Пошук

Переможці обласних змагань

Другого травня в м. Бородянка вiдбувся фiнал обласних змагань з футболу на призи клубу «Шкiряний м`яч» серед команд учнів 2008 р. н. Команда Кагарлицького району на цих змаганнях була представлена учнями Кагарлицької ЗОШ №3 та Кагарлицького районного лiцею.

У фiналi взяли участь 6 команд, якi розподiлилися на 2 групи: Макарiвський, Бiлоцеркiвський Бородянський, Бориспiльський, Кагарлицький, Яготинський райони.

Наша команда здобула перемогу над командами Бородянського району 1-0, Бориспiльського району - 4-1 та потрапила до фiналу.

У фiналi команда Кагарлицького району зiграла з Макарiвським районом, результат гри - 1-1. У пiсляматчевих 9-метрових ударах сильнiшими була наша команда (2-1).

Тож команда Кагарлицького району стала переможцем обласних змагань з футболу на призи клубу «Шкiряний м’яч» серед

команд учнів 2008 р.н. та виборола право представляти Київську область у Всеукраїнських змаганнях.

Кращим гравцем змагань визнано Назара Цебенка, учня Кагарлицького районного лiцею.

Вiтаємо нашу команду та бажаємо подальших перемог.

“Шпилясті кобзарі” в Кагарлику

Другого травня “Шпилясті кобзарі” побували з концертом в Кагарлику. Година, протягом якої юнаки показували можливості бандури та свої творчі таланти, пролетіла непомітно. В основному в концертній залі Кагарлицького БК були присутні учні шкіл міста та району, вони оваціями дякували “Шпилястим” за чудовий виступ.

Власне, концерт відбувся в рамках туру колективу на підтримку Стрітівського коледжу кобзарського мистецтва, пише www.facebook.com/shpylyasti/. Тур розпочався 16 квітня і охопить десять міст.

Тур має соціальну мету: допомогти коледжу, який опинився на межі закриття через брак студентів. Стрітівський коледж кобзарського мистецтва – єдиний в Україні заклад, де поглиблено вивчають мистецтво гри на академічній (сучасній) та старосвітській (автентичній) бандурі.

– Минулого року через брак промоції на І курс не було набрано навчальної групи. “Як випускники коледжу, ми не можемо лишатися осторонь, – говорить художній керівник гурту та відомий бандурист Ярослав Джусь. – Наш проект Bandura Style розгорнув цілу рекламну кампанію, щоб привернути увагу громадськості до цієї проблеми. Організували флешмоб #100хітівнабандурі\, провели фестиваль Bandura Music Days. І на шоу “Голос країни” пішли саме для того, аби показати молоді, що бандура – це круто!”

Проведення туру передбачає десять концертів у містах Київської області за участю сучасних виконавців на бандурі гурту “Шпилясті кобзарі” та виконавців на старосвітських інструментах. Програма виступу презентує українську музичну культуру в сучасному форматі та представить надбання культурної спадщини.

– Ми підготували програму, орієнтовану на смаки молоді, – розповідає арт-директорка проекту Bandura Style Оксана Боровець. – Саме для школярів, аби показати їм можливості бандури, включили до репертуару такі пісні, як «Плакала» гурту KAZKA чи «Shallow» співачки Lady Gaga. Хочемо продемонструвати, що звучання бандури може бути близьким людині будь-якого віку.

Для туру гурт обрав міста Київської області, бо саме тут знаходиться Стрітівський коледж кобзарського мистецтва.

Тур відбудеться за сприяння Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації. Вхід на всі концерти вільний.

Гурт “Шпилясті кобзарі” заснований восени 2010 року. Усі учасники є випускниками Стрітівського коледжу кобзарського мистецтва.  Він поєднує колорит народної музики з мотивами світових хітів, використовуючи український народний інструмент — бандуру.

Чия земля?

До редакції нашої газети звернулася група жителів Кагарлика. У їхній заяві йдеться: « ...просимо опублікувати на сторінках Вашого видання результат розгляду нашої колективної заяви до міського голови (№304), в якій ми зверталися з проханням зберегти за нами городи в районі РЕМ, а також відповісти нам на запитання, з якої причини ці городи у нас відібрали навесні цього року (незаконно і без попередження)…”

Безумовно, редакція не могла залишатися байдужою до крику душі людей. Адже, як вказували кагарличани в заяві, цими землями для городництва вони користуються з квітня 1993 року, дбайливо їх доглядаючи, угноюючи...

То у чому ж суть проблеми? Ми звернулися до міського голови Олександра Панюти з проханням прокоментувати ситуацію, що склалася. Він надав вичерпну відповідь з цього приводу, зазначивши, що суть проблеми, яка виникла, полягає в тому, що городи розташовані на землях запасу міста, якими нині розпоряджається виключно Держгеокадастр.

- Дійсно, не так давно Держгеокадастр виділив учасникам ООС земельні ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами нашого населеного пункту в районі АЗС “Укрнафта” по вул. Столична. У міської влади дозволу на це ніхто не запитував - рішення було прийняте без нашого відома, - пояснює Олександр Панюта. - В результаті цього й виникла ситуація, коли земельні ділянки нових власників наклалися на ті, що обробляли довгий час жителі нашого міста. Свого часу міська рада неодноразово письмово зверталася до Держгеокадастру з проханням не проводити розподіл даних земельних ділянок. У листах ми вказували, що, згідно з Генеральним планом міста Кагарлик, який затверджений у 2014 році, даний масив визначений під цільове призначення для будівництва та обслуговування житлових будинків, громадських будівель та споруд виключно учасникам АТО. На жаль, нас не почули.

Питання, що хвилює кагарличан, які обробляли цю землю не один рік поспіль, було розглянуте на засіданні постійної комісії міської ради з питань врегулювання земельних відносин. Втім, оскільки не в нашій компетенції скасовувати накази Держгеокадастру, кагарличанам було запропоновано звернутися до міськради з заявою щодо отримання земельної ділянки в короткострокову оренду для городництва в межах населеного пункту.

Окрім цього ми також запропонували цим людям (а їх 18 осіб) для обробітку земельні ділянки по 10 соток на тому ж масиві, неподалік від їхніх (вже колишніх) городів, чим вони й скористалися. Враховуючи те, що дехто з цих людей виорав восени землю, ми пішли їм назустріч і безкоштовно провели оранку на вже нових наділах.

Одночасно з цим ми пояснили кагарличанам, що ці землі, як і раніше, надаються виключно в короткострокову оренду. Земель за межами населеного пункту в нас багато. Це - земля громади. Вона нині обробляється, використовується, але її розпорядником є Держгеокадастр. Втім, щоб ці земельні ділянки не пустували і не заростали бур’янами, ми й надаємо їх кагарличанам для обробітку в короткострокову оренду (терміном один рік) без юридичного оформлення договірних відносин.

Та й в межах Кагарлика землі для городництва нині виділяються лише в короткострокову оренду. Це пояснюється тим, що на них, відповідно до Перспективного плану, заплановано висотні забудови. Коли саме там будуть споруджені багатоповерхівки, сказати зараз неможливо. Тож, поки ще будівництва немає, ці землі тимчасово обробляють кагарличани відповідно до рішень міської ради.

Загалом у межах міста ми зарезервували під висотну забудову 30 гектарів. А це означає, що перспектива для розвитку Кагарлика є. Нині ж всім, хто бажає, ми можемо виділити землю під городи, але, ще раз наголошу, - виключно в короткострокову оренду.

