Пошук

На сторожі здоров’я людства

Лікар лікує людей, а ветеринар - усе людство. Цей вислів академіка Павлова актуальний і донині. Тож у другу неділю серпня ми вшановуємо працівників ветеринарної медицини. Напередодні професійного свята ветеринарів району привітали в.о.голови районної державної адміністрації Світлана Синюк та голова районної ради Іван Семцов. Вони подякували працівникам ветеринарної медицини за їхню кропітку і відповідальну працю. Кращих працівників галузі керівники району нагородили спільними подяками райдержадміністрації та районної ради та подарунками. Зокрема, відзнаки було вручено провідному бухгалтеру Кагарлицької районної державної лікарні ветеринарної медицини Світлані Демиденко та ветеринарному санітару Мирівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини Альоні Коротецькій.
Також Подяку Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було вручено завідувачу Ржищівської державної дільничної лікарні ветмедицини Борису Мариненку. Грамоту ГО “Асоціація фахівців ветеринарної медицини Київської області” отримала ветеринарний санітар Кагарлицької районної державної лікарні ветеринарної медицини Людмила Світельська. А напередодні, під час обласних урочистостей Почесною грамотою Київської обласної ради було відзначено провідного лікаря ветмедицини Кагарлицької районної державної лікарні ветеринарної медицини Ольгу Припіяло.

У флагманах - ПрАТ «КФ «Лагода»

Добре працює виробництво - менше проблем з наповненням бюджету. Це твердження у свій час стосувалося і промисловості. Щорічно ставилося завдання нарощування обсягів виробництва продукції та її реалізації шляхом створення нових підприємств, запровадження сучасних технологій, підвищення продуктивності праці.
У якому стані перебуває промисловість району на сьогоднішній день, які перспективи її розвитку? - про це наш кореспондент веде розмову із завідувачем сектору економічного розвитку і торгівлі РДА Наталією Сигидою.

- Наталіє Дмитрівно, отже, почнемо з найголовнішого. Що являє нині промисловість району?
- Це - шість основних підприємств, які вже давно функціонують на території Кагарличчини. Серед них - ПрАТ “Кагма”, яка виробляє масло вершкове жирністю до 85%, кисломолочний сир та кисломолочну продукцію; ТОВ “Борошномельна компанія “ТЕВІ”, що випускає житнє та пшеничне борошно; ТОВ “Пантек-виробництво”, яке спеціалізується на виготовленні сендвіч-панелей; ТОВ “Мойдодир”, на якому виготовляють меблі для ванних кімнат; ПрАТ “КФ “Лагода”, що випускає вафлі та печиво; ДП “Ферми ДАНАМ”, яке займається виробництвом свинини.
Створено ряд нових підприємств, які знаходяться або в стадії становлення, або відзначаються нестабільністю роботи. Це – ТОВ “Баланс Агро Центр” з кагарлицькою пропискою на вулиці Став’янка по розфасовці міндобрив; ТОВ “КЕС-1” на території колишнього цукрозаводу, що виробляє альтернативну енергію; фірма “Ема-цемент”, яка спеціалізується на виготовленні та розфасовці цементу. У 2019 році в с. Черняхів планує запустити свою діяльність українсько-чеське підприємство по виробництву сирних снеків ТОВ «СНЕК ДЕ ФРОМАЖ УКРАЇНА». Планується створення 10 робочих місць.

- У підшивці районної газети за 2014 рік відшукав інформацію, що за перше півріччя 2013 року було вироблено промислової продукції на суму 210 мільйонів гривень. Можете назвати показники цього року?
- За шість місяців 2019-го маємо результат у 364 млн грн, але це - не свідчення нарощування виробництва промислової продукції, а результат девальвації гривні і росту цін. Насправді йде спад виробництва і реалізації промислових товарів як в цілому по району, так і по окремих підприємствах. Пов’язаний цей процес як з ліквідацією цукрозаводу, так і зі зменшенням обсягів сировини, необхідної для переробних підприємств.

- І хто на сьогодні є флагманом промисловості в районі?
- Приватно-акціонерне підприємство “Кондитерська фабрика “Лагода”. За нинішніх пів року тут випущено і реалізовано продукцію на 95,8 млн грн, що складає майже третину до всієї промислової продукції району. Хоча й тут спостерігається зниження темпів виробництва. До 2018 року обсяги випуску продукції нині складають лише 79 відсотків.
Натомість має приріст у обсягах виробництва ТОВ “Борошномельна компанія ТЕВІ” - 118%. Наздоганяє дане підприємство “Лагоду” і по валовому виробництву і продажу продукції - близько 78 мільйонів гривень.
З плюсом до минулого року працює також ТОВ “Пантек-виробництво”. Всі інші мінусують до торішнього рівня.

- Скільки людей сьогодні працює на промислових підприємствах?
- Всього середня чисельністьпрацюючих 1123, із них 646 - на ПрАТ “КФ “Лагода” (за червень - 1087, Лагода - 612).

- Які перспективи розвитку галузі на найближчий період?
- ТОВ “Кузьминецька будівельна кераміка” - це велике промислове підприємство, де задіяно близько ста чоловік.
Є сподівання і на те, що нова влада в державі приділить першочергову увагу розвитку економіки, а отже, нові промислові підприємства з’являться і в нашому районі.

Пахне рідне село...

На березі ставу, за доброю традицією у Кадомці, святкували День села.
Неймовірні українські краєвиди додавали особливого значення пісням, сценкам та гуморескам з імпровізованої сцени.
Кадомчан та гостей села розважали вокальні гурти «Кадомчанка» й «Намисто», а також учні місцевої школи. З великою шаною артисти-аматори згадували літніх жителів Кадомки, людей праці, захисників України, багатодітні сім’ї, матерів, хрещених батьків, новостворені сім’ї, зовсім маленьких жителів села, яким присвячували свої виступи.
З Днем села громаду вітали виконуюча обов’язки голови Кагарлицької райдержадміністрації Світлана Синюк, міський голова Олександр Панюта, місцевий священник отець Юрій, депутат районної ради Петро Папіженко, голова села Наталія Савченко. Добрі побажання, нагороди, подарунки, сертифікат на суму 3 тисячі гривень – усе це повинно спрацювати для людей села, бо озвучувалося та передавалося з душею, від щирого серця.
По селах Кадомської сільської ради нині пустує 41 обійстя, що сумує за своїми господарями, які покинули їх назавжди. Але й підростає молоде покоління та народжуються діти, що додає віри у краще майбутнє.
Діти ласували «солодкою ватою» й попкорном та стрибали на батуті, усіх пригощали смачними варениками, рибною юшкою та бутербродами, а фірма «Укрмед» - ще й медом.
Завершився вечір святковою дискотекою, який у веселощах перетік у нову добу.
Для людей свої вміння й дивну енергетику дарували учасниці «Кадомчанки»: Ніна Вискребенець, Ніна Кліковка, Любов Опанасенко, Любов Горбач, Ольга Мороз, Валентина Логвиненко, Катерина Скуб, Тетяна Шпіляр. А також учасниці гурту «Намисто»: Світлана Білека, Юлія Рогульчик, Тетяна Білека, Оксана Логвинова, Надія Черевко, Марія Коробенко. І це їх руками готувалися смачні страви для людей. Тож, подякуйте жінкам, люди добрі, за їх роботу, за душу в пісні, за бажання зробити для вас свято найкращим.
Щира вдячність і спонсорам свята – Петру Бездітному (ФГ «Буртівське»), Петру Папіженку (СТОВ «Переможець»), Анатолію Білеці (ФГ «Білеки»).
А завдяки корпорації «Успіх», у який входить СТОВ «Переможець», у Кадомці є чудомузапаратура, завдяки якій озвучування заходів - на вищому рівні.

