезимувати. Хочу подякувати за співпрацю і розуміння міському голові Олександру Панюті, у дровах він нам дуже допомагає. А також директору Ржищівського держлісгоспу. З нашим мером співпраця дуже добра, з адміністрацією та райрадою також. Знаю, у деяких районах не знаходять спільної мови, сваряться, у нас – навпаки, люди влади адекватно реагують і ставляться з розумінням. У нас весною був повний завал – по 20 виїздів на тиждень. Адміністрація тоді дуже допомогла нам пальним, який виділила з резервного фонду. Багато вони допомагають нам і в ремонті техніки. Звертались і до Миколи Ломаки: якщо треба терміново якась запчастина, і вона у нього є, він завжди допоможе. Тож розуміння в районі є. Нас не ігнорують, є багато потреб – звертаємось, отримуємо допомогу. Хотілося б, звичайно, щоб ми були структурою самодостатньою, ні від кого не залежали – автономними. Маючи нагоду, хочу подякувати і «Лагоді», і «Пантек-виробництву», і «Новопак СВ», ФГ «Лорак», «Широкоступ», СК «Агробізнес», ПрАТ «Агрофорт» та приватним підприємцям, які допомагають.

ЩО НАЙСТРАШНІШЕ В РОБОТІ? Колись генерал-лейтенант, начальник штабу інженерних військ Іван Язовських, покійний вже, проводив збори з молодими лейтенантами-випускниками. Він запитував: «Що найважче в армії?» Всі вигукують: «Наряди, не спати…» А він: « Найважче в армії – навчитися підпорядковуватися, щоб ти міг усвідомити, що це – підлеглий, а це – начальник. Це дуже важко». А тоді питав: «А що найстрашніше?» Хтось каже: «Війна…» А він: «Найстрашніше – це везти свого підлеглого його матері, неживого». До цих пір я з цим погоджуюсь. Що б не було, яка б машина не зламалася, буває, машини й згорають на тих самих торфах, все можна відремонтувати, відновити, а людину втратити – це вже все.

ОДИН ПЕРІОД, коли я працював начальником відділення групи розмінування, для мене було найважче подати команду на підрив «Вогонь!» Мова про боєприпаси, які люди виявляють під час земельних робіт. Прогулянок в лісі, які вивозяться в спеціальне місце і знищуються знову ж таки вибухом. Тобто закладається вибухова речовина, плюс ще вибух з боєприпаса – і виходить такий красивий «бабах!» з усіма осколками, як і має бути. І от проводиш ти «закладку», оглянув свій сектор, щоб ніде не було нікого стороннього, виставляєш пости з радіо-
станціями, щоб кожен подивився у своєму секторі і сказав, що нема нікого, тобто, щоб все убезпечить. Але все одно велика доля сумніву лишається: хтось може за кущем сидіти, дивитися, особливо діти. Команда на підрив мені завжди давалася важко, через силу. Розумієш, що ти вже заклав ту вибухову речовину, і ти повинен це зробити. І от коли тобі вже доповідають, що все нормально, і коли доповів останній – вантаж з плеч. Це було постійно. А от в зоні АТО до цього ставилися простіше. У 2015 році ми виконували там задачі з розмінування лінії оборони (нас там було 4 чоловіки і ось, до речі, наш прапор звідти). Чому там було простіше, тому що у бойовій обстановці люди не будуть іти на таке з цікавістю, а навпаки, подалі ховатися.