Районний бюджет у першому кварталі перевиконано

26 квітня виконувач обов’язки голови Кагарлицької райдержадміністрації Світлана Синюк провела засідання колегії райдержадміністрації. Було розглянуто питання стану виплати заробітної плати на підприємствах, установах та організаціях району податкових надходжень, надходжень до Кагарлицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області та проведення заходів щодо легалізації заробітної плати за І квартал 2019 року (доповідачі - Наталія Геращенко, заступник начальника фінансово-економічного відділу Кагарлицького ОУ ПФУ, Людмила Циганок, начальник Кагарлицької ДПІ Обухівського управління Головного управління ДФС, Наталія Перевера, начальник управління фінансів РДА); стан виконання районного бюджету за І квартал 2019 року, про заходи щодо захисту лісів та сільгоспугідь від пожеж у літній період 2019 року (доповідач - Наталія Перевера, начальник управління фінансів РДА); про заходи щодо захисту лісів та сільгоспугідь у літній період 2019 року (доповідач - Олег Наконечний, головний спеціаліст відділу містобудування та архітектури, капітального будівництва і цивільного захисту РДА).

Так, Наталія Геращенко повідомила, що станом на 1 квітня до бюджету Пенсійного фонду надійшло власних коштів 109,6 тис. грн, що становить  90,6% планового завдання на 3 місяці. Причиною невиконання є несплата поточних платежів  по виставлених розрахунках з відшкодування пільгових пенсій та малий відсоток погашення заборгованості по боржниках.

За 3 місяці до бюджету  Пенсійного фонду від  платників по  Кагарлицькому  району надійшло власних коштів 17,6 тис. грн, що менше у порівнянні до аналогічного періоду минулого року на 4,3 тис. грн, або на 20%. Основною причиною зменшення надходжень є зменшення частки до відшкодування сум пенсій призначених на пільгових умовах.     

Надходження за додатковими ставками становлять 242,1 тис. грн,  тобто 212,6% планового завдання.

По Кагарлицькому району надійшло 74,5 тис. грн, що на 27,3  тис. грн більше в порівнянні до аналогічного періоду минулого року. Виконання плану по надходженню кошів від сплати єдиного соціального внеску становить 119%.  Від страхувальників Кагарлицького району надійшло 28 млн 625,4 тис. грн.

У спадкоємності - сила держави

У минулий вівторок у актовій залі райвійськкомату відбувся захід під назвою «Мирне небо» за участю учнів 8-10 класів міських загальноосвітніх шкіл № 1 та № 3. Дана Всеукраїнська акція проводиться з метою утвердження спадкоємності традицій борців за незалежність держави, донесення достовірної інформації про роль Збройних сил України у захисті суверенітету та незалежності України під час відбиття російської агресії.

У ході заходу перед кагарлицькими старшокласниками виступив ветеран АТО, командир взводу військової розвідки, кавалер бойових нагород кагарличанин Вадим Вовк.

Він розповів про яскраві бойові епізоди зі своєї служби, наголосив на святому обов’язку кожного громадянина захистити рідну землю від ворогів, звернув увагу на необхідності підготовки до служби в армії, виділив необхідні людські якості, які допоможуть у ратній справі. Цікава розповідь атовця була оцінена схвальними оплесками присутніх.

А перед цим Вадим Вовк одержав ще одну нагороду за героїзм і відвагу. Механік-радіо-

телеграфіст відділу зв’язку та інформатики райвійськкомату Альона Чередник вручила йому медаль «Ветеран війни. Учасник АТО».

Роз’яснювально-агітаційну роботу із старшокласниками щодо служби в українському війську та вступу до вищих військово-навчальних закладів провів заступник голови міста Кагарлик, майор запасу, колишній працівник райвійськкомату Володимир Бойко.

А потім для школярів міста було підготовлено перегляд  фрагментів фільмів «Аеропорт», «Сила нескорених».

ЕКО-МОДА ДІВЧАТОК-ДАШЕНКІВЦІВ

Мода і стиль – поняття не лише сучасного світу. Це не тільки стрімка гонитва за всім новим, це – проникнення в суть новизни при одночасному зверненні до витоків, до старих традицій.

 Мода не знає кордонів, їй не потрібні візи і паспорти.

Мода радує кожного з нас. Неважливо, куди історія приведе нас, мода завжди буде слідувати за нами.

Сьогодні на численні покази мод витрачаються величезні кошти, до їх організації залучають велику кількість людей різних професій: від модельєра та швачки до звукорежисера та сценариста.

Дівчатка міської школи №2 імені Василя Дашенка продемонстрували свої моделі, доклавши неабияких зусиль для їх проектування та виготовлення. Вони використали підручні матеріали, найрізноманітніші, нетрадиційні для виготовлення одягу: старі газети та журнали, пакети для сміття, паперові серветки, списані учнівські зошити, медичні рукавички та багато інших.

Творчості немає меж. Наші діти створили  справжній еко-бум від юних  дизайнерів, майбутніх  кутюр’є  і просто поціновувачів моди!

Представили моделі 4-класники – Валерія Бондаренко, Анжела Гуріненко, Богдана Коваль, Яна Кравець, Маргарита Омельченко, Поліна Панченко, Олександра Пільганчук, Олександра Романчук, Вероніка Сушко, Аліна Швидка; 5-класники – Валерія Мамедова, Вікторія Кармазин, Анастасія Пономаренко; 6-класники – Анна Лопанчук, Софія Самошкіна; 8-класники – Анастасія  Головко, Дарина Колодяжна, Ольга Часова.

Сукні дівчаткам 4 класу виготовлялися батьками, кожна мама вклала у виріб душу, терпіння, наснагу, недоспані ночі…

Сукні  учням 5, 6, 8 класів зроблені батьками,  дітьми на уроках та позаурочних заняттях під керівництвом вчителя трудового навчання Вікторії Потайчук.

Варто зазначити, що за ідею проекту слід завдячити неперевершеній майстрині Вікторії Потайчук, а керівниками проекту є Вікторія Потайчук і Віта Вовк.

Те, що не стерти з пам’яті

Сімдесят чотири роки минає з того часу, як закінчилася найжорстокіша і найкривавіша Друга світова війна. Все менше залишається серед живих свідків тих страшних подій, а також творців Великої Перемоги.

Але навічно залишаються з нами їхні подвиги і спогади, що були у різний час надруковані у районній газеті. У переддень Дня Перемоги ми знову публікуємо частину з них, як данину світлій пам’яті і шани героям...

А ОCTАННІЙ ТУПІТ ЧУВ УВЕСЬ СВІТ...

За наказом командування Північнокавказького фронту під номером 4127/11 від 24 травня 1943 року старшину Івана Євменовича Плигуна було нагороджено орденом Вітчизняної війни II ст. А три роки потому наказом по цьому ж фронту № 768412 старшина нагороджувався орденом Слави ІІІ ст. Обидві бойові нагороди шукали свого героя близько тридцяти років і були вручені 30 січня 1971 року.

Він пройшов дорогами війни з першого і до останнього її дня. І ті дорîги живуть в ньому й понині. В День Перемоги Іван Євменович одягає святковий піджак з бойовими нагородами, які ще раз нагадують про дні і ночі воєнного  лихоліття.

Про них він розповідав синам - Альоші та Віті, внукам і правнукам, на численних зустрічах із кагарличанами-земляками. І нехай кожна така розповідь обростала новими подробицями, в них не було вимислу, а була лише сувора правда. А правда - то вона одна...

- ...З ним у мене пов’язані спогади на все життя, що залишилось. Маю на увазі осколок, що застряв у легенях. Цей “гостинець” війни ще й досі ношу... Буває, йдеш, дихати не дає, однак треба терпіти, діватись нікуди. Війна в мені ще й досі живе, - спокійно констатує мій співбесідник.

Тієї пам’ятної ночі вони відправились в розвідку. Це було під Житомиром. Він - старший сержант і ще три бійці. Діяли грамотно - не вперше. Звично зняли вартового, вправно розрізали колючий дріт. Добралися до об’єкта без перешкод, якби не досадна випадковість - з-під ніг покотився камінець. Шурхіт то незначний, та його вловили на об’єкті - і гримнув залп. І відразу похитнувся старший сержант Плигун, йому стало млосно, а в грудях немов щось спалахнуло. Розвідники зорієнтувалися миттєво. Підхопили товариша, непомітно зникли із зони обстрілу. Повернулись без пригод. Плигуну довелось кілька тижнів  провести на госпітальному ліжку.