У нашім домі квіти розцвіли

День села в Буртівській громаді святкують у другу суботу серпня. Під час своєрідного міжсезоння: на полях уже зібрано ранні зернові, на городі копати картоплю - ще зарано. Та й піст скоро. А про те, що таке рішення вдале, свідчив і наповнений зал Буртівського будинку культури, і гамірна купка дітлахів біля самого БК. Тут встановили надувні гірки, батут, намет із цукровою ватою та попкорном. Тож дітям було де розгулятися. Готувалося пригощання і для дорослих - булькала в казані вода, де готувалася шурпа.
І допоки малеча штурмувала гірку Гімном та танцем з українськими рушниками, розпочалися урочистості. Ведучі зі сцени закликали “Ласкаво просимо”, а тим часом у залі частували присутніх запашним короваєм. Лунали традиційні вітання від настоятеля місцевого храму отця Івана Синюка, очільника громади Олександра Драгана, районного керівництва - голови райради Івана Семцова, гостя із Кагарлика - заступника міського голови Олега Пурія, керуючого ТОВ “Вікторія-Агро” Ігоря Сінченка. Звичайно, гості прийшли на свято із подарунками від своїх організацій та установ. “Єлектричний прилад” презентував Іван Семцов, сертифікат на 3 тисячі гривень передав для дитсадка Олег Пурій, бензотример - Ігор Сінченко. У відповідь зі словами вдячності шановним гостям було вручено короваї.
Короткий, але цікавий, оригінальний і глибокий екскурс у історію сіл громади провела заступник директора школи, працівник місцевого музею, автор ряду книг Наталія Побочій. Щоб познайомити земляків із цікавими фактами Наталія Анатоліївна працювала в обласному архіві. Тож зачитала витяги із районної газети за 1934 рік, де згадувалося про Бурти. Її розповідь супроводжувалася показом слайдів із фотографій як пожовклих від часу, так і сучасних. А по цьому до уваги присутніх було показано аматорський фільм про село.
Жителі Буртівської громади ніколи не стояли осторонь долі своєї країни. Є тут і ліквідатори аварії на ЧАЕС, і афганці, і ті, хто чинив супротив ворогу, що порушив наші східні рубежі. Є серед них і учасники бойових дій, і активні волонтери. Та й чи не кожна родина зробила свій внесок у підтримку наших воїнів. Зазнали села громади втрат і під час чорних років голодомору. Тож цього дня хвилиною мовчання та покладанням квітів до пам’ятника вшанували полеглих у бою проти російських окупантів.
Пишно були переплетені урочистості й з виступами місцевих талантів - аматорів сцени і професіоналів. Гучними оплесками вітали на сцені маленьких жителів громади - вихованців дитсадка «Веселинка», які заспівали пісню про горобчиків та ще й танцювали одночасно. А потім показали сценку за мотивами пісні “А ми удвох”.
Порадував своїм красивим вокалом і заслужений артист України Віктор Шуляка.
Радували своїм співом загал Людмила Нестерук, дует Василя Гребельника та Олександра Харківського, чоловічий ансамбль “Стожари” та аматорський колектив “Мрія”, дуети Даші Гольонко та Устини Гольонко, Саші Осадчої та Тані Павлюк. А вели дійство Тетяна Папенко і Ольга Дзененко.
Подяки та запашні короваї від голови села отримали спонсори свята: СВК «Агрофірма «Перемога», Компанія «Успіх», ТОВ «Вікторія Агро», ПП Ткаченко Ольга Володимирівна, ПП Тесленко Світлана Миколаївна, фермер Бездітний Петро Васильович, ПП Босенко Володимир Григорович, ПП Ткач Роман Петрович, спілка рибалок «Спінінг» та житель села Рибак Віктор Павлович за допомогу у реконструкції пам’ятника.
Лунали слова вдячності й на адресу районної організації Аграрної партії України, адже саме завдяки їй діти безкоштовно стрибали на батуті та ласували солодкою ватою і попкорном, а учасники “Мрії” отримали нові ошатні сценічні костюми.
Окрім концерту, гості та жителі села могли переглянути виставку, яку підготували учні та вчителі школи. Подивитись на кінне шоу з двократним чемпіоном України по кінному спорту Костянтином Кучмієм та безкоштовно покатати верхи дітей. За доброю традицією, жителів села та гостей пригощали стравами української кухні, проводився розіграш лотереї. Закінчилось святкування дискотекою.

Не гофрокартоном єдиним...

Про виробництво гофрокартону на Київському картонно-паперовому комбінаті вже згадувалося в одній із перших оглядових публікацій. І хоча обухівська гофротара постачається в різні куточки нашої держави, про її виробника рідко коли згадує пересічний українець. Навіть більше – відсилаючи «Новою поштою» крупногабаритні посилки ми дуже рідко звертаємо увагу на те, що світло-коричневі коробки для упаковки виготовляються саме в Обухові. А от про санітарно-гігієнічні вироби знає, мабуть, кожен другий. Особливо користується попитом обухівський туалетний папір. «65-ку», як називають цю продукцію робітники комбінату, виготовляють в окремому цеху, вщерть заповненому величезними рулонами паперу. Саме з таких кількатонних велетнів і народжуються маленькі компактні рулончики, причому людський фактор у їх виробництві зведений до мінімуму. Це тому, що в цеху встановлене сучасне обладнання, яке і нарізає папір, і друкує наліпки до рулонів, і пакує готову продукцію.

Біля автоматів, в основному, працюють жінки. Одні, час від часу, підправляють потоки рулонів та оглядають обладнання, інші стежать за якістю, відкидаючи в окремий контейнер надірвані рулони. Відразу виникає запитання: куди ж дівається ця пошкоджена продукція?

– На переробку, – категорично відповідає молода жінка, уважно розглядаючи наступну партію рулонів, що неквапливо рухається по конвеєру.