У СВОЇЙ ПРОФЕСІЇ СПОКУТУЮ ГРІХИ ДИТИНСТВА. Народився я і жив у Кам’янець-Подільському. Батьки працювали у військовій частині, хоч і цивільними (жили у військовому містечку). У мене з дитинства була величезна тяга до вогню. Щось підпалювати, утворювати вогнища, робити усілякі стрількобахи – це було моє. В дворі, в підвалі у мене, малого, кругом були нички сірників. Я не боявся, що хтось знайде, бо резерва в мене було – йолки-палки! Вогнища розводити, пекти картоплю – це було моєю сутністю. Я приходив додому з вулиці, а батько казав: «О! Копчений прийшов!» Батько мене виховував строго, получав я дебело, але ніхто ні на кого зла не тримав. Луплений був не раз. Бувало, коли знав, що отримаю на горіхи, 2-3 штанів натягую, щоб не так боліло і пом’якшити дію батькового виховання. У дитинстві я немало військових пожежних потренував своїми витівками – то там підпалю, то там. А військові їздять і гасять. Згодом прийняв рішення стати військовим. Але в мене була умова: вчитимусь я не вдома, в рідному місці, а кудись поїду подалі. В Києві, в Інституті управління і зв’язку повчився 2 роки, перевівся до Кам’янець-Подільського військового інженерного інституту. По його закінченні потрапив за розподілом служити в Ольшаницю. А там командир пожежного підрозділу пішов у відпустку і мене покликали туди. Я побув там місяць, виїхав на пару пожеж з тими солдатами, і вертатися я вже нікуди не захотів. І там влучно сказали: «Кудрик ось спокутує гріхи дитинства: в дитинстві палив, а зараз їздить тушить».

ВИПАДКИ, ЯКІ ПАМ’ЯТАЮ ВСЕ ЖИТТЯ? Більше я пам’ятаю моментів з розмінування – там ти спокійний, розмірений та сконцентрований. Снаряд кілограмів 100 з лишнім, німецький. Ти там його починаєш діставати, і розумієш: у нього, крім головного підривача, який попереду, є ще один – в донній частині. І ти сидиш там, в цій ямі діаметром 2 метри, з цим снарядом, і розумієш: як він рвоне – можна буде щось зрозуміти тільки по шматках одягу. Там кілограмів з 80 тротилу, в такому об’ємі тебе просто розмаже по цій землі. Ось такі моменти були. А пожежна робота – вона вся у швидкому темпі, нема коли задумуватися, рішення приймаємо на інтуїтивному рівні. Мої колеги з інших районів закидали мені: «Ти що, пацан, що бігаєш по пожежах?» Але я все одно з підрозділом виїжджаю на них і вимагаю цього і в начальників частин. Бо якщо начальник частини не буде їздити на пожежі, як і я, ми будемо тупіти у своїй спеціальності. От що я тут в кабінеті? Я втрачатиму уміння й навички, запах диму і той будеш забувати!
Сьогодні в частині по штату налічується 64 чоловіка: 40 – у Кагарлику, 20 – у Ржищеві і 4 – районний сектор. Ось такий гарнізон. Щиро бажаємо усім військовим частини хорошого технічного оснащення, міцного здоров’я, достатку та злагоди в родинах, а персонально їх керівникові, окрім цих побажань, ще й поповнювати власну колекцію відтворених своїми руками моделей військової техніки.
Наталія КРАВЕЦЬ

Зі святом, рятівники!

17 вересня в.о. голови Кагарлицької райдержадміністрації Світлана Синюк, голова районної ради Іван Семцов та міський голова Олександр Панюта привітали колектив районного сектору ГУ ДСНС з професійним святом – Днем рятівника.
Керівники району та міста подякували рятівникам за нелегку щоденну працю, побажали міцного здоров’я, життєвих благ і якомога менше тривожних викликів, а також нагородили кращих працівників сектору подяками, подарунками та квітами.
Зокрема, спільні подяки райдержадміністрації та районної ради були вручені Станіславу Вашеці, Андрію Гребеневичу, Юрію Петренку та Богдану Потері, а Подяки міського голови - Олександру Онищенку, Олександру Раснюку та Віктору Сапізі.
Також до привітань приєдналися керівник ФГ «Широкоступ» Олександр Широкоступ та директор Кагарлицького НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів – ліцей» Василь Мамій.

ДТП з трьома загиблими

11 вересня поблизу Кагарлика сталась ДТП за участю автомобілів «Шевроле» та «Фольксваген», в результаті якої є загиблі.
Як нам повідомили у Кагарлицькому відділенні поліції, на автотрасі «Київ-Знам`янка» поблизу с. Слобода 76-річний житель м. Києва, керуючи автомобілем «Шевролет Авео», виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з автомобілем «Фольксваген Каді», за кермом якого був 59-річний кагарличанин.
Від отриманих тілесних ушкоджень водій автомобіля «Шевролет Авео», його 75-річна дружина та водій «Фольксваген Каді» померли на місці події.