- А що це у вас за шрам на щоці?

Іван Євменович зніяковіло торкнувся долонею шраму і сумно усміхнувся.

- Це пам’ять про перше поранення. Йшли в атаку, а коли йдеш в  атаку, перетворюєшся в клубок нервів, стаєш нечутливим до болю.  Випробував на собі.  Прямо на бігу садонуло мене так, що зуби, як «сємєчки», бризнули з рота і тепла кров потекла підборіддям. І ви думаєте - зупинився? Ні. Рота знову стулив і продовжував бігти. І вже коли все було скінчено, вибили гітлерівців з траншей, випустив останні патрони з автомата, аж тоді відчув біль. І аж тоді опинився в цупких руках санітарів.

Інколи диву даєшся - скільки на долю однієї людини випадає! Вона в екстремальних умовах на багато що здатна. Адже три  криваві мітки війни, про які йшлося вище, не вкоротили бойових шляхів сина кагарлицької землі. Іранський кордон, Новоросійськ, Мала земля, Грозний, Тернопіль, Житомир - це ще не повний перелік шляхів, де гартувалася його бойова юність. І, до речі, не повний перелік наведено також і кривавих міток - Івану Євменовичу довелось викарабкуватися із важкої контузії (його засипало цеглою з розбитого багатоповерхового  будинку в Тернополі), довелось також побути і під танком, який наїхав прямо на окоп.

- ..ногами більше ніхто не протупав у війну. Із жовтня

1940-го по липень 1946-го «тупати» довелось, дійсно, багато. А останній «тупіт» чув увесь світ - я ж був учасником Параду Перемоги у 1945-му в Москві.

 ...Не охопити у цій короткій розповіді усіх епізодів і випробувань, через які довелось пройти Івану Плигуну. Після війни він мав не менш славний і трудовий шлях, адже за плечима - чотири  десятиліття трудового стажу. І про це ми говорили з ветераном. Він - цікавий співбесідник. Єдине, про що промовчав Іван Євменович, - це про нагороди. А їх у нього - дев’ятнадцять. Чотири ордени і п’ятнадцять медалей. Та плюс ще шість Подяк від керівництва за сорок років праці в мирний час.

Олексій ШУЛЬГА

ВИПРОБУВАННЯ ОСВЕНЦІМОМ

Аню забрали у Німеччину з рідної Шпендівки з останньою партією молоді у неповних вісімнадцять. Спочатку відправили на військовийі завод. Робота була каторжною, а годували дуже погано. Люди виснажувалися, а тому намагалися втікати з виробництва. Ходили чутки, що краще потрапити до бауерів (хазяїнів), там хоч морквину, картоплину чи буряк можна було украсти для підтримки організму. І одного разу Ганна Гнатівна теж спробувала. Але ж чужа місцевість, не рідне село, де вона знала кожну стежину, кожне потайне місце. Отож втеча  виявилася невдалою. Замість омріяного полегшення, разом із іншими втікачами, вона потрапила у в’язницю.

За шість діб перебування за ґратами їх ні разу не погодували. Люди пухли від голоду, нездужали навіть говорити. І лише молодість, здоровий організм врятували від неминучої смерті. Після тритижневого ув’язнення їм нарешті оголосили вердикт: Польща, концтабір в Освенцімі...

Табір, згадує Ганна Гнатівна, являв собою величезну територію, обнесену колючим дротом, до якого був підключений електрострум. На площі розташовувалися бараки, де й проживали ув’язнені.  Приміщення були старі, з протягами від дірок у стінах, а погода - сирою. Люди мерзли, хворіли. Спали на триярусних нарах. В одному кінці табору стояли бараки для чоловіків, в іншому - для жінок.

Пізніше зі слів “старожилів” Освенціма юна шпендівчанка дізналася й про інші “пам’ятки арійської культури” у концтаборі. Це - 10  крематоріїв і три ями, де живцем спалювали людей. В основному - євреїв, дітей і стариків, від яких не було користі.

- Кожен в'язень знав ту дорогу смерті, яка вела до крематоріїв, - розповідає Петренко. - Тож, коли нас шикували в колони, кожен молився Богу, щоб відвернув від загибелі.

Першими “гігієнічними” процедурами майбутніх мешканців Освенціма були стрижка наголо і клеймування. Ганна Гнатівна закачує рукав на лівій руці, де над ліктем у неї витаврувано її «табірне» ім’я - №75564.

- Дехто вже після визволення пробував вивести ці страшні цифри, - знову згадує моя співбесідниця, - але марно. Злазила шкіра, а номер  залишався. У фашистів була справжня технологія щодо таврування.

Втім, клеймо в’язня концтабору одного разу стало в нагоді для Ганни Гнатівни Петренко. У наші дні, коли “остарбайтерам” почали видавати певну грошову компенсацію. Вона теж поїхала із сином у відповідну установу.

Але для підтвердження статусу “наймита зі сходу” потрібна була купа довідок. Ось тоді її і виручив наручний номер. Один із установи, теж, до речі, в’язень концтабору, забачивши клеймо, наказав  видати компенсацію без документів.

А тоді, в Освенцімі, по витавруваних цифрах на ліктях ув’язнені орієнтувалися у своїй кількості. Виходило, що дівчат там утримувалося 100 тисяч, хлопців  і чоловіків - утричі більше.

На щастя, каторжної праці для жінок не було, хоча й без діла не сиділи. Інколи садили ліс, трудилися на польових роботах, а то просто переносили каміння із одного місця на інше. Та й чи могли вони бути  здатними на щось більше, виснажені холодом і голодом. Годували дуже погано. Суп, а по-іншому баланда із моркви чи брюкви, рідкозварене  лушпиння від картоплі, чай і хлібина, наполовину із тирси, на шістьох - таким було добове "меню” в’язнів Освенціма.

Зрозуміло, що слабші вмирали - від такої годівлі і умов утримання, інші, щоб уникнути повільної смерті, кидалися на дріт із електрострумом...

Ганна Гнатівна мужньо і з суто жіночою витримкою перенесла і перетерпіла майже дворічні труднощі і страхіття Освенціма і таки дочекалася визволення. Після англійських та уже своїх таборів, аж у жовтні 1945-го повернулася у рідну домівку.

Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ

ДОВГА ДОРОГА ІВАНА МИКИТЧЕНКА

Його життя - то наша сучасна історія з усіма її славними і страшними сторінками. Адже народився Іван Григорович Микитченко у 1917-му. І хай не в кожній з них йому довелося залишити свій слід, але в найгероїчнішій він таки добряче наслідив. Мова, зрозуміло, ведеться про війну...

Служба на флоті - мрія багатьох підлітків. А що вже Івана Микитченка, який народився і виростав у Балико-Щучинці, на берегах могутнього Дніпра! Місцева дітвора, здавалося, ходити і плавати навчалася одночасно. А ще керувати човном, ставити сітки, в’язати вузли. Одне слово, зростали якщо вже й не моряками, то юнгами точно.

Іван Григорович пізніше це підтвердив, потрапивши служити саме на флот. І не на який-небудь, а славнозвісний Балтійський. На сторожовому катері йому не було рівних саме у знаннях морської справи. Як результат, тривала служба пройшла швидко і непомітно, старшина І статті Іван Микитченко готувався до демобілізації. Але все перекреслила війна...

Іван Григорович - людина надзвичайно скромна і, на відміну від багатьох ветеранів і учасників війни, не любить ні згадувати, ні, тим більше, розповідати про свої військові дії. Про це можна лише здогадуватися, переглядаючи його нагороди. Їх не так уже й багато, зате які! Однієї медалі «За оборону Ленінграда» достатньо, щоб зрозуміти, скільки всього довелося пережити цьому чоловікові. А ще ж є медаль «За відвагу», яка варта багатьох орденів. Плюс контузія...

Відгриміли переможні салюти, а служба Івана Микитченка все ще тривала. Його включили в комісію з прийомки трофеїв. І лише після цього він повернувся у рідну Балико-Щучинку...