А ось по цеху їде навантажувач, який, судячи з усього, везе вже готову продукцію на склад. Ніби нічого й особливого на
цьому виробництві немає, втім, саме таке враження складається, швидше за все, від того, що кожен працівник чітко виконує поставлені перед ним завдання. А в умілих руках, як відомо, й автоматика слухняна.
Тож знову ми повертаємося до кадрового питання…

– Де шукаєте спеціалістів? – запитую в.о. генерального директора комбінату Віктора Семенця.

– Ми їх не шукаємо, – посміхається він у відповідь, – нас самі знаходять... Ми ж лише створюємо належні умови праці, які й є головним стимулом для людей, котрі з тих чи інших обставин змушені шукати роботу.

– Невже жодних кадрових проблем на підприємстві не існує?

– Було б неправильно говорити, що нині ми забезпечені на всі сто відсотків професійними кадрами. Питання є. І пов’язані вони, перш за все, з тим, що фахівців для нашого комбінату не готує жоден навчальний заклад. Тож нині, коли до нас приходять працювати люди, вони певний час проходять навчання на виробництві, а ми за цей час виплачуємо їм заробітну плату (свого роду стипендію). У разі успішного стажування, новому працівникові присвоюється відповідний розряд і нараховується вже значно вища, ніж до цього, заробітна плата. Сподіваємося, що невдовзі питання підготовки кадрів вийде на інший рівень – ми працюємо над угодою про співпрацю з професійним ліцеєм, що в місті Українка, де плануємо навчати студентів тих спеціальностей, які потрібні підприємству. Час від часу ми переоснащуємо наші цехи, але, зауважу, що з оновленням виробництв ми не скорочуємо людей – просто даємо їм можливість пройти перепідготовку, якщо це необхідно.

І це ще одна особливість комбінату – давати можливість людям самореалізовуватися, відчувати, що знання та праця кожного працівника потрібні підприємству. А, як підтверджує життя, такий моральний стимул досить часто буває більш важливим за матеріальний, а отже, більш визначальним у подальшій долі людей.

На фінішній прямій

Станом на 8 серпня, за оперативними даними управління АПР райдержадміністрації ранні зернові та зернобобові культури в сільгосппідприємствах району зібрано на  98 відсотках всієї площі.

Не завершили жнивувати лише в ПСП «Переселенське-К» (130 га) та ПрАТ «Агрофорт» (37 га).

Середня врожайність хлібів складає 56,9 ц/га, в тому числі: озимої пшениці - 59,3, ярої пшениці - 46,4, ячменю - 51,5, вівса - 37,6, гороху - 31,3.

Валовий збір зерна становить майже 60 тисяч тонн.

Повністю закінчено збирання озимого ріпаку. Його намолочено 9468 тонн при середній урожайності 33,9 ц/га.

Ряд сільгоспформувань проводить сівбу цієї культури. А в ТОВ «Віскар Агро» її вже завершили на всіх 190 га.

Михайло Бно-Айріян відвідав Стайки

Другого серпня Кагарличчину відвідав голова Київської облдержадміністрації Михайло Бно-Айріян. Сталося це під час робочої поїздки губернатора до Ржищівської об’єднаної територіальної громади. Маршрут очільника області пролягав через Стайки. Тож пан Михайло разом із своїми помічниками та представниками ряду структурних підрозділів ОДА, в.о.голови Кагарлицької райдержадміністрації Світланою Синюк та головою Кагарлицької районної ради Іваном Семцовим, депутатом районної ради, керівником місцевого ПОСП “Дніпро” Анатолієм Вороною, секреатарем Кагарлицької міської ради Любов’ю Коваль, начальником відділу освіти РДА Надією Омельченко, сільським головою Стайок Наталією Галкіною та в.о. старости Гребенів Валерієм Василенком оглянув Стайківську загальноосвітню школу. Екскурс по закладу провела його директор Любов Ясюк. Очільник області ознайомився з підготовкою закладу до нового навчального року та обговорили проблемні питання. Нагальним є продовження капітального ремонту частини покрівлі будівлі школи, площею близько 2000 квадратних метрів. Кошторис завершення ремонтних робіт складає приблизно 1400000 гривень.

Також обговорено питання переобладнання частини приміщення школи для переведення туди сільського дошкільного навчального закладу. В нинішньому приміщенні дитсадка проблемно розмістити ту кількість дітей, які його відвідують. А от приміщення дитсадка планується переобладнати під квартири молодим вчителям сільської школи. Депутат Кагарлицької районної ради, голова бюджетної комісії районної ради, керівник ПОСП «Дніпро» Анатолій Ворона пообіцяв з свого боку фінансову підтримку від господарства для облаштування нових класних кімнат, а саме кабінету фізики та хімії.

Михайло Бно-Айріян зауважив, що уперше з того моменту, коли він в статусі голови облдержадміністрації відвідує райони, мова велася не лише про матеріальну базу, а й про соціальну складову - квартири для педагогів.

По завершенні зустрічі очільник області пообіцяв, що відповідні служби проаналізують ситуацію і він прийме з цього приводу рішення.

ЛЮБОВ І ПРИСТРАСТЬ ЛЮБОВІ ПЕТРІВНИ

Любов Ткаченко у свій час дослідила десятки доль. А хто дослідив би три чверті століття її власної долі? Як швидко набігли оті чверті!

Любов Петрівна Ткаченко – особистість знана в нашому краї. На початку 70-х вона була серед тих, хто започатковував районний історико-краєзнавчий музей, а потім понад три десятиліття була його незмінним директором.

Музеїстика, історія рідного краю, вивчення першоджерел і спілкування із сотнями земляків, розкиданих по світах, і заїжджих гостей з багатьох куточків ще СРСР стали справою життя Любові Петрівни, її любов’ю (даруйте тавтологію ) і пристрастю.

Музеї – духовні скарбниці нації бережуть пам’ять про народ. У кожному з 52 сіл району в свій час побувала Любов Петрівна з колегами, зібравши понад 30 тисяч експонатів. Частина одного  з перших в Україні документальних фільмів про Голодомор – «Голод-33: свідчення очевидців» навряд чи була б знята, якби не зусилля Любові Петрівни з колегами, адже і в 90-і роки нелегко було переконати селян розповідати про страшний 33-й.

Шкода, що неоціненне багатство – зібрані протягом десятиліть експонати, сьогодні майже всі – в запасниках, виставляти їх ніде, бо ж музей переживає не кращі часи, тулячись в кількох кімнатках райвійськкомату. Але збереження історії краю – справа всенародна, тож сподіваємося, що не пропаде марно праця поколінь музеїстів Кагарличчини, і про те подбає влада при підтримці небайдужої громади.