Станіслав МИХАЙЛОВСЬКИЙ

ВУЛИЦЯ ГАЙДАРА, 10

Вулиця Гайдара, 10. Саме на таку адресу надходить немало листів із штемпелями  різних міст України і колишнього Союзу.

Пишуть ветерани війни і учасники бойових дій і просто ті, хто волею долі спілкувався з Ніною Юхимівною Бойко.

Після закінчення університету вона працювала за кордоном - в групах радянських військ в Австрії, Румунії, Чехословаччині.

Читала в гарнізонних школах історію, мову й літературу.

Чоловік, підполковник запасу Трифон Петрович Бойко - уродженець сусіднього Миронівського району. Так і потрапила з ним у Кагарлик, де і працювала на освітянській ниві вчителем, завучем, директором школи.

Зрозуміло, що така біографія - насичена військовою дружбою, навчально-виховною роботою, не може не виділяти людину з-поміж  інших. У її численних альбомах - фотографії воєнних і мирних років, вітальні адреси, поздоровлення, телеграми, листи колишніх однополчан і вдячних учнів, в душі яких вона сіяла розумне, добре, вічне, її багатий  архів зберігає дихання часу - бойових і мирних днів. Ось, наприклад, вітальна адреса з нагоди ювілею Ніни Юхимівни від ветеранської організації 21-ї ВАД (воєнно-автомобільної дороги) 1-го Українського фронту за підписом колишнього командира ВАД полковника Стицького. Теплі слова побажань здоров’я, сімейного щастя.

Перегортає підполковник запасу Н. Ю. Бойко аркуші численних папок і альбомів свого архіву. Шелестять аркуші - немов шелестять роки, яких все більше й більше безжально нанизується на вістря її життя. Уже провела в останню путь чоловіка Трифона Петровича, поїхала працювати за кордон донька Людмила; все частіше подає неприємні сигнали її колись міцний організм - на робочому столі постійно “прописались” таблетки, та все ж в її очах збереглись твердість і бадьорий блиск - свідки неабиякого характеру.

Літа - літами, спогади - спогадами, та побажаймо Ніні Юхимівні життєвої енергії ще надовго.

Олексій ШУЛЬГА

ДВА ПОДВИГИ СЕМЕНА ТУТУТЧЕНКА

Наш земляк - Герой Радянського Союзу С.П. Тутутченко в роки війни командував у прославленого партизанського ватажка Ковпака кавалерійським дивізіоном. Це вони - ковпаківці, діючи в тилу ворога, наводили жах на окупантів, притягували на себе чималі війська, руйнували комунікації, чим допомагали Радянській Армії.

В 1943 році з’єднання Ковпака здійснило легендарний рейд від берегів Збруча до Карпатських гір. Партія поставила  завдання вийти на захід України у глибокий тил ворога, вдарити по його тилових базах,  знищити нафтові промисли, створити нові партизанські загони, підпільні групи, підтримати народний опір у Чехословаччині, Польщі, Угорщині, Румунії.

І по всьому тисячакілометровому шляху були знищені ворожі гарнізони, висаджено 50 залізних і шосейних мостів, пущено під укіс десятки ешелонів.

Як писав один з угорських письменників: “Загони Ковпака були тією  скалкою, яка колола величезну фашистську імперію у вразливе місце».

30 серпня 1943 року біля села Яхновці колишньої Кам’янець-Подільської області Тутутченко отримав від Ковпака завдання висадити в повітря залізницю і німецькі ешелони. Коли це було зроблено, фашисти оточили підривників, почався бій. Але партизани не розгубилися, вони напали на одну з груп, знищили її, переодягнувшись в німецьку форму, сіли на дві німецькі автомашини і зникли. По дорозі знищили ще близько 20 фашистів, які прийняли їх за своїх.

Другий подвиг Тутутченко здійснив у Польщі. Одна з партизанських дивізій була притиснута до річки Західний Буг. Це було 17 березня 1944 року. Загибель була неминуча. Командир цієї дивізії Вернигора поставив кінноті Тутутченка завдання будь-якою ціною захопити міст, щоб перевести партизанів на другий берег.

Раптовим ударом кіннотників міст був захоплений, хоч втрати були великі. Сам Тутутченко залишився живим випадково. На його плащпалатці було 28 кульових пробоїн.

За ці героїчні подвиги і заслуги в справі партизанського руху на Україні Тутутченку Семену Павловичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а польський уряд нагородив Золотим партизанським Хрестом.

Після війни С.П. Тутутченко працював на відбудові Севастополя. Ще до війни він закінчив Архітектурний факультет Київського будівельного інституту. Пізніше працював у науково-дослідницькому інституті архітектури. Має звання кандидата наук. Багато працював над створенням пам'ятників партизанам-ковпаківцям в місцях, де діяли  загони Ковпака. За монумент, поставлений разом з скульптором Бородаєм в місті Яремча, була присуджена Золота медаль імені радянського фаталіста Трекова.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21.03.1973 року за багаторічну плодотворну діяльність в галузі архітектури і в зв'язку з 60-річчям члена правління Союзу архітекторів України С.П.Тутутченка було нагороджено Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

ЖУКОВУ - ПО СОПЛЯХ

Складними були фронтові шляхи-дороги Юрія Коваленка. Тим часом у Сталінграді стало відомо, де розташований штаб Паулюса. Радисти зепеленгували, що німецькі команди ідуть з підвалу триповерхового універмагу на розі вулиць Радянської і Пензенської. Танки стиснули кільце. Однак прорватись до штабу Паулюса ніяк не вдавалось. Кожен квадратний метр був під прицілом снайперів.

У архівах Сталінградського міськвиконкому було знайдено плани каналізаційних колекторів. З ними ознайомили роту Юрія Коваленка і кинули на взяття штабу Паулюса. Через один колектор бійці Юрія Миколайовича потрапили у двоповерховий підвал універмагу. Там електробатареї, коридор, заповнений німецькими солдатами. Коли розвідники увірвались у нього, солдати показали, де кабінет Паулюса.

Генерал-фельдмаршал глянув на забрьоханих бійців Коваленка у валянках, шапках-вушанках, у полушубках і опустив погляд.

«Ви полонені! Прошу здати особисту зброю”, - скомандував Юрій Коваленко. Паулюс мовчки зняв ремінь, на якому висіла кобура з маленьким  браунінгом. Капітан Коваленко ремінь з пістолетом вчепив собі, зателефонував керівництву і доповів про арешт фельдмаршала. Звідти надійшла команда, куди виводити.

У кабінеті командувача Сталінградським фронтом генерала армії Єременка відбулось нагородження тих, хто брав у полон Паулюса. Серед представлених до Зірки Героя Радянського Союзу були начальник військової розвідки фронту, командувач танковою бригадою, перекладач, командувач роти військової розвідки Юрій Коваленко. У президії сиділи Єременко, Рокосовський, Ватутін, Хрущов. Маршал Жуков вручав нагороди.

Коли черга дійшла до Юрія Коваленка, Жуков зупинився:

- Что,  еще один хохол?

- А я не хохол, товариш маршал, - знайшовся Юрій Миколайович.

- А кто же ты?

- Я - украинец!

- Ну, какая разница, украинец, хохол...

- Большая!

- Интересно, а какая же?

- Я по национальности украинец, а хохол- это оскорбление.

- Что ж тут оскорбительного. Я - Жуков - русский. Хоть десять раз назови меня, я не обижусь.

- Если я, товарищ маршал, десять раз назову вас русским, вы, конечно, не обидетесь. Но если я вам скажу один раз кацап, обидетесь.

- Так ты, оказывается, националист? - підсумував Жуков.

Після цього підійшов до тумбочки, взяв орден Червоного Прапора і вчепив Юрію Коваленку. Повернувся до Президії:

- Ему и «боевика» достаточно. Я комфронт, из националистов героев не делаю!

Іван ОЛЬХОВСЬКИЙ

Щоб шахраї не мали шансу

Що необхідно знати, щоб не стати жертвою шахраїв?

У жодному разі не повідомляйте незнайомцям ваші особисті дані та коди ваших банківських карток. Зловмисники можуть представлятись працівниками банку, поліцейськими, податківцями та будь-ким іншим і пропонувати вам «вирішити питання», різні бонуси чи додаткові послуги або навпаки – погрожувати штрафами, блокуванням картки та іншими неприємностями. Розмовляючи з незнайомцями, завжди спершу з’ясуйте з ким ви маєте справу – місце роботи, посаду, прізвище та ім’я людини, після чого припиніть розмову, зателефонуйте в установу, де працює ваш співрозмовник, та з’ясуйте чи дійсно те, що він вам повідомив, є правдою. Проте навіть у цьому випадку ніхто не має права вимагати у вас код до вашої картки чи особисті дані, особливо у телефонній розмові. У разі, коли з банківської картки були зняті гроші без відома власника, радимо передусім повідомити про це в банк, щоб заблокувати картку. Також звернутись до відділу поліції із заявою про несанкціоноване зняття грошей.

Схема з двома довірливими продавцями

Схема злочину така: шахрай укладає угоду з одним з покупців, при цьому просить перевести гроші на банківську картку. При цьому він вказує номер картки іншої людини, у якого він щось купує. Таким чином, одна жертва переводить гроші на картку другої, а третя сторона – шахрай, отримує товар, за який заплатив сторонній чоловік. Реалізація цього злочину може відрізнятися в залежності від ситуації, але, у підсумку, одна людина залишається без грошей, звинувачуючи другого в шахрайстві, тоді як справжній шахрай просто зникає.

Схема шахрайства - «дзвінок щастя»

Зловмисник у телефонній розмові повідомляє абонента про виграш ним цінного призу – дорогого мобільного телефону, золотих прикрас, побутової техніки, автомобіля. Єдиною простою умовою для отримання призу є придбання карток поповнення абонентського рахунку на певну суму, розмір якої залежить від виграної речі. Під впливом емоцій від гарної новини потерпілі поспішають до найближчого пункту продажу скретч-карток, стирають захисне покриття і легковажно диктують код поповнення зловмиснику, який після отримання бажаного вимикає телефон і знищує сім-карту, з якої відбувалось з’єднання.

Ще одна із поширених схем шахраїв – «вирішення проблем з правоохоронними органами»

Непоодинокі випадки дзвінків, у яких шахраї повідомляють потерпілому про те, що його близькі родичі, знайомі, друзі стали учасниками злочинних дій і затримані працівниками поліції. Здебільшого телефонний дзвінок лунає серед ночі, аби людина ще не чітко усвідомлювала, що відбувається, при цьому зловмисники імітують голос людини, яка начебто потрапила в біду. Вони повідомляють, що існує можливість залагодити ситуацію, щоб уникнути передбаченої законом суворої відповідальності, і вимагають передати особисто, переказати чи залишити у визначеному місці значну суму. На роздуми злочинці майже не залишають часу і наполягають на негайному прийнятті рішення про порятунок близьких від неіснуючої загрози.

Вони спинили атомне лихо

Минулої п’ятниці, 26 квітня, біля пам’ятного знаку ліквідаторам аварії на ЧАЕС, що у міському парку Кагарлика, відбувся мітинг з нагоди 33-ї річниці Чорнобильської трагедії. В ньому взяли участь керівники району та міста, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, громадськість.

До пам’ятного знаку лягли живі квіти та вінки. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих учасників ліквідації, які відійшли в кращі світи, поклавши своє життя на олтар порятунку людства від атомного лиха.

З промовами до присутніх звернулися виконувач обов’язки голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світлана Синюк, голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов та Кагарлицький міський голова Олександр Панюта, голова громадської організації «Спілка інвалідів Чорнобиля» Кагарлицького району Іван Тузенко.

Вони згадали учасників ліквідації аварії, які в перші ж дні були біля реактора та приборкували стихію. Подякували ліквідаторам за героїзм та самовідданість.

Вони зазначили, що багато жителів Кагарличчини брали участь у ліквідації аварії на

ЧАЕС. Першими були пожежники на чолі з начальником ОППО-14 Іваном Кулініченком та водії Кагарлицького АТП 13255 із старшим групи начальником четвертого загону Василем Віценком. Ніхто тоді ще не знав справжніх масштабів катастрофи. Про це спочатку замовчувалось, але й коли дізналися - ніхто не відмовлявся їхати. Було укомплектовано 40 автобусів. У ніч з 26 на 27 квітня наші автобуси були вже в Чорнобилі на містку майже біля самого реактора. Їхнім завданням була евакуація жителів Прип’яті. Водії вивозили людей з небезпечної зони в інші райони Київщини та сусідніх областей. А через тиждень знову 35 автобусів вирушили з Кагарлика до Чорнобиля. За цей період там побувало 193 автобуси, а загалом близько 400.

Серед ліквідаторів аварії на ЧАЕС були і 35 працівників Кагарлицького районного відділу внутрішніх справ. У 30-кілометровій зоні працювали лікарі ЦРЛ. 27 осіб було призвано для ліквідації чорнобильського лиха військкоматом на збори до військових частин. Подвиг цих людей відзначено нагородами різного рівня. На жаль, більше половини ліквідаторів уже немає серед нас.

Учасники художньої самодіяльності міського будинку культури - учні міської школи №3 - представили композицію-реквієм, в якій відобразили лихо чорнобильської катастрофи та жалобу за життями, які вона забрала.

Як визнання їхнього подвигу було вручено спільні подяки районної державної адміністрації та районної ради, а також подяки міського голови, квіти та подарунки.

Зокрема, Іван Семцов та Світлана Синюк вручили відзнаки ліквідаторам аварії на ЧАЕС Олександру Варламу, Петру Зайченку, Валерію Капишіну, Борису Качану, Федору Кравченку, Олександру Кулику, Миколі Черненку. А також дружинам ліквідаторів Надії Єгоровій, Ярославі Прус, Ніні Шкаровській.

Настоятель Свято-Троїцького храму протоієрей Василій Синюк відслужив панахиду за загиблими під час Чорнобильської аварії та ліквідації її наслідків.

Вела мітинг-реквієм Анастасія Мацібура.

Другий тур: Президентом України обрано Володимира Зеленського

Відбувся другий тур виборів Президента України. Загалом активність виборців була подібна до першого туру. По Україні вона склала 61,37%. Виборці Київщини були активніші ніж загалом по державі - 64,22%. По 93 округу висловити своє волевиявлення прийшло 63,92% виборців.

У ньому більшість українців віддали перевагу Володимиру Зеленському.

Як свідчать дані із сайту ЦВК, він отримав 73,22% голосів. Довіру Петру Порошенку висловили 24,45% виборців.

Загалом у голосуванні під час другого туру взяли участь 18 491 837 осіб. 2,31% бюлетенів визнано недійсними.

Процес голосування, втім, як і під час першого туру, пройшов без особливих ексцесів та порушень. Тож міжнародні спостерігачі визнали вибори демократичними та погодилися із їхніми результатами.

По територіальному виборчому округу №93, куди входить і Кагарлицький район, Володимир Зеленський отримав 74%, що склало 65722 голоси. А Петро Порошенко - 23,89%, тобто 21221 голос. По округу в голосуванні взяло участь 88811 виборців.

У Київській області на дільниці прийшло 954 336 осіб. 70,02% виборців віддали перевагу Володимиру Зеленському, а 29,08% - Петру Порошенку.

Стосовно Кагарлицького району, то тут теж лідирував Володимир Зеленський. Він отримав підтримку 72,29% виборців (12467 осіб). За Петра Порошенка проголосували 27,71% виборців (4779 осіб). Загалом на дільниці Кагарлицького району прийшли голосувати 17643 виборці.

«Victory EcoStart» чекає на юні таланти

Під патронатом депутата Київської обласної ради Вікторії Киреєвої на Кагарличчині продовжується конкурс екологічних проектів «Victory EcoStart», який триватиме з 19 квітня до 23 травня 2019 року.