Ми, студійці районного радіо і ТБ, вдячні Любові Петрівні Ткаченко не тільки за плідне, насичене цікавими розповідями спілкування. Упродовж понад двох десятиліть, до самого виходу Любові Петрівни на заслужений відпочинок, ми за допомогою і при підтримці невгамовної директорки підготували немало сюжетів і передач на радіо і телебачення – про історію Кагарличчини, славних людей краю, культурно-мистецькі заходи найширшої тематики, незмінним учасником, а то й ініціатором яких був музей.

Наші слова вдячності й глибокої поваги Вам, шановна Любове Петрівно! Живіть ще довго на радість і родині, і всій громаді.

Згоріли гараж та автомобіль

31 липня о 16 год 12 хв на пункт зв’язку 19-ДПРЧ м.Кагарлик надійшло повідомлення про загорання приватного гаража в с. Балико-Щучинка. Через дві хвилини  на гасіння пожежі виїхав черговий караул 20 ДПРЧ м. Ржищів у складі трьох чоловік та черговий караул 19 ДПРЧ м. Кагарлик у складі 2 осіб.

По прибутті до місця виклику 20 ДПРЧ м. Ржищів о 16 год 26 хв було встановлено, що горить гараж по всій площі та автомобіль, який знаходився в даній будівлі.

В результаті оперативних дій о 17 год 05 хв вдалося локалізувати пожежу та не допустити розповсюдження вогню на сусідню будівлю. Вже о 18 год 21 хв була проведена її повна ліквідація.

Внаслідок пожежі було повністю знищено гараж та автомобіль. Постраждалих немає. Причина загоряння встановлюється.

Робота як другий дім

Хто краще розкаже про підприємство, особливо ж про умови роботи на ньому та соціальний захист, як не самі працівники? А в Київському картонно-паперовому комбінаті таких людей понад 2000! І задіяні вони як у виробничих цехах, так і в головному офісі.

Втім, відверто кажучи, думка офісного працівника мене менше за все цікавила. Хотілося поспілкуватися зі звичайними робітниками, які не бояться протягів й мазуту, паперового пилу й нічної зміни... Одна з них – Надія Федорченко. 38 років тому вона разом зі своїм чоловіком приїхала за комсомольським покликанням на підприємство, в якому не всі цехи ще були збудовані. І з того часу не змінювала свого місця роботи. Такими працівниками, безперечно, пишаються скрізь.

Застав Надію я за пультом управління в цеху, де виробляється картон. Після того, як на її місце прийшов змінник, ми вийшли на вулицю, аби поспілкуватися.

– Мабуть, не вистачає свіжого повітря? – запитую.

– Так, робота в нашому цеху не з легких. Самі могли побачити, як картон виготовляється. Тут складний процес, і вода, і сушка... Але все пізнається в порівнянні. Я свою роботу ціную. Звикла до неї за ці роки. Як-не-як – це вже мій другий дім.

Надія Федорченко розповіла, що багато її старших друзів уже на пенсії. Втім, незважаючи на це, підприємство з року в рік оформляє і на них (як і на всіх працівників) безкоштовно медичні страховки, що дозволяє, в разі хвороби, значно здешевити лікування.

– Фактично, якщо захворієш, то вже не думаєш про гроші на ліки. Чи це грип, ангіна, застуда, чи, не дай Боже, необхідність хірургічного втручання. У нас був один випадок, коли жінка з нашого підприємства, обухівчанка, отримала вдома опіки. Говорили, що на її лікування по страховці було виділено понад 100 тисяч гривень...

Доки ми розмовляли, по території проїхав великий службовий автобус.

– Це – наша розвозка, – пояснює Надія. – Таких автобусів на підприємстві багато. Щодня вони розвозять нас як на роботу, так і додому – і не лише по Обухову, а й в інші райони. Звичайно, зручно. Тим більше, коли після зміни хочеться швидше дістатися дому, відпочити.

Попрощавшись, вона пішла до автобуса. А паралельно з нею ще десятки й сотні працівників поспішали до автозупинки після робочого дня.

Спостерігаючи за цим, пригадав слова директора з персоналу КПК Романа Гіріна, який на мій схвальний відгук щодо наявності в усіх цехах підприємства сучасних кімнат відпочинку з мікрохвильовими печами, чайниками, холодильниками та кондиціонерами, відповів: «Це – звичайні місця для прийому їжі. А кімнат відпочинку у нас немає, адже після роботи всі поспішають до своїх домівок. І це, на мою думку, правильно».

Можливо, й так, подумав я, проводжаючи поглядом один за одним автобуси.

Є на підприємстві й трудові династії. Укладальник-пакувальник Тетяна Пустова – одна з таких представників. Її батьки довгий час працювали на КПК, нині вже на пенсії. Тут трудиться і її брат Віктор. Тетяна розповідає, що для дітей працівників в спортивному комплексі комбінату діють безкоштовні секції з боксу, кікбоксингу та вільної боротьби. Неодноразово користувалася разом із колегами нагодою знову ж таки безкоштовного оздоровлення на Азовському морі.

– Розумієте, – ділиться враженнями Тетяна, – напевне, є й такі люди, кому недостатньо того соціального пакета, який нам надається. Але це не про мене. Можливо, тому, що я просто люблю свою роботу, а можливо, й через те, що на життя я не дивлюся через рожеві окуляри. Повірте, мої друзі та знайомі працюють в різних організаціях міста, там взагалі не надається додатковий соціальний пакет, не кажучи вже про значно нижчий рівень зарплат, які вони отримують. Мої батьки і я – ми звикли саме заробляти, а не отримувати гроші. Тож на сьогоднішній день я ціную, перш за все, те, що маю. А якщо керівництво запропонує мені вищу посаду, обов’язково скористаюся цією можливістю.

І це, з’ясовується, – не пусті слова. Для передовиків виробництва існує гнучка мотиваційна система – від підвищення на посаді до збільшення окладу та виплат премій. Також на підприємстві щопівроку визначають кращих з кращих. Їх портрети і прикрашають фасад головного офісу. Ця свого роду «Дошка пошани» – гордість Київського КПК.

Порадувала і погода, і врожай

Збирання ранньої групи зернових культур, зважаючи на їх незначну долю в структурі посівних площ району, перетворилися в швидкісний процес. Особливо, якщо хліборобам при цьому сприяє й погода.
Ось і в цьому році перші жнива, які ще називають обмолот ранніх зернових і технічних культур, підходять до свого завершення. Про їх хід, попередні підсумки наш кореспондент веде розмову з головним спеціалістом, агрономом управління агропромислового розвитку райдерж­адміністрації Катериною Чайківською.

- Катерино Василівно, все пізнається у порівнянні. Тому давайте повернемось на рік назад і проаналізуємо хід жнив тоді і нині...

- Маю зазначити, що у цьому році збирання хлібів ранньої групи завершиться на тиждень-другий раніше, ніж торік. І це при тому, що їх площа в сільгосппідприємствах збільшилася майже на 1500 гектарів. Якщо у 2018 році, станом на 9 серпня, урожай було зібрано більше як на 9300 га, то нині (станом на 31 липня) зернові обмолочені майже на 10 тисячах гектарів, що складає 90% до всієї площі. Гадаю, що до кінця тижня збиральна кампанія в районі завершиться.