Запрошуємо небайдужу до екологічних проблем шкільну молодь до участі в конкурсі. Заявки приймаються до 15 травня, проекти - до 23 травня.

Умови конкурсу екологічних проектів «Victory EcoStart»

1. Мета та завдання

1.1. Ці умови визначають порядок проведення під патронатом депутата Київської обласної ради Вікторії Киреєвої районного конкурсу екологічних проектів «Victory EcoStart» (далі - Конкурс).

1.2. Конкурс проводиться на добровільних засадах і є відкритим для всіх учнів загальноосвітніх навчальних закладів Кагарлицького району.

1.3. Метою Конкурсу є залучення учнів до науково-дослідницької та практичної діяльності учнів в галузі екології та природокористування, привернення уваги школярів до екологічних проблем та шляхів їх вирішення, популяризації дбайливого ставлення до навколишнього середовища та природних ресурсів, підвищення рівня екологічної відповідальності.

1.4. Основними завданнями Конкурсу є: підтримка обдарованої учнівської молоді, пошук нових форм, методів і моделей організації еколого-просвітницької роботи з учнями загальноосвітніх навчальних закладів;

формування екологічної культури, залучення учнів до популяризації ефективного використання та збереження природних ресурсів;

задоволення потреб учнів у творчій реалізації.

1.5. Інформація про проведення Конкурсу розміщується на сайті відділу освіти Кагарлицької районної державної адміністрації та у місцевих засобах масової інформації.

1.6. У ході проведення Конкурсу обробка персональних даних учасників здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

1. Порядок і строки проведення Конкурсу

2.1. Конкурс проводиться з 19 квітня по 23 травня 2019 року.

2.2. Для участі у Конкурсі необхідно подати заявку на участь за формою згідно з додатком до 15 травня 2019 року. Проекти учасників Конкурсу приймаються до 23 травня 2019 року включно. Заявки та проекти учнів подаються педагогами, батьками або особисто учасниками Конкурсу за адресою: РДА, каб. 418, вул. Незалежності, 1, м. Кагарлик.

2.3. Порядок проведення Конкурсу визначається наказом відділу освіти Кагарлицької РДА.

ІІІ. Учасники Конкурсу

3.1. Учасники Конкурсу розподіляються за трьома віковими категоріями:

початкова ланка (учні 1 – 4 класів);

середня школа (учні 5 – 8 класів);

старша школа (учні 9 – 11 класів).

3.2. Тематикою Конкурсу є:

- забруднення довкілля;

- яким буде наше майбутнє (місто, планета, довкілля);

- екологічні проблеми, як ми можемо допомогти/не нашкодити природі.

Учні досліджують екологічну ситуацію свого населеного пункту, вулиці, навчального закладу тощо.

3.3. На Конкурс приймаються роботи, виконані індивідуально - один учень презентує один проект.

3.4. Учасники Конкурсу мають право ознайомитись з результатами оцінювання проектів та одержати пояснення щодо критеріїв та об’єктивності їх оцінювання.

3.5. Учасники Конкурсу зобов’язані дотримуватись цих умов.

ІV. Програма Конкурсу та критерії оцінювання екологічних проектів

4.1. Програмою Конкурсу передбачене представлення власних екологічних проектів.

4.2. Представлення екологічних проектів:

4.2.1. Учасник представляє власний екологічний проект із використанням плакатів, малюнків, фотографій, відеосюжетів тощо (у довільній формі), виробів та презентацій.

4.2.2. Запис відеоматеріалу тривалістю до 3-х хвилин може бути представлений на CD- або DVD-дисках із якісним звуком.

4.2.3. Екологічні проекти Конкурсу оцінюються за такими критеріями:

відповідність темі, повнота її розкриття;

власна творча неповторність;

актуальність порушеної проблеми;

науковий підхід до вирішення порушеної проблеми;

пізнавальне та виховне значення роботи;

рівень майстерності;

якість виконаної роботи.

4.3. Вимоги до оформлення екологічних проектів:

4.3.1. Об’єм екологічних проектів не повинен перевищувати 20 сторінок формату А4 (шрифт Times New Roman, 12; міжрядковий інтервал – 1,5; формат роботи – MS Word). Малюнки, таблиці, інші графічні зображення, світлини оформляються окремими додатками. Робота подається державною мовою.

4.3.2. На титульній сторінці проекту зазначаються такі дані: прізвище та ім’я автора; найменування навчального закладу; клас; контактний телефон; електронна адреса (за наявності); мета і завдання проекту;   висновки (практичне значення); бібліографія (основні джерела, які використовувались, або посилання на використані веб-сайти).

1. Відзначення переможців Конкурсу

5.1. У кожній віковій категорії визначаються учасники Конкурсу, які посіли 1, 2 та 3 місце.

5.2. Учасники Конкурсу, які посіли 1, 2 та 3 місце у кожній з визначених даними умовами вікових категорій, нагороджуються на районному святі до Дня захисту дітей цінними подарунками.

Додаток до умов конкурсу екологічних проектів «Victory EcoStart»

ЗАЯВКА

на участь у конкурсі екологічних проектів «Victory EcoStart»

Прізвище: ____________________________________________________

Ім’я: _________________________________________________________

По батькові: ___________________________________________________

Найменування загальноосвітнього навчального закладу:_________

Вік: ______ років; клас _____

Назва конкурсної роботи: _____________________________________

Контактний телефон, електронна адреса учасника: _____________

(підпис)                   (Прізвище, ініціали)

Результат роботи колективу: достойні бути “зразковими”

18 квітня у міському Центрі культури та дозвілля відбулися творчі звіти духового оркестру (керівник Ігор Ільченко) та хореографічної студії «Карамельки» (керівник Вікторія Німенко) Кагарлицького районного центру дитячої та юнацької творчості на присвоєння колективам почесного звання «Зразковий художній колектив».

Рівень виконавської майстерності колективів оцінювала оглядова комісія у складі Алли Радзивілл - заступника з виховної роботи КЗ КОР «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини»; Ольги Нижник – завідувача організаційно-масової роботи цього ж закладу; Миколи Кравченка – заслуженого працівника культури України, художнього керівника народного ансамблю танцю «Джерельце» Миронівського РЦДЮТ; Тетяни Пазіненко – спеціаліста вищої категорії, старшого викладача Канівського коледжу культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини; Миколи Сукненка – художнього керівника та головного диригента духового оркестру відділу духових та ударних інструментів, викладача Комунального закладу вищої освіти КОР «Академія мистецтв»; Юрія Лопатюка – керівника зразкового дитячого духового оркестру Васильківського РЦДЮТ; Наталії Візьонок - методиста районного методичного кабінету відділу освіти Кагарлицької РДА.

Творчі звіти перетворилися на яскраве свято, що вражало різнобарв’ям талантів.

Підтримати юних артистів та їхніх наставників прийшли не лише батьки та рідні вихованців Кагарлицького РЦДЮТ, а й поціновувачі їхніх талантів.

Концертна програма тривала понад три години, а кожен номер глядачі зустрічали щирими та гучними аплодисментами.

Члени комісії високо оцінили професійну діяльності керівників колективів, представлених для присвоєння почесних звань. У кожного з колективів є належний творчий потенціал, який дозволяє носити почесне звання “Зразкового”.

Колектив Центру дитячої та юнацької творчості, вихованці гуртків, батьки щиро вболівають за представлені колективи і переконані в тому, що їх робота одержить належну оцінку.

І забуяють горіхові сади

Тринадцятого квітня ПрАТ «Агрофорт» та сільські громади взяли участь у Всеукраїнському екологічному флешмобі «Висади свої горіхи». Адже озеленення планети знизить вміст вуглекислого газу в атмосфері! А плоди волоських горіхів містять багато поживних речовин та корисних мікроелементів для організму людини.

Тож ТОВ «НВФ «Урожай» Групи МХП безоплатно передало 150 саджанців горіхів для висадки.

Горіхи були висаджені працівниками Черняхівської сільської ради в парку села, а школярами села Черняхів - в пришкільному садку.

Слобідська школа також висадила 30 горіхів. Частина горіхів було передано у відділ освіти Кагарлицької РДА, з яких 5 штук було висаджено на території міської першої школи.

Також було закладено сад на фермі села Шпендівка.

Захід був проведений за підтримки Олександра Жукотанського, голови правління ПАТ «Миронівський завод з виробництва круп і комбікормів» Групи МХП.

Всі колективи - учасники флешмобу отримали винагороду — сертифікат на 1000 грн для придбання товарів у “Епіцентрі”.Більш детальну інформацію про флешмоб та участь в ньому можна отримати за посиланням https://www.facebook.com/events/402336277246958/?active_tab=about.

Маю честь служити своєму народові

Воістину талановита древня Київщина. Вона породила численну когорту справжніх творців українського малярського мистецтва. Чільне місце серед них займає заслужений художник України Олексій Архипович Горбенко.

Цього майстра пензля знає весь світ. Життя митця виявилося багатим на події, а його талант художника відбився на створених ним полотнах. Тематика творів – це цілий світ, який він осягнув сам і, в міру своїх можливостей, намагався донести до глядача, до нащадків критерії естетики, етики, моралі. Його картини – німі оповідачі найсуттєвішого з нашого буття: мить життя, мить історичної події, миттєвий стан природи або людської душі. Майстерне зображення приваблює глядача, змушує його думати, аналізувати.

Народився художник у Ржищеві в буремному 1919 році 11 квітня в багатодітній сім’ї - шостий, найменшенький. Енергійний, допитливий хлопчик з дитячих літ тягнувся до олівця, до фарб. Йому дуже хотілося малювати дніпровські кручі біля Ржищева, Дніпро, що блакиттю своєю ділиться з небом, білі пароплави, що тануть в синій далечині, коней, що пасуться чи мчать по степу, писати портрети своїх друзів.

Одного разу приїхав старший брат Микола з Києва. Побачив малюнки Олексія, розпізнав талант, взяв за руку і відвів у школу в гурток образотворчого мистецтва.

До війни у 1939 році Олексій встиг закінчити художній технікум у Києві. Дев’ятнадцятирічним юнаком почав працювати і паралельно навчатися в художньому інституті. А потім – фінський фронт, Друга світова. Серед тих небагатьох особистих речей, які взяв на фронт студент-третьокурсник Олексій Горбенко, були пензель та кілька олівців. Хоч і не сподівався, що знайдеться в нього час для творчості, проте дуже вже не хотілося розлучатися зі своїм зовсім мирним захопленням. Він пройшов фронтовими дорогами війни від першого до останнього її дня. Немало міг би розповісти про мужність і героїзм наших воїнів – своїх бойових побратимів. Проте одна сторінка біографії завжди змушує серце битися прискорено. Олексій Архипович був учасником оборони Санкт-Петербурга (Ленінграда), прориву блокади. 1943 рік став для нього бойовим хрещенням і роком становлення художника Горбенка.

Як художник і військовий кореспондент, з олівцем та автоматом в руках він у 90-й Червонопрапорній стрілецькій дивізії пройшов з боями у до Берліну. Жодна куля не зачепила молодого художника. Лиш один раз влучила в його планшет і застрягла між тюбиками з фарбами. Всесвіт оберігає талант. З автоматом і альбомом його бачили в окопах і землянках, в операційній медсанбату, на марші і на привалах, у бою, під артилерійським вогнем. Він працював одержимо, намагаючись зберегти рідним образи батьків, синів, братів такими, якими вони були на фронті - простими і героїчними: в ході бою – зосередженими і суворими, а у хвилини відпочинку – веселими, з жартівливою іскринкою в очах; передати почуття, які жили в серцях воїнів. Гострі, виразні замальовки з натури, неповторні своєю експресією і реалістичною переконаністю, силою правди гірких і славних днів війни. («Зв’язківець ст. сержант П.Коваленко», «Сержант М.І.Колобанов» та ін.)

Талант бійця-зв’язківця не залишився непоміченим. Незважаючи на тривожну обстановку в 1943 році у скутому блокадою Санкт-Петербурзі (Ленінграді), була організована Перша художня виставка фронтових художників, де з успіхом експонувалися роботи Олексія Архиповича. Збереглося понад 100 фронтових робіт. Значна частина малюнків із цієї своєрідної фронтової галереї художника нині прикрашають експозицію військово-історичного музею ім. О.В. Суворова в Санкт-Петербурзі.

У переможному 1945 році вчорашній боєць, груди якого прикрашали бойові нагороди – орден Червоної Зірки і п’ять медалей, сержант О.А. Горбенко вступив на навчання до Київського державного художнього інституту на відділення станкового живопису. Викладачами майбутнього митця були Сергій Григор’єв та Тетяна Яблонська. Закінчив цей навчальний заклад у 1950 році в майстерні художника О. Шовкуненка.

Будучи студентом, юнак створив ряд робіт: «Литава. На току», «В амбарі» та ін.

Зустрів своє кохання – Ольгу Києвич. Закохані побралися. Народили двох синів - Ігоря і Олексія. Дружина стала йому і другом, і незамінним порадником.

На початку 50-х років художником були створені графічні роботи «Пуща Водиця», «В очікуванні трамвая» та ін.

Пейзажі, натюрморти, графіка, вдосконалення композиції та кольору – ось етапи поступу митця.

Ставши членом Спілки художників України та СРСР, Олексій Архипович працює викладачем в Київському інженерно-будівельному інституті. Людина широкого світогляду та високої людської моралі О.А. Горбенко пильно стежить за підготовкою молодих фахівців, за здібностями кожного
учня. Терпимість і такт – необхідні риси педагога, вважав митець, бо нарікати на молодь, яку виховуєш, все одно, що нарікати на себе.

Перша персональна виставка творів художника відбулася у 1953 році в інженерно-будівельному інституті. До 1966 року там же відбулося 12 персональних виставок митця. У групових виставках на військову тематику полотна О.А. Горбенка експонувалися з 1953 по 1961 рік.

З роками прийшло до художника визнання. За вагомі заслуги в розвитку образотворчого мистецтва, багаторічну педагогічну діяльність, активну участь у громадському житті у 1980 році 16 грудня О. А. Горбенко був удостоєний почесного звання  заслуженого художника України, а через рік він  став професором кафедри малюнка і живопису архітектурного факультету, де пропрацював більше 50 років педагогом. О.А. Горбенко створив свою школу акварельного живопису, ставши педагогом вищої кваліфікації. Він автор 10 книг та учбово-методичних посібників. («Художньо-технічні прийоми архітектурної графіки», «Методичні основи акварельної графіки» та ін.) Олексій Архипович переважно працює в галузі станкового живопису, графіки, портрета. Його пензлю належить унікальна галерея героїв Другої світової війни, героїв підпільної діяльності та партизанського руху в Україні. Він єдиний український художник, який створив портретну галерею партизанів-підпільників Києва і Київської області. Йому також позували знатні робітники, хлібороби, діячі науки і культури.

Розвиток космонавтики, успішний політ першої людини в космос стали для О.А. Горбенка ключовими у створенні цілої галереї портретів прославлених першопрохідців повітряного океану: С. Корольова, О. Войтенка, Ю. Гагаріна, П. Поповича та ін.

У багатьох пейзажних полотнах художник передає неповторну красу України, Литви, Вірменії. Роботи нашого земляка широко відомі не тільки в Україні, а й за її межами. Багато їх подаровано українськими делегаціями діаспорі всього світу.