Цьому посприяла суха і по-справжньому жнивна погода, а також добра організація праці жниварів, надійна матеріально-технічна база.

- Жнива завершуються. Чи радують сільгоспвиробників їх підсумки?

- За попередніми даними, урожай ранніх зернових буде вищим, ніж торік. Нині кожний гектар видає в середньому понад 56 центнерів збіжжя, тоді як рік назад було 52. При цьому озимої пшениці зібрано по 58,9 цнт/га, ярої - по 46,0, ячменю - по 52,0, вівса - по 37,0, гороху - по 30,3. Дещо менша урожайність озимого ріпаку - 34,4 проти 39,0 у 2018-му.

Зрозуміло, що більшим буде і валовий збір зерна. Його уже намолочено у районі понад 55000 тонн, тоді як торік було 45000.

- Ви зупинилися на показниках урожайності культур в середньому по району, а які вони в розрізі господарств?

- Найвищу урожайність ранніх зернових показують, до речі, як і торік, у ПСП “Переселенське-К” (70,4 цнт/га) і ФГ “Дар” (70,5). Трохи менша вона у ПрАТ “Агрофорт” - 69,5. Всі інші сільгоспвиробники мають її в межах від 42 до 58 центнерів з гектара.

ПСП “Переселенське-К” має і найвищий вал хлібів - майже шість тисяч тонн. У ПОСП “Дніпро” він становить 5990, СК “Агробізнес” - 5651, ПрАТ “Агрофорт” - 5583 тонни.

Можу прокоментувати ситуацію і по врожайності окремих культур. Озима пшениця найкраще вродила у вже згадуваних ПСП “Переселенське-К” та ФГ “Дар” - 70,5, а також ПрАТ “Агрофорт” - 69,6 цнт/га.

По ячменю беззаперечним лідером є також ПСП “Переселенське-К” - 70,2 цнт/га.

Горох сіяли тільки в ТОВ “Віскар-Агро” і одержали на круг по 32,1 цнт/га.

У ПСП “Переселенське-К” вирощено найвищий врожай озимого ріпаку - по 42 центнери з гектара. По 40 його зібрали у ТОВ “Бурти-Перемога”.

- Раніше ви зазначили, що обмолочено 90 відсотків ранньої групи зернових культур. Хто не завершив жнива серед сільгосппідприємств району?

- До обмолоту в районі ще залишається близько тисячі гектарів посівів, в основному, пшениці та ячменю. Найбільше - у ПСП “Переселенське-К” та ПрАТ “Агрофорт” - по 150, 200 га. Думаю, що для них обмолотити такі площі - справа одного-двох днів.

- Що б ви хотіли побажати нашим аграріям з нагоди завершення перших жнив?

- Насамперед, подякувати за звитяжну працю, за гарний урожай, за відданість хліборобській професії. І побажати їм, щоб і друга, основна половина жнив 2019, була сприятливою на погоду і щедрою на урожай.

Психолог для учасників АТО

Під час чергового прямого телефонного зв’язку із виконувачкою обов’язки голови райдержадміністрації Світланою Синюк пролунало п’ять дзвінків.

Традиційно не обійшлося без скарги на роботу радіоточок. І, вже теж традиційно, ця скарга була із Халчі, з вулиці сім’ї Шевченкових. Не те, щоб “райтелекомівці” не реагували на скарги. Реагують, ремонтують, тільки невдовзі після цього радіо замовкає знову.

Про психологічну реабілітацію своїх побратимів - ветеранів АТО турбувався керівник ГО “Хоробрі серця Кагарличчини” Віктор Великий. Його цікавило, чи не можна відкрити такий кабінет, де б з учасниками бойових дій на сході нашої країни працював психолог.Втім виявилося, що такий кабінет вже давно функціонує при Центральній районній лікарні. Тож ті, хто потребує спілкування з психологом, можуть його відвідати. Про це повідомила очільнику “Хоробрих сердець” Світлана Синюк. А керівник управління соціального захисту населення РДА Оксана Дячок доповнила, що в межах наявного державного фінансування воїни АТО отримують путівки в спеціалізовані санаторні заклади.

Наступний додзвонювач просив поради, де можна в Кагарлику зареєструвати право власності на будинок. Як один із варіантів, йому було запропоновано звернутися в ЦНАП.

Останній дзвінок був від жінки, яку турбувало, що медперсонал, який “прибирає”, після цього йде до “медичних інструментів”. Кагарличанці пояснили, що функції прибирання в медзакладах покладено на спеціальний персонал. А із “інструментами” працюють зовсім інші люди. Така відповідь задовольнила жінку.

“Моє село - частина України”

Черняхівський будинок культури зібрав повний зал людей, а це більше як 600 місць. Чимало було і на вулиці під час концерту: діти стрибали на батуті і ласували морозивом, місцеві умільці-кулінари смажили шашлики, варили юшку й козацький куліш, розкладали солодощі, літні люди спілкувалися між собою.

На вході до залу - фото земляка Валерія Чухрая, який загинув на сході країни під час російсько-української війни у 2014 році в Луганській області, наштовхнувшись на встановлені диверсійно-розвідувальними групами розтяжки з гранатами - як нагадування, завдяки кому спокійно спимо, виховуємо дітей, святкуємо День села та інші заходи.

Із святом присутніх вітали голова села Володимир Безвербний, священник отець Михаїл, директор місцевої школи Лариса Яренко, військовий аташе з Чехії, голова правління Київської міської спілки ветеранів Афганістану Микола Гон­чаренко, представники ПрАТ «Агрофорт» Зіновій Лялюк та Андрій Воробчак, голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов, секретар Кагарлицької міської ради Любов Коваль.

Черняхівці отримали ряд грамот, нагород і подарунків за свою працю і професіоналізм. Від «Агрофорту» Черняхів отримав кольоровий принтер; від районних адміністрації та ради - електрочайник, від міської ради - сертифікат на суму 3000 грн.

Для місцевих жителів та гостей села того дня виступали Діана Драпей, Анастасія Маруня, Аліна Донченко, Каріна Рудь, Мирослава Сівцова, Валерія Рудюк, Людмила Рудь, Борис Дяченко, Інна Дученко, Олександр Безвербний, Ярослава Пасічна, Руслана Нечипоренко, Каріна Роєнко, Вікторія Черкевич, Алла Безвербна, Марина Богіна. Годі переоцінити і труд, вкладений у свято, Світлани Безвербної та Оксани Шаршової.

Тут вшанували пам’ять Валерія Чухрая, що загинув на сході країни, полеглих під час Великої Вітчизняної, а також усіх односельчан, які вже за вічною межею. На проекторі у вигляді фотографій та відео люди мали змогу бачити своїх односельчан.

Прекрасний концерт, чудова підготовка, гостинний прийом, тепла атмосфера, смачні наїдки. А до цього - ще й святкова дискотека, яка продовжувалася до третьої ночі. Кажуть селяни, якби грала музика, то гуляли б і до ранку.

Щира вдячність спонсорам заходу: Людмилі Онуці, Юрію Калініченку, Миколі Лящуку, Ігорю Дергачову, В’ячеславу Коляденку, Любові Кошель, Андрію Чухраю, Наталі Сидоренко, Віталію Зеленому, Ігорю Євтушенку, Марині Зайченко, Миколі Гриценку.

Виробництво, що працює, немов годинник

Пам’ятаю, ще в студентські роки, відпочиваючи у кримській Алушті, мимоволі став свідком одного діалогу в магазині, під час якого місцевий житель просив продати йому саме “Обуховскую туалетную бумагу” (чомусь з наголосом на перший склад)... Придививсь уважніше: дійсно, це ж наш, обухівський папір! І саме в той момент виникло непереборне бажання побувати на виробництві, познайомитися ближче з людьми, які там працюють. Втім, нагода відвідати “картонажку” (як називають це підприємство в Обухові) з’явилася багато років потому. Це був дивний збіг обставин, проігнорувати який я не міг.
Оперативно оформивши перепустку та переступивши поріг прохідної, опиняєшся на просторому подвір’ї, по якому час від часу курсують вантажівки, судячи з усього, вщерть заповнені продукцією картонно-паперового комбінату. Моє припущення підтверджує директор з персоналу КПК Роман Гірін.
– Виробництво на підприємстві – цілодобове. Замовлень вистачає. Тож для всіх більш як 2000 працівників комбінату робота завжди є.
Дорогою до цеху гофрокартону нас супроводжують працівники служби безпеки. Хлопці роблять свою справу непомітно. Втім, в разі потреби, з’являються, немов з-під землі, пропонуючи допомогу, що, відверто кажучи, приємно дивує. Ну не звикли ми до такого ставлення... Нашій реформованій поліції, м’яко кажучи, є чому повчитися в цих юнаків…
Виробництво гофрокартону – один з перших підрозділів підприємства, де вдалося побувати. Вздовж усього периметру будівлі не можна не помітити надпотужні системи вентиляції. Стоячи поблизу них, мимоволі пригадуєш вертолітну смугу, над якою кружляє гвинтокрил. І не стільки через шум (в цеху, відверто кажучи, не так вже й шумно), скільки від потужних повітряних потоків, що нестримно вириваються з металевих конструкцій, закріплених вздовж стін.
– Не заважає працювати? – запитую одного з працівників у зеленому спецодязі, повертаючись в бік вентиляції.
Він лише розводить руками й показує в центр цеху:
– Робочі місця там, а тут – автоматизовані лінії.
І дійсно, більш уважно ознайомившись із виробництвом та пройшовши цех вздовж і впоперек, відзначаєш про себе той факт, що, завдяки автоматизації, люди тут виконують, в основному, «чисту» роботу за пультами управління.
А завдання, які реалізуються в цеху, розповідають працівники, бувають досить різними як за складністю, так і за об’ємами.
– Єдине, за що ми не беремося, так це – малі обсяги замовлення, – ділиться особливостями виробництва в.о. генерального директора комбінату Віктор Семенець. – В усьому іншому обмежень немає. До нас звертаються за гофротарою з різних підприємств України, а відповідно, й вимоги до кінцевої продукції у кожного з них різні. Комусь потрібні паперові ящики стандартного розміру, інших, приміром, цікавить, скажімо так, неформатна продукція. Ми нікому не відмовляємо. Запускаємо у виробництво, провівши перед цим відповідні розрахунки, в тому числі і вираховуючи щільність гофрокартону, яка повинна відповідати затвердженим стандартам.
Доки ми розмовляли, в цеху ні на мить не припинявся виробничий процес, кожен етап якого контролювався в апаратному відділенні.
До речі, апаратна тут заслуговує особливої уваги. Принаймні, мені було дещо неочікувано бачити на території виробництва таке просторе приміщення з прозорими стінами та стелею, облаштоване великими моніторами та комп’ютерною технікою. А ще мою увагу привернула настінна дошка (ні, не мультимедійна і не сенсорна). Звичайна, біла дошка, немов у школі, на якій кольоровими маркерами вирізнялися близько десяти речень, написаних різним почерком. Не намагаючись щось розібрати з написаного, я пішов коротшим шляхом і запитав Віктора Семенця про її призначення, мовляв, навіщо вона тут і для кого ці записи.
– Це – ініціатива наших працівників – посміхається керівник. – А встановлена вона для зручності. Наша політика – не лише забезпечити людей, які в нас працюють, належними соціальними виплатами, а й створити кожному відповідні умови праці. І якщо працівники пропонують дійсно потрібні речі, чому б не піти їм назустріч, навіть в таких, здавалося б дрібницях. Втім, можливо, це й не дрібниця, якщо ви звернули на неї свою увагу... На цій дошці працівники фіксують певні особливості виробництва, про які наші фахівці вважають за доцільне акцентувати увагу своїх колег, що працюватимуть у наступну зміну. Адже автоматика – автоматикою, а контроль та аналітика з боку людей, мабуть, найголовніше в нашій роботі.
Як і соціальна складова, подумав я. Втім, про це читайте в наступній публікації.

Капітальні ремонти тривають

Створення комфортних умов для мешканців міста є одним із пріоритетів Кагарлицької міської ради. Серед об’єктів підвищеної уваги – багатоквартирний житловий сектор, куди цілеспрямовано виділяються капіталовкладення. Нещодавно депутати ухвалили рішення про виділення коштів на капітальний ремонт покриття відмостки і входу до під’їзду будинку №38а по вул. Каштановій, а наприкінці минулого тижня ремонтні роботи було виконано.

У єдності – сила! У силі – перемога! Душу – Богові, життя – Україні, честь – собі!

Саме з таким бойовим кличем нещодавно повернувся рій «Юні патріоти» (середня вікова група) Кагарлицького НВК «ЗОШ І–ІІ ступенів – ліцей» зі Всеукраїнського Збору активістів дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») – Джура – 2019: «Школа джур козацьких», який проходив на базі Дитячого центру соціальної реабілітації «Перлина Придніпров’я» в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області з 6 по 14 липня. У цьому заході брали участь понад 500 представників з усіх регіонів України, переможці обласних етапів відбіркового туру. Дитячо-юнацька гра «Сокіл» («Джура») проводиться з метою виховання громадян-патріотів, захисників незалежності та територіальної цілісності України, як високоморальних особистостей, котрі плекають українські традиції, духовні цінності, володіють відповідними компетентностями, здатні реалізувати свій потенціал в умовах сучасного суспільства. Цього року вперше було запроваджено два табори старшої та середньої вікових груп. Юні джури обох вікових груп змагалися в таких видах, як стрільба з пневматичної зброї, «Впоряд», «Ватра», «Відун», «Таборування», «Лазертаг». Для старшої вікової групи було організовано ще й залікові змагання з перетягування линви, саперної підготовки, стрільби з АК-74, метання гранат, медичної підготовки «Рятівник», фізичної підготовки; «Смуга перешкод», туристичний крос-похід.