Висунення творів художника на здобуття Державної премії ім. Т.Г. Шевченка – це висока оцінка творчого здобутку, що складає понад 1000 робіт. На 56 виставках всесоюзних, республіканських, обласних, міських та зарубіжних експонувалися 750 його робіт. 139 картин знаходяться в експозиції і фондах музеїв різних країн. Творчість О.А. Горбенка висвітлювалася в 32 каталогах, в півтора десятках журналів, трьох десятках газетних статей лише за один тільки 1979 рік! Повна інформація про творчу діяльність заслуженого художника України О.А.Горбенка розгорнута на сторінках каталогу його персональної виставки, присвяченої 70-річчю Збройних сил.

З нагоди ювілею - 70-річчя з дня народження, за багаторічну активну участь у роботі по військово-патріотичному і інтернаціональному вихованню населення, створення галереї портретних образів героїв – воїнів і партизанів Другої світової війни Олексій Архипович Горбенко був нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

У 1985 році О.А.Горбенко був нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, в різні роки - ювілейними медалями.

Помер 17 січня 2010 року.

Ліцеїсти - баскетбольне майбутнє Кагарличчини

У Кагарлицькому НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцей» великого значення надаємо фізичній культурі та спорту. Учні нашого закладу неодноразово  ставали переможцями районних змагань з багатьох видів спорту.

Дуже полюбили ліцеїсти порівняно молодий вид спорту, який культивується в Україні, Європі та в усьому світі, це – стрітбол, своєрідний варіант гри в баскетбол, який має безліч палких прихильників.

Так, команда хлопців нашого закладу, одержавши перемогу у фіналі районних змагань зі стрітболу серед учнів загальноосвітніх шкіл Кагарлицького району, брала участь в обласних зональних змаганнях, які проходили в м. Ржищів 2 березня. Хлопці показали майстерність та професіоналізм у цьому виді спорту, виборовши перше місце та здолавши команди Ржищева, Українки, Фастова та Обухівського району, вийшли у фінал обласних змагань.

Здобувши перемогу в зональних обласних змаганнях зі стрітболу, команда юнаків Кагарлицького НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів – ліцей» у складі: Богдана Демиденка, Антона Поліщука, Дмитра Василюка (І курс) - вчитель фізичної культури Василь Мамій, Дениса Невмержицького (ІІ курс) - вчитель фізичної культури Роман Довгоп’ят, 12 квітня брала участь у фінальних змаганнях ІІ обласного етапу чемпіонату України з баскетболу 3×3 серед команд юнаків 2001 р. н. загальноосвітніх навчальних закладів (Шкільна Баскетбольна Ліга України 3×3).

У фінальних змаганнях брали участь шість юнацьких команд з Кагарлицького, Білоцерківського, Броварського, Баришівського, Богуславського, Києво-Святошинського районів.

Поступившись у фіналі за першість лише команді Броварського району з мінімальним рахунком, команда юнаків нашого закладу посіла високе ІІ місце й була нагороджена дипломом Міністерства освіти і науки України, комітету з фізичного виховання та спорту, спортивної студентської спілки України.

Вітаємо наших спортсменів та їх наставників та бажаємо їм наснаги і подальших  перемог у спортивних змаганнях!

Володар кубка - “Кристал”

Нещодавно в Кагарлику в фізкультурно-оздоровчому центрі «ФОК Кагарличчини» в рамках підготовки збірної команди Кагарлицького району до участі у чемпіонаті Київської області з волейболу, який відбудеться у травні в місті Бориспіль, проходив розіграш Кубка Кагарлицького району з волейболу. Переможцем та володарем Кубка-2019 стала команда “Кристал” міста Кагарлик. Друге місце посіла команда “Зорі” міста Кагарлик. Третіми призерами була команда “Ветерани” міста Кагарлик.

Переможці та призери змагань були нагороджені кубком, дипломами та пам’ятними медалями.

Кагарлицькі шахісти - серед найсильніших

У Кагарлику в міському центрі культури і дозвілля відбувся відкритий чемпіонат Кагарлицького району з шахів. У ньому взяли участь 26 найсильніших учасників цього виду спорту із Кагарлицького, Рокитнянського, Таращанського, Баришівського, Березанського, Миронівського районів, м. Ржищів, м. Українка та м. Київ.

Змагання проходили за Швейцарською системою та тривали понад шість годин. В результаті визначились призери змагань. Перше місце виборов представник Києва Олександр Крупа. Друге місце посів спортсмен з Українки Сергій Фуркало. Третє місце виборов Костянтин Хамаздір з Кагарличчини. Також слід відзначити, що четвертим став теж кагарличанин - Олег Баляс.

Переможці та призери змагань були нагороджені цінними подарунками.

У Кагарлику чоловік на велосипеді втік з виборчої дільниці з бюлетенем

21 квітня на одній із виборчих дільниць Кагарлика місцевий житель отримав бюлетень для голосування, який згодом вирішив забрати додому.

Про це повідомляє прес-служба Головного управління Національної поліції в Київській області.

На одній з виборчих дільниць міста Кагарлик місцевий житель отримав бюлетень для голосування. Однак з кабінки для голосування він попрямував одразу до виходу, не вкинувши його в скриньку.

Це помітили члени виборчої комісії і намагалися самотужки його зупинити. Але чоловік сів на велосипед і зник у невідомому напрямку. Тільки після цього члени ДВК звернулись до працівників поліції з відповідною заявою.

Поліція відреагувала оперативно. Вже за кілька хвилин правоохоронці прибули до місця проживання правопорушника, але вхідні двері ніхто не відкривав.

Згодом двері відчинила жінка, яка виявилась дружиною зниклого чоловіка. Вона добровільно видала працівникам поліції два екземпляри бюлетенів, на яких були зазначені дати виборів Президента України – 31 березня та 21 квітня.

За фактом незаконного використання виборчого бюлетеня працівники Кагарлицького відділення поліції відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 158-1 (незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз) Кримінального кодексу України. Триває слідство. Встановлюються всі обставини події.

Перемоги “Оріяни”

7 квітня в м. Києві відбувся Міжнародний конкурс – фестиваль «PRO FEST», головою журі якого є народний артист України Григорій Чапкіс.

Талановито представили Школу мистецтв учасники хореографічного колективу «Оріяна». 38 дітей разом із своїми викладачами Наталією Кукош і Аліною Токовенко були учасниками свята танцювального мистецтва.

До слова, це не перший виступ колективу: цілий тиждень діти активно працювали у концертних програмах: відкритого академічного концерту вокально-хореографічного відділу – 3 квітня, звітного концерту школи мистецтв – 5 квітня, і на завершення Міжнародний конкурс «PRO FEST».

І результат є: танець «Ой, на горі жито» учнів 1–2 класу приніс їм І місце (викладач Аліна Токовенко) (фото внизу), за «Єврейський танець» учні 4-5 класів отримали ІІ місце (викладач Наталія Кукош) (фото вгорі) і «Гордіянка» у виконанні учнів 6–7 класу теж була оцінена як краща, за що діти отримали І місце (викладач Наталія Кукош) (фото з Григорієм Чапкісом посередині).

Хореографічне мистецтво виховує естетичний смак, грацію й пластику тіла і має неоціненний вплив на формування мистецької індивідуальності.

Учні та викладачі щиро дякують за підтримку та надання транспорту Кагарлицькій райдержадміністрації

Стайківські лелеченята

13 квітня на базі ДЮСШ «Юність» м. Біла Церква відбулися зональні змагання серед районів та міст обласного підпорядкування «Олімпійське лелеченя – 2019», в яких від Кагарлицького району взяла участь команда учнів Стайківської загальноосвітньої школи (учитель фізичної культури Роман Малоокий).

Учасники показали свої знання у конкурсі «Знавці олімпійського спорту», продемонстрували злагодженість дій у конкурсі «Презентація», показали спритність та командний дух у конкурсах «Комбінована естафета» та «Рухлива гра».

Наша команда, змагаючись з командами м. Біла Церква, Білоцерківського, Володарського, Сквирського районів, виборола 4 місце серед 8 команд. Учні були нагороджені дипломами за участь, а вчитель отримав диплом за підготовку команди до участі у змаганнях.

Вітаємо учасників змагань та бажаємо подальших перемог і гарних спортивних досягнень.