Наші «Юні патріоти», учні 8 класу, а саме: Анастасія Артеменко, Юлія Сорока, Вікторія Липистій, Віолетта Демиденко, Валерія Осипенко, Маргарита Зеленська, Ксенія Іващук та Денис Герасимов – на чолі з керівником Лесею Чоповською та виховником Юрієм Пироженком бездоганно впоралися з усіма змаганнями й конкурсами, які проходили під час проведення майстеркласів, та ввійшли в десятку кращих.

Юні джури щодня працювали згідно з розпорядком, затвердженим Міністерством освіти і науки України. Починався день о 7.00 із руханки, щоранку та щовечора проводилися збірки джур, на яких юні патріоти здавали рапорт старшині, співали Державний славень (гімн) України, слухали настановчу молитву капелана, напутнє слово кошового отамана Сергія Неділька та польового отамана Вік­тора Шевчука. Під час урочистого внесення та винесення козацького прапора на кожній збірці всі учасники виконували пісню-марш «Зродились ми великої години» – гімн українських націоналістів. Потім протягом дня проходили майстерки в різних локаціях та різноманітні змагання, а саме: «Смуга перешкод», «Рятівник», інтелектуальна гра-вікторина «Пластун» (цілевказання), збірка та розбірка зброї, елементи рукопашного бою, техніка в’язання вузлів, надання першої долікарської допомоги, поводження з холодною зброєю; проводилися козацькі ігри й забави. Реалістичність гри підсилювалась і тим, що рої юних кагарличан та інших учасників змагань розміщувались у польових умовах (наметах), нічними бойовими тривогами «Алярм» (захист прапора, затримання «диверсантів» та звільнення «полонених»). Усі учасники гри погодинно несли варту на території табору.

Цікавою несподіванкою стала екскурсія до Дніпровського національно-історичного музею ім. Д.І. Яворницького та музею «Громадянський подвиг Дніпровщини в подіях АТО». А справжнім сюрпризом для наших юних патріотів стала незабутня подорож на острів Хортиця – козацьку столицю України, де діти на власні очі побачили головний символ легендарної епохи – історико-культурний комплекс «Запорізька Січ»!

На останній збірці під час нагородження учасники рою «Юні патріоти» отримали іменні дипломи, медалі і головне – диплом Міністерства освіти і науки України за ІІ місце у Всеукраїнському конкурсі звітів про роботу роїв Всеукраїнської дитячо-­юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») (середня вікова група). Фінальна частина гри завершилася в місті Дніпро грандіозним парадом.

Тож ми, кагарличани, можемо пишатися своїми юними земляками, котрі, незважаючи на всі умовні труднощі та перешкоди, гідно відстояли честь Київської області! Діти повернулися справжніми козаками та козачками, сповненими патріотизму, ентузіазму та віри у світле майбутнє.

Висловлюємо подяку організаторам неймовірної гри «Сокіл» («Джура»): Міністерству освіти і науки України, Українському державному центру національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді. Також щирі слова вдячності адресуємо всім тим, хто був причетний до організації поїздки: директору Кагарлицького НВК «ЗОШ І–ІІ ступенів – ліцей» Василю Мамію, начальнику відділу освіти Кагарлицької РДА Надії Омельченко, директору ЦДЮТ Тетяні Васильчук, спонсорам – голові фермерського господарства «Широкоступ» Олександру Широкоступу та Геннадію Кривошеї. Окрему подяку хочемо висловити батькам юних патріотів та класному керівнику Альоні Будник за виховання й моральну підтримку дітей, учителям Кагарлицького НВК за підготовку команди.

Із хроніки добрих справ КЖЕП

Кагарлицьке комунальне житлово-експлуатаційне підприємство тримає під опікою десятки багатоквартирних будинків. Нині чимало роботи на обслуговуваних прибудинкових територіях. За інформацією, яку надав директор підприємства Владислав Зеленько, 2 липня працівники КЖЕП працювали на прибиранні та обкошуванні прибудинкової території по вул. Парковій, 18; 10 липня виконували заміну мережі водовідведення в підвальному приміщені буд. №32а по вул. Каштановій. Роботи виконувалися на умовах співфінансування: мешканці придбали необхідні матеріали, КЖЕП забезпечив ремонтні роботи. У суботу 13 липня виникла потреба ліквідувати аварійні ситуації, тож працівники КЖЕП оперативно виконали прочистку забитих каналізаційних мереж у буд. №3 по вул. Володимира Великого та №10 по вул. Білоцерківській.18 липня КЖЕП організував черговий чистий четвер: вивезено негабаритне сміття зі сміттєзбиральних майданчиків по вул. Миру, Білоцерківській, Каштановій. Минулого тижня проведено фарбування контейнерів на сміттєзбиральних майданчиках по вул. Миру та Білоцерківській. Крім того, біля буд. №3 по вул. Володимира Великого встановлено придбаний за кошти міської ради контейнер для роздільного збору сміття (пластику та паперу).

По вул. Каштановій, 34а (на знімку) підрядна організація виконала поточний ремонт покриття частини відмостки. Ремонтні роботи виконувалися на умовах співфінансування з мешканцями будинку.

Тут і сміється, і співає серце

Інакше як ошатним гніздечком Антонівський сільський клуб не назвеш. Відремонтований, обнесений новою огорожею, з викладеною декоративною плиткою доріжкою, що веде до входу, він справді заслуговує на звання осередку культури. А те, що цей осередок справді є таким, ще раз підтвердило проведення Дня села в Антонівці.

Зала, де проходили урочистості, була до щенту заповнена відвідувачами. Вже й позносили всі стільці та лави, у якості додаткових місць для глядачів, а ще добрий їх десяток-півтора зазирали у відчинені двері із передпокою закладу.

Сам передпокій та стіни зали прикрашали малюнки учасникі гуртка образотворчого мистецтва та вишивки місцевих майстринь. Але головною окрасою свята стали, безперечно, виступи артистів-аматорів. Причому деякі з них виступали в різних іпостасях: і в сольних номерах, і в колективних. Показували своє вміння як співати, так і ставити сценки.

А розпочалося святкування із благословіння настоятеля храму Пресвятої Богородиці отця Володимира.

Вітальні слова на адресу громади звучали від сільського голови Івана Владимирова, голови районної ради Івана Семцова, заступника міського голови Володимира Бойка та Горохівського сільського голови Володимира Демиденка. Гості не лише привітали винуватців свята, а й вручили подарунки, які Іван Владимиров передав для сільського клубу. А тим часом усіх присутніх в залі пригостили смачною випічкою.

Радували своїми талантами жителів та гостей села місцеві таланти та аматори сцени із сусідніх сіл: колектив “Мережка” та “Рідні наспіви”, Ліза Борисова, Марина Богіна, Маша Стадник, Діма Джулай, Світлана Бєлих.

Не обійшлося на святкуванні й без подарунків. Від імені громади Іван Владимиров привітав її найстарших жителів - 90-річних Марію Тодосівну Охріменко та Григорія Трохимовича Шевелу. А ще 80-річних ювілярів Івана Сергійовича Колесана, Ганну Іванівну Стеценко, Марію Андріївну Демиденко, Євгена Федоровича Сіньова.

Отримав подарунок - наплічник - і єдиний цьогорічний першокласник Богдан Граб.

Келихами шампанського, подарунками, оплесками та щирими словами вітали присутні новостворені молоді сім’ї Анни та Максима Яковенків, Івана та Тетяни Грабів.

Лунали слова вдячності й на адресу працівників різних сфер села - Галини Таргоній, Наталії Крутько, Олени Кузьменко.

Є в Антонівці традиція щорічно визначати краще сільське обійстя та нагороджувати його господарів. Тож в цьому році перемогу вибороли господині Валентина Нетребко, Надія Погребнюк та Марія Довгоп’ят.

По завершенні свята усіх чекало смачне пригощання та дискотека. А дітлахи мали змогу розважитится на батуті та ігровому майданчику.

Антонівська громада щиро дякує за пітримку у проведенні свята СК “Агробізнес”, ФГ “Бобр” і ФГ “Куркуль”, ФГ “Колос”, ФГ “Соломченко”, ФГ “Припіяло” та ТОВ “Олімп”.

Під знаком лелеки

Слобода залишається одним із найбільших сіл району по кількості населення. Але при цьому найголовнішою її проблемою, як і в більшості населених пунктів  держави, є демографічна. Слобода старіє і вимирає. Тому цілком слушно, що цьогорічне свято - День села - тут пройшло під знаком лелеки - птаха, що приносить в родини дітей.

У вітаннях громаді голови села Миколи Литвина, поважних гостей - голови районної ради Івана Семцова, директора ПП «Слобода-Агро» корпорації «Успіх» Леоніда Васильчука, заступника директора ПрАТ «Агрофорт» Зіновія Лялюка, представника СК «Агробізнес» Василя Заїки, голови села Халча Людмили Ананьєвої  головним  побажанням значилося  народжувати побільше діток, відроджувати кількісний склад дітвори у школі і дитсадку, відзначати багато весіль. Та й подарунки від гостей адресувалися переважно дитячим закладам. Зокрема, грошові сертифікати школі й дитсадку передали від ПрАТ «Агрофорт» і СК «Агробізнес», Будинку культури - від ПП «Слобода-Агро». Свій подарунок закладу культури вручив і голова райради, а Леонід Васильчук - грошовий сертифікат на встановлення пластикових вікон настоятелю сільського храму отцю Федору.

Щоб  заощадити час на проведення урочистої частини свята, його організатори відмовилися від пісенних вітань і вручення подарунків окремим категоріям селян. Натомість серед таких залишили сім’ї, в яких народилися немовлята. Всім шістьом родинам вручив подарунки директор ПП «Слобода-Агро» Леонід Васильчук.

А пісенне вітання адресувалося майбутнім першокласникам. Сільську школу поповнять у вересні 13 діток.

Найбільше оплесків під час концертної програми у Слободі зазвичай збирають дитячі виступи. Тому на цей раз їм було відведено більшу частину концерту. Літературну композицію та сучасний танок підготували вихованці молодшої групи дитсадка, пісні й танці, а також сольні вокальні номери продемонстрували і учні школи.

Як і завжди, різномаїттям пісень порадували слобідчан учасники вокального ансамблю «Горлиця». А новинкою програми стало виконання комедійної сценки за участю художнього керівника Будинку культури Олександра Подоляна та учасниць «Горлиці».

По завершенні офіційної частини свята воно перенеслося на широке подвір’я закладу культури.

Пригощання юшкою і варениками, музика і танці, конкурси та ігри - ось далеко не повний перелік розваг, який було запропоновано слобідчанам. За що вони мають дякувати спонсорам дійства, а саме - агрокорпорації «Успіх», СК «Агробізнес», ПрАТ «Агрофорт», ПП Гриценко, Хромченко,  Волошин, Бірюк, Темноход, Редька, Васелюк, Чумак, Носенко, Артамонов, Кавтарадзе, Семенець, Хамутова.

На честь кооператорів району

Напередодні Міжнародного дня кооперації, 5 липня, виконуюча обов’язки голови Кагарлицької районної державної адміністрації Світлана Синюк, голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов, Кагарлицький міський голова Олександр Панюта вітали працівників кооперацій району з професійним святом.

Керівники району і міста подякували кооператорам Кагарличчини за сумлінну, щоденну працю та побажали подальшого розвитку, благополуччя, нових звершень у їх важливій і відповідальній роботі на благо району. Вони зичили винуватцям свята миру, злагоди, міцного здоров’я, розвитку справи кооператорів і вдячності від клієнтів.

Кращим представникам кооперативного руху Кагарличчини було вручено спільні подяки Кагарлицької районної ради та Кагарлицької районної державної адміністрації. Зокрема, відзнаки отримали: кухарі шкільних їдалень власного господарства по заготівлі, переробці та громадському харчуванню райСТ Олена Геращенко, Світлана Гудименко, Наталія Корян, Інна Цюренко, а також головний ревізор Кагарлицького райСТ Сергій Федоренко.

Подяки міського голови було вручено: старшим кухарям шкільних їдалень власного господарства по заготівлі, переробці та громадському харчуванню райСТ Тетяні Міщенко, Ользі Смичок, Ользі Шиньковій, голові споживчого товариства “Рікос” райСТ Валентині Мозговій та електрику райСТ Віктору Кулініченку.

Голова правління Кагарлицького районного споживчого товариства Віталій М’ясніков вручив Почесну грамоту Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств Ользі Снігур, кухарю шкільної їдальні власного господарства по заготівлі, переробці та громадському харчуванню райСТ. Також від правління Кагарлицького районного споживчого товариства він вручив відзнаки та грошові премії ряду працівників райСТ та членів правління.

Музичні вітання присутнім дарували учасники художньої самодіяльності міського Будинку культури Леся Чоповська, Анастасія Мацібура, Вікторія Куцокінь, Олександр Покраса, веселив гуморесками колишній працівник кооперації Петро Сарапин.